Діагностичні матеріали На допомогу консультантам психолого-медико-педагогічної консультації Первомайськ 2016



Сторінка1/5
Дата конвертації11.05.2017
Розмір0.79 Mb.
  1   2   3   4   5
УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ
ПЕРВОМАЙСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ПЕРВОЙСЬКА МІСЬКА ПИХОЛОГО-МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

060606 логотип

Психолого-педагогічне вивчення інтелектуального розвитку дитини дошкільного віку

(діагностичні матеріали)

На допомогу консультантам психолого-медико-педагогічної консультації

Первомайськ 2016

Психолого-педагогічне вивчення інтелектуального розвитку дитини дошкільного віку (діагностичні матеріали)/ [Упорядник Л.Дудченко]. – Первомайськ, 2016. – 40 с.




Упорядник:
Л.О. Дудченко, завідувач Первомайської міської псхолого-медико-педагогічної консультації

Рецензент:

В.І. Гайдаєнко, завідувач Миколаївської обласної психолого-медико-педагогічної консультації

Відповідальні за випуск:

Г.Ф.Остапенко, начальник управління освіти Первомайської міської ради
Комп`ютерна верстка, дизайн:

А.П.Рябикін
Посібник містить матеріали щодо вікових норм інтелектуального та мовленнєвого розвитку дошкільників, діагностичні матеріали для визначення рівня розвитку психічних функцій та мовлення дітей дошкільного віку.

Рекомендовано методичною радою управління освіти Первомайської міської ради, протокол № 3 від 19.05.2016 р.

Зміст

Вступ
Дитинство – етап підготовки до майбутнього життя, що є унікальним та найбільш важливим в розвитку кожної людини. Період від народження до вступу до школи - вік найбільш стрімкого фізичного і психічного розвитку дитини, першочергового формування якостей, необхідних людині протягом всього подальшого життя. Особливістю цього періоду є те, що він забезпечує саме загальний розвиток, слугує фундаментом для набуття в подальшому спеціальних знань і навичок, засвоєння різних видів діяльності.

На сучасному етапі в Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості дітей, які мають проблеми в розвитку. Вчасне виявлення, комплексне обстеження дітей з відхиленнями у розвитку, що покладається на психолого-медико-педагогічні консультації, допомагають якнайповніше виявити причини інтелектуальних та мовленнєвих порушень, дати ймовірний прогноз щодо специфіки навчання дітей, його оптимізації, визначити умови для організації планомірного корекційно-розвивального освітнього процесу. Адже успішна корекція первинних відхилень та супутніх порушень у дошкільників є можливою лише за умов: врахування вікових, індивідуальних мовленнєвих та психофізичних особливостей дітей; розробки індивідуальних програм роботи з урахуванням компенсаторних можливостей та індивідуальної динаміки розвитку дошкільника; взаємозв’язку у роботі педагогічного колективу, практичного психолога та медичного персоналу; співпраці педагогів з батьками шляхом повідомлення про актуальні та потенційні можливості кожної дитини; рекомендації форм навчання і виховання "особливих" дітей.




Вікові особливості дітей дошкільного віку

Вікові особливості дітей 3-4 років

Анатомо-фізіологічні особливості

Три роки – це вік, коли дитина вступає в період дошкільного дитинства.



Основні показники фізичного розвитку дитини на цей момент такі: зріст 96 + 4,3 см, вага 12,5 + 1 кг, окружність грудної клітини 51,7 + 1,9 см, окружність голови 48 см, кількість молочних зубів 20. Об’єм черепної коробки трирічної дитини становить вже 80% від об’єму черепа дорослого.

Особливості опорно-рухового апарату. Фізіологічні вигини хребта дитини четвертого року життя нестійкі, кістки і суглоби легко піддаються деформації під впливом несприятливих факторів. Суглоби пальців можуть деформуватися (наприклад, якщо малюк часто ліпить з надмірно жорсткого пластиліну). Неправильні пози (зведення плечей, опускання одного плеча, постійно опущена голова) можуть стати звичними, порушується постава. А це, в свою чергу, негативно позначається на функції кровообігу і дихання. В період 3-4 років діаметр м'язів збільшується в 2-2,5 рази, відбувається диференціація м'язових волокон. Дітям, особливо на початку четвертого року життя, легше даються рухи всією рукою (прокотити м'яч, машину), оскільки велика мускулатура в своєму розвитку випереджає дрібну. Але поступово в процесі образотворчої діяльності, в будівельних і дидактичних іграх удосконалюються рухи кисті і пальців. Піднімання рук вгору, в сторони, нахили, похитування і повороти тулуба сприяють оволодінню своїм тілом.

Дихальні шляхи у дітей відрізняються від дихальних шляхів дорослих. Просвіти повітроносних шляхів (гортань, трахея, бронхи, носові ходи) у дитини значно вужчі. Слизова оболонка, яка їх вистилає, ніжна і ранима. Цим обумовлена схильність до запальних захворювань органів дихання. Дитина трьох-чотирьох років ще не може свідомо регулювати дихання і узгоджувати його з рухами. Важливо привчати дітей дихати носом природно і без затримки. Дуже корисні для малюків вправи, що вимагають посиленого видиху: ігри з пушинками, легкими паперовими виробами.

Серцево-судинна система в порівнянні з органами дихання краще пристосована до потреб зростаючого організму. Проте серце дитини працює добре лише за умови посильних навантажень. Швидкість кровотоку у дітей більша, ніж у дорослих. Кров'яний тиск в середньому становить 95/58 мм ртутного стовпчика. В дошкільному віці відбувається вдосконалення будови і діяльності центральної нервової системи. У цих процесах значна роль належить не тільки безпосередньому сприйняттю, але й мовленню, за допомогою якого дитина узагальнює й уточнює те, що сприймається. Здатність до концентрації уваги легко порушується під впливом оточуючих подразників. Якщо на занятті в момент пояснення з вулиці доноситься шум або в кімнату увійшов сторонній, діти миттєво відволікаються. Вихователі на цей випадок повинні знати прийоми, за допомогою яких можна з мінімальною затратою часу перемкнути увагу дітей на навчальне завдання. Процеси збудження і гальмування в корі головного мозку легко іррадіюють. Зовні це виражається в зайвих рухах, метушливості, діти багато говорять або, навпаки, замовкають. Часто спостерігається підвищена збудливість, що призводить до швидкої втомлюваності дітей.

У дитини 3-3,5 років взаємодія сигнальних систем ще недосконала. Рівень міжаналізаторних зв'язків такий, що в момент виконання вправ діти часом не можуть сприйняти словесні інструкції вихователя. Більш ефективним буде надання дитині безпосередньої допомоги: повернути її корпус, руки, задаючи правильну амплітуду рухів, і т.д. На цьому етапі важливо гармонійно поєднувати безпосередні і словесні засоби впливу на дітей.

Розвиток особистості

Четвертий рік життя характеризується двома якісно новими рисами. Одна пов'язана з формуванням особистості дитини, інша – з формуванням її діяльності.

З віком малюк серед інших знань набуває і знання про самого себе. У два з половиною роки дитина впізнає себе в дзеркалі, а дещо пізніше - на фотографії. Період появи в мовленні дитини займенника «я» (наприкінці раннього віку) знаменується змінами в її поведінці – виникає прагнення діяти самостійно. Л.І. Божович зазначає, що з виникненням «системи Я» в психіці дитини виникають і інші новоутворення. Найзначнішим з них є самооцінка і пов'язане з нею прагнення відповідати вимогам дорослих, бути хорошим.

Наявність одночасно існуючих, але протилежно спрямованих тенденцій - діяти згідно з власним бажанням та відповідно до вимог дорослих – створює у дитини неминучий внутрішній конфлікт і тим самим ускладнює його внутрішній психічний стан.

Елементи самосвідомості у дитини трьох-чотирьох років проявляються у не завжди вдалому протиставленні себе оточуючим. Тому кінець третього і частково четвертий рік життя називають «кризовим» віком, якому властиві спалахи негативізму, упертості, нестійкість настрою. Друга особливість полягає в тому, що дії дітей в грі, малюванні, конструюванні набувають свідомого характеру, що дозволяє малятам створювати конкретні образи (в малюванні, ліпленні), зводити споруди, виконувати певну роль в грі тощо. Навмисність, довільність дій, тобто підпорядкування їх певним зразкам, важливі для розвитку дитини, але на четвертому році її життя вони тільки формуються. Тому діяльність носить нестійкий характер. Малюкові важко утримати у свідомості мету діяльності. Відволікання дітей часте і на заняттях, і в грі, і в побуті. Молодші дошкільники відволікаються протягом однієї гри іноді до 12-13 разів.

Довільність діяльності передбачає наявність вміння її планувати. Але це більш характерно для середнього та старшого дошкільного віку. У молодшому ж віці з ігрового матеріалу дитина вибирає 2-3 предмети, потрібних для початку гри, не турбуючись про решту; вибирає роль, яка їй подобається, не думаючи про взаємодію з партнером. Тому, щоб підтримати гру, потрібно все необхідне для її продовження розташувати в поле зору дітей.

На стійкість діяльності, результативність та якість роботи позитивно впливає пропозиція значущого для дитини мотиву діяльності. Молодшого дошкільника заохочує бажання зробити річ для себе, для своєї гри (ліплення, малювання, конструювання). Мотив суспільної користі для дитини малоефективний, але вона охоче трудиться для близької людини: виховательки, мами, бабусі, улюбленої ляльки.

У віці 3-4 років дитина поступово виходить за межі сімейного кола. Її спілкування стає позаситуативним. Дорослий починає виступати для дитини не тільки в якості члена сім'ї, але і як носій певної суспільної функції. Бажання дитини виконувати таку ж функцію призводить до протиріччя з її реальними можливостями. Рішенням цього протиріччя стає розвиток ігрової діяльності як провідної в дошкільному віці.

Основним змістом гри молодших дошкільнят є дії з іграшками і предметами-замінниками. Тривалість гри невелика. Молодші дошкільнята обмежуються грою з однією-двома ролями з простими, нерозгорнутими сюжетами. Ігри з правилами в цьому віці тільки починають формуватися.

Найбільш вираженою особливістю дітей початку 4-го року життя є їх прагнення до самостійності. Дітям притаманна здатність до уміння заздалегідь уявити собі деякий бажаний результат і активно діяти в напрямку його досягнення. Однак будь-які зусилля для досягнення результату повинні приносити задоволення. І для багатьох цілей, які ставить перед собою маленька дитина, це задоволення залежить у першу чергу від визнання і схвалення її досягнень дорослими. Підтримка і схвалення дорослих породжують у дітей радісне відчуття своєї компетентності, уявлення про себе як про того, що може і який уміє. Коли дитина заявляє: «Я сама», вона опиняється в становищі, вихід з якого можливий за двома напрямками:

Дитина

Впоралась з завданням



Не може впоратись самостійно (або їй не дозволяють)

Отримує схвалення. Вірить у себе

Ставить нові цілі

Втрачає інтерес. Не набуває віри у свої сили



Розвиток психічних процесів

Роки дошкільного дитинства – це роки інтенсивного психічного розвитку і появи нових, раніше відсутніх, психічних особливостей. Провідною потребою дитини даного віку є потреба в спілкуванні, повазі, визнанні самостійності. Провідна діяльність – ігрова. У цей період відбувається перехід від маніпулятивної гри до рольової.



Сприйняття. Провідною пізнавальною функцією є сприйняття. Значення сприйняття в житті дошкільника дуже велике, оскільки воно створює фундамент для розвитку мислення, сприяє розвитку мовлення, пам'яті, уваги, уяви. Добре розвинене сприйняття може проявлятися у вигляді спостережливості дитини, її здатності помічати особливості предметів і явищ, деталі, які не помітить дорослий. В процесі навчання сприйняття буде удосконалюватись і відточуватись в процесі узгодженої роботи, спрямованої на розвиток мислення, уяви, мовлення. Сприйняття молодшого дошкільника 3-4 років носить предметний характер, тобто властивості предмета, наприклад колір, форма, смак, величина та ін., не відокремлюються у дитини від предмета. При сприйнятті об’єкта дитина усвідомлює лише найбільш яскраві його характеристики. Наприклад: трава зелена, лимон кислий і жовтий. Діючи з предметами, дитина починає виявляти їх окремі якості, осягати різноманітність властивостей. Це розвиває її здібність відокремлювати властивості від предмета, помічати схожі якості в різних предметах і різні в одному.

Увага. Здатність дітей керувати увагою дуже невелика. Як і раніше, дитині складно спрямувати увагу на предмет за допомогою словесних вказівок. Щоб переключити її увагу з об'єкта на об'єкт, часто потрібно неодноразово повторювати інструкцію. Обсяг уваги з двох об'єктів на початку року зростає до чотирьох до кінця року. Дитина може утримувати активну увагу протягом 7-8 хвилин. Увага носить в основному мимовільний характер, її стійкість залежить від характеру діяльності. На стійкість уваги негативно впливає імпульсивність поведінки дитини, бажання негайно отримати вподобаний предмет, відповісти, зробити.

Пам'ять. Процеси пам'яті залишаються мимовільними. Як і раніше переважає впізнавання. Об'єм пам'яті істотно залежить від того, пов'язаний матеріал в смислове ціле чи носить розрізнений характер. Діти даного віку на початку року можуть запам'ятати за допомогою наочно-образної, а також слухової вербальної пам'яті два об'єкти, до кінця року – до чотирьох об'єктів.

Дитина добре запам'ятовує все, що являє для неї життєвий інтерес, викликає сильний емоційний відгук. Міцно засвоюється інформація, яку вона бачить і чує багато разів. Інтенсивно розвивається рухова пам'ять: краще запам’ятовується те, що було пов'язане з власним рухом.


Мислення. В три-чотири роки дитина, нехай недосконало, намагається аналізувати те, що бачить навколо себе; порівнювати предмети один з одним і робити висновки про їх взаємозалежність. В побуті та на заняттях, в результаті спостережень за навколишнім, які супроводжуються поясненнями дорослого, діти поступово отримують елементарне уявлення про природу і побут людей. Дитина і сама прагне пояснити те, що бачить навколо. У частини дітей вже починає проявлятися здатність вирішувати завдання за уявленням. Діти можуть порівнювати предмети за кольором і формою, виділяти відмінності за іншими ознаками. З’являється здатність до узагальнення: за кольором (це все червоне), формою (це все кругле), величиною (це все маленьке).

На четвертому році життя діти дещо частіше, ніж раніше, користуються в розмові родовими поняттями типу іграшки, одяг, фрукти, овочі, тварини, посуд, включають в кожне з них більше число конкретних найменувань. Однак поняття загального і конкретного розуміються дитиною своєрідно. Так, наприклад, слова посуд, овочі є для неї лише збиральними назвами для груп предметів, а не абстрактними поняттями, як це буває при більш розвинутому мисленні.



Уява. На четвертому році життя уява у дитини розвинена ще слабко. Малюка можна легко вмовити діяти з предметами, перевтілюючи їх (наприклад, використовувати паличку як термометр), але елементи «активної» уяви, коли дитину захоплюють сам образ і можливість діяти самостійно в уявній ситуації, лише починають формуватися і проявлятися. У молодших дошкільнят задум народжується нерідко після того, як виконано дію, а якщо і формулюється до початку діяльності, то є нестійким. Задум легко руйнується або втрачається по ходу його реалізації, наприклад, при зустрічі з труднощами або при зміні ситуації. Саме виникнення задуму відбувається стихійно, під впливом ситуації, предмету, короткочасного емоційного переживання. Малюки ще не вміють направляти свою уяву. У дітей 3-4 років спостерігаються лише елементи попереднього планування гри або продуктивних видів діяльності.

Мовлення. Мовлення дітей в основному продовжує залишатися ситуативним та діалогічним, але стає більш складним і розгорнутим. Словниковий запас збільшується за рік в середньому до 1500 слів. Індивідуальні відмінності коливаються від 600 до 2300 слів. Змінюється словниковий склад мови: зростає в порівнянні з іменниками частка дієслів, прикметників і інших частин мови. Довжина речень збільшується, з'являються складні речення.

У мовленні дітей четвертого року життя є ще одна особливість: займаючись якою-небудь справою, діти часто супроводжують свої дії малозрозумілою для оточуючих негучною промовою, «бурмотінням». Ці «розмови з собою» мають величезне значення для розвитку дітей. З їх допомогою дитина утримує в пам'яті поставлені перед собою цілі, будує нові плани, обмірковує шляхи їх досягнення, нарешті, виконує на словах дії, які опускає в реальності.

Вікові особливості дітей 4-5 років
Анатомо-фізіологічні особливості

Темп фізичного розвитку дитини з 4-го по 6-й рік життя приблизно однаковий: середнє збільшення в рості за рік становить 5-7 см, в масі тіла - 1,5-2 кг. Зріст чотирьохрічних хлопчиків - 100,3 см. До п'яти років він збільшується приблизно на 7,0 см. Середній зріст дівчаток чотирьох років - 99,7 см, п'яти років - 106,1 см. Маса тіла в групах хлопчиків і дівчаток дорівнює відповідно в 4 роки 15,9 і 15,4 кг , а в 5 років - 17,8 і 17,5 кг.



Особливості опорно-рухового апарату. До п'яти років співвідношення розмірів різних відділів хребта у дитини стає таким, як у дорослого, але зростання хребта триває аж до зрілого віку. Скелет дитини-дошкільника відрізняється гнучкістю, так як процес окостеніння ще не закінчений. У зв'язку з цим дітям 4-5 років не можна на фізкультурних заняттях давати силові вправи, необхідно постійно стежити за правильністю їх постави. Тривале збереження однієї пози може викликати перенапруження мускулатури і в кінцевому підсумку порушення постави. Тому на заняттях, пов'язаних із збереженням статичної пози, використовуються різноманітні форми фізкультурних пауз.

М'язи розвиваються в певній послідовності: спочатку великі м'язові групи, потім дрібні. Слід суворо дозувати навантаження, зокрема, для дрібних м’язових груп. Для малюнків олівцем дитині не дають великих аркушів паперу, так як її стомлює необхідність замальовувати велику поверхню. Для зображення окремих предметів рекомендується використовувати папір розміром на половину аркуша, для сюжетних малюнків – 28 х 20 см.



Органи дихання. Потреба організму дитини в кисні зростає за період від 3 до 5 років на 40%. Відбувається перебудова функції зовнішнього дихання. Черевний тип дихання, що переважає у дітей 2- 3 років, до 5 років починає замінюватися грудним. До цього ж віку дещо збільшується життєва ємність легень (в середньому до 900-1060 см3), причому у хлочиків вона більша, ніж у дівчаток.

Серцево-судинна система. Абсолютна вага серця в цьому віці дорівнює 83,7 г, частота пульсу - 99 ударів на хвилину, а середній рівень кров'яного тиску 98/60 мм ртутного стовпчика. Взагалі, спостерігаються великі індивідуальні коливання показників серцевої діяльності та дихання. Так, в 4 роки частота серцевих скорочень (пульсу) в хвилину коливається від 87 до 112, а частота дихання - від 19 до 29. У віці 4-5 років ритм скорочень серця легко порушується, тому при фізичному навантаженні серцевий м'яз швидко втомлюється. Ознаки втоми виражаються в почервонінні або блідості шкіри обличчя, прискореному диханні, некоординованості рухів. Важливо недопускати втомлення дітей, вчасно змінювати навантаження і характер діяльності. При переході на більш спокійну діяльність ритм серцевих скорочень швидко нормалізується, і працездатність серцевого м'язу відновлюється.

Розвиток органів чуття. Перші п'ять років життя - «золота пора» розвитку сенсорних здібностей дітей. Кришталик ока дошкільника має більш пласку, ніж у дорослого, форму. Звідси і деяка далекозорість. Однак легко може розвинутися і короткозорість. Так, при розгляданні ілюстрацій, та ще й за погано освітленим столом, при роботі з олівцем, з різними дрібними предметами дитина напружує зір, сильно нахиляється. М'язи очей при цьому для кращого заломлення світлових променів змінюють форму кришталика, внутрішньоочний тиск також змінюється, очне яблуко збільшується. Часто повторюючись, ці зміни можуть закріпитися. Отже, необхідно виробляти у дітей правильну робочу позу і здійснювати постійний контроль за нею як на заняттях, так і в їх самостійній діяльності.

У дитини 4-5 років триває процес розвитку органу слуху. Барабанна перетинка ніжна і легкоранима, окостеніння слухового каналу і скроневої кістки не закінчилося, тому в порожнині вуха легко може виникнути запальний процес. З ранимістю органу слуху і незавершеністю формування центральної нервової системи пов'язана велика чутливість дошкільнят до шуму. Якщо життя дітей в групі постійно протікає на тлі шуму близько 45-50 децибелів, настає стійке зниження слуху. Кубики і стільці, що падають, гучні розмови створюють шум приблизно у 70-75 децибелів. Ось чому в дошкільних дитячих установах повинна проводитися активна боротьба з шумом: необхідно привчати дітей правильно користуватися іграшками, обережно переносити стільці, говорити неголосно.



Розвиток вищої нервової діяльності. Центральна нервова система є основним регуляторним механізмом фізіологічних і психічних процесів. Нервові процеси – збудження і гальмування – у дитини, як і у дорослого, характеризуються трьома основними властивостями: силою, врівноваженістю і рухливістю. До 4-5 років у дитини зростає сила нервових процесів, підвищується їх рухливість. Але особливо характерним для дітей цього віку є вдосконалення міжаналізаторних зв'язків і механізму взаємодії сигнальних систем.

Поступово вдосконалюється можливість супроводжувати промовою свою гру, діти легко сприймають вказівки дорослого в процесі різної діяльності. У дітей чотирьох років механізм зіставлення слова з реальною дійсністю розвинений ще недостатньо. Сприймаючи навколишнє, вони орієнтуються в основному на слова дорослого. На п'ятому році життя зростає самостійність дій, умовиводів.

Однак нервові процеси у дитини середнього дошкільного віку далекі від досконалості. При порушенні звичних умов життя, при втомі це проявляється в бурхливих емоційних реакціях, недотриманні правил поведінки. Водночас, саме до п'яти років посилюється ефективність педагогічних впливів, спрямованих на концентрацію нервових процесів у дітей. Тому на заняттях і в побуті потрібно удосконалювати реакції дитини на сигнал: включати у фізкультурні заняття ходьбу і біг зі зміною ведучого; широко використовувати дидактичні ігри та ігри з правилами.

Умовно-рефлекторні зв'язки утворюються у дітей швидко: після 2-4 поєднань умовного сигналу з підкріпленням. Але стійкості вони набувають не відразу (лише після 15-70 поєднань) і не завжди відрізняються міцністю. Порівняно важко формуються різні види умовного гальмування. Тому, щоб навчити дітей 4-5 років дотримуватися правил поведінки, їм мало пояснити, що можна, що не можна і що потрібно робити, необхідно постійно тренувати їх у відповідних вчинках. Важливо, щоб складні системи зв'язків, з яких складаються навички, вміння, зміцнювалися поступово, на повторюваному з ускладненнями матеріалі.

Розвиток особистості

Щоб сприяти особистісному розвитку дитини 4-5 років, необхідно враховувати наступне.

По-перше, в цьому віці вже закладаються основи творчого ставлення до предметного світу. Для цієї мети можна використовувати ті поробки, які дитина створює своїми руками для гри або в якості подарунка кому-небудь. Якщо дорослий систематично буде підкреслювати, що дитина зробила щось сама, що вона вже багато чого вміє і зможе для кожного створити атмосферу заслуженого визнання й успіху, то задоволення, яке при цьому буде відчувати дитина, спонукатиме її і далі ставити подібні завдання.

По-друге, в цей період може виникнути і справді пізнавальне ставлення до світу, безкорислива потреба в знаннях з інтересом і бажання знати. Для подальшого розвитку пізнавального інтересу важливо не лише давати дитині нові знання в захоплюючій формі, необхідно з повагою ставитися до її власних розумових пошуків і їх результатів. На п'ятому році життя дитина вже здатна мислити, не опираючись на безпосередній досвід. У неї з'являється коло словесних знань. Оперуючи такими знаннями, дитина може іноді приходити до неправильних висновків, отримувати логічно недосконалі результати. Будь-які прояви неповаги до цих перших самостійних інтелектуальних кроків можуть відбити у дитини інтерес до сфери знань і позбавити її впевненості в собі. Тому найважливішою вимогою до особистих відносин дорослих з дітьми є серйозне і шанобливе ставлення до всіх, навіть невірних, міркувань дитини.

Це не означає, що дорослі повинні схвалювати будь-які невірні думки та міркування дітей. Дорослим слід не оцінювати дітей, а обговорювати з ними їх міркування і заперечувати їм як би на рівних, а не зверхньо. Звідси природно випливає, що новими по відношенню дитини до інших людей повинні стати, з одного боку, інтерес і повага до дорослого як до джерела нових знань, а з іншого – шанобливе і зацікавлене ставлення до аналогічних інтелектуальних пошуків його однолітків.

Ставлення до однолітків в цьому віці носить ще не диференційований характер. Діти в основному ділять однолітків на «поганих» і «хороших», і ці оцінки дуже залежать від оцінки дорослих. Так, більшість дітей п'ятого року життя вважають однолітків поганими тому, що вихователь робить їм зауваження за те, що вони повільно їдять, погано засинають і т.п.

У розвитку свідомості дітей відкриваються дві важливі можливості, від правильного використання яких суттєво залежить загальний рівень їх розумового розвитку. Одна з можливостей пов'язана з тим, що на п'ятому році життя діти здатні в своєму пізнанні навколишнього виходити за межі того, з чим безпосередньо стикаються самі. Починаючи з цього віку діти можуть поступово накопичувати фактичні знання про різні предмети і явища, які вони не бачили і про які знають тільки зі слів дорослого (про тварин і машин, міста і країни тощо). Важливо розуміти, що коли дитина накопичує такі уявлення, вона не просто збільшує обсяг знань про навколишнє. У неї природно виникає відношення до тих нових сфер життя, з якими її знайомлять: симпатія до дельфінів і боязке ставлення до акул, співчуття до людей, повага до їх здатності пристосовуватися до складних умов. А це означає, що дорослий не тільки дає знання, а й принциово розширює коло подій і предметів, що викликають у дитини емоційний відгук: співчуття і обурення, повагу та інтерес. Почуття, які переживає дитина з приводу далеких і особисто їй незнайомих істот або подій, по суті своїй безкорисливі, не пов'язані з егоїстичними бажаннями і намаганнями. Тим самим дорослі виводять дитину за межі вузьких і егоїстичних інтересів, роблячи найперші кроки в формуванні майбутнього громадянина світу.

Діти 4-5 років прагнуть до самостійності, але невдачі бентежать їх. Накопичуючись, безуспішні зусилля породжують невпевненість. Між тим, довільність підтримується саме успішністю виконання завдання дорослого або справи, яку дитина задумала зробити сама.

В ігровій діяльності дітей середнього дошкільного віку з'являються рольова взаємодія. Вона вказуює на те, що дошкільнята починають відокремлювати себе від прийнятої ролі. В процесі гри ролі можуть змінюватися. Ігрові дії починають виконуватися не заради них самих, а заради сенсу гри. Проходить розподіл ігрових і реальних взаємодій дітей.

Розвиток психічних процесів

Найбільш яскраво розвиток дітей середнього дошкільного віку (4-5 років) характеризують довільність, цілеспрямованість психічних процесів, що свідчить про збільшення участі волі в процесах сприйняття, пам'яті, уваги.

Сприйняття. Дитина освоює прийоми активного пізнання властивостей предметів: вимірювання, порівняння шляхом накладення, прикладання предметів один до одного і т.п. В процесі пізнання дитина знайомиться з різними властивостями навколишнього світу: кольором, формою, величиною, предметів, характеристиками часу, простору, смаку, запаху, звуку, якості поверхні. Вона вчиться сприймати їх прояви, розрізняти відтінки і особливості, освоює способи виявлення, запам'ятовує назви. У цей період формуються уявлення про основні геометричні фігури (квадрат, коло, трикутник, овал, прямокутник і багатокутник); про сім кольорів спектру, білий і чорний; про параметри величини (довжину, ширину, висоту, товщину); про простір (далеко, близько, глибоко, мілко, там, тут, вгорі, внизу); про час (ранок, день, вечір, ніч, пору року, години, хвилини і ін.); про особливі властивості предметів і явищ (звук, смак, запах, температуру, якість поверхні та ін.).

Увага. Збільшується стійкість уваги. Дитині стає доступною зосереджена діяльність протягом 15-20 хвилин. При виконанні будь-яких дій вона здатна утримувати в пам'яті нескладну умову.

Для того, щоб дошкільник вчився довільно управляти своєю увагою, його треба просити більше міркувати вголос. Якщо дитину 4-5 років просити постійно називати вголос те, що вона повинна тримати в колі своєї уваги, то вона буде у змозі довільно протягом досить тривалого часу утримувати свою увагу на тих чи інших предметах та на їх окремих деталях, властивостях.



Пам'ять. У цьому віці починають розвиватися процеси спочатку довільного пригадування, а потім і навмисного запам'ятовування. Вирішивши щось запам'ятати, дитина тепер може використовувати для цього і деякі дії, наприклад повторення. До кінця п'ятого року життя з'являються самостійні спроби елементарної систематизації матеріалу в цілях його запам'ятовування.

Довільне запам'ятовування і пригадування полегшуються, якщо дитині зрозуміла і емоційно близька мотивація цих дій (наприклад, запам'ятати, які іграшки потрібні для гри, вивчити вірш «в подарунок мамі» і т. д.).

Дуже важливо, щоб дитина з допомогою дорослого осмислювала те, що вивчає. Осмислений матеріал запам'ятовується навіть тоді, коли не ставиться мета його запам'ятати. Безглузді елементи легко запам'ятовуються лише в тому випадку, якщо матеріал приваблює дітей своєю ритмікою, або, як лічилки, вплітаючись у гру, стає необхідним для її здійснення.

Об'єм пам'яті поступово зростає, і дитина п'ятого року життя більш чітко відтворює те, що запам'ятала. Так, переказуючи казку, вона намагається точно передати не тільки основні події, а й другорядні деталі, пряму і авторську мову. Діти запам'ятовують до 7-8 назв предметів. Починає формуватися довільне запам'ятовування: діти здатні прийняти завдання на запам'ятовування, пам'ятають доручення дорослих, можуть вивчити невеликий вірш і т.д.



Мислення. Починає розвиватися образне мислення. Діти вже здатні використовувати прості схематичні зображення для вирішення нескладних завдань. Вони можуть будувати за схемою, вирішувати завдання з лабіринтами. Розвивається передбачення. Діти можуть сказати, що відбудеться в результаті взаємодії об'єктів, на основі їх просторового розташування. Проте при цьому їм важко стати на позицію іншого спостерігача і у внутрішньому плані вчинити уявне перетворення образу. Для дітей цього віку особливо характерні відомі феномени Ж. Піаже: збереження кількості, об'єму і величини. Наприклад, якщо дитині пред'явити три чорних кола з паперу і сім білих і запитати: «Яких кіл більше – чорних або білих?». Більшість дасть відповідь, що білих більше. Але якщо запитати: «Яких більше – білих або паперових?», відповідь буде такою ж – більше білих.

У дітей 4-5 років переважає наочно-образне мислення, і головне завдання педагога – формування різноманітних конкретних уявлень. Але не слід забувати, що мислення людини – це і здатність до узагальнення, тому необхідно також навчати дітей узагальнювати. Дитина даного віку здатна аналізувати об'єкти одночасно за двома ознаками: кольором і формою, кольором і матеріалом і т.п. Вона може порівнювати предмети за кольором, формою, величиною, запахом, смаком та іншими властивостям, знаходячи відмінності і подібність. До 5 років дитина може зібрати картинку з чотирьох частин без опори на зразок і з шести частин з опорою на зразок. Може узагальнювати поняття, що відносяться до наступних категорій: фрукти, овочі, одяг, взуття, меблі, посуд, транспорт.



Уява. Уява продовжує розвиватися. Формуються такі її особливості, як оригінальність і довільність. Діти можуть самостійно придумати невелику казку на задану тему.

Мовлення. В середньому дошкільному віці покращуються вимова звуків і дикція. Мова привертає увагу дітей і активно використовується ними. Вони вдало імітують голоси тварин, інтонаційно виділяють мову тих чи інших персонажів. Інтерес викликають ритмічна структура промови, рими. Розвивається граматична сторона мовлення. Діти займаються словотворенням на основі граматичних правил. Мовлення дітей при взаємодії один з одним носить ситуативний характер, а при спілкуванні з дорослим стає позаситуативним.

Збагачується словниковий запас дітей, розширюються можливості використання слів. Якщо звертати увагу дитини на явища природи, на її красу, розглядати разом з нею пейзажі, то вже в 4-5 років вона починає оперувати відповідним словником. І хоча в цьому віці діти в основному говорять про колір і розмір об'єктів, майже третя частина визначень розгорнуті, тобто з перераховуванням двох-трьох ознак, з елементами порівняння, з поясненням («Сніг білий і дещо блакитний»; «Блищить, як золотий»).

На п'ятому році життя дитини дещо змінюється і морфологічний склад висловлювань за рахунок більш частішого використання дієслів, прикметників і прислівників. Це сприяє тому, що в мові з'являються прості поширені та складні речення. Дитячі розповіді в середньому складаються з24-25 слів. Формуються й інші ознаки зв'язного мовлення, зокрема завершеність теми, виділення частин оповідання та ін.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал