Державна пенітенціарна служба україни інститут кримінально-виконавчої служби




Сторінка10/15
Дата конвертації11.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

5.2.Методи психологічної діагностики сім’ї

Вибір методів і методик психологічної діагностика сім’ї визначається названими вище завданнями. У процесі вирішення поставлених завдань виникають певні труднощі, зумовлені складностями сім’ї як системи, на формування і життєдіяльність якої впливають безліч зовнішніх і внутрішніх чинників, виявлення яких обумовлюють вибір методів психодіагностики. У науковій літературі психодіагностичні методи вивчення сім’ї класифікуються за такими групами [16]:

науково-дослідні, спрямовані на теоретичне узагальнення даних,
що розширюють професійний кругогляд психолога або педагога;

діагностичні, за допомогою яких отримують конкретні дані, необхідні для роботи з певною сім’єю;

корекційно-діагностичні, або психотерапевтичні, спрямовані на визначення форми і змісту корекційної роботи з сім’єю. Для вивчення особливостей сімейного виховання використовують опитувальні листи Аналіз сімейної тривоги, Аналіз сімейних взаємин
(АСВ)‖ Е. Ейдеміллера [19], тест-опитувальник ставлення батьків О. Варги, кольоровий тест стосунків О. Еткінда, тест Лірі. Так, завдяки використанню опитувального диста АСВ виявляються особливості порушення процесу виховання всім ї за такими ознаками [19]:

рівень протекції (ступінь зайнятості батьків вихованням дитини, для

162 характеристики якого використовують дві шкали — гіперпротекція (Г) і гіпопротекція (Г

ступінь задоволення потреб дитини, що передбачає можливість двох відхилень — потурання потребам (шкала П) та їх ігнорування (П

кількість і якість вимог до дитини всім ї, що виявляються, по-перше, у вигляді обов’язків дитини (відповідні відхилення зафіксовані у шкалах надмірності вимог-обов’язків В+ і недостатності вимог-обов’язків В, по- друге, у заборонах, що встановлюють неприйнятні зразки поведінки дитини, які визначають ступінь її самостійності (шкали надмірності вимог Зі недостатності вимог З, по-третє, у санкціях, покараннях за порушення дитиною вимог (шкали надмірності санкцій, жорстокого поводження Сі мінімальності санкцій, орієнтації на заохочення С

нестійкість стилю виховання, тобто різка зміна стилю, прийомів виховання (шкала Н. Аналіз поєднань перелічених ознак виховання дає змогу виявити стилі виховання, що несприятливо позначаються на розвитку особистості дитини
Психодіагностика подружніх стосунків
Діагностика подружніх стосунків спрямована, перш за все, на виявлення факторів, що знижують задоволеність шлюбом і, отже, порушують його стабільність. Так, виявлення рівня подружньої сумісності на основі структурно функціонального підходу (коли сумісність виявляється у здатностІ подружжя утворювати цілісну, врівноважену сімейну діаду з узгодженими і несуперечливими сімейними ролями) припускає вивчення різних характеристик подружжя
· психофізіологічних властивостей індивідуальності членів сім’ї; при цьому передбачається насамперед визначення сумісності типів вищої нервової діяльності подружжя, їхніх темпераментів з можливим використанням експрес-методик (тести Айзенка, Стреляу);

характерологічних властивостей членів сім’ї (опитувальний лист

163
Кеттела, MMPI);

характеристик ціннісно-мотиваційної сфери подружжя (методика ціннісних орієнтацій Рокича — Ядова, методика ТЮФ Шмельова —
Болдиревої, методика Сімейні цінності В. Торохтія

співвідношення психологічних сімейних ролей (методика РОПД
А.Волкової та Г. Трапезникової, методика визначення функціонально- рольової погодженості С. Ковальова, методика ―Соціально-рольова адекватність В. Торохтія. Психодіагностика подружніх стосунків на основі адаптивного підходу припускає вивчення характеристик міжособистісних стосунків, внутрішньосімейного спілкування і взаємодії, виявлення тих їх аспектів, що призводять до непорозумінь і конфліктів, з метою пошуку резервів адаптації подружжя один до одного. Тому варто застосовувати шкалу подружньої адаптації (тест-опитувальник Задоволеність шлюбом , шкали суб’єктивної задоволеності шлюбом Г. Трапезникової , техніку репертуарних грат В.
Похилько й О. Федотової, метод семантичного диференціала, тест Лірі, методику МСК В. Левкович і О. Зуськової, задачно-ігрові методи (наприклад, гру Інтрига О. Кроніка й О. Кронік), моделювання суб’єктивної ситуації конфлікту (МАКС В. Смєхова). Для цього використовують прийом рефлексивної імітації, коли пропонують заповнити за партнера той чи інший опитувальник, а потім виявляють ступінь розуміння подружжям один одного, а також рівень реалізації їхніх очікувань щодо партнера.
Особливості психологічної діагностики сім’ї з проблемною

дитиною

Загальновідомо, що у проблемах дитини відбиваються проблеми сім’ї загалом. Тому сім’я з дитиною як об’єкт психодіагностики сімейних стосунків особливого значення набуває сім’я з проблемною дитиною. Виявом проблем дитини є конфлікти з оточуючими. З цього приводу О.
Бодальов і В. Столін пропонують таку схему психодіагностики дитини без

164 аномалій психічного розвитку [14].
1. Виявлення зони конфлікту в бесіді з батьками і дитиною, а також за допомогою тестових методик (незавершених речень, малюнка сім’ї‖ та інших проективних методик. У цьому аспекті слід вивчити різні сторони життя дитини (її становище всім ї, ставлення до батьків, братів і сестер, інших родичів, особливості виховання всім ї, застосування заохочення та покарання і реагування дитинина них, ставлення до школи (дитсадку) й однолітків, педагогів і вихователів, виявити її інтереси і можливості.
Рел’єфно виявляються такі зони конфлікту а)сім’я (загалом, з одним чи з обома батьками, із братами і сестрами, іншими родичами б) формальні чи неформальні об’єднання однолітків б) суспільні інститути виховання школа, дитсадок г) конфліктні стосунки з окремими педагогами.
2. З’ясування змісту конфлікту під час бесіди з дитиною, а також за допомогою психодіагностичних методик, спрямованих на виявлення індивідуальних особливостей дитини, її психічного, і насамперед емоційного, стану (настрій, рівень тривожності, страхи тощо, характеру взаємодії з оточуючими. На практиці використовують такі методики, як тест Люшера, шкалу самооцінки рівня тривожності Спілбергера — Ханіна, САН, шкалу депресії, методику вивчення самооцінки Будассі чи Дембо — Рубінштейн, шкалу рівня суб’єктивного контролю, тест Будинок — дерево — людина, тест
―Неіснуюча тварина, малюнок сім’ї та ін.
3. Виявлення особливостей поводження дитини в конфлікті на основі безпосереднього спостереження за нею, а також на підставі даних при застосуванні тесту Томаса, проективних методик (наприклад, малюнкового тесту Розенцвейга), бесіди з дитиною про її проблеми. При цьому необхідно враховувати вікові особливості проблем дітей. Для прикладу, відхилення в поведінці дошкільняті молодших школярів часто пов’язані з проблемами їхньої емоційної сфери, викликаними

165 переживанням почуття сорому, приниження, провини через недостатню сформованість довіри досвіту, що трансформуються в переживання різних страхів. Характерне для підлітків прагнення до розширення сфери спілкування, самостійності, самоствердження може призвести до конфліктів з оточуючими через відсутність достатніх комунікативних навичок, нестабільність самооцінки, неадекватність рівня домагань, підвищену вимогливість до оточуючих. Аналіз одержаних даних є основою для подальшої психологічної роботи з дитиною і сім’єю. За умов того, що зоною конфлікту дитини є сім’я, подальший напрямпсихологічної діагностики полягає у виявленні особливостей сімейного виховання дитини. Аналізуючи процес виховання всім ї, слід визначити стиль виховання. Якщо застосований стильне сприяє розвитку особистості дитини, необхідно виявити причини неадекватного ставлення батьків до дитини і націй основі вибрати доцільні методи психодіагностики.
5.3. Методики психодіагностики сім’ї

Методика Малюнок сім'ї» в діагностиці сімейних відносин
(модификация Хоментаускаса Г.Т.)
Мета методики - вивчити сприйняття дитиною міжособистісних відносин всім ї та її емоційне самопочуття.
Діагностична процедура
Для дослідження необхідні лист білого паперу, шість кольорових олівців (чорний, червоний, синій, зелений,желтый, гумка. Дитині дається інструкція "Намалюй, будь ласка, свою сім'ю". Ні в якому випадки не можна пояснювати, що позначає слово сім'я, оскільки цим спотворюється сама суть дослідження. Якщо дитина питає, що

166 йому малювати, психолог повинен просто повторити інструкцію. Час виконання завдання не обмежується. При виконанні завдання слід відзначати в протоколі 1) послідовність малювання деталей 2) паузи більше 15; 3) стирання деталей 4) спонтанні коментарі дитини. Після виконання завдання треба прагнути одержати максимум інформації вербальним шляхом. Звичайно задаються наступні питання Скажи, хто тут намальований Девони знаходяться Що вони роблять Їм весело або скучно Хто з них найщасливіший Останні два питання провокують дитину на відкрите обговорення відчуттів, що не кожна дитина схильна робити. Тому, якщо дитина не відповідає на них або відповідає формально, не слід наполягати на експліцитній відповіді. При опитуванні психолог повинен намагатися з'ясувати значення намальованого дитиною ставлення до окремих членів сім'ї, чому дитина не намалювала кого-небудь з членів сім'ї, що значать для дитини певні деталі малюнка. При цьому по можливості слід уникати прямих питань, наполягати на відповіді, оскільки це може індукувати тривогу, захисні реакції. Часто продуктивними виявляються проективні питання (наприклад Якщо замість пташки був би намальована людина, то хто б це був, Хто б виграв в змаганнях між братом і тобою, Кого мама покличе йти з собою. Після опитуваннями пропонуємо дитині вирішити 6 ситуацій, три з них повинні виявити негативні відчуття до членів сім'ї, три – позитивні.

Уяви собі, що ти маєш два квитки в цирк. Кого б ти покликав йти з собою

Уяви, що вся твоя сім'я йде в гості, але один з вас захворів і повинен залишитися удома. Хто він

Ти будуєш з конструктора будинок (вирізуєш паперове плаття для ляльки) і тобі не везе. Кого ти покличеш на допомогу

167

Ти маєш "№" квитків (на один менше ніж членів сім'ї) на цікаву кінокартину. Хто залишиться удома

Уяви собі, що ти потрапив на нежилий острів. З ким бити хотів там жити Ти одержав в подарунок цікаве лото. Вся сім'я села грати, але вас однією людиною більше, ніж треба. Хто не гратиме Для інтерпретації також треба знати

вік досліджуваної дитини

склад його сім'ї, вік братів і сестри

якщо можливо, мати відомості про поведінку дитини всім ї.
Інтерпретація методики Малюнок сім'ї»
Нижче пропоновані інтерпретації грунтуються на роботах А.І.Захарова
(1982), В.Хьюлса (1951), Дж.Ді.Ліо(1973), Л.Кормона(1964), К.Маховера
(1944), а також на наших дослідженнях і досвіді практичної роботи з методикою. Інтерпретацію малюнка розділимо натри частини 1) аналіз структури "Малюнка сім'ї" ; 2) інтерпретація особливостей графічних презентацій членів і порівняння складу намальованої і реальної сім'ї; 3) аналіз процесу малювання.
Аналіз структури "Малюнка сім'ї" і порівняння складу намальованої і
реальної сім'ї. Очікується, що дитина, яка переживає емоційне благополуччя всім ї, малюватиме повну сім'ю. За нашими даними близько 85% дітей 6-8 років нормального інтелекту, проживаючих сумісно зі своєю сім'єю, в малюнку зображають її повністю. Спотворення реального складу сім'ї завжди заслуговує пильної уваги, оскільки за цим майже завжди стоїть емоційний конфлікт, незадоволеність сімейною ситуацією. Крайніми варіантами є малюнками, в яких взагалі не зображені люди зображені тільки не пов'язані з сім'єю люди. Таке захисне уникнення завдання зустрічаються у дітей досить рідко. За такими реакціями частіше за все криються а) травматичні переживання

168 пов'язані з сім'єю; б) відчуття знедоленості, покинутого в) аутизм г) відчуття небезпечної, великий рівень тривожності д) поганий контакт психолога з дитиною. У практичній роботі частіше доводиться стикатися з менш вираженими відступами від реального складу сім'ї. Діти зменшують склад сім'ї, забуваючи намалювати тих членів сім'ї, які їм менш емоційно привабливі, з якими склалися конфліктні відносини. Не малюючи їх, дитина якби розряджає неприйнятну емоційну атмосферу всім ї, уникає негативних емоцій, пов'язаних з певними людьми. Найбільш часто в малюнку відсутні брати або сестри, що пов'язано із спостережуваними всім ях ситуаціями конкуренції. Дитина, таким чином, в символічній ситуації "монополізує" бракуючу любові увагу батьків. Відповіді на питання, чому не намальований той або інший член сім'ї, бувають, як правило, захисними він пішов гуляти. Але іноді на вказане питання діти відповідають "не хотів - він б'ється", не "хочу, щоб він з нами жив. У деяких випадках замість реальних членів сім'ї дитина малює маленьких звіряток, птахів. Психологу завжди слід запитати, з ким дитина їх ідентифікує. Наприклад, дівчинка І. 8 років, намалювала себе, а рядом маленького зайчика. Свій малюнок вона пояснила таким чином : "зараз піде дощ, я втечу а зайчик залишиться і промокне. Він не уміє ходити. На питання "кого тобі нагадує зайчика ?" - дівчинка відповіла, що він схожий на сестричку, якій немає ще року. Таким чином, в малюнку І. знецінює свою сестру, здійснює проти неї символічну агресію. Трапляється, що дитина замість реальної сім'ї малює сім'ю тварин. Наприклад, хлопчик Н. 7 років, що відчуває відкидання, фрустрацію потреби в близьких емоційних контактах, в малюнку зобразив тільки маму і тата, а поряд детально намалював сімейство зайців, яке за складом ідентичне його сім'ї. Таким чином, в малюнку дитина, розкриває відчуття знедоленості (не намалював себе, тим самим виразила і сильне прагнення до теплих емоційних контактів, відчуття спільності (зобразив близький контакті сімейство звіряток. Великий інтерес представляють ті малюнки, в яких дитина не малює себе або замість сім'ї малює тільки себе. В обох випадках той, хто малює не включає себе до складу сім'ї, що свідчить про відсутність почуття спільності. Відсутність в малюнку "Я" більш характерна дітям, що відчувають відкидання неприйняття. Презентація в малюнку може вказувати нарізний психічний зміст залежно від контексту інших характеристик малюнку. Якщо вказаній презентації властива позитивна концентрація на малювання самого себе, то це разом з несформованим почуттям спільності вказує на певну егоцентричність, істероїдні риси вдачі. Якщо ж для малюнку себе характерна маленька величина, схематичність, якщо в малюнку іншими деталями і колірною гаммою створений негативний емоційний фон, то можна припустити присутність почуття знедоленості, покинутого. Інформативним є і збільшення складу сім'ї. Як правило це пов'язано з незадоволеними психологічними потребами сім'ї. Прикладами можуть служити малюнки єдиних дітей - вони відносно частіше включають в малюнок сторонніх людей або дитину того ж віку. Презентація найменших дітей указує на незадоволені аффіліативні потреби, бажання зайняти охоронну батьківську, керівну позицію по відношенню до інших дітей. Якщо додатково до батьків (або замість них) намальовані непов'язані зі сім'єю дорослі, то це вказуює на сприйняття неінтегративності сім'ї, на пошук людини, здатної задовольнити потребу дитини в близьких емоційних контактах. В деяких випадках - на символічне руйнування цілісності сім'ї, помста батькам унаслідок відчуття знедоленості.
Розташування членів сім'ї Воно вказує на деякі психологічні особливості взаємостосунків всім ї. Сам аналіз розташування за своїм змістом співзвучний з проксемічною оцінкою групи людей, з тією різницею, що малюнок - це символічна ситуація, створення і структурація якого залежать тільки від однієї людини - автора малюнка. Ця обставина робить необхідним (які при інших аспектах

170 аналізу) розрізняти, що відображає малюнок - суб'єктивне реальне сприймане, бажане, або те, чого дитина боїться. Згуртованість сім'ї, малювання членів сім'ї із сполученими руками, об'єднаність їх у загальній діяльності є індикаторами психологічного благополуччя, сприйняття інтегрованості сім'ї, включеності усім ю. Малюнки з протилежними характеристиками можуть указувати на низький рівень емоційних зв'язків. Обережності в інтерпретації вимагають ті випадки, коли близьке розташування фігур обумовлено задумом помістити членів сім'ї в обмежений простір. Тут близьке розташування може, навпаки, говорити про спроби дитини об'єднати, згуртувати сім'ю. Психологічно цікавіші ті малюнки, в яких частина сім'ї розташована водній групі, а одна або декілька осіб - віддалено. Якщо віддалено дитина малює себе, це вказує на почуття невключеності. У випадках відділення певного члена сім'ї можна припускати негативні відносини дитини до нього. Часті випадки, коли така презентація пов'язана з реальним відчуженням члена сім'ї, з низькою його значущістю для дитини. Угрупування членів сім'ї в малюнку іноді допомагає виділити психологічні мікроструктури сім'ї, коаліції. Так, наприклад, дівчинка Р. 6 років, намалювала себе поряд з матір'ю і в окремій групі - батька з братом, ілюстрація, таким чином, існуючу в цій сім'ї конфронтацію на грунті ролевих неспівпадань. Як зазначалося раніше, дитина може виражати емоційні зв'язки в малюнку за допомогою фізичних відстаней. Таке ж значення має і відділення членів сім'ї об'єктами, розподіл малюнків на осередку, за якими розподілені члени сім'ї. Такі презентації вказують на слабкість позитивних міжперсональних зв'язків.
Аналіз особливостей намальованих фігур. Особливості графічних презентацій окремих членів сім'ї можуть дати інформацію великогодіапазону. При оцінці емоційного ставлення дитини до членів сім'ї слід звернути увагу на такі моменти графічних презентацій

171 1) кількість деталей тіла. Чи присутня голова, волосся вуха, очі, зіниці, вії, брови, ніс щоки, рот, шия, плечі, руки, долоні, пальці, ноги, ступні
2) декорування (деталі одягу і прикраси шапка, комір, краватка, банти, кишені, ремінь, гудзики, елементи зачіски, складність одягу, прикраси, узори на одязі і т.п.;
3) кількість використаних кольорів для малювання фігури. Як правило, гарні емоційні відносини з дитиною супроводжуються позитивною концентрацією на її малюванні, що в результаті відображається у великій кількості деталей тіла, декоруванні, використанні різних кольорів. І навпаки, негативне ставлення до дитини веде до схемної, графічної презентації. Іноді пропуску малюнку істотних частин тіла (голови, рук, ніг) може вказувати, разом з негативним ставленням, також на агресивні спонуки щодо цієї дитини. Про сприйняття інших членів сім'ї та " Я-образу" малюючого можна судити на основі порівняння величин фігур, особливостей презентації окремих частин тіла і всієї фігури в цілому. Діти, як правило, найбільш малюють батька або матір, що відповідає реальності. Проте іноді співвідношення величин намальованих фігур явно не відповідає реальному ставленню величин членів сім'ї - семирічна дитина може виявитися вище і ширше за своїх батьків і т.п. Це пояснюється тим, що для дитини (які для стародавнього єгиптянина) величина фігури є засобом, за допомогою якого він виражає силу, переважну значущість, домінування. Так, наприклад, у малюнку дівчинки І. 6 років мама намальована на 1/3 більше батька і удвічі більше інших членів сім'ї. Для цієї сім'ї була характерна велика домінантність, пунитивність матері, яка була істинно авторитарним керівником сім'ї. Деякі діти малюють себе найбільшими або рівними за величиною з батьками. В нашій практиці це було пов'язано за) егоцентричністю дитини б) змаганням за батьківську любов з іншим батьком, виключаючи або зменшуючи при цьому "конкурента. Значно меншими, ніж інших членів сім'ї, себе малюють діти, які, а) відчувають свою

172 незначність, непотрібність б) вимагають опіку, турботу збоку батьків. Ілюстрацією цього положення може служити малюнок хлопчика Я, 6,5 років. В малюнку сім'ї він намалював себе ненатурально маленьким, до того ж майже удвічі меншим, ніж намалював себе в інших ситуаціях. Аналогічна трансформація характерна і для його поведінки. Активний в групі дитячого садочку, хлопчик займав позицію "малюка" удома. Тут він використовував свою плаксивість, безпорадність як засіб залучення уваги батьків. Взагалі, при інтерпретації величин фігур слід звертати увагу тільки на значні спотворення, а при оцінці величин фігур виходити з реального співвідношення величин . Інформативною може бути і абсолютна величина фігур. Великі, через весь лист, фігури малюють імпульсні, упевнені в собі, схильні до домінування діти. Дуже маленькі фігури пов'язані з тривожністю, відчуттям небезпечної. При аналізі особливостей презентацій членів сім'ї слід звертати увагу і на малювання окремих частин тіла. Річ утому, що окремі частини тіла, пов'язані з певними сферами активності, виступають засобами спілкування, контролю, пересування. Коротко проаналізуємо інформативні частини тіла.
Руки є основними засобами дії на світ, фізичного контролю поведінки інших людей. Якщо дитина малює себе з піднятими вгору руками, з довгими пальцями, то це часто пов'язано з її агресивними бажаннями. Іноді такі зображення малюють і зовні спокійні діти. Можна припускати, що дитина відчуває ворожість по відношенню до оточуючих, але її агресивні спонуки пригнічені. Таке малювання також може указувати на прагнення дитини компенсувати свою слабкість, бажання бути сильним, володарювати над іншими. Ця інтерпретація більш достовірна тоді, коли дитина на додаток до "агресивних" рук ще малює і широкі плечі. Іноді дитина малює всіх членів сім'ї з руками, але "забуває" намалювати їх собі. Якщо при цьому дитина малює себе ще і непропорційно маленьким, то це може бути пов'язано з почуттям безсилля, власної незначності всім ї, з відчуттям того, що оточуючі

173 пригнічують її активність і надмірно контролюють. Цікаві малюнки, в яких один з членів сім'ї намальований з довгими руками, великими пальцями. Частіше за все це вказує на сприйняття дитиною пунітивності, агресивності цього члена сім'ї. Таке ж значення може мати і презентація члена сім'ї взагалі без рук. Так дитина символічними засобами обмежує його активність.
Голова - центр локалізації "Я, інтелектуальної і перцептивної діяльності обличчя - найважливіша частина тіла в процесі спілкування. Вже діти трьох років в малюнку обов'язково малюють голову, деякі частини тіла. Якщо діти старше 5 років (нормативного інтелекту) в малюнку пропускають частині обличчя (очі, рот, це може вказувати на серйозні порушення у сфері спілкування, відгородження, аутизм. Якщо при малюванні інших членів сім'ї вона пропускає голову, риси обличчя або штрихує всю особтстість, то це часто пов'язано з конфліктними відносинами зданою людиною , ворожим ставленням до неї.
Вираження обличчя намальованих людей також може бути індикатором
почуттів дитини до них. Проте треба мати на увазі, що діти схильні малювати всміхнених людей, це своєрідний "штамп" в їх малюнках, але це зовсім не означає, що діти так сприймають оточуючих. Для інтерпретації малюнка сім'ї вираження обличчя значущі тільки в тих випадках, коли вони відрізняються один від одного. В цьому випадку можна вважати, що дитина свідомо або несвідомо використовує вираження обличчя як виразний засіб - це характерно для старших. Наприклад, хлопчик Р. 9 років, останній син всім ї, що має на відміну від своїх братів фізичний дефекті не такий, як вони, успішний в навчанні і спорті, в малюнку виразив своє відчуття неповноцінності, зображаючи себе значно меншим, з опущеними вниз краями губ. Ця графічна презентація "Я" явно відрізнялася від інших членів сім'ї - великих і всміхнених.
Дівчата більше, ніж хлопчики, надають увагу малюваннюобличчя, зображають більше деталей. Вони помічають, що їх матері багато часу уділяють догляду за обличчям, косметиці та самі поступово засвоюють

174 цінності дорослих жінок. Тому концентрація на малюванні обличчя може вказувати нагарну статеву ідентифікацію дівчинки. В малюнках хлопчиків цей момент може бути пов'язаний із заклопотаністю своєю фізичною красою, прагненням компенсувати свої фізичні недоліки, формуванням стереотипів жіночої поведінки.
Презентація зубів і виділення рота часті у дітей, схильних до оральної агресії. Якщо дитина так малює не себе, а іншого члена сім'ї, то це часто пов'язано з почуттям страху, сприйманою ворожістю цієї людини до дитини. Існує закономірність, що з віком дітей малюнок людини збагачується все новими деталями. Діти 3-5 років в більшості малюють "головонога, а в 7лет - презентують вже багату схему тіла. Кожному віку характерні певні деталі, а їх пропуск в малюнку, як правило, пов'язаний із запереченням певних функцій, з конфліктом. Якщо, скажімо, дитина 7 років не малює однієї з цих деталей голови, ока, носа, рота, рук, тулуби, ніг, на це треба звернути увагу. Прикладом можуть бути малюнки хлопчика Р, 7 років. Він ніколи не малював нижньої частини тіла. В бесіді з батьками з'ясувалося, що у них велику тривогу викликав інтерес Р. до своїх статевих органів. Кілька разів він був навіть покараний за таку "пізнавальну" діяльність, яку батьки сприйняли як мастурбацію. Така поведінка батьків індукувала у дитини почуття вини, заперечення функцій нижньої частини тіла, що вплинуло на його "Я - образ. У дітей 5,5-6 років в малюнках виділяються дві різні схеми малювання індивідів різною половою приналежності. Наприклад, тулуб чоловіка малюється овальної форми, жінки - трикутної або статеві відмінності виражаються іншими засобами. Якщо дитина малює себе так само, які фігури іншої статі, то можна говорити про адекватну статеву ідентифікацію. Аналогічні деталі та кольори в презентації двох фігур, наприклад, сина і батька, можна інтерпретувати як прагнення сина бути схожим на батька, ідентифікацію з ним, гарні емоційні контакти.
Аналіз процесу малювання При аналізі процесу малювання слід звертати увагу на а) послідовність

175 малювання членів сім'ї; б) послідовність малювання деталей в) стирання г) повернення до вже намальованих об'єктів; д) паузи е) спонтанні коментарі.
Інтерпретація процесу малювання загалом реалізує теза проте, що думки, актуалізація почуттів, напруги, конфлікти, відображають значущість певних деталей малюнка для дитини. Інтерпретація процесу малювання вимагає творчого включення всього практичного досвіду фахівця, його інтуїції. Не дивлячись на великий рівень невизначеності, якраз цей рівень аналізу часто дає найзмістовнішу, значущу інформацію. За нашими даними, близько 38% дітей першою малюють фігуру матері.
35% - себе, 17% - батька, 8% - братів і сестер. Як при розповіді дитина починає з головного, такі в малюнку першим зображає найзначущу, головну або найбільш емоційно близьку людину. Такий частотний розподіл, напевно, обумовлений тим, що в нашій культурі мати часто є ядром сім'ї, виконує найважливіші функції всім ї, більше часу буває з дітьми. Те, що часто діти першими малюють себе, напевно, пов'язано з їх егоцентризмом як віковою характеристикою. Виходячи з цього, послідовність малювання більш інформативна в тих випадках, коли дитина в першу чергу малює не себе і не мати, а іншого члена сім'ї. Частіше всього ця найзначуще обличчя для дитини або людина, до якої він прив'язаний. Примітні випадки, коли дитина останньої малює матір. Часто це пов'язано з негативним відношенням до неї.
Послідовність малювання членів сім'ї може бути більш достовірне
інтерпретована в контексті аналізу особливостей графічної презентації фігур. Якщо першої намальована фігура є найбільшою, але намальована схемно, не декорована, то така презентація указує на сприйману дитиною значущість цієї людини, силу, домінування всім ї, але не указує на позитивні почуття дитини в її відношенні. Проте, якщо перша фігура намальована ретельно, декорована, то можна думати, що це найулюбленіший член сім'ї, якого дитина почитала і на якого хоче бути схожа. Як правило, діти, одержавши завдання намалювати сім'ю, починають

176 малювати членів сім'ї. Деякі ж діти спершу малюють різні об'єкти, лінію підгрунтя, сонце і.т. пі лише в останню чергу приступають до зображення людей. Є підстава вважати, що така послідовність виконання завдання є своєрідною захисною реакцією, за допомогою якої дитина відсовує неприємне йому завдання в часі. Частіше за все це спостерігається у дітей з неблагополучною сімейною ситуацією, але це також може бути результатом поганого контакту дитини з психологом. Повернення до малювання тих же членів сім'ї, об'єктів, деталей указує на їх значущість для дитини. Як мимовільні рухи людини іноді показують актуальний зміст психіки, так повернення до малювання тих же елементів малюнка відповідають руху думки, відношенню дитини і може указувати на головне, домінуюче переживання, пов'язане з певними деталями малюнка. Паузи перед малюванням певних деталей, членів сім'ї частіше за все пов'язані з конфліктним відношенням і є зовнішнім проявом внутрішнього дисонансу мотивів. На несвідомому рівні дитина якби вирішує, малювати їй чині людину або деталь, пов'язану з негативними емоціями.
Стирання намальованого може бути пов'язано як з негативними емоціями по відношенню домальованого члена сім'ї, такі з позитивними. Вирішальне значення має кінцевий результат малювання. Якщо стирання і перемалювання не привели до помітно кращої графічної презентації - можна судити про конфліктне ставлення дитини до цієї людини.
Спонтанні коментарі часто прояснюють значення мальованого змісту дитині. Тому до них треба уважно прислухатися. Також треба мати на увазі, що уявні іррелевантні коментарі все ж таки є засобом послаблення внутрішньої напруги, та їх поява видає найбільш емоційно "заряджені" місця малюнка. Це може допомогти спрямувати і питання після малювання, і сам процес інтерпретації.
Інтерпретація малюнка Саші Л. Малюнок зроблений хлопчиком 6,5 років з повної сім'ї. На малюнку, за

177 словами Саші, зображені мама, тато, квіти, велосипеді хрюшка", а також "людина" - схемна, незакінчена і бідна деталями фігура. На питання протечи схожа ця людина на нього, Саша відповів ствердно. Це свідчить проте, що дана фігура - зображення самого себе, в якому відображається різке самонеприйняття і низька самооцінка хлопчика. Порушення в цьому зображенні схеми тіла, упущення багатьох частин тіла (відсутні ноги, руки промальовували лише частково, обличчя (відсутній рот, ніс, брови, а також розташування фігури в стороні від батьків, відділення її групою предметів, використання для її зображення тільки чорного кольору говорить про відсутність почуття спільності та близькості з батьками. Композиція малюнка показує, що Саша сприймає батьків як єдине ціле, протистояче і загрожуюче йому, в якому він не знаходить ні тепла, ні розуміння.
Першоїю Саша малює фігуру матері. Ця фігура більш грунтовна, ніж інші, у неї широко розставлені руки і ноги, що свідчить про сприйняття домінантності матері, її активної і вирішальної ролі всім ї. Але при цьому відношення хлопчика до матері забарвлено негативними емоціями, конфліктно обличчя і ноги матері заштриховано чорним кольором, фігура бідна деталями і видалена від зображення хлопчиком самого себе. Різке промальовування очей символічно відображає почуття страху, пов'язане з матір'ю. Пальцы-"голки" відображають агресивність і жорсткий контроль по відношенню до Саші (вірогідні і фізичні покарання. Фігура батька в малюнку трохи поступається розміром матері, у нього не такі гострі пальці, він зображений яскравими чистими кольорами (зелений, червоний, рожевий, жовтий) - всі ці особливості свідчать про позитивне емоційне відношення Саші до батька, про бажання зближуватися з ним, про наслідування йому. Щоб компенсувати почуття знедоленості та покинутости, хлопчик оточує себе привабливими предметами велосипедом, "хрюшкою", квіткою. У цілому, даний малюнок свідчить про вкрай несприятливий для
Сашиного розвитку клімат всім ї, про незадоволеність всім ї його базових

178 потреб - в безпеці, любові, підтримці та близьких стосунках. Якщо ситуація не зміниться, негативні риси в характері Саші закріпляться (агресивність, неслухняність) і посиляться, а на основі неприйняття ним самого себе можуть виникнути невротичні розлади.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал