Державне регулювання розвитку аграрних



Скачати 32.78 Kb.

Дата конвертації11.06.2017
Розмір32.78 Kb.

І. О. БАБАЄВА
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АГРАРНИХ
ПІДПРИЄМСТВ
Загальновизнаною роллю держави в ринковій економіці є створення умов, усунення негативних наслідків та проблем функціонування ринкового механізму, а також захист національних інтересів на внутрішньому та світовому ринках. Об’єктивну потребу врахування в економічній політиці держави інтересів аграрного сектора зумовлено тим, що будь-який напрямок аграрної політики не може бути реалізований без активної підтримки й регулювання з боку держави [1, с. 27].
Світовий досвід переконує, що навіть за умов розвинутої ринкової економіки існують об’єктивні причини державного втручання в аграрний сектор. Серед них можна виділити такі: природно-кліматичні чинники, неконтрольований вплив яких на сільськогосподарське виробництво вимагає створення й розвитку системи страхування, що регулюється державою; нестійкість цін на сільськогосподарську продукцію, їхні коливання відповідно до ринкової кон’юнктури, що зумовлює нестабільність доходів у сільському господарстві (причому, як показує практика, коливання доходів значно перевищує варіації обсягів сільськогосподарського виробництва); низький ступінь монополізації та концентрації сільськогосподарського виробництва, порівняно з іншими сферами економіки, що зумовлює необхідність його підтримки і захисту інтересів товаровиробників від високомонополізованих галузей промисловості; необхідність розвитку в сільському господарстві виробничої та соціальної інфраструктури; необхідність екологізації сільськогосподарського виробництва тощо [2, с. 237].
Таким чином, регулююча роль держави зумовлена низькою еластичністю попиту і непередбачуваністю результатів в аграрному секторі, нестабільністю прибутків аграрних підприємств, сезонністю сільськогосподарського
1
виробництва, збереженням земельного потенціалу, необхідністю охорони навколишнього природного середовища, розвитком експортного потенціалу аграрного сектора та забезпеченням продовольчої безпеки країни.
Для побудови системи ефективного державного регулювання розвитку аграрних підприємств необхідно чітко розуміти, що мається на увазі під значенням терміну “розвиток підприємства”. Аналіз наукових публікацій [3,
4] з цього питання показав, що сьогодні не існує єдиного підходу щодо розуміння цього терміну, у загальному вигляді “розвиток підприємства” – це процес переходу підприємства від існуючого стану до кращого
(досконалішого) порівняно з попереднім [5, с. 91].
Державне регулювання розвитку аграрних підприємств можна розглядати як вплив державних органів влади, спрямований на створення умов для переходу аграрних підприємств від існуючого стану функціонування до кращого порівняно з попереднім.
До основних принципів державного регулювання розвитку аграрного сектора відносяться: пріоритетність та аграрний протекціонізм; системність і комплексність; передбачуваність та прозорість; екологічна доцільність [1, с. 40-41].
Форми державного регулювання становлять вид впливу держави на діяльність аграрних підприємств, до яких відносять інституційне, бюджетно- податкове, грошово-кредитне, антимонопольно-конкурентне, цінове,
інвестиційне, зовнішньоекономічне, екологічне, соціально-економічне регулювання [6].
Важливу роль у державному регулюванні розвитку аграрних підприємств в сучасних умовах відіграють обрані методи, які класифікуються за двома ознаками – формами та засобами впливу. За формами впливу методи бувають прямі та непрямі. За засобами впливу розрізняють: нормативно-правові, фінансово-економічні, адміністративні, організаційні та науково-методичні методи державного регулювання розвитку аграрних підприємств [7].
2

На сьогодні розвитку більшості аграрних підприємств перешкоджає ціла низка проблем, зокрема:
– низька ефективність сільськогосподарського виробництва, оскільки високою залишається частка збиткових підприємств;
– недосконалість механізмів інвестиційного забезпечення, оскільки через відсутність значних комерційних кредитів та низький рівень
інвестиційної привабливості галузі інвестиційні ресурси аграрних підприємств на 70 % формуються за рахунок власних коштів, переважну частину яких складають амортизаційні відрахування;
– деформація цінових пропорцій, оскільки існує значна невідповідність цін на продукцію сільського господарства та матеріально-технічні ресурси
(технічні засоби, паливно-мастильні матеріали, електроенергія, мінеральні добрива, засоби захисту рослин тощо);
– нераціональне використання земельних ресурсів сільськогосподарського призначення, адже з кожним роком спостерігається зниження родючості земель унаслідок недостатніх природоохоронних та агротехнічних заходів у землекористуванні, зменшення вмісту гумусу і поживних речовин у ґрунті, посилення ерозійних процесів, розширення площі кислих та засолених ґрунтів. А внаслідок розпаювання земель порушилися сівозміни та ґрунтозахисні системи землеробства, що призвело до зниження рівня продуктивності ґрунтів.
– зниження забезпеченості сільськогосподарською технікою та критична зношеність основних виробничих фондів, зокрема за останні п’ять років кількість техніки скоротилася майже вдвічі тощо.
Тому, з огляду на зазначені проблеми, для розвитку агарних підприємств необхідно розробити заходи виваженої державної аграрної політики, зокрема, щодо стимулювання підвищення продуктивності аграрного виробництва, забезпечення стабільності встановлених “правил гри”, створення умови для довгострокового кредитування аграрних підприємств тощо.
3

Список використаних джерел
1.
Латинін М. А. Аграрний сектор економіки України: механізм державного регулювання : [моногр.] / М. А. Латинін. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. – 320 с.
2.
Мостовий Г. І. Агробізнес: державне регулювання : [моногр.] / Г. І. Мостовий. –
Х. : Основа, 2002. – 300 с.
3.
Пономаренко В. С. Стратегічне управління розвитком підприємства: [навч. посіб.] / В. С. Пономаренко, О. І. Пушкар, О. М. Тридід. – Х. : ХДЕУ, 2002. – 640 с.
4.
Раєвнєва О. В. Управління розвитком підприємства: методологія, механізми, моделі : [моногр.] / О. В. Раєвнєва. – Х. : ВД “ІНЖЕК”, 2006. – 496 с.
5.
Плугина Ю. А. Управление развитием как оптимальная модель управления предприятием / Ю. А. Плугина // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2010. –
№ 30. – С. 89–92.
6.
Майстро С. В. Національний аграрний ринок в умовах глобалізації: механізм державного регулювання : [моногр.] / С. В. Майстро. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ
“Магістр”, 2009. – 240 с.
7.
Майстро С. В. Державна підтримка аграрного сектора як об’єктивна необхідність ефективного розвитку галузі / С. В. Майстро // Механізми ефективного розвитку економіки аграрної сфери АПК : [моногр.] / [Л. М. Анічин, Г. О. Андрусенко,
Г. І. Мостовий та ін.] ; за заг. ред. проф. Л. М. Анічина. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ
“Магістр”, 2006. – С. 59–81.
4


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал