Державний вищий навчальний заклад




Сторінка1/6
Дата конвертації16.01.2017
Розмір4.8 Kb.
  1   2   3   4   5   6

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Кафедра "Управління на транспорті"





К О Н С П Е К Т
ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ
"Основи теорії транспортних процесів і систем"




Підготував:
к.т.н., доцент кафедри управління на транспорті
Новицький О.В.





Дніпропетровськ
2014

2
ВСТУП
Курс "Основи теорії транспортних процесів і систем" є дисципліною, що вивчає вихідні положення основ теорії транспортних процесів та систем, питання технології, організації та управління пасажирськими перевезеннями.
Теорія транспортних процесів та систем - це наука, в якій знайшли застосування теорія систем, теорія масового обслуговування, теорія управління запасами та транспортними потоками. У цьому розділі вивчаються питання стосовно експлуатаційних властивостей транспортних засобів, що використовуються для організації процесу перевезення вантажів та пасажирів.
Вивчення розділу "Технологія, організація та управління пасажирськими перевезеннями" сприяє набуттю знань в області раціональної організації транспортного процесу доставки пасажирів шляхом:
- вибору ефективного рухомого складу та забезпечення раціональних маршрутів руху транспортних засобів, визначення показників їх роботи;
- формування раціональної структури парку рухомого складу;
- організації роботи рухомого складу при виконанні міжміських перевезень.

3
ТЕМА 1. ТРАНСПОРТНИЙ ПРОЦЕС

1. “ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО ТРАНСПОРТ”
ПЛАН
1.1. Стислий історичний огляд виникнення та розвитку транспорту.
1.2. Характеристика видів транспорту, що складають транспорту
систему країни.
1.3. Показники роботи транспортної мережі.

1.1.
Стислий історичний огляд виникнення та розвитку транспорту
Історія розвитку людського суспільства неподільно пов'язана з історією розвитку транспорту. Якщо під словом "транспорт" розуміти процес пересування матеріальних цінностей та людей у просторі, тоді можна стверджувати, що після
їжі, одягу та житла для фізичного існування людини необхідним є транспорт.
Першим "технічним засобом" сухопутного транспорту були короткі шести, або коромисла. В країнах Азії до цих пір переміщення вантажів та людей за допомогою коромисел є дуже розповсюдженим. Два з'єднаних шести перетворилась у добре відомі ноші. Стародавнім найпростішим засобом пересування вантажу була волокуша, що з часом перетворилась у санчата.
В умовах первинно общинного ладу для транспортування людей та вантажів використовувались найпростіші засоби, включаючи в'ючних тварин. У період рабовласництва утворились нові соціально-економічні умови для розширення та удосконалення способів та засобів транспортування. Поселення людей переважно берегами річок та морів, будівництво міст, розширення товарного обміну та торгівлі, збирання податей, завойовницькі та оборонні війни - все це призвело до порівняно швидкого розвитку, в першу чергу, водного транспорту та суднобудівництва. В епоху середньовіччя транспорт був підданий еволюції, що призвела до подальшого розвитку водного транспорту, зокрема, до зростаючого будівництва водоканалів. Перший канал в Росії сполучив ріки
Волхов та Волгу. Трохи пізніше були створені системи каналів, а саме -
Маріїнська, Тихвинська, потім ріка Дніпро була сполучена із Західною Двиною.
Поряд із водними шляхами в епоху середньовіччя в багатьох країнах світу почали прокладати сухопутні дороги.
Транспорт, який перейшов у спадок капіталізму від феодального ладу у вигляді гребних та вітрогонних суден, екіпажів, що пересувались ґрунтовими дорогами, був не в змозі забезпечити потреби зростаючого виробництва багатьох галузей, а саме потреби їх в сировині, зростаючі потреби торгівлі та споживання.
Тому, в епоху капіталізму, одночасно із сільським господарством та промисловістю почав швидко розвиватися і транспорт на новій технічній основі.
Винахід парової машини дозволив створити транспортну самохідну одиницю теоретично будь-якої потужності, робота якої не залежала від погодних умов. Вже

4 через декілька років з'явились перші пароплави, потяги, парові сухопутні екіпажі, а пізніше - і парові літаки. Поряд з нарощуванням парку рухомого складу
інтенсивно почали розвиватись і мережі усіх шляхів сполучення.
Таким чином, в умовах капіталістичного способу виробництва транспорт був підданий кардинальним змінам, і в першу чергу - із-за появи механічного двигуна, значного розширення мережі шляхів сполучення, виділення транспорту в особливу окрему галузь економіки та появи його різних видів, а саме: морського, річкового, залізничного, автомобільного, трубопровідного та повітряного транспорту.
На сьогодні транспорт - це одна із найважливіших галузей матеріального виробництва, що виконує перевезення людей та вантажів.
Сучасний транспорт створив всілякі можливості для: а) масового індустріального виробництва засобів виробництва та продуктів споживання; б) більш поглибленого розподілу та спеціалізації праці; в) широкої національної та міжнародної торгівлі різними видами енергоносіїв, сировини, матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції; г) міграції окремих мас населення в рамках окремих країн та міжнародних сполучень; д) освоєння навколоземного космічного простору та міжпланетних досліджень за допомогою літаючих апаратів.
Не дивлячись на суттєвий прогрес у розвитку транспорту, на теперішній момент у цій галузі склалась своєрідна ситуація, що полягає в загостренні проблем транспорту. Це можна пояснити тим, що складною є ситуація на сьогодні
і в економіці нашої країни, в промисловій та виробничій сферах, видобувній та переробній галузях. В останні роки транспорт не завжди виконує свої основні задачі. Мають місце багаточисельні випадки нерегулярного вивозу з підприємств готової продукції та порушення ритмічної доставки палива, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів кінцевим споживачам; значна частина вантажів втрачається або псується при виконанні їх перевезення; часто порушується розклад руху транспорту. Рівень обслуговування пасажирів на вокзалах та на шляху прямування залишається невисоким. Не завжди забезпечується і достатня безпека руху.
Причини цих явищ дуже різноманітні та складні. Задачами курсу не є проведення аналізу та виявлення причин такої ситуації, що склалась на транспорті, але передбачається спроба з наукової та практичної точки зору визначити заходи, що могли б покращити існуючий на сьогодні стан справ в транспортній галузі України.
Термін "транспорт" походить від латинського слова "trasporto", що означає
"переношу, перевожу, переміщую". У цьому слові відображена головна задача транспорту - переміщувати у просторі вантажі та пасажирів. Однак, окрім

5 початкового змісту, цей термін почали використовувати в інших значеннях. Так, у певному контексті під словом "транспорт" розуміють:
- галузь народного господарства, що має своїм призначенням перевезення вантажів та пасажирів;
- комплекс технічних засобів, що забезпечують переміщення матеріальної продукції та людей;
- власне процес переміщення вантажів або пасажирів у просторі, який
іменують словом "транспортування";
- потік транспортних одиниць, що рухається водним шляхом (судна), повітряним шляхом (літаки), залізничним шляхом (потяги), вулицями або дорогами (автомобілі);
- окрема партія вантажу, що прямує в певний пункт призначення та на конкретну адресу;
- вид людської діяльності або спеціальність.
Можна стверджувати, що транспорт - одна із важливих галузей матеріального виробництва, що виконує перевезення вантажів та людей.
Транспорт уявляє собою сукупність засобів перевезення, шляхів сполучення, засобів управління та зв'язку, а також різних технічних пристроїв, механізмів та споруд, що забезпечують їх роботу.
Що ж розуміють під термінами цих складових?
Засоби перевезення - це рухомий склад, трубопроводи, контейнери, піддони, одноразова та багаторазова тара.
Рухомий склад - це автомобілі, напівпричепи, причепи, транспортні трактори, локомотиви, вагони, судна, літаки.
Шляхи сполучення - це автомобільні дороги, залізничні та водні шляхи, повітряні лінії, монорельсові та канатні дороги, трубопроводи, спеціальні магістралі, що пристосовані та обладнані для пересування рухомого складу та переміщення вантажів та пасажирів.
Засоби управління та зв'язку - це комплекс пристроїв, що забезпечують збирання, зберігання, обробку та передачу інформації.
Технічні пристрої та механізми - це навантажувально-розвантажувальні механізми, конвеєри, бункери, пакетоформуючі машини та ін.
Споруди - це гаражі, стоянки, автобази, депо, станції технічного обслуговування, ремонтні майстерні, склади, навантажувально-розвантажувальні пункти, термінали, вантажні та пасажирські станції, вокзали, аеропорти, пристані.
Насьогодні самостійне значення мають такі основні види транспорту: а) наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний, включаючи нафто-, газо- та продуктопроводи); б) водний (морський та річковий); в) повітряний (авіаційний).

6
Комплекс різних видів транспорту, що знаходиться в залежності і взаємодії при виконанні перевезень, називають транспортною системою.
Названі вище види транспорту входять до складу транспортної системи
України.
Сукупність усіх шляхів сполучення всіх видів транспорту, що пов'язують населені пункти країни або окремого регіону (міста), називають транспортною мережею. Вона характеризує рівень потенційного транспортного обслуговування окремої території та потужність транспорту.
В залежності від свого призначення транспорт може бути: а) внутрішньовиробничий технологічний транспорт, який забезпечує переміщення вантажів або пасажирів усередині підприємства, та не входить до складу транспорту, як галузі народного господарства; б) міський транспорт, що перевозить пасажирів та вантажі у межах міста або населеного пункту; в) приміський транспорт, що перевозить пасажирів та вантажі між об'єктами міста та передмістя (у зоні радіусом до 50 км від межі міста); г) внутрішньорайонний транспорт, який виконує перевезення між об'єктами всередині економічного району; д) міжрайонний транспорт, який виконує перевезення між сусідніми економічними районами;
є) міжміський транспорт, що здійснює перевезення за межі міста
(населеного пункту) на відстань, більшу за 50 км; ж) міжреспубліканський транспорт, що забезпечує перевезення по території декількох республік; з) міжнародний транспорт, що виконує перевезення за межі або із-за меж території країни.
За ознакою належності транспорт розподіляється на: а) транспорт загального користування, що обслуговує сферу обігу вантажів та населення; б) транспорт незагального користування, що забезпечує внутрішньовиробниче переміщення сировини, напівфабрикатів та готових виробів; в) особистий транспорт, тобто транспорт особистого користування.
Транспорт загального користування складає основу загальнодержавної транспортної системи. До транспорту загального користування відносять: залізничний, морський, річковий, автомобільний, повітряний транспорт, усі види міського громадського транспорту (метро, трамвай, тролейбус, автобус, таксі). Він знаходиться у відомчому підпорядкуванні відповідних міністерств.
Транспорт незагального користування - це відомчий транспорт, який виконує перевезення тільки для свого відомства, та не зобов’язаний задовольняти вимоги інших клієнтів. Відомчий транспорт промислових підприємств часто

7 називають промисловим транспортом. До засобів транспорту незагального користування відносять залізничні дороги, морський, річний, повітряний, трубопровідний транспорт та ряд інших.
За характером виконання роботи транспорт поділяється на:
- пасажирський транспорт;
- вантажний транспорт.
1.2. Характеристика видів транспорту, що складають транспортну
систему країни

1.2.1.
Залізничний транспорт
Залізничний транспорт займає провідне місце в транспортній системі нашої країни. Характерними особливостями залізничного транспорту можна назвати такі: а) масовість перевезень вантажів та пасажирів на значні (більше за 600 км) відстані; б) безперебійність та рівномірність перевезень за сезонами року та годинами доби; в) висока швидкість руху та швидкість доставки вантажів.
На сьогодні вагонний парк залізниці складається в основному із чотирьохвісних вагонів. Середня вантажопідйомність вагонного парку складає
62,4 т. Для забезпечення перевезень певних видів вантажів використовуються і восьмивісні вагони підвищеної вантажопідйомності - до 180 т.

1.2.2. Автомобільний транспорт
Автомобільний транспорт виконує перевезення вантажів та пасажирів на короткі та середні відстані.
У порівнянні із залізничним та водним, автомобільний транспорт має наступні переваги: а) високу маневровість; б) здатність доставляти вантаж безпосередньо від вантажовідправника до вантажоотримувача без перевантаження на шляху його прямування на інші види транспорту; в) дешевизну доставки та перевезень вантажів та пасажирів на короткі відстані; г) більшу різноманітність типів рухомого складу.
До недоліків автомобільного транспорту слід віднести: а) порівняно невелику вантажопідйомність одиниці рухомого складу; б) значну середню собівартість перевезень; в) значні витрати металу на виготовлення рухомого складу.

8
Беззаперечна сфера використання автомобільного транспорту - це перевезення вантажів та пасажирів на невеликі відстані. Однак, в певних умовах при виконанні перевезень деяких видів вантажів на великі відстані (інколи - на
1000 км і більше) економічно доцільним є виконання таких перевезень автомобільним транспортом (перевезення ранніх овочів, дорогих партій вантажів у районах, де відсутні водні та залізничні шляхи сполучення).
На Україні на долю автомобільного транспорту припадає 4/5 обсягу перевезень, що виконуються усіма видами транспорту.
Перевезення при участі одного виду транспорту прийнято називати перевезеннями у прямому сполученні. Якщо перевезення виконуються декількома видами транспорту, то вони називаються перевезеннями у змішаному сполученні.
Перевезення у змішаному сполученні за єдиним документом на увесь шлях пересування вантажу від початкового до кінцевого пунктів називаються перевезеннями у прямому змішаному сполученні. Різновидністю таких перевезень
є змішані безперевантажувальні (комбіновані) перевезення, при яких вантажі не перевантажуються, а прямують від початкового пункту до пункту призначення у контейнерах, пакетах.
1.2.3. Трубопровідний транспорт
Трубопровідний транспорт - це один з високоекономічних та продуктивних видів транспорту. Він призначений для масового транспортування рідких, газоподібних та деяких інших видів вантажів на далекі та дуже далекі відстані пневматичним та гідравлічним способами.
До основних достоїнств трубопровідного транспорту у порівнянні з іншими видами транспорту слід віднести: а) можливість прокладання труб на місцевості за короткі строки; б) незалежність його роботи від кліматичних умов; в) відносно невелику трудомісткість доставки вантажу; г) незначні втрати вантажу на шляху його прямування; д) низьку собівартість транспортування (в 2 рази меншу, ніж на водному транспорті, та в 3 рази меншу, ніж на залізничному транспорті);
є) безперервність транспортного процесу доставки вантажу на великі відстані.
1.2.4. Морський транспорт
Морський транспорт використовується для масових перевезень вантажів у зовнішньому та внутрішньому сполученнях, та для пасажирських круїзних перевезень. Морський транспорт призначений для виконання перевезень масових навальних, насипних, наливних вантажів, а також для перевезення штучних вантажів у тарі. Для перевезень навальних вантажів, таких як вугілля, зерно, створені однопалубні, з великим розкриттям палуби, судна, що мають назву балкери.

9
Судна для перевезення наливних вантажів (нафта та нафтопродукти, хімічні речовини та ін.) обладнані місткими цистернами, та називаються танкерами.
В останні роки отримали велике розповсюдження спеціалізовані судна, призначені для перевезення певних видів вантажу (рудовози, вуглевози, лісовози, судна-рефрижиратори і т.і).
1.2.5. Річковий транспорт
Річковий транспорт використовується для перевезення масових навальних, насипних та наливних вантажів за напрямками, що співпадають із розташуванням річок та каналів. Він відрізняється сезонністю та короткочасністю навігації, що обмежує використання цього, найбільш дешевого, виду транспорту. В тих районах, де мало розвинені інші види транспорту, на його долю припадає майже
70 % вантажообігу.
До переваг річкового виду транспорту слід віднести: а) високу пропускну здатність глибоководних шляхів; б) можливість перевезення великовагових, великогабаритних та неподільних вантажів; в) порівняно невисоку собівартість перевезень.
Як недоліки можна назвати такі: а) сезонність перевезень; б) великі строки доставки вантажу.
1.2.6. Повітряний транспорт
Повітряний транспорт виконує перевезення пасажирів на далекі та середні відстані, а також перевезення цінних та термінових вантажів. Він має найбільш високу швидкість доставки.
Сьогодні в експлуатації знаходяться відомі літаки ІЛ-62, ТУ-154, ТУ-134,
ЯК-40, АН-24, аеробус ЎЛ-86, вантажні літаки "МРІЯ" та "РУСЛАН", Боїнги.
Пасажирські перевезення на повітряному транспорті переважають над вантажними. Окрім робіт по перевезенню вантажів та пасажирів рухомий склад повітряного транспорту виконує великий обсяг інших робіт у народному господарстві - сільськогосподарські роботи (внесення добрив, боротьба із бур'янами); лісозахисні та лісотехнічні роботи; монтажно-будівельні роботи при будівництві ліній електропередач, встановлення ферм мостів, нафтових вишок і т.і.
Існує ще і промисловий транспорт, який виконує перевезення у сфері виробництва всередині територій підприємств.
Особливе значення у транспортній системі має взаємодія різних видів транспорту, що дозволяє забезпечити своєчасне та якісне задоволення потреб народного господарства та населення у перевезеннях, а також підвищення ефективності роботи транспорту.

10
Для вирішення вищезгаданих задач при взаємодії різних видів транспорту необхідним є: а) обґрунтування оптимальних пропорцій розвитку усіх видів транспорту, і головне, підтримка їх на протязі усього періоду експлуатації; б) формування оптимальної мережі шляхів сполучення, вибір її раціональної структури; в) нарощування пропускних та провізних можливостей шляхів сполучення та загальнотранспортних вузлів; г) підвищення швидкості потягів, суден, літаків; д) удосконалення режимів взаємодії різних видів транспорту, структури парку рухомого складу та системи управління.
Окрім поняття "транспорт", "транспортна система", які ми стисло розглянули, існує ще ряд термінів, поняття про які слід мати при вивченні дисципліни "Транспортні системи та організація перевезень".
Так, із поняттям "транспорт" невід'ємно пов'язані такі поняття, як "вантаж",
"транспортний процес". Дамо їх визначення.
Що ж таке вантаж?
Машини, агрегати, деталі, сировина, продукти харчування, будівельні конструкції, папір, нафта, зерно та інші матеріали та вироби з моменту пред'явлення їх до перевезень та до моменту доставки та передачі споживачеві прийнято називати вантажем.
Транспортним процесом перевезення вантажів називають підготовку вантажу до перевезення, подачу рухомого складу, навантаження, оформлення перевізних документів, власне перевезення, вивантаження та передача вантажу споживачеві.
Подача пасажирського рухомого складу до місця посадки пасажирів, забезпечення зручної посадки людей, організація виходу пасажирів з рухомого складу по закінченню поїздки - ці операції складають транспортний процес перевезення пасажирів.
Основою організації процесу перевезень є документація, яка визначає порядок виконання, координацію та взаємодію різних видів транспорту, а також правила та технологію перевезень на окремих його видах.
Основними показниками роботи будь-якого виду транспорту є обсяг перевезень та виконана транспортна робота (або вантажообіг чи пасажирообіг).
Обсяг перевезень - це кількість перевезених або запланованих до перевезення вантажів та пасажирів.
Вантажообіг - це виконана або запланована до виконання транспортна робота, витрачена на виконання перевезення вантажів.
Пасажирообіг - це виконана або запланована до виконання транспортна робота по перевезенню пасажирів.

11
Велике значення у виконанні перевезень мають складові елементи транспортного процесу, а саме: а) транспортно-експедиційні операції, до яких відносять прийняття, упаковку, маркування, видачу вантажів представникові перевізника; короткочасне
їх зберігання на проміжних складах; оформлення різного роду платежів; передачу вантажу з одного виду транспорту на
інший; видачу вантажу вантажоотримувачеві. б) навантажувально-розвантажувальні операції, до яких відносять навантаження вантажу на транспортний засіб, його вивантаження, закріплення, замір, оформлення документів.

1.3. Показники роботи транспортної мережі
Відомо, що перевезення вантажів та пасажирів у містах та населених пунктах виконується за транспортною мережею. Розглянемо показники її роботи.
До показників роботи транспортної мережі міста чи будь-якого окремо взятого регіону відносять такі.
Щільністю транспортної мережі називають відстань шляхів сполучення, що припадають на одну тисячу квадратних кілометрів площі країни. Щільність транспортної мережі є величиною нерівномірною. Вона визначається за видами транспорту (щільність мережі автомобільних доріг, щільність мережі залізничних ліній і т.і).
Для транспортної мережі України характерною є висока ступінь використання шляхів сполучення, яка оцінюється вантажонапруженістю (або пасажиронапруженістю) - це транспортна робота (в ткм або в пас.км), що припадає на 1 км мережі доріг.
Середня відстань доставки вантажу є також одним із важливих показників роботи транспорту на транспортній мережі.
Наведемо деякі дані про середні відстані перевезень та строки доставки вантажів різними видами транспорту.
Таблиця 1
Вид транспорту
Відстань перевезень, км
Строки доставки, доба
Залізничний
800,0 4
Морський
3600,0 9
Річковий
450,0 7
Автомобільний
17,0 1
Нафтопровідний
1840,0 7
Повітряний
1300,0 біля 1 доби
В залежності від відстані перевезень та швидкості руху змінюються і строки доставки вантажів, витрати часу на переміщення пасажирів.

12
Важливим показником роботи усіх видів транспорту є швидкість доставки вантажу (при виконанні перевезень пасажирів - швидкість сполучення).
Швидкість доставки або швидкість сполучення - це середня швидкість руху вантажів або пасажирів від місця відправлення до місця призначення, яка враховує усі проміжні простої та зупинки.
Технічна швидкість - це середня швидкість рухомого складу на протязі його руху.
Експлуатаційна швидкість - це швидкість рухомого складу з урахуванням проміжних та кінцевих зупинок.
Середньодобовий пробіг з вантажем (пасажирами) - це число кілометрів, що припадає на кожну добу корисної роботи одиниці рухомого складу.
Ступінь використання вантажопідйомності (пасажиромісткості) показує
інтенсивність використання транспортних засобів при виконанні перевезень.
Час оберту рухомого складу, тобто кількість годин або діб, необхідних для завершення циклу транспортного процесу, характеризує ступінь ефективності організації та використання транспортних засобів.
Контрольні запитання.
1. Основні поняття про транспорт.
2. Класифiкацiя транспорту за його призначенням.
3. Класифiкацiя транспорту за його належністю.
4. Транспортна система України.
5. Види транспорту, що складають транспортну систему України.
6.
Транспортна мережа міста та показники, що її характеризують.
Література.
Воркут А.И. Грузовые автомобильные перевозки. - К. Выща шк., 1986. -
447 с.

13
2 “ТРАНСПОРТНІ СИСТЕМИ ТА КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ
ФУНКЦІОНУВАННЯ”

ПЛАН
1.1. Схеми переміщення вантажів.
1.2. Ефективність організації процесу перевезень.
1.1. Схеми переміщення вантажів
Переміщення вантажів із сфери виробництва у сферу споживання включає декілька етапів, а саме: накопичення вантажів на складах виробництва, концентрацію їх на складах системи матеріально-технічного постачання та доставку до безпосереднього споживача.
Вантажі можуть бути перевезені від вантажовідправника до вантажоотримувача з використанням різних варіантів транспортно-технологічних схем доставки, та за участю одного або декількох видів транспорту. Розглянемо схему варіантів можливого переміщення вантажів (рис. 1).



Центральний склад


Станція


Станція
відправлення

призначення


Виробництво



Споживання







Склад

Склад

виробництва
споживання



Рис. 1. Схема варіантів переміщення вантажів

Як видно із наведеної схеми, існує досить велика кількість варіантів переміщення вантажів від постачальника до споживача.
Реальні системи постачання, як правило, включають такі основні елементи: а) виробництво; б) склад виробництва; в) склад споживача;

14 г) станція (порт) відправлення; д) станція (порт) призначення; ж) центральний склад; з) споживач.
При виборі схеми доставки вантажу за будь-яким із існуючих варіантів враховують особливості вантажу та його виробництва, фактори, що обумовлюють особливості організації процесу транспортування, та умови управління запасами.
Особливістю такої складної транспортно-технологічної системи є: а) висока ступінь її невизначеності, джерелом якої є наявність нерегулярності виробництва та споживання (попиту та пропозиції); б) неусталеність роботи взаємопов'язаних елементів системи.
Ефективність роботи такої системи залежить від узгодження роботи транспорту, підприємств виробництва та споживання, організацій постачання та збуту.
1.2. Ефективність організації процесу перевезень
При вирішенні задачі організації транспортного процесу доставки вантажу використовується ряд показників, які відображають ефективність організації процесу перевезень і розглядаються як критерії ефективності функціонування транспортної системи. Такими показниками є:
1. Своєчасність доставки вантажів.
2. Тривалість доставки вантажів.
3. Втрати вантажів (продуктів) у процесі їх транспортування.
4. Продуктивність транспортних засобів.
5. Продуктивність навантажувально-розвантажувальних машин.
6. Питома трудомісткість комплексу транспортно-технологічних операцій.
7. Енергомісткість комплексу транспортно-технологічних операцій.
8. Приведені народногосподарські витрати.
9. Собівартість перевезень.
10. Прибуток транспортного підприємства.
Розглянемо більш детально деякі із них.
Своєчасність доставки вантажу. Цей показник характеризує задоволення вимог на перевезення вантажу у відповідності із потребою на його доставку.
Своєчасність доставки досягається узгодженням роботи транспорту та систем виробництва і споживання, які обслуговуються ним.
Тривалість доставки Тд. Цей показник характеризується часом перебування вантажів у дорозі з моменту закінчення навантаження партії вантажу на рухомий склад до моменту початку її вивантаження. Відношення відстані доставки lд до часу доставки Тд характеризує швидкість доставки вантажу. З прискоренням доставки скорочується час перебування вантажу в оберті, що

15 дозволяє очікувати річну економію капітальних вкладень на відтворення продукту.
Втрати продуктів (вантажів) у процесі їх транспортування. Цей показних характеризує збитки підприємства в результаті понесених витрат внаслідок втрати вантажу. Його слід враховувати при обґрунтуванні доцільності використання спеціалізованого рухомого складу з метою запобігання втрати вантажу у процесі його транспортування, при виборі найбільш раціональних схем доставки вантажу.
Збитки в результаті втрат вантажів звичайно враховуються за величиною фактичних втрат та вартості вантажу.
Фактичний збиток буде більшим, бо він враховує час на відтворення втраченої продукції, витрати на додаткову робочу силу та засоби виробництва.
Втрати можуть виникати і в результаті зниження якості продукції, і їх встановлюють за різницею цін на ґатунок продукції.
Продуктивність транспортних засобів. Показник характеризується кількістю вантажу, що перевозиться за одиницю часу на певну відстань, і вимірюється виробітком у тоннах або тонно-кілометрах за 1 годину роботи. Він показує ефективність використання транспортного засобу.
Трудомісткість операцій - це величина, обернена продуктивності.
Продуктивність навантажувально-розвантажувальних машин. Цей показник характеризується кількістю вантажу, що опрацьовується за годину або за зміну роботи навантажувально-розвантажувального механізму. Вона визначається техніко-експлуатаційними показниками роботи навантажувально- розвантажувальних механізмів та машин, та узгодженістю їх роботи з роботою транспортних засобів.
Трудомісткість навантаження (розвантаження) 1 тонни вантажу пов'язана із продуктивністю навантажувальної (розвантажувальної) машини.
Собівартість перевезень. Цей показник характеризує витрати на перевезення 1 тонни вантажу або на виконання 1 тонно-кілометру, понесені транспортними підприємствами та організаціями при виконанні перевезень. Він визначає ефективність організації транспортного процесу доставки вантажу.
Для автотранспортних підприємств та організацій собівартість перевезень визначається без урахування витрат на будівництво та утримання доріг, а також не включає витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи.
При оцінці народногосподарської ефективності перевезень слід визначати повну собівартість перевезень, яка враховує весь комплекс витрат, пов'язаних із виконанням транспортної роботи.
Прибуток. Цей показник характеризує ефективність роботи транспортних підприємств. В залежності від прибутку підприємство планує розширення своїх виробничих потужностей, розміри преміювання, заходи по культурно-побутовому будівництву та т.і.

16
Контрольні запитання.
1. Існуючі схеми переміщення вантажів.
2. Критерії ефективності функціонування транспортної системи.
Література.
Воркут А.И. Грузовые автомобильные перевозки. - К. Выща шк., 1986. -
447с.

17
3 “РУХОМИЙ СКЛАД АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ”

ПЛАН
1.1. Основні типи та класифікація рухомого складу.
1.2. Експлуатаційні властивості рухомого складу.

Нами вже було визначено, що транспорт уявляє собою сукупність засобів перевезення, шляхів сполучення, засобів управління та зв'язку, а також різних технічних пристроїв, механізмів та споруд, що забезпечують їх роботу. В свою чергу засобами перевезення є рухомий склад, трубопроводи, контейнери, піддони, одноразова та багаторазова тара.
На прикладі автомобільного транспорту розглянемо рухомий склад, який використовується при виконанні перевезень вантажів та пасажирів.
До рухомого складу автомобільного транспорту відносять автомобілі та автомобільні потяги (автомобілі-тягачі, причепи, напівпричепи та причепи- розпуски).
За призначенням вантажний рухомий склад розділяється на транспортний, який виконує перевезення вантажів, та спеціальний, який призначений для різних спеціальних транспортних робіт (санітарних, пожежних), які виконуються за допомогою встановленого на ньому обладнання. Окрім того, на автомобільному транспорті загального користування використовується рухомий склад загального призначення - із кузовом типу бортова платформа, який називається бортовим або універсальним, та спеціалізований рухомий склад. Це автомобілі, причепи та напівпричепи транспортного призначення, кузови яких спеціально пристосовані для перевезення одного певного або декількох однорідних вантажів, а також обладнані засобами для прискорення процесу виконання навантажувально- розвантажувальних робіт.
1.1. Основні типи та класифікація рухомого складу
В залежності від типу встановленого двигуна автомобілі або автомобілі- тягачі розділяються на автомобілі:
- з бензиновим (карбюраторним) двигуном;
- з дизельним двигуном;
- газобалонні;
- електричні.
Бензинові двигуни встановлюють на автомобілях особливо малої, малої та середньої вантажопідйомності. Дизельні двигуни встановлюють на автомобілях великої або особливо великої вантажопідйомності. Їх витрата палива на 30-40 % нижча, ніж у автомобілів з бензиновим двигуном (при меншій вартості дизельного пального). Недоліками використання автомобілів з дизельним двигуном є:
- висока початкова вартість;

18
- досить великі габаритні розміри;
- велика власна маса;
- підвищена шумність та задимлення.
Газобалонні автомобілі працюють на дешевому паливі. Найбільш доцільним
є їх використання в містах та населених пунктах, що мають газопроводи або підприємства газової промисловості. Недоліками їх використання є:
- встановлення додаткової апаратури у паливній системі;
- необхідність будівництва спеціальних заправочних станцій;
- неможливість використання їх на великі відстані.
Основною перевагою використання електромобілів є безшумність роботи та відсутність відпрацьованих газів. Їх доцільно використовувати для міських перевезень дрібних партій вантажів. Недоліком використання цих автомобілів є:
- невеликий радіус дії;
- висока маса.
По прохідності автомобілі поділяються на дорожні обмеженої прохідності, підвищеної та високої прохідності.
Дорожні автомобілі призначені для роботи на дорогах із покриттям та на
ґрунтових дорогах.
Автомобілі підвищеної та високої прохідності призначені для роботи в тяжких дорожніх умовах та на бездоріжжі.
Автомобільні транспортні засоби по конструктивній схемі класифікуються на одиночні та автопотяги, до складу яких входить тягач із причепом або напівпричепом. В свою чергу автомобілі-тягачі поділяються на сідельні та буксирні тягачі, а причіпний склад поділяється на причепи, напівпричепи та причепи-розпуски. Причіпний склад розрізняють по кількості осей та іншим конструктивним особливостям.
Сідельні тягачі працюють у зчепленні із напівпричепами та не мають кузова. На рамі автомобіля-тягача встановлений опорно-зчепний пристрій, який сполучає тягач із напівпричепом.
Буксирні тягачі виконуються на базі шасі вантажних автомобілів та призначені для роботи із причепами-ваговозами, і, з цією метою, вони обладнуються зчіпними пристроями.
Причепи буксируються автомобілями та автомобільними потягами, сполучаючись із ними за допомогою буксирного пристрою та дишла. В залежності від кількості осей причепи поділяються на одновісні, двохвісні та багатовісні.
Напівпричепи призначені для роботи у зчепленні із сідельними автомобілями-тягачами. Вони можуть бути одновісними та двохвісними. Вісі розташовуються в задній частині напівпричепа. В передній частині знаходяться зчеплюючий пристрій для сполучення з автомобілем-тягачем та стойки із катками для підтримки відчепленого напівпричепа у стійкому положенні.

19
Автомобільний потяг - це автомобіль або автомобіль-тягач у зчепленні з одним або декількома причепами, або автомобіль-тягач із напівпричепом.
Автомобільні потяги забезпечують найбільш повне використання запасу потужності автомобілів, підвищення продуктивності у порівнянні із одиночними автомобілями, зменшення витрати палива та зниження собівартості перевезень вантажу. Окрім того, використання автопотягів забезпечує можливість зменшення потреби у водіях, тобто економію людських ресурсів.
Вантажні автомобілі та причіпний рухомий склад класифікується по
вантажопідйомності та типу кузова.
Номінальна вантажопідйомність автомобіля встановлюється заводом- виробником. Вона вказує на максимально можливе навантаження (масу перевезеного вантажу), яке визначається дорожніми умовами роботи автомобіля, тобто залежить від того, якими дорогами перевозиться вантаж - дорогами із покриттям, ґрунтовими дорогами і т.і.
В залежності від вантажопідйомності автомобілі, причепи та напівпричепи поділяються на такі класи:
- особливо малої вантажопідйомності - до 0,5 т;
- малої вантажопідйомності - від 0,5 до 2,0 т;
- середньої вантажопідйомності - від 2,0 до 8,0 т;
- великої вантажопідйомності - від 8,0 до 16,0 т;
- особливо великої вантажопідйомності - від 16,0 т і більше.
На шасі автомобілів, причепів та напівпричепів встановлюють кузови різних типів: бортова та безбортова платформа, самоскидний кузов, цистерна, фургон, панелевоз, фермовоз, кузов для перевезення довгомірних вантажів
(лісовоз, трубовоз, металовоз і т.і.).
Безбортові платформи встановлюють на рухомий склад, який призначений для перевезення негабаритних вантажів та вантажів великої маси.
Самоскидні кузови встановлюють на рухомий склад, який призначений для перевезення та механізованого вивантаження навальних та насипних вантажів.
Цистерни призначені для перевезення наливних та насипних пиловидних вантажів. Цистерни уявляють собою герметичний резервуар, який виготовлений із вуглецевої або нержавіючої листової сталі або алюмінієвого сплаву, поділений всередині перегородками для зменшення гідравлічних ударів, що виникають при різкому гальмуванні.
Фургон уявляє собою закритий кузов, всередині якого можуть бути обладнані засоби для перевезення певного вантажу.
Панелевози та фермовози призначені для перевезення крупнорозмірних панелей та ферм у вертикальному або уклінному положенні.
Кузов лісовозів, трубовозів та металовозів має спеціальне обладнання для розміщення довгомірних вантажів та забезпечення їх усталеності під час перевезення.

20
Найважливіші параметри автомобілів та автомобільних потягів, а саме габаритні розміри, граничні повні маси та осьові навантаження, регламентовані
Правилами дорожнього руху та вимогами, що узгоджені між країнами Європи.
Ними встановлено, що:
- висота автомобіля із вантажем не повинна перевищувати 3,8 м;
- ширина автомобіля із вантажем не повинна перевищувати 2, 5 м;
- гранична довжина одиночного автомобіля незалежно від кількості осей може бути не більшою за 12 м;
- гранична довжина для автопотягів у складі сідельного автомобіля-тягача з напівпричепом або автомобіля з одним причепом не повинна перевищувати 20 м;
- гранична довжина для автопотягів у складі автомобіля з двома і більше причепами не повинна перевищувати 24 м.
Так як для ряду дорожніх споруд (дороги, мости, шляхопроводи) діють обмеження по навантаженню на вісі автомобілів, важливу роль відіграє і максимальне навантаження на вісь, яке вказує навантаження повної маси автомобіля, яке припадає на найбільш навантажену вісь, як правило, на задню.
Дорожні автомобілі в залежності від гранично допустимих навантажень на вісь поділяються на групи "А" та "Б". До групи "А" належать автомобілі та автопотяги із граничним навантаженням на вісь не більше за 10 тс (тонносил), а до групи "Б" - не більше за 6 тс. Автомобілі та автопотяги, у яких навантаження на вісь перевищує 10 тс відносяться до групи позадорожніх.
1.2. Експлуатаційні властивості рухомого складу
Основними експлуатаційними властивостями вантажних автомобілів, які дозволяють визначити ступінь найбільш ефективного їх використання в заданих умовах експлуатації, є:
- вантажомісткість;
- використання маси;
- швидкісні властивості;
- безпека руху;
- паливна економічність;
- довговічність;
- міцність;
- прохідність та і.
Конструктивні особливості автомобіля мають суттєвий вплив на рівень техніко-експлуатаційних показників роботи рухомого складу та його продуктивність.
Експлуатаційні властивості рухомого складу необхідно оцінювати виходячи з умов експлуатації, тобто особливостей організації процесу перевезень, які визначаються різними поєднаннями транспортних, дорожніх та кліматичних умов.

21
Транспортні умови характеризуються обсягами перевезень та їх партіонністю (розміром партії вантажу, що перевозиться), видами вантажу, відстанню перевезень, умовами виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, особливостями організації перевезень.
Дорожні умови характеризуються типом та рівністю дорожнього покриття, поздовжнім профілем дороги (граничними узвозами та підйомами), станом дорожнього покриття в різні пори року, інтенсивністю руху.
Кліматичні умови характеризуються середньою, мінімальною та максимальною температурами повітря в найбільш холодні та спекотні місяці року, тривалістю зимового періоду, розміром снігового покриття, вологістю повітря у літній період.
Умови експлуатації заявляють відповідні вимоги до конструкції та експлуатаційних властивостей рухомого складу. Більшість експлуатаційних властивостей рухомого складу вивчаються у курсі дисциплін кафедри "Автомобілі". Ми розглянемо тільки декілька властивостей, які визначають пристосованість автомобілів до виконання перевезень вантажів при конкретних умовах виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.
При перевезеннях різних вантажів зустрічаються випадки, коли при повному використанні місткості кузова не повністю використовується вантажопідйомність автомобіля, або ж навпаки, повне використання вантажопідйомності автомобіля досягається навіть при частковому використанні місткості. Тому для оцінки можливості використання вантажопідйомності автомобіля та місткості кузова визначають питому об'ємну вантажопідйомність
уд
q
та питому площу кузова
уд
f

Питома об'ємна вантажопідйомність визначається відношенням номінальної вантажопідйомності до повного об'єму кузова та є величиною, постійною для кожної моделі автомобіля.
Питома об'ємна вантажопідйомність автомобіля має ту ж розмірність, що і об'ємна маса вантажу - т/м. Значить, вона показує мінімальну масу вантажу, при перевезенні якого буде забезпечене повне використання вантажопідйомності даної марки автомобіля.
Питома площа кузова - це відношення номінальної вантажопідйомності до корисної площі підлоги кузова, т/м. Вона вказує на мінімальну кількість тонн вантажу, яка повинна бути розміщена на кожному квадратному метрі корисної площі кузова автомобіля для повного використання його вантажопідйомності.
Зручність використання рухомого складу є одним із параметрів, що оцінюють властивість автомобіля до його пристосованості до навантажувально- розвантажувальних робіт, яка визначається:
- навантажувальною висотою кузова;
- можливістю навантаження-розвантаження з однієї, двох, трьох сторін та зверху;

22
- розмірами, розташуванням та обладнанням дверей у кузовів-фургонів;
- наявністю на автомобілі засобів, що забезпечують прискорене виконання навантажувально-розванатажувальних робіт
(легкі автокрани, підйомні механізми).
Всі ці особливості конструкції впливають на тривалість простоїв автомобіля під навантаженням-розвантаженням, а значить на його продуктивність та собівартість перевезень.
Контрольні запитання.
1. Основні типи та класифікація рухомого складу
2. Експлуатаційні властивості рухомого складу
Література.
Воркут А.И. Грузовые автомобильные перевозки. - К. Выща шк., 1986. - 447 с.

23
4 “АВТОМОБІЛЬНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ ТА ПАСАЖИРІВ”
ПЛАН
1.1. Класифікація автомобільних перевезень.
1.2. Дорожні умови експлуатації рухомого складу.
1.1. Класифікація автомобільних перевезень
Під автомобільними перевезеннями розуміють виробничий процес по переміщенню автомобільним транспортом вантажів або пасажирів.
За призначенням вони поділяються на вантажні та пасажирські перевезення.
Вантажні перевезення в залежності від галузі, яка обслуговується, можуть бути:
- сільськогосподарськими;
- комунальними;
- торговельними;
- поштовими та ін.
В залежності від виду вантажів, які перевозяться, перевезення бувають:
- тарними;
- безтарними;
- контейнерними;
- пакетними;
- кар'єрними та ін.
Пасажирські перевезення поділяються на:
- маршрутні;
- службові (на замовлення);
- туристично-екскурсійні;
- індивідуальні.
За ознакою належності розрізняють перевезення вантажів:
- автомобільним транспортом загального користування, який виконує перевезення для всіх галузей народного господарства та населення;
- відомчим транспортом галузевих міністерств, який виконує перевезення для певної галузі народного господарства.
За територіальною ознакою перевезення автомобільним транспортом поділяються на:
- внутрішньовиробничі (або технологічні) перевезення;
- позагосподарські перевезення.
Перші виконуються на території господарств всередині промислового або сільськогосподарського підприємства, будівельного майданчика, кар'єра і т.і. Ці перевезення пов'язані із технологічним процесом роботи підприємства та виконуються рухомим складом самого підприємства.

24
Позагосподарські перевезення виникають при необхідності вантажної кореспонденції між окремими підприємствами та організаціями різних галузей народного господарства. Вони поділяються на міські (у межах міста або населеного пункту); приміські (за межі міста на відстань до 50 км); міжміські (за межі міста на відстань, більшу за 50 км); міжнародні (за межі країни).
По способу виконання та організаційним ознакам розрізняють централізовані та децентралізовані, прямі, змішані та комбіновані перевезення.
При централізованих перевезеннях АТП у відповідності до договору, який укладається з вантажовідправником або вантажоотримувачем, своїм рухомим складом виконує перевезення вантажів із транспортно-експедиційним обслуговуванням за узгодженими графіками. При такій організації перевезень власне перевезення вантажів, їх маркування, закріплення за рухомим складом виконуються вантажовідправником, перевезення вантажів та їх експедиційне обслуговування - АТП, вивантаження - вантажоотримувачем.
При децентралізованих перевезеннях вантажоотримувачі виконують вивезення вантажу від вантажовідправника своїм транспортом або транспортом, замовленим в АТП, без узгодження черговості перевезень та роботи транспорту
інших вантажоотримувачів. При цьому вони використовують штат власних вантажників, експедиторів, агентів по постачанню.
В залежності від типу рухомого складу вантажні перевезення можуть виконуватись на універсальному рухомому складі, на автомобілях-самоскидах, фургонах, цистернах, рефрижераторах, лісовозах та ін., а пасажирські перевезення
- на автобусах та легкових автомобілях (таксі, службові, особистого користування).
За розмірами партій вантажів перевезення бувають:
- масові - це організаційно пов'язані перевезення великих кількостей однорідних вантажів;
- партіонні - перевезення вантажів партіями, розмір яких менший за вантажопідйомність найбільш ефективних транспортних засобів (менше 30 т);
- дрібнопартіонні - перевезення невеликих партій вантажів, які не забезпечують повне завантаження транспортного засобу.
На автомобільному транспорті дрібнопартіонними вважають партії вантажу масою до 5 т включно та обсягом менше за місткість кузова автомобіля, які оформлені одним товарно-транспортним документом. Під партією вантажу розуміють сукупність однорідних вантажних одиниць або однорідних вантажів, одночасно переміщуваних або таких, що замовлені до переміщення від ВВ до ВО.
За часом освоєння перевезення поділяють на:
- постійні, що виконуються на протязі всього року;
- сезонні, що повторюються періодично у певні пори року;
- тимчасові, що носять епізодичний характер.

25
Для виконання автомобільних перевезень по переміщенню вантажів або пасажирів необхідними є:
- засоби пересування (рухомий склад);
- шляхи сполучення (автомобільні дороги);
- підприємства, що забезпечують роботу рухомого складу.
Основним призначенням автомобільних транспортних підприємств (АТП) є перевезення вантажів та пасажирів. Окрім того, АТП виконують функції по підтримці рухомого складу у робочому та технічно-справному стані, виконуючи систематичне технічне обслуговування та ремонт автомобілів.
Розрізняють спеціалізовані та спеціальні АТП. Спеціалізовані АТП виділяють в залежності від виду виконуваних транспортних процесів
(перевезень), а спеціальні послуговують для експлуатації спеціальних автомобілів
(АТП швидкої допомоги, комунального господарства та ін.), технічного обслуговування та ремонту (бази централізованого ТО, ремонтні майстерні, авторемонтні заводи та ін.).
В залежності від організації виробничої діяльності АТП поділяють на:
- комплексні - самостійні підприємства, в яких здійснюються усі види виробничої діяльності (транспортний процес, зберігання, ТО та поточний ремонт рухомого складу);
- кооперовані - підприємства, що входять до складу виробничого автотранспортного об'єднання: головне підприємство та філії.
За видами виконуваних процесів АТП поділяються на:
- вантажні, що виконують перевезення вантажів;
- пасажирські, що виконують перевезення пасажирів.
1.2. Дорожні умови експлуатації рухомого складу
Зростання обсягів автомобільних перевезень, умови їх організації та забезпечення безпеки руху в значній мірі залежать від розвитку та стану дорожньої мережі.
При рухові по дорогах у незадовільному стані або в складних дорожніх умовах зменшується швидкість, збільшується витрата палива, зростає вартість перевезень, крім того, зростає і кількість дорожньо-транспортних пригод, а також підвищується знос транспортного засобу, що призводить до збільшення простоїв у ремонті та витрат, пов'язаних із виконанням ремонтних робіт.
Тому необхідним є створення розгалуженої мережі добре оснащених доріг, що забезпечували б рух сучасних вантажних автомобілів із великими швидкостями незалежно від пори року та погодних умов.
Значне підвищення інтенсивності руху автомобілів при зростанні навантаження на вісі, зростання швидкості руху транспортних засобів пред'являють підвищені вимоги до усіх параметрів доріг, особливо до міцності дорожнього покриття, його рівності для можливості забезпечення безпеки руху.

26
1.2.1. Класифікація та основні транспортно-експлуатаційні показники доріг
В залежності від адміністративної підлеглості, економічного та культурного значення дороги загальної мережі поділяються на: а) дороги загальнодержавного значення. Вони призначені для далеких автомобільних сполучень, та сполучають між собою великі міста, промислові та культурні центри, курорти державного значення, а також дорожню мережу країни
із магістральними дорогами сусідніх держав; б) дороги республіканського значення. Вони сполучають головні адміністративні, культурні та економічні центри республік, областей із столицею та між собою; в) дороги обласного та краєвого значення. Вони сполучають районні центри між собою та з обласними центрами, із загальною мережею доріг, а також із найважливішими станціями або пристанями; г) дороги районного значення. Вони сполучають районні центри, або окремі сільські населені пункти, колгоспи, фермерські господарства між собою та із залізничними станціями, пристанями, дорогами загальної мережі; д) дороги курортного значення. Вони послуговують переважно для пасажирських сполучень в курортних районах;
є) під'їздні шляхи до великих міст та промислових центрів. Вони послуговують для сполучення їх з прилеглими до них районами; ж) міські дороги; з) дороги промислових міст, окремих колгоспів, підприємств лісового господарства, по яких здійснюються внутрішньогосподарські перевезення.
Технічний стан автомобільної дороги залежить від її значення в народному господарстві: чим більший транспортний потік на дорозі, тим вищі вимоги до її технічного стану.
Число автомобілів, що проходять по дорозі через даний перетин за одиницю часу (доба, година), називається інтенсивністю руху. Вона є постійною по всій довжині дороги на протязі року і доби, тому для розрахунків використовують середньорічну добову інтенсивність.
Автомобільні дороги в залежності від інтенсивності руху та їх значення в загальній дорожній мережі поділяються за існуючими правилами та нормами на п'ять категорій. Для кожної категорії доріг встановлені певні технічні нормативи, на основі яких проводиться проектування усіх конструктивних елементів дороги та дорожніх споруд з урахування забезпечення безпеки руху та охорони оточуючого середовища.
Основними транспортно-експлуатаційними показниками автомобільних доріг є:
- розрахункова швидкість руху автомобіля;
- розрахункове навантаження;
- габарити мостів та тонелей;

27
- пропускна та провізна здатність;
- показники безпеки руху.
Розтлумачимо деякі найбільш важливі для нас поняття.
Розрахункова швидкість - це найбільша швидкість, з якою автомобілі можуть рухатися на усій довжині дороги безаварійно. За цим показником розрахунками встановлюють інші технічні норми проектування.
Розрахункове навантаження - встановлюється для розрахунку міцності дорожнього покриття та інженерних споруд, а також для перевірки усталеності земляного полотна. Воно характеризується навантаженням на вісь та масою автомобіля, що знаходиться у колоні.
Пропускна здатність дороги - уявляє собою найбільшу кількість автомобілів, що можуть пройти по дорозі з певною швидкістю. Для безпеки руху відстань між автомобілями, що рухаються один за одним, повинна бути достатньою для того, щоб при раптовій зупинці автомобіля, що рухається попереду, наступний за ним автомобіль міг бути зупинений водієм.
Пропускна здатність дороги залежить від кількості полос руху, швидкості руху транспортних засобів та стану проїзної частини дороги.
Рух автомобілів проходить по полосі дороги, що називається проїзною частиною. До проїзної частини з обох сторін прилягає узбіччя.
Воду, що протікає до дороги та не стікає з її поверхні, відводять системою водовідвідних канав у понижаючи місця. Там, де проїзну частину перетинають улоговини та ріки, воду, що протікає з нагірної сторони, пропускають спеціальними водопропускними спорудами у вигляді труб та мостів.
При перетині однієї автомобільної дороги з іншою або із залізничним полотном, те земляне полотно, на якому розташована проїзна частина дороги, може бути сплановане на одному або на різних рівнях із полотном перетинаючої дороги. При різнорівневому плануванні для забезпечення руху будують тонелі, естакади та шляхопроводи.
Перетини автомобільних доріг із залізничними шляхами для забезпечення безпеки руху та підвищення їх пропускної здатності повинні, як правило, будуватися на різних рівнях. Лише в окремих випадках, коли інтенсивність руху на автомобільній дорозі невелика, а рух по залізничним шляхам теж незначний, допускається перетин на одному рівні із спеціальним обладнанням залізничного переїзду.
Для обслуговування рухомого складу на дорогах створюють комплексні допоміжних споруд: автозаправочні станції та СТО. Для відпочинку пасажирів та автотуристів споруджують мотелі, автовокзали та придорожні готелі, а на перегонах між ними - пункти зупинки, станції, майданчики відпочинку.
Утримання та обслуговування автомобільної дороги покладені на дорожню службу, яка має комплекси лінійних споруд, що розміщені в населених пунктах поблизу дороги, та, по можливості, посередині ділянок, що обслуговуються.

28
Вздовж дороги роблять посадки лісових насаджень для охорони дорожнього полотна від снігових заметів та для створення штучного ландшафту поблизу дороги, який підвищує безпеку руху.
Рух автомобілів заданої маси із розрахунковою швидкістю забезпечується дорожнім покриттям, яке влаштовують на спланованій та ущільненій поверхні земляного полотна. Воно повинно мати достатню усталеність проти впливу кліматичних факторів, бути міцним, рівним, із шероховатою поверхнею. Міцність дорожнього покриття вибирають в залежності від інтенсивності руху, складу транспортного потоку, вантажонапруженості та розрахункової швидкості.
Дорожнє покриття може складатися з одного або декількох конструктивних шарів:
- верхній - 1-е покриття - має шар зносу, що періодично відновлюється по мірі стирання, та основний шар, що визначає експлуатаційні властивості покриття. Для підвищення міцності його зміцнюють в'яжучим матеріалом.
- несуча частина (основа) - 2-е покриття - має два або більше міцних шарів та забезпечує передачу навантаження на ґрунт земляного покриття.
Типи дорожнього покриття за їх впливом на нормативи технічного обслуговування та ремонту групуються наступним чином:
- Д1 - цементобетон, асфальтобетон, брусчатка, мозаїка;
- Д2 - бітумомінеральні суміші;
- Д3 - щебінь, гравій, деггебетон;
- Д4 - булижник, колотий камінь; ґрунт та маломіцний камінь, що опрацьовані в'яжучим матеріалом; зимники;
- Д5 - ґрунт, зміцнений або покращений певними матеріалами; лежневе покриття та покриття із колод;
- Д6 - природні ґрунтові дороги; внутрішньокар'єрні та отвальні дороги; під'їздні шляхи, що не мають твердого покриття.
В результаті навантажень від автомобілів, що рухаються, поверхня дорожнього покриття деформується, поступово зношується та ламається, утворюючи просадки, колії, проломи.
Рівномірність зносу покриття, що мають високу міцність, еластичність, опір ударам та стиранню, підтримується належним утриманням та поточним ремонтом. Відновлення шару проводиться шляхом виконання середнього та капітального ремонтів. Період (у роках) від здачі дороги в експлуатацію до капітального ремонту, а також між капітальними ремонтами називається строком служби дорожнього покриття та встановлюється в залежності від типу покриття.
Наприклад, строк служби цементобетонного покриття (до капітального ремонту) складає 30 років; асфальтобетонного - 18 років; щебеневого та гравійного, що опрацьовані в'яжучим матеріалом - 9-12 років.
Стан автомобільної дороги у міжремонтний період характеризується її роботоспроможністю. Це основний техніко-економічний показник, що визначає

29 дорожню вартість перевезень, усіх видів ремонтних робіт та утримання дороги.
Розрізняють повну та часткову роботоспроможність дорожнього покриття. Повна вимірюється числом автомобілів, що пройшли по дорозі, або кількістю перевезеного вантажу за час від здачі дороги в експлуатацію до капітального ремонту або між ними. Часткова визначається часом від здачі дороги в експлуатацію до середнього ремонту або часом між ними.

1.2.2. Забезпечення безпеки руху та обладнання доріг
Для забезпечення безпеки руху автомобілів необхідна, по-перше, сучасна швидкісна траса, та по-друге, ландшафт, які здатні знижувати стомлюваність водія та покращувати його настрій.
Важливим показником роботи є видимість. Необхідну відстань видимості встановлюють із розрахунку повної зупинки автомобіля, що рухається, перед перепоною.
При зустрічному русі на дорогах без роздільної полоси відстань видимості подвоюється. На кривих малих радіусів належна видимість забезпечується шляхом вирубки дерев, кущів, зносу штахетників та т.і. Найбільша пропускна здатність дороги та безпека руху забезпечуються при видимості 700 м.
Для орієнтування водіїв на дорогах встановлюють дорожні знаки та вказівники. Для цієї ж мети послуговують: вказівні стовпчики; бічні огорожі; розмітки проїзної частини; насадження високих дерев, вершини яких зливаються у перспективі в одну лінію, підкреслюючи напрямок дороги у плані та за перегинами у поздовжньому профілі. Правила використання дорожніх та інших технічних засобів організації руху на дорогах встановлені державними стандартами. Сполучення дорожніх знаків із іншими порівняно простими технічними засобами, наприклад із розміткою проїзної частини, дозволяє успішно вирішувати питання організації руху на найбільш складних ділянках, і тільки у місцях найінтенсивнішого руху автомобілів потребується активне регулювання руху за допомогою світлофорів.
Дорожні вказівники послуговують для орієнтування водіїв та пасажирів на шляху їх прямування, та пояснюють умови обслуговування на дорозі. Дорожні вказівники розділені на 6 груп:
- вказівники найменувань;
- вказівники відстаней;
- вказівники напрямків;
- попередні вказівники напрямків;
- маршрутні марки;
- кілометрові вказівники.
Дорожні вказівники мають форму прямокутника або щита блакитного кольору, а написи, цифри, зображення та кайма мають білий колір.

30
Наприклад, вказівник відстані має напис із назвою населеного пункту та відстанню до нього; вказівники відстаней до АЗС виставляють за 50, 20 та 2 км.
Маршрутна марка вказує номер маршруту. ЇЇ повторюють через кожні 25-30 км.
Кілометровий вказівник вказує відстань у км від початку (кінця) дороги
(маршруту). Його встановлюють в кінці кожного кілометра дороги (маршруту).
І на кінець, про утримання доріг. Ми вже сказали про те, що цим займаються дорожні служби. А фінансування дорожньо-експлуатаційної служби здійснюється з державного, обласного та районного бюджетів.
Контрольні запитання.
1. Класифікація автомобільних перевезень.
2. Призначення автомобільних транспортних підприємств.
3. Класифікація АТП.
4. Класифікація доріг загальної мережі.
5. Основні транспортно-експлуатаційні показниками автомобільних доріг.
6. Типи дорожнього покриття.
7. Шляхи забезпечення безпеки руху та обладнання доріг.
Література.
Воркут А.И. Грузовые автомобильные перевозки. - К. Выща шк., 1986. - 447 с.


31


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал