Джерела формування та напрями використання прибутку банку



Сторінка5/13
Дата конвертації25.12.2016
Розмір1.51 Mb.
ТипРеферат
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Коефіцієнт загального рівня рентабельності, що характеризує рівень віддачі витрат банку й оцінює суму прибутку, що припадає на одиницю витрат, мав негативну тенденцію до зниження у 2012 році на 36,6 %, що в першу чергу пов’язано зі зменшенням прибутку банку. В 2013 році даний показник піднявся до рівня 2011 року.

Коефіцієнт співвідношення загальних доходів і витрат характеризує дієздатність банку щодо отримання нормальних фінансових результатів. Нормальною вважається ситуація коли цей показник не менше 120 %, що є умовою для отримання нормального прибутку. У нашому випадку ця умова виконувалася тільки у 2011 році, але з 2012 року спостерігається зростання цього показника.

За період аналізу прибутковість статутного капіталу значно знизилася з 56,5 % до 38,9 %, що пов’язано зі значним збільшенням статутного капіталу у 2012 році. Таку ж тенденцію має і показник прибутковості балансового капіталу. Показник прибутковості активів мав тенденцію до зниження до 2012 року, в 2013 він зріс у порівнянні з попереднім на 3,5 %, хоча все ще залишається на низькому рівні.

Рівень ефективності використання активів банку характеризує показник дохідності активів банку, який знаходиться нижче ніж оптимальне значення (нормальне значення 1), що свідчить про неефективність розміщення банком власних та залучених коштів, хоча з кожним рокам даний показник має тенденцію до збільшення, в 2013 році він склав 0,89.

За допомогою показника чистої процентної маржі можна проаналізувати здатність банку одержувати прибуток у вигляді доходу від процентної різниці. Орієнтоване значення коефіцієнта повинно дорівнювати 4,5 %. Значення даного коефіцієнту стало вище нормального тільки у 2013 році (6,017 %), це говорить про здатність банку отримувати нормальні прибутки, підвищуючи тим самим свої конкурентні позиції, за рахунок позитивної різниці між процентними витратами і доходами.

Ефективність операційної діяльності банківської установи можна оцінити за допомогою показника чистого спреду, що знаходиться вище оптимального рівня (9,366 %) і збільшується, отже банк покриває витрати і отримує прибуток. Зростання чистого спреду свідчить про ефективність операційної діяльності комерційного банку.

Таким чином, згідно проведеного аналізу фінансових результатів діяльності банку негативною тенденцією є зниження показників прибутковості балансового та статутного капіталу, з іншого боку резерви підвищення рентабельності криються в ефективному управлінні комерційним банком.

Фінансова стійкість банку – це головна умова його існування та активної діяльності. Більшість показників фінансової стійкості банку базується на визначенні достатності капіталу для покриття банківських ризиків, що наведено в таблиці 2.6.
Таблиця 2.6 - Динаміка показників фінансової стійкості ПАТ "Умовний банк" з 1.01. 2011 р. по 1.01.2013 р[31].




Умовні позначення

На

01.01.2011



На

01.01.2012



На

01.01.2013



Відхилення

2011 р. – 2012 р.

2012 р. – 2013 р.

2011 р. – 2013 р.

Вихідні дані, тис. грн.

1. Власний капітал

К

511386

763731

1556782

252345

793051

1045396

2. Статутний капітал

СК

172929

1050000

1050000

877071

0

877071

3. Зобов’язання

З

3866403

6127885

11618963

2261482

5491078

7752560

4. Загальні активи

А

4377790

6891616

13175745

2513826

6284129

8797955

5. Доходні активи

АД

3350861

5527891

9467450

2177030

3939559

6116589

6. Недоходні активи

АН

1026929

1363725

3708295

336796

2344570

2681366

7.Капіталізовані активи

АК

65115

364207

398234

299092

34027

333119

Коефіцієнти фінансової стійкості

8. Коефіцієнт надійності

КН

0,132

0,125

0,134

-0,008

0,009

0,002

9. Коефіцієнт фінансового важеля

КФВ

7,561

8,024

7,463

0,463

-0,560

-0,097

10 Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів

КУК

0,117

0,111

0,118

-0,006

0,007

0,001

11. Коефіцієнт захищеності власного капіталу

КЗК

-0,154

-0,109

-0,227

0,045

-0,119

-0,073

12. Коефіцієнт мультиплікатора статутного капіталу

КМК

25,316

6,563

12,548

-18,752

5,985

-12,767

Коефіцієнт надійності за аналізований період залишився майже на тому самому рівні (0,134) хоча й у 2012 спостерігалося його зменшення на 0,008 пункті . Даний коефіцієнт показує, що банк за аналізований період став менше залежним від залучених коштів.

Коефіцієнт фінансового важеля є одним із найважливіших показників здатності банку залучати кошти на фінансовому ринку. Ця здатність у банку за аналізований період зменшилась на 0,097, що звичайно є негативним для банку, оскільки за допомогою залучених коштів банк зможе розширити певні активні операції та отримати прибуток.

Іншим важливим показником, що жорстко контролюється в банках є коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів. За аналізований період даний показник зменшився на 0,001, що свідчить про збільшення можливості банку покривати певні ризики своєї діяльності.

За аналізований період банком була збільшена частина капіталу, що розміщена у нерухомість, що є негативним моментом, оскільки майно є недоходним активом.

Щодо коефіцієнта мультиплікатора капіталу, який характеризує ступінь покриття активів акціонерним капіталом, то за оптимального співвідношенні 12,0-15,0 він на початок 2011 р. становив 25,31, 2012 р. - 6,56, а 2013 року - 12,55. Це свідчить, насамперед, що в 2011 році темп зростання активів перевищує темп зростання акціонерного капіталу, а також про наявність тенденцій зниження використання «потужностей» із залучення їх з акціонерного капіталу. Дана ситуація являлась сигналом про необхідність поліпшення менеджменту власного капіталу. В 2012 році даний показник значно знизився на 18, 75, причиною цього стало значне збільшення статутного капіталу. Щодо 2013 року, то даний показник знаходиться в межах норми.

На наступному етапі аналізу досліджується ділова активність пасивів та активів, що зображено в додатку В.

Спочатку розглядають групу показників, що характеризують коефіцієнти ділової активності пасивів, оскільки вони є джерелами формування активів.

В цілому рівень ділової активності по залучення ресурсів характеризує коефіцієнт активності залучення залучених і запозичених коштів, що має стабільне значення. Значення показника є вищими нормативного (0,88), це свідчить про досить активну політику банківської установи щодо залучення залучених і запозичених коштів. Даний показник був незмінним протягом всього досліджуваного періоду.

Дана тенденція підтверджується з боку активності залучення строкових депозитів, та коефіцієнту залучених міжбанківських кредитів що також залишились майже незмінними у порівнянні 2011 та 2013 року. Водночас коефіцієнти, а отже, і рівні активності розміщення і використання залучених коштів в активи банку майже не змінювався, окрім 2012 року де спостерігалося зменшення коефіцієнту активності залучення строкових депозитів на 0,15 та збільшення коефіцієнту залучених міжбанківських кредитів майже на такий самий рівень та такий самий рівень (0,14).

Зростання коефіцієнту активності використання строкових депозитів у кредитний портфель на 0,07 свідчить про можливість банківської установи розробляти технології по залученню цих витратних ресурсів.

Ділова активність активів показує як досягнутий рівень, так і можливості банківської установи в даний період. Протягом аналізованого періоду у діловій активності банку змін майже не відбулося.

Показники ліквідності є заключною групою показників фінансової діяльності банку, наведені у таблиці 2.7.

Показники, що наведені в таблиці характеризують поточну ліквідність, миттєву ліквідність, загальну та короткострокову ліквідність, та співвідношення високоліквідних активів банку до робочих активів.

Аналіз ліквідності вбачає виявлення дотримання банком нормативів ліквідності, що встановлених НБУ. Встановлення вимог щодо ліквідності дає можливість здійснювати контроль за ліквідністю та підтримувати її необхідний рівень по банківської системи в цілому.

Таблиця 2.7 - Динаміка показників ліквідності ПАТ "Умовний банк" з 1.01. 2011 р. по 1.01.2013 р[31].






Умовні позначення

На

01.01.2011



На

01.01.2012



На

01.01.2013



Відхилення

2011 р. – 2012 р.

2012 р. – 2013 р.

2011 р. – 2013 р.

1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності

КМЛ

0,60

0,83

0,82

0,24

-0,02

0,22

2. Коефіцієнт поточної ліквідності

КПЛ

0,92

0,98

0,95

0,06

-0,03

0,03

3. Коефіцієнт короткострокової ліквідності

ККЛ

1,06

1,09

1,18

0,03

0,10

0,13

4. Коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку

КВЛА/РА

0,35

0,24

0,32

-0,10

0,07

-0,03


Норматив миттєвої ліквідності розраховується з метою забезпечення своєчасного виконання банківською установою своїх грошових зобов’язань, які обліковуються на поточних рахунках банку за рахунок високоліквідних активів. Активи первинної ліквідності (високоліквідні активи) повинні бути наявними у розмірі не меншому 20 % грошових зобов’язань, які обліковуються за поточними рахунками банківської установи.

Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначення сум зобов’язань ліквідних активів банку та збалансованості строків. Для цього необхідно наявність активів первинної та вторинної ліквідності) у мінімальному розмірі 40% зобов’язань банківської установи. В ПАТ «Умовний банк» показник поточної ліквідності на протязі всього аналізованого періоду знаходиться вище межі встановленої норми, що говорить про здатність банку погасити суттєву частину своїх зобов’язань за рахунок найбільш оборотних коштів.

Норматив короткострокової ліквідності банку встановлюється для контролю за здатністю банківської установи виконувати прийняті ним короткострокові (менше одного року) зобов’язання за рахунок ліквідних активів. Співвідношення ліквідних активів повинні перевищувати 60 % короткострокових зобов’язань банку.

Протягом аналізованого періоду показники ліквідності знаходилися вище меж встановлених норм, це свідчить про здатність ПАТ «Умовний банк» в повному обсязі та своєчасно розраховуватися за своїми зобов’язаннями.

Висновки за розділом 2
Основними способами оцінки прибутковості є структурний аналіз доходів, витрат та джерел формування прибутку, використання системи фінансових коефіцієнтів.

У результаті проведеного аналізу «Умовний банк» можемо зробити висновок, що даний банк зазнав змін, що стосуються його фінансового стану, а його діяльність не завжди була досить ефективною. Хоча, в результаті аналізу можна стверджувати, що за аналізований період банк відповідав усім нормативам, що встановлені НБУ.

Слід відмітити, що збільшення зазнали комісійні доходи та особливо процентний дохід, і одночасно збільшилися загальні адміністративні витрати.

Показник чистої процентної маржі свідчить про здатність банку за рахунок позитивної різниці між процентними доходами і витратами отримувати нормальні прибутки, підвищуючи тим самим свої конкурентні позиції.

Показник чистого спреду банку свідчить про його здатність покривати витрати та отримувати прибуток, а його зростання в 2013 році - про ефективність операційної діяльності комерційного банку.

Значення коефіцієнту мультиплікатора статутного капіталу свідчить про зниження прибутковості статутного капіталу, що є підтвердженням зниження стабільності банку.

Отже, діяльність банку «Умовний банк» є задовільною, але в деяких аспектах недостатньо ефективною, це пов’язано з нестабільною в даний час економічною ситуацією в Україні. Для покращення конкурентоспроможності банку та збільшення прибутковості, варто звернути увагу на залучення додаткових ресурсів для розширення масштабів діяльності та зменшення витрат банку.

РОЗДІЛ 3


НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ПАТ «УМОВНИЙ БАНК»

3.1 Удосконалення процесу формування прибутку ПАТ «Умовний банк»

Прибуток банку це один із найголовніших показників ефективності функціонування банківської установи та його стабільності. Усі учасники економічного процесу зацікавлені в ньому. Розміри прибутку банку хвилюють акціонерів банку, так як він є показником отриманого доходу на капітал, що ними інвестовано. Прибуток гарантує вкладникам стабільний дохід, тому що збільшення власних коштів і резервів говорять про його стабільність.

Питаннями забезпечення фінансової стійкості та прибутковості в ринковій економіці займалися ряд провідних вітчизняних та зарубіжних вчених. До них можна віднести Алексеєнко М., Вітлінський В., Козоріз М., Кочетков В., Біла О., Корнєєв В., Вовчак О., Масленченко Ю., Табачук Г., Заруба О., Герасимович А., Дзюблюк О., Загорський В., Іванов В., ЛаврушинО., Мороз А., Примостка Л., Роуз П., Савлук М., Сінкі Дж., Смовженко Т., Шульга Н., Тиркало Р., Ширинська О., Шіллер Р., та ін.



Виходячи із основних проблем та тенденцій, які актуальні на даний момент часу в банківській системі України з приводу формування прибутку банку та досягнення та налагодження адекватної структури доходів та витрат, можна відзначити, що ПАТ «Умовний банк» необхідно здійснити ряд заходів щодо структуризації джерел отримання банківського прибутку та оптимізації процесу його формування.

Для максимізації прибутку, необхідно нарощувати доходи та знижувати витрати банківської установи. Отже, можна запропонувати деякі напрямки збільшення доходів для ПАТ «Умовний банк» [40]:

- загальне зростання групи активів, які приносять процентний дохід, для цього ПАТ «Умовний банк» необхідно, по-перше, залучати більше позичальників та при цьому ретельно аналізувати їхній фінансовий стан; по-друге, збільшувати свій кредитний потенціал за рахунок нарощування обсягів ресурсів, що залучаються;

- зміна загального рівня відсоткової ставки по активних операціях. В загалі більш високий рівень відсоткової ставки повинен принести ПАТ «Умовний банк» якомога більший дохід, але сучасних умовах функціонування банк рідко вдається до таких дій. За умов конкурентної боротьби найчастіше відбувається зниження ставку з метою залучення більшої кількості позичальників. Зменшення середньозваженої ставки проценту в країні є яскравим прикладом цього;

- зміна питомої ваги доходних активів в сукупних активах, для цього потрібно зменшити «непрацюючі» активи до мінімуму, але в межах, що зможуть забезпечувати ліквідність банку;

- зміна структури портфелю доходних активів. Чим вищий дохід отримує банк, тим більший ризик він має в сфері банківської діяльності. Отже головним завданням банку виступає — визначення рівня виправданості та допустимості по різним ризикам;

- забезпечення росту непроцентних доходів, тобто необхідно приділити більше уваги доходу від надання послуг «небанківського» характеру, зменшення витрат на створення банківської послуги, що дасть змогу знизити її ціну, зменшення загально адміністративних витрат, оптимізація пасивів [41].

Це свідчить про збільшення комісійних, торгівельних, інших банківських операційних доходів та інших доходів. В першу чергу, збільшення доходу від розрахунково-касового обслуговування, через надання більш якісного обслуговування, збільшення спектру та обсягу послуг, котрі надаються суб’єктам господарювання, впроваджування нових банківських продуктів, збільшення клієнтів котрі обслуговуються в системі «Клієнт-Банк», розвиток «зарплатних проектів», впровадження системи «Інтернет-Банкінг», це дасть можливість більш оперативного обслуговування клієнтів в ПАТ «Умовний банк». Необхідно приділити більше уваги доходам банку, які можна отримувати від надання послуг «небанківського» характеру , тобто: аудиторських, консультаційних, доходів від надання поручительств гарантій, також доходам від проведення лізингових і факторингових операцій.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал