Дипломної освіти ім П. Л. Щупіка Державний заклад " Дніпропетровська медична академія"



Сторінка5/18
Дата конвертації25.12.2016
Розмір2.92 Mb.
ТипДиплом
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Для передчаснонародженої дитини помірна гіпотонія (поза полуфлексії та зниження рухової активності – в залежності від зрілості / гестаційного віку) є варіантом норми.

Лікар - неонатолог спостерігає за здоровою новонародженою дитиною в умовах контакту «шкіра до шкіри» впродовж всього часу перебування в пологовій залі (2 години).

В разі виявлення будь-яких патологічних ознак лікар – неонатолог одразу повинен провести первинний лікарський огляд. В залежності від стану дитини проводить повний або швидкий (виключення вад розвитку, оцінка необхідної допомоги), визначаючи лише ступінь порушень для вирішення питання щодо обсягу необхідних втручань.

При спостеріганні за дитиною в умовах контакту «шкіра до шкіри» (інкубатора, під джерелом променевого тепла) лікар-неонатолог оцінює наявність 5 ознак за шкалою Довнеса або Сільвермана, для виключення дихальних розладів. В разі відсутності ознак дихального дистресу (0 балів) протягом 3 послідовних годин оцінювання припиняють та забезпечують сумісне перебування і вигодовування грудним молоком і ретельно спостерігають за дитиною.

В разі появи ознак дихальних розладів новонародженого відразу оцінюють за шкалою Довнеса або Сільвермана і класифікують тяжкість дихального дистресу: при виявленні респіраторного дистресу помірного і тяжкого ступеня дитині надають медичну допомогу (відповідно до протоколу) та переводять в неонатологічне відділення.

За наявності показань проводиться перевірка прохідності стравоходу до першого прикладання до грудей / годування дитини.

Лабораторне дослідження.

Визначення рівня глюкози крові проводиться обов'язково новонародженим з масою тіла при народженні 1500 г і менше в перші 4-6 годин однократно, а також дітям з клінічними ознаками гіпоглікемії3. Повторне визначення рівня глюкози крові проводиться відповідно до клінічного стану дитини та результатів попереднього дослідження. Нормальним слід вважати рівень глюкози крові 2,6 ммоль/л - 5,5 ммоль/л. Для контролю за рівнем глюкози крові необхідна наявність в кожному закладі охорони здоров'я глюкотесту (глюкометру) з метою зниження ризику ускладнень інвазивних втручань.

Лабораторне дослідження пуповинної крові на групу, резус-фактор та рівень білірубіну проводиться новонародженим, які були народжені жінками, що мають О (І) групу крові та/або Rh-негативний тип крові.

Якщо мати не була обстежена під час вагітності на ВІЛ-інфекцію та відмовилась від обстеження в пологах, пуповинну кров швидкими тестами перевіряють на наявність антигенів ВІЛ.


При виявленні порушень ранньої фізіологічної адаптації та патологічних станів подальший медичний догляд здійснюється за відповідними протоколами.


навичка 2


Первинний лікарський огляд новонародженої дитини
Проводиться всім новонародженим за схемою повного посистемного об'єктивного огляду для:

  1. виявлення вроджених аномалій, що потребують медичного втручання, або дизморфічних змін;

  2. оцінки адекватності кардіо-респіраторна адаптації;

  3. виявлення клінічних ознак інфекції у новонародженого;

  4. виявлення інших патологічнхи станів, які вимагають невідкладного обстеження та втручання;

Якщо адаптація новонародженого з гестаційним віком більше 32 тижнів в умовах контакту «шкіра до шкіри» перебігає без ускладнень, повний первинний лікарський огляд проводиться на теплому сповивальному столі під променевим теплом через 2 години після народження дитини перед переведенням дитини в палату спільного перебування матері та дитини.

Якщо дитина потребує невідкладної допомоги, лікар проводить швидкий огляд перед переведенням за скороченою схемою (виключення вад розвитку, оцінка необхідної допомоги), визначаючи лише ступінь порушень для вирішення питання щодо обсягу необхідних втручань, а повний огляд органів і системам, антропометрія проводиться у відділенні після надання необхідної допомоги, стабілізації стану дитини, налагодження дихальної підтримки та в/в інфузії.



Необхідне обладнання: тепле освітлене приміщення, стетофонендоскоп, індивідуальна або стерилізована сантиметрова стрічка, електронні ваги, ліхтарик, гумові рукавички.

Методика проведення:

Перед проведенням повного лікарського огляду новонародженого лікар, який його здійснює: лікар педіатр - неонатолог, педіатр (у разі його відсутності, лікар акушер-гінеколог, лікар загальної практики - сімейної медицини), повинен проаналізувати дані анамнезу, ознайомитися з медичною документацією та отримати інформацію щодо стану здоров'я матері, перебігу вагітності і пологів. Додаткову інформацію, якої немає в медичній документації, лікар отримує шляхом опитування матері.

Первинний лікарський огляд новонародженого за схемою посистемного об'єктивного огляду здійснюється в пологовій кімнаті перед переведенням дитини в палату сумісного перебування матері та дитини, не допускаючи переохолодження дитини. Огляд новонародженого повинен проводитися в присутності матері, після того, як лікар відрекомендує себе матері та пояснить мету огляду дитини.

Колір шкіри відображає успішність кардіореспіраторної адаптації. У зігрітих здорових новонароджених вся шкіра рожева (еритема новонароджених) після кількох перших годин життя.

Під час крику шкіра може набувати легкого ціанотичного забарвлення, що може бути нормальним, за винятком центрального ціанозу: ціаноз шкіри і слизових, ціанотичний язик. Діти з поліцитемією теж можуть виглядати ціанотичними без ознак дихальної чи серцевої недостатності. Недоношені та діти, народжені матерями з цукровим діабетом, виглядають більш рожевими, ніж звичайно, а переношені - більш блідими.

Шкірні покриви еластичні, можуть бути вкриті родовою змазкою. Доношені новонароджені мають добрий тургор м'яких тканин, у дітей, які переношені, шкіра суха та лущиться, що не потребує лікування, а тільки догляду та профілактики інфікування тріщин.

Необхідно звернути увагу на наявність монголоїдних плям, milia, токсичної еритеми (пояснити мамі що такі стани не вимагають лікування, загальний догляд і гігієна).

В залежності від терміну гестації шкіра може бути вкрита густою змазкою, видимі вени, може відмічатись поверхневе лущення і / або висипання, пушкове волосся: багато або ділянки без лануго, може вкривати, в більшості, випадків спину і розгинальні поверхні кінцівок.

Поява жовтяниці в першу добу є патологічною. Звернути увагу на наявність набряків, пропальпувати лімфовузли. Перевіряють симптом білої плями: у здорової дитини після натискання на м'які тканини пляма зникає до 3 секунд. Довше утримання плями говорить про порушення мікроциркуляції.



Поза дитини. Флексорна або напівфлексорна (голівка дещо приведена до грудей, руки помірно зігнуті в ліктьових суглобах, ноги помірно зігнуті в колінних та кульшових суглобах), можуть спостерігатись гіпотонія, атонія при тяжкому стані або значній незрілості новонародженого. В нормі у дитини у 28 тижнів спостерігається лише мінімальне згинання кінцівок, у 32 тижнів - згинання ніг, у 36 тижнів - згинання ніг і менше - рук, у 40 тижнів - згинання рук і ніг (флексія).

Крик. Голосний, середньої потужності, слабкий, його емоційність або відсутність.

Голова та череп. Голова брахіоцефалічна, доліхоцефалічна (залежить від положення плоду в пологах). Обвід голови 32-38 см у доношених. При виявленні родової пухлини (тістуватої консистенції, виходить за межі однієї кістки, лікування не потребує) або кефалогематоми відмічають її положення, розмір з визначення меж, консистенцію. Визначають розміри та стан великого тім'ячка, при наявності й малого тім'ячка, в нормі на рівні кісток черепа. Вимірювання розмірів великого тім'ячка проводиться між протилежними сторонами (не кутами). Максимальні розміри - 3x4 см - зазвичай досягаються у віці 1 місяця. Розмір малого тім’ячка зазначається при його наявності.

Оцінюється стан черепних швів: сагітальний шов може бути відкритий і ширина його не більше 3 мм. Інші шви черепа пальпуються на межі з'єднання кісток.

У недоношених голова кругліша, ніж у доношених. Кістки черепа тонкі. Шви і тім'ячка відкриті. Обвід голови від 24 см до 32 см в залежності від терміну гестації.

Обличчя. Загальний вигляд визначається за положенням очей, носа, рота, визначають ознаки малих аномалій розвитку.

Ротова порожнина: при огляді в нормі слизова - рожева. Відмічають симетричність кутів рота, цілісність піднебіння та верхньої губи.

Очі. Звертають увагу на наявність крововиливів у склери, колір склер, жовтяницю, симетричність та розміри зіниць, наявність малих аномалій розвитку, можливі прояви кон'юнктивіту.

Зовнішні органи слуху: оглядають зовнішній слуховий прохід, форму та положення вушних раковин, їх рівно великість, розташування та симетричність, розвиненість хряща в них. Зміна форми вушних раковин спостерігається при багатьох дизморфічних синдромах.

Ніс. визначають форму носа, звертають увагу на можливу участь крил носа в акті дихання, яка вказує на дихальну недостатність.

Шия. Оцінюють форму та симетричність шиї, об'єм її рухів, звертають увагу та відсутність кривошиї.

Грудна клітка в нормі – циліндричної форми (нижня апертура розвернута, положення ребер наближається до горизонтального і симетричне). Звертають увагу на частоту дихання (30-60 др/хв.), відсутність втяжінь яремної ямки, міжреберних проміжків, мечеподібного відростка при диханні. При аускультації над легенями вислуховують симетричне пуерильне дихання. У недоношених немовлят нижня апертура розвернута, хід ребер - косий. Обвід грудної клітки коливається від 21 см до 30 см в залежності від терміну гестації.

Серце. Проводиться перкусія для визначення меж серцевої тупості, аускультація серця дитини, визначається частота серцевих скорочень (100 – 160 уд/хв.), характер тонів, наявність додаткових шумів.

Живіт округлої форми, бере участь в акті дихання, м'який, доступний глибокій пальпації. Визначають межі печінки та селезінки. В нормі печінка може виступати на 1- 2,5 см з-під краю правої реберної дуги. Край селезінки не палькується, або може пальпуватися під реберною дугою.

Статеві органів та анальний отвір. Статеві органи мають бути чітко сформованими за жіночим або чоловічим типом. У хлопчиків фімоз є фізіологічним. Яєчка у доношених пальпуються в калитці, вони не повинні здаватись синіми через калитку, це ознака перекруту сімейного канатика. У доношених дівчаток великі статеві губи прикривають малі. При огляді розвести великі губи для виявлення можливих аномалій піхви.

Оглядають анус, візуально оцінюють його наявність.



Пахова ділянка: пульс на стегновій артерії пальпується та перевіряється на симетричність. Наповнення пульсу зменшується при коарктації аорти, збільшується при відкритій артеріальній протоці.

Кінцівки, хребет, суглоби. Звертають увагу на форму кінцівок, можливу клишоногість, кількість пальців з обох сторін на руках та ногах. Перевіряють відсутність вивиху та дисплазії стегон в кульшових суглобах: при розведенні в кульшових суглобах - розведення повне, симптом «Ортолані» відсутній. При огляді спини звертають увагу на можливу наявність spina bifida, менінгоцеле, дермальних синусів.

Неврологічне обстеження. Визначається м'язовий тонус - поза дитини флексорна, при вентральному підвішуванні голова на одній лінії з тулубом; перевіряються фізіологічні рефлекси: пошуковий, смоктальний, долонно-ротовий (Бабкіна), хапальний рук, Моро, опори, автоматичної ходи. Пошуковий, смоктальний та ковтальний рефлекси оцінюють під час годування. У недоношених звичайно знижені м'язовий тонус і спонтанна рухова активність, дрібний та непостійний тремор кінцівок і підборіддя, дрібний та непостійний горизонтальний ністагм. Помірне зниження рефлексів при задовільному загальному стані дитини є транзиторними і не потребують спеціальної терапії.

Визначення гестаційного віку. Здоровим доношеним новонародженим, у яких маса тіла знаходиться між 10-м та 90-м перцентилями, визначати гестаційний вік нема потреби. Показами до визначення гестаційного віку на підставі огляду є мала маса тіла та невідповідність фізичного розвитку до гестаційного віку, визначеного акушер-гінекологом.

По закінченню первинного огляду лікар робить висновок про стан дитини за такими пунктами:

Доношена здорова дитина, або Дитина з малою масою тіла, Недоношена дитина, та/або наявні Вроджені вади, Пологова травма, Підозра на інфекцію, плюс дитина отримала неонатальну Реанімацію, перенесла Гіпотермію, має Дихальні розлади, Інше.

В разі фізіологічної адаптації новонародженого (голосний крик дитини, активність, шкіра рожева, задовільний тонус м'язів), яка перебігає в умовах раннього необмеженого контакту матері та дитини, раннього початку грудного вигодовування при відсутності вроджених вад розвитку, ознак внутрішньоутробної інфекції, з урахуванням результатів повного об'єктивного посистемного огляду, дитину можна вважати здоровою на момент огляду.

Результати огляду пояснити матері. Слід запитати у матері, чи є в неї питання щодо стану дитини. Після огляду заповнити історію розвитку новонародженого.

На основі моніторингу перебігу раннього періоду гострої кардіо-респіраторної адаптації та первинного лікарського огляду лікар, що його здійснював, фіксує в історії розвитку новонародженого: Доношена здорова дитина, або Дитина недоношена, (вказати гестаційний вік), та/або Дитина з малою масою тіла, Дитина з вродженими вадами, Пологова травма (видима/підозра), Підозра на інфекцію, Дитина отримала неонатальну реанімацію, Новонароджений з гіпотермією, Дихальними розладами, інше. При потребі на будь-якому етапі спостереження можливе призначення лабораторних досліджень новонародженому.

Навичка 3


Методика раннього викладання дитини на живіт матері, контакту

«Шкіра до шкіри»

Проводиться всім здоровим доношеним новонародженим і недоношеним новонародженим та з малою масою тіла з гестаційним віком більше 32 тижні за умови задовільного стану дитини.

Протипоказаннями до проведення методики є важкий стан матері (оперативні втручання, акушерські ускладнення, важкі соматичні захворювання), тяжкий стан новонародженого, який вимагає проведення реанімаційних заходів, новонароджений з дуже низькою та екстремально низькою масою тіла при народженні, гестаційний вік до 32 тижнів.

Необхідне обладнання: тепле освітлене приміщення, дві підігріті пелюшки, підігріті шапочка й шкарпетки, чисті повзуни, сорочечка, рукавички, ковдра, гумові рукавички, годинник, стерильні затискачі, ножиці та одноразові клеми.

Методика проведення:

Акушеркою, відразу після народження, дитина приймається у підігріту чисту пелюшку, викладається на живіт матері (перший контакт «шкіра до шкіри») та обсушується пелюшкою. Лікар-неонатолог, акушер-гінеколог або акушерка здійснює первинну оцінку стану дитини (гестаційний вік, чистота навколоплідних вод, дитина кричить або дихає, задовільний м’язів тонус, відсутність вад розвитку / ознак пологової травми), і , якщо дитина не потребує реанімаційної допомоги, акушерка закінчує обсушувати дитини, одягає новонародженому підігріті чисті шапочку та шкарпетки, накриває сухою, чистою, підігрітою пелюшкою та ковдрою.

Після закінчення пульсації пуповини, але не пізніше 1 хв. після народження дитини акушерка, замінивши стерильні рукавички, перетискає та перетинає пуповину4, за умови задовільного стану дитини (за результатами первинної оцінки стану новонародженого) перекладає дитину з живота на груди матері. Лікар-неонатолог, а за його відсутності лікар-акушер-гінеколог під час контакту «шкіра до шкіри» оцінює стан новонародженого за скороченою схемою, при умові активності та крику новонародженого ЧСС є не меншою, ніж 100 уд/хв., та інформує матір про стан дитини. Акушерка здійснює медичне спостереження за станом новонародженого протягом перебування дитини у пологовій залі. При порушенні стану новонародженого інформує про це лікаря-педіатра-неонатолога, а за його відсутності лікаря-акушера-гінеколога.

За появи пошукового і смоктального рефлексу (дитина піднімає голову, відкриває широко рот, шукає груди матері) акушерка допомагає здійснити перше раннє прикладання дитини до грудей матері, надає матері інформацію щодо правил прикладання дитини до грудей.

Через 30 хв. після народження дитини акушерка електронним термометром вимірює новонародженому температуру тіла в аксилярній ділянці та записує результати термометрії у карті розвитку новонародженого (Ф097/о).

Після проведення контакту матері і дитини «очі в очі» (але не пізніше першої години життя дитини) акушерка, після обробки рук, проводить новонародженому профілактику офтальмії із застосуванням дезінфікуючого рожчину для очей немовлят або 0,5% еритроміцинової або 1% тетрациклінової мазі відповідно до інструкції застосування.

Контакт "шкіра до шкіри" проводиться не менше 2 годин у пологовій залі, за умови задовільного стану матері та дитини. Після завершення контакту “шкіра до шкіри” акушерка, перекладає дитину на зігрітий сповивальний стіл, здійснює обробку та клемування пуповини, вимірювання зросту, обводу голови та грудної клітини, зважування.

Лікар-неонатолог, а за його відсутності лікар-акушер-гінеколог, перед переведенням дитини та матері в палату спільного перебування здійснює первинний лікарський огляд новонародженого за схемою і записує дані огляду в карту розвитку новонародженого.

Акушерка (медична сестра) одягає дитині чисті повзуни, сорочечку, шапочку, шкарпетки, рукавички. Дозволяється використовувати чистий домашній одяг. Дитина, разом з матір'ю накривається ковдрою і переводиться в палату спільного перебування з дотриманням умов теплового ланцюжка.

Навичка 4


Методика першого прикладання до грудей матері у пологовій залі та раннього початку грудного вигодовування
Проводиться всім здоровим доношеним новонародженим і недоношеним новонародженим та з малою масою тіла з гестаційним віком більше 32 тижні за умови задовільного стану дитини.

Протипоказаннями до проведення методики є важкий стан матері (оперативні втручання, акушерські ускладнення, важкі соматичні захворювання), відкрита форма туберкульозу у матері, ВІЛ/СНІД у матері, прийом матір’ю деяких медикаментів, гострі психічні захворювання матері, тяжкий стан новонародженого, який вимагає проведення реанімаційних заходів, новонароджений з дуже низькою та екстремально низькою масою тіла при народженні, гестаційний вік до 32 тижнів.



Необхідне обладнання: тепле освітлене приміщення, гумові рукавички.

Методика проведення:

В першу годину життя дитини, під час контакту «шкіра до шкіри», при виявленні ознак готовності до годування (дитина піднімає голівку, відкриває ротик, облизує шкіру, робить повчаючі рухи в напрямку до соска, «націлюється» на сосок) присутній медичний персонал (акушерка, лікар-неонатолог, лікар-акушер-гінеколог) допомагає здійснити перше прикладання дитини до грудей.

Мати лежить у зручному положенні, спокійна і розслаблена. Дитина всім корпусом повернута до матері і притиснута до неї. Голова дитини повинна знаходитись на одній лінії з тулубом, а живіт - навпроти живота матері. Підборіддя дитини торкається до грудей, можна доторкнутись соском до губ дитини для стимуляції рефлексу захоплення (краще торкнутись верхньої губи) та зачекати, поки дитина широко розкриє рот у пошуках соска. Швидко прикладіть дитину до грудей так, щоб її нижня губа широко охоплювала ареолу. Підборіддя дитини повинно прилягати до грудей, а язик буде знаходитись прямо під молочним синусом. В такому положенні сосок буде знаходитись далі центру рота дитини, і молозиво стікатиме на корінь язика, коли скорочення м'язів язика зціджуватимуть його шляхом притискання синусів до піднебіння. Не слід защемляти пальцями сосок чи ареолу і намагатись заштовхнути сосок дитині в рот.

Ознаки правильного прикладання:


  • Підборіддя дитини торкається до груді.

  • Рот дитини широко відкритий.

  • Нижня губа дитини вивернута назовні.

  • Дитина більше захоплює нижню частину ареоли.

  • Мати не відчуває болю в ділянці соска

  • Чутно, як дитина ковтає молоко

Навичка 5

Підтримка теплового ланцюжка


Проводиться всім новонародженим.

Необхідне обладнання: тепле приміщення (не нижче ніж 25°С) без протягів, двері і вікна зачинені, центральне опалення, додаткові обігрівачі при потребі; джерело променевого тепла, матрацик або ліжечко (гніздечко) з підігрівом, транспортний кувез; термометри для вимірювання температури повітря та тіла (бажано електронні); підігрітий одяг, шапочка, шкарпетки, ковдра; прозорий харчовий пластиковий пакет або харчова плівка; наявність поряд матері або інших членів родини.

Методика проведення:

Всі заходи впроваджуються під час пологів та в перші дні після народження дитини з метою зменшення втрат тепла у всіх новонароджених. Невиконання хоча б одного з цих заходів розриває тепловий ланцюжок та ставить новонароджену дитину під загрозу переохолодження. Межами нормальної температури тіла новонародженого в перші дні життя слід вважати 36,5оС - 37,5о С, при вимірюванні в аксілярній ділянці. Недотримання теплового ланцюжка підвищує ризик розвитку у новонародженого гіпоглікемії, метаболічного ацидозу, інфекції, дихальних розладів, уражень центральної нервової системи (крововиливи, судоми).


Десять кроків теплового ланцюжка:

1) Тепла пологова кімната (операційна).

Приміщення повинно бути чистим та теплим, без протягів з відчинених вікон, дверей та кондиціонерів (вентиляторів). Оптимальною (безпечною) для матері та дитини вважається температура навколишнього середовища 25оС –28оС. Все необхідне для зігрівання дитини (пелюшки, шапочка, шкарпетки, сорочечки, повзунки, ковдра) треба підготувати і підігріти завчасно.



2) Негайне обсушування дитини.

Відразу після народження доношеної дитини з чистими навколоплідними водами (до перетинання пуповини) акушерка повинна обсушити тіло та голову дитини, сухими, попередньо підігрітими пелюшками. Викласти дитину на живіт матері і закінчити обсушування. Вологі пелюшки треба відкласти, одягнути на дитину чисті шапочку і шкарпетки та накрити чистою сухою попередньо підігрітою пелюшкою.



3) Контакт «шкіра до шкіри».

Контакт «шкіра до шкіри» запобігає втратам тепла та сприяє колонізації організму дитини флорою матері. На грудях матері дитина накривається чистою попередньо підігрітою пелюшкою та спільною з матір’ю ковдрою і знаходиться там до переведення в палату спільного перебування не менше 2 годин. З метою контролю дотримання заходів теплового ланцюжка кожні 15 хвилин слід торкатися ніжок дитини: в нормі вони повинні бути теплими; через 30 хвилин, 1 та 2 години після народження слід проводить вимірювання температури тіла новонародженого в аксілярній ділянці електронним термометром.



4) Грудне вигодовування.

Грудне вигодовування треба починати як можна раніше протягом першої години після народження, коли дитина проявляє ознаки готовності до початку годування та знаходиться з матір’ю в контакті «шкіра до шкіри». Не треба примушувати дитину розпочинати перше годування, якщо вона не проявляє цих ознак.

Якщо стан дитини тяжкий, дитина переводиться до відділення (палати інтенсивної терапії) де їй слід терміново встановити венозний доступ та розпочати парентеральне харчування.

5) Відкласти зважування та купання.

Купання та зважування новонародженого відразу після народження приводить до втрат тепла, тому ці процедури треба відкласти. Кров, меконій частково видаляються зі шкіри новонародженого при обсушуванні після пологів. Залишки родової змазки не видаляються у дитини. Перше купання доцільно здійснювати вдома. Зважування та антропометрію дитини необхідно проводити після здійснення контакту «шкіра до шкіри» та перед переведенням в палату спільного перебування (через 2 години після народження).

Зважування та антропометрію після реанімаційних заходів проводять після стабілізації стану дитини або налагодження життєво необхідної підтримки у відділенні. Дитині масою < 1500 г температуру вимірюють кожні 3 години. У разі виявлення гіпотермії і до її усунення температуру тіла контролюють кожні 15-30 хвилин.

6) Правильно одягнути та загорнути дитину.

Дитину необхідно одягнути в чистий, сухий, теплий підгузок, повзунки, сорочечку, шапочку, шкарпетки та накрити теплою ковдрою. Під джерелом променевого тепла та в сучасних кувезах дитина залишається оголеною. У кувезах старого зразка, де велика циркуляція повітря, дитину одягають та накривають ковдрою. В ліжечку з підігрівом, гнуздечку дитину одягають в теплі сорочечку, повзунки, шапочку, шкарпетки та рукавички, накривають теплою ковдрою.

Туге сповивання шкідливе для новонародженого, тому що зменшує ефективність підтримання тепла дитиною, обмежує активні рухи та дихальні рухи дитини, погіршує мікроциркуляцію в ділянках тугого сповивання, сприяє сонливості (до летаргії), що зменшує частоту та кількість годувань, збільшує первинну втрату маси тіла.

7) Цілодобове спільне перебування матері та дитини.

За умови відсутності протипоказань, новонароджена дитина повинна цілодобово перебувати разом з матір’ю в одному приміщенні. Спільне перебування матері та дитини забезпечує годування на вимогу, профілактику гіпотермії та профілактику внутрішньолікарняної інфекції.

При сумісному перебуванні температуру тіла новонародженого вимірюють кожні 6 годин термометром, і тактильно - при кожній зміні підгузників. Якщо кінцівки прохолодні, виміряють температуру термометром. Якщо температура становить менше, ніж 36,5°С, слід негайно зігріти дитину, нагодувати, перевірити рівень глюкози в крові, спостерігати за дитиною щонайменше 6 годин після відновлення нормальної температури.

8) Транспортування в теплих умовах.

В палату спільного перебування новонароджений повинен транспортуватися разом з матір’ю в контакті «шкіра до шкіри». При народженні дитини шляхом кесарського розтину, новонароджений транспортується в кувезі, дитячому ліжечку, вкритий теплою ковдрою, або в контакті «шкіра до шкіри» з членом родини. Якщо дитину треба транспортувати в інше відділення або лікарню, медичні працівники зобов’язані забезпечити підтримку та контроль температури тіла для запобігання виникнення гіпотермії під час транспортування.



9) Реанімація в теплих умовах.

Новонароджена дитина з асфіксією не може виробляти достатню кількість тепла, в зв'язку з чим підвищується ризик виникнення гіпотермії. Тому важливо забезпечити проведення реанімаційних заходів у теплих умовах.

Реанімація новонароджених, що народились в асфіксії і потребують проведення реанімаційних заходів для відновлення вітальних функцій проводиться в теплій кімнаті без протягів, на теплій, наперед підігрітій поверхні під джерелом променевого тепла, швидко і злагоджено. Дитину слід якомога раніше обсушити, при чистих навколоплідних водах це можна зробити одночасно з проведенням швидкої оцінки і подальшим перетинанням пуповини. Далі дитина в теплій сухій пелюшці або (для дітей з вагою менше 1500 г) в прозорому харчовому пластиковому пакеті (плівці) швидко переноситься на реанімаційний стіл з теплою поверхнею під джерело променевого тепла. Пелюшки забирають, бо променеве тепло гріє фізичні тіла, а теплопровідність дитини більша за теплопровідність бавовни. Якщо накрити дитину пелюшкою, дитина може більше охолонути, бо пелюшка є перешкодою для теплових променів.

Згідно з останніми рекомендаціями, при первинній реанімації ШВЛ починають з кімнатного повітря, при потребі використовувати кисень. Бажано мати змішувач киснево-повітряної суміші, по можливості, підігріти і зволожити кисень.

При лікуванні новонароджених слід використовувати теплі (температури тіла) розчини для інфузій, парентерального та ентерального введення. Діагностичні та лікувальні пристрої слід зігрівати перед контактом з дитиною. Необхідно уникати зайвого зволоження тіла дитини рідиною, маслом. При будь якому методі ведення дитини вона повинна бути вдягненою (шапочка, шкарпетки, рукавички). Рух повітря в кувезі недоречний, не відчиняйте дверцят крім випадків, коли слід вийняти чи покласти дитину), користуйтесь віконцями, не залишайте їх відкритими без потреби. Не виймайте дитину з кувезу без крайньої потреби: огляд, більшість маніпуляцій, навіть перестилання пелюшок і валиків-укладок можна робити через віконечка (одна людина піднімає дитину, інша обережно замінює пелюшки через віконечка з іншого боку). Кувези/ліжечка повинні стояти не ближче, ніж 80 см від стін (щоб запобігти втрати тепла випромінюванням), і так, щоб доступ до дитини був легким з обох боків.

10) Підвищення рівня підготовки та знань.

Всі медичні працівники повинні мати відповідну підготовку та навички з принципів дотримання теплового ланцюжка. Члени сім’ї інформуються медичними працівниками щодо важливості підтримання нормальної температури тіла дитини.


Гіпотермія

Температура 36,0 - 36,4°С вважається легкою гіпотермією (холодовим стресом).

Температура 32,0 -36,0°С - гіпотермією середньої тяжкості.

Менше 32,0°С - тяжкою гіпотермією.


Клінічні ознаки гіпотермії:

  • Дитина холодна при торканні

  • Загальний ціаноз, акроціаноз, мармуровість шкіри

  • Відмова або неактивне смоктання, погане засвоєння їжі, зригування, здуття живота

  • Тахіпное, поверхневе та нерегулярне дихання, апное

  • Брадикардія

  • Зниження рухової активності, гіпотонія, гіперестезія, гіпорефлексія, арефлексія

  • Слабкий крик, летаргія

  • Пастозність, набряки, склерема

  • Гіпоглікемія

Лікування гіпотермії:

При легкій гіпотермії слід якомога швидше зігріти дитину: забезпечити контакт «шкіра до шкіри», одягти шкарпетки і шапочку (переодягти, якщо вологі), накрити мати з дитиною додатковою ковдрою або помістити під джерело променевого тепла, в теплий кувез/ліжечко з підігрівом, або збільшити температуру нагріву апаратури, якщо дитина там знаходиться. Зігрівати до 37°С. Контроль температури тіла щогодини. Годування груддю, теплим материнським молоком чи сумішшю для енергетичного забезпечення.

При помірній гіпотермії – зігріти (див. попередній пункт), забезпечити грудне, зондове чи альтернативне годування або парентеральне введення глюкози. Зігрівати до 37°С, контроль t тіла щогодини. Спостерігати за станом дитини, так як гіпотермія може призвести до тяжких розладів дихання та циркуляції, викликати ацидоз і активувати запальні процеси. При потребі надати необхідну допомогу.

В разі тяжкої гіпотермії дитина потребує невідкладної допомоги, відновлення і нормалізації основних життєвих функцій, при цьому зігрівання до 34°С повинно бути швидким, а подальше - поступовим (на 1°С за 1 годину), швидке зігрівання від 32°С до 37°С може призвести до перегріву, гіпоксії (через збільшення потреби в кисні), активації запальних процесів (через анаеробний гліколіз, швидкий перерозподіл кровотоку), погіршити стан новонародженого, призвести до ускладнень. Необхідні додаткові киснева та енергетична підтримки.

НАВИЧКА 6


Методика грудного вигодовування
За визначенням міжнародних організацій (Дитячого фонду ООН (UNICEF) і ВООЗ) грудне вигодовування - невід'ємна складова процесу відтворення, а також ідеальний спосіб вигодовування немовляти, незамінна біологічна й емоційна основа розвитку дитини.

Показання: здорова новонароджена дитина, новонароджений з перинатальною патологією після стабілізації стану, недоношений новонароджений та дитина з малою масою тіла при народженні по досягненню ними готовності до грудного вигодовування (формування координації між смоктальним та ковтальним рефлексом).

Протипоказання:

З боку матері:

Тяжкий стан матері (акушерські ускладнення тощо);

Відкрита форма туберкульозу;

ВІЛ / СНІД у матері

Гострий період веретяної віспи у матері

Прийом ліків, які загрозливі в періоді новонародженості (психотропні, проти судомні тощо);

Гострі психічні захворювання матері
Частота прикладання дитини до груді при спільному перебуванні може досягати 10-12 і більше разів на добу (обов'язково дотримуватися техніки годування), включаючи й нічні годування. Прикладання дитини до груді повинно здійснюватися вже з першого дня за будь-яких ознак голоду чи дискомфорту з боку дитини (годування за вимогою). Поступово, з віком кількість годувань зменшується до 6-7 на добу та збільшується тривалість нічного проміжку, але рекомендовано не більше ніж 6 годин.

Якщо дитина хвора, ослаблена, з малою масою тіла при народженні, гіпоглікемією, вона не вимагає годувань так активно, як здорова дитина, але частота прикладання повинна залишатися, а проміжок між годуванням має складати не ріже ніж 3 години, а перші 3-5 діб –2,5 години з нічним проміжком не більше 5 годин). Якщо дитина спить більше означеного строку – її треба розбудити: роздягнути, змінити підгузок, зробити короткотривалу повітряну ванну, масаж, одягти та негайно прикласти до грудей.



Основною ознакою достатньої кількості молока у матері є контроль сечовиділення у дитини: при кожній зміні підгузка (кожні 3 години) у ньому повинна бути сеча. При сумнівах щодо адекватної кількості молока у матері – проводять контрольні зважування новонародженого впродовж доби (одягнуту дитину зважують до та після годування). Одноразове «контрольне зважування» недоцільне, бо дитина та матір опиняються в незручних умовах: нагляд лікаря, огляд, проведення маніпуляцій – й отриманий результат може бути хибним (дитина буде смоктати, щоб заспокоїтися, а не їсти).

Виключно грудне вигодовування у здорової дитини рекомендується до 6 місячного віку. До цього будь які допоювання та інші добавки (ліки, збагачувачі тощо) повинен призначати лікар. Введення додаткової рідини до рота дитини (молочна суміш, ліки, рідина) проводиться за допомогою чашечки, ложечки або стерильним шприцом.
Методика проведення:

Після переведення мати та дитини до палати сумісного перебування кваліфікований медичний працівник, який пройшов навчання та має досвід успішного консультування з питань грудного вигодовування, перевіряє техніку прикладання дитини до грудей, спостерігаючи за годуванням, допомагає жінці, пояснює основні правила та виправляє помилки.

При появі ознак голоду у дитини (активні смоктальні рухи губ, обертальні рухи голівки з різними звуковими знаками ще до крику, плач дитини), мати повинна вимити руки, сісти або лягти у зручному положенні та розслабитися. Годування може тривати достатньо тривалий час (30 хв. Та більше), тому слід упевнитися, що мати сидить зручно та може тримати дитину в такій позі достатньо довго. Слід давати дитині всю молочну залозу, а не тільки сосок. Не можна затискати пальцями сосок чи ареолу і намагатися заштовхнути сосок дитині до рота. Мати може доторкнутись соском до вишньої губи дитини та зачекати поки вона широко розкриє рот и виявить готовність, потім швидко прикладає новонародженого до грудей.



Ключові моменти правильного положення дитини біля груді:

  • голова і тулуб дитини знаходяться на одній лінії.

  • обличчя дитини звернене до груді матері, носик дитини - навпроти соска.

  • тільце дитини пригорнуте до тіла матері (живіт до живота).

  • мати повинна притримувати все тільце дитини знизу.

Ознаки правильного прикладання дитини до груді матері:

  • підборіддя дитини торкається груді матері;

  • ротик дитини широко розкритий;

  • нижня губа вивернута;

  • щічки округлені або розтікаються на груді матері;

  • більшу частину ареоли не видно (в основному її нижню частину);

  • мати не відчуває біль, навіть при тривалому смоктанні;

  • чути, як дитина ковтає молоко.

Перед початком грудного годування необхідно оцінити:

  • здатність дитини до ссання;

  • якість ссання (чи кашляє і захлинається дитина під час годування);

  • наявність зригувань або блювання під час годування або після нього: дитина може кашляти і захлинатися із-за зниженого м’язового тонусу, а зригування можливі через наявність гастроезофагального рефлексу і схильність до заковтування повітря при смоктанні, тому матері і персоналу необхідно ретельно стежити за цими ознаками під час і після годування.

У разі, коли дитина кашляє або зригує під час годування, пропонують матері годувати деякий час у вертикальній позиції: матір підтримує грудну залозу і підборіддя дитини рукою, задня стінка шиї і горло дитини повинні знаходитись вище соска.

Годування дитини з малою масою тіла при народженні може продовжуватись довше, ніж доношеної і мати наступний вигляд: швидке смоктання→ уповільнення темпу → ковтання → відпочинок → повторення циклу. Для впровадження ефективного грудного вигодовування новонароджених з малою масою тіла необхідно як можна раніше розпочати виходжування дитини за методом „мами-кенгуру”

Використання двох молочних залоз при одному годуванні може призвести до того, що дитина не отримає «заднього» молока, яке найбільш цінне енергетично. Тому заміна молочної залози рекомендується кожні 3 години.

Грудне вигодовування буде успішним, якщо:


  • мати почувається добре;

  • дитина правильно прикладена до груді, що дозволяє їй ефективно смоктати;

  • дитина смокче так часто і так довго, як того бажає;

  • оточуюча обстановка сприяє грудному вигодовуванню.


Позиції для грудного вигодовування

Лежачи:


  1. мати лягає на бік, розташовує подушку за спиною;

  2. кладе дитину, повертаючи її корпусом до себе, а обличчям до груді;

  3. спираючись на одну руку, другою підтримує грудь знизу.

«Колиска»:

  1. мати кладе дитину на руку ближче до груді, голівка дитини лежить на ліктьовому згині;

  2. розвертає дитину до себе;

  3. іншою рукою підтримує грудь.

«Футбольний м'яч»:

  1. мати підтримує спинку і плечики дитини долонею;

  2. голівка і ротик дитини наближені до соска;

  3. тільце дитини розташоване під рукою;

  4. другою рукою підтримує грудь, направляючи її до ротика немовляти.

На колінах:

  1. мати розташовує подушку поперек колін;

  2. на подушку кладе дитину, повертає її всім корпусом, обличчям до себе;

  3. нахиляється до колін, підтримуючи спинку та плечі дитини долонею правої руки (якщо годує правою молочною залозою);

  4. лівою рукою підтримує грудь знизу, спрямовуючи сосок до ротика



Материнські рефлекси

Пралактиновий рефлекс (рефлекс утворення молока):

  • виникає під час смоктання і формуется тільки в тих випадках, коли застосовується раннє прикладання новонародженої дитини до груді матері;

  • стимулює первинне утворення молока в альвеолах молочної залози;

  • сприяє концентрації нирками солі й води;

  • продовжує післяпологову аменорею внаслідок впливу пролактину на яєчники.

Окситоциновий рефлекс (рефлекс виділення молока):

  • виникає при подразненні області соска й ареоли при активному смоктанні;

  • стимулює виділення молока з протоків залози;

  • може бути викликаний не лише тактильною стимуляцією, але й візуальною, слуховою стимуляцією, запахом.

Психологічний стрес, хвилювання, страх, неуважне, грубе ставлення медичного персоналу до матері, яка годує, можуть призвести до повного (але тимчасового) виключення рефлексу виділення молока. І навпаки,радість, спокій матері, спілкування з дитиною можуть бути сигналом для його реалізації і закріплення.

Причини неправильного прикладання дитини до груді

  • вигодовування з пляшечки (як до початку грудного вигодовування, так і при наступних доповненнях до вигодовування грудним молоком);

  • недосвідченість матері (якщо це перша дитина або попередня дитина вигодовувалася з пляшечки);

  • функціональні утруднення (народження маловагової чи хворої дитини, погана прохідність молочних протоків, переповнена молоком залоза, пізній початок годування);

  • відсутність належної підтримки (некваліфікована допомога медичних працівників, недостатня підтримка родини).



НАВИЧКА 7


Догляд за пупковим остатком та пупковою ранкою
Проводиться всім новонародженим.

Методика проведення:

Догляд за пупковим залишком здійснюється щоденно, до відшарування пупкового залишку.

  • Перед перевдяганням, зміною підгузка завжди ретельно мити або обробляти руки;

  • Тримати пупковий залишок завжди сухим і чистим;

  • Одяг дитини має бути чистим та сухим;

  • Уникати тертя та іншого впливу гумових поясів та щільних деталей одягу, підгузків на область розташування клемованого залишку, не накривати пупковий залишок пов'язками та підгузками - він повинен бути відкритим для повітря;

  • До загоєння пупкової ранки купати дитину у провареній воді, після купання просушити ранку, обробити при потребі;

  • Немає необхідності обробляти пупковий залишок антисептиками та антибактеріальними засобами за умови забезпечення раннього контакту матері і дитини «шкіра до шкіри» з подальшим спільним перебуванням.

  • За умови відсутності раннього контакту матері і дитини «шкіра до шкіри» та подальшого відокремлення від матері з метою профілактики колонізації госпітальною флорою обробляти пупковий залишок розчином бриліантового зеленого або іншим шкірним антисептиком;

  • При забрудненні пупкового залишку (за наявності залишків сечі, випорожнень тощо) необхідно відразу промити його теплою кип'яченою водою з милом та ретельно висушити чистою пелюшкою або серветкою;

  • Стежити за імовірними ознаками інфекції: при появі гіперемії, набряку, виділень, неприємного запаху - обробити антисептиком;

  • Дитину можна виписувати додому з клемованим пупковим залишком, який не має ознак інфекції, при умові проведення навчання та освоєння матір'ю навиків догляду за пупковим залишком та пупковою ранкою;

  • Термін відшарування пупкового залишку - 5-15 діб.

Догляд за пупковою ранкою здійснюється щоденно, до повної епітелізації пупкової ранки.

  • Перед перевдяганням, зміною підгузка завжди ретельно мити або обробляти руки.

  • Необхідно підтримувати пупкову ранку завжди сухою та чистою.

  • Не накривати пупкову ранку підгузками, уникати тертя та іншого впливу гумових поясів та щільних деталей одягу, підгузків на область пупкової ранки,

  • До загоєння пупкової ранки купати дитину у провареній воді, після купання просушити ранку, обробити при потребі.

  • Стежити за ймовірними ознаками інфекції, при появі гіперемії, набряку, виділень, неприємного запаху обробити перекисом водню та антисептиком. Подальше лікування залежить від стану дитини.

Навичка 8


Гігієна новонародженої дитини

Методика проведення:

Новонароджена дитина повинна знаходитись в чистій, добре провітрюваній кімнаті, вільній від зайвих предметів. Кожен день в дитячій кімнаті слід проводити вологе прибирання (без використання антисептиків) підлоги та поверхонь. Температуру в кімнаті, де знаходиться новонароджена дитина, слід підтримувати в межах 22-24°С.



Дитяче ліжечко слід ставити далеко від радіаторів, місць потрапляння прямих сонячних промені та не на лінії протягів. Не слід класти в ліжко новонародженої дитини нагрівальні пристрої та інші рухомі предмети. Використовують ліжечко з матрациком, забезпечують незначне підняття головного кінця тулуба дитини невеличкою пласкою подушечкою, підкладеною під матрац, що сприяє кращої вентиляції легень, полегшує рухи діафрагми, запобігає зригуванням. Матрацик огортають бавовняним простирадлом. Здорова дитина в ліжечку лежить на спині. На час сну дитину слід укривати ковдрою з підковдрою. Новонароджену дитину одягають в дві сорочечки, повзунки, шкарпетки, підкладають підгузки (марлеві, бавовняні або промислові одноразового використання). Шапочку на голівку дитини одягають після купання, на час сну, прогулянки або провітрювання кімнати, та якщо температура у приміщенні нижче 20°С.

Перед будь-яким торканням до новонародженої дитини слід вимити / обробити руки і висушити їх.

Туалет шкіри


    • обробляють дитину в разі забруднення;

    • недоцільно без медичних показань використовувати для догляду за шкірою присипки, мазі, тощо.




    • туалет шкіри та очей здійснюють вранці перед першою годівлею;

    • спочатку умивають обличчя теплою водою;

    • очищують ніс (туалет носових ходів здійснюють за допомогою стерильних ґнотиків, змочених у теплій провареній воді. Для забезпечення нормального носового дихання під час смоктання (при наявності вуз кісті носових ходів, сухості повітря кімнати) за 1-2 хвилини до процедури уводять в кожній носовий хід спеціальний назальний сольовий розчин. Іноді просто використання такого розчину достатнє для відновлення прохідності носових ходів;

    • вуха очищують сухими стерильними кульками (не ватними паличками);

    • щоденно оглядають складки шкіри за вухами, на шиї, в аксилярних та пахових ділянках. Складки шкіри після купання/підмивання необхідно ретельно промокнути, обробляють за потреби, якщо є зміни на шкірі. Для прискорення загоєння використовувати засоби, які містять пантенол, при наявності подразнень - креми на основі цинку. Використання місцевих антисептиків може бути показано при вторинному інфікуванні механічних пошкоджень;

    • в останню чергу обробляють промежину: підмивають дитину теплою (37°С) проточною водою перед кожною годівлею, після кожного випорожнення);

Білизна

  • виготовлена з гігроскопічних тканин, що легко піддаються обробці;

  • Новонароджену дитину одягають в дві сорочечки, повзунки, шкарпетки, підкладають підгузки (марлеві, бавовняні або промислові одноразового використання);

  • не рекомендують використовувати клейонку

Сповивання

Не рекомендується сповивати дитину

Використання підгузків

Заміна підгузків:

  • Кожні 3-4 годин (крім нічних переривів)

  • Після сну (нічного та денного) та перед їжею

  • обов’язково після кожного акту дефекації

  • В ситуаціях, коли протягом більш-менш тривалого часу не будить змоги контролю (вихід на прогулянку, поїздка у транспорті, похід у поліклініку, нічний сон)

  • Після прогулянок

  • Якщо при контролі – шкіра дитини під підгузком виявилась вологою

Після зняття підгузку обов’язкова гігієнічна ванна (під проточною водою) та

повітряна ванна перед одяганням підгузка протягом не менше 10 хвилин.

Використання підгузка при температурі повітря більше 30°С категорично забороняється (розвиток перегрівання при виникненні парникового ефекту при закритті більш ніж 25% поверхні тіла)

Дітям з малою масою тіла при народженні першого місяці життя необхідне додаткове зігрівання (за допомогою променевого джерела тепла) при сповиванні та інших маніпуляціях. Білизна дитини перед одяганням повинна бути зігріта.



Купання

  • до загоєння пупкової ранки купати дитину у провареній воді;

  • миття дитини слід проводити при встановленні стабільної температури тіла;

  • доношених немовлят купають щоденно, краще перед вечірнім годуванням, у теплій воді (використання низько-лужного мила до 1-2 рази на тиждень при наявності забруднень, але тільки за необхідності);

  • недоношених немовлят з вагою менше 2000 г слід купати у теплій стерильній воді тільки у перший тиждень життя. Температура води для новонароджених 38-37,5°С, зниження до 2 місячного віку до 37-36 °С.

  • тривалість гігієнічної ванни 5-7 хвилин;

  • після купання дитину обливають теплою водою (34-35°С) та промокають рушником або пелюшкою, одягають;

  • не рекомендується використання для купання відварів трав, антисептичних розчинів;

  • купання хворої дитини, яка знаходиться в стаціонарі, його тривалість та додаткові заходи призначає лікар. Воно триває менше часу, використовуються рідке дитяче мило, ополіскування не застосовують, після швидкого обсушування негайно зігріти дитину;

  • у недоношеної дитини купання не використовують рутино: шкіра дитини ліпофільна, схильна до самоочищення, злущування (як внутрішньо утробно), залози працюють значно менш ефективно, ніж у доношеної, існує загроза інфікування і переохолодження.

Температурний режим


  • температура доношеної дитини 36,5-37,5 °С;

  • в кімнаті, де перебуває дитина, необхідно підтримувати температуру 22-24°С;

  • якщо температура у приміщенні нижче 20 °С, необхідно надіти дитині на голову шапочку;

  • дуже важливо виключити ризик перегріву (перегрів – фактор ризику синдрому дитячої раптової смерті). Не рекомендують ставити ліжко біля батареї опалення або на те місце, куди потрапляють прямі сонячні промені.

Категорично протипоказано класти у ліжко дитини нагрівальні пристрої!


Вологість повітря

  • вологість повітря в межах 30-70%.

  • при вологості повітря менше за 50% - рекомендується використовувати повлажнювачи повітря.

Дитяча кімната

  • новонароджена дитина повинна знаходитися в чистій, добре провітрюваній кімнаті, вільній від зайвих предметів.

  • кожен день в кімнаті слід проводити вологе прибирання поверхонь та підлоги (можливо застосування миючих розчинів, але без використання дезінфікуючих розчинів).

Дитяче ліжечко

  • дитяче ліжечко слід ставити далеко від радіаторів, місць потрапляння прямих сонячних промені та не на лінії протягів.

  • не слід класти в ліжко новонародженої дитини нагрівальні пристрої та інші рухомі предмети.

  • використовують ліжечко з матрациком, забезпечують незначне підняття головного кінця тулуба дитини невеличкою пласкою подушечкою, підкладеною під матрац, що сприяє кращої вентиляції легень, полегшує рухи діафрагми, запобігає зригуванням.

  • матрацик огортають бавовняним простирадлом.

  • здорова дитина в ліжечку лежить на спині. На час сну дитину слід укривати ковдрою з підковдрою.

Прогулянки

  • на сонці краще бути з 9 до 11 годин ранку та з 17 до 19 годин вечора;

  • взимку можна гуляти з дитиною на свіжому повітрі при температурі не нижче - 5-10°С. За хорошої погоди можна гуляти на свіжому повітрі кілька разів на добу, обмежуючи разові: перебування надворі 0,5-2 годинами, залежно від віку дитини і температури надворі;

  • при тривалому перебуванні в стаціонарі за відсутності протипоказань новонародженому також призначають прогулянки - короткотривалі, кілька разів на день;

  • одягати дитину на прогулянку слід відповідно до погоди так, щоб вона не перегрівалась і не мерзла. Зазвичай це плюс один шар одягу додатково до одягу дорослої людини, при якому їй комфортно за даних умов;

  • після прогулянки дитину слід одразу перевдягти і перевірити, чи не спітніла або не замерзла;

  • при сильних морозах, опадах дитину залишають вдома, але слід забезпечити «верандові прогулянки», коли тепло одягнена і накрита дитина знаходиться в кімнаті (не на протязі) з відкритим вікном/ кватиркою.

  • якщо дитина хвора, слід ретельно провітрити приміщення за відсутності дитини, після чого перенести дитину в провітрену кімнату і провітрити іншу.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал