Дипломна робота слухача інституту післядипломної освіти зі спеціальності «Психологія» Абрамової Лариси Миколаївни



Сторінка1/5
Дата конвертації04.01.2017
Розмір0.8 Mb.
ТипДиплом
  1   2   3   4   5
Міністерство освіти і науки України

Харківський державний педагогічний університет

ім. Г. С. Сковороди

Інститут післядипломної освіти



Детермінованість соціометричного статусу старшокласника

особливостями його

емоційної сфери
Дипломна робота слухача інституту

післядипломної освіти зі спеціальності

«Психологія»

Абрамової Лариси Миколаївни
Науковий керівник – к. б. н., доцент

Хижняк Марина Вячеславівна

Харків 2006


ЗМІСТ


ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОГО

ПОЛОЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ В ГРУПІ ОДНОЛІТКІВ 7

    1. Вивчення проблеми міжособистісних відносин в

учнівських колективах у сучасних соціально-

психологічних дослідженнях 7

1.2. Вікові особливості психологічного розвитку особистості

старшокласника 9

1.3. Соціометричний статус. Психологія симпатій та антипатій 13

1.4. Експериментальні підходи до вивчення проблеми

детермінації соціометричного статусу 17

1.5. Визначення емоційних складових особистості, що

обумовлюють її емоційну популярність у групі 19

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕТЕРМІНОВАНОСТІ

СОЦІОМЕТРИЧНОГО СТАТУСУ СТАРШОКЛАСНИКА

ОСОБЛИВОСТЯМИ ЙОГО ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ 29

2.1. Структура дослідження. Загальна характеристика вибірки 29

2.2. Методи та методики дослідження 30

2.3. Дослідження соціометричного статусу старшокласників 35

2.4. Дослідження особливостей емоційної сфери старшокласників

в залежності від статусної структури групи 38

2.5. Аналіз результатів дослідження та їх інтерпритація 54

2.6. Програма корекційно-розвиваючих заходів, що спрямовані на

формування емоційного благополуччя учнів непопулярних

груп 57

ВИСНОВКИ 101

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 103


ДОДАТКИ 108

Додаток А. Соціометрична матриця учнів 10 – А класу 108

Додаток Б. Таблиця результатів досліджень особистісних характеристик

учнів 10-А класу за методикою С. Є. Айзенк «J.Е.P.I.» 109

Додаток В.Таблиця результатів досліджень рівня емпатійних емпатійних

здібностей учнів 10-А класу за методикою В. В. Бойко 110

Додаток Г. Таблиця результатів дослідження ОЕС учнів 10-А класу

за методикою Б. І. Додонова 111

Додаток Д. Таблиця результатів дослідження емоційності учнів

10-А класу за методикою С. Е. Ільїна 112

Додаток Ч. Таблиця результатів дослідження емоційної чутливості

учнів 10-А класу за методикою Г. С. Абрамової 113

Додаток К. Зведена таблиця коефіцієнтів кореляції та характеристик

емоційної сфери учнів 10-А класу 114



ВСТУП


Тема дипломної роботи: “Детермінованість соціометричного статусу старшокласника особливостями його емоційної сфери".

Вибір теми обумовлений тим, що кожна людина в суспільстві перебуває в тій чи іншій малій групі, займає там певне положення, має свою соціальну роль. Найчастіше пояснення нашого ставлення до оточення в таких групах ми шукаємо у своїх емоційних переживаннях, які виражаються в симпатії чи антипатії.

Люди здавна визнають за емоціями джерело імпульсивної і непідвладної поведінки. Сім’я, школа засуджують безпосередні емоційні реакції дітей і закликають їх до стриманості. З підкоряючою силою емоцій бореться релігія. Але чи завжди раціональна оцінка дійсності має превагу над емоційною?

Актуальність теми визначається тим, що кожна людина, починаючи ще з дитинства, включаючись в різні групи, відчуває значимість для діяльності і спілкування свого психологічного статусу. Статусна позиція особистості в групі, що формується на основі симпатій та антипатій, багато визначає в індивідуальних долях членів малої групи. Статус, отриманий в шкільному колективі, людина може пронести через усе життя. У різних групах один і той же індивід може мати різний статус. Істотні розбіжності у статусі, якого набуває індивід у групах, що різняться за рівнем свого розвитку, змістом діяльності та спілкування, нерідко стають причинами фрустрації, конфлікту та ін.

Актуальність та новизна роботи полягає у необхідності вивчення впливу емоційності на особливості вибору в міжособистісних відносинах юнаків, що в свою чергу втілюється у необхідність внесення змін у виховну роботу шкільних наставників в зв’язку з появою нових виховних та розвиваючих технологій, що знаходяться в стадії теоретичної розробки і потребують швидшої практичної апробації в сучасній загальноосвітній школі.

Деякі аспекти, що стосуються обраної теми досліджувалися у працях Я. Коломинського, А. А. Реана, М. Р. Бітянової, В. Є. Дружиніна, Е. П. Ільїна, М. М. Обозова.



Обєкт дослідження – міжособистісні відносини юнаків старшого шкільного віку.

Предмет дослідження - детермінація соціометричного статусу старшо-класника особливостями його емоційної сфери.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та практично дослідити зв’язок соціометричного статусу юнаків з емоційною складовою їх особистості.

Для досягнення мети та перевірки гіпотези дослідження вирішувалися наступні задачі:



  1. Провести теоретичний огляд літератури з питань міжособистіних відносин й вікових особливостей психологічного розвитку старшокласників та переглянути місце соціально-психологічного методу соціометрії у вивченні взаємовідносин в колективі, проаналізувати результати експериментальних підходів до вивчення проблем детермінації соціометричного статусу.

  2. Дослідити рівень соціометричного статусу старшокласників.

  3. Визначити особливості емоційної сфери старших школярів відповідно до статусної структури групи.

  4. Розробити рекомендації по розвитку і вдосконаленню якостей емоційної складової особистості юнаків.

  5. Скласти психологічну корекційно-розвиваючу програму, спрямовану на формування емоційного благополуччя учнів непопулярних груп.

Гіпотеза – рівень соціометричного статусу старшокласника пов’язаний з особливостями його емоційної сфери.

Емоційна стабільність, висока емпатія, позитивна емоційна спрямованість, емоційна чутливість, низька емоційна напруженість, відкритість відповідають сприятливому соціометричному статусу старшокласника у групі однолітків.

Для досягнення мети та перевірки гіпотези були використані такі методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури, метод соціометрії, методи математичної статистики, кореляційні методи дослідження, методи тестування, опитування, проективний метод та методи психокорекційного впливу та методики дослідження: самооціночний тест Ільїна «Характеристики емоційності», методика В. І. Додонова «Діагностика основної емоційної спрямованості», методика С. Е. Айзенк «J.Е.P.I.», проективна методика за Г. С. Абрамовою «Емоційна сенситивність», методика В. В. Бойко «Діагностика рівня емпатійних здібностей».

Дослідження, описані у роботі та апробацію наслідків було проведено на базі спеціалізованої школи № 11 Фрунзенського району м. Харкова. В ньому взяли участь учні 10-А класу.

Робота складається з вступу, двох розділів, списку літератури, додатків. Перший розділ є викладенням теоретичного матеріалу та аналізом розглядуваної проблеми. У другому розділі описано практичну роботу по перевірці гіпотези, узагальнення висновків, рекомендації та програму по корекційно-розвивальній діяльності, відповідно до отриманих результатів.

Дипломна робота включає 20 таблиць, 8 рисунків. Загальний обсяг роботи складає 114 сторінок.



РОЗДІЛ 1.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОГО

ПОЛОЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ В ГРУПІ ОДНОЛІТКІВ
1.1. Вивчення проблеми взаємовідношень в учнівських колективах у сучасних соціально-психологічних дослідженнях

Далеко не завжди перебування особистості в малій групі відзначається достатнім рівнем адаптованості людини. Відчуття дискомфорту, пов’язане з відношенням оточуючих до особистості, впливає не тільки на загальне самопочуття, але й на перебіг усієї її діяльності.

Часто реальне положення в групі не влаштовує людину, є для неї некомфортним, сприяє дезадаптивній поведінці, погіршує самопочуття, результати основної діяльності.

Один із шляхів зміни ситуації на більш сприятливу - дістатися причин актуальної несприятливої ситуації.

Сприйняття та оцінка іншого партнера групи є важливою стороною процесу міжособистісної взаємодії. Сприймаючи якості іншої особистості, спостерігач певним чином підсвідомо і свідомо оцінює їх і робить деякі висновки про внутрішні психологічні якості особистості. Це дає можливість сформувати певне ставлення до оцінюваної людини. [8]

Старшокласники стоять на порозі самостійного життя. Їх чекає перехід у нову формальну групу: студенський чи трудовий колектив. З одного боку це складне психологічне випробовування, а з іншого – можливість створити для себе більш сприятливе емоційне оточення при наявності адекватного розуміння своїх особистісних особливостей, причин, що сприяли формуванню емоційної привабливості чи, навпаки, - непривабливості в класі.

Соціометричний статус є одним з найістотніших параметрів положення особистості в групі однолітків. Наявність у групі (колективі) осіб, що посідають різні положення, неодмінно ставить питання про детермінацію даних розбіжностей, що є дуже важливою міждисциплінарною проблемою на стику вікової, соціальної, педагогічної психології та психології особистості.

Вивченню залежності соціометричного статусу від тих чи інших особистісних та групових факторів присвячено велику кількість вітчизняних та зарубіжних досліджень.

Створення та розвиток соціометричної методики пов’язані з іменем відомої в практичній психології людини Джекоба Леві Морено.

Необхідно мати на увазі те, що вивчення детермінації положення дітей в групі однолітків мають міцні досоціометричні традиції в вітчизняній дитячій, педагогічній та соціальній психології. Так висновки про якості, що роблять людину вожаком, визначені в роботах Е. А. Аркіна, П. П. Блонського, А. С. Залужного, в творах А. С. Макаренко, попередили дані багатьох нових соціально-психологічних досліджень.

В зарубіжній соціометрії, не дивлячись на фактичну спробу зняття проблеми, зроблену Д. Морено висунненням містичного поняття “теле” (потоці симпатичних частинок, що нібито випромінюються кожним індивідом і визначають його “соціометричну обдарованість”), вивчалась залежність соціометричного статусу від багатьох особистісних і соціально-демографічних особливостей членів групи. [25]

Глибоко вивчали проблему детермінаціії соціометричного статусу: А. Б. Широкова (набір якостей, що підвищують й понижують статус), Ю. Орн (вплив вікових показників на значимість характеристик особистості). [7]

Зв’язок статусу з якостями особистості розглядався в роботах Я. Л. Коломинського, А. А. Реана. [55]

Проблеми популярності особистості з урахуванням особистісних особливостей розглядав Н. Н. Обозов.[42]

Основна увага в дослідженнях була направлена на вивчення впливу на популярність певних рис характеру та рівня інтелекту. Менш досліджено важливість спрямованості особистості, сформованість та особливості впливу її емоційно – вольової складової на приналежність до благополучної соціометричної групи.
1. 2. Вікові особливості психологічного розвитку особистості старшокласника.

Новітні дослідження спростовують погляд на юність як «невротичний» період розвитку. У більшості людей перехід від підліткового віку в юнацький супроводжується покращенням комунікативності і загального емоційного самопочуття. Юнаки у порівнянні з підлітками виявляють більшу екстравертованість, меншу імпульсивність і емоційну збудливість і більшу емоційну стійкість. [39]

По даним лонгітюдних досліджень І. В. Дубровіної, загальний рівень тривожності десятикласників різко знижується у порівнянні з дев’ятикласниками, а в 11 класі знову підвищується, в основному, за рахунок зростання самооціночної тривожності, що пояснюється, очевидно, тим, що ці класи – випускні. [26]

У юнаків сильніше, ніж у підлітків, виражені також статеві і індивідуальні розбіжності в ступені тривожності і в характері факторів, що їх викликають (успішність, положення серед однолітків, особливості самооцінки, тривожність, пов’язана з типом нервової системи).[25]

По даним американського психолога Р. Кетела, від 12 до 17 років помітно покращуються показники по таким факторам, як здатність до спілкування, легкість в поводженні з людьми, домінантність (наполегливість, прагнення змагатися, головувати), тоді як загальна збудливість, навпаки, знижується. У молодих людей, крім того, знижуються показники по фактору, що поєднують у собі чутливість, м’якість характеру, почуття залежності і потреба в опікуванні, зменшується невпевненість у собі, внутрішня стурбованість і тривога, тобто розвиток іде в сторону більшої врівноваженості.[28]

Юнацький вік у порівнянні з підлітковим характеризуються більшою диференційованістю емоційних реакцій і способів вираження емоційних станів, а також підвищенням самоконтролю і саморегуляції. Тим не менш в якості загальних особливостей цього віку відмічаються мінливість настрою з переходами від нестримного весілля до глибокого смутку і поєднання ряду полярних якостей, що виступають почергово. [39]

Формування особистості індивіду неможливо розглядати у відриві від спільноти, в якій він перебуває, від системи відношень в які включається.

Вік старшокласника - це період ранньої юності, що граничить з дитинством, але це вже час, коли почалася підготовка до вибору професійної діяльності, підготовка до самостійного життя, переформування ціннісних орієнтацій, світогляду.

Юність – період життя, коли підліток перетворюється в дорослу людину. Саме в ранній юності починається становлення людини як особистості, коли вже пройдено складний шлях онтогенетичної ідентифікації уподібнення іншим людям, присвоєно від них соціально значущі властивості особистості, здатність до співчуття, до активного морального відношення до людей та до самого себе.

Під впливом цих соціально-особистісних факторів перебудовується вся система відносин юнака з однолітками, змінюється його уявлення про самого себе.

В підлітковому віці розпочинається пошук створення своєї особистості, свідоме створення способів спілкування. Молода людина продовжує шлях вдосконаленням значущих для себе якостей в юності.

На думку Н. Е. Щуркової, в 10 класі в процесі формування світогляду школяра центральне місце посідає процес формування індивідуального ідеалу. [55]

Для періоду ранньої юності крім накопичення необхідних знань, вмінь, пошуків, пов’язаних з вибором професії, властиве набуття нових якостей особистості. Ці зміни відбуваються тому, що змінюються потреби, інтереси, переконання людини, що дорослішає.[ 35;125]

«В юності механізм ідентифікації – уособлення отримує новий розвиток. В цей час загострюється здатність до вживання в стан інших, здатність переживати емоційно цей стан як свій. Саме тому юність може бути настільки сенситивна, настільки чутлива в своїх проявах до інших людей…» [8;422]

В ранньому юнацькому віці настає розквіт моральних почуттів. Вони формуються в зв’язку з готовністю юнака до самовизначення і несуть у собі спрямованість у майбутнє. Це широка гама емоцій, що виконують функції оцінки соціального і особистісного смислу найрізноманітніших аспектів життя юнака. При цьому почуття характеризують його індивідуальність – психологічну неповторність: те, що хвилює юнака, викликає емоційний відгук, є ключем до його свідомого та несвідомого. Емоційна сфера юнака загалом сформована. [39; 362]

В той же час відбувається загострення потреби в уособленні, прагненні захистити свій унікальний світ від вторгнення сторонніх, щоб через рефлексію укріпити відчуття особистості, зберегти свою індивідуальність, реалізувати свої зазіхання на визнання. Уособлення особистості як засіб утримання дистанції при взаємодії з іншими людьми дозволяє молодій людині «зберегти своє лице» на емоційному та раціональному рівні спілкування.

В результаті психологічних досліджень встановлено, що індивідуальний розвиток людини та формування її особистості відбувається в першу чергу в результаті активної взаємодії з середовищем, що її оточує. Цим середовищем є мала група – клас (колектив), сім’я. Колектив шкільного класу виступає важливою «умовою» розвитку особистості кожного юнака. Істотною стороною особистості є її ставлення до окремих людей, до себе та до своїх обов’язків. Особистість характеризується рівнем усвідомленості свого ставлення та його стійкістю.

В особистості суттєва не тільки її позиція, а й потенціал для реалізації свого ставлення. Це залежить від рівня розвитку не тільки інтелектуальних, а й емоційно-вольових якостей.

В юнацькому віці колектив однолітків зберігає важливе місце в їх житті як і у підлітків, але для старшокласників важливо не тільки бути прийнятим однокласниками, а ще мати в групі певний статус. Крім того у старшокласників виникає критичність і до самих груп. [55;127]

Юнацький вік характеризується новим типом спілкування, предметом якого є сама молода людина як суб’єкт відношень. Юнацька потреба в саморозкритті часто перевищує інтерес до іншого, спонукаючи не стільки вибирати друга, скільки придумувати його. В групі однолітків відбувається стабілізація власного образу «Я» через відчуття особистості свого положення в класі.

Природа міжособистісних відносин досить складна. В них проявляються як суто індивідуальні якості особистості – її емоційні й вольові якості, інтелектуальні можливості, так і засвоєні особистістю норми та цінності суспільства. В системі міжособистісних зв’язків людина реалізує себе, віддаючи суспільству те, що від нього взято. Саме внутрішня активність людини є важливою ланкою в системі міжособистісних відносин. Вступаючи в ці відносини, різні по формі та змісту, - індивід проявляє себе як особистість і надає можливість оцінити себе в системі відношень з іншими. [42]

В підліткових та юнацьких колективах можна виділити функціонально – рольові, емоційно – оціночні та особистісно - смислові відносини між однолітками. [31]

Емоційно – оціночні відносини проявляються в безпосередній взаємодії юнаків, відображаючи систему їх уподобань. Знання цих відносин

дозволяє відповісти на ряд питань, пов’язаних з поведінкою учня. На перший план тут виходять емоційні уподобання: симпатії, антипатії, дружні відносини і т. ін.

Виникає питання, які однолітки більше подобаються юнакові – ті, що мають схожі чи протилежні якості особистості? Згідно одних досліджень, схожість позитивно впливає на симпатію. Згідно інших результатів – більш важливою є взаємодоповнюваність якостей чи рис (наприклад, сором’язливий буде симпатизувати смільчаку).

В чому ж криється причина впливу схожості на симпатію?

По-перше, схожість, - це фактор, що підкріплює поведінку.

По-друге, індивідууму, що має більшу схожість, приписують позитивні характеристики. Спілкування з таким партнером приводить до стабілізації когнітивного балансу й рідко викликає протиріччя. Можна припустити, що вибір схожих людей пов’язаний з прагненням гарантувати собі психологічну безпеку і комфортність спілкування.

У суб’єктів, які почувають себе психологічно комфортно, принцип подібності порушується. Вони здатні відчувати симпатію до тих, хто відрізняється від них.
1.3. Соціометричний статус. Психологія симпатій та антипатій.

Особистість, група, колектив – це явища, що нерозривно пов’зані між собою. Тому особистість не можна розглядати за межами того соціального середовища, в якому вона формується. В колективі однолітків на основі емоційних зв’язків формується певний статус кожного учня.

Міжособистісні відносини – внутрішня соціально-психологічна сторона взаємодії між людьми, вони відображають взаємну готовність суб’єктів до певного типу взаємодії, яка супроводжується емоційним переживанням: позитивним, індиферентним або негативним.

Той факт, що в учнівському колективі немає рівності, і не потребує доказу: цілком природно те, що одні старшокласники користуються симпатіями багатьох однолітків, інші менше приваблюють до себе товаришів, а треті, взагалі опиняються в психологічній ізоляції. Нагадаємо, що симпатія (від грецьк. sympatheia – внутрішня розташованість, привабливість) – стійке, схвальне емоційне ставлення людини до інших людей, що проявляється в доброзичливості, привітності, спонуканні до спілкування, виявленні уваги, допомоги. [67] Проблему симпатій та антипатій можна розглядати з точки зору соціально - психологічних досліджень з використанням соціометрії.

Американський психіатр і соціальний психолог Джекоб Морено ще в 30-і роки створив соціометрію як зручну в практиці методику для вивчення емоційних зв’язків у групі для визначення соціально-психологічного статусу. Зв’язки такого роду, що будуються на симпатії – антипатії людей, він вважав важливими як для існування й продуктивного функціонування малої групи, так і для самопочуття, працездатності, перспектив розвитку окремої людини в даній групі. На його думку, психічний стан, адекватність поведінки людини багато в чому залежать від того положення, яке вона займає в неформальній структурі малої групи. Нестача симпатій стає одночасно і наслідком міжособистісних проблем, і їх джерелом. Згідно Морено, соціометрія – спосіб первинної діагностики наявності проблем у взаємовідносинах.[38]

За допомогою цього методу намагаються досліджувати лідерські процеси, шляхи та способи передачі інформації в групі, ставлення до керівника та ін. Найбільш поширене використання соціометрії – для вивчення лідерства та виявлення лідерів. Одначе соціометрія не досліджує лідерські процеси й не виявляє лідерів. І по задуму і по своєму методичному змісту вона не пристосована до вивчення психологічного впливу (чим і є по своїй суті лідерство). Соціометрія створена для вивчення структури емоційних міжособистісних уподобань.

Необхідно зазначити, що міжособистісне відображення учасників малої групи може містити два явища: «взаємовідношення» - «спілкування». Під взаємовідношенням ми розуміємо особисто значуще, образне, емоційне та інтелектуальне відображення людьми один одного, що є собою їх внутрішнім станом. Спілкування ж – це процес, який можна спостерігати, процес, в якому цей стан актуалізується й проявляється: це така поведінка людей внаслідок якої виявляються й формуються їх міжособистісні відношення. Тобто при аналізі внутрішніх групових зв’язків можна виділяти систему взаємовідношень і систему спілкування. [18]

Як приклад міжособистісних відношень, можна привести явище атракції (від лат. аttrahere – притягувати, привертати) – особливої форми сприйняття однієї людини іншою, що формується на основі стійкого емоційного позитивного почуття до неї. [62]

Люди не просто сприймають одне одного, а формують один по відношенню до одного певне ставлення. На основі зроблених оцінок народжується різноманітна гама почуттів – від неприйняття тієї чи іншої людини до симпатії і навіть любові до неї. Атракція також є процесом формування привабливості якоїсь людини для того, хто її сприймає і продуктом цього процесу. Атракцію можна розглядати, як особливий вид соціальної установки на іншу людину, в якій переважає емоційний компонент, коли цей «інший» оцінюється переважно в афективних категоріях.

Включення атракції в процесі міжособистісного сприйняття чітко розкриває той факт, що спілкування завжди є реалізацію певних відношень.

Емпіричні дослідження атракції головним чином присвячені з’ясуванню тих фактів, які приводять до виникнення позитивних емоційних відносин між людьми. Вивчається, наприклад, питання про роль подібності і відмінності в процесі формування атракції, особливостей взаємодії між партнерами.

Необхідно провести уточнення уявлень про психологічну сутність явищ, що вимірюються в соціометричному дослідженні. Всупереч розповсюдженій думці, хотілось би ще раз підкреслити, що всі соціометричні опитування, незалежно від замислу дослідника, вимірюють не процес спілкування, а взаємовідношення членів групи, їх міжособистісні уподобання.

Для вивчення процесу внутрішньо групового спілкування потрібні інші методики, прямо націлені на дослідження процесів безпосередньої взаємодії. Це, наприклад, пряме спостереження, гомеостатичні методики та їх модифікації. [8]

Звідси очевидно, що соціометричні дослідження проведені по будь-якому критерію дають інформацію взаємовідносин і всі показники та індекси відносяться до цієї «сторони» внутрішньогрупової активності. В цьому можна угледіти істотну обмеженість соціометричної методики.

Статус будь-якої людини в колективі має свої специфічні параметри, але все розмаїття відтінків відношень між членами групи можна звести до чотирьох найбільш істотних позицій: «зірки», «популярні», «аутсайдери» та «ізольовані».[55]

Нерідко в теоретичних та прикладних дослідженнях соціометричний статус особистості трактується як глобальний показник її положення у колективі й на основі цього даються практичні рекомендації. Як згадувалось вище, неправомірно ототожнюються два поняття: «лідер» і «найбільш уподобуваний член групи» - «зірка». Насправді лідерство є елементом структури спілкування, а рівень соціометричного статусу характеризує положення в структурі емоційних взаємовідношень, у сфері симпатій та антипатій. [48 ; 110]

«Зірки» - це учні, що користуються максимальною популярністю серед своїх однокласників, вони є найбільш привабливими для своїх однолітків, майже всі хочуть з ними дружити, входити в коло спілкування таких учнів. Звісно, ці дві характеристики («зірка» та «лідер») можуть співпадати в одній особистості, але таке трапляється не завжди.

«Популярні» – такі члени класу, які володіють достатньо широким колом зв’язків зі своїми однокласниками (зазначимо, що ця «широта» може значно відрізнятися в різних класах, з чим, вірогідно, використовується в деяких випадках назва «середньопопулярні»).

«Аутсайдери» - учні, з якими переважна більшість однокласників не бажає мати справу, але самі вони прагнуть спілкуватися з однолітками.

Й, нарешті, «ізольовані» - це ті учні, які самі не виявляють ініціативи у спілкуванні з однокласниками, а ті в свою чергу не мають вираженого до них ставлення.

В будь-яких відносинах завжди присутній момент привабливості – непривабливості. Оскільки взаємні вибори та відхилення не задаються жорстко зовнішніми умовами, нормами, інструкціями, виникає питання про те, що ж викликає взаємні симпатії - антипатії. Як ми відмічали раніше, існує два погляди на питання взаємної привабливості: один стверджує значимість подібності, інший контрасту (взаємодоповнюваності).

Кожна людина не тільки оцінює свої якості та якості інших людей як позитивні і негативні, але як важливі, значимі та другорядні. Будь-яка оцінка, що підрозуміває не тільки і не стільки холодний аналіз, завжди має емоційний знак: прийняття (задоволення) і неприйняття (незадоволення). Позитивні й негативні емоційні відносини в групі впливають на конкретну міжособистісну привабливість, а отже і на соціометричний статус. Саме емоційний, а не пізнавальний компонент є провідним у міжособистісних взаємовідносинах. Це стосується і того, хто сприймає, і того, кого сприймають.

Емоційний світ особистості - це не просто красивий образ. Варто ще і ще раз нагадати, що наша психіка єдина і цілісна. Вся вона проникнута емоційними переживаннями. Активна людина завжди знаходиться під якимось емоційним впливом. Можливо якраз емоції і забезпечують гармонійність і єдність особистості в одних випадках та її дисгармонію, протиріччя, внутрішню конфліктність – в інших. [ 51; 79]



    1. Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал