Державна пенітенціарна служба україни інститут кримінально-виконавчої служби



Pdf просмотр
Сторінка13/15
Дата конвертації11.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15
Контрольні запитання
1.
Розкрийте значення психологічної підтримки батьків для особистісного зростання дитини. Як Вирозумієте сутність поняття ефективне спікування» у контексті сімейного виховання У чому полягають особливості техніки рефлексивного слухання Які устванговки і почуття слід формувати у дитини при застосуванні техніки рефлексивного слухання Які методи психологічної роботи використовуються для досягнення рефлексивного слухання Які способи подолання сімейних конфліктів вироблені у психологічнй практиці Охарактеризуйте етапи технології пошуку альтернативних варіантів дій дитини. Які способи вираження почуття любові батьків до дитини сприяють успішності сімейного виховання Розкрийте особливості використання кожного з типів способів вираження батьківської любові до дитини З якою метою застосовується метод розуміння Які форми розуміння використовують у процесі виховання дітей усім ї Які відповіді батьків заважають розумінню і призупиняють процес вирішення проблем самою дитиною

Рекомендована література до шостого розділу
1.
Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості Навч. посіб. для студ.). — Харків Фоліо, 1996. – 180 с.
2.
Воспитание с любовью и логикой / Под ред. Т.В.Лаврентьевой. - М

212
Педагогика, 1995. – 260 с.
3.
Кэмпбелл Р. Как на самом деле любить детей. - Мс.
4.
Лешли Д. Работать с маленькими детьми, поощрять их развитие и решать их проблемы. - Мс.
5.
Миллс Дж., Кроули Р. Терапевтические метафоры для детей и
―внутреннего ребенка‖ / Перс англ. Т. К. Кругловой. — М Независимая фирма ―Класс‖, 2000. – 278 с.
6.
Нельсен Д, Лот Л, Глен С. Воспитание без наказания. - М
Педагогика, 1997. – 350 с.
7.
Практическая психология образования. - М Наука, 1997. – 400 с.
8.
Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании.
- Мс.
9.
Снайдер М, Снайдер Р, Снайдер Р. Ребенок как личность. - Мс.
10.
Шерман Р., Фредман Н. Структурированные техники семейной и супружеской терапии: Руководство. — М Независимая фирма ―Класс‖,
1997. - 348 с.

213
РОЗДІЛ П. ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА
НЕ ЛАГОПОЛУЧНИМ СІМ ЯМ

7.1.

Психологічна допомога сім'ям з дітьми девіантної поведінки
Проблема попередження і подолання негативної девіантної поведінки дітей та молоді актуальна проблема психологічної науки. У сьогоденні ми маємо зовсім інші суспільно-політичні та економічні умови життя, інші орієнтири в суспільстві, інші інтереси молоді з одного боку із іншого - різке розшарування, зубожіння населення, поширення наркоманії, алкоголізму, проституції, злочинів та правопорушень серед неповнолітніх, особливо серед тих, кому ще не виповнилося 11 років. Причинами цього є
1) недоліки виховної роботи в системі освіти
2) особливості нашого законодавства відповідальність за особливо тяжкі злочини неповнолітні несуть з 14 років, лише з 11 років до них можуть бути застосовані примусові виховні заходи (обмеження дні, поведінки у спеціальних закладах для неповнолітніх
3) недоліки роботи державних служб, що займаються неповнолітніми
4) нестабільність у суспільстві
5) вільний доступ неповнолітніх до ЗМІ, які тиражують насильництво, розпусту, культ сили
6) втрата можливостей позитивно реалізувати себе через чесну працю неповнолітні, хоч і мають право на трудоустрій, але реально реалізувати це право в умовах безробіття дорослого населення не можуть) [10. 28]. На сьогодні існують такі підходи до профілактики злочинів неповнолітніх
1. Біологічний (фізіологічний) корекція чи контроль над умовами, які викликають злочинну поведінку.
2. Психологічний (психіатричний) - зміна психологічного стану та усунення причин, які його викликали.

214 3. Соціальний - встановлення взаємодії між неповнолітніми правопорушниками і законослухняними однолітками, батьками та іншими дорослими.
4. Підхід, який виходить з того, що злочинна поведінка визначається відсутністю контролю у мікросередовищі, де мешкає підліток. Посилення впливу збоку групи, членом якої він є.
5. Підхід, який передбачає, що причиною злочинності є відсутність можливості виконання в межах законності ролі, яка відповідає інтересам особистості. Зменшення злочинності шляхом розширення і розвитку рольових можливостей.
6. Організація дозвілля підлітків.
7. Підвищення освітнього і професійного рівня підлітків, оскільки за цим підходом в основі злочинності відсутність життєвих навичок у неповнолітніх.
8. Підхід, за яким причини злочинності у негативному впливі інших осіб, що вимагає зменшення цього впливу збоку злочинних угрупувань і осіб.
9. В основі злочинності неадекватні соціальні очікування і протиріччі соціальні вимоги. Необхідно узгоджувати ці очікування з різними інститутами, організаціями і впливами, які здійснюють вплив на молодь.
10. Економічний підхід. Причини злочинності - в поганих матеріальних умовах життя молоді та їх сімей, що вимагає матеріальної допомоги.
11. Стримуючий підхід. Причини злочинності пов'язані з легкістю здійснення злочинних дій, отже, необхідно обмежувати ці можливості, у т. ч. через суворе покарання.
12. Відмова від правового контролю і громадська терплячість злочинність збільшується, якщо суспільство непримиренно навіть до поганої поведінки, отже, необхідно виховувати терпимість до певних форм неадекватної поведінки, щоб не всі підлітки вважалися злочинцями.

215 Ці підходи надають змогу побачити різноманіття причин делінквентної поведінки, отже, і різноманіття можливостей для їх профілактики, необхідність роботи у мультидисциплінарній команді соціальних працівників. Девіантна поведінка не завжди стає делінквентною, а сім'я є неєдиним, хоча й визначальним фактором виховання і розвитку дитини. Аналіз міжнародних документів з проблеми попередження і подолання негативної девіантної поведінки неповнолітніх дозволяє окреслити напрямки, зміст, методи і форми такої роботи з неповнолітніми з девіантною поведінкою. Напрямки робота з попередження такої поведінки, після скоєння правопорушення до суду, після судового рішення при виконанні вироку. Цих напрямків додержуються і наші органи і служби у справах неповнолітніх, спеціальні установи для неповнолітніх. Згідно з Конвенцією про права дитини до неповнолітніх повинні застосовуватися такі заходи, як догляд, опіка, нагляд, консультативні послуги, призначення іспитового терміну виховання, а також програми навчання і професійної підготовки та інші форми догляду, які замінюють нагляд в установах, з метою забезпечення такої поведінки з дитиною, яке відповідало б її добробуту, а також ЇЇ становищу і характеру злочину. Мінімальні стандартні правила ООН щодо здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх, прийняті 29 грудня 1985 року Генеральною Асамблеєю ООН в Пекіні, цей перелік доповнюють постійним наглядом, активною виховною роботою або розміщенням всім ю, або виховну установу, або будинок.
Існуючі в США програми підготовки до сімейного життя призначені для сімейна різних етапах розвитку, але розрізняються вони за проблемами сімей. Ідеєю цих програм є те, що кожна людина протягом свого життя час від часу переживає певні зміни, до яких можна адаптуватися при наявності інформації про можливий хід подій. Тому групи підготовки до сімейного

216 життя поділяються на 4 категорії нормального розвитку, кризові, індивідуального розвитку та адаптації. Групи нормального розвитку призначені для всіх категорій населення. Вони дають знання і вміння, які допомагають людині подолати передбачувані життєві зміни. Це групи для батьків, дошкільнят, підлітків, пенсіонерів, молоді, яка вступає до шлюбу.
Кризові групи призначені для людей, які переживають серйозні життєві випробування. Люди звичайно не знають проте, як поводити себе в таких ситуаціях, яка тривалість реакції, як подолати кризу і повернутися до звичайного образу життя. У такі групи входять тільки-но розлучені члени подружжя, вдовиці, удівці та безробітні. Керівники груп, окрім методики викладання дорослим, надають емоційну підтримку і схвалюють колективну допомогу. Більшість тих, хто навчається, успішно долають кризу і повертаються до нормального життя. Групи індивідуального розвитку працюють для тих, хто прагне поліпшити якість свого життя, потребує коректування поведінки і розвитку життєвих навичок, які сприяють підвищенню їх самооцінки і комунікабельності. Тут досліджують причини поведінки, за допомогою спеціальних методів навчання формують прагнення її змінити. Це групи, деформується впевненість у собі, підвищується самооцінка, підвищується контроль за стресовою ситуацією, розвиваються навички спілкування.
Групи адаптації працюють з людьми, які постійно відчувають на собі вплив негативних факторів, які пов'язані з хворобою чи відхиленнями у розвитку, що не підлягають поліпшенню, або живуть з особами, які знаходяться у такому стані. Навчання тривале, його ефективність залежить від керівника групи і від колективної підтримки учасників групи. Це групи для батьків, які мають дітей з відхиленнями у розвитку, для родичів тих осіб, які мають хронічні захворювання. Зміст навчання складають медичні знання, які допомагають зрозуміти поведінку, виробити власну стратегію поведінки і націй основі — індивідуально розвиватися і підвищити якість життя

217
Психологами розроблені програми підготовки до сімейного життя для повій з проблем виховання дітей для засуджених — з проблем виховання, спілкування і самооцінки для матерів, які залишили дітей, з метою підготовки до повернення їм батьківських прав для іммігрантів, які знайомляться з країною, допомагають засвоїти її культуру, цінності, норми. Всі заняття мають 2 мети освітню та психотерапевтичну. Навчання здійснюється через короткі та повні курси з розвитку навичок спілкування, тренування впевненості у собі і самооцінки. Серед напрямів психологічної допомого є робота з дітьми вулиці, дітьми, які залишились з різних причин без батьківського піклування, що передбачає або розміщення дитини в прийомну сім'ю, або повернення її дорідної, біологічної сім'ї. Розглянемо досвід такої роботи у Росії. Програми роботи з такими дітьми включають
1) Збір інформації про рідну сім'ю, родичів (проводиться соціальними педагогами разом із органами влади, силовими структурами.
2) Встановлення контакту з батьками працівників дитячих закладів через листи, телефонні розмови, в яких висвітлюється питання можливостей взаємодії батьків і дітей, контактів між ними, правила відвідання дітей у дитячих установах. Такий контакт дозволяє контролювати ситуацію всім ї, ознайомитися з батьками, їх нахилами, повідомити батьків про справи дитини, навчити їх поведінці з дитиною при зустрічі.
3) Підготовка дитини до зустрічі із своїми батьками, близькими родичами. Здійснюється через бесіду з дитиною про сім'ю на основі історії життя дитини. Спонукається пригадування позитивних сторін життя дитини всім ї. Якщо дитина хоче зустрітися з батьками і дає згоду назустріч, яка пропонується, необхідно підготувати дитину до неї що розповісти батькам про своє теперішнє життя, школу, друзів, що подарувати батькам і як це зробити. Дитину запевнять убезпеці і гарному ставленні педагогів до батьків.

218 4) Знайомство батьків з працівниками дитячого притулку, центру, будинку. Обов'язково присутні адміністрація і вихователь групи. У бесіді з батьками з'ясовується: як виховується дитина в державній установі, як вона тут живе, чого прагнуть батьки, якої допомоги дітям очікують, які проблеми були у батьків при вихованні дитини вдома, як батьки хотіли б допомогти дитині, як будуть здійснюватися подальші контакти з дитиною (умови, час, місце.
5) Організація зустрічі батьків з дітьми. Здійснюється вибір місця зустрічі, її учасників у полі зору педагогів, у їх присутності, в спеціальній кімнаті для зустрічей, де є роботи, фотографії дітей, стіл, стільці. Така зустріч необхідна для реабілітації сім'ї, її з'єднанню, встановленню взаємостосунків. Пояснюється, чому батьки не можуть зараз забрати дитину додому, наводяться вагомі аргументи. Після зустрічі здійснюється розмова з дитиною що нового вона дізналася прожиття батьків.
6) Підтримання регулярного контакту з батьками, інформування їх про успіхи терапії дитини.
7) Повернення дитини додому. Можливе лише за умов, що стосунки вдома нормалізувалися, є безпека всім ї. Критеріями для виявлення цих умов безпеки є а) помешкання, де дитина може комфортно себе відчувати (задоволення потребу їжі, житлі, догляді б) послідовний режим дня (хто і як наглядає за дитиною вдома, відводить її до школи, забезпечує її харчування, сон, навчання і дозвілля вдома в) фізична і психічна безпека дитини г) виховання всім ї спрямовано на навчання і супровід (підтримка хворої дитини, можливість відвідання школі, батьки беруть на себе задачу і в змозі навчити дитину певним речам д) наявність соціальної підтримки серед знайомих і родичів, осіб, до яких дитина може звернутися у важкий час.

219 8) Повернення дитини додому. Здійснюється поступово кожного разу дитина лишається вдома все більший час, що дає їй можливість звикнути до сім'ї. Кожного разу з батьками обговорюються результати відвідання дитини сім'ї, після повернення дитини здійснюється нагляд за ситуацією всім ї і допомога сім'ї працівниками притулку, дитячого будинку. Україна має досвід розробки програми «Соціально-психологічний супровід неблагополучної сім'ї», яку реалізують Український державний центр соціальних служб для молоді, Комітету справах неповнолітніх, Міністерство внутрішніх справ України, Український центр практичної психології і соціальної роботи. Ця програма має замету збереження цілісності неблагополучної сім'ї, захист прав її членів через створення умов для їх розвитку і самореалізації усім ї і суспільстві. Комплексна програма зумовлюється необхідністю попередження девіантної поведінки всім ї, а потім вже в суспільстві, босім я може бути як колискою демократії, такі колискою насильства, яке потім може поширюватися за межі сім'ї. Завданнями програми є
- виявлення неблагополучних сімей, інформування про них відповідних органів, обстеження умов життя сім'ї;
- залучення сім'ї до соціально-психологічної роботи ( за контрактною моделлю
- сімейна просвіта
- консультування сім'ї;
- соціальна реклама про установи, які займаються допомогою неблагополучним сім'ям, її членам
- статеве виховання молоді, формування позитивної моделі сімейного життя
- створення умов для ліквідації наслідків і причин сімейного неблагополуччя. Програма розкриває спільні функції організацій-партнерів у реалізації програм та окремі їх функції відповідно до чинного в Україні законодавства,

220 повноважень державних служб та установ, мети програми. Це перший досвід в Україні створення такої програми, координації зусиль силових структур які працюють через примусі соціальних працівників (які працюють на засадах добровільності) через роботу з сім'єю як з системою і соціальним інститутом. Прийняті VIII Конгресом ООН у р. Правила ООН щодо неповнолітніх, позбавлених волі проголошують, що тюремне ув'язнення повинно застосовуватися лише як крайня міра, а позбавлення неповнолітніх волі — як крайня міра впливу і на протязі мінімально необхідного терміну. Термін позбавлення волі означає будь-яку форму утримання або тюремного ув'язнення якої-небудь особи або її розміщення в іншу державну чи приватну виправну установу, яку неповнолітньому не дозволяється залишати за своїм бажанням на підставі рішення будь-якого судового, адміністративного або іншого державного органу. Отже, позбавлення волі можна застосовувану формі тюремного ув'язнення, під вартою, під домашнім арештом тощо. Заходи, які застосовуються до таких неповнолітніх юридичні консультації і послуги перекладача (безкоштовно освіта, яка відповідає їх . потребам і здібностям і ставить замету підготувати їх до повернення в суспільство праця та справедлива винагорода за неї, право вільно розпоряджатися її частиною (інша частина — для відшкодування жертвам і заощадження, що видаються по виході на волю організація занять фізичними вправами, мистецтвом і ремеслами участь у службах відповідно з обрядами релігії, навчання віросповіданню, відвідування службі зборів, що проводяться у виправній установі і пов'язані із духовним життям неповнолітнього медичні послуга спілкування з сім'ями, друзями, іншими особами або представниками організацій, які мають надійну репутацію, аж до залишення виправної установи для відвідування домуй зустрічі з сім'єю, присутності на похоронах померлого родича, відвідання тяжкохворого родича, регулярних і частих побачень (не менше 1 разу на місяць) з сім'єю в

221 умовах відокремленості листування або телефонний зв'язок з будь-якою особою за своїм вибором одержання спеціального дозволу на вихід за межі виправної установи для навчання, професійної підготовки та інших важливих цілей. Забороняються усі дисциплінарні заходи, які викликають жорстоке, негуманне ставлення або принижуюче людську гідність, включаючи тілесні покарання, утримання в карцері, суворе або одиночне ув'язнення або будь- яке покарання, яке може нанести шкоду фізичному чи психічному здоров'ю неповнолітнього скорочення харчування, обмеження або позбавлення контактів із сім'єю в будь-яких цілях застосування праці як дисциплінарної міри носіння і застосування зброї персоналом. Згідно до Мінімальних стандартних правил ООН щодо здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх забороняється розголошення матеріалів справ неповнолітніх правопорушників, смертні вироки неповнолітнім, утримання їх під вартою разом із дорослими злочинцями. В Україні не тільки проголошено приєднання до міжнародних норм стосовно неповнолітніх, алей здійснюється велика робота по їх втіленню вжиття через національне законодавство, молодіжну політику, соціальну роботу з дітьми та молоддю.
Разом з тим ця діяльність є досить повільною, вимагає подальшого законодавчого наукового обґрунтування, розробки методики психологічної допомоги з неповнолітніми різних категорій і членами їх сімей з метою попередження та подолання негативної девіантної поведінки. Недостатньо враховуються можливості закладів освіти щодо попередження та подолання негативної девіантної поведінки існуючі навчальні заклади соціальної реабілітації є закритими закладами, в той час як опора на позитивне в людині вимагає відкритих закладів, залучення до цієї роботи позашкільних закладів освіти, громадських, молодіжних та дитячих організацій. Значне місце у цій роботі повинно відводитися сім'ї, перспективним напрямком роботи є створення прийомних сімей, які беруть на виховання дітей з девіантною

222 поведінкою укріпленні сімейних зв'язків, контактів з сім'ями вихованців та учнів шкіл, ПТУ соціальної реабілітації, ВТК.
7.2. Психологічна робота з сім'ями хворих на алкоголізмі
наркоманію
Розглядаючи сім'ю як систему, як фактор соціалізації особистості, якнайменший осередок суспільства, слід пам'ятати, що вона може здійснювати негативний вплив на своїх членів, якщо сім'я неблагополучна, в ній є негативні явища і насильство, порушені стосунки. Так, існують такі проблеми, пов'язані із вживанням алкоголю
1) проблеми осіб, що мають алкогольну залежність короткочасні функціональні розлади та втрата самоконтролю агресивність, нещасні випадки адміністративна відповідальність за перебування у нетверезому станів суспільних місцях, отруєння алкоголем. Наслідками довготривалого непомірного вживання алкоголю є розвиток цирозу печінки, раку та серцево- судинних захворювань, недостатність харчування, втрата самоконтролю, працездатності, розвиток алкоголізму та алкогольних психозів, рання смерть та самогубство
2) проблеми сім'ї: конфлікти всім ї, невиконання подружніх, батьківських та материнських обов'язків; втрата поваги, матеріальні труднощі внутріутробне враження плоду неправильне виховання та юнацький алкоголізм серед дітей алкоголіків, злочинність
3) проблеми суспільства порушення суспільного порядку дорожньо- транспортні події нещасні випадки, зниження продуктивності праці та прогули економічні витрати, пов'язані з лікуванням та допомогою через непрацездатність, з охороною правопорядку. Особливість пияцтва та алкоголізму як адиктивної поведінки втому, щоці явища виступають каталізатором, що спричиняє прояв інших нидів соціальних відхилень злочинності, адміністративних порушень, соціального паразитизму, самогубств, аморальної поведінки. Певна частина злочинів

223 відбувається з метою отримання засобів для одержання спиртних напоїв. З іншого боку, особи, які знаходяться у стані сп'яніння, нерідко самі стають жертвами злочинів. Аморальна поведінка, пов'язана з антисуспільними вчинками людей, які втрачають людську гідність, є незмінним супутником сп'яніння та захворювання на алкоголізм. Під наркоманією розуміється вживання наркотиків чи схожих з ними речовин без медичних вказівок. Виникає потяг до наркотиків, явища абстиненції (наркотичного голоду, що веде до тяжких душевних та фізичних страждань, бажання частіше їх приймати та збільшувати дози. Все це свідчить про захворювання наркоманією, яка робить хворого рабом своєї звички. Незворотніми наслідками є інвалідність, розумова неповноцінність та висока смертність. Головна небезпека наркоманії — не стільки в спричиненні фізіологічної шкоди особі, яка вживає наркотики, скільки в наступній деградації особистості, яка виникає в 10-20 разів швидше, ніж при алкоголізмі. Наркомани перестають цікавитись своєю роботою, ато й зовсім кидають її, ослаблюють зв'язки з друзями, виникають ускладнення всім ї, розвиваються егоїстичні риси характеру, лицемірство, брехливість - головне я та придбання наркотиків. Це ще більш прискорює деградацію особистості, появу психозів, серед наркоманів високий процент самогубств, не кажучи вже про нещасні випадки, пов'язані із передозуванням наркотиків . Діти батьків, які ведуть аморальний та делінквентний спосіб життя, втрачають нормальні родинні зв'язки і почуття, в них немає зразку позитивного способу життя, вони втягуються батьками в розпусту та правопорушення, кидають навчання, не бажають працювати, набувати професію, втрачають моральні ідеали. В них спостерігаються затримки в розвитку, труднощів спілкуванні з однолітками (вони ж знають більше за них, ведуть дорослий спосіб життя, що можуть використати дорослі для маніпулювання ними (докажи, що ти немаленький, зможеш це зробити. Разом з тим члени сімей наркоманів та алкоголіків відчувають на собі зменшення матеріального благополуччя, впевненості в завтрашньому дні,

224 емоційну напругу, страх за сім'ю, безсилля зупинити цей процес. Сім'ї втрачають внутрішньосімейні зв'язки (родинні почуття, почуття безпеки, сімейні ролі, замикаються у своїх проблемах вдома, втрачають зв'язки з мікро- та макросередовищем, лишаються сам на сам із залежністю членів сім'ї. Ще однією з проблем такої сім'ї є спів залежність — особистісне утворення у дружини алкоголіка, яке розвивається внаслідок тривалої концентрації на проблемах того, хто п'є і характеризується само відторгненістю, ігноруванням своїх обов'язків щодо дітей (алкоголізм, що приводить до деградації морального обличчя, порушення емоційної, психічної, соматичної сфери все це приводить до погіршення умов для соціалізації, виживання, захисту і розвитку дитини діти страждають від неуважного ставлення, відсутності турботи збоку дорослих, жорстокої поведінки дорослих, схильні до девіантної поведінки, мають психопатії, граничні психічні розлади, відхилення в особистому розвитку, схильні до дитячого алкоголізму. Все це свідчить про необхідність спеціальної роботи з неблагополучною сім'єю. Оскільки сім'я є соціальною підсистемою суспільства, то на її неблагополуччя впливають як зовнішні фактори становище і проблеми в суспільстві, мікросередовищі), такі внутрішні стосунки і почуття між членами сім'ї, її соціальний і виховний потенціал. Виходячи змети соціальної роботи — не витягувати із злиднів, а зовсім позбутися злиднів (М. Річмонд), що означає створення умову суспільстві і родині для реалізації сім'єю та ЇЇ членами своїх прав, виконання обов'язків, функцій, відновлення родинних стосунків, збереження цілісності сім'ї, необхідністю є соціально-педагогічна робота з такими сім'ями. Для цього необхідним є знання завдань, принципів, змісту, формі методів роботи, критеріїв її ефективності. У контексті розробки і реалізації програми
УДЦССМ, Комітету у справах неповнолітніх, Управління кримінальної міліції у справах неповнолітніх Соціальний супровід неблагополучної сім'ї» ця проблема є нагальною потребою практичних працівників цих служб, підготовки майбутніх фахівців до неї, підвищення кваліфікації вже

225 працюючих фахівців, які досі ще не здійснювали такої роботи. Проблемами наукового і методичного характеру є залучення неблагополучних сімей до соціальної роботи співпраця з ними (а нетривала різноманітна допомога для підтримки функцій сім'ї); ступінь допомоги працівниками ЦССМ неблагополучним сім'ям; принципи і методики роботи з ними види послуг для них, їх кількість та якість. У цьому аспекті доцільним є вивчення та адаптація закордонного досвіду такої роботи. Так, поширеними на Заході є програми Анонімні алкоголіки, Анонімні наркомани, які являють собою модель подолання залежності від алкоголю і наркотичних речовин. Ця програма почала діяти і в Україні. Вона починається в лікарні, продовжується після 3-5 кроків у групах самопідтримки під керівництвом і за допомогою колишніх алкоголіків і наркоманів. Важлива роль приділяється сім'ї як засобу підтримки на шляху ліквідації залежності. Сім'я звикла бачити хворого на алкоголізм, наркоманію як погану вівцю в стаді, але його успіхи необхідно помічати, включати його у сімейні стосунки, налагоджувати сімейне життя в нових умовах, перерозподіляти знов сімейні ролі, відновити почуття. Це важка робота і сам хворий її не подолає, а члени сім'ї цього не завжди хочуть робити або не можуть. Тут доцільними є групи взаємо і самопідтримки для членів сім'ї з подібними проблемами, тренінги, консультації, інформування про можливі заходи відновлення сім'ї. Доцільно знати, що під час лікування та реабілітації хворий на алкоголізмі наркоманію проходить такі особисті етапи (карта Джелінека)]:
Лікування:
1. Прийняття рішення звернутися по лікування.
2. Детоксикація.
3. Прийняття концепції хвороби, алкоголізм.
4. Розуміння факту втрати контролю над вживанням алкоголю та над своїм життям.
5. Узнавання фактів особистої залежності.

226
Реабілітація:
6. Визначення особистих втрат, яких зазнав у зв'язку із зловживанням.
7. Руйнування власної системи ілюзій та заперечень.
8. Побудова нового бачення особистої тверезості.
9. Праця над покращанням сімейних стосунків.
10. Навчання конструктивному виразу емоцій.
11. Прийняття рішення щодо участі в групах самодопомоги анонімних алкоголіків.
12. Робота над запобіганням рецидивів хвороби.
Самореалізація:
13. Відчуття потреби в тверезому житті.
14. Регулярний прийом їжі, спокійний соні відпочинок.
15. Реалістичне мислення.
16. Зменшення сексуальних проблем.
17. Поява нових інтересів.
18. Покращання самооцінки.
19. Зменшення страхів перед майбутнім.
20. Тренування практичних навичок спілкування з людьми.
21. Покращення емоційного контролю.
22. Покращення сімейних стосунків.
23. Перші кроки до емоційної стабільності.
Тверезість:
24. Зміна стилю поведінки, життєвих цінностей та ідеалів.
25. Задоволення від тверезості.
26. Повне прийняття тверезості [2, 49]. Знання цих етапів дозволяє членам сім'ї побачити складності одужання і своє місце в цьому процесі відповідно до етапів, не вимагати від людини миттєво змінитися, а разом з нею працювати над змінами. Під час роботи груп взаємодопомоги доцільно здійснювати як гетерогенні і сімейні заняття, такі заняття з представниками однієї статі. Це

227 сприяє кращому розумінню між пацієнтами і представниками однієї з ними статі, прояву прихованих почуттів, які виникають у зв'язку з сімейними та соціальними проблемами. На таких заняттях обговорюються почуття учасників, які займаються в окремій групі, стосунки з родичами, теми насильства, сексуальні проблеми, ресурси для розв'язання сімейних проблем, майбутнє після одужання з наголосом на стать. Доцільним є застосування схеми життєдіяльності, яка складається разом зоб єктом реабілітації. Як варіант, пропонуємо, здійснювати допомогу, що стосується особистості і сім'ї за наведеною нижче схемою. На основі вивчення проблем об'єкта реабілітації складається план реабілітації з ним, який включає
1) проблеми діяльності самообслуговування, адаптацію до навколишнього середовища, пересування, продуктивність дій, комунікацію, психологічний стан тощо
2) оцінки діяльності (первинну, контрольну, підсумкову. Цей план погоджується з іншими фахівцями, об'єктом реабілітації, з яким може бути навіть підписаний контракт про виконання плану, що дисциплінує [1, 58]. Психолог здійснює
1) психотерапію і соціальну терапію (очну і дистанційну, індивідуальну і групову
2) співпрацю з працівниками різних соціальних інституцій і залучає їх до надання допомоги особистості, що сприяє подоланню кризових ситуацій та проблем клієнта на основі самоусвідомлення особистістю відношення до себе, оточуючих та навколишнього середовища
3) корекційно-реабілітаційну роботу, яка спрямована на зміну та вдосконалення особистих якостей людини, особливостей життєдіяльності та створення умов для розвитку потенційних можливостей осіб з функціональними обмеженнями, активне залучення їх до участі у суспільному житті. При цьому соціальний педагог повинен прогнозувати наслідки своїх дій і прогнозувати і планувати життєвий шлях об'єкта

228 реабілітації, налагоджувати зв'язки з усіма можливими суб'єктами корекційно-реабілітаційної допомоги. Для того, щоб сім'я не втратила свого благополуччя і нестала неблагополучною, необхідно створювати умови для
1) взаємо відповідності членів подружжя
2) збереження різними способами контактів між членами подружжя
3) розвитку як особистості кожного з членів сім'ї, відпочинку один від одного
4) підтримки самобутності сім'ї за рахунок традицій та ритуалів. Виходячи з цього, для конфліктної сім'ї, сім'ї на стадії розпаду, прийомної сім'ї, повторпошліобної сім'ї ці умови є також необхідними для того, щоб ці сім'ї стали благополучними. Для цьог необхідно створювати також ситуації, в яких сім'я чи ЇЇ члени здійснюють
1) вільний вибір
2) вибір з кількох можливих альтернатив
3) вибір після тривалого міркування
4) високу оцінку і бережливе ставлення до наявних цінностей
5) відкрите проголошення цих цінностей
6) вчинки у відповідності до цих цінностей
7) послідовні дії у відповідності до цінностей, спрямовані на вироблення моделі поведінки. Це дозволяє зберегти благополуччя, жити батькам своїм життям, дітям
— спостерігати і вчитися жити на прикладі батьків, сім'ї -розв'язувати свої завдання на кожному з етапів і тим розвиватися. Створення таких умов дають змогу подолати насильство всім ї, налагодити родинні зв'язки, стабілізувати стосунки, розвиватися як самодостатній особистості кожному члену сім'ї і тим попереджувати чи долати її неблагополуччя у поєднанні з етапами реконструкції характеру (за АС. Макаренко), маємо умови для відновлення позитивного в члені сім'ї та сім'ї в цілому. Звичайно, що це не розв'язує проблеми всіх неблагополучних сімей, в них є специфічні проблеми, але

229 дозволяє намітити напрямки і завдання, етапи роботи з окремими категоріями неблагополучних сімей. Методи роботи з такими сім'ями: інформування, переконання, працетерапія, покарання, вправи, навіювання, представництво інтересів членів сім'ї, приклад, вимоги, контракт, педагогічні ситуації, реконструкція характеру, переключення, перенавчання, соціальна реклама, вибух. Напрямки роботи програми антинаркотичної освіти, організація виховної роботи антинаркотичної спрямованості (рівний — рівному, контроль, правова просвіта, формування позитивного мислення, реабілітація алкоголіків, попередження і боротьба з насильством усім ї, вивчення умов життя сім'ї і сприяння їх покращанню як засіб усунення причин алкоголізму, тимчасове вилучення і реабілітація дитини з сім'ї, формування ціннісного ставлення до здоров'я, життя, сім'ї, допомога дитині і дружині в самореалізації та адаптації до умов життя, попередження сімейного алкоголізму, суїцидів, девіантної поведінки членів сім'ї, формування саморегуляції, вольових якостей, організація змістовного дозвілля, спілкування і відпочинку сімей. Форми роботи групи взаємо підтримки, самодопомоги, відеолекторії, лекторії на замовлення, бесіди, походи, трудові десанти, педагогічні десанти в установи, підприємства, організації, розповсюдження брошур, буклетів, тренінги, семінари, телефонії Довіри, заняття в клубах для лікування алкоголіків і членів їх сімей, консультпункти, дитячі консультативні центри, інформаційні центри, тематичні концерти, виступи агітбригад, тематичні рубрики в пресі, передачі на радіо, ТБ, підготовка конференцій, залучення членів сім'ї до розробки антиалкогольних програм, фасилітаторство, спеціалізовані телефонні лінії для алкоголіків і членів їх сімей, інформаційні компанії.


230


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал