Діагностика готовності дитини до школи



Скачати 382.36 Kb.

Сторінка1/3
Дата конвертації22.12.2016
Розмір382.36 Kb.
  1   2   3

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКР АЇНИ
ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФР АНКА



ДІАГНОСТИКА ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ
ДО ШКОЛИ

Курсова робота
з психодіагностики студентки 54 групи соціально-психологічного факультету
(заочна форма навчання)
КОСТЮК І.
Науковий керівник:
Гніда Г.П.










Житомир-2009


2
ЗМІСТ


Вступ..................................................................................................................... 3
Розділ І. Теоретичні аспекти проблеми готовності дитини до школи у психолого-педагогічній літературі...................................................................... 5 1.1. Сутність поняття «готовність дитини до школи» .................................... 5 1.2. Морфогненетична готовність дитини до школи ...................................... 8 1.3. Інтелектуальна готовність ....................................................................... 10 1.4. Психологічна готовність.......................................................................... 13
РОЗДІЛ ІІ. Експрес-методика визначення готовності дитини до шкільного навчання.............................................................................................................. 18 2.1. Визначення ступеня психологічної готовності дитини до шкільного навчання .......................................................................................................... 18 2.2. Тест фонематичного слуху...................................................................... 20 2.3. Тест копіювання безглуздих складів....................................................... 21 2.4. Тест словника ........................................................................................... 24 2.5. Тест короткочасної пам’яті та міркувань ............................................... 27 2.6. Визначення розумової активності дитини .............................................. 30
Розділ ІІІ. Експериментальне дослідження готовності дитини до навчання у школі................................................................................................................... 32
Висновок............................................................................................................. 39
Список використаної літератури....................................................................... 41
Додатки............................................................................................................... 43

3
Вступ

Актуальність теми. Вступ до школи становить етапний момент життя дитини. Це зустріч з новим світом - загадковим, бажаним, і, водночас, дуже непростим. Адже саме в початковій школі дитина вперше стане суб'єктом соціально-нормованої діяльності, коли виконувати слід не лише те, чого хочеться, а й те, що треба і саме так, як цього вимагають дорослі- вчителі.
Безумовно, вся попередня історія розвитку особистості дитини готує її до такої діяльності, яку сама дитина сприймає як необхідний крок до справжньої дорослості. Більшість дітей бажають іти до школи і це дуже важливо, адже потреба «відкриває» смислову сферу індивіда, робить її гнучкою і чутливою до нових соціально-значущих впливів і змін. Однак давно вже психології відомий факт, що бажання першокласників є дуже поверховим і ... не обґрунтованим: дитина хоче оволодіти новою соціальною роллю («школяр»), яка приваблює свою зовнішньою атрибутикою (своя нова форма, портфель, книжки, свій куточок для підготовки уроків) та ритуальністю - в школу ідуть всі діти, там своє життя, мабуть, захоплююче й цікаве, з роллю школяра пов'язане нове, більш поважливе, «доросле» ставлення з боку батьків та однолітків тощо. Саме цього хоче майбутній школяр. Але дуже швидко виявляється, що все зовсім, ну принаймні, майже зовсім, не так. Так вчитися хочеться, але не завжди тому, що навчають і пізнаєш багато цікавого, але не лише цікавого; іноді робиш ніби зовсім незрозумілі речі - просто тому, що так вимагають. До цього ще додається те. що в школі треба робити, те. що вимагає вчитель не тільки (далеко не тільки) тоді, коли тобі самому цього хочеться, а уроки слід вчити завжди (це слово не дуже осмислене і стає воно якимось незатишним, тривожним) Та й просто фізично важко витримати навантаження, що існують. І от саме тоді, коли дитина, зіткнувшись з цією двоїстістю шкільного життя в повному обсязі, починає переживати психологічний дискомфорт, на сцену актуально і гостро виступає фактор готовності до шкільного навчання. Виявляється, що вся

4
історія попереднього розвитку дитини пов'язана не лише з формуванням мотиваційно-потребової сфери. Важливим є рівень розвитку багатьох інших психічних і психофізіологічних структур, які, в своїй сукупності і поєднанні з мотивацією утворює те, що в психології отримало назву готовності дитини до шкільного навчання.
Таким чином, дитина, що вступає до школи, має бути зрілою у фізіологічному й соціальному відношенні, вона має досягти певного рівня розумового й емоційно-вольового розвитку. Навчальна діяльність потребує певного запасу знань про навколишній світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна володіти розумовими операціями, вміти узагальнювати й диференціювати предмети і явища довкілля, уміти планувати свою діяльність і здійснювати самоконтроль. Важливі позитивне ставлення до навчання, здатність до саморегуляції поведінки і вияв вольових зусиль. Тому поняття «готовність дитини до школи» ми розглядаємо як комплексне, багатогранне і таке, яке охоплює всі царини життя дитини.
Об’єктом дослідження у курсовій роботі є готовність дитини до навчання у школі
Предмет дослідження – діагностика готовності дитина до школи.
Мета дослідження – проаналізувати діагностичний інструментарій визначення готовності дитини до школи.
Відповідно до мети, перед нами постають такі завдання:
1.
Проаналізувати теоретичні аспекти проблеми готовності дитини до школи у психолого-педагогічній літературі.
2.
Підібрати психодіагностичний
інструментарій визначення готовності дитини до школи.
3.
Провести експериментальне дослідження готовності дитини до школи.

5
Розділ

І
.
Теоретичні

аспекти

проблеми

готовності

дитини

до

школи

у

психолого
-
педагогічній

літературі

1.1.
Сутність

поняття
«
готовність

дитини

до

школи
»
Вступ до школи є однією з найважливіших подій у житті дитини.
Переживаються й осмислюються позитивні наслідки фізичного та соціально- психологічного розвитку дитини. Оскільки сьогодні багато дітей починають навчання не з семи-, а з шестирічного віку, виникає багато проблем і запитань. Тому виникає необхідність знати психологію шестирічного учня, адже різниця між такими дітьми величезна.
Готовність до школи в сучасних умовах розглядається, насамперед, як готовність до шкільного навчання чи навчальній діяльності. Цей підхід обґрунтований поглядом на проблему з боку періодизації психічного розвитку дитини і зміни ведучих видів діяльності. На думку Е.Е. Кравцової, проблема психологічної готовності до шкільного навчання одержує свою конкретизацію, як проблема зміни ведучих типів діяльності, тобто це перехід від сюжетно-рольових ігор навчальної діяльності. Такий підхід є актуальним
і значним, але готовність до навчальної діяльності не охоплює цілком феномена готовності до школи.
Л. І Божович ще в 60-і роки вказувала, що готовність до навчання в школі складається з визначеного рівня розвитку уявної діяльності, пізнавальних інтересів, готовності до довільної регуляції, своєї пізнавальної діяльності до соціальної позиції школяра. Аналогічні погляди розвивав
А.В. Запорожець, відзначаючи, що готовність до навчання в школі являє собою цілісну систему взаємозалежних якостей дитячої особистості, включаючи особливості її мотивації, рівня розвитку пізнавальної, аналітико- синтетичної діяльності, ступінь сформованості механізмів вольової регуляції.
Дуже довго вважалось, що критерієм готовності дитини до школи є рівень її розумового розвитку. Л. Виготський визначив, що готовністю до шкільного навчання є не стільки кількісний запас уяв, скільки рівень

6 пізнавальних процесів.
Запропонована програма ґрунтується на ствердженні Д. Ельконіна про те, що при вивченні дітей у перехідний період від дошкільного до молодшого шкільного віку «діагностична схема має включати діагностики як новоутворень дошкільного віку, так і початкових форм діяльності наступного періоду» та об’єднує чотири етапи визначення готовності дитини до школи: загальна, інтелектуальна, мотиваційно-вольова, особистісно-психологічна.
І. Загальна готовність. Загальний стан здоров’я: ріст, м’язовий тонус, зір, слух; дрібна моторика руки, графічні вміння («Графічний диктант» Д.
Ельконіна); нервова система: ступінь збудження та врівноваженості; розвиток ігрової діяльності; зорово-рухова та зорово-моторна координація
(тест Керна-Йєрасика)
II. Інтелектуальна готовність. Рівень розвитку арифметичних умінь
(тест В. Торосун); рівень розвитку механічної пам’яті (тест Д. Векслера); аналітико-синтетичні вміння («Прогресивні матриці Равена»); фонематичний слух і словниковий розвиток (тест В. Торосун); уміння встановлювати послідовність подій, рівень уваги (тест Д. Векслера); навченість (тест Т.
Вітцлака); творча уява (тест Т. Вітцлака); розвиток креативних умінь.
ІІІ. Мотиваційно-вольова готовність

рівень мимовільності (методики Керна-Йєрасика та Д.
Векслера);

рівень довільності(ті самі методики);

бажання відвідувати школу (методика «Так і ні»).
IV . Особистісно-психологічна готовність

форми мислення (тест Т. Вітцлака);

основні уявлення про природні та соціальні явища (тест
Т. Вітцлака);

короткочасна пам’ять;

саморегуляція;

емоційний стан.

7
У залежності від вибору тієї чи іншої концепції готовності дитини до шкільного навчання обираються основні її критерії та підбираються методики для їх діагностування. Але слід пам’ятати, що показниками готовності дитини до шкільного навчання виступає комплекс якостей і характеристик, які свідчать про досягнення в розвитку дитини. Ці показники слід розглядати як діагностичну основу навчальної, розвивальної та виховної діяльності вчителів уже в першому класі. За підсумками визначення готовності дитини до навчання у школі складаються картки, зразок яких дається в додатках 1-3.
Результати готовності дитини дозволяють:

конкретно визначити спрямованість навчання;

отримати дані для здійснення індивідуального підходу до дитини в навчально-виховному процесі;

скомплектувати спеціалізовані та диференційовані класи.
Залежно від цього, ми виділяємо наступну структуру компонентів готовності дитини до навчання у школі: морфогенетична готовність (стан здоров'я (фізіологічна зрілість), рівень фізичного розвитку (рівень сформованості дрібної моторики), біологічний вік; психологічна готовність
(інтелектуальна, емоційно-вольова, мотиваційна); соціальна готовність
(соціальна компетентність, комунікативні навички).
Морфогенетична готовність означає достатній рівень розвитку як фізіологічних, фізіологічних й анатомо-морфологічних функцій і структур дитячого організму. Цей рівень повинен забезпечити витримання дитиною відповідних навантажень і нести імпульси до подальшого розвитку.
Важливою складовою даної компоненти є соматичне і психічне здоров’я дитини, сформованість засобів здорового способу життя.
Інтелектуальні готовність пов'язана з відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини. Але не лише з рівнем який досягнуто: важливим
є фактор здатності цієї сфери до подальшого розвитку, утворення вищих психічних функцій, нових і між функціональних психологічних систем.

8
Соціальна готовність означає адекватність дитини, її здатність жити і розвиватися в соціальному оточенні, мати відповідні навички комунікації, вербальна активність, виконання ви відстоювання власної позиції, толерантність тощо.
1.2.
Морфогненетична

готовність

дитини

до

школи

І. Стан здоров'я
Фізіологічна готовність. Визначення групи здоров'я. Бажано мати у
індивідуальних медичних картках відомості про:
• особливості розвитку на етапі дошкільного дитинства, що обтяжили розвиток дитини: важкі пологи, травми, тривалі захворювання;
• темп розвитку в дошкільному дитинстві (чи вчасно дитина почала ходити, говорити);
• стан соматичного здоров'я дитини: характер відхилень у системах і функціях організму, хворобливість;
• скільки разів у минулому році хворіла, скільки днів у цілому.
II. Рівень фізичного розвитку
Бажано мати у індивідуальних медичних картках фіксацію показників довжини тіла, маси тіла й окружності грудної клітки.
III. Методи оцінювання біологічної зрілості дитини:
1. Пропорції тіла і темпи росту. Це найпростіший, але, втім, приблизний спосіб оцінювання біологічної зрілості. Як критерії використовуються не просто показники росту і ваги дитини, а, насамперед, пропорції тіла, що враховують співвідношення окремих його частин — голови, тулуба, кінцівок. Більш точне уявлення про ступінь біологічного дозрівання організму дають показники зміни пропорцій тіла в періоди так званих ростових стрибків. Так, у дошкільному віці (5-6 років) діти переживають напівзростовий стрибок, що є суттєвим показником зрілості організму.
Щоб дізнатися, чи пройшла дитина цей важливий етап,

9 використовують філіппінський тест. Попросіть дитину дістати правою рукою ліве вухо, провівши руку над головою. У спішність виконання цього завдання дитиною показує ступінь розвитку кістяка, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати і переробляти інформацію.
Фізіологами і гігієністами встановлено, що коли дитина починає відвідувати школу до того, як у неї пройшов напівзростовий стрибок, це негативно позначається на її здоров'ї, особливо на психічному, і рідко приносить успіхи в навчанні.
2. Кісткова зрілість. Окостеніння кістяка проходить через певні послідовні стадії. Це більш точний спосіб визначення ступеню біологічного дозрівання. Зазвичай перевіряють ступінь окостеніння кістяка лівої руки дитини. Ти пропонують покласти руку на стіл долонею вниз і по черзі піднімати пальці над столом, не вириваючи кисті од поверхні. Після цього виконати наступне завдання: повторити за дорослим двома руками вправи
«Перемога» і «Ріжки».
«Перемога» — стиснути в кулак усі пальці, крім вказівного і середнього. «Ріжки» — стиснути в кулак усі пальці, крім вказівного і мізинця. Запропонуйте дитині виконати ці вправи до 5 разів по черзі. Якщо стадії окостеніння проходять нормально, дитина справляється з цим завданням. У випадках утруднення визначення кісткового віку необхідно звернутися по допомогу до фахівців. Зробити рентгенограму кисті й зап'ястя лівої руки, одержати необхідну консультацію.
3. Зубна зрілість: молочні, а потім постійні зуби з'являються в людини у певному порядку. Якщо підрахувати кількість зубів, що прорізалися (чи що перемінилися), і зіставити цю величину зі стандартами, можна оцінити так звану зубну зрілість.
Зубну зрілість має сенс визначати у 2 роки (чи з'явилися всі молочні зуби) і у 6 років (як відбувається зміна молочних зубів на постійні). Із практики застосування цього тесту вважається достатньою для початку систематичного навчання у школі зміна чотирьох молочних зубів.

10 4. Зрілість кори головного мозку: (функціонування тім'яно- потиличних відділів).
1.3.
Інтелектуальна

готовність

І. Сформованість функцій мислення.
1.
Наочне-діюче мислення. (тест „Обведи контур”)
2.
Наочно-образне мислення. (методика „Малюнок людини”)
ІІ. Розвиток мови.
1.Фонематичний слух.
2.Звуковий аналіз слів.
3. Словниковий запас дитини старшого дошкільного віку має складати не менш 2000 слів, причому в ньому повинні бути представлені всі основні частини мови. Повинні бути присутніми у словнику дитини й узагальнюючі слова (типу ОДЯГ, ВЗУТТЯ, ПОСУД, ТВАРИНИ. ПТАХИ, ОВОЧІ,
ФРУКТИ тощо), що починають засвоюватися дітьми приблизно від трьох з половиною років.
Для дослідження словникового запасу застосовується низка спеціальних прийомів, що дають змогу з'ясувати наявність чи відсутність у ньому певних слів. От найпоширеніші з цих прийомів: називання предметів, що відносяться до різних логічних груп (наприклад, дитині пропонується назвати всі відомі їй дерева, квіти тощо); знаходження загальних назв
(узагальнюючих слів) для групи однорідних предметів; підбір ознак до певного предмету; підбір можливих дій до предмету; підбір предметів до заданої дії; підбір синонімів (слів, близьких за значенням); підбір антонімів
(слів із протилежним значенням) тощо. ( тест „Словниковий запас”).
4. Зв’язне мовлення. ( тест „Володіння зв’язним мовленням”)
ІІІ. Розвиток мислення.
1. Навченість, емпіричне чи теоретичне узагальнення.
Мовлення тісно пов'язане з інтелектом і відображає як загальний розвиток дитини, так і рівень її логічного мислення. Необхідно, щоб дитина вміла

11 знаходити у словах окремі звуки, тобто в неї має бути розвинений фонематичний слух. (методика „Послідовність подій”)
2. Образне мислення.
Вивчення особливостей інтелектуальної сфери можна почати з дослідження пам'яті – психічного процесу, нерозривно зв'язаного з розумовим. Для визначення рівня механічного запам'ятовування дається безглуздий набір слів: рік, слон, меч, мило, сіль, шум, рука, підлога, весна, син. Дитина, послухавши весь цей ряд, повторює ті слова, що він запам'ятав.
Може використовуватися повторне відтворення – після додаткового зачитування тих же слів – і відстрочене відтворення, наприклад, через годину після прослуховування Л.А. Вегнер [24] приводить такі показники механічної пам'яті, характерної для 6-7 літнього віку: з першого разу дитина сприймає не менш 5 слів з 10; після 3-4 прочитання відтворює 9-10 слів; через одну годину забуває не більш 2 слів які відтворювалися раніше; у процесі послідовного запам'ятовування матеріалу не з'являються «провали», коли після одного з прочитань дитина згадує менше слів, чим раніш і пізніше (що звичайно буває ознакою перевтоми)
Методика А.Р. Лурія [5] дозволяє виявити загальний рівень розумового розвитку, ступінь володіння узагальнюючими поняттями, умінням планувати свої дії. Дитині дається завдання запам'ятати слова за допомогою малюнків: до кожного чи слова словосполученню він робить лаконічний малюнок, що потім допоможе йому це слово відтворити, тобто малюнок стає засобом, що допомагає запам'ятати слова. Для запам'ятовування дається 10-12 слів і словосполучень, таких, як, наприклад: вантажівка, розумна кішка, темний
ліс, день, весела гра, мороз, примхлива дитина, гарна погода, сильна людина,
покарання, цікава казка. Через 1-1,5 години після прослуховування ряду слів
і створення відповідних зображень дитина одержує свої малюнки і згадує, для якого слова вона зробила кожний з них.
Рівень розвитку просторового мислення виявляється різними способами. Ефективна і зручна методика А.Л. Венгера [7] «Лабіринт».

12
Дитині потрібно знайти шлях до визначеного будиночка серед інших, невірних шляхів і тупиків лабіринту. У цьому йому допомагають образно задані вказівки – повз такі об'єкти (дерев, кущів, квітів, грибів) він пройде.
Дитина повинна орієнтуватися в самому лабіринті і схемі, що відображають послідовність шляху, тобто рішення задачі.
Найбільш розповсюдженими методиками, що діагностують рівень розвитку словесно-логічного мислення, є наступні: а) «Пояснення сюжетних картин»: дитині показують картинку і просять розповісти, що на ній намальовано. Цей прийом дає представлення про те, на скількт вірно дитин розуміє зміст зображеного, чи може виділити головне чи губиться в окремих деталях, на скільки розвинута її мова; б) «Послідовність подій» - більш складна методика. Це серія сюжетних картинок (від 3 до 6), на яких зображені етапи якоїсь знайомої дитині дії.
Вона повинна вибудувати з цих малюнків правильний ряд і розповісти, як розвивалися події.
Серії картинок можуть бути по змісту різного ступеня складності.
«Послідовність подій» дає психологу ті ж дані, що і попередня методика, але крім того, тут виявляється розуміння дитиною причинно-наслідкових зв'язків.
Узагальнення й абстрагування, послідовність умовиводів і деякі інші аспекти мислення вивчаються за допомогою методики предметної класифікації. Дитина складає групи карток із зображеними на них неживими предметами і живими істотами. Класифікуючи різні об'єкти, він може виділяти групи по функціональній ознаці і давати їм узагальнені назви.
Наприклад: меблі, одяг. Може по зовнішній ознаці («усе більше» чи «вони червоні»), по ситуативних ознаках (шафа і плаття поєднуються в одну групу, тому що «плаття висить у шафі»).
При доборі дітей у школи, навчальні програми яких значно ускладнені,
і до інтелекту що надходять пред'являються підвищені вимоги (гімназії, ліцеї), використовують більш важкі методики. Складні розумові процеси

13 аналізу і синтезу вивчаються при визначенні дітьми понять, інтерпретації прислів'їв. Відома методика інтерпретації прислів'їв має цікавий варіант, запропонований Б.В. Зейгарник [5]. Крім прислів'я дитині даються фрази, одна з яких за змістом відповідає прислів'ю, а друга не відповідає прислів'ю за змістом, але зовні неї нагадує. Дитина, вибираючи одну з двох фраз, пояснює – чому вона підходить до прислів'ю, але вже сам вибір яскраво показує, на змістовні чи зовнішні ознаки орієнтується дитина, аналізуючи судження.
Таким чином, інтелектуальна готовність дитини характеризується дозріванням аналітичних психологічних процесів, оволодінням навичками розумової діяльності.
1.4.
Психологічна

готовність

І. Розвиток довільної регуляції діяльності.
1. Уміння уважно слухати і точно виконувати найпростіші
вказівки дорослого, самостійно діяти за завданням дорослого, правильно відтворювати на аркуші паперу напрямок лінії.
2. Уміння орієнтуватися на систему умов задачі, переборюючи відволікаючий вплив побічних чинників.
3. Здатність до саморегуляції навчальної діяльності.
У свідомлення мети, уміння планувати дії з досягнення цілей, здатність орієнтуватися і відтворювати зразок, контролювати результати. Уміння діяти за правилом.
4.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал