Діяльність психологічної служби основної школи



Скачати 88.11 Kb.
Дата конвертації11.12.2016
Розмір88.11 Kb.
Діяльність психологічної служби основної школи.

До основної школи відносяться 5-9 класи. Відповідно, учні цих класів відносяться до підліткової вікової групи. Підлітковий період охоплює дітей віком від 11-12 до 15-16 років.

Підлітковий вік часто називають критичним, кризовим. Криза підліткового віку полягає у переході від залежного дитинства до незалежної дорослості. Тому підлітка іноді називають: «вже не дитина, але іще не дорослий».

АС. Виготський наголошував на необхідності при вивченні критичних періодів виокремлювати основні новоутворення у свідомості і визначити соціальну ситуацію розвитку, яка являє собою у кожному віці неповторну систему взаємин між дитиною і середовищем.

Особливості прояву і перебігу підліткового віку визначаються конкретними соціальними умовами життя і розвитку підлітка, його суспільним становищем у світі дорослих. Важливим фактором розвитку особистості підлітка є його власна соціальна активність, спрямована на засвоєння певних соціальних стереотипів і цінностей, на побудову взаємин із дорослими та ровесниками, на самого себе (проектування своєї особистості і свого майбутнього).

У підлітковому віці провідним видом діяльності стає міжособистісне спілкування з однолітками. Цей вид діяльності обумовлює не тільки найважливіші новоутворення цього періоду, а й зміст внутрішнього життя молодої людини. Найхарактернішими формами поведінки у цьому віці є спілкування, засвоєння і відтворення зразків соціальної поведінки дорослих.

Часто відтворення зразків дорослої поведінки зводиться до її зовнішніх, формальних проявів, - слідування моді у всіх її проявах.

Небезпечними формами такої поведінки є прилучення до куріння, наркоманії, вживання спиртних напоїв і т.п.

Бажання заявити про себе як про дорослого часто спонукає підліткадо протиставлення себе світу дорослих (батьків, вчителів). Виявляється це у формі демонстративних проявів негативізму критичності, конфліктності, протесту. Саме тому, дорослі відзначають, що з підлітками «стало неможливо працювати у класі», що вони роблять усе «всупереч», «на зло».

Характерною ознакою поведінки підлітків є схильність до експериментування. Причому експериментування це стосується у першу чергу себе самого і найближчого соціального оточення. Підліток експериментує з власним тілом (вживання алкоголю та наркотичних речовин), з батьками (непокора, спротив, дратування), з вчителями («чому я маю виконувати ваші вказівки») і з однолітками (відігрівання різних соціальних ролей та позицій).

Найважливішим новоутворенням підліткового віку є становлення самосвідомості, яке найперше характеризується почуттям дорослості, формуванням самооцінки і появою прагнення до самовиховання.

Центральним і специфічним новоутворенням в особистості підлітка є уявлення про себе як уже не дитину, а дорослого, він намагається бути дорослим. Цю особливість називають почуттям дорослості, яке полягає в тому, що підліток заперечує свою приналежність до дітей, але у нього ще немає відчуття істинної, справжньої дорослості, хоча є потреба у визнанні його дорослості оточуючими.

У психічному розвитку підлітка основна роль належить встановленню системи соціальних взаємовідносин з оточуючими. Розвиток соціальної дорослості - це розвиток готовності дитини до життя у суспільстві дорослих в якості його повноправного члена. Соціальна незрілість дитини, її залежність від дорослих визначає її становище соціальної нерівності у відносинах з дорослими, їх ставлення до підлітка як до “маленького”.

Почуття дорослості - специфічне новоутворення самосвідомості - стрижнева риса особистості, яка виражає нову життєву позицію підлітка щодо себе, щодо людей і світу, визначає зміст та спрямованість його соціальної активності.

У становленні взаємовідносин підлітка з дорослими виокремлюють три варіанти розвитку протиріч:


  1. Поглиблення протиріч, нагнітання конфлікту, який може тривати досить довго. Це виникає при повному розходженні вимог дорослого та прагнень підлітка, коли дорослі повністю не приймають претензій підлітка на більшу самостійність, довіру до них та повагу, а підліток, в свою чергу, різними способами виражає протести проти старого ставлення до нього дорослих. Дорослий втрачає авторитет, втрачає можливість впливу а в формуванні особистості підлітка залишаються негативні наслідки: агресив- но-деспотичні прояви поведінки у відповідь на зовнішній стимул.

  2. Протиріччя виявляються епізодично під впливом непослідовності поведінки дорослих, коли вони змушені всупереч своїм поглядам іти на поступки підлітку. В результаті конфліктів стає менше, проте можливість їх виникнення залишається постійною.

  3. Поступове зникнення протиріч і конфліктів. Дорослі усвідомлюють дорослішання підлітків, змінюють своє ставлення до нього, не дають розвіятись взаємній довірі, яка виникла раніше. Конфліктних ситуацій може зовсім і не виникати, коли дорослі у побудові взаємин враховують дорослішання підлітка.

Конфлікт - це наслідок невміння або небажання дорослого рахуватись з розвитком особистості в підлітковому віці і знайти підлітку нове місце поряд із собою. Дорослому необхідно будувати взаємовідносини із підлітком, як з іншим дорослим - дружнього характеру, змістовної співпраці з характерними для них нормами взаємної поваги, довіри, допомоги. Підліток очікує розуміння з боку дорослих. Співпраця дозволить дорослому поставити підлітка у становище свого помічника, товариша у різних справах, а самому стати для нього взірцем і другом.

Провідним типом діяльності підлітка стає спілкування з однолітками в громадсько-корисній діяльності. Воно набуває інтимно-особистісного характеру і виокремлюється у самостійну і дуже важливу для підлітка сферу життя. Спілкування з друзями набуває великої значущості, що може відсунути на другий план навчання, значно зменшити привабливість спілкування з батьками.

Криза підліткового віку обумовлює суттєвий запит на роботу психолога і соціального педагога. Причому не тільки запит на роботу власне з підлітком, а й з дорослими, - вчителями і батьками. Адже причиною численних непорозумінь і конфліктів є саме дорослі, які, за інерцією, бачать у підліткові дитину, не помічають рис дорослої людини.

Функції психолога і соціального педагога основної школи є досить різноманітними. Тому й організація діяльності психологічної служби може відбуватися у різноманітних формах: спостереження, читання лекцій, проведення групових тренінгів і занять, індивідуальні консультації для учнів, учителів, батьків, тестування й анкетування всіх учасників навчально-виховного процесу та ін.

Найважливішими напрямами роботи психолога основної школи з учнями є:

Психологічне забезпечення адаптації дітей до навчання в основній школі. Перехід від початкової до основної школи - важкий етап шкільного навчання. Він пов’язаний у першу з тим, що замість одного вчителя, який уособлював собою суспільні вимоги до навчання і поведінки дитини, з’являються кілька вчителів, що мають неоднакові вимоги як до змісту і процесу навчальної діяльності учня, так і до його поведінки. Ускладнюється і збільшується навчальне навантаження, збільшується обсяг інформації, яку необхідно засвоїти, з’являється конкуренція між учнями, з’являються і розвиваються пізнавальні інтереси учнів, виявляються здібності і нахили. Часто дитина постає перед необхідністю інтегруватися у новий для себе колектив класу.

Усе це вимагає великих емоційних та інтелектуальних зусиль від учня на тлі глибокої перебудови фізіологічних функцій його організму.

Моніторинг динаміки розвитку класних колективів. Цей напрям роботи є чи не найважливішим, оскільки положення учня в колективі, його рольові позиції, неформальний статус, багато в чому визначають його ставлення до школи, до навчання, до однолітків, і в решті решт, - впливають на процес соціалізації. Неприйняття дитини учнівським колективом часто призводить до пошуку нею можливостей самоствердження в інших групах і колективах, до втрати інтересу до навчання, конфліктів з педагогами і батьками.

Індивідуальна робота з учнями, що потребують посиленої педагогічної уваги. Діти цієї категорії знаходяться у «зоні ризику», тобто легко можуть бути спровоковані на здійснення антисоціальних вчинків або девіантну поведінку. У разі виявлення таких учнів, з ними та їх найближчим соціальним оточенням здійснюється поглиблена психологічна діагностика, складається індивідуальна картка, та планується профілактична і психокорекційна робота із залученням усіх учасників навчально-виховного процесу та громадськості.

Підготовка учнів до профільного навчання у старшій школі. На основі вивчення навчальної документації, співбесід з учнем, батьками, вчителями, тестувань визначення навчальних інтересів, здібностей і життєвих планів підлітків та розробка рекомендацій щодо подальшого навчання (профільні старші класи, ВНЗ 1-М рівнів акредитації, ПТНЗ та ін.). Практичному психологові необхідно пам’ятати, що вибір профілю навчання у першу чергу обумовлений життєвими планами підлітка, уявленням про свою майбутню професію та життєвий шлях.

Професійна орієнтація. Цей напрям роботи практичного психолога щільно пов’язаний із попереднім. Основним завданням тут є проінформувати учня про його здібності, нахили, мотиви і можливості в опануванні груп (або - типів) професій ні в якому разі не нав’язуючи конкретну професію або конкретний навчальний заклад.

Психологічно просвіто є важливим засобом підвищення психологічної культури. Підвищенню психологічної культури учнів сприяють як спеціальні заходи, так і неспеціальні. До спеціальних ми відносимо заходи, що прямою своєю метою мають підвищення обізнаності підлітків у галузі психології, людських стосунків, спілкування, конфліктів, девіантної поведінки, вікових закономірностей розвитку індивіда, міжособистісних відносин, групових ролей і т.п. Така робота зазвичай здійснюється за допомогою лекцій, рольових ігор, тренінгів, факультативних занять, гуртків, самостійної творчої роботи учнів. Досвід свідчить, що підлітки, в силу своїх вікових особливостей, виявляють великий інтерес до різних аспектів психологічного знання та застосування цих знань на практиці. Тому психологічні гуртки, факультативи, семінари та інші форми позакласної навчально-розвиткової роботи психолога користуються великою популярністю у підлітків.

До неспеціальних заходів, що сприяють підвищенню психологічної культури учнів, можна віднести професійну діяльність психолога, що має інші цілі, та, навіть саму його поведінку в закладі освіти. Такі форми роботи як, психологічне консультування, групова або індивідуальна психодіагностика, спілкування з колегами по роботі та учнями, - усе це можна розглядати як елементи підвищення психологічної культури.

Найважливішими напрямами роботи психолога основної школи з педагогами та адміністрацією закладу освіти є:

Підвищення психологічної культури. Цей напрям у роботі з учительським колективом є надзвичайно важливим, оскільки саме від педагогів, їхньої майстерності та відповідальності у першу чергу залежить психологічне благополуччя підлітків. Нажаль в останні роки значного поширення набули такі ганебні явища як: приниження гідності учня, нехтування його правами і свободами, психологічний тиск і погрози, залякування або байдужість до його особистості. Часто вчитель «транслює» свої особисті і професійні проблеми на процес педагогічної взаємодії, викликаючи таким чином в учнів стреси, відразу до школи, негативне ставлення до себе.

Найбільш поширеними засобами підвищення психологічної культури з цією категорією є здійснення лекторіїв, навчальних семінарів, тренінгів педагогічного спілкування, тренінгів розв’язання конфліктів, тренінгів емоційної саморегуляції і т.ін. Помітну роль у підвищенні психологічної культури педагогів відіграють аналітичні звіти, результати і висновки тестувань, моніторингів, обстежень, які здійснює психолог з учасниками навчально-виховного процесу.



Консультативно-методично робото, що здійснюється з педагогами в основному у формі психолого-педагогічного консиліуму. В процесі обговорення конкретної навчально-виховної проблеми відбувається обмін думками, надається необхідна інформація, наводяться дані обстежень і тестувань, даються пояснення. Усе це сприяє кращому розумінню проблеми більш глибокому усвідомленню педагогічної і психологічної реальності.

Найважливішими напрямами роботи психолога основної школи з батьками є психологічна просвіта як форма попередження конфліктів із підлітками та ігнорування їх інтересів та захоплень. Саме у підлітковому віці виникають перші глибокі непорозуміння між батьками і учнями. Основу цих непорозумінь складають: з однієї сторони - бажання більшої незалежності, самостійності, «дорослості»; з іншої - нерозуміння тих змін, що відбуваються з дитиною, намагання керувати нею як і раніше, приниження гідності або байдужість. Принагідно зазначимо, що велика питома вага спроб суїцидів серед підлітків пов’язана саме із приниженням дитини з боку батьків.



Просвітницька робота з батьками зазвичай здійснюється у формі батьківських лекторіїв, навчальних семінарів, рольових ігор різного роду тренінгів. Важливою умовою успішної роботи психолога в основній школі є дієва співпраця з батьками учнів.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал