Державна пенітенціарна служба україни інститут кримінально-виконавчої служби



Pdf просмотр
Сторінка1/15
Дата конвертації11.01.2017
Розмір5.01 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

1 ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ


С.О.ДЄНІЖНА, М.О.СОВА






ПСИХОЛОГІЯ СІМ’Ї





Навчальний посібник






Київ
2014

2
ББК 87.7155.5
УДК 159.922.8: 159.98

Сова М.О. Психологія сім’ї: Навчальний посібник / М. О. Сова, С. О.
Дєніжна. – К : 2014. – 212 c. Однією з основних функцій майбутнього психолога є вирішення проблему сімейних взаєминах. Тому у вищих навчальних закладах України
введено дисципліну – Психологія сім’ї», яка має прикладний характер. Мета даної дисципліни - навчити майбутніх психологів сприяти формуванню у подружжя та їх дітей психологічних і моральних якостей як необхідних умов повсякденного життя і поведінки всім ї. У навчальний посібник включено розділи, що стосуються психології сім’ї, технологій сімейного виховання, психологічної допомоги неблагополучним сім’ям , а також психодіагностики взаємин між батьками і дитиною всім ї, внесено нові розробки інших проблем теорії та практики етики і культури спілкування всім ї

Пропонований навчально-методичний посібник допоможе майбутнім психологам у сімейному консультуванні, формуванні психологічної та етичної культури батьків і дітей.

Рецензенти:
В.В.Шмаргун, доктор психологічних наук, професор
О.В.Сахнік, кандидат психологічних наук


Підписано до друку 21.09.2014 р. Зам Формат х 1/16. Папір офсетний. Друк – різографія. Наклад 50 прим. Ум.друк. арк. 13,7 Друк «ЦК «КОМПРИНТ» Свідоцтво ДК №31311 від 04.08.2011 р.
М.Київ, вул.. Предславинська, 28
Тел.. 528-05-42


ББК 87.7155.5
УДК 159.922.8: 159.98

3

ЗМІСТ


Вступ ……………………………………………………………………………..4 Розділ 1. Сім’я як соціально-психологічний феномен 1.1. Соціально-психологічні особливості сім’ї ………………………...7 1.2. Психологічний аналіз функцій і структури сім’ї…………………..9 Типологія сімей ……………………………………………………....9 1.4. Законодавче забезпечення соціально-психологічної роботи з неблагополучною сім'єю і дітьми девіантної поведінки 1.5. Сучасні тенденції розвитку сім’ї…………………………………....24 Розділ 2
. Сім’я як інститут соціалізації особистості ……………………….....28 2.1. Роль сім’ї в соціалізації дитини 2.2. Психологічні механізми соціалізації дітей усім ї 2.3. Стилі сімейного виховання Вплив неадекватного ставлення батьків до дитинина відхилення в її психічному й особистісному розвиткові Розділ 3. Психологічна етика сімейних взаємин ……………….....................45 3.1. Психологічна етика спілкування подружжя всім ї Психологія виховання дітей всім ї та школі Морально- психологічна культура у взаєминах батьків і дітей Розділ 4. Етичні норми мовного спілкування всім ї …………………..........105 4.1. Етикет мовного спілкування у сімейному середовищі 4.2. Культура одягу та етикет гостинності 4.3. Психологічні особливості етикету дарування …………………..148 Розділ 5. Психодіагностика сімейних взаємин ………………………………...155 Наукові підходи до психодіагностики особливостей сім’ї …......155 Методи психологічної діагностики сім’ї………………………....161 5.3.
Методики психодіагностики сім’ї………………………………...165 Розділ 6. Технології сімейного виховання 6.1. Технологія ефективного спілкування в сімейному вихованні 6.2. Технологія подолання сімейних конфліктів ……………………....195 6.3. Психологічні способи етичного виховання дитини всім ї
……....200 Розділ 7. Психологічна допомога неблагопоучним сім’ям…………………..213
7.1.Психологічна допомога сім'ям з дітьми девіантної поведінки 7.2. Психологічна робота з сім'ями хворих на алкоголізмі наркоманію 7.3. Профілактична робота з сім'єю, де є насильство щодо членів родини 7.4. Психологічна реабілітація сімей, які пережили втрату…………..236
Тести для визначення знань курсантів………………………………………...247
Список рекомендованої літератури …………………………………………...255

4
ВСТУП

У сучасний період в Україні інтенсивно розвивається служба сім’ї - специфічний соціальний інститут, завданням якого є репродукування й виховання молодого покоління, забезпечення особистого щастя людей. Практична діяльність служби сім’ї здійснюється у багатопрофільних закладах і організаціях з метою її психологічної підтримки, сприяння у встановленні благоприємних стосунків, допомоги сім’ї в подоланні певних труднощів. У зв’язку з цим сімейне консультування психологів набуває особливого значення. Адже до останнього часу воно здійснювалось у психотерапевтичних центрах лікарями-психіатрами і психотерапевтами. Проте аналіз стану сучасної сім’ї вказує на численні проблеми в її становленні. Причини проблем неблагополуччя сім’ї нерідко виникають або у зв’язку звадами у внутрішньосімейному спілкуванні, або - індивідуальними особливостями членів сім’ї, тобто мають психологічну природу Нагальні проблеми сімейного виховання зумовлені тими чинниками, які не дають можливості майбутньому психологу набути досвіду взаємин усім ї, стати соціально активною особистістю. Серед цих чинників – тривала демографічна яма, втрата соціальної сутності шлюбу, викривлення духовних цінностей під впливом ЗМІ, піднесення законів кримінальної структури (бажання відповідати новим героям, зниження освіченості населення у галузі психології сім’ї, алкоголізація сімей і підростаючого покоління. У сьогоденні суспільство стає на новий шлях переосмислення цінностей знову набувають особливої значущості поняття гуманізму, аксіології. Гуманізація сучасного суспільства неможлива без гуманізації відносин між чоловіком і жінкою всім ї. Адже зразки поведінки формуються у дітей всім ї. Однак не завжди сім’я може дати той зразок, який би відповідав соціально-психологічним нормам. Навчити молодь психології

5 взаємин всім ї, спонукати до роздумів про духовну сутність шлюбу, показати способи налагоджування сімейних відносин, сформувати уміння спілкування в сімейному середовищі - головні завдання психологічного супроводу курсантів. Мета вивчення матеріалу навчально-методичного посібника сформувати досвід психологічної роботи з сім’єю, розкрити роль сім’ї в соціалізації індивіда, можливості психолога в підтримці сім’ї. Завдання посібника

сформувати у курсантів уявлення про сім’ю як соціальний інститут

розвинути знання з психології сім’ї;

виховати високоморальну і соціально активну особистість, здатну до налагодження міжособистісних стосунків усім ї

активізувати процес розвитку умінь надання психологічної допомоги сім’ям;

підготувати майбутніх психологів до проведення сімейного консультування. Практична реалізація навчально-методичниго посібника має здійснюватись з урахуванням таких принципів

встановлення гуманістичних, суб’єкт-суб’єктних взаємодій між викладачем і курсантами

використання технології проблемного навчання завдяки залученню курсантів до обговорення проблем сімейного життя

надання курсантам науково обґрунтованих і міцних знань

встановлення логіки, системності та послідовності пропонованого
навчального матеріала;

урахування обсягу накопичених знань, умінь і навичок курсантів, їх вікових та індивідуальних особливостей

закріплення набутих знань на практичних заняттях, зв’язок із життям. Структура навчального посібника складається з семи розділів «Сім’я як соціально-психологічний феномен, Норми мовного спілкування всім ї,

6 Психологічна етика сімейних взаємин, «Сім’я як інститут соціалізації особистості, Технології сімейного виховання, Психодіагностика сімейних взаємин», «Психологічна допомога неблагопоучним сім’ям». До кожного розділу запропоновано розгляд питань, розв’язання яких допоможе курсантам сформувати знання та уміння з Психології сім’ї», котрі згодом перетворяться на життєву стратегію, усвідомлення сенсу сімейного життя. Для отримання змістових відповідей на поставлені завдання курсантам пропонується ознайомитись з літературою, перелік якої наведено як після кожного розділу, такі наприкінці навчального посібника.






7
РОЗДІЛ І. СІМ’Я ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ
ФЕНОМЕН

1.1. Соціально-психологічні особливості сім’ї

Сім’я як соціально-психологічний феномен є малою соціальною групою людей, що заснована на шлюбі та кровній спорідненості і
функціонує на основі спільного побуту, матеріальної і моральної взаємодопомоги.
Психологічні особливості сім’ї як малої соціальної групи становлять нормативні установки сімейних стосунків, що зумовлюються уявленнями проте, коли доцільно створювати сім’ю, якими мають бути стосунки між подружжям, батьками і дітьми, як розподіляються обов’язки між членами сім’ї, які заохочення і санкції необхідно застосовувати до членів сім’ї в різних ситуаціях тощо крім того, сім’я безпосередньо залежить від суспільних інститутів, що регулюють порядок взяття і розірвання шлюбу, особливих праві привілеїв, застосування певних санкцій (наприклад, позбавлення батьківських прав) тощо

гетерогенність складу сім’ї за статтю, віком, що зумовлює різні потреби, ціннісні орієнтації членів сім’ї тощо

закритий характер сімейної групи, що зумовлюється певною конфіденційністю стосунків, обмеженою можливістю і чіткою регламентацією порядку входження всім ю нових членів і виходу з неї, мало того, іноді неможливістю виходу із сім’ї (наприклад, неможливо припинити об’єктивно існуючу спорідненість

поліфункціональність сім’ї, що часто пов’язано з великою кількістю сімейних ролей, численними аспектами сімейного життя, які мають суперечливий характер

історичність, тобто на життєдіяльність сім’ї впливають не тільки якісні етапи її розвитку (залицяння, народження дітей та ін.), ай безпосередній досвід сімейного життя дорослих членів сім’ї вїхніх

8 батьківських сім’ях, коли вони самі були дітьми

емоційність сімейних стосунків, які мають абсолютний характер, що зумовлює велику суб’єктивну важливість багатьох, навіть об’єктивно незначних аспектів життєдіяльності сім’ї, і робить (з урахуванням впливу певних культурних стереотипів) успіх чи невдачу всім ї винятково значущими для людини, впливаючи на її світовідчуття, психічний і соматичний стан здоров’я. На психічний і соматичний стан здоров’я людини особливо несприятливо впливають такі сімейно обумовлені переживання
[14];

глобальна сімейна незадоволеність, фрустрація через різкі розбіжності між очікуваннями індивіда і реальними умовами життя всім ї при цьому характер впливу незадоволеності значною мірою залежить від міри усвідомлення такого стану. Якщо незадоволеність сім’єю усвідомлюється, вона обертається на відкриті конфлікти подружжя, взаємну агресію, якщо незадов об’єктивними обставинами, це найчастіше призводить до неврозів, депресії, алкоголізму, акцентуацій характеру тощо

сімейна тривожність, що виявляється в перебільшених страхах щодо здоров’я, певних особливостях спілкування та поведінки членів сім’ї і переживанні безпорадності, нездатності запобігти несприятливому перебігу подій

почуття провини, пов’язане із сім’єю, коли індивід вважає себе усвідомлено чи неусвідомлено) винуватцем сімейних негараздів і через характерологічні особливості схильний сприймати поведінку інших членів сім’ї як обвинувальну, хоча насправді це не так

надмірне нервово-психічне напруження, зумовлене перешкодами щодо задоволення потреб сім’ї, коли навіть помітні зусилля індивіда не дають бажаних результатів, створюючи внутрішній конфлікт, який особливо загострюється тоді, коли сім’я висуває до цього члена сім’ї суперечливі вимоги і покладає на нього відповідальність за їх дотримання.

9
1.2. Психологічний аналіз функцій і структури сім’ї

На основі психологічних особливостей сім’ї у науковій літературі виділені її функції — форм життєдіяльності, призначені для задоволення потреб сім’ї:

регулятивну, що полягає врегулюванні стосунків між членами сім’ї на основі моральних норм через первинний соціальний контроль, реалізацію особистого авторитету і влади психотерапевтичну, що реалізується удвох аспектах
— погладжування (ласка й увага один до одного) і ―резонування‖(розуміння і допомога один одному в оцінюванні позицій зважливих проблем, підтримування іншого в його самореалізації й особистісному розвитку

репродуктивну, що спрямована на народження дітей і продовження людського роду

сексуальну, що передбачає реалізацію сексуальних стосунків подружжя, досягнення ними сексуального задоволення

виховну, що реалізується утрьох аспектах — первинна соціалізація дитини постійний вплив дітей на їхніх батьків, а також систематичний виховний вплив сімейної групи на кожного свого члена

комунікативну, що задовольняє потреби членів сім’ї у спілкуванні і взаємодії один з одним і соціумом, багато в чому визначаючи характер сприйняття останнього рекреативну, що передбачає організацію дозвілля і відпочинок економічну, що спрямована здебільшого на забезпечення матеріальних, господарсько-побутових потреб
1.3.Типологія сімей
У науковій літературі дослідники пропонують численні типології сімей. Так, з огляду на психологічний клімат розрізняють сім’ї зі сприятливим і

10 несприятливим психологічним кліматом.
Сім’ї зі сприятливим психологічним кліматом характеризуються згуртованістю, доброзичливістю і водночас високою вимогливістю подружжя один до одного, відповідальністю, почуттям захищеності й емоційної задоволеності всім ї. Важливий показник сприятливого сімейного психологічного клімату — прагнення до спільного розв’язання сімейних проблем, проведення дозвілля при одночасній відкритості сім’ї, її широких соціальних контактах.
Сім’ї з несприятливим психологічним кліматом характеризуються насамперед напруженістю чи навіть конфліктністю міжособистісних стосунків, коли члени сім’ї негативно ставляться один до одного, їм властиве почуття незахищеності, емоційного дискомфорту від перебування всім ї. На основі ступеня негараздів розрізняють сім’ї конфліктні, в яких виникають суперечності між інтересами, потребами, бажаннями членів сім’ї, що породжує сильні і тривалі негативні емоції кризові, де потреби та інтереси стикаються особливо різко, оскільки стосуються найважливіших сфер життєдіяльності сім’ї; проблемні, що потребують допомоги в конструктивному розв’язанні конфліктів, у подоланні об’єктивних складних життєвих ситуацій (наприклад, відсутність житла і засобів для існування) при збереженні загальної позитивної сімейної мотивації. За якістю зовнішніх і внутрішніх меж розрізняють такі родини а) ретрофлексуючу (від ретрофлексія — спрямування енергії всередину б) дезорганізовану сім’ю.
Ретрофлексуюча сім’я має тверду непроникну спільну межу і водночас прозорі індивідуальні межі. Члени цієї сім’ї так тісно взаємопов’язані через острах розриву стосунків, що це знижує можливості індивідуального зростання. Проблеми, що виникають внаслідок заплутаних, неконструктивних стосунків, не розв’язуються через жорсткі зовнішні межі сім’ї, відсутність достатніх контактів з оточенням. У таких сім’ях існує велика небезпека виникнення психосоматичних захворювань.

11 Дезорганізована сім’я з надмірно прозорими зовнішніми межами розміщується на протилежному полюсі континууму. У таких сім’ях через відсутність достатнього взаємного контакту її членів і відкритості зовнішніх меж існує велика небезпека асоціальної поведінки чи розпаду сім’ї як цілого. Між зазначеними полюсами розміщується більшість родин, що функціонують з більш-менш адекватними межами [15]. За структурою влади розрізняють авторитарні, демократичні та ліберальні сім’ї. Авторитарна сім’я характеризується суворим беззаперечним підпорядкуванням одного з подружжя іншому і дітей батькам. Демократична сім’я заснована на взаємній повазі членів сім’ї, спільному вирішенні всіх важливих питань. У ліберальній сім’ї спостерігається відстороненість, відчуженість членів сім’ї один від одного, байдужість до справі почуттів іншого. Залежно від розподілу ролей виокремлюють сім’ї традиційні патріархальні чи матріархальні, в яких один з членів подружжя
євнутрішньосімейним лідером, активнішою стороною в подружніх стосунках і відносинах із соціумом, та егалітарні (від фр. еgalіte — рівність, в яких ролі розподіляються з урахуванням конкретних інтересів і можливостей партнерів. При цьому спостерігаються вирівнювання функцій подружжя і відносно незалежне становище дітей. Типологія сімей за демографічною ознакою визначається а) кількістю дітей — багатодітна, середньодітна, малодітна, бездітна, або подружня, сім’я; б) наявністю чи відсутністю шлюбної пари — повна чи неповна сім’я; в) наявністю чи відсутністю у складі сім’ї старших і побічних родичів — складна чи нуклеарна (від лат. nucleus — ядро) сім’я.
К.Е.Ігошев і Г.М.Міньковський класифікують сім’ї за різним виховним потенціалом [6], а саме а) виховально-сильні, тобто зі сприятливою моральною атмосферою сім’ї; б) виховально-стійкі, де створюються загалом сприятливі можливості для виховання, а труднощі, що виникають усім ї, і

12 недоліки усуваються за допомогою інших соціальних інститутів, насамперед школи в) виховально-нестійкі, для яких характерна неправильна виховна позиція батьків (наприклад, надмірна опіка) при відносно високому загальному виховному потенціалі сім’ї; г) виховально-слабкі зі втратою контакту з дітьми і контролю над ними, коли батьки з різних причин (через поганий стан здоров’я, перевантаженість роботою, низький рівень освіти та психолого-педагогічної компетентності) нездатні правильно виховувати дітей, поступившись у своєму впливі групі однолітків. Негативно впливають настановлення особистості дитини сім’ї виховально-слабкі з постійною конфліктною атмосферою, виховно-слабкі з агресивно негативною атмосферою, у яких панують агресивність і жорстокість, маргінальні з алкогольною та сексуальною деморалізацією, правопорушницькі, злочинні, психічно обтяжені. За становленням сім’ї типологізують на [8]:

молоді (до 9 років, для яких істотним у психологічному аспекті є ставлення подружжя один до одного ідо спільного сімейного життя

середні (10–19 років, які характеризуються стабільними сімейними стосунками, усталеним розподілом ролей, обов’язків, наявністю дітей, що підросли і є відносно самостійними

зрілі (понад 20 років, для яких характерне зростання значущості подружніх стосунків, зокрема завдяки набуттю дітьми самостійності і незалежності.
З.Г.Кісарчук подає більш розгорнуту картину циклів сімейного життя з урахуванням історичності сім’ї, виокремлюючи такі фази сімейного життя
[12]: 1) залицяння 2) життя без дітей (від початку проживання разом до народження першої дитини 3) експансія (від народження першої дитини до останньої 4) стабілізація (період виховання дітей до того моменту, коли перша дитина залишає сім’ю); 5) діти назавжди залишають батьківський дім
6) порожнє гніздо (батьки після від’їзду дітей 7) хтось із подружжя залишається один після смерті іншого.

13 Виокремлення фаз сімейного життя відбиває певні проблеми сім’ї, властиві кожній з фаз. Так, для фази залицяння у вітчизняних умовах характерне те, що багато молодих людей у цей період продовжують жити з батьками. Відсутність досвіду самостійного, фінансово незалежного життя, житлові проблеми в поєднанні з лібералізацією сексуальних стосунків можуть спричинитися до відмови молоді від шлюбу, поширення альтернативних форм шлюбу, підвищення рівня позашлюбної народжуваності чи (через бажання звільнитися від опіки батьків) передчасного шлюбу. Фаза життя без дітей характеризується прагненням молодят визначити правила, за якими вони будуватимуть власну сім’ю, розподілити обов’язки, узгодити інтереси, звички, визначити цінності, сексуальні схильності, правила стосунків з родичами. Усе це утруднюється через інфантилізм значної частини молоді (невміння виконувати сімейні обов’язки, залежність від батьків. Вік вступу в перший шлюб знизився, асоціальне дозрівання людини подовшилося, тому будувати сім’ю найчастіше доводиться недостатньою мірою соціально й особистісно зрілим людям. Зниження шлюбного віку позначається на фазі народження дітей усім ї експансії. Оскільки старше покоління перебуває в активному періоді власного особистого, соціального і професійного життя, постає проблема молодих бабусь і дідусів і їхніх стосунків з дітьми. Крім позитивних аспектів, пов’язаних з народженням і вихованням дітей, сім’ям у цьому періоді властиві напруженість бюджету, дефіцит часу, значне обмеження можливостей відпочинку, дозвілля, складність поєднання домашніх обов’язків із трудовою діяльністю, накопичення фізичної і психічної втоми. Постає проблема перебудови функціонально-рольової структури сім’ї, емоційних і духовних стосунків, сформованих на більш ранніх стадіях її становлення. На думку багатьох дослідників, фаза стабілізації сім’ї є найскладнішою і проблемною для всіх членів сім’ї, що зумовлено, з одного боку, кризою

14 середнього віку батьків, аз іншого — кризою підліткового віку дітей. Гострота кризи багато в чому визначається тим, наскільки успішно були вирішені проблеми на попередніх фазах життєвого циклу сім’ї. Якщо ці проблеми не були вирішені, стосунки всім ї націй фазі можуть характеризуватися недостатньою згуртованістю, емоційною близькістю, наявністю сексуальних проблем подружжя, неадекватних способів взаємодії один з одним із дітьми. Фаза, коли діти залишають батьківський дім, характеризується порушенням звичних правилі стереотипів взаємодії. У цьому разі постає проблема наповнення взаємин подружжя новим змістом, що компенсувало б емоційні втрати, пов’язані з віддаленням дітей від сім’ї. Іноді вирішення цієї проблеми ускладнюється через суперечності, що витіснилися у зв’язку з народженням і вихованням дітей, але актуалізувалися на фазі порожнього гнізда. Остання фаза життєвого циклу сім’ї настає тоді, коли помирає один із подружжя. У цьому разі другий з подружжя, як правило, часто приєднується до сім’ї дітей як бабуся чи дідусь, що вимагає від дітей адаптації до зміни структури сім’ї. У цей період можуть виникати конфлікти між поколіннями, проблеми, пов’язані з наглядом за літньою людиною, часто ускладнені її хворобами. Кожна фаза життєвого циклу сучасної сім’ї характеризується специфічними особливостями, зумовленими тенденціями її розвитку і пов’язаними з такими об’єктивними причинами, як науково-технічний прогрес, урбанізація, міграція населення, розвиток засобів масової інформації, емансипація тощо [7].
Об’єктивні причини приводять до зміни характеру і структури сімейно- шлюбних цінностей, трансформації традиційних сімейних ролей. Для прикладу, виховна функція тісно пов’язана не тільки з комунікативною, ай з репродуктивною функцією, оскільки наявність кількох дітей усім ї є природною умовою формування повноцінної сім’ї,

15 забезпечуючи при цьому дитині досвід взаємодії не тільки по вертикалі, ай по горизонталі. Репродуктивна функція залежить від низки інших функцій сім’ї: сексуальної, економічної Психотерапевтична функція як критерій оцінювання подружніх стосунків і психологічниий інструментом їх регуляції
[7]. Психологічну структуру сім’ї становить : а) складі кількість членів сім’ї, а також система сімейних взаємин, що включає стосунки спорідненості, влади й авторитету, зв’язки горизонтальні (чоловік — дружина) і вертикальні батьки — діти, рольову взаємодію як сукупність установок, нормі зразків поведінки, що характеризують одних членів сім’ї в їхньому ставленні до інших її членів [13].
Е.Г. Ейдеміллер і В.В.Юстицкис у структурі сім’ї розрізняють структуру сімейних ролей, сімейні підсистеми і межі між ними, що є своєрідними механізмами, за допомогою яких сім’ї виконують свої функції. Структура сімейних ролей диктує членам сім’ї що, коли й у якій послідовності вони мають робити, вступаючи у взаємовідносини. Повторювані взаємодії зумовлюють стандарти взаємодій, які, у свою чергу, визначають, з ким і як взаємодіяти. Так, роль матері передбачає, насамперед, виховання дітей. Стандарти взаємодій (норми) регламентують її поведінку, тобто коли заохочувати або коли карати дитину. Сімейні підсистеми — це диференційована сукупність сімейних ролей, що передбачає вибіркове виконання сімейних функцій. У кожній сімейній підсистемі існують певні правила, які визначають,
хто і як виконує сімейні функції, тобто зовнішні (сімейні) та внутрішні індивідуальні) межі сім’ї. Наприклад, батьківська підсистема передбачає прийняття певних рішень щодо дитячої підсистеми. Інші системи розрізняють за ознаками статі, віку, цінностей та інтересів. Таким чином, члени сім’ї можуть бути учасниками одразу кількох сімейних підсистем — батьківської, подружньої, дитячої, чоловічої, жіночої тощо [14].
С.В.Ковальов у подружній підсистемі розрізняє чотири основні

16 подружні ролі — сексуальний партнер, друг, опікун, захисник, під час виконання яких реалізуються відповідні потреби сексуальні, побутові, потреби в емоційному зв’язку, теплих стосунках, опіці. При цьому характер подружніх стосунків багато в чому визначається взаємодоповнюваністю цих ролей (наприклад, якщо водного з партнерів сильно виражена потреба в захисті, інший має відігравати роль захисника для задоволення цієї потреби. Згідно з іншою класифікацією існують подружні ролі традиційні, товариські та ролі партнерів, від узгодженості яких залежать особливості взаємин подружжя. Так, традиційні ролі передбачають збоку дружини народження і виховання дітей, створення домашнього затишку і ведення домашнього господарства, пристосування до залежності і терпимість до обмеження сфери діяльності. Збоку чоловіка вимагається прийняття основних рішень, підтримка сімейної влади і контроль, економічна безпека і захист сім’ї, емоційна вдячність дружині за пристосування до залежності. Товариські ролі потребують від подружжя забезпечення моральної підтримки і сексуального задоволення, жвавого і цікавого спілкування один з одним і оточуючими. Ролі партнерів потребують і від дружини, і від чоловіка економічного внеску всім ю згідно з розміром заробітку, спільної відповідальності за дітей, участі уведенні домашнього господарства і розподілу правової відповідальності [9].
С.В.Ковальов розглядає типові сімейні ролі для подружжя [8].
1. Відповідальний за матеріальне забезпечення сім’ї. Така роль визначає комплекс обов’язків, пов’язаних із забезпеченням сім’ї необхідним рівнем добробуту.
2. Хазяїн-господарка. Виконання цієї ролі передбачає організацію і ведення домашнього господарства.
3. Відповідальний за підтримку родинних зв’язків. Реалізація цієї ролі забезпечує організацію спілкування з родичами, участь у сімейних ритуалах і церемоніях.

17 4. Організатор сімейної субкультури. Ця роль орієнтує на формування у членів сім’ї певних культурних цінностей, інтересів і захоплень.
5. Організатор розваг. Виконання цієї ролі припускає ініціацію й організацію життєдіяльності сім’ї у сфері дозвілля.
6. Сексуальний партнер. Ця роль пов’язана з проявом активності у сфері сексуальних стосунків.
7. Відповідальний по догляду за дитиною. Виконання цієї ролі передбачає забезпечення дитині фізичного і психічного комфорту в перші роки її життя.
8. Вихователь. Ця роль передбачає розвиток особистості дитини.
9. Сімейний психотерапевт. Ця роль включає дії, спрямовані на розв’язання особистісних проблем членів сім’ї. Розподіл ролей усім ї може змінюватися залежно від обставин народження дитини, особливостей професійної кар’єри тощо. Розрізняють такі умови розподілу ролей між подружжям [14]: здатність виконувати певні сімейні ролі прийнятність ролі чи сукупності ролей для того, хто їх виконує можливість задовольняти завдяки виконанню певних ролей власні потреби і потреби інших членів сім’ї. Невиконання зазначених умов призводить до формування патологізуючих сімейних ролей, що психічно травмують членів сім’ї. Наприклад, коли сім’я потребує розрядження негативних емоцій, для цього хтось із членів сім’ї обирається на роль жертвенного козла. Крім того, якість виконання сімейних ролей багато в чому залежить від міжособистісних стосунків і пов’язаних з ними міжособистісних ролей попелюшка, клоун, красень тощо. Особливості рольових і міжособистісних стосунків членів сім’ї, їх взаємодії відбиваються на емоційному рівні та відносно стійкому психічному стані (настрої) сім’ї, тобто на її психологічному кліматі. Психологічний клімат сім’ї, у свою чергу, впливає на міжособистісні стосунки її членів, на їхнє світовідчуття, самооцінку, саморегуляцію себе як

18 особистості, на життєдіяльність і життєздатність сімейного колективу загалом.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал