Дипломної педагогічної освіти Кафедра педагогіки та психології Тема Організація проектної діяльності учнів на уроках біології та хімії у 7-9 класах




Сторінка2/3
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.51 Mb.
ТипДиплом
1   2   3
Створена методика проектної діяльності учнів 6-9 класів передбачає
реалізацію таких функцій:

1. Рефлексивно-мотиваційної – сприяє пробудженню бажання учнів самостійно моделювати свою навчальну діяльність на основі зацікавлення предметом вивчення, оцінювати і корегувати власний розвиток, що забезпечує результативність, успіх під час роботи в проекті та можливість подальшої реалізації у соціумі;
3. Інформаційно-дослідницької – допомагає учням самостійно визначати обсяг необхідних знань з інших наукових галузей, структурувати та адаптувати їх відповідно до поставленої мети, відчувати радість пізнання;
4. Інструментально-адаптивної – сприяє умінню універсалізувати, використовувати набуті знання за допомогою отриманих навичок під час роботи в проекті, вибудовувати авторську і власну концепцію будь-якого мистецького явища;
5. Діагностичної – допомагає учителеві визначати умови застосування відповідних методів, прийомів, технік у системі суб’єкт-суб’єктних стосунків.

15
1.2.

Перспективи використання проектної діяльності на уроках хімії
та біології.

Метод проектів та використання комп'ютерних технологій під час вивчення
хімії.

Найбільш поширене визначення методу проектів — «система навчання, за і якої учні здобувають знання й уміння в процесі планування й виконання поступово ускладнюваних практичних завдань — проектів».
У процесі відродження методу проектів сьогодні перед нами стоять ті ж завдання, які стояли перед його фундаторами. Вони полягають у вихованні людини, яка вміє працювати, постійно виявляючи свою ініціативу, яка ставить собі широкі практичні завдання і може їх виконувати.
Робота з проектами має відповідати наступним вимогам:
• Виконання має здійснюватися на визначеному обсязі теоретичних знань.
• Теми проектів розробляє викладач.
• Терміни виконання проектів залежать від змісту, мети та завдань.
• Творче завдання може бути представлене у вигляді розробки і виготовлення якого-небудь робочого зразкадемонстраційного наочного приладдя, макета експоната тощо.
• До завдання учень робить короткий опис пристрою, призначення, принципу дії, надає креслення, схеми, ескізи.
У тематиці проектних завдань необхідно враховувати індивідуальні особливості пізнавальної діяльності учнів. Систему проектів потрібно будувати за принципом ускладнення.
Використання методу «проектів» дозволяє реалізувати особистісно- діяльнісний і особистісно орієнтований підходи до освіти школярів. Ці підходи базуються на застосуванні знань і вмінь, отриманих під час вивчення різних дисциплін на різних етапах навчання, інтегрувати їх у процесі роботи над проектом. Це забезпечує позитивну мотивацію і диференціацію у навчанні активізує самостійну творчу діяльність учнів під час виконання проекту.
Метод проекту створює умови, за яких учень може самостійно здобувати знання чи застосовувати одержані раніше, причому замість дій за зразком в основному виступають пошукові й дослідницькі дії. Основний акцент робиться на творчий розвиток особистості. Учень повинен не тільки засвоїти необхідні знання й уміння, а й навчитися шукати й знаходити об'єкти їх практичного застосування.
Тільки активні дослідницькі методи і метод проектів перетворюють учня на суб'єкт педагогічного процесу. Обидва спрямовані на розвиток творчих здібностей учня, обидва є методами пошуку. Так школа може наблизитися до розв'язання свого головного завдання — створення умов і для розвитку вільних особистостей. Для цього важливо підкорити зміст навчання розв'язанню практичних проблем, що відповідають актуальним силам і потенційним можливостям, підготовці та інтересам дитини. При цьому

16 продукт проекту не є його метою; і він, і сам процес реалізації проекту — це засоби розвитку особистості дитини.
Метод проектів змінює підхід до освітньої діяльності:
• здібності дитини закладені природою, а школа має створити умови для
їх розкриття; знання повинні служити для пристосування людини до навколишнього середовища і мати практичну спрямованість;
• головне — не кількісні характеристики знань, отриманих учнями в школі, а вміння використовувати їх у конкретній ситуації;
• важливо підкорити зміст навчання розв'язанню практичних проблем, що відповідають силам, підготовці та інтересам дитини;
• розв'язання проблем вимагає поєднання розумової і фізичної праці, що має розвивальну і суспільну цінність. Таким чином, набуті в процесі реалізації проекту знання,вміння та навички не тільки набувають особливої міцності та свідомості, а й асоціативно пов'язані з отриманим задоволенням, що стає стимулом до нового пошуку. Пошук, у свою чергу, викликає нові асоціації, нові проекти.
Якщо випускник школи набуває вказаних вище навичок і умінь, він виявляється більш пристосованим до життя, яке змінюється, може орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, працювати спільно в різних колективах.
Проектна діяльність останнім часом все ширше входить у навчальний процес. Але постають питання:
• Як правильно її організувати?
• Як спланувати все так, щоб не помилитись, не відштовхнути, а, навпаки, зацікавити учня, захопити його процесом навчання?
Саме цього і вчить програма Intel® Навчання для майбутнього, у чому я переконалася на власному досвіді. Ця програма допоможе вчителям та учням освоїти нові технології та використовувати їх у навчальній діяльності згідно з державними стандартами. Програма сприяє підготовці вчителя сучасного типу, вчить його не тільки користуватися комп'ютером, але й повною мірою використовувати його потенціал у навчальному процесі, створюючи урок дійсно сучасним, інформаційно насиченим і цікавим для дітей.
На базі шкіл відбулося навчання вчителів за програмою Intel® Навчання для майбутнього, де вчилися застосовувати навички роботи на комп'ютері в корисних цілях.
Відмінною рисою всіх додатків MicrosoftOffice є їх вільне
«взаємопроникнення». Користувачі ПЕОМ найбільш часто працюють з
MicrosoftWord. Це потужний професійний текстовий редактор, який призначений для створення будь-якого тексту.
Єдиним його недоліком, з точки зору хіміка, є відсутність конструктора хімічних формул, аналогічного наявному там конструктору математичних формул.

17
За допомогою програми MicrosoftPowerPoint можна створювати чудові презентації, які знайдуть своє застосування на різних етапах вивчення теми: під час вивчення нового матеріалу, для узагальнення знань, для перевірки засвоєння знань учнями. Принцип роботи програми PowerPoint нагадує роботу слайдоскопу. PowerPoint дозволяє створювати власні тематичні слайди на екрані монітору. І всі вони є не лишекольоровими, а й містять різні тексти, малюнки, анімації (вихід літер, блочне чи порційне подання матеріалу, звукове оформлення тощо).
За допомогою програми MicrosoftPublisher можна як мінімум створити власні веб-сайти з будь-якої теми. Також можна вставити сторінку з розрахунками чи діаграмою, створені в MicrosoftExcel, використовуючи
Майстер діаграм. Однак Excelдозволяє працювати не тільки з числами.
Дивно, але факт — тут наявні спеціальні функції, за допомогою яких можна обробляти й текст: знаходити потрібні символи в тексті, вилучати їх, записувати у визначене місце тексту тощо.
Застосовувати всі ці можливості у своїй роботі вчить програма Intel®
Навчання для майбутнього.
Розвиток навичок високого мислення.
Розпочинати проектну діяльність слід із визначення й чіткого формулювання ключового й тематичних питань. Вони допомагають розвитку в учнів навичок творчого й критичного мислення, розуміння основних концепцій теми. Саме тому ключове й тематичне питання будуть основними під час розробки змісту та стратегій усього навчального проекту.
Ключові запитання:
• широкоохватні;
• здійснюють зв'язок між навчальними предметами, між окремими темами уроків.
Тематичні запитання:
• пов'язані з конкретною темою, розділом програми чи уроку;
• підтримують, конкретизують, поглиблюють та продовжують ключові;
• стосуються реального життя учнів, міста, країни. Автори та адаптори курсу Intel® Навчання для майбутнього дають такі поради зі створення ключових запитань:
• Просто почніть вигадувати цікаві запитання... Не замислюйтесь над правильним їх формулюванням, це завжди можна виправити.
Згадайте запитання, які ставили вам учні під час викладання цієї теми раніше, і зосередьтеся на тому, що вони вважають найбільш цікавим.
• Вирішіть для себе, що з того, що ви викладаєте учням, ви б хотіли, щоб вони усвідомили і згадували через п'ять років...
• Ви можете сформулювати запитання спочатку як твердження, а потім перетворити його на запитання.
• Спочатку запишіть це питання «дорослою» мовою, а потім переробіть його «дитячою».

18
• Поставте самі собі створене ключове запитання вголос. Якщо після цього ви себе запитали «Ну і що з того?», то варто ще попрацювати над формулюванням ключового запитання.
Особливо гарно поєднується метод проектів із роботою на комп'ютері.
Учні бачать один із численних міжпредметних зв'язків хімії з інформатикою.
Коли ви вже визначились із ключовим і тематичними питаннями, слід приступити до планування. План Навчального проекту має включати такі розділи:
1. Автор Навчального проекту
2. Опис проекту
1) Назва проекту
2) Основні питання
3) Стислий опис
4) Навчальні .предмети, з якими пов'язаний ваш Навчальний проект
5) Класи, яких стосується ваш Навчальний проект
6) Державні освітні стандарти та навчальні програми
7) Навчальні цілі та очікувані результати навчання
8) Опис діяльності учнів
9) Приблизний час, необхідний для реалізації Навчального проекту
10) Вхідні знання та навички
11) Матеріали та ресурси
12) Додаткове приладдя та витратні матеріали
13) Ресурси Інтернету
14) Диференціація навчання
15) Оцінювання знань та вмінь учнів
16) Ключові слова
Розглянемо методику використання методу проектів при допомозі мультимедійних засобів на прикладі уроку біології. Див. Додаток 1.

Метод проектів та використання комп'ютерних технологій під час вивчення
біології.
Інтенсивний розвиток науки і техніки у ХХІ ст. передбачає отримання, зберігання та переробку великої кількості інформації. Згідно з Державними стандартами освіти, перед школою стоїть завдання підготувати учнів до життя у сучасному інформаційно високорозвиненому динамічному суспільстві. Одним із шляхів вирішення вищезазначеного завдання є впровадження
інформаційно-комунікативних технологій
(ІКТ), які відкривають можливості під час роботи з різноманітною інформацією у навчальному процесі.
Процес організації навчання школярів з використанням інформаційно- комунікаційних технологій дозволяє:
• зробити цей процес цікавим, з одного боку, за рахунок новизни і незвичності такої форми роботи для учнів, а з іншого, зробити його

19 захоплюючим і яскравим, різноманітним за формою за рахунок використання мультимедійних можливостей сучасних комп'ютерів;
• ефективно вирішувати проблему наочності навчання, розширити можливості візуалізації навчального матеріалу, роблячи його більш зрозумілим і доступним для учнів, вільно здійснювати пошук необхідного школярам навчального матеріалу у віддалених базах даних завдяки використанню засобів телекомунікації, що надалі буде сприяти формуванню в учнів потреби в пошукових діях;
• індивідуалізувати процес навчання за рахунок наявності різнорівневих завдань, самостійно працювати з навчальним матеріалом, використовуючи зручні способи сприйняття інформації, що викликає в учнів позитивні емоції та формує позитивні навчальні мотиви;
• самостійно аналізувати і виправляти допущені помилки, коригувати свою діяльність завдяки наявності зворотного зв'язку, в результаті чого удосконалюються навички самоконтролю;
• здійснювати самостійну навчально-дослідну діяльність (моделювання, метод проектів, розробка презентацій, публікацій тощо), розвиваючи тим самим у школярів творчу активність;

Використання інформаційних технологій розширює дидактичні можливості навчального процесу як для учнів, так і для вчителів (див. схема
1).
Освітні технології (ОТ) є одним із головних елементів системи освіти, оскільки вони безпосередньо спрямовані на досягнення головних цілей: навчання і виховання. Під ОТ розуміють як реалізацію навчальних планів і навчальних програм, так і передавання учню, системи знань, а також використання методів і засобів для створення, збирання, передавання, збереження і оброблення інформації в конкретній галузі.
ІКТ здійснюють активний вплив на процес навчання і виховання учнів, оскільки змінюють схему передавання знань і методи навчання. Разом з тим, упровадження ІКТ у систему освіти не тільки впливає на освітні технології, а й уводить до процесу освіти нові. Вони пов'язані із застосуванням комп'ютерів і телекомунікацій, спеціального устаткування, програмних та апаратних засобів, систем обробки інформації, а також зі створенням нових засобів навчання і збереження знань, до яких належать електронні підручники і мультимедіа; електронні бібліотеки й архіви, глобальні та локальні освітні мережі; інформаційно-пошукові та інформаційно-довідкові системи.

20
Схема 1. Дидактичні можливості інформаційних технологій при
вивченні біології



21
Досвід роботи із використанням мультимедійних засобів та комп’ютерних програм при навчанні біології показав ряд переваг
інформаційних технологій над традиційними формами навчання (див. схема
2).
Схема 2.Основні дидактичні переваги використання інформаційних технологій у навчанні біології



Отже, використання інформаційних технологій на уроках біології значно підвищує ефективність навчання, забезпечує розвиток творчої особистості, формування життєвих і соціальних компетенцій школярів, створює передумови для досягнення успіху у майбутній самостійній діяльності.
Розглянемо методику використання методу проектів при допомозі мультимедійних засобів на прикладі уроку біології. Див. Додаток 2.
Як складові інформаційно-комунікативних технологій, комп`ютери дістали широке застосування в навчальному процесі, починаючи із середини

22 80-х років. Проте у цей період комп’ютер переважно виступав як об’єкт вивчення. Були лише спроби його використання як засобу навчання.
На сучасному етапі розвитку науки до комп’ютерної техніки, яка застосовується у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи, крім комп’ютера, належать: мультимедійний проектор, інтерактивна дошка, принтер, сканер та цифровий мікроскоп.
Сучасні комп’ютернi засоби навчання дуже рiзноманiтнi за функціональною спрямованістю та вiдрiзняються за призначенням . Які ж типи можуть використовуватися в практичній дiяльностi вчителя? Це:
• демонстрацiйнi програмні комп’ютернi засоби, які забезпечують наочне представлення навчального матеріалу;
• iмiтацiйнi програмні комп’ютернi засоби, які надають можливість створення наближеного до реальності аспекту вивчення структурних або функціональних особливостей навчального матеріалу;
• моделюючі програмні комп’ютернi засоби, які передбачають використання моделі об’єкта, явища, процесу або ситуації, які вивчаються;
• програми для контролю (самоконтролю), якi надають можливість виявлення рівня оволодіння навчальним матеріалом;
• засоби комунiкацiї;
• засоби органiзацiї дозвілля (домашня бiблiотека, довідники, енциклопедії, ігри тощо);
• навчально-iгровi програмні засоби, які дозволяють «програвати» навчальні ситуації (наприклад, для формування вміння прийняти оптимальне рішення тощо);

23
• розрахункові та обчислювальні засоби (унiверсальнi електронні таблиці тощо);
• засоби пошуку iнформацiї (бази та банки даних);
• редактори та iншi засоби обробки графічної, текстової, аудіо - та іншої iнформацiї;
• засоби розробки програм (мови програмування та їх оболонки, які забезпечують сучасний інтерфейс);
• системні програми, які забезпечують працездатність комп’ютера та обслуговування периферійних пристроїв.
Мультимедійні засоби як джерело нових знань можуть використовуватися перед вивченням навчального матеріалу як вступ до теми або під час вивчення теми у поєднанні з розповіддю чи бесідою .
Вирішальне слово на уроках, де застосовуються мультимедійні навчальні програми, усе ж за вчителем.Тільки він, ураховуючи зміст супроводу, визначає дидактичні можливості, методичні особливості поєднання власного слова з наочно-словесним змістом програми, можливі методичні варіанти оптимального використання мультимедійних засобів у певних навчальних ситуаціях під час розв’язування різноманітних пізнавальних завдань.
На різних етапах можливе використання таких об’єктів:
• кольорові малюнки та фото — дозволяють розширити ілюстративний ряд, наблизити його до реального життя, надати йому більшої
ілюстративності та емоційності;
• слайд-шоу— фото та малюнки, які змінюють один одного та можуть супроводжуватися текстом (до речі, учитель може зробити такі шоу самостійно під час підготовки до уроку, використовуючи, наприклад,
«Бiблiотеку електронних наочностей . Бiологiя . 6–11клас» для уроків бiологiї або iншi подiбнi «Бiблiотеки» (наприклад, «Фізика .7–9 клас», яка дуже добре співвідноситься з вищезазначеною «Бiологiєю», може бути використана під час підготовки слайд-шоу до теми «Сили в природі . Дії сил у природі .
Вимірювання сили» в курсі природознавства 6 класу);
• вiдеофрагменти — виконують функції, які були раніше в кіно -, вiдеофiльмiв, але застосування комп’ютера робить можливим робити зупинки, застосовувати стоп-кадр, збільшувати окремий фрагмент тощо
(хоча слід зауважити, що багато сучасних програм не надають можливості демонструвати саме вiдеофрагменти на весь екран телевізора або монітора);
• 3D-малюнки та моделі — створення просторового малюнка з можливістю його наближення або віддалення, додавання коментарю тощо;

24
• анiмацiї — «живі малюнки», які дозволяють учителеві показати дiнамику та механізми тих чи інших бiологiчних процесів, у тому числi мiкросвiту (на уроках бiологiї) та макросвіту (на уроках природознавства);
• iнтерактивнi моделі — анiмацiя, в якiй можлива зміна початкових умов протікання процесів, що дозволяє продемонструвати складні бiологiчнi процеси, зокрема зi змінами кiлькiсної характеристики окремих їх етапів;
• допоміжний матеріал - довiдковi та узагальнюючі таблиці, визначення величин, формули, які можна використати, щоб не працювати під час проведення уроку біля дошки з крейдою в руці.
Застосування технології проектного навчання дозволяє вирішувати цілу низку завдань, як-от: формування творчого мислення, забезпечення розвитку самостійності та ініціативи учнів, використання отриманих знань у розв’язуванні практичних задач . Слід відмітити, що цей метод можна успішно застосовувати як під час уроків біології, так і в позакласній роботі.

25
Розділ ІІ Модель готовності вчителя до проектної діяльності.
2.1.

Обгрунтування готовності вчителя до проектної діяльності,
успішність проектування.
Успішність проектування неможлива без таких взаємопов’язаних
цілей:
- соціально-економічна ефективність;
- соціальна інтегрованість;
- соціальна активність;
- соціальна керованість.
МОДЕЛЬ готовності вчителя до
реалізації проектної
діяльності
КОМПОНЕНТИ
Мотиваційний
Змістовий
Технологічний
КРИТЕРії
Професійна
направленість
вчителя
Системно-структурне
уявлення про
проектну та
дослідницьку
діяльність вчителя;
умови та способи
розвитку ключових
компетентностей
Володіння
способами
організації
проектної
діяльності учнів
ПОКАЗНИКИ
- задоволення своєю професією;
- інтерес до інновацій в освіті;
- різнобічні інтереси;
- соціальна активність.
- знання сутності проектної діяльності;
- сутності ключових компетентностей учнів;
- розуміння їх ролі в подальшому самовизначенні учня.
- уміння керувати діяльністю дітей;
- уміння організовувати проектну діяльність в навчальний та позанавчальний час;
- творче володіння проектною діяльністю.

26
Але найважливішим чинником виступає правильно визначена й послідовно спланована робота як учня, так і вчителя. А це, насамперед, правильна логічна послідовність дотримання етапів виконання творчих проектів.
Спираючись на наукову літературу з питання теорії та практики
проектно-технологічного підходу до трудового навчання, можна
визначити
структуру
й
послідовність
проектно-технологічної
діяльності учнів у такому вигляді:
1. Етап підготовки та організації проектно-технологічної діяльності.
Учні мають вибрати об’єкт праці й поставити перед собою технічно-творчу проблему, визначити значення проектного об’єкта. На цьому етапі учні пропонують різні варіанти конструкції виробу, усвідомлюють варіанти запропонованої конструкції.
2. Етап технічно-творчого конструювання. Учні складають ескізи виробу, вибирають необхідні матеріали й інструменти, визначаються більш оптимальною технологією виготовлення проектного виробу.
3. Етап технологічного процесу. Учні виконують визначені технологічним процесом операції, проводять самоконтроль власної діяльності. Технологічний етап вимагає від учня дотримання технології, трудової дисципліни та культури праці.
4.Заключний етап. Учні виконують коригування виконаного виробу порівняно із запланованим, здійснюють випробування об’єкта, проводять самооцінку й аналіз підсумків проекту, захищають свій проект.
На кожному з цих етапів учні здійснюють визначену систему послідовних дій при розв’язанні проблемного завдання проекту. При цьому важлива роль, незважаючи на самостійність учня, відводиться вчителеві.
Найголовніше його завдання — визначити структурний план роботи, запропонувати учням цікаві й посильні, з урахуванням розвитку рівня їх фізичних, інтелектуальних, творчих здібностей, проектні завдання (об’єкти); допомагати кожному учневі у вирішенні тих чи інших проблем, які виникають як на кожному етапі, і в цілому, наприклад, у виборі раціонального підходу до вирішення проблеми, визначенні оптимального варіанту технології виготовлення матеріального об’єкта.
За змістом етапи організації й підготовки та технічно-творчого конструювання мають такі стадіїпроектно-технологічної діяльності:
- пошук проблеми;
- вибір об’єкта;
- визначення проблеми;
- вироблення ідеї та варіантів щодо розв’язання проблеми;
- аналіз і синтез ідей;
- вибір оптимального та раціонального варіанта та обґрунтування проекту;
- аналіз майбутньої діяльності;
- прогнозування майбутніх результатів;

27
- розробка конструкторсько-технологічної документації;
- складання ескізів;
- вибір матеріалів та обладнання;
- вибір технологічної обробки складових деталей їх з’єднання;
- оздоблення виробу;
- організація робочого місця.



28
2.2.

Вивчити стан сформованості вмінь та використовувати метод
проектів вчителем на уроках.
Здійснення проектної діяльності вчителем може бути реалізоване з використанням різних підходів. Першим із них передбачено виконання завдань навчального проекту та здійснення презентації кінцевого
інтелектуального (матеріального) продукту безпосередньо на уроці або під час проведення серії уроків з певної теми. Іншим варіантом передбачено проведення проектної діяльності в позаурочний час та презентацію кінцевих результатів безпосередньо на уроці.
Для успішної реалізації навчального проекту потрібні такі умови:

Механізм реалізації проектної технології в школі складається з п'яти
основних компонентів.
1.

Перша складова - організація стимулюючого енерго-інформаційного простору (предметного), для розвитку потенціальних можливостей дитини, його внутрішнього світу. наявність значущої у творчому, дослідницькому плані проблеми;
уміння вчителя ставити ключові та тематичні запитання;
практична значущість очікуваних результатів (публікація, постер, альманах тощо);
самостійна робота учнів на уроці або поза уроком;
структурування змістовної частини проекту (етапи, завдання, розподіл ролей тощо);
використання дослідницьких методів;
застосування комп'ютерних технологій (для пошуку
інформації, спілкування з іншими учасниками проекту, створення кінцевого продукту проекту).

29
2.

Друга складова - організація різноманітних видів діяльності як умова самореалізації кожного учня: соціально-комунікативної, суспільно-корисної,
ігрової, фізично-оздоровчої, навчально-пізнавальної, науково-дослідницької, художньо-естетичної, туристсько-краєзнавчої, науково-технічної, декоративно-прикладної, еколого-натуралістичної.
3.

Третя складова - організація продуктивного спілкування як умови соціального розвитку учнів, формування позитивної «Я-концепції». Навчити учнів спілкуватись, культурі діалогу - клопітка та трудомістка діяльність, успіху якої сприяють інтерактивні форми роботи, тобто ті форми та методи, які забезпечують продуктивну реалізацію проектної технології.
4.

Четверта складова - психолого-педагогічна підтримка вирішення учнями своїх проблем, допомога їм у самопізнанні, самооцінці, самовизначенні та самоактуалізації. Ця складова потребує системного підходу. У кожній школі працює постійно діючий психологічний семінар для вчителів, система моніторингу результативності втілення проектної технології в навчально-виховний процес.
5.

Остання (п'ята) складова - підвищення професійної майстерності, проективної культури педагогічних кадрів. Основною рушійною силою в реалізації кожного проекту є вчитель, який усвідомлює свою соціальну відповідальність, постійно турбується за своє особистісне та професіональне зростання.
З метою досягнення позитивних результатів з утілення методу проектів
педколективу необхідно пройти багаторівневу систему підготовки:

інформаційно-теоретичну;

організаційно-практичну із закріпленням та апробацією теоретичних знань на практиці;

рефлексивну із самостійною роботою вчителів з переосмислення та творчого аналізу своєї діяльності;

корекційну, яка спрямована на поповнення знань і практичних навичок учителів для подолання наявних труднощів;

методологічну, яка передбачає підготовку педагогів-тренерів, які можуть учити інших, створювати свої майстер-класи.
Нині застосування проектної технології у навчально-виховному процесі здійснюється у відповідності до загальнодидактичних принципів: природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, науковість, наочність, індивідуальність, системність, зв`язок навчання з життям тощо, та принципів навчального проектування, дотримання яких забезпечує найбільш

30 продуктивне функціонування системи проектної діяльностіучнів: принцип проживання, педоцентризм, принцип добровільної участі та вільного вибору, особистого розвитку, продуктивності, керованості, цілісності, завершеності тощо, та найголовніший, основоположний принцип проектної діяльності – виходити з інтересів дитини: інтересів сьогоднішнього дня, безпосередньо пов`язаних із поточними подіями, практичними та духовними потребами самих дітей, їх близьких та суспільства.
Вивчаючи досвід застосування проектної технології навчання у шкільній практиці, ми з`ясували, що існує декілька підходів до її впровадження стосовно класно-урочної системи навчання:

1. Проектна технологія навчання використовується на уроці.

2. Робота над проектом поєднує урочну та позаурочну діяльність учнів.

3. Проект виконується у рамках позакласної та позашкільної діяльності учнів.
Для виховання компетентно-свідомих громадян недостатньо тільки розмовляти про демократичні цінності та ідеї, необхідно виховувати у школярів громадську активність і почуття відповідальності, готувати їх до рішення тих проблем, з якими вони зіштовхуються вже зараз, і тих, з якими зустрінуться після закінчення школи.
Проектна діяльність у виховній роботі є:
Упровадження проектної технології у практику виховної роботи було визначено як пріоритетний в організації виховної роботи школи в цілому, так
і в діяльності кожного класного колективу.
Як бачимо, проект багатогранний, ефективний, престижний та невичерпний.
Проект - це метод навчання. Він може застосовуватись як на уроках, так
і в позакласній роботі, орієнтований на досягнення цілей самих учнів, тому
Проект
є:
шляхом розвитку творчого потенціалу особистості та її самореалізації;
Проект
є:
середовищем, яке розвиває, формує соціальні вміння, навички та сприяє процесу набуття життєвого досвіду;
Проект
є:
засобом перевірки відповідності особистого досвіду потребам особистісної активної ролі в суспільстві;
Проект
є:
творчим звітом про рівень лідерської компетентності.

31 неповторний; формує значну кількість навчальних
і життєвих компетентностей, тому є ефективним; формує досвід, тому незамінний.
Проект (проектування) - це зміст навчання. Найбільш сучасні сфери людської діяльності базуються на проектуванні. Тому проектування може бути основою професійних спецкурсів.
Проект - це форма організації навчального процесу. Проектна діяльність може стати альтернативою класно-урочного навчання.
Проект - це особлива форма філософії освіти. Філософія мети та діяльності, результатів і досягнень, вона прийнятна для школи сьогодення, тому що дозволяє поєднати ціннісно-змістовні основи культури та процес діяльнісної соціалізації.
В основі методу проектів лежать:
Проектне навчання – корисна альтернатива класно-урочній системі, але воно аж ніяк не повинно витісняти її й ставати певною панацеєю. Фахівці з країн, які мають великий досвід у цій справі, вважають, що проектне навчання варто використовувати як доповнення до інших видів прямого чи непрямого навчання, як засіб прискорення росту в особистісному вимірі, і в академічному.
Дана технологія подає один із можливих способів реалізації проблемного методу навчання. Коли вчитель ставить завдання, він тим самим окреслює плановані результати навчання і вихідні дані. Усе інше мають робити учні: намічати проміжні завдання, шукати шлях їх вирішення, діяти, порівнювати отримане з необхідним, коректувати діяльність.
Вважаю, що проектне навчання заохочує і підсилює щире прагнення до навчання з боку учнів, тому що воно:

особистісно орієнтоване; розвиток пізнавальних умінь і навичок учнів;
уміння орієнтувати- ся в
інформацій- ному просторі;
уміння самостійно конструюва- ти свої знання;
уміння
інтегрувати свої знання з різних галузей науки;
уміння критично мислити.

32

використовує безліч дидактичних підходів: навчання в справі, незалежні заняття, спільне навчання, мозковий штурм, рольову гру, евристичне та проблемне навчання, дискусію, командне навчання;

має високу мотивацію, що означає зростання інтересу і включення в роботу в міру її виконання;

підтримує педагогічні завдання в когнітивній, афективній і психомоторній сферах на всіх рівнях: знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез;

дозволяє вчитися на власному досвіді й досвіді інших у конкретній справі, а не вдавати навчальну діяльність.
Найскладніший момент при запровадженні в навчальний процесс проектів – організація діяльності, особливо підготовчий етап.
Професійна направленість вчителя
Учителю варто озброїтися усім арсеналом дослідницьких і пошукових методів. Він повинен уміти організовувати і проводити дискусії, не нав’язуючи своєї точки зору, не пригнічуючи учнів своїм авторитетом.
Чи можна поставити під сумнів користь проектної технології, якщо в ході її застосування учень вчиться самостійно здобувати знання і використовувати їх для вирішення нових пізнавальних і практичних завдань?
Діти придбають комутативні навички та вміння, працюючи у різноманітних групах та виконуючи різні соціальні ролі (лідер, виконавець, посередник і т. п.), ознайомляться з різними думками щодо однієї проблеми. Особливо цінним активізуючим стимулом діяльності є те, що проектне навчання не порушує принципу невимушеності, в міру виконання роботи зростає ступінь захопленості нею. Діти вчаться на власному досвіді й досвіді своїх товаришів, бачать результат своєї власної праці.
Для ілюстрації цієї технології наведу приклад із власного досвіду.Мова піде про проект, який я вже кілька років виконую з учнями 7-9 класів. Під час вивчення хімії, біології в цих класах, я організовую роботу учнів над проектом. Вперше застосовую цей метод у 7 класах під час вивчення будови клітини рослин, або ознайомлення з неорганічними речовинами «Кисень», у
8 класі – тему «Будова тваринної клітини» або «Властивості оксидів», у 9 класі – «Розчини» або «Будова клітини людини». Чому я об’єдную їх в один приклад? Бо ідея проекту в них спільна. Клас ділиться на групи.
Кожна група: опрацьовує навчальний матеріал по одному типу клітин або простих речовин; готує опорні задачі, задачі практичного спрямування, цікаві задачі; моделює та робить плакати чи слайди; вивчає історичний матеріал. Досліджений матеріал презентує перед класом.

33
Знаю, що більшість вчителів робить те ж саме, проте я категорично проти того, щоб учні весь матеріал готували напередодні, а потім як артисти виступали в своїх ролях. На мою думку, варто частину такої роботи виконувати, власне, на уроці. Звичайно це складніше організувати.
Підготувати помічників: підібрати літературу, довідники, збірники; навчити дітей готувати слайди, працювати з комп’ютером та інше. Колективна творча діяльність учнів на уроці хімії, біології – ось головна ідея проекту.
Який би різновид проектної технології не застосував учитель — чи то груповий, чи то парний, чи то індивідуальний, він обов'язково переконається в її спроможності одержати успішний педагогічний результат. Я активно голосую за метод проектів у загальноосвітній школі.
На початку навчального року, аналізуючи можливості навчального матеріалу з хімії, біології щодо використання проектної технології, створюю банк тем з різної ступені складності. У тематиці проектних завдань враховуються індивідуальні особливості пізнавальної діяльності учнів.
Учням надаю можливість вибрати тему проекту, організаційну форму її виконання (індивідуальну або групову), ступінь ускладненості проектної діяльності. Для організації проектування визначаємо мету, плануємо результат і форми захисту.
На мою думку, під час роботи учнів над проектом учитель виконує такі функції:

допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм для роботи над проектом;

сам є джерелом інформації;

координує весь процес;

підтримує і заохочує учнів;

підтримує безупинний зворотній зв’язок, щоб допомагати учням просуватися в роботі над проектом.
Вважаю, що у процесі спільної діяльності під час роботи над проектом в учнів формуються такі якості, як уміння працювати в колективі, брати відповідальність за вибір, рішення, розділяти відповідальність, аналізувати результати діяльності, підкоряти свій темперамент, характер, час інтересам спільної справи.
Досвід роботи з методу проектів показує, що учні можуть виступати активними учасниками процесу створення проекту, виробляти свій власний погляд на інформацію, намічати мету й задачі й шукати шляхи їхнього рішення.

34
Метод проектів дозволяє учням учитися на власному досвіді й досвіді
інших у конкретних справах і приносить задоволення учням, що бачать продукт власної праці.
Щоб учні навчились розв’язувати задачі, треба дати їм можливість самостійно працювати. Тому в своїй роботі я використовую проектну технологію, яка передбачає практичну спрямованість навчання.
З учнями 9 класу підготували проект «Кількісні характеристики розчинів. Розвязування розрахункових задач».
Метод проектів передбачає дуже велику підготовчу роботу. На мій погляд, його краще використовувати при узагальненні та систематизації матеріалу.
Цей проект був побудований на основі теми «Розв’язування розрахункових задач». Він дав можливість узагальнити знання і вміння учнів розв’язувати задачі різними методами, закріпити знання учнів про кількісні характеристики розчинів. В основу роботи над проектом були покладені групові форми роботи та інтерактивні методи навчання.
Клас об’єднався у п’ять груп. Перед учнями ставитьсяпроблема: скласти умову задачі з теми «Розчини» відповідно до «фаху групи» і запропонувати методи рішення,які мають виробничий зміст та ґрунтуються на краєзнавчому матеріалі. Кожна група оформила результати своєї роботи у вигляді презентації та публікації задач.
В результаті були виділені основні моделі задач та методи їх розв’язання, створений бюлетеньна допомогу слабо встигаючим учням з певними для них підказками.
У процесі роботи над проектом учні побачили як застосовуються їх знання для вирішення проблем виробничого характеру. Вони вчились систематизувати матеріал, виділяти головне, суттєве. При роботі в групі у них виховується почуття колективізму, співпереживання, взаємодопомоги, взаємовиручки. Учні добували навички робити з PowerPoint, Word, Exсel, навчились знаходити необхідну інформацію в Інтернеті. Вони довели собі, що без хімії, біології неможлива успішна діяльність людини.
На сучасному етапі розвитку освіти проектна технологія навчання набуває все більшого розповсюдження у процесі загальноосвітньої підготовки школярів. Для педагогів-практиків та науковців проектне навчання має велику цінність як засіб відірватися від „знаннєвої‖ освіти та перейти до прагматичного, діяльнісного, особистісно зорієнтованого підходів у навчанні.


35
2.3.

Обґрунтування умов сформованості умінь та навичок.
До способів діагностики формування вмінь та навичок відносяться цілеспрямовані спостереження за учнями в навчально-виховному процесі, а також аналіз їх відповідей на спеціально підібрані навчальні питання, аналіз робочих зошитів, контрольних робіт, індивідуальні і групові методи усної та письмової перевірки. Разом з цим досвідчений учитель знає учнів по організації навчальної роботи й у ряді випадків може проаналізувати клас для первісного поділу учнів на групи по рівнях розвитку умінь.
Спочатку, із класу виділяються учні, що, наприклад, виявляють себе у творчій діяльності. Звичайно це школярі, що учаться на "10" і "12". Вони привертають увагу вчителя, і він добре знає їх. Не менш відомими є слабкі учні, що, як правило, діють у стандартній ситуації, а часом мають серйозні пробіли в знаннях, уміннях і навичках.
Серед частини класу, що залишилася, зустрічаються учні з уміннями різних рівнів розвитку. Порівняно велику групу з них складають школярі, що можуть застосовувати знання в знайомій і трохи зміненій ситуації.
Такий аналіз класу дає досить наближену картину розподілу учнів за рівнями розвитку умінь. Серед методів цілеспрямованого вивчення школярів найбільше часто застосовуються спостереження, коли заздалегідь ставлять мета і вибирають умови їх проведення. Для одержання достовірної
інформації варто спостерігати учнів у різних умовах і різних способах, виділяючи типове і відсіваючи випадкове в поведінці школярів. Обмежена кількість спостережень нерідко дає перекручене уявлення про учня, тому що він може виявити себе по-різному.
Найбільші можливості організувати систематичні спостереження за учнями існують в процесі навчання. Учитель, застосовуючи ті або інші методи навчання, організує діяльність учнів, у якій можуть переважати дії репродуктивної пізнавальної діяльності. Так, ілюстративно-пояснювальні методи навчання викликають головним чином систему дій, виконуваних по зразках, даних учителем. Частково-пошукові і пошукові методи навчання використовуються для організації в основному продуктивних пізнавальних дій школярів.
Спостереження за учнями на уроках, проведені різними методами навчання, дають можливість відзначити, як часто той або інший учень бере участь у вирішенні різноманітних пізнавальних задач, і на цій основі судити про переважні рівні розвитку умінь учня. Поступово складається більш повне
і чітке уявлення про рівні розвитку умінь у порівнянні з тим, коли не проводилися цілеспрямовані спостереження.

36
Для більш точного визначення рівня розвитку умінь підбираються такі питання, завдання, для вирішення яких необхідні уміння визначеного рівня розвитку.
Підбираючи систему таких завдань (питання, задачі), учитель спостерігає хід їхнього виконання, аналізує рішення. Для діагностики рівнів розвитку умінь, можна використовувати контрольні роботи, що звичайно широко проводяться в школі. Зрозуміло, задачі підбираються відповідно до рівнів розвитку умінь учня.
Разом з цим з метою діагностики реєструються рівні складності задач
(питань), розв'язуваних учнями в поточній навчальній роботі й у домашній підготовці, аналізується характер допомоги товаришам.
Діагностика умінь та навичок буває фронтальною та індивідуальною. У майстернях створюються особливо сприятливі умови для індивідуальної діагностики (перевірки), щоб опитування одного з учнів не відвертало уваги
інших. Для опитування звичайно використовують час фізичного відпочинку учня. Фронтальну перевірку застосовують, коли треба перевірити, наскільки правильно оволоділа вся група будь-яким складним трудовим прийомом, засвоїла теоретичне положення (звичайно при оцінюванні готового виробу).
Перевірка знань може бути усною і письмовою. Усною перевіркою можна встановити рівень і міцність засвоєння знань учнів. Письмову перевірку знань застосовують порівняно рідко -- переважно в тих випадках, коли треба встановити, з якими знаннями підходять учні до вивчення певної теми, наскільки ці знання поповнилися після її вивчення та ін.
Особливе місце в трудовому навчанні займає практична перевірка, діяльність учнів на заняттях у майстернях полягає головним чином виготовленні суспільно корисних речей.
У процесі перевірки знань, умінь і навичок ставлять такі дидактичні завдання:
Установити якість знань, умінь і навичок. Якість знань, умінь і навичок характеризується насамперед міцністю і свідомістю. Щоб пересвідчитись в міцності знань, умінь і навичок, треба перевіряти їх не тільки тоді, коли засвоюють, а й у процесі наступної діяльності учнів. Таким чином, мова про систематичний і планомірний контроль протягом усього навчання учнів у майстернях.
Якість знань, умінь і навичок характеризується також значною мірою і наскільки учні вміють застосовувати їх у нових виробничих умовах.
Наприклад, можна поставити перед учнями завдання самостійно розібратися в керуванні верстатом (не включаючи його), використовуючи свої знань

37 вміння з обробки деревини та металів на токарних верстатах. До виконання таких завдань учні повинні бути підготовлені.
Стимулювати учнів до навчальної діяльності. Це дидактичне завдання означає, що перевірка знань, умінь і навичок повинна сприйматися учнями важливий засіб подання допомоги їм з боку вчителя. Очевидно, це стає можливим у тому випадку, коли вчитель у процесі перевірки не обмежується констатацією хиб у роботі, а й допомагає позбутися їх. Крім того, вчитель дає учням загальну характеристику виконаної ними роботи. При цьому в учнів створюється чітке уявлення про зміст наступної роботи: чи є вона складнішою, відповідальнішою та ін. Внаслідок цього учні бачать перспективу. Це мобілізує їх, породжує бажання правильно організовувати свою роботу, досягти високоякісного виконання трудового завдання.
Виявити хиби в організації і методиці проведення навчального процесу.
Перевіряючи знання, уміння і навички учнів, учитель праці одночасно перевіряє і якість своєї роботи. Якщо в діяльності учнів бувають типові помилки, то це, як правило, свідчить про хиби в роботі вчителя, і навпаки успішної роботи учнів, з правильного виконання ними трудових прийомів можна зробити висновок, що навчальний матеріал учитель викладає зрозуміло.
Виробляти в учнів навички самоконтролю. Перевіряючи в учнів навички
і вміння, учитель праці залучає до цього й учнів. Наприклад, перш ніж перевірити точність розміру виробу, учитель пропонує зробити це учневі.
При цьому він стежить, чи правильно тримає учень вимірювальний
інструмент, чи вміє прочитати розмір. Після цього вчитель вимірює сам.
Якщо між результатами виявляється розбіжність, то вчитель пояснює, чим вона зумовлена, яку помилку допустив учень. Це привчає учнів до самоконтролю в процесі роботи. Крім того, учитель розкриває значення самоконтролю для правильної організації навчального процесу: якщо учні здають вироби без старанної перевірки, то вчитель повертає їх для доробки.
Перевірки знань, умінь і навичок повинна відбуватися за розробленим
заздалегідь планом і органічно вплітатися у навчальну діяльність учнів. При підготовці до уроку вчитель з'ясовує, які знання будуть потрібні учням для виконання трудового завдання, які вміння і навички вони зможуть використати, і відповідно до цього планує перевірку. Крім того, учитель намічає, на яких стадіях обробки слід контролювати учнів, щоб запобігти можливому браку. Наприклад, у У-УІ класах він звичайно перевіряє правильність виконання учнями розмітки і тільки після цього допускає їх до дальшої роботи, бо досвід показує, що саме в процесі цієї операції буває найбільше помилок.

38
Перевірка знань, умінь і навичок повинна вписуватися у трудовий процес учнів, а не бути самоціллю. Тому на заняттях слід використовувати
індивідуальну і фронтальну форми контролю, розумно поєднуючи їх у кожному конкретному випадку. Так, у вступному інструктуванні можна фронтально перевірити навички, які будуть використані учнями на перших етапах роботи. Навички, які потрібні для виконання наступних етапів роботи, перевіряють індивідуально в міру того, як учні підходять до виконання їх. Те саме можна сказати і про перевірку знань. Характер занять у майстернях дає змогу пов'язати в часі індивідуальну перевірку знань із застосуванням цих завдань на практиці. Завдяки цьому учні усвідомлюють потребу такої перевірки і ставляться до неї з повною відповідальністю, а вчитель одночасно дістає уявлення про кожного учня.

39
Додаток 1
Щодня людина випиває в середньому близько двох з половинною літрів води. За своє життя загальна кількість випитої нею води, у багато разів перевищує її вагу. Такої кількості води вистачило б на невеликий басейн. Без води людина не може жити. Стан її здоров'я, працездатність залежить від цієї дивовижної речовини, але впливає не тільки кількість випитої води, а її якість і відповідність основних її характеристик внутрішньоклітинній воді організму.
Наука визначає що: «Вода питна з оптимальним вмістом мінеральних речовин - вода, призначена для споживання людиною, з мінеральним складом, адекватним фізіологічній потребі організму людини».Вода питна повинна містити основні, необхідні організму речовини, бути екологічно та біоенергоінформаційно чистою і структурно-впорядкованою.
Але людина забуває що прісної води на планеті лише 3 % від водних ресурсів Землі, 97 % — це солоні океани та моря. Велика частина цієї води недоступна для людини:

вічні льодовики та сніги займають 68,7 % від трьох;

ґрунтові води — 30 %;

вічна мерзлота і підземна крига — 1 %;

а доступні людям річки, озера та болота — всього 0,3 % прісної води;
Зауважимо, що для виготовлення однієї тонни сталі використовують 250 тонн води, а на ту ж кількість синтетичного волокна — до 5 тис. тонн. Щоб одержати один кілограм паперу, потрібно 700 л води. Для виробництва автомобіля води потрібно в 50 разів більше за його вагу. Щоб випатрати і заморозити курку, потрібно 25 л води. Ми беремо,беремо, а повертаємо …
Сама людина своїм життям на землі, довела середовище свого проживання до такого стану, що сьогодні практично немає поверхневих питних вод на землі, особливо це стосується високорозвинених в економічному плані країн.Головою Всесвітньої організації інтелектуальної власності було заявлено, що найближчим часом 200 млн людей на планеті зіштовхнуться з гострим дефіцитом води, а через 5–6 років дефіцит охопить
50 % населення планети... За даними ВОЗ (Всесвітньої організації здоров’я), більше 80 % захворювань людей — наслідок вживання неякісної питної води.
Щорічно через це хворіє 500 млн людей, а помирає 25 млн, 5 млн із яких діти.
"Води так багато навколо, але і дуже мало, якщо розглядати її як придатну для вживання воду"

40
В зв’язку з загостренням проблеми забезпечення людства питною водоюГенеральна Ассамблея Організації Об'єднаних Націй оголосила 2005-
2015 роки Міжнародним десятиріччям дій "Вода для життя".На державному рівні забезпечення населення якісною питною водою полягає в тому, що держава зобов'язана централізовано готувати питну воду та доставляти до кожного споживача. А методи водопідготовки та контролю за якістю постійно вдосконалюватися.
Критерії забруднення і якості води.
Вода питна, призначена для споживання людиною , - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води. Гігієнічну оцінку безпечності та якості питної води проводять за показниками епідемічної безпеки (мікробіологічні, паразитологічні), санітарно- хімічними (органолептичні, фізико-хімічні, санітарно-токсикологічні) та радіаційними показниками.
Усі домішки, що забруднюють водойми, поділяються на чотири групи
(за класифікацієюЛ. А. Кульського)
До І групи домішок води належать завислі у воді речовини. Сюди слід віднести також бактеріальні завислі речовини та інші біологічні утворення.
Вилучення цих домішок, тобто освітлення (збільшення прозорості) води, може бути досягнуто шляхом використання безагрегатних методів.
ІІ група домішок води - різні типи гідрофільних і гідрофобних систем, високомолекулярні речовини й детергенти - може вилучатися з води за допомогою різних методів і технологічних прийомів. Так, використовується обробка води хлором, озоном та іншими окисниками. При цьому знижується колірність води, знищуються мікроорганізми, руйнуються гідрофільні колоїди, що створює сприятливі умови для наступного коагулювання, прискорюється процес утворення пластівців та осаду.
Для ІІІ групи домішок, які є молекулярними розчинами, найбільш ефективними є такі процеси їх вилучення з води, як: коригування; окиснення; адсорбція.
До IV групи домішок, які є електролітами, технологія очистки води зводиться до зв'язування іонів у малорозчинні і малодисоціюючі сполуки за допомогою доданих у воду реагентів.

41
Органолептичні показники (запах, смак і присмак, забарвленість, каламутність) - фізичні властивості питної води, що сприймаються органами чуття.
-
Запах - показник, що характеризує властивість води подразнювати рецептори слизових оболонок носа та синусних пазух, зумовлюючи відповідне відчуття.
-
Смак і присмак - показники, що характеризують здатність наявних у воді хімічних речовин після взаємодії зі слиноюподразнювати смакові рецептори язика і зумовлювати відповідне відчуття.
-
Забарвленість - показник, що характеризує інтенсивність забарвлення води, яке зумовлене вмістом забарвлених органічних речовин.
-
Каламутність - показник, що характеризує природну властивість води, зумовлену наявністю у воді завислих речовин органічного і неорганічного походження (глини, мулу, органічних колоїдів, планктону тощо).
Мікробіологічні показники - показники епідемічної безпеки питної води, перевищення яких може призвести до виникнення
інфекційних хвороб у людини
Паразитологічні показники - показники епідемічної безпеки питної води, перевищення яких може призвести до виникнення паразитарних
інвазій у людини.
Фізико-хімічні показники - фізичні чи хімічні показники, що нормуються за загальносанітарною чи органолептичною ознакою шкідливості.
-
Радіаційні показники - показники, що характеризують властивість води, зумовлену наявністю радіонуклідів.
Параметри хімічного складу та їх вплив на властивості, і якість
води:
1.

Водневий показник.
Водневий показник (рН, од рН) - це десятковий логарифм концентрації
іонів водню, узятий з оберненим знаком. Для всього живого у воді мінімально можлива величина рН = 5, у питній воді допускається рН 6,0-9,0, у воді водойм господарсько-питного та культурно-побутового водокористування - 6,5-8,5. Величина рН природної води визначається, як правило, співвідношенням концентрацій гідрокарбонатних аніонів і вільного
СО2
2.

Загальна жорсткість.
Загальна жорсткість - це сукупність концентрацій іонів магнію і кальцію. У залежності від величини загальної жорсткості води розрізняють

42 воду дуже м'яку (0 - 1,5 мг-екв / л), м'яку (1,5 - 3 мг-екв / л), середньої жорсткості (3 - 6 мг-екв / л) , жорстку (6-9 мг-екв / л), дуже жорстку (більше 9 мг-екв / л). Оптимально фізіологічний рівень жорсткості складає 3,0-3,5 мг- екв / л. Постійне вживання всередину води з підвищеною жорсткістю призводить до накопичення солей в організмі і, в кінцевому підсумку, до захворювань суглобів (артрити, поліартрити), до утворення каменів у нирках, жовчному і сечовому міхурах . Жорсткість вище 4,5 мг-екв / л призводить до
інтенсивного накопичення осаду в системі водопостачання і на сантехніці, заважає роботі побутових приладів. Згідно з інструкцією по експлуатації побутової техніки жорсткість води не повинна перевищувати 1,5-2,0 мг-екв / л.
3.

Хлориди.
Вміст хлоридів у природних водах коливається в широких межах (від часток міліграма до кількох грамів на літр) і обумовлено вимиванням солевмісних порід або скиданням у водойми промислових та побутових стічних вод. Наявність у воді хлоридів більше 350 мг / л надає їй солонуватий присмак і призводить до порушення травної системи у людей.
4.

Сульфати.
Вміст сульфатів в природних водах коливається в широких межах (від часток міліграма до кількох грамів на літр) і обумовлено вимиванням солевмісних порід або скиданням у водойми промислових та побутових стічних вод. Наявність у воді сульфатів більше 500 мг / л надає їй солонуватий присмак і призводить до порушення роботи травної системи у людей.
5.

Нітрати.
Нітрати містяться головним чином у поверхневих водах. Нітрати в концентрації більше 20 мг / л роблять токсичну дію на організм людини.
Постійне вживання води з підвищеним вмістом нітратів призводить до захворювань крові, серцево-судинної системи.
6.

Сульфіди (сірководень) .
Зустрічаються в основному в підземних джерелах води, утворюючись в результаті процесів відновлення і розкладання деяких мінеральних солей
(гіпсу, сірчаного колчедану тощо). У поверхневих водах сірководень майже не зустрічається, тому що легко окислюється. Поява його в поверхневих джерелах може бути наслідком протікання гнильних процесів або скидання неочищених стічних вод. Наявність у воді сірководню надає їй неприємний запах, інтенсифікує процес корозії трубопроводів і викликає їх заростання унаслідок розвитку сіркобактерій.

43
7.

Залізо.
Вміст заліза у воді вище нормативу сприяє накопиченню осаду в системі водопостачання,
інтенсивному фарбуванню сантехнічного обладнання. Залізо надає воді неприємного червоно-коричневого забарвлення, погіршує її смак, викликає розвиток залізобактерій, відкладення осаду в трубах і їх засмічення. Ці обростання вдруге погіршують органолептичні властивості води за рахунок слизоутворення, властивого залізобактеріям. Високий вміст заліза у воді призводить до несприятливого впливу на шкіру, може позначитися на морфологічному складі крові, сприяє виникненню алергічних реакцій.
8.

Марганець.
За даними ВООЗ, вміст марганцю в питній воді до 0,5 мг / л не призводить до порушення здоров'я людини. Проте присутність марганцю в таких концентраціях може бути неприйнятним для водоспоживачів, оскільки вода має металевий присмак і забарвлює тканини при пранні. Присутність марганцю в питній воді може викликати накопичення відкладень у системі розподілу. Навіть при концентрації 0,02 мг / л марганець часто утворює плівку на трубах, яка відшаровується у вигляді чорного осаду.
9.

Окислюваність.
Окислюваність перманганатна - загальна концентрація кисню, що відповідає кількості іона перманганату (MnO
4
), який використовується при обробці даними окислювачем проби води. Характеризує міру наявності у воді органічних і окислює неорганічні речовини. Цей параметр в основному призначений для оцінки якості водопровідної води. Значення перманганатної окислюваності вище 2 мг/л свідчить про вміст у воді легко окислюються органічних сполук, багато з яких негативно впливають на печінку, нирки, репродуктивну функцію організму. При знезараженні такої води хлоруванням утворюються хлорвуглеводні, значно більш шкідливі для здоров'я населення (наприклад, хлорфенол).
10.

Амоній (за NH
4
) (азот амонійний)
Кінцевий продукт розкладання білкових речовин-аміак. Наявність у воді аміаку рослинного або мінерального походження не є небезпечною в санітарному відношенні. Якщо ж аміак утворюється в результаті розкладання білка стічних вод, така вода непридатна для пиття. Перевищення в питній воді ГДК за вмістом амонію може свідчити про потрапляння фекальних стоків або органічних добрив на джерело. За даними ВООЗ, зміст амонію не повинен перевищувати 0,5 мг / л. Постійний прийом всередину води з підвищеним вмістом амонію викликає хронічний ацидоз і зміни в тканинах.
Крім того, аміак (у вигляді газу) дратує кон'юнктиву очей і слизові оболонки.

44
11.

Лужність
Лужність (споживання кислоти аліквотній частиною зразка води при титруванні 0,05 н НС1). Під загальною лужністю води мається на увазі сума гідроксильних іонів ОН та аніонів слабких кислот, наприклад вугільної

2
СО
3
і СО
2
/ 3)‚що містяться у воді.
12.

Кремній.
Кремнієва кислота належить до слабких мінеральних кислот, солі яких присутні в природній воді. У деяких річках, а також в свердловинах діоксид кремнію присутній у вигляді надзвичайно дрібно диспергованих колоїдних частинок.
13.

Сухий залишок .
Мінералізація води характеризується двома аналітично обумовленими показниками - сухим залишком і жорсткістю. Сухий залишок визначається термогравіметричним методом (випарювання проби води на водяній бані і висушування чашки при 105 ° С). У процесі обробки з проби видаляються леткі компоненти та речовини, що розкладаються з утворенням летких компонентів. Для гігієністів сухий залишок служить орієнтиром вмісту у воді неорганічних солей.
14.

Кисень розчинений.
Кисень присутній у природній воді внаслідок його розчинення при контакті води з повітрям. Концентрація розчиненого О2 різко знижується з підвищенням температури води. Так, при температурі 20 ° С розчинність становить 9080 мкг / кг, при 60 ° С - 4700 мкг / кг, при 80 ° С - 1500 мкг / кг.
15.

Вуглекислий газ.
Вуглекислий газ є у природній воді як у результаті його розчинення з повітря, так і за рахунок протікання у воді та грунті різних біохімічних процесів. Рівноважна концентрація СО2 у воді також значно знижується із зростанням температури. Так, при 20 ° С розчинність становить 500 мкг / кг, при 60 - 190 мкг / кг, при 80 - 100 мкг / кг. Розчинений у воді вуглекислий газ утворює вугільну кислоту СО
2
+ H
2
O → H
2
CO
3
, яка дисоціює з утворенням бікарбонатних і карбонатних іонів:H
2
CO
3
→ Н
+
+ НСО
-
3
НСО
-
3
→ Н
+
+ СО
-2 3
Співвідношення між концентраціями різних форм вугільної кислоти у воді залежить від pН і температури.
16.

Хлор залишковий.
З рівнем надлишкового, або так званого залишкового, хлору у воді пов'язують в даний час уявлення про надійність знезаражування. Оскільки хлорування води проводять хлором, які знаходяться у воді у вільній або пов'язаної формі, залишкові його кількості присутні у воді у вигляді вільного

45
(хлорнуватиста кислота, гіпохлоритний іон) або пов'язаного (хлорамінового) хлору. У силу бактерицидної активності цих форм хлору різні і нормативи їх вмісту в питній воді (для вільного хлору - 0,3-0,5 мг / л, для пов'язаного - 0,8-
1,2 мг / л). Всі з'єднання активного хлору мають дуже сильну бактерицидну дію, але якщо їх концентрація більше нормативів, то вони викликають роздратування шкіри, слизових оболонок, дихальних шляхів. Відомо також, що при хлоруванні води утворюється НСlO яка взаємодіє з залізом, утворюючи розчинні солі, що підвищує корозійну активність такої води.
17.

Мідь та її сполуки .
Мідь та її сполуки широко поширені в природі, тому їх часто виявляють у природних водах. Концентрації міді в природних водах звичайно становлять десяті частки мг / л, у питній воді можуть збільшуватися за рахунок вимивання з матеріалів труб і арматури, особливо м'якої, активної водою. Властивості міді у воді залежать від значення рН води, концентрації в ній карбонатів, хлоридів і сульфатів. Мідь додає воді неприємний терпкий присмак у низьких концентраціях (більше 1,0 мг / л).
18.

Алюміній.
Високі концентрації алюмінію в природній воді зустрічаються нечасто і залежать від багатьох факторів (рН, наявності та концентрації комплексоутворювачів, окислювально - відновного потенціал системи, забруднення промисловими стічними водами). В основному джерелом надходження алюмінію у водопровідну воду є коагулянти на основі солей алюмінію.
Є відомості про нейротоксичність алюмінію, його здатності накопичуватися за певних умов в нервовій тканині, печінці і життєво важливих областях головного мозку.
Досвід роботи лабораторії з аналізу якості води показав, що до найбільш поширених забруднювачів води (зміст компонентів перевищує нормативи), можна віднести залізо, марганець, сульфіди, фториди, солі кальцію і магнію, органічні сполуки.
Таким чином, щоб відповісти на питання про придатність води для пиття необхідно оцінити зразок як мінімум за вищевказаними параметрами.
На сьогодні якість питної води контролюється відповідно до вимог нового нормативного документу ДержСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» від 16.07.2010 року

46




47




48




49




50




51




52




53




54




55




56

57




58

Висновки:
1)

Хлорування відрізняється доступністю реагентів, надійністю їх дії, порівняно невеликими витратами. Але цей спосіб має ряд недоліків: токсичність хлору, погіршення органолептичних властивостей води, недієвість хлору на спороутворюючі бактерії та віруси, можливість утворення хлоровмісних органічних сполук.
2)

З позиції гігієни озонування є одним з найкращих способів знезараження води. Вода при цьому не збагачується додатковими домішками.
Але в даного методу також існують мінуси: побічні продукти озонування – альдегіди (формальдегіди) і кетони, а також складність і дорожнеча виробництва озону і постійний контроль з боку людини за виробництвом озону. Треба зазначити, що озонування води є відповідальним технологічним процесом, який вимагає великих витрат електроенергії, застосування складних приладів і висококваліфікованого технагляду, оскільки концентрований озон - отруйний газ. Це до певної міри є стримуючим фактором для його широкого застосування.
3)

Постійне зростання вимог щодо якості питної води та охорони природного навколишнього середовища на фоні інтенсивного забруднення джерел питного водопостачання зумовлюють необхідність пошуку альтернативних методів знезаражування вод, а саме способів, основаних на синергізмі двох чи декількох реагентів. Саме до таких методів можна

59 віднести знезаражування сумішшю реагентів - оксидантами. ОХІ-газ виробляється американськими установками "ОХІ" (ОХІ-газ - суміш оксидантних газів: 70 % - хлору, 30 % - діоксиду хлору, перекису водню та кисню), виробництво яких заплановано в Україні, а рідкий оксидант - установками "Аквахлор" виробництва Росії (АКВАХЛОР" - водний розчин суміші оксидантів: хлору - 90-95 %, озону - 0,5-3,0 %, кисню - 0,5-1,5 %.).
4)

Водопідготування в проаналізованих містах відповідає існуючим в
Україні нормам, але ці норми відрізняються від норм ВООЗ.
5)

Для оцінки якості водопідготування необхідно оцінювати близько тридцяти показників, але на нашу думку обов’язково необхідно використовувати методи для визначення:

Остаточного хлору, якщо використовується хлорування;

Остаточного озону, якщо озонування;

Окиснюваність води для контролю якості поверхневих вод;

60
Додаток 2


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал