Державна служба автомобільних доріг України «Укравтодор»



Pdf просмотр
Сторінка9/14
Дата конвертації16.01.2017
Розмір1.67 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14
7.5 Цементобетонні покриття
7.5.1 До поточного ремонту цементобетонних покриттів відносять роботи з розшивки та герметизації тріщин та швів, вирівнювання плит, що просіли, ремонт стиків плит на великій протяжності і улаштування на ділянках із поверхневими руйнуваннями бетону захисних шарів із спеціальних сумішей, а також подвійну поверхневу обробку на органічних в'яжучих.
7.5.2 Ремонт швів передбачає виправлення пошкоджень бетону на кромках плит і на їх поверхні безпосередньо біля кромки шва, при цьому тріщин попередньо обробляють скребками, очищають та заповнення мастикою.
7.5.3 Для заливання дрібних тріщин (шириною до 5 мм) можна використовувати мастику "Бутіслан К" (ТУ 204 УССР 330-91), розріджену розчинником до робочої консистенції, а також матеріал БЭЛМ-20 (ТУ 218 БССР 49-813). Поверхню тріщин, заповнених в'яжучим, присипають піском. Заливання швів і тріщин шириною (5 – 25) мм проводиться у залежності від категорії дороги і дорожньо- кліматичної зони мастикою "Бутіслан К", розбавленою розчинником, бітумно-антикорозійною сумішшю БАС (ТУ 6-10-1873) або сумішшю полімерно-бітумною СПБ (ТУ 6-00-02046-69-02).
7.5.4 Очищені від пилу та бруду тріщини і шви заливають мастиками у такій технологічній послідовності:
- укладають за допомогою підручних засобів бавовняний шнур на дно паза шва або тріщини з метою запобігання просочування мастики у тріщину;
- тимчасово заповнюють паз іншим бавовняним шнуром діаметром трохи більшим, ніж ширина паза, щоб запобігти попаданню мінерального порошку, розподіленого тонким шаром по поверхні покриття на ширину (5 - 10) см з кожного боку паза для полегшення видалення зайвої мастики;
- видаляють із паза тимчасовий шнур;
- заливають паз шва або тріщини мастикою вище рівня покриття на (2 - 3) мм. У разі просідання мастики її доливають, а
самі деформаційні шви або оброблені тріщини заповнюють мастикою за допомогою спеціальних заливальників;
- зайву мастику, яка виступає над поверхнею тріщини, зрізають лезом скребка або лопати.
7.5.5 Заміна плит виконується за допомогою домкратів та кранового обладнання. Плиту укладають на попередньо підготовлену та ретельно ущільнену основу. В окремих випадках роблять нову монолітну плиту, укладають арматуру і бетон у підготовлену для ремонту частину покриття. Для цього використовують дорожній бетон марки не нижче бетону, з якого зроблено діюче покриття. Після ретельного ущільнення поверхні вживають заходів по догляду за свіжо укладеним бетоном, не дозволяючи у період набирання ним міцності руху автотранспорту.
7.5.6 Для захисту поверхні цементобетонного покриття від руйнувань (лущення, викришування) і надання їй шорсткості влаштовують подвійну поверхневу обробку, використовуючи органічне в'яжуче.
Вимоги до кам'яних і в'яжучих матеріалів, що використовуються для поверхневої обробки на цементобетонних покриттях, такі ж самі, як і на покриттях, улаштованих із використанням органічних в'яжучих.
Для кращого приживлення кам'яних матеріалів використовують бітуми з поверхнево-активними речовинами катіонного типу.
Технологічний процес подвійної поверхневої обробки на цементобетонному покритті включає:
- очищення та заливка бітумною мастикою швів;
- очищення поверхні покриття від пилу і бруду механічними щітками і миття найбільш забруднених ділянок;
- підгрунтовку поверхні розливом рідких в'яжучих або емульсії;
- перший розлив гарячого в'язкого бітуму;
- перший розсип чорного щебеню;
- укочення розсипу щебеню котками;
- змітання неприживленого щебеню;
- другий розлив гарячого бітуму;
- другий розсип чорного щебеню;
- укочення щебеню котками;
- догляд за ділянками поверхневої обробки у період формування покриття і змітання неприживленого щебеню.
Використання одномірного щебеню спрощує технологію робіт і дозволяє одержати однорідну жорстку поверхню. Кам'яні матеріали розсипають по розлитому в'яжучому, як правило, щебенерозподільниками.
Норми витрат в'язких бітумів і кам'яних матеріалів наведені у таблиці 7.3. Технологічні режими та норми витрат інших видів в'яжучих приймаються згідно ВБН В.2.3-218-010.
7.5.7 Протягом 10 діб після улаштування поверхневих обробок для недопущення відокремлених кам'яних матеріалів від поверхні покриття необхідно частіше проводити підмітання щебеню-катуну та обмежити швидкість руху автотранспорту до 30 км/год.
Таблиця 7.3 7.5.8 Роботи з капітального ремонту цементобетонних покриттів полягають у поновленні транспортно-експлуатаційних показників з урахуванням перспективної вантажонапруженості руху і виконуються відповідно до розробленої проектної документації.
7.6 Розширення дорожнього одягу
7.6.1 При капітальному ремонті на окремих ділянках робиться розширення дорожнього одягу.
Розширення виконують для поліпшення умов руху автотранспорту, підвищення його швидкості і зниження ДТП на дорогах.
7.6.2 При розширені проїзної частини вздовж її крайки улаштовують в узбіччі корито. Стінки корита роблять вертикальними, а для забезпечення водовідводу з основи дорожнього одягу дну надають похил 30 ‰ у напрямку узбіччя.
7.6.3 Дорожніми машинами і механізмами роблять підсипку узбіч і земляного полотна, підготовляють корито. Якщо використання звичайних дорожніх машин ускладнено (при улаштуванні смуг малої ширини (0,25 - 0,75) м), то використовують спеціальні траншеєкопачі і деякі пристрої до машин, такі як начіпні і причіпні плуги, спеціальні накладки до відвалу автогрейдера або бульдозера та ін.
7.6.4 Улаштування дорожнього одягу на смугах розширення починається з обрізки і киркування кромок існуючого покриття.
Для обрізки використовують спеціальні начіпні (на трактор) дискові пили, які ріжуть дорожній одяг на глибину 30 см при робочій швидкості до 300 м/г.
7.6.5 Кам'яні матеріали для пошарового улаштування основи, за відсутності автосамоскидів з боковим розвантаженням, складають на проїзній частині дороги вздовж її кромки. Після чого збирають їх автогрейдерами у рівномірний валик по всій довжині захватки, переміщують у корито, планують і зволожують.
7.6.6 Після попереднього зволоження ущільнюють відсипаний підстилаючий шар основи. Ущільнення проводять начіпними на автогрейдер або трактор котками – при ширині корита до 0,5 м, віброплитами і ручними віброкотками – при ширині до 0,75 м і
Розмір кам'яного матеріалу, мм
Черговість розливу в'яжучих матеріалів
Витрати в'язких бітумів, л/м
2
Черговість розсипу кам'яних матеріалів
Витрати кам'яних матеріалів, м
3
, на 1000 м
2
покриття
15-20 15-20 15-20 (25)
10-15 10-15 5-10
перший другий перший другий перший другий
1,0-1,10 1,0-1,10 1,2-1,3 0,9-1,1 0,9-1,2 0,9-1,1
перший другий перший другий перший другий
18-21 17-20 20-23 14-16 16-18 12-13
моторними чи причіпними котками при більшій ширині.
7.6.7 Суміші для улаштування шарів основи і одягу з мінеральних матеріалів, стабілізованих в'яжучим, виготовляють у кориті при його ширині 1,5 м, а при меншій ширині – на дорозі або спеціальному майданчику. Використовують також суміші, виготовлені у стаціонарних змішувальних установках.
7.6.8 При улаштуванні вузьких смуг покриття з асфальтобетонних і чорнощебеневих сумішей, які укладають у гарячому і холодному стані, використовують тротуарні укладачі, автогрейдери та інші механізми. Покриття влаштовують у тій самій послідовності, як і при влаштуванні покриттів на проїзній частині дороги.
7.6.9 Особливу увагу при укладанні гарячих асфальтобетонних сумішей приділяють сполученню смуг, тому що в цих місцях можуть виникати осередки руйнувань і деформацій. Недоущільнення в місцях сполучення смуг не допускається.
7.6.10 При необхідності влаштовують поверхневу обробку по всій ширині проїзної частини, перекриваючи старе покриття і смугу розширення. При влаштуванні поверхневої обробки тільки на смузі розширення перекривання старого покриття повинно бути не менше ніж (0,2 - 0,3) м.
7.6.11 Технологія холодного ресайклінгу з використанням дорожньої машини типу ресайклер WR 2500 у комплексі зі змішувальною установкою
WM 1000 може використовуватися при стабілізації ґрунтів вапном або цементом:
- покращення вапном використовується при земляних роботах і виконується до поверхні земляного полотна або ґрунту. Після такої обробки, зволожені погано ущільнювані ґрунти легко можна укласти на ущільнити;
- укріплення вапном використовується, в основному, у верхній частині земляного полотна і, при цьому, захищає дорожній одяг від пошкоджень у наслідок замерзання і відтаювання. Тим самим стабілізація ґрунту вапном являється складовою частиною морозозахисних заходів.
При стабілізації ґрунтів і сумішей будівельних матеріалів цементом їх стійкість до навантажень з боку транспорту та погодних умов підвищується настільки, що вони на протязі довгого строку зберігають несучі властивості, водо- і морозостійкість. Для цього грунт перемішують з цементом і водою і одержана суміш ущільнюється. Цей спосіб застосовується як для шарів самого дорожнього одягу, так і для робочої зони земляного полотна.
7.6.12 При роботах із розширення дорожнього одягу необхідно додержуватись Інструкції – СОУ 452-00018112-006 та Правил охорони праці при будівництві, ремонті та утриманні автодоріг – ДНАОП-5.1.14-1.1.
8 РЕМОНТ ТА УТРИМАННЯ ШТУЧНИХ СПОРУД
8.1 Загальні положення
8.1.1 Утримання і ремонт мостів усіх систем і конструкцій, шляхопроводів, естакад, віадуків, тунелів (далі – мостів), підпірних стін, труб виконується з метою підтримання нормального технічного стану для безперебійного і безпечного руху транспорту і пішоходів протягом усього розрахункового терміну експлуатації.
8.1.2 Фізичний знос основних конструкцій мостів (проїзної частини, прогонових будов, опор та фундаментів) відбувається нерівномірно, що обумовлено різними умовами їх роботи під впливом експлуатаційних навантажень.
8.1.3 Обстеження та випробування мостів виконують у відповідності до ДБН В.2.3-6.
8.1.4 Склад, перелік і періодичність виконання робіт з нормативного утримання мостів наведено в ВБН В.3.1- 218-190.
8.1.5 Види профілактичних робіт та періодичність їх виконання наведені в табл. 2 ВБН В.3.1-218-190
На міжремонтні терміни елементів мостів впливають наступні фактори:
– агресивність довкілля;
– експлуатаційний вік споруди;
– інтенсивність руху та склад транспортного потоку.
Ступінь впливу цих факторів враховується за допомогою поправочних коефіцієнтів до нормативних термінів:
К
1
– коефіцієнт, що враховує регіон розташування мостової споруди;
К
2
-– коефіцієнт, значення якого залежить від реального терміну експлуатації;
К
3
– коефіцієнт, який приймається в залежності від категорії автомобільної дороги і враховує інтенсивність руху та склад транспортних потоків.
Розрахунковий міжремонтний термін Т обчислюється за формулою:
Т= Т
к
· К
1
· К
2
·К
3
, (8.1)
де Т
к
– нормативний міжремонтний термін за табл. 8.1; К
1
– К
3
- поправочні коефіцієнти за табл. 8.2 – 8.4. При відсутності даних для будь-якого коефіцієнту його значення дорівнює 1.
Таблиця 8.1
Ремонтні роботи
Періодичність, років
Проїзна частина
Ремонт нерівностей, вибоїн, тріщин у покритті
1
Ремонт деформаційних швів компенсаторного типу, ремонт гідроізоляції в зоні деформаційних швів, та вздовж огородження на проїзній частині шириною 70 см
5
Заміна сталевих ковзних листів
10
Заміна металевої бар'єрного огородження
20
Нова поверхнева обробка
2
Заміна покриття тротуарів
5

Таблиця 8.2 – Значення коефіцієнту впливу регіону розташування мостової споруди К
1
Таблиця 8.3 – Значення коефіцієнту впливу дійсного терміну експлуатації споруди К
2
Таблиця 8.4 – Значення коефіцієнту впливу категорії автомобільної дороги К
3
,
8.1.6 Для нагляду за рівнем води на всіх мостах повинні бути поставлені водомірні рейки. Замість рейок на споруди можна наносити масляною фарбою шкалу для відліку рівня горизонту води. На малих штучних спорудах, де найбільш високий рівень води тримається короткий час, ставлять спеціальні самофіксуючі рейки.
8.1.7 Промірювання русла ріки виконують жердиною з поділками або виском, як правило, два рази на рік: взимку – з льоду, і
навесні – після спаду високих вод. При декількох високих повенях протягом року русло проміряють після закінчення кожної з них. На несталому руслі промірювання проводять у трьох отворах: біля опор (з низового боку) і на відстані 25 м від моста вище і нижче за течією. При сталому руслі допускається виконувати проміри тільки в отворі біля опор.
Проміри роблять по всій довжині моста, а ділянки русла, не покриті водою, нівелюють. Обов’язково фіксують рівень води.
Фарбування металевого поручня
5
Заміна асфальтобетонного покриття
7
Залізобетонні прогонові будови
Зашпарування тріщин, раковин, відколів
1
Відновлення захисного шару (в попередньо напружених балках)
10/20
Ремонт поперечного об'єднання
10
Нанесення захисного покриття
8
Опори та опорні частини
Зашпарування тріщин у бетонних та кам’яних опорах
20
Зашпарування тріщин і відколів у залізобетонних опорах
25
Ремонт підферменників
25
Фарбування та змащування опорних частин
3
Цементування та торкретування
40
Сполучення моста з насипом
Заміна перехідних плит
25
Досипка насипу та конусів
Через 2 роки після будівництва та кожні 7 років
Відновлення ділянок конусів
6
Розчищення та відновлення берегів
10
Регіон розташування мостової споруди
Значення коефіцієнтів К
1
, для елементів мостового полотна сполучення моста з підходами прогонових будов опорних частин опор та фундаментів
Волинська,
Рівненська,
Житомирська,
Київська,
Чернігівська обл.
0,85 0,90 0,95 0,90 1,0
Чернівецька,
Львівська,
Івано-Франківська,
Тернопільська, Хмельницька,
Вінницька,
Полтавська,
Черкаська, Сумська обл.
1,0 1,0 1,0 1,0 1,0
Харківська,
Кіровоградська,
Одеська,
Миколаївська,
Херсонська, Запорізька обл.
1,05 1,05 1,05 1,1 1,1
Луганська, Дніпропетровська та Донецька обл.
1,0 1,0 0,9 0,85 0,95
Гірські райони
Карпат та
Криму
0.85 1.0 0,95 1,2 0,85
Зона на відстані 30 км від
Азовського та Чорного морів
1,05 1,0 0,85 0,85 0,9
Дійсний термін експлуатації, роки
Значення коефіцієнтів К
2
, для елементів мостового полотна сполучення моста з підходами прогонових будов опорних частин опор та фундаментів
1 1,2 3
1,1 5
1,0 1,2 10 0,9 1,1 15 0,7 1,0 1,05 1,05 20 0,90 1,0 1,0 1,10 30 0,80 0,95 0,95 1,05 40 0,90 0,90 1.0 50 і більше
0,80 0,85 0,90
Категорія дороги
Значення коефіцієнтів К
3
, для елементів мостового полотна сполучення моста з підходами прогонових будов опорних частин опор та фундаментів
І
0,90 0,90 1,0 0,95 1,0
II
0,95 0,95 1,0 0,95 1,0
III
1,0 1,0 1,0 1,0 1,0
IV
1,05 1,05 1,0 1,0 1,05
V
1,10 1,10 1,05 1,0 1,10

У випадку небезпеки підмивання конусів і опор треба робити промірювання по контуру останніх.
На всі великі і середні мости будують графік, на якому показують відмітки рівнів води, низу ферм, закладення фундаментів опор, місцезнаходження осей опор, розрахункову лінію загального розмиву, відмітки місцевого розмиву біля опор, профіль дна в отворі біля опор із верхового боку. При наявності деформації русла складають зведений графік, на якому рівень води і профіль дна наносять для кожного року (окремим кольором або умовними позначками). Графіки підлягають постійному зберіганню разом із книгою штучної споруди.
При інтенсивному русловому процесі в зоні моста складають також план русла в ізобатах (лініях рівних глибин), що допомагає виявити косоструминність.
8.1.8 Результати контрольно-інструментальних зйомок, усі види нагляду, догляду і ремонтних робіт заносять в мостову книгу на великі мости або журнал на декілька (не більше ніж 10 шт.) малих мостів і труб.
Форми книги моста, та журналу середніх та малих мостів наведені у додатку Г ВБН В.3.1-218-190.
8.1.9 Основою планування мають бути технічні звіти обстежень, розрахунки несучої здатності та техніко-економічні показники.
Аналіз цих документів дає змогу визначити необхідність виконання одного з видів робіт: поточний ремонт або капітальний ремонт.
Доцільно планувати заходи щодо експлуатації об'єкта вже при здаванні його в експлуатацію, виходячи з міжремонтних періодів елементів, їх конструкції, матеріалів тощо.
8.1.10 Види ремонтних робіт по елементах штучних споруд, їх класифікація та періодичність виконання наведені в Інструкції по організації догляду за штучними спорудами ІН В.3.2-218-03449261.036.
Перелік робіт з капітального ремонту мостів наведено у 2.1.3, а поточного ремонту в 3.1.3 ВБН В.3.2 218-190.
8.2 Підходи, підмостове русло, регуляційні і укріпні споруди
8.2.1 Основна задача утримання підходів – забезпечення плавності руху транспорту без зменшення швидкості.
8.2.2 Дефекти, які частіше всього зустрічаються в місцях сполучення насипів із мостами, це: просідання насипів; розмиви насипів у місцях сполучення з тротуарами; слабке ущільнення; відсутність або руйнування кріплень лобових і бічних укосів тощо.
8.2.3 На підходах із затяжними поздовжніми похилами перевіряють стан біля кромкових і водовідвідних лотків, колодязів зливоприймачів і комунікацій. Колодязі і лотки систематично очищають від бруду і сміття.
Якщо до моста із водовідвідних лотків поступає вода із шкідливими речовинами, то перед скиданням у річку її треба очищати в спеціальних відстійниках і фільтруючих колодязях.
8.2.4 Основні завдання по утриманню підмостового русла і регуляційних споруд такі: забезпечення нормального пропуску водного потоку і суден, а також повеневих вод і льодоходу під мостами, запобігання утворенню і своєчасне усунення заторів криги в руслі ріки і небезпечних підмивів опор, насипу підходів і регуляційних споруд і своєчасне усунення дефектів, які з'явилися.
8.2.5 На великих мостах повинні проводитися спостереження за рівнем води, профілем дна русла, станом льоду, проходженням високих вод і льодоходу, зміною положення русла в плані і напрямком течії ріки в мостовому переході, на малих мостах –
спостереження за рівнем найвищої і меженної вод, а також за профілем дна русла після проходження високих вод.
Інші спостереження проводяться у тих випадках, коли це потрібно за станом опори, русла річки і за характером водотоку.
На водоймищах проводять спостереження за висотою хвилі, напрямком і швидкістю вітру під час шторму.
8.2.6 Підмостове русло на відстані 100 м вище і нижче за течією необхідно очищати від сторонніх предметів, а конуси і регуляційні споруди також і від намулів. Укоси підходів утримують згідно з вимогами до утримання земляного полотна.
8.2.7 Якщо чагарникова і деревна рослинність на заплаві не є засобом боротьби з розмиванням і регулюванням потоку, їі треба вирубати: при наявності струмененапрямних дамб у межах їх довжини плюс (30 – 40) м вище і нижче за течією від крайніх точок дамб, при відсутності дамб – на довжину (30 – 40) м вище і нижче моста.
8.2.8 На мостах із малим отвором у зимовий період треба проводити захист отвору від занесення снігом спеціальними щитами, а у випадку заметів своєчасно їх очищати.
8.2.9 Якщо виникає небезпека підмивання конуса моста, струмененапрямних дамб або насипу, треба застосовувати засоби регулювання водного потоку . Застосування засобів повинно бути обгрунтоване гідравлічним розрахунком.
8.2.10 У випадку притискання потоку до насипу підходів, що загрожує її стійкості, рекомендується влаштування траверсів, які відтискують течію від насипу, а при помірних течіях – влаштування захисного фронту у вигляді укріпленого укосу, масивної стінки, насадження рослинності. Укріплення укосів виконують кам'яним накидом, габіоновими укріпленнями, залізобетонними плитами,
ґратчастими конструкціями з залізобетону і кам'яного заповнювача тощо.
8.2.11 Для влаштування струмененапрямних масивів, струменебійних і хвилезахисних смуг можуть бути застосовані лісонасадження вербових порід дерев і чагарників, які швидко ростуть. Розміри насаджень повинні бути визначені розрахунком.
8.2.12 У випадку розмивання або пошкодження тіла (укосів) дамби, конусів або насипу підходів їх відновлення проводять у відповідності з правилами ремонту земляного полотна.
Відновлення укріплень укосів дамб, конусів і насипів треба робити шляхом повного перекладання на пошкоджених ділянках відповідних типів укріплень із підготовкою основи.
8.2.13 При виникненні промоїн на узбіччях і укосах насипів, підходах, струмененапрямних дамб і перезволоження конусів треба забезпечити водовідвід у відповідності з діючими нормами і типовими рішеннями.
8.2.14 Для попередження сповзання укріплень укосів регуляційних споруд треба перевіряти непошкодженість упорів, які підтримують плитне укріплення, і при пошкодженнях своєчасно ремонтувати або замінювати.
8.2.15 Опори, які підмиваються, треба укріплювати кам'яним накидом, мішками з глиною і дрібним камінням. Для надійного заповнення зони розмиву при виборі типу захисту, розміру каменів, об'єму накиду, місць скидання зміцнюючих матеріалів у воду, повинні враховуватися глибина і швидкість потоку.

Для одержання максимального ефекту при скиданні каміння в зону розмиву
,
відсипання треба робити з барж або плавзасобів із застосуванням спрямовуючих лотків. При скиданні без лотків камінь, підхоплений течією, з силою б'ється об опору, пошкоджуючи фундамент.
8.2.16 Підошву голів струмененапрямних дамб або траверс рекомендується укріплювати гнучкими захисними покриттями
(матрацами), улаштуванням рисберм. Рисберми застосовують тільки у випадку неглибокого місцевого розмиву біля підошви укосу.
Розміри матраца, який забезпечує захист від підмивання, визначають на основі розрахунку очікуваного місцевого розмиву.
8.2.17 Просідання насипів підходів біля стоянів із зворотними стінками може бути при відсутності правильно виконаного водовідводу із-за стоянів, у тому числі при відсутності дренажу і дренажних отворів у лобовій стінці, і недостатньому ущільненні
ґрунту.
8.2.18 Просідання насипів підходів біля стоянів із зворотними крилами або без них відбувається, в основному, через недостатнє ущільнення насипу, мале закладання укосу і можливості деформації насипу по вертикалі і по горизонталі (розповзання). Наявність перехідної плити покращує плавність проїзду. Рівність покриття повинна відповідати вимогам, що наведені в 2.3.3 цих правил.
Підставою для проведення ремонтних робіт є наявність деформацій елементів вузла сполучення. За критерій приймають допустимі величини кутів перелому поздовжнього профілю, що обмежують динамічний вплив транспорту на дорожній одяг (табл. 8.5 та рис. 8.1).
Оцінку рівності проїзної частини здійснюють нівелюванням покриття по створу, розташованому на правій смузі ((1 - 1,5) м від кромки покриття на в'їзді та виїзді з моста) з кроком між точками 1 м на ділянці (довжиною не менше ніж 10 м) з вираженими деформаціями. За одержаним мікропрофілем встановлюють довжину ділянок з недопустимим переломом профілю покриття.
Таблиця 8.5
Рисунок 8.1 – Перелом нерівностей поздовжнього профілю
Коли термін експлуатації споруди становить понад 3 роки (піщані та супіщані ґрунти), наявність осадок свідчить про перезволоження ґрунту насипу, те ж саме при терміні 5 років (суглинки) та 10 років (глинисті ґрунти). В цьому випадку необхідно взяти зразки ґрунту з насипу на відстані від моста не більше ніж 8 м на глибині (1,7 - 3,2) м.
Іншою причиною просадок може бути відсутність протидії тіла конуса через недосипки його та просипання ґрунту тіла насипу з- під ригеля та виникнення пустот ґрунту.
У вузлі сполучення при наявності перехідних плит і в залежності від причин виникнення дефектів виконують такі види ремонтів:
 досипка та кріплення монолітним бетоном конусу, якщо грунт дренуючий;
 ремонт дорожнього одягу;
 укріплення поверхонь узбіччя та укосів;
 улаштування водовідвідних та водозбірних лотків;
 заміна ґрунту насипу на дренуючий.
У деяких випадках розкривають насип, піднімають перехідні плити, кладуть і ущільнюють додаткові шари щебеню або дренуючого грунту, відбудовують конструкцію сполучення.
8.2.19 Розмиви і просідання конусів ремонтують шляхом пошарового відбудування тіла конуса з забезпеченням проектного закладання і укріплення укосів. При необхідності основу укосів закріплюють відсипанням кам'яної призми або заглибленим у грунт бетонним поясом (зубом).
8.2.20 При ремонті укріплень укосів із пошкоджених залізобетонних плит їх треба повністю очистити від залишків зруйнованих плит і ґрунту, а потім зробити відсипку в вимоїну ґрунту шарами, старанно їх ущільнюючи, і покласти нові збірні плити (або монолітний залізобетон) з обов'язковою перев'язкою арматури нової конструкції із старою. Щоб петля арматури не зазнавала корозії, поверхню її треба покрити бітумним лаком.
У випадку невеликого підмиву ґрунту під плитами і утворення порожнин (якщо цілісність і форма плитного укріплення не порушена) рекомендується нагнітати під них цементний розчин.
8.2.21 При ремонті мостіння каменем рекомендується влаштовувати зворотний фільтр із гравійної або щебеневої суміші товщиною до 50 см на піщаній основі.
8.2.22 Габіонове укріплення, яке має пошкодження у вигляді просідань або розриву металевих сіток із розкидом каменів, ремонтують шляхом укладання поверх зруйнованих, нових габіонових блоків.
8.2.23 При ремонті матрацних укріплень на пошкоджених ділянках проводять повну перекладку плит із відповідною підготовкою
Розрахункова швидкість руху, км/год
Допустимий кут перелому профілю, град
100 - 150 7,0 - 5,0 80 8,0 70 9,0 60 9,5 40 14,0
основи.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал