«Ділові ігри та їх роль в удосконаленні навчально-виховного процесу пнз»



Скачати 404.97 Kb.
Дата конвертації07.01.2017
Розмір404.97 Kb.


Державний навчальний заклад «Корсунь-Шевченківський професійний ліцей»
Методична розробка

на тему:

«Ділові ігри та їх роль в удосконаленні навчально-виховного процесу ПНЗ»

Розробила викладач
спецпредметів
Діденко Марина Альбертівна


м. Корсунь-Шевченківський

2016


АНОТАЦІЯ


У даній підсумковій роботі  розкриті основні питання з теми «Ділові ігри та їх роль в удосконаленні навчально-виховного процесу ПНЗ». Опрацьовані сучасні літературні джерела, результати аналізу і систематизації джерел представлені в першій частині роботи. В роботі розкриті психолого-педагогічні принципи ділової гри, ознаки та структура ділової гри. У другій частині представлено методичну розробку уроку-ділової гри з технології приготування кондитерських виробів харчової промисловості «Десерти» . Робота може використовуватись педагогічними працівниками ПНЗ для підвищення реалізації уроків професійно-теоретичної підготовки.

Зміст


Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4

РОЗДІЛ 1. ДІЛОВА ГРА ЯК ОДИН З МЕТОДІВ НАВЧАННЯ УЧНІВ ПНЗ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

7


1.1. Поняття ділової гри

7

1.2. Історія виникнення ділової гри

9

1.3. Псиголого-педагогічні принципи ділової гри

1.4. Ознаки ділової гри

1.5. Структура ділової гри


10

16

17



РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ ДІЛОВОЇ ГРИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

18


2.1. Особливості рекомендації ділової гри

18

2.2. Урок ділова-гра : «Десерти»

20







ВИСНОВКИ………………………………………………………………

31

Список використаних джерел. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

36



ВСТУП

Гра - це невід'ємна частина людського життя. Знаменитий вчений Йохан Хейзинг навіть написав книгу в 1938 році «Homo ludens» («Людина, що грає»), в якій він розмірковує про роль гри в життя окремої людини і в житті всієї людської цивілізації. Існує величезна різноманітність ігор - спортивні, інтелектуальні, комп'ютерні та ін [5]. 


Порівняно недавно в наше життя увійшли ділові ігри. Ділова гра імітує реальне життя, реальну  професіфну  діяльність. Це дозволяє учасникам гри експериментувати, перевіряти різні способи поведінки і навіть робити помилки, які в реальності не можна собі дозволити. 
Багато вчителів у наш час шукають різноманітні форми проведення уроків,  нові побудови навчальних занять, які відрізняються від стандартних. Щодня педагог стикається з різними ситуаціями, в яких він не може бути тільки виконавцем, а в кожному конкретному випадку повинен приймати самостійні рішення, бути творцем навчально-виховного процесу. Педагогічна діяльність завжди передбачає творчість. Серед різних активних методів, які використовуються у навчальній практиці, хочеться виділити ділову гру, так як саме вона активізує розумову діяльність учнів ПНЗ, розвиває їх творчі здібності . 
У ділових іграх на основі ігрового задуму моделюються різні виробничі ситуації: гра надає учаснику можливість побувати в ролі завідуючого виробництвом, адміністратора, бухгалтераі, директора і т.п. Використання ділових ігор значно зміцнює зв'язок (учень-викладач), розкриває творчий потенціал кожного учня. Досвід проведення ділової гри показав, що в її процесі відбувається більш інтенсивний обмін ідеями, інформацієюяя. вона спонукає учасників до творчого процесу. 
Актуальність обраної теми полягає в тому, що, по-перше, ділова гра виступає як форма, в якій найбільш успішно можуть освоюватися зміст нової діяльності, по-друге, це емоційна опора особистості, по-третє, як елемент творчого самовираження, прояву самостійності і активності в середовищі однолітків. Все це в сукупності дає поштовх у самоствердженні і самореалізації майбутнього кваліфікованого працівниа. 
Розробкою і застосуванням ділових ігор для учнів займалися Лихачов Б.Т., Виготський Л.С., Селевко Г.К., Платов В.Я. та інші. 
У роботах Абрамової Г.С., Степановича В.А., Кулешова І.В., Алапьєвої В.Г. розглядається ідея про те, що ділова гра є як формою, так і методом навчання учнів, у якій моделюється предметний і соціальний аспекти змісту професійної діяльності. Тому що саме форма активного навчання - це перший крок до цікавості. 
Виготський Л.С., Платов В.Я., Ельконін Д.Б. та інші стверджували, що ділова гра виступає як педагогічний засіб і є активною формою навчання, яка формує навчальну діяльність і відпрацьовує професійні вміння та навички. 
Ідею про те, що ділова гра є засобом розвитку не лише професійних умінь і навичок, а й професійного творчого мислення, в ході якої учні набувають здатність аналізувати специфічні ситуації і розв’язувати для себе нові завдання, простежується в роботі Хруцького Є.А. Об’єктом дослідження роботи є учні. Предметом дослідження є ділова гра як засіб навчання учнів. Метою роботи є вивчення ділової гри як методу навчання. 
Виходячи з поставленої мети, можна сформулювати наступні завдання: 1. Дати поняттяроль ділової гри. 2. Вияснити психолого-педагогічні засади організації ділової гри. 3.Виявити роль ділової гри у процесі навчання учнів ПНЗ. 
4.Визначити мету використання ділової гри у процесі навчання. 
Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс методів дослідження: теоретичний (аналіз психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури) та емпіричні (особистісно-орієнтований підхід, за допомогою якого створюється основа для визнання пріоритету особистості учнів в навчальному процесі, і дозволяє будувати зміст навчання з урахуванням його індивідуальних інтересів та здібностей ; аналогія, моделювання).  Практична значущість роботи полягає у визначенні ділової гри та уроків з конкретними виробничими ситуаціями як одного з найбільш ефективних методів підготовки висококваліфікованих спеціалістів.

РОЗДІЛ 1. ДІЛОВА ГРА ЯК ОДИН З МЕТОДІВ НАВЧАННЯ УЧНІВ ПНЗ
1.1 Поняття ділова гра 
Ділова гра - форма і метод навчання, в якій моделюються предметний і соціальний аспекти змісту професійної діяльності. Призначена для відпрацювання професійних умінь і навичок. У діловій грі розгортається квазіпрофессіональная діяльність учнів на імітаційно-ігровій моделі, що відображає зміст, технології і динаміку професійної діяльності фахівців, її цілісних фрагментів [2]. 
Ділова гра - метод імітації прийняття рішень керівних працівників або спеціалістів у різних виробничих ситуаціях, здійснюваний за заданими правилами групою людей або людиною з ЕОМ в діалоговому режимі, при наявності конфліктних ситуацій або інформаційної  невизначеності (Бєльчик Я. М., Бірштейн М. М., 1989) [5]. 
Ділові ігри є педагогічним засобом і активною формою навчання, яка інтенсифікує навчальну діяльність, моделюючи управлінські, економічні, психологічні, педагогічні ситуації і дає можливість їх аналізувати і виробляти оптимальні дії в подальшому. При проведенні, наприклад, ділових ігор учні входять в роль наукового співробітника, банкіра, інженера-технолога, кондитера тощо, що наближає навчання до реальної дійсності, вимагаючи від учнів взаємодії, творчості та ініціативи. Ігровий супровід вивчення матеріалу дозволяє підтримувати постійний високий інтерес в учнів до змісту курсу, активізує їх самостійну діяльність, формує і закріплює практичні навички. 
Ділова гра - це засіб розвитку професійного творчого мислення, в ході її людина набуває здатності аналізувати специфічні ситуації і розв’язувати нові для себе професійні завдання. 
Ділова гра є найкращим з активних методів проведення занять. Ділові ігри на відміну від інших традиційних методів навчання, дозволяють більш повно відтворювати практичну діяльність, виявляти проблеми і причини їх появи, розробляти варіанти вирішення проблем, оцінювати кожен із варіантів вирішення проблеми, приймати рішення і визначати механізм його реалізації. Перевагою ділових ігор є те, що вони дозволяють: розглянути певну проблему в умовах значного скорочення часу; освоїти навички виявлення, аналізу та вирішення конкретних проблем; працювати груповим методом при підготовці та прийнятті рішень, орієнтації в нестандартних ситуаціях; концентрувати увагу учасників на головних аспектах проблеми і встановлювати причинно-наслідкові зв'язки; розвивати взаєморозуміння між учасниками гри [16]. 
Ділові ігри - справа зовсім не жартівлива. Ось уже кілька десятиліть цей метод активно використовується в усьому світі для навчання серйозних і дорослих людей. Цей метод має серйозні переваги в порівнянні з багатьма іншими методами навчання. Участь у ділових іграх може дати не тільки знання, але і безцінний досвід, який в умовах розміреного існування треба набувати роками. Крім того, за допомогою ділових ігор можна вчити і вчитися не лише тому, як і чому треба працювати, можна тренувати такі важливі для успішної роботи якості, як комунікативність, лідерські якості, вміння орієнтуватися в складній, швидко мінливій ​​ситуації. Можна програвати стресові і критичні ситуації, можна тренувати не тільки окремих людей, але і команду. Вчити бути командою [9].


1.2 Історія виникнення ділової гри 
Перша ділова гра була розроблена і проведена в СРСР в 1932 році М.М. Бірштейн. У 1938 році ділові ігри в СРСР спіткала доля низки наукових напрямів, вони були заборонені. Їх друге народження відбулося тільки в 60-х роках. Після того, як з'явилися перші ділові ігри в США ( 1956 р ., Ч. Абт, К. Гринблат, Ф. Грей, Г. Грем, Г. Дюпюї, Р. Дьюк, Р. Прюдом та інші). Ділова гра зародилася як інструмент пошуку управлінських рішень в умовах невизначеності та багатофакторності. В даний час вони використовуються в навчальному процесі шкіл,ПНЗ, вузів, як педагогічна технологія, або один з методів активного навчання, при проведенні соціально-психологічних тренінгів і на виробництві для вирішення виробничих, соціальних та психологічних завдань. У всіх випадках присутня «двоплановість ділової гри» і вирішуються не тільки ігрові чи професійні завдання, але одночасно відбувається навчання і виховання учасників. 
Спочатку ділові ігри створювалися з метою допомогти керівникам приймати найбільш раціональні рішення на виробництві. У грі імітується робоча обстановка, яка має місце в дійсності. Ставиться актуальна проблемна ситуація. Серед учасників розподіляються ролі посадових осіб, що мають відношення до розглядуваної проблеми. Різниця рольових цілей і наявність спільної мети ігрового колективу  сприяє створенню атмосфери реальних відносин між колегами і тій обстановці, в якій має приймається рішення справжніми працівниками [11]. 


1.3 Психолого-педагогічні принципи ділової гри 
Одним з пріоритетних завдань сучасного ПНЗ є створення необхідних і повноцінних умов для особистісного розвитку кожного учня, формування активної позиції кожного учня в навчальному процесі. Тому використання активних форм навчання, наприклад, ділової гри, є основою розвитку пізнавальної компетентності учня. Активні пізнавальні здібності формуються і розвиваються в процесі пізнавальної діяльності. Коли учень не просто слухач, а активний учасник в пізнавальному процесі, своєю працею здобуває знання ,уміння навички. Саме форма активного навчання - це перша іскорка, що запалює факел допитливості. Викладач відмовляється від авторитарного характеру  навчання на користь демократичного пошуково-творчого. В якості основних незаперечних переваг виступають: високий ступінь самостійності, ініціативності, розвиток соціальних навичок, сформованість уміння здобувати знання, розвиток творчих здібностей. Відчуття свободи вибору робить навчання свідомим, продуктивним і більш результативним [3]. 
Ефективність використання ділової гри як розвивального активного методу багато в чому обумовлена ​​позицією викладача, його спрямованістю на створення особистісно-орієнтованого педагогічного простору,  демократичним  стилем навчання, діалоговими формами взаємодії з учнями, знання реальних можливостей учнів. А також слід відзначити необхідність системності у використанні активних форм, поступового збільшення ступеня учнівської самостійності в навчально-пізнавальній діяльності ,зменшенні різних видів викладацької допомоги. 
Для продуктивної діяльності учня, безумовно, потрібно: 
1. Сформованість ряду комунікативних умінь. 
2. Розвиток  мислення учнів. 
3. Досвід оціночної діяльності [10]. 
Існує кілька принципів організації ділової гри: 
-Принцип імітаційного моделювання конкретних умов. Моделювання реальних умов діяльності людини у всьому різноманітті службових, соціальних та особистісних  зв'язків є основою методів активного навчання; 
-Принцип ігрового моделювання змісту та форм професійної діяльності. Реалізація цього принципу є необхідною умовою навчальної гри, оскільки несе в собі навчальні функції; 
-Принцип спільної діяльності. У діловій грі цей принцип вимагає реалізації за допомогою залучення в пізнавальну діяльність кількох учасників. Він вимагає від розробника вибору і характеристики ролей, визначення їх повноважень, інтересів і засобів діяльності. При цьому виявляються і моделюються найбільш характерні види професійної взаємодії осіб; 
-Принцип діалогічного спілкування. У цьому принципі закладена необхідна умова досягнення навчальних цілей. Тільки діалог, дискусія з максимальною участю всіх граючих здатна породити справді творчу роботу. Всебічне колективне обговорення навчального матеріалу учнями дозволяє добитися комплексного опанування ними професійно значущих процесів та діяльності; 
-Принцип двохплановості. Принцип двохплановості відображає процес  розвитку реальних особистісних характеристик фахівця в «уявних», ігрових умовах. Викладач ставить перед учнями двоякого роду мету, що відображає реальний і ігровий контексти у навчальній діяльності. 
-Принцип проблемності змісту імітаційної моделі та процесу її розгортання в ігровій діяльності [4]. 
Що дає ділова гра її учасникам? 
-Гра дає свободу діяльності. 
-Гра дає перерву в повсякденності, з її утилітаризмом, з її монотонністю, з її жорсткою детермінаціею способу життя. Гра це неординарність. 
-Гра дає вихід в інший стан душі. Підкоряючись правилам гри, людина вільна від усіляких встановлених , меркантильних та інших умовностей. Гра знімає ту жорстку напругу, в якій перебуває учень  у своєму реальному житті, і заміняє її добровільною і радісною мобілізацією духовних і фізичних сил. 
-Гра дає порядок. Система правил у грі абсолютна і незаперечна. Неможливо порушувати правила і бути в грі. Цей порядок дуже цінний зараз у нашому нестабільному світі. 
-Гра створює гармонію, формує прагнення до досконалості. Гра має тенденцію ставати прекрасною. Хоча в грі існує елемент невизначеності, протиріччя в грі прагнуть до досконалості. 
-Гра дає захопленість. У грі немає часткової вигоди. Вона інтенсивно залучає всю людину, активізує її здібності. 
-Гра дає можливість створити і згуртувати колектив. Привабливість гри настільки велика і ігровий контакт людей один з одним настільки наповнений і глибокий, що ігрові співдружності виявляють здатність зберігатися і після закінчення гри, поза її меж. 
-Гра дає елемент невизначеності, який збуджує, активізує розум, налаштовує на пошук оптимальних рішень .
-Гра дає поняття про честь. Вона протистоїть корисливим і вузькогруповим інтересам. Для неї не суттєво, хто саме переможе, але важливо, щоб перемога була здобута за всіма правилами, і щоб у боротьбі були проявлені з максимальною повнотою мужність, розум, чесність і благородство. Гра дає поняття про самообмеження і самопожертву на користь колективу, оскільки тільки "зіграний" колектив доб'ється успіху і досконалості в грі. 
-Гра дає компенсацію, нейтралізацію недоліків дійсності. Протиставляє жорсткому світу реальності ілюзорний гармонійний світ - антипод. Гра дає романтизм. 
-Гра може давати фізичне вдосконалення, оскільки в активних своїх формах вона передбачає навчання та застосування у справі ігрового фехтування , вміння орієнтуватися і рухатися по пересіченій місцевості, з ігровою зброєю. 
-Гра дає можливість проявити чи вдосконалювати свої творчі навички у створенні необхідної ігрової атрибутики. Це зброя, обладунки, одяг, різні амулети та інше. 
-Гра дає розвиток уяви, оскільки вона необхідне для створення нових ситуацій, правил гри. 
-Гра дає стійкий інтерес до якісної літератури, оскільки рольова гра створюється методом літературного моделювання. Щоб створити свій світ потрібно прочитати попередньо про інших. 
-Гра дає можливість розвинути свій розум, оскільки необхідно вибудувати інтригу і реалізувати її. 

-Гра дає розвиток дотепності, оскільки процес і простір гри обов'язково передбачають виникнення комічних ситуацій, жартів і анекдотів. 


-Гра дає розвиток психологічної пластичності. Гра далеко не одне тільки змагання, але і театральне мистецтво, здатність вживатися в образ  і довести його до кінця. 
-Гра дає радість спілкування з однодумцями. 
-Гра дає вміння орієнтуватися в реальних життєвих ситуаціях, програючи їх неодноразово і як би понарошку у своєму вигаданому світі. Гра дає психологічну  стійкість. Знімає рівень тривоги, яка так велика зараз у батьків і передається дітям. Виробляє активне ставлення до життя і цілеспрямованість у виконанні поставленої мети [17]. 
Ділова гра як форма діяльності в умовних ситуаціях спрямована на відтворення і засвоєння суспільного і соціального досвіду, вона дозволяє освоювати соціально-значущі здібності особистості. 
До соціально-значущих  здібностям (соціально-комунікативних) відносяться: 
-Здатність співпраці та взаємодії; 
-Психологічна сумісність як здатність адаптації до різних темпераментів і характерів; 
-Уміння працювати в складі малої групи; 
-Уміння користуватися різними засобами комунікації, комп'ютером; 
-Здатність ефективно вирішувати конфлікти; 
-Здатність встановлювати довготривалі горизонтальні і вертикальні зв'язки; 
-Вміння ефективно навчатися у своїй професійній галузі і т.д. Використання ділової гри в ході навчальних занять дозволяє: 
-Долати традиційні підходи у викладанні дисциплін громадського блоку; 
-Опанувати соціально-комунікативними здібностями; 
-Формувати почуття колективної відповідальності за підготовку та рівень знань кожного учня; 
-Освоїти певні вміння, навички, якості, які не можуть бути відпрацьовані іншими методами навчання [15]; 
Ділову гру слід вибирати для реалізації наступних педагогічних   завдань: 
-Придбання майбутніми фахівцями як предметно-професійного, так і соціального досвіду, в тому числі прийняття індивідуальних та спільних рішень; 
-Розвиток професійного, теоретичного і практичного мислення; 
-Створення пізнавальної мотивації як умови появи професійної мотивації [7]. 
Ділову гру можна проводити перед навчальними заняттями, після прочитання тематичного циклу або ж здійснювати організацію всього навчального процесу на основі наскрізної ділової гри. 
У першому випадку ділова гра спирається тільки на особистий досвід учнів, що грають, і повинна виявити проблеми в знаннях, заповнення яких буде відбуватися в процесі навчання по цьому розділу, що викличе до них додатковий інтерес. 
У другому випадку ділова гра спирається на знання, отримані в процесі уроків. Ці знання не тільки закріплюються у грі, а й набудуть якісно нову форму "існування", оскільки ввійдуть у структуру досвіду регулювання пізнавальної, професійної діяльності. 
Ефективність ділової гри можна проаналізувати за наступними моментами: 
-Ділова гра як джерело економії навчального часу. 
-Ділова гра як форма контролю. 
-Ділова гра як умова для оволодіння діяльнісно-комунікативними здібностями [4]. 
1.4 Ознаки ділової гри

 Характерні ознаки ділової гри можна представити таким переліком: 


-Моделювання процесу праці (діяльності) керівних працівників та спеціалістів підприємств і організацій з вироблення управлінських рішень. 
-Реалізація процесу «ланцюжка рішень». Оскільки у діловій грі моделюєма система розглядається як динамічна, це приводить до того, що гра не обмежується розв’язком однієї задачі, а вимагає «ланцюжка рішень». Рішення, прийняте учасниками гри на першому етапі, впливає на модель і змінює її початковий стан. Зміна стану  надходить в ігровий комплекс, і на основі отриманої інформації учасники гри виробляють рішення на другому етапі гри і т.д. 
-Розподіл ролей між учасниками гри. 
-Відмінність рольових цілей при виробленні рішень, які сприяють виникненню суперечностей між учасниками, конфлікту інтересів. 
-Наявність керованої емоційної напруги. 
-Взаємодія учасників, які виконують ті чи інші ролі. 
-Наявність загальної ігрової мети у всього ігрового колективу. 
-Колективне вироблення рішень учасниками гри. 
-Багатоальтернативність рішень. 
-Наявність системи індивідуального або групового оцінювання діяльності учасників гри [5]. 
1.5 Структура ділової гри

 Відповідно до поняття про загальну структуру методів активного навчання, ключовим, центральним елементом є імітаційна модель об'єкта, оскільки тільки вона дозволяє реалізувати ланцюжок рішень. В якості моделі може виступати організація, професійна  діяльність, сукупність законів або фізичних явищ і т. п. У поєднанні з середовищем (зовнішнім оточенням імітаційної моделі), імітаційна модель формує проблемний зміст гри. 


Дійовими особами у діловій грі є учасники, що організовуються в команди, і виконують індивідуальні чи командні ролі. При цьому і модель, і дійові особи перебувають в ігровому середовищі, що представляє професійний, соціальний або суспільний контекст імітованої в грі діяльності фахівців. Сама ігрова діяльність постає у вигляді варіативного впливу на імітаційну модель і здійснюється в процесі взаємодії учасників, а також регламентюється правилами. 
Систему впливу учасників на імітаційну модель у процесі їх взаємодії можна розглядати як модель управління. Вся ігрова діяльність відбувається на фоні відповідно до дидактичної моделлі гри, що включає такі елементи, як ігрову модель діяльності, систему оцінювання, дії ігротехніка і все те, що служить забезпеченням досягнення навчальних цілей гри [3]. 
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ ДІЛОВОЇ ГРИ.
2.1 Особливості організації ділової гри 
Ігрове навчання відрізняється від інших педагогічних технологій тим, що гра: 
-Добре відома, звична і улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку. 
-Один з найбільш ефективних засобів активізації, залучає учасників у ігрову діяльність за рахунок змістовної природи самої ігрової ситуації, і здатний викликати в них високе емоційне і фізичне напруження. У грі значно легше долаються труднощі, перешкоди, психологічні бар'єри. 
-Мотиваційна за своєю природою. По відношенню до пізнавальної діяльності, вона вимагає і викликає в учасників ініціативу, наполегливість, творчий підхід, уяву, спрямованість. 
-Дозволяє вирішувати питання передачі знань, навичок, умінь; домагатися глибинного особистісного усвідомлення учасниками законів природи і суспільства; дозволяє здійснювати на них виховний вплив; дозволяє захоплювати, переконувати, а в деяких випадках, і лікувати. 
-Багатофункціональна, її вплив на людину неможливо обмежити будь-яким одним аспектом, але всі її можливі дії актуалізуються одночасно. 
-Переважно колективна, групова форма діяльності, в основі якої лежить змагальний аспект. Як суперник, однак, може виступати не тільки людина, але й обставини, і сам учасник (подолання себе, свого результату). 
-Нівелює значення кінцевого результату. У грі учасника влаштовує будь-який приз: матеріальний, моральний (заохочення, грамота, широке оголошення результату), психологічний (самоствердження, підтвердження самооцінки) та інші. Причому при груповій діяльності результат сприймається ним через призму загального успіху, ототожнюючи успіх групи, команди як власний. 
-В навчанні відрізняється наявністю чітко поставленої мети та відповідного їй педагогічного результату [2]. 
Таким чином, ділова гра повинна включати в себе всі ці якості. Тільки тоді вона може по праву  називатися ефективним методом навчання. 
В даний час ділову гру можна розглядати і як область діяльності і науково-технічного знання, і як імітаційний експеримент, і як метод навчання, дослідження, вирішення практичних завдань. 
Ділова гра повинна мати основні атрибути: 
1. Гра імітує той чи інший аспект цілеспрямованої людської діяльності. 
2. Учасники гри отримують ролі, які визначають відмінність їхніх інтересів і спонукальних стимулів у грі. 
3. Ігрові дії регламентуються системою правил. 
4. У діловій грі перетворюються просторово-часові характеристики модельованої діяльності. 
5. Гра носить умовний характер. 
6. Контур регулювання гри складається з наступних блоків: концептуального, сценарного, постановчого, сценічного, блоку критики і рефлексії, суддівського, блоку забезпечення інформацією [15]. 
Методика проведення ділових ігор включає наступні етапи: 
1. Складання плану гри. 
2. Написання сценарію, включаючи (керівництво для ведучого, правила і рекомендації для гри) інструкції для гравців. 
3. Підбір інформації; засобів навчання. 
4. Розробка способів оцінки результатів гри [3]. 
2.2. Урок ділова-гра : «Десерти» Предмет: «Технологія приготування кондитерських виробів харчової промисловості» Тема: «Десерти» Тип уроку: урок систематизації знань, вмінь, навичок учнів. Вид заняття: ділова гра. Мета уроку: а) навчальна: закріпити теоретичні знання учнів з теми «Десерти» шляхом вироблення навичок підбору страв, розрахунку сировини та складання технологічних схем приготування страв до «Дня ласуна»; б) виховна: виховувати в учнів творче ставлення до вивчення курсу згідно з вимогами до молодого спеціаліста, бережливе ставлення до сировини шляхом точного розрахунку та раціонального її використання; в) розвиваюча: розвинути в учнів самостійність, уміння приймати рішення залежно від виробничих умов, логічне мислення і пам'ять шляхом складання технологічних схем нових страв, визначення їх якісних характеристик. Міжпредметні зв’язки: 1. Технологія приготування кондитерських виробів харчової промисловості. Тема: «Десерти» 2. Технологія приготування їжі з основами товарознавства. Тема: «Технологія приготування солодких страв і напоїв.» 3.Фізіологія харчування. Тема: «Санітарні вимоги до кулінарної обробки продуктів.» 4.Облік, калькуляція, звітність. Тема: Ціноутворення у закладах ресторанного господарства. 5.Організація виробництва та обслуговування. Тема: «Правила відпуску солодких страв» Комплексно-методичне забезпечення : 1. Технічні засоби навчання: комп’ютер, калькулятор, відеопроектор,мультемидійна дошка .

2. Роздатковий матеріал. 2.1. Склад і функції учасників гри. 2.2 Бланки бухгалтерських документів: меню, план-меню, калькуляційні картки, наряд-замовлення, накладна, бланки заявок на посуд, технологічні карти. 2.3. Програма розрахунку сировини для страв у меню. 2.4. Збірник рецептур страв та кулінарних рецептів. 2.5. Посуд для відпуску десертів. Блок-схема ділової гри. 1 етап. Скласти план-меню для проведення «Дня ласуна» та технологічні картки десертів. 2 етап. Виконати всі розрахунки відповідно до плану-меню. 3 етап. Оформити калькуляційні картки та загальну розрахункову відомість, на основі якої скласти заявку на одержання сировини. 4 етап. Скласти технологічні карти десертів відповідно до плану-меню. 5 етап. Підвести підсумки роботи з підготовки і проведення «Дня ласуна» на базі кафе. Хід ділової гри 1. Організаційний момент: Прийняття від чергового рапорту про готовність групи до занять – 2 хв. 2. Вхід до гри: Викладач пояснює тему та мету ділової гри, призначає учнів на посаду директора кафе, визначає його функціональні обов’язки – 4-5 хв. 3. Процес гри. 3.1. Директорові кафе призначити керівників структурних підрозділів виробництва – 2 хв. 3.2. Директорові кафе провести оперативну нараду і дати завдання керівникам творчих підрозділів – 5 хв. 3.3. Завідувачу виробництвом ознайомити кухарів з планом-меню і націлити на підготовчі роботи для виконання завдань за планом-меню – 5 хв. 3.4. Бухгалтеру на основі заявок кухарів-бригадирів скласти розрахункову відомість і оформити калькуляційні картки десертів з урахуванням реалізації їх у залі та на виставці-продажу. 3.5. Інженеру-технологу забезпечити виконання завдань зі складання технологічних схем приготування десертів за планом-меню – 45 хв. 3.6. Комірнику оформити передачу з комори сировини відповідно до заявки – 6-7 хв. 3.7. Директорові кафе провести заключну оперативну нараду, на якій прийняти звіти керівників структурних підрозділів про виконання завдань і дати оцінку їх роботи – 7-10 хв. 4. Підведення підсумків – 10-15 хв. Завідувачу виробництвом (практичний робітник ресторану), викладачу технології приготування кондитерських виробів харчової промисловості і викладачу бухгалтерського обліку підвести підсумки і проаналізувати роботу учнів, дати оцінку діям кожного учня і кінцевих результатів гри. 5. Домашнє завдання: повторити тему «Десерти». 4. Методичні рекомендації щодо підготовки та проведення ділової гри Перший етап Тема «Десерти» з предмета «Технологія приготування кондитерських виробів харчової промисловості» вивчається на третьому курсі. Для її вивчення відведено 14 годин. Ділову гру за цією темою доцільно провести після закінчення вивчення теми і відпрацювання лабораторно-практичного заняття. Програмний матеріал рекомендується розподілити таким чином:



І. Значення десертів – 1 год. 2. Натуральні плоди і ягоди – 1 год. 3. Десерти з утворенням драглів – 2 год. 4. Гарячі десерти – 2 год. 5.Заморожені десерти – 2 год. 6.Десерти – 1 год. Урок узагальнення і систематизації знань. 7.Лабораторно-практичне заняття – 4 год. Для проведення ділової гри необхідно здійснити певну підготовчу роботу. 4.1. Підготовчий етап з проведення ділової гри – один з найбільш важливих і включає: - ознайомлення учнів з завданням і методикою гри, її сценарієм; - розподіл складу і функцій учасників гри; - розподіл обов'язків між учасниками; - підготовка плакатного, роздавального, інформаційного матеріалів; - інструктаж керівників творчих груп і виконання учнями практичних рішень з урахуванням досвіду роботи підприємств ресторанного господарства. 4.1.1. Формування творчих груп. У діловій грі бере участь навчальна група в кількості 25-26 осіб, їх доцільно поділити на такі підрозділи: - адміністративно-господарський: директор, адміністратор, бухгалтер, комірник; - виробничий: завідувач виробництвом, інженер-технолог, 4 бригадири з приготування десртів відповідно до завдання. 0бов’язки між учасниками гри розподіляють таким чином: керівник гри (викладач-консультант) розробляє сценарій гри, її структуру, вихідні дані і час проведення гри поетапно, організує облік результатів, дає оцінку роботи кожного учасника. Директора підприємства кафе призначають зі складу найбільш сильних учнів, які мають добре виражені організаторські здібності. Він здійснює загальне керівництво підготовкою і проведенням організаційних заходів до «Дня ласуна». Завідувач виробництвом складає план-меню, розподіляє завдання між бригадами, організовує отримання сировини з комори, здійснює оперативне керівництво через кухарів-бригадирів за ходом виконання завдання. Інженер-технолог бере участь у складанні плану-меню, розробці і оформленні технологічної карти фірмового десерту, контролює своєчасне оформлення технологічних карт і технологічних схем десертів за планом-меню. Кухар-бригадир чітко розподіляє обов’язки між членами бригади за формулою: кожний десерт на одного члена бригади для розрахунку сировини, складання технологічної карти приготування даного десерту. Він несе відповідальність за дотримання правил приготування названого десерту, слідкує за відповідністю вимогам його якісній характеристиці. Члени бригади (4 особи у кожній) чітко і своєчасно виконують завдання бригадира. Бухгалтер виробництва складає зведену відомість на одержання сировини. Калькулятор і заступник бухгалтера виконують калькуляцію страв за меню. Адміністратор забезпечує рекламу проведення «Дня ласуна», відповідає за підготовку програми, оформлення залу. Офіціант відповідає за підбір і одержання посуду та білизни, обслуговування залу і столів. Комірник складає і оформляє документацію на видачу сировини із комори, забезпечує повне виконання заявки завідувача виробництва з урахуванням кондиції сировини. 4.1.2. Ознайомлення учнів зі сценарієм Підготовчий етап ділової гри здійснюється в позаурочний час. За місяць до початку гри формують творчі структурні підрозділи, розподіляють обов’язки з урахуванням рівня знань учнів, їх організаційних здібностей. Структурні підрозділи необхідно підбирати за можливостю рівнозначними за рівнем знань та працездатністю (особливо склад бригад). Бажано, щоб учні брали участь у розподілі ролей. За викладачем залишається право на призначення директора, завідувача виробництвом, інженера-технолога. Керівникам творчих підрозділів рекомендується ознайомити з досвідом практичної роботи відповідних працівників в одному з кращих кафе міста або на базовому підприємстві. Усі учні самостійно виконують завдання за допомогою рекомендованої та додаткової літератури (підручники з технології приготування їжі та бухгалтерського обліку, журнали, інтернет-ресурси тощо). Паралельно з теоретичним вивченням теми «Десерти» і виконанням лабораторно-практичного заняття викладач проводить консультації, на яких закріпляються навички розрахунку сировини, розв’язання виробничих ситуацій, складання технологічних карт. Тим часом творчі групи відповідно до завдання готують роздавальний матеріал (план-меню, меню, технологічні карти , наряд-замовлення,накладні, підготовка матеріалу для оформлення залу, виготовлення та оформлення фірмового десерту тощо ), а також збирають та узагальнюють досвід роботи підприємств міста із проведення «Дня ласуна». 4.1.3. Порядок проведення гри Проводити гру слід у кабінеті технології приготування їжі, якщо дозволяють умови, або в актовій залі. Учасників гри розміщують на робочих місцях у відповідності до структурних підрозділів. На кожному робочому місці ставлять табличку з позначенням служби: директор, бухгалтер, адміністратор, комірник, завідувач виробництвом, інженер-технолог, бригада 1, 2, 3, 4. Усі робочі місця забезпечують необхідними матеріалами. Зал-аудиторію оформлять рекламою, підготовленою за раніше виданим завданням. Проводять гру разом з викладачем калькуляції та обліку упродовж 4 академічних годин. Гру починають з розміщення учасників на робочих місцях. 4.2. Методичні вказівки до процесу гри 4.2.1. Організаційний момент: викладач відмічає відсутніх, приймає рапорт про готовність учнів до проведення ділової гри.

4.2.2. Вхід в гру: викладач роз’яснює тему і мету гри, наголошуючи на тому, які задачі необхідно розв'язувати практичним робітникам на виробництві в сучасних умовах при розширенні асортименту страв, різкому підвищенні їх якості, покращенні рівня обслуговування. У розв’язанні цих завдань учні будуть брати участь найближчим часом. Від того, наскільки глибоко і творчо учні засвоять навчальний матеріал, буде залежати якість їх праці у майбутньому. 4.2.3. Проведення гри: директор підприємства на оперативній нараді доповідає, що за завданням адміністрації кафе доручено провести «День ласуна». Далі він нагадує про місце і значення десертів у харчуванні, підкреслює, яке значення у покращанні обслуговування населення мають такі заходи, нагадує, що основними відвідувачами цього свята є діти та їхні батьки. Далі директор націлює колектив на необхідність високої якості роботи, повідомляє, що в «День ласуна» передбачається реалізація десертів в залі, на виставці-продажу. Потім він розподіляє завдання між структурними підрозділами. Адміністратору: - продумати святкову програму для маленьких споживачів; - підготувати і здати текст оголошення в пресу і на радіо; - оформити оголошення-рекламу біля входу до кафе (текст, художник, час) ; - продумати елементи оформлення торгового залу і виставки-продажу; - оформити меню; - підібрати посуд для відпуску десертів. Комірнику: - забезпечити сировиною і продуктами приготування десертів за заявкою завідувача виробництва, враховуючи, що в комору надійшли швидко- заморожені плоди та ягоди; оформити документи на передачу сировини з комори на виробництво. Бухгалтеру: - оформити зведену відомість і калькуляційні картки на страви за меню.

Завідувачу виробництвом: - скласти план-меню і меню з урахуванням реалізації десертів у залі і на виставці-продажу; - забезпечити своєчасне і якісне приготування і оформлення десертів; - оформити одержання сировини з комори. Інженеру-технологу: - забезпечити працівників виробництва нормативно-технічною документацією; - забезпечити правильне і чітке оформлення технологічних карт десертів за меню; - продумати варіант оформлення десертів на виставку-продаж; - підібрати посуд для оформлення десертів на виставку-продаж. Другий етап Завідувач виробництвом знайомить робітників виробництва з меню і планом-меню на «День ласуна». Видає завдання кухарям-бригадирам: бригаді №-1 підготувати для реалізації в торговому залі: - чорнослив зі збитими вершками; - компот із заморожених слив; - грінки з фруктами; - пудинг манний з консервованими фруктами. Бригаді №2 підготувати для реалізації в торговому залі: - кисіль із замороженої суниці; - мус манний із замороженої червоної смородини (порічки); - суфле яблучне; - пудинг сухарний з яблучним соусом . Бригаді №3 приготувати на виставку-продаж: - самбук яблучний; - мус журавлиновий на желатині; - желе багатошарове; - яблука в тісті смажені;

Бригаді №-4 приготувати на виставку-продаж: - крем ванільний; - желе лимонне; - шарлотку з яблуками; - десерт фірмовий. Видати бланки для розрахунку сировини, збірники рецептур страв і кулінарних виробів. Визначити час на розрахунок сировини за планом-меню – 20 хв. Проконтролювати хід розрахунків, зібрати від бригад заявки на сировину і здати їх бухгалтеру. Третій етап Бухгалтеру одержати заявки на сировину від бригадирів, скласти зведену розрахункову відомість. Калькулятору і заступнику бухгалтера оформити калькуляційні карти з урахуванням реалізації десертів в торговому залі за першою націночною категорією, а для виставки-продажу – за другою. Дані розрахунки використати для оформлення меню і для заявки-замовлення в комору завідувачем виробництвом. Четвертий етап Інженер-технолог видає такі завдання кухарям-бригадирам: - скласти технологічні карти за затвердженою формою (форму продемонструвати через відеопроектор); - скласти технологічні схеми приготування десертів (зразок продемонструвати через відеопроектор); - розробити варіант оформлення десертів; - підібрати посуд для оформлення і відпуску десертів для реалізації через торговий зал і виставку-продаж; - визначити час роботи за завданням; Під час роботи технолог контролює її самостійність, своєчасність, перевіряє правильність виконання завдань у міру їх закінчення. Після того, як усі бригади виконали завдання, заввиробництвом і технолог перевіряють і оцінюють якість виконання завдання.

П’ятий етап Директор кафе проводить підсумкову оперативну нараду, на якій заслуховує звіти керівників структурних підрозділів про виконання завдань: - комірника (про забезпечення замовлення сировиною); - бухгалтера (про своєчасність і правильність оформлення облікової документації); -інженера-технолога (про розробку фірмового десерту); - заввиробництвом (про якість виконання технологічних карт і схем); - адміністратора (про готовність програми залу і реклами до «Дня ласуна»). 4.3. Методичні рекомендації до проведення заключного етапу гри. Заключний етап проведення гри включає в себе: - оформлення підсумкових матеріалів і висновків; - розбір і аналіз роботи керівників структурних підрозділів; - оцінку результатів гри. 4.3.1. Для оформлення підсумкових матеріалів керівники творчих підрозділів здають керівникам гри (керівникам) наступні документи. Директор: - комплекс заходів щодо підготовки до «Дня ласуна» із зазначенням відповідальних, термінів виконання роботи, оцінки виконаних робіт . Адміністратор: - тексти оголошень для радіо і преси; - тексти і малюнок реклами на захід «День ласуна»; - титульну сторінку для меню; - ескіз оформлення виставки-продажу; - варіант оформлення святкового столу в торговому залі; - розрахункову відомість на сировину; - калькуляційні карти (за технологічними картками, складеними в бригадах). Комірник: - оформлену накладну на передачу сировини з комори на виробництво згідно з заявками.

Завідувач виробництвом: - оформлене меню; - план-меню; - заявку на одержання сировини з комори; - заявку на одержання посуду для оформлення десертів на виставці-продажу. Інженер-технолог: - технологічну карту фірмового десерту; - зразок оформлення фірмового десерту. Кухарі-бригадири: - технологічні карти десертів за завданням; - технологічні схеми десертів за меню; - заявки на одержання посуду для відпуску десертів у торговому залі та на виставці-продажу. 4.3.2. Аналіз практичної діяльності Викладач пропонує зробити аналіз завідувачу виробництвом, запрошеному на урок. У своєму аналізі він має зупинитися на таких моментах: - своєчасності і необхідності подібних заходів у роботі виробництв; - послідовності та своєчасності виконання завдань і вирішенні виробничих ситуацій; - ступені прогресивності організаційно-технологічних заходів, обґрунтуванні меню, використанні техніки, сучасності та раціональності запропонованих варіантів оформлення десертів; - гармонійності, ерудиції, об'єктивності керівників структурних підрозділів; - здібностях в організації роботи членів структурних підрозділів (особливо директора, завідувача виробництвом); - відзначенні працездатності, творчого вирішення питань, ініціативі та активності окремих учасників гри. 4.3.3. Керівник гри підводить підсумки, узагальнює і оцінює роботу всіх учасників.



ВИСНОВКИ В даній роботі було проведено вивчення ділової гри як методу навчання. Використання гри у навчанні є дійсно актуальною проблемою, яка обґрунтовано висвітлена в працях багатьох педагогів, психологів і методистів. У роботах К.Д.Ушинського, А.С.Макаренка гра розглядається як могутній засіб мотивації навчання, як могутній засіб виховання волі, колективізму, формування практичних навичок. Л.С.Виготський розумів гру як сприятливе середовище для зародження пізнавальних сил учнів і як підґрунтя для перетворення ігрових дій в розумові, назвав її дев’ятим валом навчання і виховання. О.М.Горький вважав бажання бажання дітей грати «біологічно законним» і стверджував, що гра – основний шлях пізнання світу. В.О.Сухомлинський писав, що без гри не має й не може бути повноцінного розумового розвитку. На думку цих авторів гра – це унікальна діяльність, яка не лише здійснює великий вплив на психічний розвиток учня, перетворює навчання в радісний процес, і непомітно для учнів сприяє засвоєнню ними програмного матеріалу, формує уміння і навички. Гра поруч з працею та навчанням здавна привертала увагу вчених, філософів, культурологів, психологів, педагогів. Психологічні механізми ігрової діяльності спираються на фундаментальні потреби особистості у самоствердженні, самовизначенні, самореалізації. Вивченням гри саме як психологічного феномена займались Д.Узнадзе, Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, О.М.Леонтьєв, Г.Спенсер, З.Фрейд, У.А.Сікорський, Е.Берн та багато інших. Тому серед активних методів навчання чільне місце належить грі. Ділова гра – форма і метод навчання, в якому відтворюються предметний і соціальний аспекти змісту майбутньої професійної діяльності фахівця, моделювання тих систем відносин, які є типовими для цієї діфльності, імітування професійних проблем, реальних суперечностей, труднощів у типових проблемних ситуаціях. На етапі розробки ділової гри слід орієнтуватися на такі психолого-педагогічні принципи :принцип імітаційного моделювання змісту професійної діяльності , конкретних умов та динаміки виробництва;принцип відтворення типових для цієї професії проблемних обставин за допомогою ігрових завдань, які містять суперечності і є складними для учнів ; принцип спільної діяльності учасників в умовах взаємодії виробничих функцій фахівців , які імітуються у грі ; принцип діалогічного спілкування учасників гри як необхідної умови вирішення навчально-ігрових завдань, підготовки й прийняття узгоджених рішень. Ділова гра вирішує важливі завдання з розвитку особистості майбутнього фахівця ; учні засвоюють знання та вміння в контексті професійної діяльності . набувають професійної й соціальної компетенції . уміння успішно взаємодіяти у виробничому колективі , професійній спілці , керувати й організовувати працю робітників . Ця «серйозна» діяльність реалізується в ігровій формі , що дає змогу учням інтелектуально та емоційно виявити свою індивідуальність , творчу ініціативу. Основна мета ділових ігор –формуванння й удосконалення конкретних умінь діяти в конкретних ситуаціях. У процесі проведення ділових ігор учні у спеціально модельованих умовах навчаються оперативно аналізувати виробничі обставини та приймати оптимальні рішення , вести пошук несправностей , поломок на основі заданих параметрів , вибирати доцільний технологічний процес , вирішувати економічні проблеми. На думку Е.А.Хруцького , ділова гра – це своєрідний спектакль виробничо-управлінської діяльності , в якому правила гри можуть бути різними , залежно від кінцевої мети , котра має бути досягнута у грі . Проведння ділових ігор дає змогу поєднувати знання і вміння , перетворювати знання в дії . Ділові ігри, розроблені на конкретних ситуаціях, вводять учнів у сферу виробничої діяльності, виробляють у них здатність критично оцінювати діюче виробництво, знаходити шляхи його удосконалення, є стимулом активізації самостійної роботи учнів з набуття професійних навичок і знань. Придбані під час підготовки і проведення ділової гри професійні навички і знання допомагають молодому спеціалістові уникати помилок в роботі, які виникають на початку самостійної діяльності. Місце ігрової ситуації у навчальному процесі не повинно бути довільним. Воно зумовлюється чітко визначеними дидактичними рамками і методичними завданнями і повинно сприяти поглибленню знань, перетворенню їх у навчально-професійні вміння, тренувати набуті навички. Таким чином, метод повинен бути спрямованим на досягнення кінцевої мети – високого рівня оволодіння навчальним матеріалом. Оскільки ігрова ситуація динамічно розвивається, всі учасники-функціонери повинні уважно спостерігати за зміною ситуації, швидко оцінювати та аналізувати її. Завдяки цьому забезпечується неослабна протягом усієї гри зацікавленість, активність учнів. Сюжетна канва ігрової ситуації вимагає наявності в учнів чималого запасу знань з відповідних тем, розділу програми. Ігровий метод відкриває великі можливості для повторення, закріплення, поглиблення знань. І що особливо важливо, дає змогу тренувати у комплексному застосуванні цих знань у виробничих ситуаціях, моделювати професійну діяльність майбутнього спеціаліста. На відміну від звичайних занять, на яких учень повинен знати матеріал в обмежених рамках, під час гри він має використати матеріал усієї теми, а також суміжних дисциплін. Крім того, слід зазначити, ігровий метод стимулює учнів на пошук творчого вирішення навчальних завдань шляхом самостійного конструювання відповідної основи дії, тобто він орієнтується на найвищий рівень оволодіння знаннями. Колективна праця під час гри потребує вміння спілкуватися. Конкретно, професійно пояснювати свої судження. Колективна діяльність та її гласність піднімають дух змагання, посилюють творчі потенціальні можливості кожного учня, про які викладач раніше і не підозрював. Ділові ігри вирішують питання якості знань і з точки зору оцінки правильності та повноти розв'язання ситуації перш за все самими учасниками гри, коли від правильного рішення одного залежить можливість правильного вирішення питань іншими. Виникає ланцюжок взаємного контролю, необхідного для розвитку сюжету ділової гри. Викладач повинен тільки при необхідності уточнювати рішення учасників. Таким чином забезпечується висока психологічна корекція контролю, який, залишаючись малопомітним, здійснюється самими учнями. Всебічне обговорення включених у гру питань теми, часом найнесподіваніших, дає змогу учням впевнитися в їх значенні і важливості, посилює мотиваційну основу навчання. З психолого-педагогічних позицій ігровий метод навчання виконує ще ще й виховну функцію. Саме в ньому відкриваються умови і можливості в активній дії кожного. Особливістю ділових ігор є специфічне місце викладача, який, виконуючи о6ов’язки ведучого, сам бере активну участь у колективній дії як старший товариш учнів. Це принципово важливо, оскільки створює невимушене оточення, знімає скованість. Умови колективної дії виховують відповідальність, самодисципліну, вміння підпорядковувати свою думку інтересам справи, досягненню загальної мети. Урок ділової гри вимагає серйозної методичної та організаційної підготовки. Успіх уроку залежить від ряду факторів: організаційних, методичних, психологічних, технічних тощо. Із загального обсягу питань хотілося б виділити: - вдалий вибір теми гри з урахуванням її актуальності, дискусійних можливостей в рамках загальної мети, яку ставить керівник; - підбір учасників, розподіл їх на підгрупи, відділи з урахуванням знань учнів, їх працездатності, загального мікроклімату групи; - побудову структурно-логічної схеми гри; - глибоке вивчання учнями матеріалу; - чітку розробку завдань кожній службі, відділу, підгрупі; - підготовку сценарію гри з урахуванням ускладнених ситуацій; - відпрацювання з кожною службою виступів, внесення коректив у структурно-логічну схему гри, режисури гри; - попереднє рішення організаційних та методичних моментів гри; - аналіз гри, її оцінку. Проведення ділових ігор має відбуватися після поглибленого вивчення матеріалу не тільки на теоретичних і лабораторно-практичних заняттях, але й на виробництві, заняттях гуртків, зустрічах з виробничниками тощо. Ретельно продумана, добре підготовлена і чітко організована ділова гра сприяє активізації навчального процесу, розширює кругозір учнів, закріплює їх теоретичні знання, одержані і на уроках, і під час практики, розвиває творчу активність учнів,виховує відповідальність ,самодисципліну , колективізм , цілеспрямованість у виконанні поставлної мети.

Список використаних джерел. 1. Айламазьян А.М. Актуальні методи виховання і навчання: ділова гра.- М.: Владос-прес, 2000. -183с.
2. Абрамова Г.С. Ділові ігри: теорія і організація/ Абрамова Г.С., Степанович В.А , -Єкатеринбург: Ділова книга , 1999.- 192с.
3. Алапьева В.Г. Методичні рекомендації з організації учбовотехнічних і ділових ігор.-Єкатеринбург: Ділова книга, 1999. -64с. 
4. Вербицький А.А. Активне навчання у вищій школі: контекстний підхід: Метод. Посібник.-М.: Вищ. шк., 1991 .- 207 с
5. Виготський Л. С. Гра і її роль у психологічному розвитку дитини / / Питання психології. 1996. № 6. 
6. Гукасова А.М.Методика  трудового навчання. - М., 1990. 175с.
7. Кулешова І.В. Ділові ігри для педагогічних рад та методоб'єднань / І. В. Кулешова / Науково-методичний журнал заступника директора школи з виховної работе.-2005.-В 5. - с. 65-71. 
8. Лихачов Б. Педагогіка. - М., 2001. -607с
9. Лихачова Л.Д. Ділова методична гра "Методична подорож" / Л. Д. Лихачова / Класний керівник .-2004.-Н 4. - с. 43-48. 
10.Підкастістий П.І. Технологія гри в розвитку і навчанні дітей ./- Підкастістий П.І., Хайдаров Ж. С .М., 1996. 
11. Платов В.Я. Ділові ігри: розробка,Організація та проведення: Підручник.-М.: Профиздат, 1991. - 156 с. 
12. Пафілова А . П. Ігрове моделювання в діяльності педагога .-М.:Академія 2006.-368с. 13. Слободіна Н.Д.Ділові ігри.-СПб.:ІВЕСЕП.2006.-72с.
14. Смирнов Т. М. Методичні рекомендації по підготовці і проведенню ділових ігор .-М.:ІМХО,2004.-92с.
15. Селевко Г.К. Сучасні освітні технології.-М.: Освіта, 1998. 256с.
16. Хруцький Є.А. Організація проведення ділових ігор:Учбовий посібник для викладачів середніх спеціальних навчальних закладів .- М.: Вища школа, 1991 .- 320 с. 
17. Ельконін Д.Б.Психологія  гри. -М.: Владос-прес.- 360с. 18.Міністерство освіти і науки України. Міністерсво праці та соціальної політики України.Державний стандарт професійно-технічної освіти . ДСПТО 5122-НО.55.3-5-2007. Професія- Кухар. Код-5122. Кваліфікація-4 розряд. Видання офіційне. Київ 2007-с.64-73. 19.Міністерство освіти і науки України. Міністерсво праці та соціальної політики України.Державний стандарт професійно-технічної освіти . ДСПТО 7412.2-НО.55.3-5-2009. Професія: Кондитер. Код-7412.2. Кваліфікація:4 розряд. Видання офіційне. Київ 2009-с.61-105.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал