Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації Київський обласний комунальний позашкільний навчальний заклад



Сторінка3/12
Дата конвертації16.12.2016
Розмір2.84 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


Таблиця 5

Тема повідомлення

Мета повідомлення

Основні тези




























Інформаційні повідомлен

Таблиця 6

Мотиваційні повідомлення перед техніками

Тема повідомлення

Мета повідомлення

Основні тези















































Таблиця 7

Групова робота з усвідомлення

Що потрібно усвідомити




Попереднє індивідуальне завдання




Завдання групі




Ввідна




Підведення підсумків




Роздатковий матеріал





Таблиця 8

Фізичні техніки

Назва техніки




Мета техніки




Ввідні на техніку (техніка безпеки)




Мотивація перед технікою




Схема проведення




Резюме і рекомендації





Таблиця 9

Рольова гра

Назва




Мета гри і уміння, що придбають учасники




Кількість учасників




Ввідна




Техніка (алгоритм) проведення





Таблиця 10

Розклад тренінгу (план проведення)

Мета – _______________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


Час початку

Час проведення

Назва техніки

Що необхідно

Відповідальний






























































Таблиця 11

Паспорт техніки

Назва техніки




Час проведення




Кількість учасників




Цілі техніки




План проведення




Ключові моменти техніки




Необхідні методичні матеріали




Необхідні технічні засоби



1.3. Способи привернення і утримання уваги аудиторії при проведенні тренінгу


Несподіванка – використання несподіваної інформації з оживляючим ефектом.

«Провокація» – на короткий час можна викликати незгоду слухачів з висловлюваною інформацією, щоб використовувати цей період для їх підготовки до конструктивних висновків.



Гіпербола – не потрібно боятися вдаватися до перебільшень, щоб загострити увагу, але пізніше без перебільшення викладете свою позицію.

Класичний приклад у Гоголя: «Рідкісний птах долетить до середини Дніпра».

Літота – умисне зменшення. Коли ми зменшуємо значущість якого-небудь факту, а потім показуємо, як ідуть справи насправді, реальна картина здається привабливішою.

Зіставлення – зважте всі «за і проти», а потім дайте, на ваш погляд, правильне рішення. Все пізнається в порівнянні, тому коли люди чують, що десь хтось почав щось із чимось порівнювати, їх увага інстинктивно загострюється.

Делегування – утримайтеся, де це можливо, від наведення власних аргументів, залучайте слухачів у процес мислення. Почувши питання, слухач, навіть якщо не відповідає на нього, загострює на нім увагу і чекає відповіді на нього.

Співпереживання – описуйте події захоплено, не опускаючи подробиць.

Неформальність – повідайте про власні помилки та їх наслідки.

Гумор – смішні приклади, жарти, забавні історії з життя дають можливість слухачам подумати і відпочити.

Історії – життєві історії мають дуже велике значення, вони допомагають наблизити мову реальності, викликати довіру слухачів до оратора і висловлюваної інформації. Якщо після кожного блоку інформації розповісти історію, що ілюструє цю інформацію, ефект від виступу буде максимальний.

Пауза якщо ми хочемо підкреслити щось важливе в своєму виступі, сказати щось значуще – робимо паузу. Такий прийом не тільки привертає увагу, але і робить нашу мову значнішою , переконливішою.

Навмисна помилка – домашня заготівка, яка розряджає обстановку і доставляє аудиторії задоволення.

Наочна допомога – завдяки наочній допомозі в корі головного мозку активізується сприйняття і виникає ще одне вогнище збудження – ділянка, що відповідає за переробку зорової інформації. Коли виступаючий щось показує або починає писати на дошці, це завжди привертає увагу аудиторії.
Важливо! Після кожного прийому привертання уваги аудиторії повинен слідувати блок важливої інформації. Інакше дуже скоро ці прийоми перестануть спрацьовувати.
1.4. Етичний договір учасників тренінгу

  • Мобільний телефон відключити або перевести в режим без звуку.

  • Дотримуватись розпорядку роботи. При потребі виходити під час тренінгу з аудиторії без пояснення причин.

  • Звертатися до учасників тренінгу та інструкторів (тренерів) тільки по імені, вказаному на бейджі.

  • За кожен вислів нагороджувати учасників тренінгу оплесками.

  • Під час обговорення в групах, починати висловлювати свою думку після того, як співбесідник закінчив висловлювати свою.

  • Висловлювати свою думку у формі поради або пропозиції, ні з ким не сперечатися.

  • При неясності і дискомфорті ставити уточнюючі запитання.

  • Поважати думку та погляди інших людей.

  • Не створювати негативного іміджу тренерам і учасникам тренінгу.

  • Виконувати завдання з максимальною уважністю і відповідно до рекомендацій.

Підписи учасників тренінгу:

_____________________________________________________________

Методичний супровід участі учнів у творчих, інтелектуальних конкурсах

(на прикладі діяльності первинного осередку МАН)


Ю.В.Бухонський,

заступник директора з навчально-виховної роботи Володарського ліцею
Протягом навчального року проводиться велика кількість різноманітних творчих, інтелектуальних конкурсів, які ініційовані Адміністрацією Президента, МОНМС України, профільними міністерствами та комітетами, грамадськими організаціями.

Одні з них вже стали традиційними, як-от: «Я - Київщини гордість і надія», Міжнародний конкурс з української мови ім. П. Яцика, Всеукраїнський конкурс учнівської творчості, присвячений Шевченківським дням, «Моя Батьківщина - Україна», інші конкурси присвячені знаменним подіям в історії нашої держави, видатним землякам тощо. Крім цього, проводимо ще й творчі та інтелектуальні конкурси місцевого значення: «Топоніміка й історія рідного краю», «Таланти твої, Володарщино» та інші.

Палітра різноманітних конкурсів вимагає максимального напруження фізичних та інтелектуальних сил учасників конкурсів у поєднанні з навчальним процесом водночас. Тому важливим, на наш погляд, є методичний супровід участі учнів в інтелектуальних, творчих, мистецьких конкурсах.

Існує ряд нормативно-правових документів, які стосуються роботи з дітьми, що беруть участь у різноманітних творчих та інтелектуальних турнірах.




  1. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 р. № 88 «Про удосконалення роботи з талановитими дітьми».

  2. Державна цільова соціальна програма розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року. Затерджено Постановою Кабінету України від 27.08.2010 р. № 785.

  3. Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку системи виявлення та підтримки обдарованих і талановитих дітей та молоді» від 30.11.2010 р. № 927-2010.

  4. Указ Президента України від 28.12.2012 р. № 756-2012 «Про проведення у 2013 році в Україні Року дитячої творчості».

  5. Статут Київського обласного комунального позашкільного навчального закладу «Мала академія наук учнівської молоді».

  6. Положення про Всеукраїнські учнівські олімпіади, турніри, конкурси з навчальних предметів, конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт, олімпіади зі спеціальних дисциплін та конкурси фахової майстерності. Затверджено наказом МОНмолодьспорту від 22.09.2011 року № 1099.

Сюди ж можна віднести і районні та міські програми роботи з обдарованою молоддю.
Хочу зазначити, що феномен обдарованості для пересічних ЗОШ зустрічається не так і часто, частіше маємо справу зі здібними учнями й найчастіше ті, з ким ми працюємо, готуючи до участі в інтелектуальних, творчих турнірах та конкурсах, - це зразкові учні: працьовиті, сумлінні. Це ті учні, які, як правило, є постійними учасниками саме таких конкурсів, турнірів тощо.
Розпочинаючи роботу з методичного супроводу участі учнів у творчих, інтелектуальних турнірах, для вчителя важливо визначити алгоритм такої роботи в умовах загальноосвітнього навчального закладу.

Організаційною основою для початку відповідної роботи має бути наказ керівника загальноосвітнього закладу про роботу з обдарованими та здібними дітьми. У ньому керівник закладу зазначає основні форми роботи зі здібними та обдарованими дітьми, визначає відповідальних за певні напрямки роботи тощо. Маючи такий документ, заступники директора з НВР та НМР організують спільно з психологом закладу участь педагогічного колективу в методичному супроводі учнів у різноманітних інтелектуальних конкурсах.

Із досвіду роботи можна виділити декілька різновидів інтелектуальних та творчих конкурсів, у яких можуть взяти участь учні:


  • міжнародні конкурси;

  • всеукраїнські конкурси;

  • обласні та регіональні конкурси;

  • районні та місцеві конкурси;

  • у масштабах закладу освіти.

За своїм спрямуванням можна виділити наступні конкурси:

  • наукові;

  • галузеві;

  • літературні;

  • мистецькі.

Усіх їх об’єднує інтелектуальна діяльність учня і, як правило, понадурочна.

Вчителеві, який готує учня до участі в інтелектуальному чи творчому конкурсі, слід пам’ятати, що здібність учня може бути загальною, коли дитина має потяг до різних видів інтелектуальної праці та мистецтва, але може бути і спеціальною, коли інтерес проявляється до якогось одного виду діяільності (музичний, художній, спортивний напрями тощо).

Завдання педагога – створювати умови, за яких схильність дітей до нового, нестандартного, їхнє бажання самостійно вирішувати поставлені завдання можуть бути реалізовані в рамках освітнього закладу.

Така робота передбачає ряд складових, які дозволять учителеві залучити учня до участі в різноманітних інтелектуальних та творчих конкурсах, зокрема:



  • має бути створена ситуація свободи вибору;

  • наявна допомога та підтримка;

  • створення ситуації успіху;

  • заохочення учня до самостійної діяльності;

  • заохочення до спільної діяльності «вчитель – учень»;

  • повага до самоосвіти;

  • співпраця з вихованцем.

Коли мова заходить про підготовку учнів до участі в інтелектуальних конкурсах, зокрема в конкурсах-захистах науково-дослідницьких робіт у МАН, які, на наш погляд, є найбільш масовим інтелектуальним конкурсом, то вчитель має знати чітку картину готовності учня до самореалізації в рамках МАН. У ході проведеного моніторингу важливо встановити рівень підготовленості учня до наукового дослідження, а саме:

  • вміння написання наукових рефератів, статей;

  • вміння готувати та виголошувати наукові доповіді;

  • знаходження необхідної інформації, робота з науковою літературою, довідниками;

  • складання бібліографії;

  • наявність навичок самостійної теоретичної та експерементальної роботи;

  • ознайомлення з сучасними методами наукових досліджень.

Цей процес моніторингу має планомірний і системний характер, до нього важливо залучити практичного психолога. Способами визначення результату є:



  • анкетування;

  • спостереження (зокрема психологічне);

  • аналіз індивідуальних карт учнів.

Індивідуальний супровід учителем учня з підготовки до участі в конкурсі-захисті МАН:

  • уможливлює інтелектуальний, соціальний і духовний розвиток, саморозвиток та самореалізацію дитини;

  • допомагає розвивати пізнавальну активність, нестандартність мислення, наполегливість, надзвичайну працездатність, активну життєву позицію в соціальному середовищі;

  • сприяє не тільки просуванню учня в одній галузі, а й підсиленню інтересу до вивчення інших предметів;

  • допомагає завчасно виявити конкретні нахили, уподобання, зумовлені природними здібностями;

  • допоможе дитині знайти себе і своє творче призначення.

Слід зазначити, що адміністрація навчального закладу, методична служба можуть ефективно використати процес індивідуального методичного супроводу учня окремим учителем для його професійного зростання, для підвищення його науково-методичного рівня. Адже вчитель, який працює з учнем і готує його до конкурсу-захисту науково-дослідницької роботи, має вміти індивідуально застосовувати навчальну програму, надавати учню свободу вибору щодо сфери реалізації своїх здібностей, вміти підкреслювати роль індивідуальних відмінностей «підлеглого» учня, врешті-решт вчитель сам має володіти навичками дослідницької роботи.
Сучасна педагогічна наука визначає наступні риси, якими має володіти вчитель, який співпрацює з учнем і готує останнього до конкурсу:

  • доброзичливість і чуйність;

  • цілеспрямованість і наполегливість;

  • розуміння психології учня;

  • високий інтелектуальний рівень;

  • широке коло інтересів;

  • готовність до виконання найрізноманітніших обов’язків, пов’язаних із підготовкою учня;

  • жвавість, активність, почуття гумору;

  • гнучкість, готовність переглянути свої погляди;

  • здатність до постійного самооновлення, емоційна стабільність і вміння переконувати.

Власне саму науково-дослідну роботу вчителя та учня можна поділити на декілька складових:

    1. Вибір теми для наукового дослідження.

    2. Складання календарного плану дослідження.

    3. Знайомство з літературою до вибраної теми.

    4. Збирання, систематизація, класифікація матеріалу.

    5. Робота над планом, змістом викладу отриманих результатів дослідження.

    6. Написання тексту науково-дослідної роботи.

    7. Редагування.

    8. Оформлення науково-понятійного апарату.

Після обґрунтованого вибору теми важливо чітко визначити об’єкт та предмет наукового дослідження, адже учні нерідко плутаються у визначенні цих понять, важливою є допомога вчителя в обґрунтуванні учнем актуальності вибраної теми для дослідження мети та завдання дослідницького проекту.

Працюючи спільно з учнем, вчитель визначає і сукупність прийомів та операцій практичного або теоретичного пізнання, тобто допомагає визначити методи дослідження.

У ході самої роботи над текстом вчитель звертає увагу учня на науковий стиль викладу матеріалу, адже дуже важливо досягнути того, щоб у тексті були точність, логічність, стислість, доказовість, використання наукових термінів. Має бути наукова лексика, чергування простих і складних речень у викладанні думок. У тексті слід звернути увагу й підкреслити аргументованість та новизну даного дослідження.

Завершує спільну роботу вчителя та учня підготовка до виголошення наукової доповіді та вміння вести наукову дискусію.

Вчитель має домогтися, щоб учень оволодів послідовністю виголошення наукової доповіді:

вступ – окреслення наукової проблеми , розширення теми, мети, методів

проведення дослідження;

основна частина - теоретичні висновки, практичні пропозиції.

Практична сторона цієї частини методичного супроводу передбачає виголошення учнем промови, також вчителеві слід звернути увагу на дикцію учня, інтонацію, вміння робити акценти в тексті промови. Учитель при цьому здійснює хронометраж часу й корекцію тексту, який виголошує учень.

На всіх практичних станах роботи дуже важливим є вміння вчителя заохочувати, морально підтримувати і вселяти впевненість в учня, який готується до певного інтелектуального конкурсу.


Рекомендована література:

  1. Артемчук Г. та ін. Методика організації науково-дослідницької роботи.-К., Фортуна. - 2000. – 272 с.

  2. Борзенкова Т.А. Система роботи з обдарованими і здібними учнями // Завуч, № 14, 2008.

  3. Віват, науко молода!: Вісник Київського обласного територіального відділення МАН України / Упор.Заболотний О.В. – Біла Церква: КОІПОПК, 2003. – 124 с.

  4. Вісник Київського обласного територіального відділення Малої академії наук України / За заг. ред. Н.І.Клокар . – Біла Церква. - 2001. - 120 с.

  5. Інформаційний вісник. Головне управління освіти і науки Київської обласної державної адміністації; упоряд.: Мережинська О.Г., Незабитовський І.М., Петровська Т.В. - Боярка, 2011. - 212 с.

  6. Лісовий Оксен. МАНУ плекає кадри української науки. Інформаційний збірник та коментарі МОНмолодьспорту України № 10, 2013

  7. Наукові обрії: Тези науково-дослідницьких робіт учнів – членів Київського обласного територіального відділеня МАН України: Збірник наукових робіт / Упор. Заболотний О.В. / За заг. ред. Н.І. Клокар. - Біла Церква: КОІПОПК. 2006. - 150 с.

  8. Обдаровані діти – майбутнє України: Інформаційно-методичний вісник Випуск 2 / Автори-упорядники: Н.І. Клокар, Є.М. Бачинська. – Біла Церква: КОІПОПК. 2007. - 144 с.

  9. Слободянюк Л., Прокопова Т. Система роботи з обдарованими дітьми // Завуч, № 26, 2008.

  10. Барецька О. МАН – дослідницький спосіб мислення // Директор школи, № 7, 2004.

  11. Тевлін Б. Організація науково-дослідної роботи у школі // Завуч, № 10, 2004.

  12. Умови проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів МАН України // Інформаційник збірник МОН України. - 2001. - № 24 - с. 12-22.

Використання методу проектів

у процесі вивчення мистецьких дисциплін

І. Г. Божко,

заступник директора з науково-дослідницької роботи,

вчитель образотворчого мистецтва та художньої культури

Фастівського ліцею-інтернату


Зміст

Вступ


  1. Використання методу проектів на уроках художньо-естетичного циклу

  2. Технологія створення науково-дослідницьких проектів

  3. Метод проектів як засіб реалізації міжпредметних зв’язків

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Учитель має навчити учнів мислити, розмірковувати, досліджувати, робити висновки, обґрунтовувати та відстоювати свої думки. За таких умов найдоцільнішим та найактуальнішим є використання в навчанні та вихованні методу проектів, специфіка та особлива важливість якого полягає в підготовці особистості до реального життя, до співробітництва, до самостійного навчання, пошуку та використання інформації. Тобто школа повинна перестати бути лише підготовчою сходинкою до життя, вона мусить злитися з життям.

Метод проектів не є принципово новим у педагогічній практиці, але, разом з тим, його сьогодні відносять до педагогічних технологій XXI століття як такий, що передбачає вміння адаптуватися у світі, що стрімко змінюється, постіндустріальному суспільстві. «Кинутий уперед» – є точний переклад слова «проект».

Робота за проектними технологіями дає неабиякий позитивний заряд енергії для розвитку творчих здібностей учнів, а ще – стимулює пошукову діяльність щодо реалізації особистості, яка намагається самостверджуватися.

Як відомо, метод творчих проектів – це система навчання, за якої учні здобувають знання у процесі планування і виконання творчих завдань-проектів, що поступово ускладнюються. Без сумніву, він має органічно поєднуватися з іншими методами навчання, зокрема з такими: пояснення, розповідь, демонстрування та ілюстрування.

Великою перевагою проектної діяльності є вміння, які набувають учні, а саме:



  • планувати свою роботу, попередньо прораховуючи можливі результати;

  • використовувати багато джерел інформації;

  • самостійно збирати й накопичувати матеріал;

  • аналізувати, зіставляти факти, аргументувати свою думку;

  • приймати рішення;

  • установлювати соціальні контакти (розподіляти обов’язки, взаємодіяти один з одним);

  • створювати «кінцевий продукт» – матеріальний носій проектної діяльності (доповідь, реферат, фільм, календар, журнал, проспект, сценарій), підготувати цикл занять з тем, які зацікавили б учнів середніх класів;

  • представляти створене перед аудиторією, оцінювати себе та інших.

Проектна діяльність, як показує досвід її організації на уроках художньо-естетичного циклу, сприяє розвитку творчих якостей особистості. Разом з тим, учні вперше стикаються із завданнями, в яких відсутнє єдино правильне рішення. Згідно з підходами проектної діяльності йде орієнтація учнів на власне дослідження, в якому передбачається і власний варіант вирішення проблеми.
Використання методу проектів

на уроках художньо-естетичного циклу

Ні для кого не є таємницею, що інтерес до знань в учнів падає. З метою успішного розв’язання цієї проблеми всі ми намагаємося поєднувати в своїй роботі різні методи, прийоми та технології.

На уроках образотворчого мистецтва та художньої культури я застосовую різні технології. А саме:


  1. Групову (колективну) технологію.

Ця технологія навчання передбачає організацію навчального процесу, за якої навчання здійснюється в процесі спілкування між учнями (взаємонавчання) у групах. Група може складатися з двох і більше учнів, може бути однорідною або різнорідною, постійною і мобільною.

Перед початком вивчення теми учні розподіляються в групи, кожній з яких повідомляється її тема. Кожна група отримує завдання підготувати та розкрити решті учням свою тему. Методи, форми, засоби для цього учні обирають самостійно. Вони опрацьовують теоретичний матеріал, готують презентації, підбирають тестові завдання, які потім я використовую для перевірки рівня засвоєння даного матеріалу. Роль кожного члена в групі розподіляється учнями також самостійно.

Така організація навчального процесу має ряд позитивних моментів:


  • в ході такої підготовки в учнів формуються навички проведення наукового дослідження та його оформлення;

  • навички пошуку, використання та опрацювання інформації з різних джерел і т.д.

  1. Технологію індивідуалізації процесу навчання.

Це організація навчального процесу, при якій вибір педагогічних засобів та темпу навчання враховує індивідуальні особливості учнів, рівень розвитку їх здібностей та сформованого досвіду. Прикладом технології індивідуалізації процесу навчання є проектний метод.

Проекти можуть бути:



  • особистісні, парні, групові (за кількістю учасників).

  • короткочасні, середньої тривалості, довготривалі (за часом проведення).

Проектна діяльність передбачає роботу в колективі. Інформаційна і технологічна, економічна ємність багатьох проектів спонукає учнів об’єднуватися в групи. Склад і чисельність групи, а також обов’язки між її членами учні можуть визначати самі.

У практичній діяльності вчителя мистецьких дисциплін найчастіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів. Важливим заходом є організація зовнішньої оцінки ефективності проекту, що дає змогу підвищити ефективність його виконання, усунути труднощі, вносити власні зміни. В ігрових проектах, що мають характер змагання, може використовуватися бальна система. Важче оцінювати проміжні результати у творчих проектах.

Короткочасні проекти використовую в межах одного уроку. Проекти середньої тривалості пропоную як залікові роботи в кінці певної теми. Довготривалі проекти виконують учні з високим рівнем навчальних досягнень протягом, як мінімум, одного семестру.

У 5-х класах рекомендовані короткострокові проекти: образотворче мистецтво – «Засоби виразності видів образотворчого мистецтва» (графіка, живопис, скульптура, архітектура, декоративне мистецтво); «Книжкова графіка» тощо.

У 6-х класах короткострокові та середньострокові: образотворче мистецтво – «Анімалістика в різних видах образотворчого мистецтва»; «Пейзаж у різних видах образотворчого мистецтва»; «Натюрморт у різних видах образотворчого мистецтва»; «Портрет у різних видах образотворчого мистецтва»; «Побутовий жанр» тощо.

У 7-х класах: образотворче мистецтво – 1 довгостроковий (колективний) «Архітектура»; 1 довгостроковий (індивідуальний) атестаційний (тема за вибором учня).

У 9-х класах: художня культура – «Напрями музики масових жанрів – джаз, рок, диско, поп», «Видатні режисери світового кіно» тощо.

У 10-х класах: художня культура – 1 довгостроковий (колективний) «Український народний одяг» тощо.

У 11-х класах: художня культура – 1 довгостроковий (індивідуальний) атестаційний «Європейська художня культура» тощо.

Важливим для створення проекту є вибір теми, при цьому треба враховувати: важливість і актуальність проблеми, зацікавленість учасників проекту, обґрунтованість практичного рішення.



  1. Ігрові технології навчання.

Ще однією ефективною формою навчання є ділова гра.

Види ігор:



  • навчальні, тренувальні, узагальнюючі;

  • пізнавальні, виховні, розвиваючі;

  • репродуктивні, продуктивні, творчі.

Доказом необхідності та актуальності впровадження елементів гри та змагання в шкільний процес навчання є те, що більшість дітей та дорослих не виносять рутинної роботи.

Високий ефект дають ділові ігри, спрямовані на розв’язання профільних задач. На різних етапах уроку я застосовую такі елементи гри:



  • «Розгадай кросворд»;

  • «Мозаїка»;

  • «Вияви фантазію».

Засвоєння й закріплення матеріалу відбувається в кілька разів швидше, якщо використовується такий метод навчання як ділова гра.

  1. Мультимедійні технології.

Мультимедійні технології пов’язані із створенням мультимедіа-продуктів: електронних книг, енциклопедій, баз даних. У цих продуктах об’єднуються текстова, графічна, аудіо- та відеоінформація, анімація.

Сьогодні розроблені програми для підтримки навчання будь-якого предмету. Широко використовую контролюючі програми для проведення комп’ютерного тестування, яке підвищує мотиваційну складову набуття учнями нових знань.

Практичний досвід використання систем тестування показав, що результати тестування стимулюють пізнавальну активність учнів. Перевагою тест-програм є абсолютна об’єктивність в оцінці знань. Тестування дозволяє перевірити весь обсяг знань з теми за короткий термін часу. Учні знаходяться у рівних умовах, високим є рівень надійності, об’єктивності. Але постійне використання тестування для контролю знань не є доцільним. Це призводить до того, що учні звикають до цієї форми контролю й через це не розвиваються. Крім того, тести не завжди враховують індивідуальні та психологічні якості учня. Тому тестування не може розглядатись як абсолютний, універсальний метод контролю. Поряд з тестуванням слід використовувати традиційні засоби контролю.

Все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання «Як навчати, як створили умови для розвитку та самореалізації особистості в процесі навчання». Як, залишаючись у рамках класно-урочної системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними навичками саморозвитку особистості. Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології.

Використання методу проектів сприяє забезпеченню умов для розвитку індивідуальних здібностей та нахилів дитини, учить творчо мислити та інтелектуально вдосконалюватись. Він орієнтує учнів на самостійну, парну чи групову діяльність та активізацію навчання, при цьому реалізується творчий підхід до вирішення певної проблеми. Учень навчається самостійно планувати, організовувати й контролювати свої знання та дії.

Розробка проекту починається з розробки орієнтовного тематичного плану та розробки змісту організації навчання учнів на кожному уроці в процесі виконання проекту і закінчується аналізом усієї діяльності.

Особливої уваги заслуговує використання дослідницьких проектів. У свою чергу дослідницькі проекти потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціальної значущості. Вони мають бути підпорядковані логіці дослідника, мати відповідну структуру: визначення теми дослідження, аргументація її актуальності, визначення предмета й об’єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, висунення гіпотез розв’язання проблеми й обґрунтування шляхів їх розв’язання.

Наприклад, на уроках художньої культури у 9 класі при вивченні теми «Живопис. Основи кольорознавства» учням було запропоновано проект «Психологія кольору», який у подальшому (у 10 класі) був відтворений у науково-дослідницьких роботах з секцій «Мистецтвознавство» та «Психологія» МАН України. (Додаток А: 1, 2)

Проект є творчою роботою, але не всяка творча робота є проектом. Творча робота – більш вільний вид діяльності, ніж проектування. Він не передбачає такої чіткої структури в роботі. Виконання проектного завдання для школяра обов’язково повинне бути сполучене із самостійним розв’язанням проблеми й здійсненням обґрунтованого вибору з ряду альтернативних варіантів з наступною рефлексією. У цьому полягає принципова відмінність проекту від просто творчої роботи.
Технологія створення

науково-дослідницьких проектів

Пошук шляхів формування інтелектуальної еліти майбутнього інформаційного суспільства через залучення учнів до науково-дослідницької творчості привернув мою увагу до методу проектів.

Як керувати навчальною діяльністю, що пов’язана з науковою творчістю? Відомо, що процес продуктивного творення технологізується, тому сьогодні мають право на існування технології зовнішнього впливу на нього.

Уперше я спробувала застосувати метод проектів для вирішення проблеми організації науково-дослідницької діяльності учнів Фастівської школи народної майстерності, а згодом – Фастівського ліцею-інтернату.

Опрацьована технологія навчання школярів проектуванню науково-дослідницьких робіт включає в себе багато відомих у педагогічній науці та практиці методів і прийомів (активні методи навчання, методи розвитку креативного мислення, розвиваючого і продуктивного навчання, прийоми системного аналізу, теорії вирішення винахідницьких задач), але в цілому це власна, оригінальна технологія, оскільки вона об’єднала відомі дидактичні та психологічні засади формування творчої особистості учня в певну систему.

Задачі науково-дослідницької діяльності:



  • залучення учнів до наукової творчості;

  • створення умов для формування навичок проектної діяльності;

  • розвиток критичного мислення;

  • підготовка учнів до Державної підсумкової атестації у формі захисту наукової роботи, участі у різноманітних наукових програмах та конкурсах, зокрема конкурсі-захисті наукових робіт МАН України.

Теорія продуктивного навчання (метод проектів) – це особливий вид інтелектуальної діяльності, шлях задуму або спосіб планування, що пов’язує ідею з її втіленням. Це діяльність, яка сприяє розвитку творчих здібностей учня, перетворює його на суб’єкт педагогічного процесу; її наслідком є формування інтелектуального і пошукового досвіду, який є основою активної, творчої позиції людини при вирішенні будь-яких життєвих проблем.

Під час проектної діяльності учні навчаються:



  • планувати свою роботу;

  • використовувати велику кількість джерел інформації;

  • самостійно відбирати і накопичувати матеріал;

  • аналізувати факти;

  • аргументувати думки;

  • приймати рішення;

  • встановлювати соціальні контакти, розподіляти обов’язки, взаємодіяти один із одним;

  • оцінювати себе та інших;

  • презентувати створене перед аудиторією.

Як навчитися проектній діяльності? Безумовно, під час самої діяльності. А як зробити її більш ефективною? Впевненість і успіх приходять тоді, коли володієш технологією цієї справи.

У процесі організації науково-дослідницьких проектів я користувалася такими основними вимогами, які висуває проектна технологія:



  • наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми, завдання, що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для його розв’язання (наприклад, дослідження історії, технології виготовлення, класифікації та художніх особливостей браслетів-фенічок); (Додаток Б)

  • практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів (наприклад, створення і художньо-графічне оформлення книги); (Додаток В)

  • самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів – почергова зміна видів діяльності учнів залежно від виконуваної роботи;

  • структурування змістової частини проекту (з указанням поетапних результатів);

  • використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних завдань, що випливають з неї, висунення гіпотези їх розв’язання, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коригування, висновки.

Реалізація методу проектів на практиці веде до зміни позиції вчителя. Із носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності своїх учнів. Змінюється психологічний клімат у класі, оскільки вчителю доводиться переорієнтовувати свою навчально-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності, на пріоритет діяльності пошукового, дослідницького, творчого характеру.
Метод проектів як засіб реалізації

міжпредметних зв’язків
Інтегрований зміст, використання системи проектів – усе це дає змогу включити дітей у навчально-творчий процес «від ідеї до реалізації», що сприяє більш повному опануванню учнями художньо-естетичної картини світу. На основі методу проектів поєднуються пізнавальна і перетворювальна діяльність учнів, підвищується рівень засвоєння знань. Адже логіка побудови проектів ґрунтується на включенні учнів у всі етапи пошукової діяльності, що створює можливості для інтелектуального розвитку особистості, формування цілісної творчої індивідуальності.

Цікавою формою використання методу проектів під час вивчення мистецьких дисциплін є використання міжпредметних зв’язків, обумовлені характером і змістом проекту. Наприклад, тему «Графіка. Книжкова та газетно-журнальна графіка. Комп’ютерна графіка» можна поєднати з проведенням інтегрованих уроків (образотворче мистецтво та інформатика, художня культура, технології та українська мова), а також – з написанням інтегрованих науково-дослідницьких проектів. (Додаток Г: 1, 2)

Технологія виконання таких проектів передбачає ряд послідовних операцій: вибір проекту, аналіз матеріалів для виготовлення, економічна доцільність, визначення технології виготовлення. Обґрунтовуючи правильний вибір об’єкта проектування, учні не тільки використовують свої знання і життєвий досвід, а й вчаться чітко, красиво і правильно висловлювати свої думки, здійснювати розрахунок собівартості та якості потрібного матеріалу. Вони не тільки оволодівають основами економічних знань, а й вчаться правильно вибирати і використовувати потрібний для виконання творчого проекту матеріал. Ступінь творчості учнів при цьому дуже високий.

У процесі викладання художньо-естетичних дисциплін можуть використовуватися і практично-орієнтовані проекти. Це проекти, в яких результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку. Вони орієнтовані на соціальні інтереси учасників (розробка проекту декорування та оформлення класних кімнат та приміщень школи, втілення в життя проекту ландшафтного дизайну території школи тощо). Даний вид проекту потребує складної, чітко продуманої, але творчої діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є якісна координація роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних результатів і можливих засобів упровадження їх у практику.

Як свідчить практика, заслуговує на увагу використання у різних класах в процесі вивчення мистецьких дисциплін так званих інформаційних проектів. Вони передбачають збір інформації про який-небудь об’єкт, явище, ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз, узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості систематичної корекції у ході роботи над ним.
Структуру інформаційного проекту можна подати у такому вигляді:


  • мета проекту, його актуальність;

  • методи отримання інформації (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, як правило, бесіди, інтерв’ю, анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки);

  • результат (реферат, доповідь, повідомлення на уроці);

  • презентація (у вигляді публікації, презентації, науково-дослідницької роботи).

Інформаційні проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їх модулем.

У ході вибору тематики проекту варто користуватися такими підходами: приймати пропозиції фахівців, учителів з урахуванням навчальної ситуації зі свого предмета, інтересів і здібностей учнів; брати до уваги пропозиції учнів щодо тематики проектів за певним розділом.


Висновки

Аналіз методу проектів як системи навчально-виховної роботи дає змогу стверджувати, що він відіграє значну роль у розв’язанні проблеми оновлення навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі.

Сутність методу проектів можна було б висловити одним дуже влучним прислів’ям: скажи мені – і я забуду, покажи мені – і я запам’ятаю, залучи мене – і я навчуся, тобто, проектне навчання створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію до навчання, сприяє розвитку їх інтересів та інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду вирішення реальних проблем з майбутнього самостійного життя, які проектують у навчанні.
Отже, в основі методу проектів лежить креативність, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі й самостійно конструювати свої знання.

Проект може не займати всі уроки повністю. Усе визначає вчитель: структурує кожний свій урок відповідно до логіки пізнавальної діяльності й тематики, передбаченої програмою навчання. Тому певні етапи роботи над проектом можуть займати лише частину уроку. Якщо задумано великий, розрахований на тривалий проміжок часу проект, то, швидше за все, треба говорити про проект у позаурочній діяльності. Зрозуміло, частина проекту тематично й за змістом прив’язана до програмного матеріалу, може виконуватися на уроках. Більше того, обговорення методів дослідження, а також результатів, включаючи проміжні, рекомендується проводити саме на уроках.

Одним із найбільших ускладнень, що часто зустрічаються при застосуванні методу проектів є те, що вчителям не відразу стає зрозуміла ідея навчання через проектну діяльність. Багато хто виходить із того, що треба спочатку пройти всю програму, а потім мати спеціальний час на проект. Але іноді такого часу немає. У цьому випадку вчитель визначає ряд тем, які виносяться на самостійне вивчення в ході виконання проектів. Учні здійснюють пошук інформації зі своєї проблеми й у ході вироблення рішення самостійно освоюють ряд тем навчальної програми. Це відбувається нібито поволі, у ході практичної діяльності. Учитель – лише консультант. Однак досвід застосування такого підходу показує, що він може нести в собі небезпеку теоретичних вад у знаннях учнів, якщо не передбачається час на узагальнення й контроль самостійно пройдених тем. Якщо у випадку, коли ряд тем виноситься на самостійне вивчення в ході виконання проекту, не можна закінчувати курс лише захистом проектного завдання, обов’язково треба відводити час на узагальнювальне теоретичне заняття.

Проектна діяльність на уроках мистецьких дисциплін дозволяє учням зрозуміти зміст предмету, розкрити як теоретичні, так і практичні проблеми курсу. Школярі беруть участь у різних видах діяльності: ігровій, навчально-пізнавальній, ціннісно-орієнтаційній, предметно-перетворювальній, трудовій, соціально-комунікативній.

Акцент у роботі учнів переноситься на розвиток творчого і критичного мислення, уміння працювати з інформаційними джерелами, різними видами проектної документації; формування в учнів навичок проектної діяльності, уміння здійснювати аналіз та оцінку виконаної роботи, свідомо обирати ті чи інші техніки виконання роботи, технічні засоби; уміння проводити аналіз і оцінку процесу й результату праці.
Список використаної літератури


  1. Гузеев В.В. Инновационные идеи в современном образовании // Школьные технологии. – 1997. – № 1. – С. 3–11.

  2. Гузеев В.В. Исследовательские проекты в практике школы // Библиотека журнала «Директор школы». – 1998. – № 7. – С. 110–127.

  3. Лернер П.С. Инженер третьего тысячелетия. – М.: Академия, 2005.

  4. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учеб. пособие для студентов педвузов и системы повышения. квалификации пед. кадров // Е.С. Полат, М.Ю. Бухаркина, М.В. Моисеева, А.Е. Петров. / Под ред. Е.С. Полат. – М.: Академия, 1999. – 224 с.

  5. Технология. Метод проектов в технологическом образовании школьников. Пособие для учителя / Павлова М.Б., Питт Дж., Гуревич М.И., Сасова И.А. (под ред. Сасовой И.А.). – М.: Вентана-Граф, 2003. – 296 с.

  6. Полат Е.С. Как рождается проект. – М., 1995.

  7. Романовская М.Б. Метод проектов в контексте профильного обучения в старших классах: современные подходи: Научно-методическое пособие для преподавателей образовательной области «Технология». – М.: АПКиПРО, 2004. – 32 с.

  8. Романовська М. Б. Метод проектів у навчальному процесі (методичний посібник) – Х.: Веста: Ранок, 2007. – 160 с.


Додатки

Додаток А.1



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал