Для практичних психологів Міністерство освіти і науки, молоді та спорту у Листі від 19. 0712 №1/9-517 «Інструктивно-методичні рекомендації щодо діяльності працівників психологічної служби»



Скачати 273.35 Kb.
Дата конвертації12.01.2017
Розмір273.35 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
Методичні рекомендації щодо створення психолого-педагогічних умов для розвитку особистості молодшого школяра з урахуванням вимог нового Державного стандарту початкової загальної освіти

(для практичних психологів)

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту у Листі від 19.0712 №1/9-517 «Інструктивно-методичні рекомендації щодо діяльності працівників психологічної служби» зазначило основну мету та напрямки роботи практичного психолога згідно нового Державного стандарту початкової загальної освіти (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 № 462):

• психологічний супровід має бути орієнтоване на оптимістичну перспективу кожного учня;

• дитина має право на прояв і повноцінний розвиток свого потенціалу не залежно від індивідуально-психологічних особливостей, інтересів і схильностей, рівня розвитку в цілому;

• допомогу кожному учневі у соціалізації та адаптації до соціального середовища шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей.

Найважливіше завдання діяльності працівників психологічної служби в початковій школі - збереження психологічного здоров'я дітей.

Проблема адаптації в процесі навчання молодших школярів - не нова проблема. Вивченням адаптації не як пасивної, а як активної перебудови функціональних систем організму, що забезпечує динамічний віковий розвиток, займалися Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн та інші вчені. Сутність поняття «адаптація молодших школярів до навчальної діяльності» була розкрита в дослідженнях М.Р.Бітянової, А.Л.Вєнгєр, І. В. Дубровіної, А.М.Прихожан, Е.Р.Слободської та ін. Адаптація молодших школярів в єдності з психічним розвитком і особистісним становленням розглядалася в працях Л.И.Божович, І. В. Дубровіної, А.В.Запорожця, Д.І.Фельдштейна, Д. Б. Ельконіна та ін.

Середня загальноосвітня школа перейшла на дванадцятирічну форму навчання. Тепер за шкільну парту сідають шестирічні діти. Враховано рекомендації медиків, психологів, щодо режиму для маленьких учнів (тривалість уроку, перерви, прогулянки, сон). Здавалося б, усе зрозуміло, ніяких запитань і проблем не повинно виникати? В учнів, учителів, батьків. Вони виникають не тому, що учні в класі невиховані; не тому, що вчитель не володіє методиками викладання предметів; і не тому, що батьки недбало ставились до своїх обов’язків. А тому, що ми підходимо до шестирічної дитини зі старими мірками (як до семирічної). Рік у календарі – невеликий термін, рік між шестирічною дитиною і семирічною – цілий етап. Отже, хто вони, наші маленькі учні?

Психологи свідчать, що чим молодша дитина, тим більше їй протипоказана гіподинамія (зменшення м’язової активності). З огляду на малу рухливість у шестирічної дитини викликає почуття дискомфорту: фізичного (головний біль, біль у м’язах рук, ніг, спини) і емоційного (недисциплінованість, агресивність, сльози). Всі ці реакції – захист від фізичного дискомфорту, а не зневага до вчителя. У зв’язку з розумовими навантаженнями може відбуватись так зване «порожнє замикання» нервових закінчень; дитина може замкнутись в собі, відхилитись повністю від роботи на уроці. І в цьому випадку вчитель може безліч разів робити зауваження, закликати до дисципліни – все це марно. Такій дитині необхідний тактильний контакт – дотик руки до плеча, поглажування по голівці. І наш маленький учень зразу включається в роботу класу.

Для шестиліток характерне конкретне мислення. Вони виконують конкретні дії з предметами. У мисленні проявляється логіка, починають простежуватися зв’язки між явищами. Але здатність абстрагувати і роздумувати ще тільки починає формуватися. Тому не слід чекати від шестирічного учня глибокого розуміння абстрактних роздумів і пояснень. Через велику втомлюваність знижується його здатність сприймати вербальне звертання. За системою НЛП (нейро-лінгвістичного програмування), люди за домінуючим наказом сприйняття інформації розділяються на візуальні (глядачі), аудіальні (слухачі), кінестетики (діячі). Шестирічна дитина переважно «діячі». Вони сприймають у повному обсязі ту інформацію, яку отримують через дії і тактичні відчуття (дотики руки, малювання, ліплення). Тому які б теоретичні таблиці не використовував вчитель на уроці, які б глибоко логічні теоретичні виклади не робив – багатьом учням буває важко сприймати новий матеріал, запам’ятовувати правила, слухати пояснення. Крім того, оскільки шестирічній дитині притаманна підвищена втомлюваність і недосить сформовані вольові механізми, ці учні не можуть довго пасивно концентрувати увагу на одному предметі. Тому великого значення в роботі з шестирічною дитиною набуває гра «як найважливіше включення дітей до навчальної діяльності», спосіб забезпечення емоційного відгуку на виховання впливу нормальних (без перевантажень) умов життєдіяльності. Але вчителю необхідно відчувати міру, дбати про те, щоб дидактична гра допомогла, в не відволікала увагу учнів, не була занадто складною або занадто легкою, не цікавою, не ускладнювалась великою кількістю правил і вимог.

В умовах спеціального організованого навчання і виховання діти шестирічного віку засвоюють системи сенсорних еталонів, оволодівають технікою сприйняття, навчаються бачити, слухати, відділяти головне. Це розширює можливості дітей щодо більш точного і глибокого пізнання навколишньої дійсності, є передумовою естетичних переживань, пов’язаних із сприйняттям музичних і художніх творів. Зміст мислення шестирічної дитини вимагає не тільки явища і предмети навколишнього світу, які вони сприймає безпосередньо і з ними діє, а й життєві ситуації, відображені на картинках і фільмах, а також словесні описи, оповідання, казки.

В результаті збагачення і впорядкування чуттєвого досвіду, спілкування з ровесниками і дорослими, прилучення до художнього слова, радіо-телепередач дитина нагромаджує різнобічні знання. До шести років їх запас стає досить значним. Можливості дітей щодо виконання розумових операцій істотно залежать від ступеня ознайомлення їх з об’єктом.

У процесі навчання розкриваються резерви розумового розвитку дітей шестирічного віку, що виходять за межі науково-образного пізнання. При поетапному формуванні розумових дій шестирічні діти оволодівають повноцінними уявленнями і способами мислення. Однак, діяльність з опорою на образи у дітей шестирічного віку залишається більш продуктивною. Міцний зв’язок розумових процесів з науково-образною основою виявляється в утрудненості переходу від зовнішнього плану дій у внутрішній.

У дітей шестирічного віку ще не виробилася достатня узагальненість і гнучкість у застосуванні відомих їм правил. Часто значна емоційна збудливість спрацьовує сильніше і швидше, ніж сприйняття дитиною правила поведінки, яким вона спочатку мала намір керуватися. Водночас дитина здатна спрямовувати свою активність, керувати своєю поведінкою згідно з вимогами конкретної ситуації.

Шестирічним дітям властиве допитливе ставлення до навколишнього. В основі їх пізнавальної активності лежить потреба якомога швидше і повніше ознайомитися з явищами навколишньої дійсності, оволодіти повними знаннями і навичками. Багато запитань дітей шестирічного віку свідчать про виникнення у них інтересу до суті явищ природи і суспільного життя, встановлення істотних зв’язків між різними подіями і фактами. Дитину вже не тільки цікавить сам по собі новий предмет, вона хоче довідатись про його будову і призначення, спосіб застосування.

Своєрідних рис набувають зміст і форми спілкування дитини з іншими людьми і її ставлення до самої себе. Дитина шестирічного віку вже прагне спілкуватись не тільки з близькими людьми, і й досить легко вступає у розмову з незнайомим, з бажанням розповісти про себе, товаришів, включається в розмову дорослих, висловлюючи при цьому свою думку, з вдячність сприймає будь які знаки уваги, виявлені до неї. Діти претендують на рівноправне спілкування і на включення їх у «доросле життя». Вони здатні пожертвувати будь-яким своїм задоволенням, якщо з’являється можливість поговорити з дорослим або що-небудь зробити разом з ним. Сюжетні ігри стають менш динамічними, велике місце в ході їх відповідають діалогу, тобто гра немовби інтелектуалізується. Шестирічні діти активно викладаються в грі, що потребує кмітливості, інтелектуальних умінь, самостійності. Зазнає змін гра в школу. Водночас частка гри в загальній структурі діяльності вже є не переважальною.

З написаного неважко побачити, що в шестирічному віці якості, характерні для дошкільного дитинства, уживаються з новими якостями у вигляді складних і суперечливих поєднань. Нові, зрослі можливості дитини мають бути максимально враховані під час організації навчально-виховного процесу. На її основі повинен бути перекинутий місток між дитячим садком і школою.

Вступ дитини до школи є переломним моментом її життя: формується новий тип взаємин з іншими людьми, виникають нові форми діяльності. Школа з перших днів ставить перед майбутнім учнем низку завдань. Дитині необхідно успішно опанувати навчальну діяльність, засвоїти шкільні норми поведінки, долучитися до життя у класному колективі, пристосуватися до нових умов розумової праці та режиму. Виконання кожного з цих завдань безпосередньо пов’язане з попереднім досвідом дитини, психологічною підтримкою батьків у період адаптації до школи.

Виходячи з цього, розглянемо, в якому напрямку практичний психолог повинен працювати на етапі адаптації учнів 1-х класів до навчання в школі. Психолог не може не звертати уваги на основні положення нового Державного стандарту початкової школи, які також стосуються його роботи:

– прийом дітей у 1-й клас здійснюється без конкурсу. На конкурсній основі здійснюється прийом в 1-й клас тільки спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів) з поглибленим вивченням предметів;

– не допускається збір додаткової інформації про дитину та її батьків, зокрема довідок з місця проживання, роботи, даних про розвиток дитини та її готовності до систематичного навчання в школі;

– процес прийому дитини проводиться вчителем початкових класів та психологом у формі співбесіди (не більше 30 хвилин і в присутності батьків). Співбесіда включає діагностичні завдання для перевірки рівня загального розвитку дитини, її функціональної готовності до системного навчання і спроможності до вивчення предметів відповідно до спеціалізації навчального закладу;

– після зарахування дитини до 1-й клас учитель і шкільний психолог вивчають її індивідуальні особливості з метою ефективного впливу на всебічний розвиток і виховання особистості дитини;

– учні 1-х класів оцінюються вербально, дається словесна характеристика знань, умінь і навичок учнів;

– у першому класі домашні завдання не задаються.

Завдання шкільної психологічної служби – створення умов для соціально-психологічної адаптації дітей у школі, координація роботи всіх учасників навчально-виховного процесу з метою створення умов для успішного протікання адаптаційних процесів у першокласників.

Пропонуємо практичним психологом авторську програму практичного психолога спеціалізованої школи-гімназії № 30 м. Луганська Шаличевої М.М.

Дана програма є системою спільної діяльності педагогів, психологів, адміністрації школи та батьків, що спрямована на пристосування дитини до шкільного середовища, сприяє пошуку ефективних шляхів подолання виникаючих труднощів у процесі адаптації першокласників до навчання в школі.

Програма

психологічного супроводу адаптації першокласників

до навчання в школі
Робота з дітьми.
І етап. Профілактика дезадаптації майбутніх першокласників до школи

Профілактика дезадаптації майбутніх першокласників до школи має велике значення, оскільки вчасно й успішно проведена превентивна робота психолога буде сприяти адаптації дітей. Що ж містить у собі профілактична робота?

1. Робота з майбутніми першокласниками (підготовча група дітей 5-6 років);

1.1. Психологічна діагностика готовності дітей до навчання в школі містить дослідження наступних параметрів розвитку дитини [ 9] :



  1. Наявність позиції школяра (інтерес до школи, відносне вираження різних мотивів, пізнавальна активність).

  2. Довільна регуляція діяльності ( уміння довільно керувати своїми діями крок за кроком, інструкцією дорослого, уміння керувати системою умов завдання, переборюючи вплив сторонніх чинників, уміння орієнтуватися у своїй роботі на зразок, точно копіювати його, сформованість передумов навчальної діяльності).

  3. Розвиток пізнавальних процесів (рівні розвитку сприйняття, пам'яті, уважності, мислення, розвиток мовлення).

  4. Уміння встановлювати й підтримувати контакти з однолітками. Морфогенетичний розвиток (стан здоров'я, розвиток дрібної моторики, розвиток зорово-рухової координації, особливості моторної диференціації рук, розумова працездатність і темп навчальної діяльності.)

  5. Особистісні особливості дитини.

Мета: збирання даних для консультування батьків майбутніх першокласників, виявлення дітей «зони ризику» щодо дезадаптації до школи і відповідно для адекватної побудови подальшої роботи психолога з дітьми, учителями й батьками.

Особливістю дослідження є переважно груповий спосіб збирання даних, які отримуються під час участі дітей у проектно-діагностичній грі «Подорож у країну Знайки».

Комплексна проектна-діагностична гра розроблена з метою підвищення ефективності роботи психолога в рамках проблеми шкільної зрілості. Вона базується на даних методиках:


  • М.Гаврилюк «Експериментальне дослідження психологічної готовності дітей до навчання у школі»[ 4].

  • І.Аверіна, О.Щебланова, О.Задоріна «Експрес-діагностика інтелектуальних здібностей (МЕДІС) дітей 6-7 років »[ 1].

  • М.Бітянова «Ігрові оболонки великої психологічної гри для дошкільників »[3 ].

Умови проведення комплексної проектно-діагностичної гри:

  1. Основні дослідження проводяться фронтально. Процедуру дослідження одягають у ігрову оболонку (введення в казковий сюжет, створення ситуації випробування та мотивація моральних установок). Процедура гри-обстеження являє собою два уроки у групі та один урок, який психолог витрачає на індивідуальне обстеження дітей (5-7 хвилин на кожну дитину). В ігрову діагностику закладено основні компоненти дошкільної зрілості та завдання формуються мовою дитини.

  2. Гра-діагностика проводиться кількома спеціалістами: учитель и шкільний психолог. Учитель дає інструкції дітям на виконання ігрових завдань. Психолог веде спостереження за емоційним фоном та має допомогти у розв'язанні проблем, що виникли у дітей під час гри-дослідження.

  3. Параметри процесу дослідження отримуються двома способами: спостереження за схемою та продуктами ігрової діяльності дитини. Усі дані фіксуються у загальній Картці розвитку майбутнього першокласника.

Під час гри-обстеження важливо дотримуватися послідовності апробації методик, оскільки так можна отримати додаткові дані про працездатність дитини, а також враховувати необхідність адаптації дітей до обстеження і встановити період оптимальної працездатності для апробації «інтелектуальних» методик. Оскільки у віці 5-6 років діти швидко втомлюються, то необхідно часто змінювати фокус уваги та важливо забезпечити оптимальні умови для підтримки фокусу уваги через посилення ігрового мотиву.

Усі організаційні моменти зручно обговорити на попередніх батьківських зборах, де психолог розповідає про мету, зміст гри-обстеження, а також про форму обговорення результатів. Учителю бажано максимально наблизити процедуру гри-обстеження до «сьогодення» уроку: варто періодично хвалити дітей за старанність, підкреслювати їхній новий статус «дорослих» тощо.

1.2. Індивідуальне консультування батьків (за необхідності, учителів), а також надання рекомендацій з подальшого розвитку й підготовки дитини до навчання в школі. Побудова індивідуальної траєкторії розвитку дитини, виявлення потенційного ресурсу та оцінка ризику для подальшого адаптаційного процесу дитини.

1.3. Систематична участь психолога в заняттях з підготовки дітей до школи: релаксаційні вправи, ігри з розвитку навичок спілкування в групі, розвитку пізнавальних та довільних процесів.

1.4. Групова та індивідуальна корекційна робота.

1.5. Складання картотеки «зони ризику» щодо дезадаптації до школи в першому класі на підставі інформації, отриманої у процесі психодіагностичного обстеження дитини, бесіди з батьками з анамнезу (анамнез психолог складає за результатами співбесіди з батьками і включає інформацію з медичної карти дитини).

1.6. Психологічна освіта батьків майбутніх першокласників на батьківських зборах із питань вікових особливостей, готовності до школи, проблеми адаптації до школи, спілкування з однокласниками, виховання дітей.

1.7. Психологічна освіта вчителів, що будуть працювати з першими класами, на педагогічних консиліумах, методичних об'єднаннях із питань вікових особливостей, готовності до школи, проблем адаптації першокласників, спілкування педагога з дітьми, їх навчання.

1.8. Індивідуальне консультування вчителів з питань індивідуальних психологічних особливостей дітей «зони ризику» щодо дезадаптації до школи.

2. Проведення профілактичних корекційно-розвивальних занять з учнями перших класів (1 заняття на тиждень протягом першого півріччя) з програми: С.А. Саханюк «Тренінг соціальної адаптації» [15] модифікація Шаличева М., Е. Александрової, Н. Куренкової «Адаптація до школи» [ 2], Ю.Таланова «Психологічна абетка для першокласників» [17], В. Матвейчук «Ігротека першокласника» [13], Н. Сидоренко. «Перший раз у перший клас. Програма адаптації дітей до навчання у школі»[16 ].


II етап. Контроль за процесом адаптації першокласників до школи
Даний етап роботи необхідно проводити в листопаді-січні. Він дає можливість виявити дітей з труднощами в адаптації і вчасно надати їм необхідну психологічну допомогу. Адже від того, наскільки дитина адаптується до шкільного життя, залежать її подальші успіхи в школі, і психологічний комфорт у житті. Особливу увагу психолог приділяє дітям «зони ризику» щодо дезадаптації.
Контроль адаптації охоплює:

1. Спостереження психолога. Мета: вивчення особливостей

навчальної роботи й поведінки учнів на уроці, особливостей взаємин між однокласниками, стилю взаємин між учителем і дітьми.

2. Дослідження процесу адаптації першокласників до школи (таблиця1).

3. Індивідуальні бесіди психолога з учителями перших класів. Мета: збір інформації про дітей.

4. Виявлення групи учнів, у яких виникли труднощі у процесі адаптації. Таку «контрольну групу» психолог складає за результатами спостережень, досліджень, бесід з учителями. До неї відносять учнів з низьким рівнем адаптації або дезадаптації.

Вибір методик для загального дослідження процесу адаптації має відповідати таким вимогам:


  • вимірювати ключові параметри адаптації-дезадаптації;

  • видавати в результаті інформацію, яка не тільки констатує, але й орієнтує психолога у причинах можливої дезадаптації;

  • бути економічною за формою проведення і витратами часу.

Для загальної оцінки рівня адаптації першокласника до школи необхідно отримати якісні показники цих змін, що здійснюється за допомогою програми, представленої нижче.

Отже, для оцінки рівня адаптації першокласників необхідно:



  1. Зібрати і проаналізувати дані про захворюваність за минулий період (картка фізичного розвитку дитини)

.В. Провести анкетування на батьківських зборах:

  • вивчення питань адаптації здійснюється за допомогою схеми вивчення соціально-психологічної адаптації їх дитини до школи, методика «Експертна оцінка адаптованості дитини до школи» В.Чиркова, О.Соколова, О.Сорокіна [12];

  • для вивчення недоліків особистісного розвитку дитини пропонується опитувальник для батьків з ПДК «Універсал-3.38» «Вади особистісного розвитку» З. Карпенко, модифікація В.Киричука [8];

  • для вивчення міжособистісних відносин у родині та особливості стилю сімейного виховання використовується опитувальник «Ставлення батьків» А.Варга, В. Століна [ 8]

С. Здійснити спостереження разом з учителем за допомогою схеми вивчення соціально-психологічної адаптації дітей до школи, методика «Експертна оцінка адаптованості дитини до школи» В.Чиркова, О.Соколова, О.Сорокіна [12].

D. Продіагностувати першокласників за допомогою психодіагностичних методик:



  • методика особистісних відносин, соціальних емоцій і ціннісних орієнтацій «Будиночки» (О. Орєхова) [9] ;

  • малюнок «Мій клас»; «Що мені подобається в школі» [12];

  • малюнок «Школа звірів» Н.Вьюнова, К. Гайдар [9];

  • методики «Дробинки», «Мій настрій» С. Саханюк [15];

  • методика дослідження мотивації навчання в першокласників

М.Р. Гінзбург [6];

  • Тест намалюй свій настрій (О. О. Губенко, Л.В. Мельничук) [7 ]

  • Методики „ Малюнок родини” Р. Бернс і С. Кауфман [ 14], „Малюнок родини в образі тварин” (.Кондратенко, Л. Богуславська) [10].

Таблиця 1

Програма вивчення рівня адаптації першокласника

Компоненти адаптації

Характеристики

Методики

Залучаються

Фізіологічне

підлаштовування

організму


Відсутність захворювань у період адаптації

Схема для батьків

методика «Експертна оцінка адаптованості дитини до школи» (В.Чиркова, О.Соколова, О.Сорокіна);

Аналіз медичної статистики


Батьки, учителі, медичний працівник



Відсутність

психосоматичної

симптоматики






Здатність організму до енерговитрат

Методика «Будиночки» (0. Орєхова)

учні

Шкільна успішність і поведінка

Засвоєння учнями способів і прийомів навчальної діяльності

Схема для вчителів методика «Експертна оцінка адаптованості дитини до школи» (В.Чиркова, О.Соколова, О.Сорокіна).

Учителі

Емоційне сприйняття нової соціальної ситуації

Емоційне сприйняття процесу навчання

Тест намалюй свій настрій (О. О. Губенко, Л.В. Мельничук), Методика М.Р.Гінзбурга визначення мотивів навчання,

Методики «Будиночки»

(О. Орєхова),

Визначення самооцінки. Методика «Сходинки»

(модифікація С.А.Саханюк),

«Школа звірів» (Н. В'юнова, К. Гайдар), або малюнок „Мій клас», або «Що мені подобається в школі», Методика „Експертна оцінка адаптованості дитини до школи” (Чиркова В.І., Соколова О.Л., Сорокіна О.В.)



Учні,

батьки,


учителі



Емоційне ставлення до вчителя



Емоційне ставлення до себе в новій ролі



Емоційне сприйняття стосунків з однокласниками

5. Складання аналітичного звіту за результатами дослідження проблеми адаптації першокласників до школи. «Карту адаптації першокласників» за результатами діагностики заповнює психолог. Обробка даних, отриманих за допомогою схем і опитувачів, не передбачає труднощів. Зрештою можливі наступні варіанти: визначення рівня адаптації, які недоліки у особистісному розвитку та які взаємостосунки у батьків з дітьми. А також можливо за анкетою визначити симптоматику психосоматичних явищ.

• Психосоматичних симптомів, захворювань немає.

• Зрідка мають місто функціональні порушення.

• Часті захворювання, спостерігається психосоматична симптоматика.

При аналізі даних медичної статистики нас цікавить наступна інформація:

• Хвороби першокласників у адаптаційний період.

• Звертання за меддопомогою із приводу можливих психосоматичної симптоматики і травм.

• Часті пропуски занять, які пояснюються поганим самопочуттям дитини (не секрет, що у початковій школі батьки часто самі лікують дитину та залишають її вдома на 2-3 доби, тому така відсутність дитини у школі може бути не зафіксована як захворювання).

• Дані медогляду дитини.

При експертному опитуванні вчителя отриману інформацію доцільно інтерпретувати разом з вчителем у наступних трьох категоріях:

– першокласник засвоює шкільну програму, правила поведінки повністю виконує;

– першокласник засвоює шкільну програму, правила поведінки частково виконує (в цьому випадку необхідно уточнити, в чому конкретно полягає ця неповнота);

– першокласник не засвоює шкільну програму, правила поведінки не виконує (є сенс конкретизувати – не приймає навчальну задачу, імітує навчальні дії).

За результатами методики особистісних відносин, соціальних емоцій і ціннісних орієнтацій «Будиночки» (О. Орєхова) обчислюється вегетативний коефіцієнт, який характеризує енергетичний баланс організму: його здатність до енерговитрат або тенденції до енергозбереження. Також обчислюється індикатор психічного благополуччя дитини та виділяється три групи дітей:



  • З позитивним відношенням до школи;

  • З амбівалентним;

  • З негативним.

Далі заповнюється зведена таблиця. Вегетативній коефіцієнт, дані опитування батьків, аналіз мед статистики характеризують у цілому фізіологічний компонент адаптації першокласника до школи. Для зручності усі дані можна звести до трьох категорій:

  • Достатній фізіологічний рівень адаптації (немає психосоматики, енергетичний баланс у нормі).

  • Частковий фізіологічний рівень адаптації (спостерігаються або психосоматичні прояви,або низький енергетичний баланс).

  • Недостатній фізіологічний рівень адаптації (захворювання у період адаптації, психосоматичні прояви , низький енергетичний баланс).

Експертна оцінка вчителя характеризує діяльнісний компонент адаптації першокласника. Сума відхилень від аутогенної норми є інтегрованим показником емоційного компоненту адаптації. У зведену таблицю маємо сенс відобразити знак відношення (позитивний, амбівалентний, негативний) першокласника до навчання, вчителя, однокласників та й до самого себе. Зіставлення показників фізіологічного, діяльнісного та емоційного компоненту дозволить кваліфікувати рівень адаптації першокласників як:

• Зона адаптації (ЗА)

• Неповна адаптація (ЗНА)

• Дезадаптація (ЗД)

Таким чином, на основі отриманих даних можна досить обґрунтовано виділити першокласників, які потребують індивідуальної уваги психолога. Рекомендується доцільним виділити дві групи таких дітей :

• першокласників з недостатнім рівнем адаптації (ЗНА)

• першокласників з частковою адаптацією (ЗД)

6. Повідомлення узагальнених результатів дослідження, надання загальних рекомендацій психолога з даної проблеми на нараді вчителів, на батьківських зборах.

7. Складання індивідуальних рекомендацій психолога.

III етап. Дослідження причин

труднощів у адаптації в дітей «контрольної групи»

Щоб намітити правильний шлях корекції, необхідно чітко визначити причини труднощів. Даний етап роботи містить у собі індивідуальне дослідження (за заявою батьків) особливостей розвитку пізнавальних процесів, особистості дитини, міжособистісних відносин у родині й у групі однолітків, особливостей сімейного виховання.

Дітей з першої групи необхідно обстежувати індивідуально, виявити причини, чинники дезадаптації і доречно провести необхідну корекційну роботу. Як показує практика, саме ці першокласники довгий час вимагатимуть уваги і допомоги як з боку психолога, так і вчителів.

У нашій роботі ми використовували такі методи:

1. Спостереження психолога.

2. Індивідуальні бесіди з дітьми.

3. Індивідуальні бесіди з учителями, батьками (якщо необхідно, то психолог складає анамнез).

4. Індивідуальна діагностика:

4.1. Особливостей пізнавальних процесів.

4.2. Дослідження особливостей особистості.

4.3. Дослідження міжособистісних відносин.

4.4. Дослідження "особливостей стилю сімейного виховання".

Примітка: протоколи й результати всіх досліджень психолог вносить в індивідуальні картки учнів. Група - першокласники з частковою адаптацією - частіше потребує короткострокової оперативної допомоги з боку психолога. Дані про їх емоційний стан, матеріали опитування учителя і батьків дають досить інформації для такої роботи. Причинами неповної адаптації часто можуть бути підвищена тривожність, викликана надмірними очікуваннями батьків, зміна характеру дитячо-батьківських стосунків, перевантаження додатковими заняттями, низька самооцінка, слабке здоров'я і т. інші. Нерідко ці діти не викликають побоювань учителя, оскільки вони засвоюють програму і виконують правила поведінки школяра, проте часто це відбувається за рахунок фізичного і психологічного здоров'я маленького школяра. Залежно від конкретної ситуації психологу слід проконсультувати батьків і учителів, дати рекомендації з подолання виявленого психологічного неблагополуччя.



IV етап. Індивідуальне консультування вчителів і батьків за результатами досліджень

На даному етапі психолог дає рекомендації вчителям, батькам з питань індивідуальних особливостей психічного розвитку, особливостей навчання, виховання, адаптації дитини до школи, причин труднощів, що виникли в процесі адаптації, навчання. Мета даної роботи: залучити батьків, учителів до рішення проблем дитини. Також психолог пропонує батькам проведення відповідної корекційної роботи, пояснюючи, яка її мета і в чому вона буде полягати. Нагадуємо, що для проведення індивідуальної роботи психолога з дитиною необхідний дозвіл батьків, а, крім того, часто буває потрібна і допомога з боку батьків.

На наш погляд, найважливішим завданням даного етапу роботи психолога є не тільки надання професійних рекомендацій, а й об'єднання власних зусиль, батьків, учителів для надання різнобічної допомоги дитині в подоланні проблем.

V етап. Корекційна робота з першокласниками, в яких виникли труднощі у процесі адаптації до школи

У залежності від виявлених причин труднощів, що виникли у процесі адаптації дитини до школи, психолог визначає напрямок корекційної роботи:

• розвиток пізнавальних процесів;

• розвиток мотиваційної сфери;

• розвиток довільної регуляції діяльності;

• розвиток емоційної сфери;

• розвиток навичок спілкування в групі;

• розвиток конструктивного особистісного розвитку школяра та корекція недоліків особистісного розвитку дитини (тривожність, агресивність, нечесність, невпевненість, асоціальність, екстернальність).



Планування й організація психокорекційної роботи

Ефективність корекційної роботи багато в чому залежить від того, як вона організована. Важливими моментами в організації корекційних занять є:

• вибір форми корекційної роботи;

• розробка програми корекційного курсу;

• визначення необхідної періодичності і тривалості занять;

• організація співробітництва з учителями й батьками дитини;

• підготовка місця проведення занять і наочного дидактичного матеріалу.

Корекційна робота може здійснюватися як в індивідуальній, так і в груповій формі. Індивідуальні корекційні заняття необхідно проводити у випадках, коли в дитини спостерігається специфічне або більш серйозне, ніж у інших дітей, відставання або порушення, що унеможливлює її повноцінну роботу в групі.

Корекційна група може мати однорідний і неоднорідний склад. Однорідні групи, до складу яких входять учні, що мають однотипні складності, доцільно формувати при задачах корекції пізнавальної сфери. У цьому випадку підбір дітей необхідно здійснювати відповідно до рівня розвитку якостей, робота над якими планується в групі. Занадто великий діапазон розходжень між дітьми з цього параметру небажаний.

Формування неоднорідної групи, в якій зібрані діти, що мають різні проблеми, доцільно при корекції емоційно-вольових і поведінкових складностей, за наявності комунікативних проблем. Так, наприклад, у групу у розвитку комунікативних навичок бажано включити не тільки дітей, що мають труднощі у спілкуванні, а й 1-2 учнів із середнім або високим рівнем розвитку комунікативних умінь. Це підвищить ефективність роботи даної групи.

Оптимальне число учасників групи 6-10 чоловік. У цьому випадку психолог може тримати під своїм контролем процес роботи й емоційний стан кожного учасника. У залежності від характеру планованої роботи, чисельність групи може мінятися, але вона не повинна перевищувати 12 чоловік.

Корекційні заняття повинні проводитися систематично. У залежності від спрямованості занять, їхня тривалість може коливатися від 30 хвилин (корекція пізнавальної сфери) до 1 години (робота з емоційними і комунікативними проблемами), періодичність повинна бути не менш, ніж два рази на тиждень. Загальна тривалість корекційної програми залежить від отриманих результатів, в окремих випадках ця робота може проводитися протягом усього навчального року.

Застосовані техніки мають спрямовуватися на досягнення бажаних змін у психологічному стані дітей, надання емоційної підтримки та вироблення гуманно-особистісних моделей поведінки. Завдяки механізму трансфери психолог може демонструвати приклади доброзичливості, терпимості, емпатії та інших позитивних рис, які він сам проявляє щодо дітей. Взаємодія під час занять досягається завдяки використанню принципів гуманістичної теорії конгруентної комунікації (Х. Джайнот).


  • підтримувати в дитини почуття власної гідності й позитивного образу «Я»;

  • оцінювати ситуацію, вчинок, а не характер;

  • підкреслювати зрушення в особистісному зростанні, порівнюючи дитину із самою собою, а не з іншими;

  • не використовувати негативних оціночних суджень, негативного програмування, не навішувати «ярликів»;

  • не нав’язувати дитині способу діяльності й поведінки всупереч її бажанню.

У деяких випадках корекційну роботу може проводити не тільки психолог, а й учитель та батьки. Це стосується розвитку довільної регуляції поведінки, пізнавальних здібностей дитини (з використанням нескладних ігор і вправ). Психолог у такому випадку здійснює контроль і методичне керівництво. Саме він на підставі результатів психодіагностики ставить завдання корекційної роботи, розробляє програму, підбирає ігри і вправи, консультує вчителів та батьків .
VI етап. Повторна діагностика за результатами психологічної корекції

Повторну діагностику за результатами психокорекційної роботи психолог здійснює з метою визначення ефективності корекції. Для цього можна використовувати ті самі методики, що й у вхідній діагностиці. Дослідженню підлягають учні, з якими була проведена корекційно-розвивальна робота.


Список літератури:




  1. Аверина И.С., Щебланова Е.И., Задорина Е.Н. Методика экспресс-диагностики интелектуальных способностей (МЭДИС) 6-7 летнего возраста / Аверина И.С., Щебланова Е.И., Задорина Е.Н.// Практична психологія та соціальна робота.-2011.-№6.- С.43-50.

  2. Александрової Е, Н. Куренкової . Программа1. Адаптація до школи/Коробка С., Коробка О. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник.-К.: Літера ЛТД, 2006.- С.253-282.

  3. Бітянова М. Дитина у школы: технологія розвитку./ Марина Бітянова/.-К.: Главник, 2007.- С. 144.(Серія «Психол. Інструментарій»).

  4. Баженова Л. Адаптація дитини шестирічного віку до навчання у школі/ Л. Баженова// Психолог .-2003.-№29-32.-С. 6-20.

  5. Гаврилюк М. Психолог на прийомі дітей до школи/ Гаврилюк М. //Психолог.-2005.-№37-38.-С.15-32.

  6. Готовність та адаптація дитини до школи/Упоряд.: О.Главник К, 2007.-С.192 (Серія «Психол. Інструментарій»).

  7. Губенко О.О., Мельничук Л.В. Інтерактивні форми роботи з батьками шестирічних першокласників. /Губенко О.О., Л.В. Мельничук. // Практична психологія та соціальна робота.-2005.- № 10.- С.36-52.

  8. Киричук В.О. Проектування навчально-виховного процесу в комп’ютерному комплексі «Універсал» навч.-метод. посібн. / Киричук В.О.- К.: Інфосистем, 2009.-206 с.

  9. Колесова Г. Діагностика адаптації першокласників: методичне забезпечення./ Г.Колесова// Психолог.-2010.-№23-24.- С.3-18.

  10. Кондратенко Л. Богуславська Л. Малюнок сім’ї у вигляді напівказкових тварин/ Кондратенко Л. Богуславська Л. // Психолог. - 2002.- №41.- с.20-25.

  11. Коробка С., Коробка О. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник.-К.: Літера ЛТД, 2006.- С.33-34.

  12. Лєскова-Савицька А. Проблема дезадаптації першокласників./

А. Лескова-Савицька// Психолог .-2003.-№29-32.-30-47.

  1. Матвійчук В. Графічні прийоми та техніки в період адаптації першокласників: корекційно-розвивальна програма / В. Матвейчук // Психолог.-2010.-№ 23-24.-С.47-71.

  2. Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога./Н.В. Овчарова – М.: “Просвещение”, “Учебная литература”, 1996. – 352 с.

  3. Саханюк С.А. Тренінг соціальної адаптації/ С.А. Саханюк // Практична психологія та соціальна робота.-2005.- №9.-С.24-35

  4. Сидоренко Н. О. Перший раз у перший клас: адаптація дітей до навчання у школі/ Н.Сидоренко.-К: Шк.світ, 2009.-176с.-(Серія «Психологічна скарбничка»).

  5. Таланова Ю. Психологічна абетка. Психологічний супровід учнів першого класу./Ю. Таланова. // Психолог.-2007.- №21-22.-С. 4-14.

  6. ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ початкової загальної освіти. http://perezvin.at.ua/publ/normativni_dokumenti/derzhavnij_stan


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал