Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації Київський обласний комунальний позашкільний навчальний заклад



Сторінка6/12
Дата конвертації16.12.2016
Розмір2.84 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Тема 1. Наука як система знань……………………………………………….

Тема 2. Методологія та методи наукового дослідження…………………….

Тема 3. Метод спостереження…………………………………………………

Тема 4. Експеримент у дослідженнях соціальної дійсності………………….

Тема 5. Методи опитування……………………………………………………

Тема 6. Методи соціометрії. Рейтингові методи……………………………..

Тема 7. Методи аналізу документів та продуктів діяльності…………….....

Тема 8. Методи теоретичного узагальнення емпіричної інформації……….

Тема 9. Методи обробки даних і аналізу результатів наукового

дослідження……………………………………………………………………….



Тема 10. Форми узагальнень наукових досліджень…………………………..

Тема 11. Особливості написання учнівської науково-дослідницької роботи

з історії……………………………………………………………………………



Орієнтовні теми учнівських науково-дослідницьких робіт з історії……..

Питання та тести для самоперевірки засвоєного матеріалу………………

Список використаної та рекомендованої літератури………………………

Додатки……………………………………………………………………………
Вступ
Посібник “Методи наукових досліджень” має за мету допомогти учням у проведенні наукових досліджень, зокрема з історії, сформувати цілісне бачення проблематики наукових досліджень, виробити знання, вміння й навички визначення предмета, мети, завдань та вибору адекватних методів дослідження.

Учні в результаті освоєння матеріалів посібника повинні:



знати:

  • основні методологічні принципи процесу наукового пізнання;

  • емпіричні та теоретичні рівні наукового дослідження;

  • основи організації наукових досліджень;

  • методи збирання інформації;

  • методи обробки результатів дослідження;

  • понятійно-термінологічний апарат наукового дослідження;

вміти:

  • вибирати адекватні методи дослідження;

  • розробляти програму дослідження згідно з методологічними і методичними підходами;

  • визначати мету й завдання дослідження;

  • здійснювати кількісну і якісну обробку результатів дослідження;

  • аналізувати, систематизувати й узагальнювати результати вивчення явищ та процесів;

  • використовувати дані досліджень у практичній діяльності.


Тема 1. Наука як система знань

План

1.Сутність буденного та наукового пізнання, їх відмінності.

2.Етапи становлення та розвитку науки.

3.Функції науки в суспільстві.

4.Наукові поняття: наукова ідея, гіпотеза, закон, теорія, принципи, поняття.

Короткий зміст теми

Людина не могла б існувати в світі, не навчившись орієнтуватися в ньому. В нинішній час основною формою пізнання реальної дійсності є, як правило, наукове пізнання. Крім наукового, є буденне пізнання. Ядром буденного пізнання є насамперед здоровий глузд, що включає елементарні знання про реальний природний чи соціальний світ. Буденне пізнання, особливо сучасної людини, може мати і елементи наукових знань. Але буденне пізнання формується стихійно. Наукове пізнання протікає в основному не стихійно, а ціленаправлено, і являє собою наукове дослідження, що має певну природу, структуру і особливості. Наукове пізнання дозволяє людині здобувати істинні знання про найбільш важливі аспекти об’єктів, що вивчаються, явищ та процесів, а також про суттєві ознаки, властивості, зв’язки і відношення предметів і явищ дійсності.

Перші елементи науки з'явилися у стародавньому світі у зв'язку з потребами суспільства і мали суто практичний характер. Для науки стародавнього світу (Вавілон, Єгипет, Індія, Китай) є характерним стихійно-емпіричний процес пізнання, при якому об’єднувалися пізнавальні і практичні аспекти. У Стародавній Греції зароджується науковий рівень пізнання. Аристотель, Архімед та ін. у своїх дослідженнях для опису об’єктивних закономірностей користувалися абстракціями, що є важливою рисою науки. В Європі в середні віки великого поширення набуває специфічна форма науки – схоластика, що основну увагу надавала розробці християнської догматики, разом з тим вона внесла вклад у вдосконалення мистецтва теоретичних дискусій. З 2-ої пол. ХV ст. в епоху Відродження розпочинається період значного розвитку природознавства, який характеризується нагромадженням фактичного матеріалу про природу. 2-й період у розвитку природознавства, який характеризується як революційний у науці, припадає на середині ХVІ - кінець ХІХ ст. Саме в цей період були зроблені значні відкриття в фізиці, хімії, біології, механіці, астрономії, геології. У середині ХХ ст. розпочалася науково-технічна революція, яка являє собою корінне, якісне перетворення продуктивних сил. Наука посідає провідну роль щодо розвитку техніки і виробництва.

Функції науки:

- соціальної пам’яті – накопичення – збереження – трансляція досвіду попередніх поколінь;


  • гносеологічна – забезпечує суспільству необхідні знання для правильного вирішення поставлених проблем;

  • нормативна – встановлює, організує та регулює відносини між науковими структурами за допомогою системи норм, правил етики;

  • комунікативна – реалізується за допомогою наукової мови як зрозумілого та важливого засобу спілкування;

  • аксіологічна – формує у суспільстві ціннісні орієнтації, які спрямовують результати наукових відкриттів на благо людства;

  • креативна – спрямована на створення потужного, інтелектуального потенціалу людства;

  • виховна – дозволяє підвищувати рівень освіченості у суспільстві.

Наука як система знань має специфічну структуру, яка включає ряд елементів: наукова ідея, гіпотеза, теорія, закон, поняття тощо.

Наукова ідея – інтуїтивне пояснення явищ без проміжної аргументації, без осмислення всієї сукупності зв'язків, на основі яких робляться висновки. Наука виділяє два види ідей: конструктивні і деструктивні.

Свою матеріалізацію ідея знаходить у гіпотезі. Гіпотеза – наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ (процесів) або причин.

Закон виражає певний внутрішній суттєвий зв’язок явищ, процесів і особливостей матеріальних об’єктів. Наукові закони існують об'єктивно, незалежно від свідомості людей.

Теорія – система узагальнених знань, пояснення тих чи інших сторін дійсності, це основа науки. Вона включає не тільки знання основних законів, але і пояснення фактів на їх основі.

Важливе місце в науці займають принципи – вихідні положення, правила, що виникли в результаті об’єктивного осмислення досвіду.

Поняття – це думка, виражена в узагальненій формі, яка визначає суттєві і необхідні ознаки предметів та явищ і взаємозв'язки.

Сукупність усіх елементів науки знаходиться в тісному паралельному й (або) ієрархічному взаємозв’язку і створює чітко виражену систему об’єктивних знань про реальний світ – науку.


Питання для самоконтролю

1.Визначіть сутність буденного і наукового пізнання.

2. Розкрийте значення наукового пізнання в житті суспільства.

3. Назвіть основні етапи розвитку науки.

4. Розкрийте функції науки в суспільстві.

5. Назвіть основні наукові поняття.




Тема 2. Методологія та методи наукового дослідження

План

  1. Поняття про метод і методологію наукового дослідження.

  2. Типологія методів наукового дослідження.

Короткий зміст теми

Метод – це спосіб, шлях пізнання і практичного перетворення реальної дійсності, система методів і принципів, що регулюють практичну і пізнавальну діяльність людей (суб'єктів).

Поняття “методологія” має 2 основних смислових значення:

- методологія – це система певних способів і прийомів, що застосовується в тій чи іншій сфері діяльності – в науці, політиці, мистецтві і т.д.;


  • вчення про цю систему.

Методологія – це філософське вчення про систему методів наукового пізнання і перетворення реальної дійсності, а також вчення про застосування принципів, категорій, законів науки до процесу пізнання і практики в інтересах набуття нових знань. Розрізняють 3 рівні методології:

- категоріальний рівень. Його методологічна функція полягає в дослідженні загальних принципів пізнання, найбільш загальних формі й законів руху мислення на шляху до об'єктивної істини;

- методологія наукового пізнання є наукою про загальні шляхи та засоби (методи) пізнання, які склалися у процесі їх історичного розвитку і які існують у практиці наукового дослідження;

- теорія методів конкретних наук. Методи цього рівня розробляються, удосконалюються, вивчаються в окремих, спеціальних науках.

Загальні методи пізнання ділять на 3 групи:

- методи емпіричного дослідження: спостереження, вимірювання, експеримент тощо;

- методи теоретичного дослідження: ідеалізація, формалізація, логічні й історичні методи;

- методи, що можуть бути застосовані на емпіричному і теоретичному рівнях: абстрагування, аналіз і синтез, індукція й дедукція, моделювання.



Питання для самоконтролю

  1. Визначте сутність методології наукового дослідження.

  2. Як можна класифікувати методи наукового дослідження?

  3. Наведіть приклади використання методів дослідження різних типів при дослідженні конкретної проблеми.

Тема 3. Метод спостереження

План

1. Значення та особливості наукового спостереження; його переваги та недоліки.

2. Класифікація спостережень.

3. Методика та етапи організації спостереження у дослідженнях.



Короткий зміст теми

Спостереження – це цілеспрямоване, систематичне, активне вивчення предметів і явищ реальної дійсності, що знаходяться в природному стані і в умовах наукового експерименту.

Спостереження в основному будується на органах чуття – відчутті, сприйманні, уяві. Але це не означає, що із процесу спостереження виключається мислення людини, її знання і досвід, що сприйняття об'єкта людиною не залежить від цих факторів.

Для того, щоб бути ефективним методом пізнання, спостереження повинно відповідати таким вимогам: вестись для вирішення чітко визначеного завдання;

вестись згідно плану; бути цілеспрямованим; вимагати активності спостерігача; проводитись систематично.



Переваги методу спостереження:

  • безпосередність самого спостереження;

  • лише спостереження дає можливість аналізувати поведінку груп;

  • результати спостереження є незалежними від готовності осіб, які спостерігаються;

  • багатомірність охоплення;

  • широта поля спостереження;

  • можливість використання технічних засобів.

Негативні сторони:

  • на результатах спостереження відбивається настрій спостерігача;

  • кваліфікація спостерігача;

  • тенденція очікування у спостерігача;

  • комплексність ситуації;

  • одноразовість;

  • часті помилки в оцінках того чи іншого явища, провали в пам’яті;

  • ореол престижу. Полягає в тому, що якщо в об’єкта спостерігаються позитивні якості, потім йому приписується таке, чого насправді немає;

  • ефекти поблажливості;

  • помилки усереднення, боязнь робити крайні судження;

  • вимагає великих затрат часу, а також людських, матеріальних і фінансових ресурсів.

Класифікація видів спостереження:

За наявністю системи контролю при проведенні – контрольоване, неконтрольоване.

За становищем спостерігача відносно спостережуваних – включене, невключене.

За ступенем формалізованості – структуроване, неструктуроване.

За умовами організації – польове, лабораторне.

За ступенем інформованості спостережуваних про спостереження – відкрите, інкогніто.



Основними етапами наукового спостереження визначають:

  1. Визначення мети спостереження.

  2. Вибір об'єкта дослідження.

  3. Уточнення предмету дослідження.

  4. Планування ситуації спостереження.

  5. Підбір способів спостереження, які найменше впливають на об’єкт і найкраще забезпечують збір необхідної інформації.

  6. Визначення загальної тривалості спостереження і кількості спостережень.

  7. Вибір способів фіксації досліджуваного матеріалу.

  8. Прогнозування можливих помилок спостережень і пошук можливостей їх попередження.

  9. Здійснення попереднього, пілотажного спостереження, необхідного для уточнення дій попередніх етапів.

  10. Корекція програми дослідження.

  11. Етап проведення спостереження.

  12. Обробка та інтерпретація одержаних результатів.

Значні вимоги висуваються до запису спостережень або щодо способів фіксації даних. Основні вимоги такі:

1. Запис повинен бути фактологічним, тобто записувати слід самі явища, які недопустимо замінювати узагальненою оцінкою або характеристикою

2. Обов’язковість запису всієї ситуації, а не її фрагмента, тобто запис повинен включати опис фону, на якому відбуваються події.

3. Запис має бути повним у тому розумінні, що повинен відображати всі події, які стосуються даної гіпотези, в тому числі і такі, що їй суперечать.



За формою запис може бути найрізноманітнішим: протоколювання, запис на стандартизованих бланках, щоденниковий запис, запис на магнітофонній плівці, кіно-, фото-, відеозапис, запис графічний і т.д.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте значення та особливості наукового спостереження.

2. Визначте переваги та недоліки наукового спостереження як методу.

3. За якими критеріями можна здійснити класифікацію спостережень?

4. Розкрийте сутність методики організації спостереження.

5. Назвіть основні етапи організації спостереження.



Практичне завдання

Розробіть план організації спостереження за певним соціальним об'єктом.


Тема 4. Експеримент у дослідженнях соціальної дійсності

План

1. Поняття експериментального методу в соціальних дослідженнях.

2. Види експерименту.

3. Етапи проведення експерименту.



Короткий зміст теми

Експеримент – метод емпіричного дослідження, що ґрунтується на активному і ціленаправленому втручанні суб’єкта в процес наукового пізнання явищ і предметів реальної дійсності шляхом створення керованих і контрольованих умов, що дозволяють виділити певні властивості, зв’язки в об'єкті, що вивчається, і багаторазово їх відтворити.

Експеримент є найбільш складним і водночас ефективним методом емпіричного пізнання.

Експеримент як метод наукового дослідження має такі особливості:


  • більш активне, ніж при спостереженні, відношення до об'єкта аж до його зміни і перетворення;

  • багаторазова відтворюваність об’єкта, що вивчається, за бажанням дослідника;

  • можливість віднайдення таких властивостей і зв'язків, які не спостерігаються в природних умовах;

  • можливість розгляду явища ніби в “чистому вигляді” шляхом ізоляції його від обтяжуючих обставин;

  • можливість контролю за “поведінкою” об'єкта дослідження і перевірки його результатів;

  • дані експерименту завжди так чи інакше “теоретично навантажені” – від постановки до інтерпретації його результатів.

Види експерименту:

За способом формування умов - природні та лабораторні. Природний експеримент передбачає проведення дослідів у звичних для досліджуваного об'єкта умовах існування. Лабораторний проводять у лабораторних умовах із застосуванням приладів, спеціальних моделюючих пристроїв, інших штучних умов.

За метою дослідження – перетворюючі, констатуючі, контролюючі, пошукові. Перетворюючий (або формуючий) експеримент включає активну зміну структури і функцій об'єкта дослідження відповідно до висунутої гіпотези. Констатуючий застосовується для перевірки певних припущень. Контролюючий зводиться до контролю за результатами зовнішнього впливу на об'єкт дослідження з урахуванням його стану, характеру впливу і ефекту, що очікується. Пошуковий експеримент проводиться в тому випадку, коли важко розділити фактори, що впливають на досліджуване явище внаслідок відсутності достатніх попередніх (апріорних) даних.
За структурою досліджуваних об’єктів і явищ - складні і прості. Простий експеримент застосовується для вивчення нескладних за структурою об'єктів, що мають невелику кількість взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів, кожний з яких виконує найпростішу функцію. Складний експеримент вивчає явища чи об'єкти із складною структурою і великою кількістю взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів, кожний з яких виконує складні функції.

За типом моделей – мисленнєві і матеріальні. Головна відмінність мисленнєвого експерименту від матеріального полягає в тому, що мисленнєвий експеримент виступає як специфічна форма теоретичної діяльності суб’єкта.

Структурний аналіз експериментального методу свідчить, що він включає в себе щонайменше 3 послідовні етапи:

1) підготовчий. У самому загальному вигляді включає в себе детальну розробку методологічного і методичного розділів програми експерименту, а також робочий план його організації і проведення;

2) реалізаційний. Це, по суті, основний етап, в ході якого здійснюється предметно-практична експериментальна діяльність, тобто проводиться сам експеримент, що включає випробовування, спостереження, контроль, виміри змінних, управління експериментом і т.д.;

3) заключний. Включає процедури аналізу, обробки і узагальнення результатів експерименту, які пов’язані із перетворенням соціально-експериментального факту дійсності в дійсний і підтверджений науковий факт.

З позиції аналізу поетапності процесу дослідження експеримент – це метод реалізації певної логіки доведення гіпотез, який включає теоретичне обґрунтування правильності припущень, вибір адекватних дослідницьких процедур, правильне здійснення плану, ретельний збір емпіричних даних, що повинен підкріплюватись коректно виконаними статистичними процедурами, констатацією висновків.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття експериментального методу в наукових дослідженнях.

2. Назвіть види експериментів та дайте їм характеристику.

3. Проаналізуйте методику організації експерименту.

4. У чому складність, на Вашу думку, організації експерименту як методу наукового дослідження?
Тема 5. Методи опитування

План


  1. Інтерв’ю як різновид опитувальних методів.

  2. Етапи організації опитування: підготовчий, комунікативний, аналітичний.

  3. Загальна характеристика методу анкетування.

  4. Основні вимоги до формулювання запитань в анкеті.

  5. Правила роботи з анкетою.

Короткий зміст теми

Опитування – це метод збору первинної вербальної інформації, заснований на безпосередній (інтерв’ю) або опосередкованій (анкета) соціально-психологічній взаємодії між дослідником і опитуваним (респондентом).

Інтерв’ю метод одержання інформації в процесі усного безпосереднього спілкування. Процедура інтерв’ю має чітко визначену мету, передбачає попереднє планування дій щодо збирання інформації та змісту одержаних даних.

За формою спілкування інтерв’ю розрізняють вільне, стандартизоване і напівстандартизоване.



Стандартизоване інтерв’ю передбачає проведення опитування за чітко розробленою схемою, що є однаковою для всіх респондентів. При цьому не передбачається змін у формулюванні чи порядку запитань, появи нових запитань. Забезпечується можливість точної обробки результатів і виявлення основних тенденцій у позиціях опитуваних, підвищується надійність даних опитування. Такий вид інтерв’ю потрібен для опитування великої кількості осіб, використання для обробки інформації засобів статистики.

Напівстандартизоване інтерв’ю базується на двох видах запитань. Одні з них – обов'язкові, основні, повинні ставитися кожному кореспондентові, інші – “підпитання”, уточнюючі – ставляться у бесіді чи вилучаються з неї в залежності від відповідей на основні запитання.

Вільне (нестандартизоване) інтерв’ю – це бесіда, під час якої дослідник має можливість самостійно змінювати спрямованість, послідовність, структуру питань з метою підвищення ефективності самої процедури. Характерними є мобільність тактики побудови діалогу в межах визначеної теми, максимальна орієнтація на індивідуальні особливості респондентів, порівняно значно витримані природні умови опитування.

Етапи організації інтервю

  1. Підготовчий: визначення об’єкта і предмета опитування дослідницьких завдань, вибір певного виду інтерв’ю; складання плану інтерв'ю, формулювання сукупності питань для респондентів, розробка інструкцій, підготовка технічних засобів реєстрації та обробки даних; пілотажне інтер’ювання; корекція програми опитування; складання підсумкового варіанту сукупності питань, способів аналізу зібраної інформації.

  2. Комунікативний етап усного опитування. Процес спілкування з респондентом частіше всього має таку структуру:

І – фаза адаптації: встановлення контакту, інформування про мету опитування і умови його проведення, формування установки на співробітництво; відповіді інтерв’юера на запитання опитуваного.

ІІ – основна фаза інтерв’ю: безпосередній комунікативний зв'язок, здійснюваний за спланованою програмою.

ІІІ – фаза завершення бесіди: зняття напруги, подяка респондентові за участь у роботі.

3. Аналітичний етап – проводиться обробка та інтерпретація зібраної інформації, її аналіз, а також співставлення результатів усного опитування з даними, одержаними за допомогою інших методів соціального дослідження.



Анкетування – це процедура опитування у письмовій формі з допомогою попередньо підготовлених бланків. Анкета – це певним чином структурно організований набір запитань, кожне з яких логічно пов’язане з центральним завданням дослідження. Композиція анкети характеризується такою послідовністю смислових розділів: 1) вступна частина; 2) основна частина; 3) демографічна частина (“паспортичка”).

Вступна частина анкети – це звернення до опитуваного, у якому вказується, яка організація або науковий заклад проводить анкетування, пояснюється мета дослідження, підкреслюється важливість участі даного респондента і т.д.

Основна частина включає власне питання. Головна мета початкової третини запитань – зацікавити опитуваного, схилити його до співробітництва і сприяти поступовому і повному включенню респондента у процес роботи над анкетою. Друга третина основної частини містить найбільш складні питання, що найчастіше спрямовані на виявлення установок, оцінок та ін. Заключна частина основного тексту включає найбільш інтимні та контрольні запитання, метою яких є поглиблення і уточнення одержаної у попередніх питаннях інформації.

У демографічній частині анкети (“паспортичці”) містяться питання, що стосуються об’єктивного статусу особи (стать, вік, сімейне становище, професія, освіта та ін.).



Основними вимогами до змістовних запитань анкети є валідність (обґрунтованість), лаконічність та однозначність.

Правила роботи з анкетою:

  1. Анкета повинна “влежатися”.

  2. Дослідник з підготовленою анкетою повинен опитати декілька чоловік, щоб побачити, як “працюють запитання”.

  3. Анкета повинна пройти неформальну експертизу.

Питання для самоконтролю

  1. Проаналізуйте інтерв’ю як різновид опитувальних методів.

2. Визначте етапи організації опитування.

  1. Дайте загальну характеристику методу анкетування.

  2. Визначте основні вимоги до формулювання запитань в анкеті.

  3. Як слід працювати з анкетою з метою збору необхідної для дослідження інформації?

Практичне завдання

Розробіть анкету (план інтерв’ю) для конкретного дослідження.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал