Державний вищий навчальний заклад




Сторінка5/6
Дата конвертації16.01.2017
Розмір4.8 Kb.
1   2   3   4   5   6
ТЕМА 10 “ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ ПОКАЗНИКИ ВИКОРИСТАННЯ ПАРКУ
РУХОМОГО СКЛАДУ”
ПЛАН
1.1. Транспортна робота, що виконується парком рухомого складу.
1.2. Система показників роботи парку рухомого складу (простий цикл перевезень).
1.1. Транспортна робота, що виконується парком рухомого складу
Група транспортних засобів, об’єднаних організаційно або виконанням спільної задачі, називається парком рухомого складу.
Основні показники, що визначають трансортну роботу, яка виконується парком автомобілів, можна об'єднати у дві групи:
1-ша група - показники чисельності парку рухомого складу та використання часу його перебування в АТП, що визначають кількість автомобіле-годин роботи рухомого складу на лінії;
2-а група - показники продуктивності рухомого складу, що характеризують середню годинну виробітку у тоннах або у тонно-кілометрах.
При обліку та аналізові роботи парку рухомого складу користуються середніми значеннями показників, які розраховуються як середньовиважені величини.
1.2. Система показників роботи парку рухомого складу (простий цикл
перевезень)
1.2.1. Показники першої групи
До показників першої групи відносяться:
1. Обліковий склад парку рухомого складу А призначений для виконання основної виробничої діяльності та визначається як:



1
m
j
j

A
D



,


/ 1 / де
j

- кількість автомобіле-днів перебування в АТП автомобілів j-тої групи;
D - кількість календарних днів у періоді, що розглядається. m - кількість колон або марок автомобілів.
2. Коефіцієнт використання автомобілів парку

, що показує, яка частина автомобілів з їх загального числа парку рухомого складу використовується для роботи на лінії, та визначається:



m
j
j
j
A
À

 



/ 2 /

81 3. Тривалість роботи автомобіля на лінії (або час роботи автомобіля у наряді) визначається:



1
Í
m
j
j
j
j
A
T
T
A


 





/ 3 /
1.2.2. Показники другої групи
Визначимо показники другої групи.
1. Середня вантажопідйомність автомобіля за їздку, т, визначається:



1 1
m
ej
j
j
å
m
ej
j
n q
q
n





,

/ 4 / де nеj - кількість їздок, що виконуються автомобілями кожної марки.
Величина середньої вантажопідйомності автомобіля за їздку необхідна для розрахунку обсягу перевезень, що виконується парком рухомого складу, у тоннах.
3. Середня вантажопідйомність автомобіля при пробігу з вантажем, що є необхідною для розрахунку обсягу перевезень, що виконується парком рухомого складу, в тонно-кілометрах, враховує величину пробігу автомобіля з вантажем, і визначається:








m
j
геj
ej
m
j
геj
j
ej
пг
l
n
l
q
n
q
1 1


/ 5 /
4. Середня відстань навантаженого пробігу за їздку, км:








m
j
ej
m
j
ге
ej
гe
n
l
n
l
1 1


/ 6 /
5. Середня відстань перевезення 1 тонни вантажу, км:


ã
W
l
P




/ 7 /
6. Середній коефіцієнт статичного використання вантажопідйомності автомобіля:


ñóò
1
ñò
e
å
1
m
j
j
m
j
j
Ð
q
n


 




/ 8 /

82
Добовий обсяг перевезень у тоннах для кожної марки автомобіля визначається за виразом:


ej
стj
ej
сутj
n
q
P




/ 9 /
7. Середній коефіцієнт динамічного використання вантажопідйомності автомобіля:


ã
ñóò
1
ä
ãå
e
ï ã
1
m
j
j
m
j
j
l
Ð
q l
n



 



/ 10 /
8. Середній час простою автомобіля під навантаженням-розвантаженням за їздку, год:

e ï ð
1
ï ð
e
1
m
j
j
m
j
j
n t
t
n







/ 11 /
9. Середня технічна швидкість автомобіля, км/год:









m
j
j
j
геj
ej
m
j
j
геj
ej
т
l
n
l
n
V
1 1





/ 12 /
10. Середній коефіцієнт використання пробігу автомобіля:








m
j
j
геj
ej
m
j
геj
ej
l
n
l
n
1 1




/ 13 /
Середня годинна виробітка автомобіля у тоннах за середніми значеннями техніко-експлуатаційних показників визначається:













пр
т
ге
т
ст
e
ч
t
l
q
P





, т

/ 14 /
Середня годинна виробітка автомобіля у тонно-кілометрах за середніми значеннями техніко-експлуатаційних показників визначається:


ò
ñò
ãå
e
÷
ò
ï ð
ãå
q
l
W
l
t
 




  

  
, ткм
/ 15 /

83
Обсяг перевезень у тоннах по парку визначається:


k
пр
т
ге
т
ст
e
ч
D
A
T
t
l
q
P























/ 16 /
Обсяг перевезень у тонно-кілометрах по парку
г
l
P
W






/ 17 /
Середні значення показників
г
ге
д
пг
ст
e
l
l
q
q
,
,
,


пов'язані між собою спввідношенням:



г
ге
д
пг
ст
e
l
l
q
q









Аналіз впливу техніко-експлуатаційних показників на економічні результати роботи автотранспортного підприємства виконується з метою виявлення втрат та резервів.
Аналіз транспортної роботи, що виконується парком рухомого складу, складається з аналізу обсягу перевезень, що виконаний за D період, та вантажообігу у ткм.
Контрольні запитання.
1. Система експлуатацiйних показникiв використання парку рухомого складу.
2. Група показникiв, що визначають чисельнiсть парку рухомого складу та використання часу його перебування в транспортному підприємстві.
3. Група показникiв, що визначають середню годинну продуктивнiсть парку рухомого складу у тоннах та тонно-кiлометрах.
4. Обгрунтування середньої вантажопiдйомностi рухомого складу при визначеннi вантажообiгу в тоннах по парку.
5. Обгрунтування середньої вантажопiдйомностi рухомого складу при визначеннi вантажообiгу в тонно-кiлометрах по парку.
6. Показники, що визначають транспортну роботу парку, та їх спiввiдношення.
7. Аналiз транспортноi роботи парку рухомого складу.
Література.
Воркут А.И. Грузовые автомобильные перевозки. - К. Выща шк., 1986. - 447 с.



ТЕМА 11 “ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕХАНІЗАЦІЯ НАВАНТАЖУВАЛЬНО-
РОЗВАНТАЖУВАЛЬНИХ РОБІТ НА АВТОМОБІЛЬНОМУ ТРАНСПОРТІ”
ПЛАН
1.1. Організація процесу виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.
1.2. Способи та засоби виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.
1.3. Класифікація засобів механізації навантажувально-розвантажувальних.
1.1. Організація процесу виконання навантажувально-розвантажувальних
робіт
Для більшості виробничих підприємств найрізноманітніших галузей народного господарства після закінчення основного технологічного процесу, що пов'язаний із виготовленням продукції, виникає необхідність в організації доставки її майбутньому споживачеві. В процесі доставки продукція, або вантаж, перевозиться від вантажовідправника до вантажоотримувача, тобто виконується транспортний процес. На початку і при закінченні транспортного процесу перевезення вантажу виконується один із найбільш важких видів допоміжних робіт - операції по навантаженню та розвантаженню.
Таким чином, навантажувально-розвантажувальні операції є невідєїмним елементом транспортно-технологічного процесу доставки вантажу.
Виконуючи перевезення вантажу кожний автомобіь виконуї певну роботу, яка може бути виражена у переміенні деякої кількості вантажу на відстань між пунктами відправки (в яких виконується навантаження) та пунктами призначення
(в яких автомобіль розвантажується). Сукупність таких елементів транспортного процесу, як навантаження вантажу на автомобіль, пробіг автомобіля з вантажем та його розвантаження, представляють собою одну їздку автомобіля з вантажем.
Тривалість однієї їздки автомобіля складається із часу, витраченого на виконання кожного із названих вище елементів транспортного процесу:
Величину тривалості однієї їздки можна представити таким чином:

tе = tдв + tпр,


/ 1 / де tпр - загальний час простою автомобіля під навантаженням-розвантаженням, год; tдв - загальний час руху автомобіля, год.
Операція навантаження або розвантаження включає такі елементи:
- очікування;
- маневрування;
- безпосередньо навантаження або розвантаження;
- оформлення документів.
Таку послідовність у часі виконання процесу навантаження-розвантаження рухомого складу можна представити таким чином:

tпр = tож+tм+tп+tр+tод, год

/ 2 /

85
Час tп+tр - це власне час навантаження-розвантаження автомобіля.
Цей час коливається у межах від 25 до 40 % від загального часу простою рухомого складу під операціями навантаження-розвантаження, tпр.
Очікування навантаження або розвантаження виникає з двох причин:
- із-за поганої організації роботи, коли вантажовідправник не готовий до відправки вантажу, а вантажоотримувач - до його прийому;
- із-за обмеженої пропускної здатності навантажувально-розвантажувальних пунктів та випадковості процесу переміщення вантажу.
Маневрування викликане необхідністю подання автомобіля на пост навантаження або розвантаження (на склад, під кран, екскаватор і т.і.).
Безпосередньо навантаження - це переміщення вантажу на рухомий склад; розвантаження - звільнення рухомого складу від вантажу. Ці операції включають і такі супутні елемени, як зав'язування чи розв'язування вантажу, відкриття або закриття борту автомобіля, накриття вантажу брезентом та зняття його, очищення кузова від останків вантажу та т.і.
Оформлення документів передбачає заповнення шляхового листа та товарно-транспортної накладної.
Загальна тривалість часу простою автомобіля під навантаженням- розвантаженням tпр встановлюється Єдиними тарифами на перевезення вантажів автомобільним транспортом і залежить від таких факторів:
- вантажопідйомності автомобіля;
- способу виконання навантажувально-розвантажувальних робіт;
- властивостей вантажу;
- типу рухомого складу;
- виду перевезень вантажу.
Окрім основних елементів, операції навантаження-розвантаження включають і додаткові: зважування і перелік вантажу, виконання лабораторних аналізів і т.і. Для них встановлюються додаткові норми часу.
Тривалість простою автомобіля під навантаженням-розвантаженням впливає на продуктивність рухомого складу Ргод та собівартість перевезень вантажу Sт. Залежність цих двох показників від часу простою автомобіля під навантаженням розвантаженням може бути представлена графічно.
Аналіз цих залежностей показує, що із збільшенням часу простою автомобіля під навантаженням-розвантаженням зростає собівартість перевезення
1 тонни вантажу та зменшується годинна продуктивність рухомого складу.
Проблема підвищення продуктивності автомобіля зобов'язує звертати увагу на поведінку автомобіля, як під час руху, так і під час простою під навантаженням-розвантаженням.
Якщо провести аналіз формули годинної продуктивності автомобіля, буде зрозуміло, що із зменшенням часу їздки tе збільшується величина годинної продуктивності Ргод рухомого складу. Скорочення часу їздки (при постійній її

86 довжини) може бути досягнуто двома шляхами: за рахунок підвищення швидкості руху (дякуючи цьому зменшиться час руху автомобіля tдв), та за рахунок прискорення навантажувально-розвантажувальних операцій і скорочення загальної тривалості простою автомобіля у пунктах відправлення та прибуття (при цьому зменьшиться час простою під навантаженням-розвантаженням tпр).
Підвищення швидкості руху автомобіля досягається в результаті:
- удосконалення його конструкції;
- поліпшення дорожніх умов;
- підвищення кваліфікації водія та його майстерності.
Однак умови експлуатації можуть складатися таким чином, що вирішальна роль належатиме скороченню тривалості простою під операціями навантаження- розвантаження. Це стає очевидним, якщо прослідкувати взаємозв'язок часу їздки та довжини їздки. Якщо відстань між постачальником та споживачем досить велика, то величина часу руху tдв буде більшим доданком у виразі для визначення величини тривалості однієї їздки , аніж величина часу простою автомобіля під навантаженням-розвантаженням tпр. І навпаки, при виконанні перевезень на невеликі відстані, час простою під навантаженням-розвантаженням може у декілька разів перевищувати час руху автомобіля.
Із сказаного вище випливає, що проблема підвищення продуктивності, пов'язана із скороченням тривалості простою автомобіля під навантаженням- розвантаженням у пунктах відправлення та прибуття вантажу, залежить від ефективності виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, тобто від виконання їх більш швидкими темпами і за більш короткі строки. А це досягається при умові організації виробничого процесу, транспортного процесу та навантажувально-розвантажувальних робіт на належному рівні.
1.2. Способи та засоби виконання навантажувально-розвантажувальних
робіт
Навантажувально-розвантажувальні роботи можуть виконуватися такими способами:
- ручним;
- напівмеханізованим;
- механізованим;
- автоматизованим.
Ручний спосіб передбачає навантаження або розвантаження вантажу без використання механізмів.
Напівмеханізований спосіб передбачає використанням ручної праці та механізмів (ручні возики, лотки і т.і.) при виконанні операцій навантаження або розвантаження.
Механізований спосіб передбачає виконання операцій навантаження- розвантаження вантажу за допомогою механізмів, якими керує людина.

87
Автоматизований спосіб передбачає виконання навантаження та розвантаження вантажу без безпосередньої участі людини у процесі.
1.3. Класифікація засобів механізації навантажувально-розвантажувальних
робіт, що використовуються при виконанні автомобільних перевезень
Засоби виконання наванажувально-розвантажувальних робіт класифікуються за декількома ознаками.
До числа ознак, за якими проводиться класифікація засобів механізації належать: а) вид та властивості вантажу, який підлягає перевезенню; б) ступінь рухомості механізму, який використовується при навантаженні або розвантаженні вантажу; в) принцип дії основного робочого органу механізму.
Класифікація механізмів за видом перевезеного вантажу займає центральне місце при виборі засобів механўзації для конкретного транспортного процесу.
Будь-який вид вантажу практично можна віднести до однієї із п'яти укрупнених категорій, що покладені в основу класифікації механізмів.
Перші чотири категорії охоплюють такі види вантажів:
- навалочні будівельні і промислові вантажі;
- великовагові, крупногабаритні та довгомірні вантажі;
- дрібноштучні вантажі (переважно такі, що перевозять у тарі та упаковці);
- масові сільскогосподарські вантажі.
До п'ятої категорії відносять наливні вантажі, які потребують використання спеціалізованого рухомого складу (автомобілі-цистерни).
Класифікація за ступенем рухомості передбачає віднесення навантажувально-розвантажувальних механізмів до однієї
із таких різновидностей:
- стаціонарні механізми, що встановлюють на нерухомій опорі;
- напівстаціонарні механізми, що мають ходове устаткування, яке дає їм можливість обмеженого пересування у межах майданчика для розвантаження або навантаження;
- пересувні механізми, що вільно можуть пересуватися із досить високими швидкостями і на значні відстані (або вони ж встановлені на транспортному засобі).
Стаціонарні та напівстаціонарні механізми використовуються при необхідності обробки великих обсягів перевезень. У цьому випадку ефективними
є і механізми, що встановлені на певному місці, та такі, що пересуваються вздовж фронту навантаження (розвантаження). Пересувні механізми виконують навантаження або розвантаження у пунктах з непостійним обсягом робіт.
Механізми, що змонтовані на рухомому складі, ефективні при роботі автомобіля з великою кількістю близькорозташованих вантажовідправників та

88 вантажоотримувачів, що не мають своїх навантажувально-розвантажувальних засобів.
За принципом дії робочого органу всі навантажувально-розвантажувальні засоби розподіляються на дві групи:
- механізми перервної дії (циклічної);
- механізми безперервної дії.
У парку навантажувально-розвантажувальних засобів переважають машини циклічної дії. До таких відносяться: одноковшові екскаватори, тельфери, крани, автонавантажувачі та інші. Особливістю машин перервної дії є те, що вони працюють циклічно, багато разів повторюючи незмінний робочий цикл.
До групи машин безперервної дії (іноді говорять конвейєрного типу дії) віносять усі види транспортерів, норії, шнекові навантажувачі, багатоковшові екскаватори та ін.
Для роботи машин цієї групи характерна відсутність циклічності. У них робочий орган функціонує безупинно.
На перший погляд, охарактеризована різниця між механізмами циклічної та безперервної дії є типічною, головним чином, тільки з точки зору конструкції.
Насправді це не так. Ці машини різняться і в експлуатації.
Продуктивність механізмів циклічної дії залежить від ряду певних факторів та визначається інакше, ніж для механізмів безперервної дії.
Продуктивність навантажувального або розвантажувального засобу визначається кількістю навантаженого або розвантаженого вантажу за певний період часу (година, зміна, доба).
Розрізняють три види продуктивності:
- теоретична;
- технічна;
- експлуатаційна
Теоретичною називають продуктивність навантажувально- розвантажувального засобу без врахування втрат робочого часу та конкретних особливостей, тобто це є максимально можлива продуктивність при всіх сприятливих умовах.
Технічна - це можлива продуктивність в конкретних умовах роботи навантажувально-розвантажувального засобу при повному використанні часу його роботи.
Експлуатаційна продуктивність враховує можливі втрати робочого часу, та
є добутком технічної продуктивності і коефіцієнту використання робочого часу, який уявляє собою відношення часу виконання навантажувально- розвантажувальних робіт до загального робочого часу (день, зміна). Втрати робочого часу навантажувально-розвантажувальними засобами обумовлені необхідністю пересування засобу від одного поста до іншого, зміною робочого устаткування, проведенням технічного обслуговування.

89
Експлуакційна продуктивність визначається таким чином:







P
P


/ 3 / де
P

- технічна продуктивність навантажувально-розвантажувального механізму;


- коефіцієнт використання робочого часу;






Ò
Òñ ì
ð
1


/ 4 / де Тр - час виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, год;
Тсм - час зміни, год.
Підвищення цього коефіцієнту дозволяє наблизити експлуатаційну продуктивність навантажувально-розвантажувального засобу до його теоретичної продуктивності.
Контрольні запитання.
1. Значення механiзацiї навантажувально-розвантажувальних робiт на транспортi.
2. Основнi елементи, що входять до складу операцiй навантаження- розвантаження.
3. Склад виробничого процесу та способи виконання навантажувально- розвантажувальних робiт.
4. Форми органiзацiї навантажувально-розвантажувальних робiт на транспортi.
5. Класифiкацiя засобiв механiзацiї навантажувально-розвантажувальних робiт, що використовуються при виконаннi перевезень вантажів.
6. Класифiкацiя навантажувально-розвантажувальних механiзмiв за ознакою виду та властивостей вантажiв, що пiдлягають перевезенню.
7. Класифiкацiя навантажувально-розвантажувальних механiзмiв по принципу дiї основного робочого органу.
8. Класифiкацiя навантажувально-розвантажувальних механiзмiв по ступiню їх рухомостi.
9. Продуктивнiсть навантажувально-розвантажувальних механiзмiв та її види.
Література.
Дегтерев Г.Н. Организация и механизация погрузо-разгрузочных работ на автомобильном транспорте: Учебное пособие. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.
Транспорт, 1980. - 264 с.



ТЕМА 12 “ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА МЕХАНІЗАЦІЇ
НАВАНТАЖУВАЛЬНО РОЗВАНТАЖУВАЛЬНИХ РОБІТ ПРИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ВАНТАЖІВ”
ПЛАН
1.1. Масові навальні вантажі промисловості та будівництва.
1.2. Важковагові, крупногабаритні та довгомірні вантажі.
1.3. Дрібноштучні вантажі.
1.4. Масові сільськогосподарські вантажі.

Розглянемо обобливості організації та механізації навантажувально- розвантажувальних робіт при перевезенні різних видів вантажів та визначення продуктивності навантажувально-розвантажувальних механізмів циклічної та безперервної дії.
1.1. Масові навальні вантажі промисловості та будівництва
Усі вантажі цього виду дозволяють використовувати навантаження, перевезення та вивантаження вантажу навалом. Як правило, ці вантажі є короткопробіжними, тобто такими, що перевозяться на короткі відстані. Для виконання операцій по навантаженню та розвантаженню таких вантажів використовують наступні засоби механізації: а) одноковшові екскаватори, що в залежності від виду ходового обладнання розділяються на:
- пневмоколісні;
- гусеничні;
- крокуючі.
Пневмоколісними називаються екскаватори, у яких силове та робоче обладнання змонтоване на шасі із колесами на пневматичних шинах.
Екскаватори на гусеничному ходу відрізняються меншим, у порівнянні із пневмоколісними питомим тиском на грунт та доброю прохідністю, але вони більш тихохідні.
Крокуюче ходове обладнання ставлять тільки на найбільш крупні екскаватори.
В залежності від геометричної місткості основного робочого органу - ковша
- екскаватори розділяються на такі групи:
- будівельні - із ковшом місткістю 0,15-2
ì
3
, що використовуються, головним чином, при навантаженні грунту у процесі виконання земельних робіт у будівництві;
- кар'єрні - із ковшом місткістю 4-8
ì
3
, що використовуються, головним чином, для навантажувальних операцій у кар'єрах та в умовах відкритих гірничорудних розробок;

91 вскришні - із ковшом значної міткості, що використовуються при будівництві великих гідротехнічних споруд.
Технічна продуктивність одноковшових екскаваторів може бути визначена таким чином:


P




3600
 
,

/ 1 / де


- об'єм ковша екскаватора,
ì
3
;

- коефіцієнт наповнення ковша; tц- тривалість робочого циклу, с.
Значення коефіцієнту наповнення ковша екскаватора змінюються від 0,8 до
1,2, а саме:
- для легких грунтів

= 1,0-1,1;
- для середніх грунтів

= 0,7-0,8;
- для важких грунтів

= 0,3-0,6.
Навантаження деяких інших навальних вантажів (щебінь, гравій, вугілля, шлак) виконується за допомогою різних самохідних одноковшових та багатоковшових навантажувачів, як циклічного так і безперервного принципу дії.
Продуктивність механізмів циклічного принципу дії визначається:


ö
ö
P
n q



,


/ 2 / де
n
ц
- кількість циклів механізму, за 1 год; q
ц
- обсяг вантажу, який переміщається за 1 цикл, т.
Кількість циклів, що виконуються механізмом на протязі 1 години, визначається за формулою:


ö
ö
3600
n
t



/ 3 /
Тоді величину технічної продуктивності можна визначити за виразом:


ö
ö
3600q
Ð
t


,

/ 4 / а величину експлуатаційної продуктивності за формулою:


ö
ö
3600q
Ð
t






/ 5 /
Продуктивність механізмів безперервної дії розраховується як:


Ð
q




3600

,

/ 6 / де


- лінійна швидкість робочого органу із вантажем, м/сек;
q

- питоме навантаження на 1 м робочого органу, т/м.

1.2. Важковагові, крупногабаритні та довгомірні вантажі

92
Ці вантажі характеризуються тією особливістю, що, на відміну від навальних, вони представляють собою окремі предмети.
Основними видами навантажувально-розвантажувальних механізмів, призначених для роботи з такими вантажами є:
- крани;
- автонавантажувачі;
- тельфери.
На будівельних майданчиках використовують баштові крани. На річкових причалах та у морських портах використовують портальні крани.
У закритих складських приміщеннях, у цехах готової продукції використовуються мостові крани; на заводах - козлові крани (де переміщують великі будівельнў деталі та металеві конструкції).
Автонавантажувачі бувають:
- вилкові автонавантажувачі;
- електронавантажувачі.
1.3. Дрібноштучні вантажі
Якщо дрібноштучні вантажі масою до одного місця не більше за 40-60 кг перевозяться окремими предметами, то і їх навантаження на рухомий склад проводиться поштучно. В цьому випадку використовують механізми безперервної дії, і в першу чергу, пластинчаті та стрічкові транспортери. При поштучному навантаженні і розвантаженні тарноупакованих вантажів використовують засоби механізації і циклічної дії, до яких відносяться монорельсові системи, що функціонують у комплексі із тельферами або електроталями.
Вилкові навантажувачі, як засоби механізації високої продуктивності, можуть використовуватися, якщо передбачається транспортування вантажів укрупненими партіями. Принцип об'єднання дрібних партій у більші застосовується при перевезенні вантажів в універсальних або спеціальних контейнерах, у пакетованому виді або на піддонах.
1.4. Масові сільськогосподарські вантажі
Засоби механізації, що використовуються для виконання операцій по навантаженню або розвантаженню цих вантажів, можна класифікувати таким чином.
За видом вантажів, що перевозяться, розрізняють навантажувально- розвантажувальні механізми такі, що використовуються при транспортно- технологічному процесі перевезення:
- зернових;
- цукрового буряка;
- картоплі та деяких видів овочей;
- бавовни.

93
За технологічними ознаками розрізняють:
- сільськогосподарські машини, що сполучають ряд функцій агротехнічного характеру з виконанням навантажувальних операцій (переважно комбайни);
- засоби механізації, що вцілому призначені для виконання навантажувально-розвантажувальних операцій.
Окрім кото, засоби механізації, що використовуються при виконанні перевезень сільськогосподарських вантажів, можуть розділятися і по таким ознакам:
- такі, що використовуються тільки для навантажувальних операцій;
- такі, що використовуються тільки для розвантажувальних операцій;
- такі, що використовуються як при навантаженні, так і при розвантаженні вантажу (зернонавантажувачі, комбайни для збирання цукрового буряка, автомобілерозвантажувачі, і т.і.).
Необхідна кількість навантажувально-розвантажувальних механізмів визначається таким чином:


N
Q
P
np



,


/ 7 / де
Q
п
- обсяг годинного вантажообігу пункту навантаження-розвантаження;
Р
E
- експлуатаційна продуктивність засобу механізації навантажувально- розвантажувальних робіт.
Або ж за формулою:


î áñ
np
î á
À t
N
t



,


/ 8 / де
А
E
- кількість автомобілів, що працюють на маршруті; t
обс
- час на обслуговування автомобіля, год; t
об
- час оберту автомобіля, год;
Контрольні запитання.
1. Особливостi механiзацii навантажувально-розвантажувальних робiт при перевезеннях масових навальних вантажiв промисловостi та будiвництва.
2. Особливостi механiзацii навантажувально-розвантажувальних робiт при перевезеннях дрібноштучних вантажiв.
3. Особливостi механiзацii навантажувально-розвантажувальних робiт при перевезеннях крупногабаритних та довгомірних вантажiв.
4. Особливостi механiзацii навантажувально-розвантажувальних робiт при перевезеннях масових сільськогосподарських вантажiв.
5. Визначення необхiдноi кiлькостi навантажувально-розвантажувальних механiзмiв.
6. Розрахунок прдуктивностi механiзму циклiчного принципу дiї.
7. Розрахунок продуктивностi механiзмiв безперервного принципу дiї.

94 8. Розрахунок продуктивностi одноковшових екскаваторiв.
9. Загальна характеристика навантажувально-розвантажувальних механiзмiв, що використовуються при перевезеннях важковагових, великогабаритних, довгомiрних та дрiбноштучних вантажiв.
Література.
Дегтерев Г.Н. Организация и механизация погрузо-разгрузочных работ на автомобильном транспорте: Учебное пособие. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.
Транспорт, 1980. - 264 с.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал