Державна пенітенціарна служба україни інститут кримінально-виконавчої служби




Сторінка14/15
Дата конвертації11.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15
7.3. Профілактична робота з сім'єю, де є насильство щодо членів
родини Основна цінність демократичного суспільства — це людське життя. Тому робота з сім'єю з попередження в ній насильства щодо членів сім'ї повинно стати одним з напрямків роботи соціального педагога. Між тим зараз маємо інспекторів райвно і громадських інспекторів із захисту прав дітей, кримінальну міліцію у справах неповнолітніх і службу у справах неповнолітніх, у коло обов'язків яких входить профілактична робота з неблагополучними сім'ями. Але мине маємо системи попередження насильства всім ї, супроводу сімей, де є насильство, діти і батьки не знають своїх праві обов'язків, що спричиняє насильство всім ї, але не знімає відповідальності за його наслідки. Таку роботу сьогодні здійснює за власною ініціативою в Україні американський Проект Гармонія, який проводить навчальні семінари для працівників державної соціальної сфери і силових структур з цієї проблеми міжнародний гуманітарний центр Розрада, який проводить навчальні семінари для психологів і соціальних педагогів, видає і розповсюджує з метою інформування дітей і батьків буклети і брошури з прав дитини, членів сім'ї, проводить психологічні консультації Дитячий Християнський фонд, який на своїх семінарах для психологів, працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх, викладачів соціальної роботи і соціальної педагогіки, державних службовців, які працюють в соціальній сфері організують навчання з окремих аспектів попередження насильства всім ї (усвідомлене батьківство, фостерні сім'ї, психологічна підтримка сім'ї в кризовій ситуації, розповсюджують літературу з цих питань. Існує проект Закону України щодо попередження насильства всім ї, який грунтується на світовому досвіді розв'язання цієї проблеми. Отже, необхідні будуть методики роботи по практичній реалізації цього Закону. Для дитини важливими є довіра до батьків, почуття захищеності всім ї. Вони втрачаються при насильстві всім ї. У такій сім'ї зовні все благополучно,

231 але втрачені між окремими членами сім'ї родинні зв'язки, емоційні почуття. Діти в таких сім'ях засмучені, розчаровані, неврівноважені навіть при незначних труднощах, думають, що вони є причиною розладу всім ї, не вміють висловлювати свої почуття та емоції, вразливі, нездатні контролювати ситуацію, вперті, агресивні, мовчазні, переживають відчуття страху, бентеження, приниження, безсилля, гніву па батька, вважають свою сімейну ситуацію особливою, себе — нікому непотрібними, неважливими людьми, які не заслуговують уваги та турботи, не можуть адекватно реагувати на ситуацію, виправдовують биття любов'ю. Такі діти занепокоєні, прагнуть догодити, усамітнюються, погано встигають у школі, виявляють насильство для самовираження [5, 95]. Слід зазначити, що первинні стресові фактори (насильство, втрата) позначаються на інтелектуальному, емоційному, фізичному, духовному розвитку дитини, що є помітним для оточення і інколи викликає глузування з цих дітей однолітків. Все це поглиблює стресовий стан дитини, погіршує її здоров'я (з'являється енурез, заїкання, головний біль, біль у животі, порушення сну, і знову ж таки відбивається на емоціях та поведінці, може привести до девіантної та адиктивної поведінки Але дитина при цьому продовжує любити своїх батьків, ідеалізувати їх, виправдовувати їх вчинки та поведінку, прагне повернутися до них, вважає, що батьки змінилися на краще, засуджує умови життя і середовище сім'ї, але не самих батьків. Підлітки більш реально оцінюють своїх батьків, але мають надію на зміну батьків у кращий бік, приймають обставини життя всім ї з насильством як звичайн . За статистичними даними насильство всім ї — досить поширене явище в Україні. Засвідченням дітей, з жорстокістю вони вперше зустрічаються у власній сім'ї, збоку батьків та старших братів та сестер, тобто тих осіб, які повинні їх захищати та підтримувати. Насильство всім ї розглядається як порушення прав людини приклад примусового контролю, який одна людини практикує над іншою домагання будь-які дії чи бездіяльність, що складаються з поганого фізичного, психологічного та сексуального

232 поводження члена сім'ї з жінкою та іншими членами великої сім'ї. Насильство всім ї визначається також як певні види дій чи бездіяльності, які мають місце у межах певних стосунків жорстоке ставлення до дітей фізичне, психологічне, сексуальне погане ставлення чи неуважність стосовно осіб похилого віку погане ставлення дітей до батьків фізичні та психічні напади на жінок збоку чоловіків-партнерів. Отже, насильство всім ї вимагає системного підходу до роботи з нього попередження та ліквідації всім ї, врахування особливості статі, віку, ролі кривдника і жертви.
Насильство всім ї розглядається як соціальне явище, яке характеризується взаємозв'язком та взаємопроникненням різних його форм . Насильство всім ї порушує цілу низку прав людини — право кожного на рівний захист перед законом і на захист від дискримінації за ознакою статі право не піддаватися жорстокому ставленню право на життя і фізичну недоторканість право на найвищі стандарти фізичного і психічного здоров'я . Дослідження з проблеми приводять до висновку, що орієнтація на покарання функцію закону) не забезпечує безпеки всім ї, необхідним є комплекс заходів — програми екстренної та довготривалої допомоги жертвам насильства та їх сім'ям, спеціальні програми просвіти, консультування та психологічної л корекції для кривдника, жертви, інших членів сім'ї, дітей. Насильство збоку близької людини, яка розглядається як опора і підтримка, порушує основний принцип сім'ї — безпеку існування кожного її члена . Тому діяльність соціального педагога полягає у захисті прав людини, як створенні умов для виявлення та усунення причині наслідків насильства всім ї. Розрізняють таки типи насильства всім ї пряме фізичне насильство психологічне насильство позбавлення ресурсів, необхідних для підтримання фізичного і психологічного добробуту трактування особистості члена сім'ї як товару. Причини виникнення насильства всім ї різні прагнення визнання в якійсь сфері (професійній, економічній, соціальній) і неможливість його

233 добитися, раптові серйозні зміни у різних сферах життя (втрата роботи, хвороба, смерть дружини тощо, афект, невміння вчасно загальмувати свою поведінку, приклад власних батьків, психічні хвороби. Причиною насильства всім ї є також тендерні стереотипи суспільства уявлення про стать у суспільстві, соціокультурне сприйняття статі, яке диктує певну поведінку, культурні норми, стиль одягу, психологічні якості здібності, види діяльності, професії. Форми насильства ігрове, реактивне, із помсти, компенсаторне, архаїчне (жага крові, на основі релігії. Насильство є також формою виявлення агресії (тенденцій, які виявляються в реальній поведінці чи фантазії з метою нанесення втрат, лиха іншому) [2, 17]. Насильство здійснюється циклічно
1. Збільшення психологічного напруження (емоційне та ін., нефізичні види насильства. Фізичне насильство в різних формах. Примирення. Збільшення психологічного напруження і початок нового циклу. З часом період примирення зменшується, може зовсім зникнути, а період насильства збільшується [3, 138].
Психолгічна допомога сім'ї з реабілітації після насильства дитини здійснюється за такими етапами
1. Первинний прийому центрі. Збір інформації, виявлення ситуації всім ї. Формування у батьків первинної мотивації до довготермінової роботи, психологічна підтримка дитини.
2. Нарада спеціалістів центру і школи. Вироблення спільної стратегії і програми роботи з сім'єю.
3. Індивідуальна психотерапія дитини.
4. Індивідуальна психотерапія батьків.
5. Групова психотерапія батьків.

234 Тренінги з дітьми. Емоційна корекція. Формування соціальних навичок, розвиток сфери самоконтролю та вольової регуляції поведінки.
7. Тренінг для батьків. Навчання навичкам конструктивної взаємодії з дітьми. Під час цієї роботи соціальні педагоги здійснюють її емоційний супровід підбадьорюють, мотивують, наполягають, цікавляться станом справ дитини і батьків, підкреслюють віру в існування ресурсів сім'ї, повагу до членів сім'ї. Надаються поради для поточної підтримки дитини в мікро середовищі, виявлення зміну її стані. Показниками оцінки ефективності реабілітаційної роботи з неблагополучною сім'єю, в якій застосовувалося насильство є
1. Порівняння даних психодіагностичного і педагогічного обстеження дитини до і після роботи
- наявність адекватної самооцінки
- зниження рівня тривоги
- поліпшення соціометричного статусу.
2. Порівняння даних психодіагностичного і педагогічного обстеження дитячо-батьківських стосунків до і після роботи
- зменшення ступеню відторгненості (за опитувальником батьківського ставлення
- зменшення впливу патологічних факторів (несформованість батьківських почуттів, несприйняття, непослідовність вимог та ін.).
3. Експертні оцінки
- оцінка батьками і педагогами зміну поведінці і настрої дитини, її адаптивних можливостей
- оцінка членами сім'ї своїх досягнень, які сталися під час проходження тренінгів і консультування [1, 98]. Опис методики проведення інтерв'ю з дітьми, які зазнали насильства, наведено у посібнику по наданню допомоги потерпілим від торгівлі людьми .

235 Наслідками сексуального насильства над дитиною є 1) порушення сексуального розвитку, яке виявляється у ненормальній або передчасній сексуальній активності, нечіткій сексуальній ідентифікації, сексуальному збудженні з відхиленнями 2) безсилля безпорадність та страх 3) стигма- тизація: дитина відчуває себе неповноцінною і прагне сама нести відповідальність зате, що сталось (це викликає почуття провини, сорому, зниження самооцінки 4) розчарування після наруги людиною, якій дитина довіряла, чекала любові та захисту. Це приводить до недовіри та ворожості до інших людей. Чим більше наслідків, тим серйозніше стан людини. Діти, які зазнали сексуального насильства, можуть вести себе непомітно, вони можуть мати проблеми з інтимністю та сексуальністю, із вступом у стосунки з людьми і підтримкою їх можуть відмовляться від їжі чи переїдати, мовчати, завдавати собі біль. Усе це важливо для виявлення ознак насильства. З метою попередження насильства всім ї використовуються такі напрями захисту прав членів сім'ї: просвітні кампанії — в школах, на робочих місцях, в неурядових на урядових організаціях, громадський захист — за допомогою петицій, плакатів, листівок на вулицях, оголошень у газетах, відкритих дискусіях та дебатах законодавчі та політичні кампанії — щодо певних проблем обрання чи підготовка кандидатів, які розуміють проблему порушення прав написання нових законів і критика старих пошук факторів та підготовка звітів — забезпечення статистичних даних та фактажу для попередніх видів діяльності. Отже доцільним є знання про правила поведінки у випадку, коли жертва звертається по допомогу сама уважно, спокійно, терпляче слухати, не обвинувачувати людину, вірити їй, виявляти співчуття, емпатію, але не говорити я Вас розумію інформування про права, але не примушувати жертву обговорювати з нею всіх за та проти звернення до правоохоронних органів. Якщо звертаються за порадою чи за допомогою родичі чи знайомі жертви поговорити з нею самою, переконати, що, по можливості, жертва

236 повинна сама звернутися до правоохоронних органів, обговорити з тими, хто прийшов повідомити про жертву, чому їх так турбує ця ситуація та обговорити можливі дії з її змінення. Слід пам'ятати, що при виявленні насильства щодо дітей необхідно про це повідомити в міліцію, службу у справах неповнолітніх. Необхідно інформувати про можливість надання допомоги, а у випадку актуального насильства потурбуватися про безпеку жертви, її розміщення у спеціалізованій службі, у родичів, знайомих. При цьому необхідно пам'ятати, що не можна за людину приймати рішення, вирішувати долю (якщо вона у свідомості, це - правота обов'язок кожної людини.
7.4. Психологічна реабілітація сімей, які пережили втрату
Одним з типів неблагополучної сім'ї є та, що пережила втрату (члена сім'ї, роботи, місця проживання, здоров'я) і втратила здатність виконувати свої функції. При цьому ознакою неблагополуччя є втрата або погіршення зв'язків з членами сім'ї і мікросередовищем, звичного статусу в суспільстві і сім'ї, зміна функцій, що впливає на якість реалізації сім'єю своїх праву суспільстві та членів сім'ї у родині, порушення членами сім'ї внаслідок цього морально-правових норм. Отже, на сім'ю впливають різноманітні первинні і вторинні стресові фактори, що дозволяє характеризувати її стану такому випадку як кризовий. Якщо ж сім'я при цьому ще має проблеми із розв'язанням завдань свого розвитку на теперішньому і попередньому етапах життєдіяльності сім'ї, то це може привести до її розпаду. Стресові ситуації — це ті, з яких людині важко знайти вихід і які негативно впливають на її існування. Оскільки сім'я має мету, засоби життєдіяльності, які забезпечують її існування і виконання функцій, то стресова ситуація для сім'ї — це таз якої вона не може вийти без втрат чи негативних змін. Бувають ситуації, коли стресова ситуація об'єктивно незначна, але сприймається сім'єю та її членами як загрожувальна . Втрати розподіляються за такими видами

237 1) пов'язані із становленням особистості, її ростом, розвитком (втрати зв'язку з матір'ю, але набуття зовнішнього світу втрати уваги, часу спілкування і набуття колективу. Це втрати, без яких не можна обійтися, людина стає через їх переживання більш досвідченою
2) пов'язані з ситуацією, несподіванкою. Причини втрат можуть бути різноманітними економічними, ідеологічними, політичними, емоційними, правовими, релігійними, медичними, педагогічними, але результат один — втрата, яка є горем для сім'ї та її окремих членів. Горе виражається через перший шок, образу, недовіру, відторгнутість через кілька днів, одинокість, агресію, озлоблення, розчарування, провину, страх, розпач, інколи — мстивість. Прояви свідомості і поведінки у осіб, які опиняються в кризі внаслідок втратив складній ситуації, розрізняються у часі шок і заціпеніння заперечення і відсторонення визнання і біль прийняття і відродження. Ці стани є основою для застосування різних видів допомоги подолання втрати нарізних етапах. Діти відчувають теж, що й дорослі, але не можуть виразити це словами, слабо розуміють, що діється, відчувають себе винними в чомусь. Але дорослі схильні приховувати почуття, а діти — виявляти. До того ж, діти буквально розуміють пояснення пішов (у розумінні помер) -- переноситься ними на всіх тих, хто вийшов за чимось з будинку. Р. Паже виділяє особливості переживань у дітей шок, заперечення, угода з собою, злість на себе, прийняття, розуміння, вміння подолати втрати.
Отже, можна говорити подібне в переживаннях втрати у дорослих і дітей, що передбачає у соціально-педагогічній роботі з ними однакову стратегію, спрямовану на поетапну допомогу у подоланні наслідків утрати. Разом з тим, діти і дорослі мають різне ставлення і розуміння втрати, що вимагає різних тактик допомоги у подоланні її наслідків.
Розрив родинних зв'язків позначається на дітях різним чином. Характерним у таких випадках є порушення свідомості, контролю за поведінкою, міжособистісннх стосунків, емоційно-вольової сфери, мислення,

238 зниження самооцінки. Це виявляється у переносі провини на інших, відсутності почуття провини при порушенні морально-правових норм, неспокої слабкому контролі за поведінкою, малому обсязі уваги, нестатку передбачуваності невірі у кращі зміни, неможливості радіти з виконання завдань, низькому рівні самооцінки невмінні організувати свій відпочинок, показі ворожої залежності, вимаганні уваги, недовірі, прагненні контролювати всі ситуації, нестійких стосунках з людьми труднощах визначити власні почуття, їх неадекватному вираженні, невмінні визначити почуття інших проблемах з визначенням причині наслідків, логічним мисленням, передбачуванням; проблемах, пов'язаних із слуховим сприйняттям, вираженням себе вербальне, у здійсненні рушійних функцій, відставанням у розвитку. Р. Паже характеризує дитину, яка втратила сім'ю таким чином вона буде шукати ідеал, авторитет, референтну групу, буде сама виконувати функції батьків (заробляти гроші, красти, просити, доглядати за собою.
Для дітей із неповних і розлучених сімей характерні негативний стереотипу суспільстві, причини їх неадекватної поведінки завжди пояснюються неповною структурою сім'ї, хоча це не завжди так. Для дітей з таких сімей характерні відхилення в міжособових стосунках і навчанні підлітки та юнаки і дівчата, афективні і поведінкові реакції (у дітей, які надавали великого значення батьківським стосункам, виконання невідповідних ролей (якщо батьки демонструють залежну поведінку. Особливостями свідомості і поведінки дорослого у випадках зіткнення ужитті із втратою, є розгубленість, втрата контролю над собою недовіра, нерозуміння, мовчанка, сльози, істерика, гіперактивність, втрата самоповаги, злість, смуток. Реакція людини в цей час непередбачувана, хоча вона може й готуватися до втрати (якщо була тривала хвороба у родичів, погані стосунки з чоловіком тощо. Люди можуть прагнути, переживаючи горе, уникнути його, швидше з нього вийти, почекати, коли воно пройде. Доведено, що протягом 6-9 місяців після втрати у людини сильно знижується імунітет, вона

239 швидко втомлюється. Втрата відбивається на всій сім'ї, оскільки сім'я є системою. Виникає дві проблеми у роботі з такою сім'єю: 1) попередити розпад сім'ї; 2) відновити життєдіяльність сім'ї на нормальному рівнів нових умовах. Саме це, на пашу думку, повинно складати зміст реабілітації неблагополучної сім'ї. Виходячи із розуміння сім'ї як системи, можна виділити такі напрямки реабілітації
- компенсація втрати (роботи, місця проживання, здоров'я) або функцій померлого члена сім'ї, або того, хто вийшов з родини (розлучився чоловік, одружився син, переїхала на навчання дочка тощо
- допомога сім'ї у реалізації її праві виконанні функцій доти, поки вона не відновить свій потенціал. Націй основі можна говорити, що робота з такою сім'єю може бути екстренною, тривалою і профілактичною (запобігання вторинних стресорів) у реабілітації сім'ї. Основою для подолання втрати і пов'язаного з ним горяна думку Б. Дейтса, є спрямування особистості на її активне подолання, тобто контролювання думок, емоцій, поведінки через терплячість і витриманість протягом тривалого часу, самостійну роботу та разом з іншими людьми над подібною проблемою, спілкування з тими, хто вже пройшов через подібне, з авторитетною людиною (священиком, другом тощо) за її згоди [8. 249]. Оскільки розвиток і виховання людини можливий лише в діяльності і спілкування, а механізмом — зовнішні та внутрішні протиріччя, то соціально-педагогічна робота з реабілітації сім'ї після втрати повинна мати замету захист прав сім'ї та її членів через 1) створення протиріч, долаючії які, сім'я і окрема особистість прискорюють процес прийняття втрати і подолання ЇЇ наслідків, 2) створення умов для нормальної життєдіяльності сім'ї. Під час надходження поганих відомостей допомогти не стримувати реакцію людини на погану звістку, але утримати людину від афективних рішень, які стосуються серйозних проблем, майбутнього, бути рядом,

240 розмовляти і контролювати дії, режим дня (харчування, здоров'я, сон, говорити вголос помер, виїхав, пішов, захворів тощо, організувати спілкування з друзями, з людьми, які можуть надати підтримку, загадуючи добро чи вислуховуючи Вас, спрямувати людину на конкретні необхідні дії організацію похорон, догляд за дитиною тощо, обговорити з нею питання Чи правильно вона вчиняє, Як не могло статися, Що подумають про це друзі, Як я скажу про це сім'ї?», але не приймати за людину рішень, допомогти ї розібратися в своїх думках. Не можна приймати чиюсь сторону, судити. Треба тільки вислухати.
Заперечення і відсторонення Особи характеризуються слабкістю, втратою апетиту, сил, фізичною біллю, очікуванням чуда, злістю, нездатністю робити звичні справи, безсонням чи сонливістю, відмовою від гігієнічних правил, фантазіями. Допомога подолає у визнанні нормальності такої реакції, вислуховуванні горя, спілкуванні з людиною, навіть якщо вона цього не хоче, па різні теми, виразі поваги до людини. Можна привести власний приклад подолання втрати і розповісти, як ця втрата і Ваші дії вплинули на Ваше життя які почуття Ви відчували, з ким розмовляли на цю тему і чого очікуєте від інших. Допомога повинна бути екстренною, якщо людина цілеспрямовано думає і говорить про самогубство, зловживає алкоголем, транквілізаторами, занедбала себе, дітей, дім, впала у депресію і заперечує втрату протягом кількох місяців, має неспокій, галюцинації. У цьому випадку необхідно примусити виконувати свої обов'язки, прийняти допомогу, залучити лікаря до обстеження і лікування, відновити і розширити соціальні зв'язки з мікро- і макросередовищем на основі фізичних потреб, спеціально створених нагальних проблем для переключення уваги (поведінка та успішність дітей, доручення вчителів тощо. З дітьми необхідно розмовляти про втрату, роз'яснюючи доступно і точно її зміст, виявлення їх відчуття і знання про подію, розповісти проте, що вони будуть найближчим часом робити, з чим зустрінуться і як себе при цьому поводити, дати можливість попрощатися із

241 втраченим, відповідати на їх питання чесно і вчасно, пояснити, що вони будуть відчувати себе краще, створити їм атмосферу стабільності . Визнання втрати означає повернення відповідальності за почуття і дії триває від 3 місяців до 1 року. Робота з людиною полягає в організації спілкування з нею на тему Як цей стан подолати, але не на тему Чому це трапилось зі мною, За що мене покарано Ці питання (Як .?» відбивають пошук шляхів організації життя після втрати. Тут доцільною є індивідуальна робота та у групі підтримки через консультації, пошук способів розв'язання проблеми Як зробити, щоб це не сталося ще раз, Як заповнити пустоту, Як жити далі, у нових умовах, Заради чого жити далі. Спільноти можна поділити на
1) групи, які працюють із соціальним педагогом примусово або за контрактом, або за власним бажанням
2) групи взаємопідтримки (взаємодопомоги, які працюють з консультантом і керівником
3) групи самодопомоги, які працюють з фасилітатором. В основі цієї класифікації — ступінь самотності та активності членів групи. За напрямками діяльності А. Браун виділяє групи у сфері емоційного та психічного здоров'я; для членів сім'ї, де є діти з особливими потребами спрямовані на зміни у поведінці спрямовані на життєві зміни, пристосування до їх наслідків у сфері освіти та організації дозвілля для задоволення потреб осіб, які мешкають в інтернатах чи відвідують денні центри. Основними ціннісними засадами діяльності груп взаємодопомоги користувачів служб психічного здоров'я є мудрість, динамічна робота, співробітництво, релігія, наявність сім'ї, спокійна робота, симпатія, спільнота, близькі взаємини, правда, природа. У групі люди розуміють, що їх поведінка у лихові є нормальною реакцією, вони навіть здатні над нею посміятися вони передають один одному вміння, чуйність, переживання, що сприяє виникненню почуття єдності, отже, захищеності і врівноваженості.

242 Групи підтримки працюють у таких формах засідання 1 раз на тиждень з метою обговорення проблем, успіхів, спілкування, відпочинку спілкування окремих осіб із спільними проблемами поза зустрічами (прийомних батьків, одиноких стариків тощо телефонні консультації між членами групи, між консультантом і членом групи соціальну рекламу у ЗМІ діяльності групи та її координації лекції і бесіди фахівців на засіданнях групи обмін досвідом з іншими групами підтримки на засіданнях, в іншому місці тощо виконання вправ між засіданнями. Членам сім'ї доцільно виконати вправу у групі
1. Якого ставлення до себе Ви прагнете до особи, яка понесла втрату
2. Опишіть свою дитину (зовнішність, характер, звички. Ви захворіли, дитину беруть на виховання. Кому б Ви ЇЇ віддали і чому Такі вправи дозволяють усвідомити свої почуття, очікування, можливі наслідки довгого неприйняття втрати, потреби інших членів сім'ї в Вас. Щодо роботи з дітьми, то вони можуть надовго залишитися на етапі невизнання, тоді з батьками треба проводити роботи на емпатію з метою краще зрозуміти дитину і на цін основі пояснити їй, що з нею сталося, допомогти справитися з наслідками втрати (привести себе в приклад, надати допомогу, яку хотілося отримати самому, виявити бажання дитини і по можливості їх задовольнити. Дитина повинна бути впевненою, що вона не самотня, захищена, в безпеці. Цьому сприяють
1) виявлення любові до дитини, такої, якою вона є, знаходження і підкреслення в ній позитивних якостей
2) вияв поваги до дитини ЇЇ рішень, страхів, почуттів, визначення їх причині ліквідацій;
3) режим дня, традиції, правила сімейного життя, розподіл обов'язків. Все це вимагає вироблення звички поведінки в нормальних умовах, переключає увагу
4) спільно проведений з дитиною часу спілкуванні, грі, прогулках тощо, який має предметне наповнення, не пов'язане із втратою
5) застосування методів стимулювання і корекції поведінки до дитини

243 6) роз'яснення дитині, що є близькі люди, які за неї відповідають і чуйно до неї ставляться
7) роз'яснення дитині, як поводити себе після втрати уколі друзів, у школі тощо. Отже, соціально-педагогічна робота з дитиною здійснюється як безпосередньо з нею чи опосередковано (через батьків, родичів. Показником ефективності роботи на цьому етапі є розуміння людиною того, що життя не є розбитим, воно є іншим і в новому житті можна бути щасливим. Доцільною є допомога в аналізі первинних і вторинних стресових факторів що я втратив (батька, мати, дружину та 2) впевненість, віру в майбутнє, здоров'я, стосунки, почуття безпеки. Це дозволяє краще визначити потреби у допомозі при подоланні втрати, шляхи самовиховання та втручання. Прийняття і відродження здійснюється через активну роботу над собою, навчання жити в нових умовах через спілкування і діяльність з іншими людьми, різних за віком, але переживших утрати різного роду і об'єднаних почуттям утрати. Такі люди можуть допомогти іншим (групи самодопомоги, можуть працювати разом з керівником/консультантом (групи взаємо підтримки, бути індивідуальними консультантами. Вивчення досвіду підтримки жінок, хворих на раку м. Чернігові, довело ефективність поєднання допомоги особами різних кваліфікацій спочатку протягом 5-7 хвилин виступали жінки, які пережили подібне і зараз живуть нормальним життям, цінують його і досягають успіхів. Вони розповідали про свою хворобу, показували своє тіло і говорили про свої успіхи. Потім виступали по черзі психолог, лікар, соціальний педагог, які розповідали про особливості поведінки до і після операції, спілкування з родичами, друзями, колегами, подолання комунікативних бар'єрів і психологічного захисту. Необхідно стимулювати людину до аналізу що треба робити, а чого треба уникати спонукати її до висловлювання своїх почуттів та їх опису зробити огляд суттєвих подій за останні роки життя і визначити вплив кожної з них на життя зробити перелік хвороб, які були протягом останніх

244 років і свою поведінку в них, поведінку членів сім'ї, аналізу за місцями свого настрою (щасливе, звичайне, погане) і виявити співвідношення настрою з подіями, хворобами, ставленням описати стан свого теперішнього життя і бажаний визначити те конкретне, що прагне і змогла б зробити людина. Такі вправи дозволяють визначити первинні і вторинні стресові фактори, зв'язок між ними і членами сім'ї, причини неуспіху в теперішньому часі, зпрогнозувати майбутні події, виявити свій погляд на життя (оптимістичний чи песимістичний, запобігти майбутні втрати або пом'якшити їх вплив, визначити, що є найбільшою втратою, шляхів подолання втрати (люди, цілі, способи, засоби) і своє ставлення до цих шляхів [4.136.]. Доцільною є вправа на персоніфікацію втрати написати лист лихові, яке стоїть перед Вами (Дороге лихо .») і вправа на написання відповіді лиха Вам через добу. Це дозволяє усвідомити не тільки свої стресові фактори та їх наслідки, алей свої успіхи щодо їх подолання, найближчі задачі, дозволяє поглянути на себе збоку. Показниками подолання цього етапує відчуття любові до життя і поваги до себе перенос уваги з повсякденних речей на якість життя розуміння спільних потреб, призначення життя розуміння того, що життя у власних руках, що у людини є вибір. Формами реабілітації психологічної роботи з сім'єю, яка понесла втрату члена чи стосунків, і є внаслідок цього неблагополучною, є такі
1) за кількістю сімей (групові, індивідуальні
2) за ступенем самостійності сімей (групи взаємо підтримки, працюючи з консультантом
3) за місцем проведення (стаціонарні, виїзні
4) за тривалістю (постійнодіючі, пульсуючі, одноразові
5) за характером спілкування (безпосередні, опосередковані
6) за умовами здійснення (екстрені, звичайні
7) за змістом діяльності (навчальні, комунікативні

245 8) за характером змістовного наповнення (інформаційні, практичні,
інформаційно-практичні);
9) за метою (ліквідація чи компенсація втрати, профілактика вторинних стресорів);
10) за складністю побудови (прості, складні. Методи роботи з реабілітації неблагополучної сім'ї можна виділити на основі знання етапів подолання втрати. До них належать на 1 етапі навіювання, вимоги, прикладу бесіді, розуміючому слуханні на 2 етапі приклад, заохочення, переключення, інформування, створення виховуючих ситуацій вимоги па 3 етапі реконструкція характеру, переконання, приклад, заохочення, вимоги, аналіз консультування на 4 етапі перенавчання, консультування, вправи, самоаналіз, самооцінка. Можна відзначити, що жоден дослідник реабілітації сім'ї та особистості не назвав таких методів, як вибух, покарання і змагання. Причиною цього єна наш погляд, висока ступінь емоційного впливу цих методів на людину, яка знаходиться у кризовій ситуації. Виявлення методів, які застосовуються нарізних етапах подолання втрати дозволило зробити висновок проте, що допомога у подоланні неблагополуччя повинна поступово зменшуватися, змінювати свій зміст, тобто бути субсидіарною. В екстреній ситуації застосовується допомога, яка спрямована па подолання розгубленості, коли людина некритично ставиться до подій та впливів навколишнього, а тривала реабілітація вимагає спільних зусиль з поступовим зменшенням допомоги і збільшенням активності людини, застосуванням заохочень.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал