Динаміка розвитку ціннісних орієнтацій у молоді юнацікого віку



Скачати 94.41 Kb.
Дата конвертації28.12.2016
Розмір94.41 Kb.
Максименко Ю. Б., Крічун К. В.

Південноукраїнський національний педагогічний

університет імені К.Д.Ушинського

ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ У МОЛОДІ ЮНАЦІКОГО ВІКУ

Проблема динаміки розвитку ціннісних орієнтацій у молоді юнацького віку в психологічній літературі є однією із актуальних проблем психології. Соціальні зміни, що зумовили необхідність прийняття кожним членом суспільства відповідальності за свою долю, призводять до поступового утвердження в суспільній свідомості нової системи ціннісних орієнтацій. Вхідні в життя молоді люди, вже не пов'язані з колишніми цінностями, не повною мірою сприйняли і цінності вільного демократичного суспільства. У цьому зв'язку особливого значення набуває процес ціннісного самовизначення, формування системи ціннісних орієнтацій, що має гуманістичну та деонтологічну спрямованість, яка особливо необхідна для успішної реалізації майбутньої професійної діяльності психолога. Необхідність звернення до етико-деонтологічних аспектів підготовки юнаків, формування у них спрямованості на цінності професійної та особистої самореалізації, особливо актуальні в кризовому суспільстві, визначає значимість вивчення закономірностей розвитку системи ціннісних орієнтацій. (В.Г.Алексєєва, Б.Г.Ананьєв, Г.М.Андрєєва, Л.І.Анциферова, А.А.Бодалев, Л.І.Божович, Б.С.Братусь, С.С.Бубнова, Г.Л.Будінайт, Ф.Е.Василюк, Ж.Л.Вірна, Є.І.Головаха, А.І.Донцова, Г.Є.Залеський, Б.В.Зейгарник, Т.В.Корнілова, А.Н.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, В.С.Мухіна, В.Н.Мясищев, Н.І.Непомняща, Б.Д.Паригін, К.К.Платонов, В.Д.Потапова, С.Л.Рубінштейн, В.І.Слободчиков, В.П.Тугаринов, Д.Н.Узнадзе, Н.В.Чепелева, В.Е.Чудновський).

У вітчизняній психології підходи до розуміння цінностей розглядаються в різних аспектах вивчення властивостей особистості. За словами Б. Ф. Ломова, незважаючи на відмінність трактувань поняття «особистість», у всіх вітчизняних підходах у якості її ведучої характеристики виділяється спрямованість. Б.Ф.Ломов визначає спрямованість як «відношення того, що особистість отримує і бере від суспільства (маються на увазі і матеріальні, і духовні цінності), до того, що вона йому дає, вносить в його розвиток» [7].

Підкреслюючи психологічний характер цінностей як об'єкта спрямованості особистості, В.П.Тугаринов використовує поняття «ціннісні орієнтації», що визначаються ним як спрямованість особистості на ті чи інші цінності [12].

Як зауважує В.Н.Мясищев, сам термін «спрямованість» є дуже загальним, векторним і «характеристика особистості спрямованістю не тільки одностороння і бідна, але вона мало підходить для розуміння більшості людей, поведінка котрих визначається зовнішніми моментами». Соціальні умови формують особистість як систему відносин. Змістом особистості, за В. Н. Мясищевим, є сукупність відносин до предметного змісту досвіду людини і пов’язана з цим система цінностей. Особистість передставляє собою ієрархічну динамічну систему суб'єктивних відносин, яка формується в процесі розвитку, виховання і самовиховання. «Домінуюче ставлення», згідно у В.Н.Мясищева власне спрямованості особистості, пов'язане з рішенням нею питання про сенс власного життя. [8]

На думку К.К.Платонова, «ставлення більш правильно розглядати не як властивість особистості, а як атрибут свідомості, поряд з переживанням і пізнанням, визначаючими різні прояви його активності». Спрямованість особистості, займаючи найбільш високе положення в особистісній ієрархії, носить соціально обумовлений характер і формується в процесі виховання. [9].

За Л.С.Виготським, значення і смисли, зароджуючись у відносинах між людьми, зокрема, в прямих соціальних контактах дитини з дорослими, потім за допомогою інтеріоризації «врощується» у свідомість людини [4].

С.Л.Рубінштейн також пише, що цінності «похідні від співвідношення світу і людини, що в світі, включаючи і те, що створює людина в процесі історії, значимо для людини» [10].

На думку Б.Г.Ананьєва, вихідним моментом індивідуальних характеристик людини як особистості є його статус у суспільстві, так само як і статус спільності, в якій складалася і формувалася дана особистість. На основі соціального статусу особистості формуються системи її соціальних ролей і ціннісних орієнтацій. Статус, ролі і ціннісні орієнтації, за словами Б.Г.Ананьєва, утворюючи первинний клас особистісних властивостей, визначають особливості структури і мотивації поведінки і, у взаємодії з ними, характер і схильності людини [1].

З точки зору Л.І.Анциферової, спрямованість особистості на певні цінності - ціннісні орієнтації - формує суспільство. Саме суспільство висуває відповідну систему цінностей, які людина «чуйно вловлює» в процесі постійного «обстеження меж і змісту норм» і формування їхніх власних, індивідуально-особистісних еквівалентів [2].

За словами А.М.Леонтьєва, реальним базисом особистості людини виступає сукупність суспільних за своєю природою відносин до світу, які реалізуються його діяльністю [5].

Отже, нами ціннісні орієнтації розглядаються як спрямованість особистості на ту чи іншу цінність в певний віковий період свого життя.

Складна і неоднорідна структура ціннісних орієнтацій особистості, подвійність джерел їх розвитку, різноплановість виконуваних ними функцій визначають і наявність багатьох класифікаційних моделей ціннісних утворень, які відрізняються критеріями, покладеними в їх основу.

Н.А.Бердяєв, вважаючи, що установка ієрархії ціннісних орієнтації є трансцендентною функцією свідомості людини, виділяє духовні, соціальні та матеріальні цінності [3].

В. П. Тугаринов також ділить цінності на три категорії: духовні (освіта, наука, мистецтво); суспільно-політичні (свобода, братерство, рівність, справедливість); матеріальні (техніка і матеріальні блага, які можуть виконувати функцію стимулятора індивідуально-психічного розвитку лише в сукупності із суспільно-політичними і духовними цінностями) [12].

В.Ф.Сержантов, виходячи з того, що предметами потреб людини можуть бути як речі, так і ідеї, зводить все цінності в дві категорії - матеріальні і духовні. Тому, під матеріальними цінностями він розуміє знаряддя і засоби праці, речі безпосереднього споживання, під духовними цінностями-політичні, правові, моральні, естетичні, філософські та релігійні ідеї [11].

М.Рокич проводить більш загальний поділ цінностей на основі традиційного протиставлення цінностей-цілей і цінностей-засобів. Відповідно, він виділяє два класи цінностей:

• термінальні цінності - переконання в тому, що якась кінцева мета індивідуального існування з особистої чи суспільної точок зору варто того, щоб до неї прагнути;

• інструментальні цінності - переконання в тому, що якийсь образ дій є з особистої і суспільної точок зору кращим у будь-яких ситуаціях.

Термінальні цінності носять більш стійкий характер, ніж інструментальні, причому для них характерна менша міжіндивідуальна варіативність [13].

Як зазначає Д.А.Леонтьєв, індивідуальна ієрархія ціннісних орієнтацій, являє собою послідовність досить добре розмежовуваних «блоків». Він наводить можливі угруповання цінностей, об'єднані в блоки по різних підставах і які становлять свого роду полярні ціннісні системи [6]. Зокрема, серед термінальних цінностей протиставляються:

1. Конкретні життєві цінності (здоров'я, робота, друзі, сімейне життя) - абстрактні цінності (пізнання, розвиток, свобода, творчість).

2. Цінності професійної самореалізації (цікава робота, продуктивне життя, творчість, активна діяльне життя) - цінності особистого життя (здоров'я, любов, наявність друзів, розваги, сімейне життя).

3. Індивідуальні цінності (здоров'я, творчість, свобода, активна діяльне життя, розваги, впевненість у собі, матеріально забезпечене життя) - цінності міжособистісних відносин (наявність друзів, щасливе сімейне життя, щастя інших).

4. Активні цінності (свобода, активна діяльне життя, продуктивне життя, цікава робота) - пасивні цінності (краса природи і мистецтва, впевненість у собі, пізнання, життєва мудрість).

Серед інструментальних цінностей Д.А.Леонтьєв виділив наступні дихотомії:

1. Етичні цінності (чесність, непримиренність до недоліків) - цінності міжособистісного спілкування (вихованість, життєрадісність, чуйність) - цінності професійної самореалізації (відповідальність, ефективність у справах, тверда воля, старанність).

2. Індивідуалістичні цінності (високі запити, незалежність, тверда воля) - конформістські цінності (старанність, самоконтроль, відповідальність) - альтруїстичні цінності (терпимість, чуйність, широта поглядів).

3. Цінності самоствердження (високі запити, незалежність, непримиренність, сміливість, тверда воля) - цінності прийняття інших (терпимість, чуйність, широта поглядів).

4. Інтелектуальні цінності (освіченість, раціоналізм, самоконтроль) - цінності безпосередньо-емоційного світовідчуття (життєрадісність, чесність, чуйність).

Опис багатьма авторами типів ціннісної спрямованості можуть виступати в якості стадій розвитку системи ціннісних орієнтацій особистості. Сенситивним періодом якого є юнацький вік. Ні один період в житті людини, як писав К.Д.Ушинський, не має такого значення для усього подальшого життя, як період юності.

Характерною рисою ранньої юності є формування життєвих планів. Життєвий план виникає, з одного боку, в результаті узагальнення цілей, які ставить перед собою особистість, як наслідок побудови "піраміди" її мотивів, становлення стійкого ядра ціннісних орієнтацій, які підкоряють собі особистість, перехідні прагнення. З іншого боку - це ситуації зіткнення з протилежними поглядами, думками.

Цей період є періодом інтенсивного формування системи ціннісних орієнтацій, що здійснює вплив на становлення характеру та особистості в цілому. Це пов'язано з появою на даному віковому етапі необхідних для формування ціннісних орієнтацій передумов: оволодіння понятійним мисленням, накопичення достатнього морального досвіду, заняття певного соціального положення. Також формування ціннісних орієнтацій старшокласників тісно пов'язане з самооцінкою, уявленнями індивіда про власну цінність, виробленням "Я-концепції".

Результати багатьох досліджень засвідчують, що на вибір ціннісних орієнтацій значний вплив чинять, перш за все, батьки, а за умови їх відсутності - педагоги, однолітки, засоби масової інформації.

За теорією соціального научіння вироблення власної системи ціннісних орієнтацій відбувається через процеси ідентифікації, інтерналізації і підкріплення (різних засобів громадського впливу, які поряд з впливом батьків сприяють засвоєнню певних цінностей).

Багато вчених вважають, що молодь все більше поціновує власні інтереси. Позитивною тенденцією вважаються сподівання більшості з них, що головним джерелом задоволення для них буде сім'я, і в майбутньому вони прагнутимуть примножувати не особистий, а сімейний добробут. Ціннісними якостями, якими хотіли б володіти юнаки, названо чесність, надійність, працьовитість, доброту, дружелюбність, ввічливість, почуття гумору.

Сучасні дослідження підтверджують той факт, що проблемі діагностики та розвитку духовних ціннісних орієнтацій школярів у навчальних закладах приділяється недостатньої уваги. Разом з цим, одним з основних завдань шкільної психологічної служби є створення соціально-психологічних умов для розвитку особистості, зокрема її духовного світу.

За даними Н.Ф.Яковлева, у 67 % молоді існує яскраве уявлення про ідеал і прагнення до самовдосконалення відповідно до ідеалу. У 10 % юнаків ідеал ще нестійкий і поняття про нього нечітке. Але слід відмітити, що близько 20 % юнаків не замислюються над проблемою ідеалу і конкретного уявлення про них не мають.

Визначена поетапність формування ціннісних орієнтацій школярів близька за своєю сутністю до поетапності засвоєння знань, в залежності від зон найближчого розвитку, визначених Л.С.Виготським: 32,4% старшокласників мріють створити сім'ю у віці 20-21р., з них 58,3 % - дівчата-десятикласниці. У віці 22-24 р. планують вступити у шлюб 43,2 % юнаків - одинадцятикласників та десятикласниці. Лише після 25 років планують створювати сім'ю 27% старшокласників, з них 40% десятикласниці. [4]

Подібне дослідження, але в інших умовах, було проведено у 90-ті роки на Україні. Ю.Ж. Шайгородський зосередив свою увагу на дослідженні диспозиційних характеристик орієнтацій юнаків та їх відносній динаміці. Характерним виявилося те, що в “постсоціалістичному" розвитку суспільства, цінність "загальна позитивна ситуація в країні, в суспільстві", яка була провідною у 80-ті роки у свідомості учнівської молоді, в середині 90-х років займає 14 місце у хлопців та 7-8 у дівчат раннього юнацького віку. У той же час "життєва мудрість", яку ніяк не цінували у “доперебудовний" час, відповідно змістилась на 4 місце у юнаків і на 13-те - у дівчат раннього юнацького віку.

Звідси випливає, що процеси, які відбувалися і відбуваються у суспільстві, призводять до значних змін у свідомості молоді. Тобто ці дані підтверджують залежність динаміки ціннісних орієнтацій юнаків від тих змін, які відбулися у нашому суспільстві у всіх сферах його життєдіяльності за останні роки.

Список використаних джерел



  1. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания / Б.Г.Ананьев - М.: Наука, 1977. - 344 с.

  2. Анцыферова Л. И. Психология формирования и развития личности // Человек в системе наук./ Л. И. Анцыферова - М., 1989. - С.426-433.

  3. Бердяев Н. А. Судьба России / Н. А. Бердяев - М., 1990.

  4. Выготский Л. С. Педагогическая психология / под ред. В. В. Давыдова - М.: Педагогика-Пресс, 1996. - 536 с.

  5. Леонтьев А. Н. Деятельность, сознание, личность / А. Н. Леонтьев - М.: Политиздат, 1975, -304 с.

  6. Леонтьев Д. А. Методика изучения ценностных ориентации / Д.А.Леонтьев - М., 1992, - 17 с.

  7. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии / Б. Ф. Ломов - М.: Наука, 1984. -446 с.

  8. Мясищев В. Н. Структура личности и отношение человека к действительности // Психология личности: Тексты / под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер, А. А. Пузырея - М.: Изд-во МГУ, 1982. -С.35-38.

  9. Платонов К. К. Структура и развитие личности / К. К. Платонов - М.: Наука, 1986. - 254 с.

  10. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии / С. Л. Рубинштейн - М., 1976. - 416 с.

  11. Сержантов В. Ф. Человек, его природа и смысл бытия / В. Ф. Сержантов - М., 1990, - 360 с.

  12. Тугаринов В. П. Теория ценностей в марксизме / В. П. Тугаринов -Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. - 124 с.

  13. Rokeach M. The nature of human values. - N.Y., Free Press, 1973.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал