Державний комітет україни у справах містобудування І архітектури містобудування. Планування І забудова міських І сільських поселень дбн 360-92




Сторінка4/12
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.97 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Наукова і науково-виробнича зона
4.13 У значних і найзначніших містах слід визначати райони розміщення і розвитку наукових установ, які залежать від характеру дослідницької діяльності і специфіки виробництва. Рекомендуються: центральні міські райони для інститутів і установ суспільних наук, конструкторських бюро із штатною кількістю працівників, яка не перевищує 300 чол.; прицентральні сельбищні, сельбищно-виробничі райони, що склалися, для розміщення установ природничих і технічних наук із штатною кількістю 1000 - 2000 чол.; периферійні, нові міські райони для розміщення груп наукових, навчальних, науково- технічних установ природничо-наукового профілю із штатною кількістю понад 2000 чол.; приміські райони, в межах зони впливу міста для розвитку наукових містечок, технополісів, агрополісів, об'єктів наукового обслуговування, полігонів, дослідних полів та інших територіально ємких об'єктів.
4.14 Раціональне розміщення установ наукової, науково-технічної діяльності досягається за рахунок групового способу функціональної і планувальної організації об'єктів,
пов'язаних єдиним дослідницьким і виробничим циклом. Створення наукових зон, у яких розміщуються групи профільних навчальних, наукових, проектно-конструкторських організацій, об'єктів виробничого призначення, є прогресивною формою організації спеціалізованих територій.
4.15 До складу спеціалізованих територій наукових, науково-виробничих установ слід включати території установ дослідницької діяльності, лабораторій, майстерень, корпусів експериментального (серійного) виробництва, комунально-складських зон, резервні території, рекреаційні, озеленені.
Вибір інженерних, санітарно-гігієнічних заходів здійснюється з урахуванням факторів впливу на навколишнє середовище.
Організація наукових і науково-виробничих територій повинна задовольняти вимоги
інтенсивного її використання, комплексності, планувальної компактності.
4.16 При визначенні земельних ділянок наукових установ слід приймати показники щільності забудови не менше величин, наведених у таблиці 4.1.
Таблиця 4.1
Штатна кількість працівників
Щільність забудови ділянок, м
2
, заг. площі на
1 га
Установи суспільних наук: до 300 10000 - 8000 більше 300 12000 - 10000
Установи природничих і технічних наук: до 300 7000 - 5000 від 300 до 1000 8000 від 1000 до 2000 і більше
10000
Примітка 1. Показники таблиці не поширюються на об'єкти з особливим режимом роботи
(ботанічні сади, обсерваторії, дослідні поля, полігони, прискорювачі елементарних частинок).
Примітка 2. Менші показники щільності слід приймати у нових, середніх і малих містах.
Комунально-складська зона
4.17 Комунально-складська зона - територія населеного пункту, призначена для розміщення груп і окремих підприємств, які забезпечують потреби населення у зберіганні товарів, комунальних і побутових послугах, із загальними для них об'єктами інженерно- технічного і адміністративного забезпечення.
На території комунально-складської зони треба розміщувати підприємства і об'єкти харчової (харчосмакової, м'ясної і молочної) промисловості, торгівлі й плодоовочевого
господарства: загальнотоварні склади, розподільні холодильники, плодоовочеві бази, сховища картоплі, овочів і фруктів, заготівельні підприємства напівфабрикатів та кулінарних виробів тощо; транспортного господарства: гаражі, станції технічного обслуговування автомашин, автозаправочні станції, трамвайні і тролейбусні депо, автобусні і таксомоторні парки тощо; побутового обслуговування населення: фабрики- пральні, хімічного чищення одягу, ремонту побутової техніки, одягу, меблів; комунального господарства: парки дорожньо-прибиральних машин, бази експлуатації та ремонту жител, інженерних мереж тощо.
Холодильники великої місткості (понад 600 т) і молокозаводи із застосуванням великої кількості аміаку треба розміщувати у відокремлених складських районах приміської зони.
Не слід розміщувати комунально-складські зони на територіях промислових вузлів, їхніх санітарно-захисних зон, до складу яких входять підприємства 1 - 3 класу щодо санітарної характеристики виробництва.
4.18 Складські комплекси, не пов'язані з безпосереднім обслуговуванням населення, слід розміщувати за межами міст, наближаючи їх до вузлів зовнішнього транспорту.
За межами території міст та їхніх зелених зон, у відокремлених складських районах приміської зони з дотриманням санітарних, протипожежних і спеціальних норм слід передбачати розосереджене розміщення складів державних резервів, складів нафти і нафтопродуктів першої групи, перевалочних баз нафти і нафтопродуктів, складів зріджених газів, складів вибухових матеріалів і базисних складів сильнодіючих отруйних речовин, базисних складів продовольства, фуражу і промислової сировини; лісоперевалочних баз базисних складів лісових і будівельних матеріалів.
Примітка 1. Для обслуговування груп малих міст, селищ міського типу і сільських поселень слід передбачати централізовані склади, розміщуючи їх переважно у районних центрах або пристанційних поселеннях.
Примітка 2. У районах з обмеженими територіальними ресурсами і цінними сільськогосподарськими угіддями слід за наявності відпрацьованих гірничих виробок і ділянок надр, придатних для розміщення на них об'єктів, здійснювати будівництво сховищ продовольчих і промислових товарів, цінної документації, розподільних холодильників та інших об'єктів, які потребують забезпечення стійкості до зовнішніх впливів і надійності функціонування. Ці об'єкти повинні відповідати вимогам протипожежної безпеки згідно з чинними нормативними документами.
4.19 Для попереднього визначення розмірів земельних ділянок складів, призначених для обслуговування поселень, допускається виходити з розрахунку 2 м
2
на одну людину у значних і найзначніших містах з урахуванням застосування багатоповерхових складів і 2,5 м
2
- у решті міст і населених пунктів.
У містах-курортах розміри комунально-складських зон для обслуговування тих, що лікуються й відпочивають, слід приймати з розрахунку 6 м
2
на одного, який лікується, а при розміщенні у цих зонах оранжерейно-тепличного господарства - 8 м
2 4.20 У містах загальна площа колективних сховищ сільськогосподарських продуктів визначається з розрахунку 4 - 8 м
2
на одну сім'ю. Кількість сімей, які користуються сховищами, установлюється завданням на проектування.

4.21 Для підприємств комунально-складських зон, що заново будуються і реконструюються, з метою підвищення інтенсивності освоєння ділянок слід передбачати використання багато- і високоповерхових будинків, освоєння підземного простору, збільшення щільності забудови.
Виробнича зона сільських поселень
4.22 Виробничі зони сільських поселень є частиною їхньої території. Проектування виробничих зон повинне здійснюватися відповідно до вимог РСН 320-86/Держбуд УРСР
"Планування, забудова і благоустрій виробничих зон сільських населених пунктів
України".
4.23 У виробничих зонах слід розміщувати різні типи агропромислових підприємств і цехів галузевих господарських центрів колгоспів, держгоспів, виробничих об'єктів, які належать акціонерним товариствам, кооперативам, селянським (фермерським) господарствам та ін., а також підприємства несільськогосподарських галузей (філіали підприємств, цехи).
4.24 При організації виробничих зон, у тому числі фермерських господарств, перевагу слід віддавати розвитку виробничих центрів, що склалися, які мають капітальні будинки, зручно розташовані стосовно до населених пунктів, транспортних комунікацій, кормових угідь і відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. Розміщення сільськогосподарських комплексів і підприємств повинне забезпечувати збереження природного середовища, виключати можливість розвитку ерозійних процесів, забруднення ґрунтів і водних джерел відходами виробництва.
4.25 При взаєморозміщенні сельбищної і виробничої зон слід створювати між ними відповідні санітарно-захисні і зооветеринарні розриви.
Розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських виробничих об'єктів і комплексів до меж житлової забудови установлюються згідно з нормативами (таблиця
4.2).
4.26 Малі тваринницькі ферми (фермерські господарства) у селищах міського типу, селах з утриманням великої рогатої худоби або свиней від 10 до 250 голів, овець - до 500 голів, птиці - до 1000 голів слід розміщувати на відокремлених ділянках з дотриманням розмірів санітарно-захисних зон, наведених у таблиці 4.2.
Таблиця 4.2
Направленість господарства
Розміри санітарно-захисних зон, м
25 50 75 100 150 200 300 400 500
Допустима величина стада, поголів'я
Свиноферма
15 30 50 75 100 125 150 200
Більше
200
Ферма ВРХ
20 40 60 100 150 200
Більше 200
Птахоферма
100 200 250 300 500 750
Більше 750
Вівцеферма
50 75 100 150 200 400
Більше 400
Кролеферма
150 300 400
Більше 400

Примітка. Шириною санітарно-захисної зони слід вважати відстань між місцями виділення в атмосферу або ґрунт виробничих шкідливостей і житловою забудовою населеного пункту.
4.27* У санітарно-захисній зоні допускається розміщення бань, пралень і гаражів за умови, що щільність забудови не буде перевищувати 10 %.
Розміщення спортивних споруд, парків, дитячих установ, лікувально-профілактичних і оздоровчих установ, а також насадження плодоягідних дерев та чагарників на території санітарно-захисної зони не допускається.
4.28 Тваринницькі, птахівницькі, звірівницькі ферми, ветеринарні установи, склади мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин слід розміщувати з підвітряного боку стосовно до інших сільськогосподарських об'єктів у сельбищній зоні. Території виробничих зон не повинні розділятися на відокремлені ділянки залізничними або автомобільними дорогами загальної мережі.
Розриви між будинками і спорудами сільськогосподарських виробничих об'єктів слід приймати відповідно до вимог чинних нормативних документів.
5 ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТОРІЯ
Озеленені території міста
5.1 У міських і сільських поселеннях слід передбачати, як правило, безперервну систему озеленених територій та інших відкритих просторів, які у поєднанні із заміськими повинні формувати комплексну зелену зону.
Зовнішні межі комплексної зеленої зони треба проводити по межах землекористувань, природних рубежах, транспортних магістралях.
5.2 При функціональному зонуванні комплексної зеленої зони (території забудови, міста, зеленої зони) треба виділяти: озеленені території загального користування; озеленені території обмеженого користування і озеленені території спеціального призначення.
5.3 Номенклатуру елементів території комплексної зеленої зони міста треба приймати згідно з додатком 5.1.
Питома вага озеленених територій різного призначення в межах забудови міст (рівень озеленення території забудови) повинна мати не менше 40 % для районів IIВ, 45 % - IIIВ,
Б і 50 % - IVВ2, а у межах території міста за структурними елементами приймати згідно з додатком 5.2.
Примітка. У містах з теплоелектроцентралями і котельними, підприємствами хімічної, металургійної, нафтопереробної промисловості I класу санітарної шкідливості рівень озеленення території забудови слід збільшувати не менше як на 15 %.

5.4 Площу озеленених територій загального користування (парків, садів, скверів, бульварів), розміщуваних на території забудови міських і сільських поселень, треба приймати відповідно до таблиці 5.1.
У значних, найзначніших і великих містах існуючі масиви міських лісів треба перетворювати у міські лісопарки і відносити додатково до озеленених території загального користування, виходячи із розрахунку не більше 5 м
2
/люд.
Таблиця 5.1
Озеленені території загального користування у межах міста
Групи міст за кількістю населення, тис. чол.
Площа озеленених територій, м2/чол.
Полісся,
Прикарпаття,
Закарпаття II
В-1, II В-4
Лісостеп II В-
2, II В-3
Степ III-В,
III-Б
Південний берег Криму
IV В-2
Загальноміські
100 - 1000
і більше
10 11 12 15 50 - 100 7
8 9
11
До 50 8 (10)
9 (11)
10 (12)
12 (15)
Сільські поселення
12 13 14 17
Житлових районів
100 - 1000
і більше
6 6
7 8
50 - 100 6
6 7
8
Примітка 1. У містах, де розміщуються промислові підприємства I і II класу шкідливості, наведені норми загальноміських озеленених територій загального користування слід збільшувати на 15 - 20 %. У містах, де розміщуються залізничні вузли, наведені норми загальноміських озеленених територій загального користування треба збільшувати на 5 - 10
%. У середніх, малих містах і сільських поселеннях, розміщених в оточенні існуючих лісів, у прибережних зонах великих річок і водойм, площу озеленених територій загального користування допускається зменшувати, але не більше як на 20 %.
Примітка 2. У дужках наведені розміри для малих міст з кількістю населення до 20 тис. чол.
5.5 У структурі озеленених територій загального користування великі парки, парки площею понад 100 га і лісопарки площею 500 га і більше повинні становити не менше 10
%.
Час доступності міських парків при пересуванні на транспорті повинен становити не більше 20 хв., а парків планувальних районів - не більше 15 хв.
Примітка. У сейсмічних районах необхідно забезпечувати вільний доступ до парків, садів та інших озеленених територій загального користування, не допускаючи улаштування огорож з боку житлових районів.

5.6 Допустима кількість одночасних відвідувачів території парків, лісопарків, лісів, зелених зон слід приймати відповідно до укрупнених показників, люд./га, не більше: а) для міських парків 100 б) для парків зон тривалого відпочинку 70 в) для парків-курортів 50 г) для парків зон короткочасного відпочинку 20 д) для лісопарків (лугопарків, гідропарків) 10 е) для лісів 1 - 3.
Примітка. При кількості одночасних відвідувачів 10 - 50 люд./га слід передбачати дорожньо-стежинкову мережу для організації їх руху, а на узліссях полян - ґрунтозахисні посадки; при кількості одночасних відвідувачів 50 люд./га і більше - заходи щодо перетворення лісового ландшафту у парковий.
5.7 У найзначніших, значних і великих містах поряд з парками міського і районного значення слід передбачати спеціалізовані - дитячі, спортивні, виставкові, зоологічні та
інші парки, ботанічні сади.
Орієнтовні розміри дитячих парків допускається приймати з розрахунку 0,5 м
2
/люд., спортивних - 1 - 2 м
2
/люд., включаючи майданчики і спортивні споруди.
5.8 На територіях з високим ступенем схоронності природних ландшафтів, які мають естетичну і пізнавальну цінність, треба формувати національні і природні парки.
Архітектурно-просторова організація національних і природних парків повинна передбачати використання їх територій у наукових, культурно-освітніх і рекреаційних цілях з виділенням, як правило, заповідної, заповідно-рекреаційної, рекреаційної та господарської зон.
5.9 При розміщенні парків і садів слід максимально зберігати ділянки з існуючими насадженнями і водоймами.
Площу території парків, садів і скверів слід приймати, виходячи із конкретних містобудівних і природних умов.
У загальному балансі території парків і садів площу озеленених територій слід приймати за додатком 5.2.
5.10 Бульвари і пішохідні алеї слід передбачати у напрямі масових потоків пішохідного руху. Розміщення бульвару, його довжину і ширину, а також місце у поперечному профілі вулиці треба визначати з урахуванням архітектурно-планувального рішення вулиці та її забудови. На бульварах і пішохідних алеях слід передбачати майданчики для короткочасного відпочинку. Ширину бульварів з однією повздовжньою пішохідною алеєю треба приймати не менше 10 м при розміщенні з одного боку вулиці між проїжджою частиною і забудовою.

5.11 Дорожню мережу ландшафтно-рекреаційних територій (дороги, алеї, стежки) слід трасувати за можливості з мінімальними схилами відповідно до напрямків основних шляхів руху пішоходів і з урахуванням визначення найкоротших відстаней до пунктів зупинок, ігрових і спортивних майданчиків. Ширина доріжки повинна бути кратною 0,75
(ширина смуги руху однієї людини).
5.12 Відстань від будинків, споруд, а також об'єктів інженерного благоустрою до дерев і чагарників слід приймати за таблицею 5.2.
Таблиця 5.2
Будинки і споруди, об'єкти інженерного благоустрою
Відстані, м, від будинку, споруди, об'єкта до осі стовбура дерева чагарника
Зовнішня стіна будинку і споруди
5,0 1,5
Край трамвайного полотна
5,0 3,0
Край тротуару і садової доріжки
0,7 0,5
Край проїзної частини вулиць (кромка укріпленої смуги узбіччя дороги, брівка канави)
4,0 1,5
Щогла і опора освітлювальної мережі, трамвая, мостова опора і естакада
4,0
-
Підошва схилу, тераси тощо
1,0 0,5
Підошва або внутрішня грань підпірної стінки
3,0 1,0
Підземні мережі:
газопровід, каналізація
1,5
- теплова мережа (стінка каналу тунелю або оболонка при безканальній прокладці)
2,0 1,0 водопровід, дренаж
2,0
- силовий кабель і кабель зв'язку
2,0 0,7
Примітка 1. У нових житлових районах відстань від краю проїжджої частини до осі стовбура дерева слід приймати не менше 4 м при діаметрі крони не більше 5 м. Для дерев з великою кроною цю відстань можна збільшити до розміру, при якому крони будуть розміщуватися не ближче 1,5 м від краю проїжджої частини.
Примітка 2. Висота чагарників при їх розміщенні від краю проїжджої частини на відстані від 1 до 5 м не повинна перевищувати 50 см.
Примітка 3. Відстань від повітряних ліній електропередачі до дерев слід приймати за правилами улаштування електроустановок.
Примітка 4. Дерева, що висаджують біля будинків, не повинні перешкоджати інсоляції та освітленості житлових і громадських приміщень, а також проїзду пожежних автомашин.

5.13 У зелених зонах міст слід передбачати розсадники деревних і чагарникових рослин та квітково-оранжерейних господарств з урахуванням забезпечення посадочним матеріалом груп міських і сільських поселень. Нормативний показник площі розсадників повинен прийматися з розрахунку забезпеченості рівня озеленення об'єктів системи озеленених територій у межах населеного пункту. Площа розсадників повинна бути не менше 80 га.
Загальну площу квітково-оранжерейних господарств треба приймати з розрахунку 0,4 м
2
/люд.
Зона відпочинку
5.14 Розміщення зон відпочинку слід передбачати на ландшафтно-рекреаційних територіях міст (внутрішньоміські), приміських зон (заміські), у системах розселення
(міжселищні).
Зони короткочасного відпочинку треба розміщувати з урахуванням доступності їх на громадському транспорті, як правило, не більше 1,5 год.
Зони тривалого відпочинку треба розміщувати за межами населених пунктів у найбільш сприятливих умовах.
Примітка 1. За відсутності сприятливих природних ресурсів у зоні впливу населеного пункту допускається збільшувати транспортну доступність зон короткочасного відпочинку до 2 год.
Примітка 2. Зони тривалого відпочинку (заміські і міжсельбищні) слід проектувати за нормами, встановленими для курортних зон з такою самою розрахунковою кількістю відпочиваючих.
5.15 Розміри територій зон короткочасного відпочинку слід приймати з розрахунку 500 -
1000 м
2
на 1 відвідувача, у тому числі та частина, яка інтенсивно використовується для активних видів відпочинку, повинна становити не менше 100 м
2
на 1 відвідувача.
Відстані між зонами короткочасного відпочинку і ділянками курортно-рекреаційних установ, садівницьких товариств, автомобільних доріг загальної мережі і залізниць слід приймати не менше 500 м.
5.16 При розміщенні установ і підприємств обслуговування у зонах короткочасного відпочинку слід формувати громадські центри.
Розміри територій різного функціонального призначення центру слід приймати, % загальної площі: а) культурно-видовищних установ
1 - 2 б) фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд
2 - 4 в) пляжу і пристроїв для відпочинку на воді
4 - 8 г) майданчиків відпочинку дорослих
75 - 85 д) майданчиків відпочинку дітей
3 - 6 е) адміністративно-господарських споруд
4 - 5.

Примітка. Для зон короткочасного відпочинку, розміщених поблизу міської забудови, територія відпочинку дітей може бути збільшена, але не більше як на 20 %.
5.17 Розміри території річкових і озерних пляжів, які розміщуються у зонах короткочасного відпочинку, слід приймати не менше 8 м
2
на одного відвідувача.
Розміри річкових і озерних пляжів, які розміщуються на землях, придатних для сільськогосподарського використання, треба приймати з розрахунку 5 м
2
на одного відвідувача.
Довжину берегової смуги річкових і озерних пляжів слід приймати не менше 0,25 м на одного відвідувача.
На прилеглих до пляжів територіях слід створювати припляжну і акваторіальну зони. Для орієнтовних розрахунків площу території вказаних зон на одного відвідувача слід приймати: припляжної - 15 м
2
, акваторіальної - 5 м
2
(для купання).
Площу території різного функціонального використання у припляжній, пляжній і акваторіальній зонах слід визначати з урахуванням показників, наведених у таблиці 5.3.
5.18 Рекреаційне навантаження на ландшафт зон короткочасного відпочинку слід приймати відповідно до диференційованих показників за таблицею 5.4.
Таблиця 5.3
Зона
Сектор
Площа сектора, % загальної площі зони
Акваторіальна
Купання
75 - 90
Дитячий
3 - 5
Спортивний
5-10
Риболовства
3 - 5
Пляжна
Солярію, аерарію
40 - 60
Обслуговування і пішохідних комунікацій
8 - 13
Дитячий
5 - 7
Спортивний
8-10
Відпочинку на озеленених ділянках
20 - 40
Припляжна
Адміністративно-господарський
3 - 5
Рятувально-медичний
1 - 2
Обслуговування і пішохідних комунікацій
19 - 27
Спортивний
7 - 12
Відпочинку на озеленених ділянках
50 - 70

Таблиця 5.4
Ландшафт
Рекреаційні навантаження, люд./га
Темнохвойні ліси
Світлохвойні ліси
Змішані ліси
Широколистяні ліси
Дрібнолистяні ліси
Заплавні лісолуки
Ліс зеленої зони
0,7 1,0 1,5 2,3 3,5 5,0
Рекреаційний ліс
2,5 3,0 3,6 4,5 6,0 8,0
Лісопарк
7,0 8,0 9,0 10,0 12,0 15,0
Парк зони короткочасного відпочинку
13,0 15,0 17,0 19,0 22,0 26,0
Примітка 1. Вказані навантаження застосовуються для кращих умов виростання рослинності
(ліси I бонітету). Для лісів II бонітету показники навантаження знижуються на 10 - 15 %, III - на 15
- 25 %, IV - на 20 - 25 %. Ліси V бонітету виключаються із рекреаційного використання або використовуються при мінімальних навантаженнях.
Примітка 2. Рекреаційні ліси формуються на базі лісів Держлісфонду.
Примітка 3. Норми навантажень допускається знижувати при стрімкості рельєфу, застосовуючи знижувальні коефіцієнти: при схилах 10 - 20 %
0
- 0,8; 20 - 30 %
0
- 0,6; 30 - 50 %
0
- 0,4; понад 50 %
0
- 0,2.
5.19 Розміри стоянок автомашин, які розміщуються біля меж зон короткочасного відпочинку, треба визначати за завданням на проектування, а при відсутності даних - за таблицею 5.5.
Таблиця 5.5
Рекреаційні території, будинки і споруди
Розрахункова одиниця
Кількість машино-місць на розрахункову одиницю
Пляжі і парки
100 одночасних відвідувачів
15 - 20
Лісопарки, заповідники і рекреаційні ліси
Те саме
7 - 10
Бази короткочасного відпочинку
(спортивні, туристські, риболовецькі, мисливські та ін.), маломірного флоту
- " -
10 - 15
Підприємства громадського
- " -
7 - 10
харчування
Садівницькі товариства
100 ділянок
4 - 7


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал