Диференційований підхід до навчання на уроках математики Опис досвіду



Скачати 78.98 Kb.
Дата конвертації27.01.2017
Розмір78.98 Kb.
Диференційований підхід

до навчання

на уроках математики

Опис досвіду
вчителя Липоводолинської

спеціалізованої школи І-III ступенів

Липоводолинської районної ради

Сумської області

Рокитянської Наталії Олександрівни

Актуальність досвіду.

Сучасному суспільству

потрібна творча особистість.

Національна доктрина розвитку освіти наголошує: “Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає в створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя”. Кожна людина може проявити себе в усіх галузях життя за наявності міцних знань основ наук, узагальнених умінь та навичок і розвитку її духовних сил (певних позитивних якостей розуму й характеру, почуттів, переконань). Кожне нове покоління перед собою ставить усе складніші завдання і для їх розв’язання потрібний усе вищий рівень освіченості особи. У зв’язку з впровадженням нових критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів в основу системи навчання був покладений рівневий підхід і технологія рівневої диференціації як сукупність форм і методів навчання, що враховують індивідуальні особливості учня, його потреби та інтереси. В. О. Сухомлинський уважав, що в навчанні дітей «потрібні особливі заходи, необхідний тонкий, делікатний індивідуальний підхід», «до кожного учня треба підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно дати тільки для нього призначене завдання».


Основна ідея досвіду.

Оскільки, пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти є: особистісна орієнтація освіти та створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти, то диференціація і є такою системою навчання, яка ставить за мету створення оптимальних умов для виявлення задатків, розвитку інтересів і здібностей; вона характеризується формуванням груп учнів, подібних за певними якостями, серед яких основними є здатність до навчання, навченість, пізнавальний інтерес; крім того, є ряд специфічних чинників (стан здоров’я, домашні умови виховання та ін.). Найбільш корисний масовий і доступний диференційований підхід – так званий внутрішній, з урахуванням індивідуальних особливостей учнів на кожному уроці (добір спеціальних вправ, зорієнтованих на окремих школярів із різними здібностями, оптимальне поєднання колективної, групової та індивідуальної роботи). Диференціація навчання передбачає застосування методів, організаційних форм, спрямованих як на підтягування відстаючих у навчанні, так і на поглиблення знань учнів, що вчаться з випередженням.


Теоретична база досвіду.

У ХХ столітті в практиці шкіл були випробувані різні види диференціації навчання, серед них – диференціація за здібностями. Диференційований підхід до навчання математики означає, що навчаючися в одному класі, за однією програмою та підручником, кожен учень має право й можливість обрати обсяг і глибину засвоєння даного навчального матеріалу, тобто може засвоювати навчальний матеріал на різних рівнях вимог до математичної підготовки. В основі такого навчання лежить урахування психологічних особливостей учнів, а саме таких, які впливають на їх навчальну діяльність і від яких залежать результати навчання. Це такі особливості як пам’ять, увага, уява, мислення, здібності. Таких особливостей дуже багато, тому виникає питання, які з них треба враховувати в першу чергу, щоб кожна дитина була почута в процесі уроку, тому перед учителем стоїть завдання – знайти гнучкий спосіб взаємодії з дітьми.

К. Д. Ушинський вважав, що розподіл класу на групи, з яких одна сильніша за іншу, не тільки не шкідливий, а й корисний, якщо наставник вміє працювати з однією групою сам, даючи іншій самостійні вправи. Він говорив, що в навчанні потрібно передбачати зміст і кількість навчального матеріалу, посильність його для учнів, послідовність і систематичність вивчення, активність учнів, міцність засвоєння знань.
Технологія реалізації провідної педагогічної ідеї та її складових.

Головний принцип учительських дій „Не нашкодь дитині!”. Особливо виразно виявляється в здійсненні індивідуального підходу до всіх дітей незалежно від здібностей. У шкільній практиці індивідуальний підхід найчастіше знаходять вияв у врахуванні типових особливостей учнів. Тому індивідуалізація в умовах класно-урочної системи переважно здійснюється через групові диференційовані завдання. Орієнтуючись на принципи особистісно-зорієнтованого навчання, індивідуального підходу, суб’єктності у навчанні, де вимагаються нові технології, методи, форми роботи, я у своїй роботі використовую групову та парну роботу, рольову гру «Мікрофон», мозковий штурм, метод ПРЕС, гру «незакінчене речення». При цьому кожний учень висловлює свою точку зору, прогнозує її кінцевий результат. Потім відбувається врахування усіх позицій, оцінка їх доцільності. В учнів формуються навички спільної діяльності, з'являється почуття відповідальності за весь клас, уміння поважати думку інших при обговоренні розв’язування певної задачі. Колективна форма навчання дає можливість спілкування, обговорення ходу розв’язування задачі (при цьому кожний учень висловлює свою точку зору, прогнозує її кінцевий результат). Відбувається врахування усіх пропозицій, висловлених у процесі обговорення. До окремих уроків готую презентації, які допомагають, як у вивченні нового матеріалу, так і в його узагальненні, використовую різні організаційні форми роботи – індивідуальну, групову або колективну.

При диференційованому навчанні звертаю увагу на те, що учень співучасник навчання, а не виконавець волі вчителя, тому підбираю матеріал, який би викликав інтерес до пізнання нового, створюю реалістичні вимоги, разом з учнями визначаю ціль уроку, бо цілі визначені самим учнем, завжди є більш ціннісними , ніж поставлені вчителем.

Починаю урок із актуалізації знань до даної теми, які згодом збагачуються знаннями сусіда по парті (робота в парі). Часто використовую «незакінчені речення», завдяки цьому в учнів формується зосередженість, розвивається увага й школярі швидше пригадують необхідний матеріал та своєчасно усуваються прогалини у своїх знаннях, формують у них навички самоконтролю. Це досить чітко прослідковується на уроці формування та вдосконалення знань у 9 класі з теми «Розв’язування трикутників».

Диференціація за ступенем самостійності передбачає застосування однакової складності, але  з різною мірою допомоги кожній групі школярів. Для виконання завдання найсильнішій групі ставиться лише мета, а способи її досягнення діти відшуковують самостійно; учням другої групи пропонується незначна допомога – конкретизація завдання, вказівка на прийом розв’язування, навідні питання, схема, малюнок. Для розв’язування завдань дітей третьої групи надається найбільш повна інформація, тобто це конкретизація завдання, вказівка на метод розв’язання, навідні питання, наочне підкріплення. Також інколи використовую диференціацію завдань по об’єму навчального матеріалу. Цей спосіб передбачає, що деякі учні виконують крім основного, ще й додаткове, аналогічне до основного, однотипне з ним, або ж це можуть бути завдання на кмітливість, нестандартні задачі, вправи ігрового характеру. Необхідність диференціації знань по об’єму зумовлена різним темпом роботи учнів, оскільки повільні діти та учні з середнім рівнем навчання, як правило не встигають виконати самостійне завдання до моменту фронтальної перевірки в класі.

         Найбільш корисний масовий і доступний диференційований підхід – так званий внутрішній, з урахуванням індивідуальних особливостей учнів на кожному уроці (добір спеціальних вправ, зорієнтованих на окремих школярів із різними здібностями, оптимальне поєднання колективної, групової та індивідуальної роботи). Робота над такими завданнями дає можливість учням оволодівати раціональними прийомами розумової діяльності, коли поступово кількість необхідної інформації зменшується. Але зменшення залежить від сформованості в учнів певних навичок розв’язування пізнавальних завдань, тому значну увагу слід приділяти навчанню школярів прийомів аналізу, порівняння, узагальнення. У 7-му класі при засвоєнні теми «Лінійна функція, її графік і властивості» учні класу поділені на чотири робочі групи, три з яких виконують побудови графіків лінійної функції, а четверта, після закінчення побудови графіків, виконує порівняння властивостей функцій у = 2х + 1 та у = - 2х + 1.

Для слабких учнів добираю посильні завдання, що відповідають рівневі їх можливостей, щоб вони відчували свою потрібність у групі, учневі, що встигає, добре володіє математичною мовою, можна дати можливість викласти матеріал більш складний для засвоєння, у такому випадку можна одночасно проконтролювати знання учня і навчити інших. У процесі усних обчислень звертаю увагу на швидкість обчислень і тому слабшим учням даю трохи легші завдання, а учням з більш високим рівнем знань підбираю трохи об’ємніші завдання для того, щоб усі учні працювали. Робота щодо формування вміння додавати і віднімати многочлени формується у вигляді кроків, тобто спочатку розкриємо дужки, члени, які знаходяться в дужках змінюють знаки на протилежні, в утвореному многочлені зведемо подібні доданки та запишемо многочлен, який утворився.

У своїй роботі дотримуюсь не тільки позиції керівника, але й особистим прикладом заохочую дітей до роботи, бо вважаю, що лише в співдружності «учитель – учень» можна досягти бажаного результату.

Наприклад у 5 класі разом зі мною після закінчення вивчення теми «Рівняння» учні Кравченко Оля та Воронько Маринка створили презентацію «Одноступеневі рівняння», а учні 6-го класу Настюк Саша, Рогіз Саша, Фетісова Маша та Іщенко Віталій виготовили буклет «Розв’язування найпростіших рівнянь», у них можна побачити весь вивчений матеріал теми. З цих робіт видно, що диференційовані завдання передбачають індивідуальну роботу з усіма категоріями учнів, конкретну допомогу кожному для максимального розвитку його здібностей.

При виконанні дослідницької роботи «Квадратні рівняння і методи його розв’язування» разом із Віталієм Андрущенко були зроблені підсумки вивчення квадратних рівнянь, де було одночасно розглянуто всі можливі способи їх розв’язання.




Висновки
Диференційований підхід до навчання математики не вирішує всі проблеми навчання. Адже в роботі за даним методом існують певні труднощі: на підготовку до уроку витрачається багато часу, щоб опрацювати великий обсяг матеріалу; проблема об’єднання учнів класу у групи; гнучкість розподілу навчального часу, планування роботи групи, розподіл обов’язків між членами групи, відбір матеріалу для виконання роботи кожною групою.

Проведена робота показує, що застосування диференціації при навчанні математиці з врахуванням індивідуальних особливостей учнів є необхідною й можливою. Її ефективність підтверджується досвідом багатьох учителів, їхніми публікаціями в журналі "Математика в школі", "Директор школи", "Педагогіка" і т.д. Диференціація сприяє більш міцному й глибокому засвоєнню знань, розвитку індивідуальних здібностей, розвитку самостійного творчого мислення. Спостереження показало, що дана форма навчання має часткову перевагу в порівнянні з традиційною методикою навчання, оскільки виникає проблема об’єднання учнів класу в групи. Від того, як вдало будуть сформовані групи, буде залежати весь подальший хід навчання, тому об'єднавши учнів в однорівневі групи, учитель має можливість організовувати роботу слабких учнів із засвоєння матеріалу, у різнорівневих групах створюються більш сприятливі умови для взаємодії і співпраці. 

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал