Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації Київський обласний комунальний позашкільний навчальний заклад



Сторінка2/12
Дата конвертації16.12.2016
Розмір2.84 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Список використаних джерел


  1. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. Изд. 2-е. - М., 1986. - С.381-393.

  2. Выготский Л.С. Мышление и речь. – М.: Наука, 1956.

  3. Качурин М.Г. Влияние анализа на восприятие художественных произведений учащимися 4 класса // Восприятие учащимися литературного произведения и методика школьного анализа. - Л., 1972.

  4. Левидов A.M. Автор - образ - читатель. - Л., 1977.

  5. Молдавская Н.Д. Литературное развитие школьников в процессе обучения. - М., 1976.

  6. Никифорова О.И. Психология восприятия художественной литературы. - М., 1972.

  7. Потебня А.А. Мысль и язык. – В кн.: Потебня А.А. Эстетика и поэтика. М., 1976.

8. Рыбникова М.А. Очерки по методике литературного чтения. — М.: Учпедгиз, 1963.

9. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. Т.1. – М.: Педагогика, 1989.



  1. Руденко Ю. А. Збагачення словника дітей старшого дошкільного віку експресивною лексикою засобами української народної казки. – Автореф. дис. канд. пед. наук. – Одеса, 2003. – С.8.

11. Якобсон П.М. Психология художественного восприятия. - М., 1964.
Ґендер, як психологічне підґрунтя обдарованості

В.Б. Синякова,

кандидат педагогічних наук,

асистент кафедри філології та психології Білоцерківського НАУ
Кожна людина народжується з певною біологічною статтю, вродженими інстинктами, темпераментом. Але вроджені прояви розвиваються та модифікуються в ході взаємодій з середовищем і оточуючими людьми (інакше кажучи в процесі соціалізації), і в результаті складаються певні соціально-статеві (ґендерні) ролі. Прагнення людини максимально ідентифікувати себе з ґендерною роллю, мотивоване бажанням підтримувати свій власний образ як чоловіка або жінки та досягається пригніченням будь-якої поведінки, яка могла б розглядатися як небажана та неприйнятна для відповідної статі.

Таким чином, кожна ґендерна роль є не тільки підтвердженням «відповідних» для неї ознак, але і одночасною відмовою від характерних якостей, що асоціюються з протилежною ґендерною роллю. Як звичайна людина має певні вроджені прояви, так і обдарована особистість характеризується безліччю ознак, які дозволяють сказати, що даний індивідуум має вроджені задатки та здібності, завдяки яким він зможе себе реалізувати в тому чи іншому виді творчості у разі певного виховання та впливів оточення.

Для того щоб краще розібратися у своєрідності обдарованої особистості в контексті ґендера, необхідно зрозуміти, які прояви характерні для неї. Крім того, слід простежити філософські та психологічні погляди на обдаровану особистість у ґендерному аспекті. До теперішнього часу чіткого визначення обдарованості не існує. Термін цей багатозначний, що вказує на значущість проблеми цілісного підходу до сфери здібностей.

Сучасна наука визначає обдарованість як систему якостей психіки, що розвивається протягом життя, що визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів. Грабовський А.І. додає до цього визначення, що обдарованість — це інтегральний прояв здібностей. Говорячи про обдарованих дітей, В.І. Панов відзначає, що це, перш за все, діти з підвищеним рівнем розвитку інтелектуальних, творчих, академічних та соціально-особистісних здібностей, а також діти з прихованими (потенційними) можливостями.

Для оцінки обдарованості використовують ряд критеріїв (В.І. Панов):


  • широта її проявів (загальна чи спеціальна обдарованість);

  • тип діяльності (інтелектуальна, творча, психомоторна, художня і т.д.);

  • інтенсивність прояву (обдаровані, високообдаровані, особливо обдаровані;

  • вид прояву (явна і прихована);

  • темп психічного розвитку;

  • вікові особливості прояву;

  • особистісні, гендерні та інші особливості.

А.І. Грабовський для класифікації видів обдарованості використовує п’ять критеріїв:

  • вид діяльності і сфери психіки, які її забезпечують;

  • ступінь сформованості обдарованості;

  • форма прояву обдарованості;

  • широта проявів обдарованості в різних видах діяльності;

  • особливості вікового розвитку.

За першим критерієм він виділяє п’ять видів діяльності: практична, пізнавальна (теоретична), художньо-естетична, комунікативна, духовно-ціннісна, з урахуванням трьох психічних сфер: інтелектуальної, емоційної та мотиваційно-вольової.

При цьому в практичній діяльності він виділяє обдарованість в ремеслах, спортивній та організаційній діяльності.

У пізнавальній діяльності виділяється інтелектуальна обдарованість різних видів.

У художньо-естетичній — хореографічна, сценічна, літературно-поетична, образотворча, музична.

В комунікативній діяльністі проявляються лідерська і атрактивна обдарованість.

У духовно-ціннісній — обдарованість у створенні нових духовних цінностей, служінні людям.

Причому, з урахуванням психічних сфер виділяють різні рівні психічної організації.

Так, в рамках інтелектуальної сфери розрізняють: сенсомоторний, просторово-візуальний, понятійно-логічний рівні.

В емоційній сфері — рівень емоційного реагування та емоційного переживання.

В мотиваційно-вольовій сфері — рівень спонукання, цілеутворення та змістопородження.

В історії досліджень обдарованості склалися чотири основних концепції:

• розуміння обдарованості як високого рівня розвитку когнітивних процесів (Г. Мюнстерберг, Г.І. Россолімо, В. Меду, У. Штерн та ін);

• ототожнення обдарованості з високим рівнем розвитку інтелекту (А.Біне, У. Штерн, Г. Айзенк, Д. Векслер та ін);

• розгляд обдарованості в контексті диференціальної психології та виділення у зв'язку з цим загальних і спеціальних здібностей (Б.М. Теплов, Н.С. Лейтес, В. Д. Небиліцин, Е.А. Голубєва, В.А. Крутецький);

• співвідношення обдарованості з високим рівнем творчого потенціалу (креативності).

Ф. Баррон, Д. Харрінгтон (1970-1980 рр.). узагальнюючи дослідження креативності дійшли таких висновків:

• креативність — це здатність адаптивно реагувати на необхідність в нових підходах і нових продуктах;

• створення нового творчого продукту багато в чому залежить від особистості творця, сили його внутрішньої мотивації;

• специфічними засобами креативного процесу, продукту та особистості є їх оригінальність, адекватність завданню, валідність, придатність;

• креативні продукти різні за природою: нові рішення проблем, у тому числі соціальних, відкриття, створення нових творів: музичних, образотворчих, літературних, інновації в різних професійних сферах.

У сучасній психології співіснують всі зазначені наукові підходи до проблеми обдарованості. В останні десятиліття найбільш універсальною в поясненні обдарованості визнають концепцію Дж. Рензули, який вважає, що обдарованість є поєднання трьох характеристик: мотивації на задачу, видатних здібностей та креативності. У робочій концепції обдарованості вітчизняних вчених виділяють мотиваційний і інструментальний компоненти. З урахуванням даних концепцій обдарованості значно розширюється коло обдарованих дітей, в них потрапляють не лише діти з високою продуктивністю (тестологічний підхід), а й діти з високим рівнем креативності та мотивації.

Таким чином, обдарованість вимагає комплексного вивчення: психофізіологічного, диференціально-психологічного та соціально-психологічного.

Обдарованість прийнято діагностувати за темпом розумового розвитку, ступеня випередження дитиною при інших рівних умовах своїх однолітків.

Враховуючи психологічні особливості, які властиві жіночій статі з точки зору біології (філогенетична ригідність, онтогенетична пластичність), а також основні психологічні прояви, що історично приписуються жіночій моделі поведінки: консерватизм, вірність, слабкість Я, адаптація до зовнішнього середовища (онтогенетична пластичність), можна припустити, що жіноча творчість, спрямовується природними особливостями жінки та буде приводити до досягнень в конкретній діяльності, що відповідає запитам сучасності та пристосованим до вимог диференційованої культури.

Разом з тим такі чоловічі якості, як здатність спрямовувати інтереси на далекі цілі, прагнення до нового, незвіданого, а також біологічна своєрідність чоловічої статі, яка у філогенетичній мінливості, поза всяким сумнівом, є об'єктивним джерелом творчості.

Але психофізіологічні особливості обдарованих дітей, незалежно від ґендеру, проявляються у вигляді:

1) ранньої мови, великого словникового запасу (Термен Л., Майлз К., 1936, Мартінсен Р., 1974, Vail, 1979);

2) видатних здібностей: загальних або спеціальних;

3) потенційних можливостей у досягненні високих результатів;

4) вже продемонстрованих досягнень в одній або більше областях (інтелектуальної, творчої, психомоторних здібностей і т. д.);

5) цікавості (Уайт Р., 1959, Maртінсен Р., 1974, Vail, 1979, Піаже Ж.);

6) здібності простежувати причинно-наслідкові зв'язки і робити відповідні висновки(Barron, Гілфорд Дж. (1968), Мартінсен Р., (1974), Хайкін Р.Б., (1992), Ландро Д., (1997));

7) відмінної, чіткої, феноменальної пам’яті (Vail, Мартінсен Р., Ландро Д.);

8) підвищеної концентрації уваги на чому-небудь;

9) завзятості у досягненні мети в сфері, яка цікава; спрямованості (ЛандроД., Мід М.);

10) уміння занурюватися в задачу, відданості справі; розслабленої зосередженості (Ландро Д.);

11) сильно розвиненого почуття справедливості, яке проявляється дуже рано; 12) широти особистісної системи цінностей і різноманітності інтересів;

13) високої вимогливості до себе;

14) фантазійності і яскравості уяви; (Виготський Л.С., Юнг К.Г., ЛукО.М., Хайкін Р.Б.);

15) дотепності; (Фрейд З.);

16) екстрасенсорного сприйняття (Гауен Дж., 1972); проникливості (Ландро Д.);

17) великої вразливості, глибини переживання соціальної несправедливості, труднощів у соціальній адаптації;

18) прагнення досягти успіху, завищених особистих стандартів, почуття незадоволеності собою (Блум Б., 1982, Ландро Д.);

19) високого рівня ворожості до зайвих батьківських амбіцій (Фріман Дж., 1979, Ландро Д.);

20) здібності до сприйняття зв’язків і відносин між предметами і явищами, до бачення несподіваних, незвичних зв'язків між концепціями і подіями;

21) здатності до вибору нових шляхів; бунтівного духу, схильності до ризику;

22) ентузіазму;

23) норовистості, нонконформізму (Фергюсон М., 1976, Ландро Д.).

24) здатності порушувати правила: більшість новаторів володіє відкритим розумом, що дозволяє їм досліджувати невідому територію;

25) зниженої самооцінки (Хорнер М., Холлінджер К., Флемінг Е., 1979).

Д. Ландро, який проводив дослідження творчо обдарованих особистостей — чоловіків і жінок, — виділяє у тих і інших сім ключових особистісних якостей, необхідних для успішної реалізації в творчості:

1) загострена інтуїція;

2) самоповага, самовпевненість;

3) схильність до ризику, нерозсудливість, новаторство;

4) незалежність, бунтівний дух;

5) незламна воля, що межує з одержимістю

6) надзвичайна працездатність;

7) впертість, завзятість, бунтарський дух.

Як ми бачимо, значна кількість обдарованих мають якості, що стереотипно вважаються притаманними для представників чоловічого ґендеру. І розвивши саме ці якості вони проявили обдарованість.

Таким чином, як зазначалося вище, багато дослідників виявляють у обдарованих дітей психологічні прояви протилежної статі і вважають, що жорстка статеворольова стереотипізація обмежує прояви обдарованості.

Враховуючи, що природа дає можливість людині програмувати свою поведінку за будь-яким типом (чоловічим або жіночим), а щоб людина була чоловіком чи жінкою, в її поведінці повинна переважати відповідна модель, тому що якщо біологічна стать — це сукупність морфологічних і фізіологічних особливостей, то соціальна стать  (ґендер) — це соціокультурний конструкт.

Соціальний прогрес змінює багато нормативних уявлень про ґендерні ролі у напрямку андрогінності (проявляється у поведінці та виявляється у високих показниках одночасно за шкалами маскулінності і фемінності).

Засвоєння психологічних рис андрогінності відбувається в процесі ґендерної соціалізації обдарованої дитини. Процес ґендерної соціалізації здійснюється за допомогою агентів соціалізації. Найважливішим з яких, в контексті обдарованості, ми вважаємо загальноосвітню школу.

Аналіз педагогічної практики в загальноосвітній школі дозволив констатувати, що гармонійна соціалізація обдарованої дитини передбачає засвоєння основних положень ґендерної культури суспільства – соціокультурних ґендерних стереотипів, які визначають індивідуальні можливості особистості в освіті, професійній діяльності на засадах рівності, та відображаються у вигляді сексуальних, сімейних і професійних ґендерних ролей. Оскільки ґендерні стереотипи діють, а ґендерні ролі реалізуються у рамках соціокультурного простору, відповідно саме вони формують ґендерні характеристики обдарованої особистості, а рівень їх засвоєння свідчить про успішність ґендерної соціалізації.

Відтворення суспільством ґендерних стереотипів і відповідних їм ґендерних ролей покладено в основу ґендерної соціалізації обдарованої особистості. Вона може відбуватися за певною моделлю в залежності від міри відтворюваності ґендерних стереотипів суспільства.

Зміст ґендерної соціалізації в сучасному суспільстві можна уявити у вигляді двох протилежних моделей, а саме:

1) модель традиційної ґендерної соціалізації;

2) модель нетрадиційної (альтернативної) ґендерної соціалізації.

Як наголошують О. Вороніна та Т. Говорун, перша модель має глибоке історичне коріння: вона пов'язана із ґендерним поділом праці, ґендерною поляризацією та стратифікацією, є продуктом і водночас засобом відтворення традиційної ґендерної системи, що будується за принципом асиметричної ієрархії, при якій жіночі статуси та ролі марковані як вторинні, залежні та менш значущі. У свою чергу, С. Бем також підкреслює, що традиційна модель ґендерної соціалізації передбачає засвоєння через культуру основних лінз ґендеру – андроцентризму (домінуюча позиція чоловіків) та біологічного есенціалізму (жінка завжди протиставляється чоловікові), які задають характер і спрямованість процесу особистісного розвитку дівчат та хлопчиків / жінок і чоловіків[1].

Традиційна модель ґендерної соціалізації визначає вимоги статевої адекватності індивіда, які передбачають нерівність можливостей осіб жіночої та чоловічої статі в плані батьківства, професійній діяльності, фінансовій компетентності та доступі до влади. При цьому, як зазначає Л. Шустова, жорсткі стандарти щодо жіночності та чоловічності стають об’єктивною перешкодою для ефективної ґендерної соціалізації обдарованих учнів, пригнічуючи можливості їх розвитку. Дослідниця Л. Яценко з цього приводу доводить, що абсолютна фемінізація чи маскулінізація у соціалізуючому та виховному процесах може завдати невиправданої шкоди розвитку особистості обдарованої дитини.

Узагальнюючи означені положення, можна констатувати, що ґендерна рівність і соціокультурні цінності суспільства можуть іноді знаходитись у протиріччі. Однак повага до соціокультурних цінностей не потребує безумовного прийняття всіх культурних норм. Існує декілька універсальних цінностей таких, серед яких ґендерна рівність, які повинні примушувати особистість критично ставитися до деяких соціокультурних норм. Таким чином, одним із ключових положень ґендерної соціалізації обдарованих учнів повинно стати формування ґендерних стереотипів як соціокультурних одиниць, які визначають ґендерні характеристики особистості з урахуванням запиту сучасного суспільства у ґендерній рівності. Означене положення обумовлює необхідність організації процесу формування ґендерних стереотипів за альтернативною моделлю ґендерної соціалізації, зміст якої передбачає егалітарний характер ґендерних відносин; рівноправне партнерство статей у сім'ї та публічній сфері; акцент на індивідуальності особистості (яка вважається вищою та важливішою за її стать), свободі вибору та варіативності поведінки, незалежно від статевої приналежності індивіда; визнання рівності відмінностей та права кожного або кожної бути іншим / іншою, тобто бути собою, починаючи з ранніх періодів онтогенезу [3].

Поява цієї моделі історично пов'язана з поступовим прийняттям культурою, а згодом і наукою, факту множинності індивідуальних відмінностей, що не вкладаються в звичні дихотомічні схеми, до числа яких відносяться традиційні ґендерні стереотипи, включаючи соціальні конструкти маскулінності / фемінінності. Для обґрунтування уявлень егалітарної спрямованості прихильники ґендерного спрямування спираються на соціально-конструктивістську парадигму як методологічну основу ґендерного спрямування в сучасному науковому знанні. Як наголошує О. Кікінежді, егалітарна модель є поширеною в тих соціумах, де ідеологія рівноправ’я статей, їх взаємозамінності, ґендерної чуйності та толерантності конструюється і пропагується на всіх рівнях соціалізації особистості від виховання в сім’ї до ідеології держави [2].

Опрацювання чинних державних документів України з освітньої та ґендерної політики – Указів Президента «Про підвищення соціального статусу жінок в Україні» від 25.04.2001 та «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 26.07.2005 р., Законів України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 1.01.2006 р., «Про впровадження принципів ґендерної рівності в освіту» від 10.09.2009 р., Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року» від 27.12.2006 р., а також шкільних програм, методичної літератури для вчителів та учнів, матеріалів періодичних видань, праць науковців і педагогів-практиків, присвячених ґендерній проблематиці, дозволило підтвердити положення про те, що провідним запитом суспільства щодо ґендерної проблематики є моделювання процесу ґендерної соціалізації на засадах ґендерної рівності та демократії, що включає в себе наступні положення:

1. Чоловіки і жінки, як представники соціальних груп, скоріше схожі, ніж різні. Це стосується і переважної кількості їх психологічних характеристик, і особистісних особливостей, необхідних для виконання різних соціальних, у тому числі й ґендерних ролей. Отже, немає підстав для жорсткої диференціації чоловічих та жіночих ролей; соціальні ролі чоловіків і жінок взаємозамінні та схожі. Існуюча в суспільстві ґендерна диференціація і поляризація є не біологічно зумовленою, а соціально сконструйованою.

2. Соціальні статуси і позиції чоловіків та жінок у публічних і приватних сферах життєдіяльності не повинні вибудовуватися за принципом ієрархічності. Іншими словами, ні в суспільному ладі, ні на рівні соціальних груп і особистостей немає переконливих підстав для того, щоб чоловіки або жінки займали домінуючі позиції в суспільному чи приватному житті. Жодна стать не має права домінувати над іншою, відносини між представниками різних статей повинні вибудовуватися на основі паритету, рівності прав і можливостей. Партнерська модель відносин між чоловіками і жінками, ґендерними групами повинна стати основною, а егалітарні уявлення, що відображають рівність статей (тобто відсутність ієрархічності статусної диференціації ролей чоловіків і жінок) повинні поділятися переважною більшістю членів суспільства.

3. Біологічні особливості кожної статі не можуть бути підставою і виправданням ситуацій ґендерної нерівності. Відсутність детермінованості соціальних ролей статтю їх носія показує: людина виконує ту чи іншу роль не тому, що виконання цієї ролі задано її статевою приналежністю, а тому, що цьому сприяють схильності, бажання, мотиви особистості, а також життєві обставини.

Вище зазначені положення, на нашу думку, повинні стати соціокультурними нормами, що засвоюються в процесі ґендерної соціалізації і визначають ґендерні характеристики особистості обдарованої дитини.

Список використаних джерел


  1. Бем Сандра Липсиц. Линзы гендера. Трансформация взглядов на проблему неравенства полов / Сандра Липсиц Бем; [пер. с англ. Д. Викторовой; науч. ред. Н. Ходырева]. – М.: РОССПЭН, 2004. – 332 с.

  2. Кікінежді О. М. Гендерні настанови в українському часопросторі / О. М. Кікінежді // Українська освіта у світовому часопросторі: матеріали Другого Міжнародного конгресу,

  3. Киммел М. Гендерное общество / М. Киммел; пер. с англ. О. А. Оберемко, И. Н. Тартаковской. – М.: РОММПЭН, 2006. – 464 с.

Психологічний супровід обдарованої дитини

в умовах спеціалізованої школи

з поглибленим вивченням іноземних мов

О. М. Ярова,

практичний психолог

Бориспільської спеціалізованої школи

І-ІІІ ступенів «Школа лінгвістики»
Геній падає з неба.

І на один раз, коли він зустрічає ворота палацу,

приходиться сто тисяч випадків,

коли він попадає мимо

Дідро
Кожна дитина по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, щоб знайти себе. Дитяча обдарованість – це складний сплав генетичних особливостей і впливу зовнішніх факторів. Розшифрувати природний генотип, пробудити його до життя мають саме зовнішні фактори: макросередовище (особливості національної культури, соціально-побутовий устрій, клімат, рельєф місцевості, тощо) та мікросередовище (сім’я, школа, однолітки).

Проблема виявлення та навчання обдарованих дітей хвилювала педагогів давно. Ще один із перших філософів в історії людства Конфуцій пропонував відбирати й інтенсивно розвивати обдарованих дітей. Наприкінці XIX- на початку XX ст. деякі передові вчителі – Л. Каптерєв, Є. Звягінцєв та інші робили спроби виявити таланти серед простого народу.

Розбудова державності зумовила нові тенденції в розвитку освіти. Потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально розвинених громадянах, оновлення національної свідомості - викликали необхідність у появі нових концепцій розвитку навчальних закладів нового типу. Центром концепції є творча особистість, робота з тими дітьми, які виділяються підвищеним рівнем розумового розвитку.

Серед багатьох концепцій обдарованості найпопулярнішою є концепція американського вченого Дж. Рензуллі, відповідно до якої обдарованість є поєднанням трьох характеристик: інтелектуальних здібностей, креативності й наполегливості. У цій теоретичній моделі також враховано знання на основі досвіду й сприятливе оточення.

Виконання практичних завдань гармонійного розвитку здібних і обдарованих учнів передбачає налагодження роботи за такими напрямками:

-   відбір учнів до навчання у лінгвістичних класах школи;

-   створення умов для їх навчання і виховання, які сприяють самореалізації особистості; проведення корекційно-розвивальних занять з метою адаптації до умов навчання, розвитку пізнавальних процесів; тренінгів креативності;

-   індивідуально-групові бесіди та консультації з педагогами та батьками щодо навчання та виховання обдарованих дітей; розробка рекомендацій.

Упровадження системи вивчення індивідуальних запитів, здібностей, інтересів учнів та пошуку інтелектуально здібних і обдарованих дітей передбачає їх виявлення шляхом педагогічних спостережень, психодіагностичних досліджень та організацію отриманої інформації у своєрідний банк даних, який містить відомості про учнів та їх педагогів.

Нами ставилося на меті занесення до банку даних не тільки тих учнів, котрі вже досягли певних успіхів (відмінно вчаться, є призерами предметних олімпіад, конкурсів, займаються дослідницькою роботою і т.ін.), а й виявлення дітей, котрі мають потенційні інтелектуальні здібності, але поки що їх не реалізували у діяльності.

Робота з обдарованими дітьми в нашому закладі починається з прийому дітей до першого класу. Відбір здійснюється на конкурсній основі, що дозволяє не тільки перевірити рівень загального розвитку дитини, її функціональної готовності до систематичного навчання та здатності до вивчення іноземних мов, але і виявити «перлинки» - обдарованих дітей.

У структурі готовності до навчання у першому класі спеціалізованої школи ми виділяємо наступні компоненти: морфологічну готовність, психологічну і соціальну.

Критеріями морфологічної готовності дітей є: стан здоров’я

(фізіологічна готовність), рівень фізичного розвитку; біологічна зрілість дитини.



Психологічна готовність складається з кількох видів готовності: інтелектуальної (пізнавальної), емоційно-вольової, мотиваційної.

Висновок про готовність до навчання за результатами діагностичного обстеження можна зробити за умови успішного виконання дитиною системи завдань.



Мотиваційна або особистісна готовність виявляється у ставленні дитини до школи, до навчальної діяльності, до вчителів, до самої себе. Якщо дитина не готова до соціальної позиції школяра, то навіть за наявності необхідного запасу вмінь і навичок, високого рівня інтелектуального розвитку їй буде важко в школі.

Емоційно-вольова готовність забезпечує регуляцію поведінки дитини, вміння стримувати свої надмірні емоційні прояви, долати труднощі, проявляти цілеспрямованість, самостійність, організованість.

Тому дуже важливо прослідкувати виконання дитиною системи завдань, щоб виявити здатність довільно регулювати свою діяльність, утримувати довільну увагу. Так само тільки виконання системи завдань протягом більш-менш тривалого часу (до 30 хвилин) може дати уявлення про наявність у дитини необхідної витривалості до інтелектуальних навантажень, чи, навпаки, про надмірну її втомлюваність.



Інтелектуальний розвиток дитини визначається обсягом її знань та уявлень про навколишній світ, рівнем сформованості її мислительних операцій та мовлення.

Діти шестирічного віку інтелектуально готові до навчання, достатньо орієнтуються в найближчому оточенні, родинних зв’язках, природних явищах; знають предмети побуту та їх призначення, види транспорту, свою адресу, частини доби, дні тижня, місяці, послідовність сезонних змін у природі, їх ознаки.

Достатня сформованість мислительних операцій у дітей дозволяє їм оперувати наявними знаннями: порівнювати, знаходити спільні і відмінні ознаки, об’єднувати в групи за схожістю, тобто робити елементарні узагальнення та користуватися найбільш вживаними узагальнюючими словами – поняттями.

Загальний інтелектуальний розвиток дитини, готової до навчання передбачає і володіння нею елементарними математичними уявленнями, такими, як уміння рахувати в межах десятка, тобто розуміти, що кожне наступне число більше за попереднє на одиницю, а кожне попереднє – менше. Це дозволяє дитині здійснювати і зворотний рахунок, рахувати від заданого до заданого числа.

Враховуючи те, що основними умовами успішного навчання говоріння іноземною мовою є:


  • уведення й закріплення в довготривалій пам’яті звукових форм і значень слів та словосполучень, тренування артикуляційного апарату на відтворення іншомовних звуків, слів, синтагм і фраз, на інтонаційне оформлення, тобто забезпечення необхідної фонетичної й лексичної підготовки школярів;

  • формування готовності до програмування висловлювань, до формування і формулювання думки рідною мовою;

  • тренування учнів на самоконтроль і корекцію іноземного мовлення;

  • всебічне підвищення здатності школярів мислити й говорити безпосередньо іноземною мовою, тобто мовленнєвий розвиток,

предметом пильної уваги протягом всього обстеження дитини є розвиток її мовлення. Достатнім орієнтуванням у мовленнєвій дійсності є вміння дитини розрізняти на слух і правильно вимовляти звуки рідної мови (фонематичне сприйняття), розуміння зверненого мовлення та вміння будувати власне висловлювання (словниковий запас). Якщо під час виконання нею різних завдань, в бесіді буде виявлено:

  1. порушення звуковимови ( р-л, с-з, ч-ц);

  2. неможливість побудувати поширене речення та зв’язне висловлювання;

  3. порушення узгодження слів у реченні за родом, числом, відмінком, то це свідчить про недоліки мовленнєвого розвитку, які можуть стати серйозною перешкодою до успішного навчання.

Діти з такими недоліками мовлення вважаються неготовими до навчання у лінгвістичному класі, вони потребують консультації і корекційної допомоги логопеда.

Що стосується творчих здібностей як невід’ємної якості обдарованої дитини, то головна увага приділяється проявам інтелектуальної ініціативи. Наприклад, дитина виконує тест словника. І от перші три слова, значення яких вона повинна пояснити: велосипед, молоток, книга. Але якщо до цього дитина ще й намагається якось зв’язати один з одним слова, що пояснюються, хоча це від неї і не потребують (наприклад: молоток – вид інструмента, яким наносять удари по різних матеріалах і деталям; його можна використовувати при ремонті велосипеда; книга – вид навчального посібника; з неї можна довідатися , як за допомогою молотка відремонтувати велосипед, і т. інше), виходить ця дитина з неординарним мисленням і уявою. Соціальна готовність складається з кількох компонентів: мотиваційного, когнітивного, поведінкового.

Соціально компетентна дитина добре орієнтується в новій ситуації; здатна вибрати адекватну альтернативу поведінки; знає міру своїх можливостей; уміє просити про допомогу і надавати її; поважає бажання інших людей, може залучитися «до спільної діяльності з однолітками й дорослими» (Дж. Чейли).

Виявлення обдарованих дітей і розвиток їхніх здібностей є досить складним завданням. Психологічні дослідження свідчать, що розвиток розумово обдарованої дитини може бути затриманий і навіть загублений на будь-якому етапі шкільного життя. Тому ми намагаємось створювати систему спеціальної психологічної допомоги, суспільної підтримки обдарованих дітей.

Розвиток творчої особистості потребує психологізації, еврилогізації навчальної діяльності учнів. Психологізація виявляється у цілеспрямованій орієнтації освітньої моделі закладу на всі вияви особистості учнів, у використанні засобів наукової та практичної психології. У розвитку творчих можливостей учнів велике значення має випереджальний характер навчання і виховання.

Еврилогізація передбачає застосування спеціальних прийомів і методів активізації творчої діяльності, які мають бути співвіднесені з певними аспектами творчої особистості. Використовуючи методи стимуляції, активізації творчої діяльності обдарованих школярів, слід враховувати багатоплановість, багатовимірність творчої особистості.

Працювати з обдарованими дітьми приємно і водночас непросто. Адже відомо: емоційна незахищеність, вразливість притаманні більшості ерудитів.

Якщо дитина ставить до себе завищені вимоги, хоче виконувати всі вправи досконало, бути попереду інших, дуже ймовірно, що через деякий час у неї сформується невротична реакція.

Тому передусім слід створити умови для розкриття природних задатків.

Отже, організація навчально-виховного процесу має бути спрямована не на максимальне навантаження учнів навчальними матеріалами, а на розвиток їхніх здібностей, на розпізнавання, усвідомлення дитиною самої себе. Отже, вчитель повинен працювати з учнем не на сьогоднішній урок, не на завтрашню контрольну роботу, а на майбутнє; він повинен готувати дитину до самореалізації, працювати над розвитком її вмінь та навичок, без яких природні здібності не зможуть забезпечити вагомих досягнень.


Формування та розвиток творчого мислення

молодшого школяра
Людський мозок найчастіше працює лише на 3-5 % свого потенціалу. І наше з вами завдання - допомогти дитині задіяти якомога більше нервових клітин. Розвиток творчого мислення є умовою успішного навчання.

Як же навчити дитину мислити творчо?

Ми вже знаємо, що найефективнішим методом є гра, і особливо, гра розвиваюча. Але на що вона може бути спрямована? Що вона повинна розвивати? Продуктивному творчому мисленню сприяє оволодіння спеціальними способами, до таких способів належать: виділення протилежних властивостей, пошук аналогій, асоціювання понять, запитання, переформулювання, генерування ідей, зміна альтернативи, комбінування тощо.

Розглянемо кожен спосіб, приклад гри, яку можна використовувати на різних етапах навчального процесу. А для початку пропоную ознайомитися з діагностикою творчого мислення, яку можна провести серед учнів класу для виявлення рівня розвитку творчого мислення.



Вивчення гнучкості побудови графічного образу для дітей5-9років

Бланк тесту - стандартний аркуш паперу з намальованими в два ряди однаковими контурними зображеннями (по 8 у кожному ряді). Зображення можуть нагадувати краплі, кола, зигзаги тощо.
Інструкція. Використовуючи намальовані зображення, спробуйте придумати й намалювати якнайбільше різних предметів і речей. Можна домальовувати до фігурок будь-які деталі й поєднувати фігури в один малюнок.

Час виконання - 15 - 20 хвилин.

Головний показник творчого мислення - кількість ідей, запропонованих дитиною.


Рівень розвитку творчого мислення

5 років

6 років

8 років

Високий

4 і більше

5 і більше

8 і більше

Середній

2-3

3-4

6-7

Низький

0-1

1 -2

1-5


1.Виділення протилежних властивостей

Цей спосіб передбачає виділення в одному й тому ж предметі чи явищі протилежних властивостей.

На перший погляд це може видатися неймовірним, парадоксальним. Проте розглянемо приклад, холодильник. Що він робить? Охолоджує продукти. А що відбувається з температурою в кімнаті? Температура підвищується. Таким чином, холодильник одночасно й охолоджує, й нагріває. Це і є протилежні властивості одного й того ж предмета. Дуже важливо, щоб ви самі виявляли ці властивості й частіше показували й розповідали про них дітям.

Розвивальні ігри

«І добре, й погано»

Оцінити явища природи, дії й предмети:

1) зима, літо, осінь, весна;

2) дощ, сніг, сонце, вітер, вогонь;

3) їсти, спати, прогулюватися в лісі, лазити по горах;

4) пити ліки, робити зарядку, вмиватися.



Протилежності

Ви вказуєте протилежні властивості чи ознаки, а дитина повинна здогадатися, які предмети чи явища можуть мати ці властивості.

1) гострий - тупий (ніж);

2) гарячий (дощ, сніг, сонце) - холодний (праска, холодильник);

3) добра - зла (собака);

4) весела - сумна (людина);

5) глибоке - мілке (море, озеро);

6) слабкий - сильний ( вітер, людина, тварина);

7) швидкий - повільний (автомобіль, поїзд);

8) йти - стояти (годинник, людина).



2. Запитання

До початку шкільного навчання дитина схильна до стереотипного вживання питань «ЩО?», «ЯК?», «ЧОМУ?».

Перша криза розвитку запитань припадає на початкові роки навчання в школі. Жорстка орієнтація молодшого школяра на пошук відповідей, а не мислення, є причиною критичної ситуації в розвитку допитливості дитини; вона перестає ставити запитання, проте, за сприятливих обставин, допитливість дитини можна не лише зберегти, а й розвинути. Що це за «сприятливі обставини»? Передусім - наявність справжнього діалогу в спілкуванні, коли дорослий спілкується з дитиною нарівні.

Вчити дитину запитувати самого себе й намагатися самому відповідати.



Ігри для розвитку вміння запитувати

«Що в кулаці?»

Візьміть якийсь невеликий предмет і заховайте його в руці. Дитина повинна відгадати, що це за предмет, ставлячи найрізноманітніші питання про нього.

Якої форми? Якого кольору? З чого зроблено? Для чого призначено? До якого виду відноситься? На що впливає? Які має властивості?

«Без слів»

Потрібно навчитися ставити запитання, але без слів. Дитина повинна вас про щось запитувати, а ви їй - відповідати. Але запитання ставити можна використовуючи міміку, жести, пози тіла.



3. Переформулювання

Це вміння виділяти в предметі нехарактерні для нього (несуттєві з погляду призначення) властивості.



Ігри для розвитку переформулювання

«Винахідник»

Матеріалом можуть бути різноманітні предмети. Ви вибираєте з них один і просите дитину назвати якнайбільше варіантів, для чого цей предмет можна використати. Наприклад: ложка, стілець, шафа, книга тощо.

Що можна зробити з сірника без використання його горючих властивостей?

«Золоті руки»

Ви називаєте матеріал, а дитина повинна придумати якнайбільше предметів (звичайних і незвичайних), які можна зробити з нього. Що можна зробити з дерева? - стілець, шафу, олівець, полицю, тумбочку, віконну раму, двері, рамку для картини, шахи, шахову дошку, корабель, будинок, дитячий конструктор, сходи тощо.


4. Генерування ідей

Це один із найважливіших способів, що забезпечує творчий підхід до вирішення найрізноманітніших проблем. Зміст його надзвичайно простий - генерувати якнайбільше ідей. Ідей будь-яких, навіть і абсурдних, головне, щоб їх було багато. І чим більше ідей, тим більша ймовірність, що серед них будуть хороші, а може - навіть геніальні.



«Настрій у кольорі»

Запропонуйте дитині за допомогою фарб зобразити різні настрої, почуття, емоції. Наприклад: веселощі, страх, образу, злість, любов.



«Твір-роздум»

на такі теми: «Як зробити з мухи слона?», «Як розвести сад на Місяці?», «Як зробити кашу із сокири?» Пропонуйте нові рецепти, ідеї, технології. Можливо, захочете намалювати цікаві малюнки.



«Пантоміма для кмітливих»

Запропонуйте дитині відгадувати ваші пантоміми. Наприклад, силач, який підіймає штангу; веселу мавпочку; гарячий самовар; півня, який впав у болото тощо.

«Склади рішення»

Завдання полягає в тому, щоб використовуючи три заданих слова, скласти якнайбільше речень. Наприклад: зошит, мавпочка, сова.



«Що сталося б, якби…»

  1. Якби ми мали здатність перетворюватися на будь-яку з частин нашого тіла?

  2. Якби людина вміла читати думки інших?

  3. Якби тварини вміли розмовляти?

  4. Якби всі люди не розмовляли, а співали?

  5. Якби людина весь час не спала вночі?


«Домалюй образ»

Учням пропонуються абстрактні фігури (карлючки), які потрібно доповнити так, щоб вийшов малюнок із смисловим значенням. Як зразок показати картинку, де «карлючка» у вигляді ціпка доповнюється так, що в одному випадку виходить смішний чоловічок, а в іншому вихідне зображення переверталось і домальовувалося у вигляді чобітка.


5. Мислення за аналогією

Створення аналогічних образів різного типу.

Записати ті предмети, з якими коса має схожість. Серп, косилка, шабля, бритва, ніж, сокира, ножиці, різальний прес, м'ясорубка.

Зробити висновок, що один і той же предмет чи явище, завдяки спільності окремих властивостей може бути схожим з багатьма іншими предметами.

- Записати на класній дошці зліва ознаки квадрата, а справа – прямокутника.
КВАДРАТ ПРЯМОКУТНИК

Плоска геометрична фігура Плоска геометрична фігура

Протилежні сторони рівні Протилежні сторони рівні

Протилежні сторони паралельні Протилежні сторони паралельні

Усі кути прямі Усі кути прямі

Усі сторони рівні ?

- Учні, безперечно, знають, що у прямокутника п’ятої властивості квадрата немає. Перелічених вище властивостей квадрата виявилося недостатньо, щоб зробити висновок про наявність аналогічної властивості у прямокутника.
Можна навести приклад : двоє хлопчиків народилися в одному й тому ж році, ходили в один і той же дитячий садок, закінчили одну і ту ж школу, причому з усіх предметів отримали однакові оцінки. Про одного з них відомо, що він майстер спорту з футболу. Чи можна з впевненістю сказати, що другий - теж майстер спорту з футболу? Чому? - Спільність у їхніх біографіях не має ніякого відношення до гри у футбол.
Пропоную ознайомитися з психодіагностичною методикою Роршаха.

«Чорнильні плями». Якщо ми бачимо пляму на папері, закономірно виникає питання «А на що це схоже?». Іноді в плямі або в хмаринці ми бачимо силует тварини, замок, іноді ще щось.

Людина з розвиненою фантазією може знайти образ у будь-чому.

В дітей фантазія ще не скута стереотипами, й тому вони швидше, ніж дорослі, відшукують різні образи. А якщо дозволяється ще щось домалювати, то потік фантазії стає нестримним.


Плями можуть бути як одно -, так і різнокольоровими, хоча бажано, щоб кольори не занадто перемішувалися. Добре, якщо пляма не занадто складної конфігурації і не надто велика. Плями можна отримувати просто наливаючи чорнило на аркуш, або з наступним згинанням аркуша. Бажано, щоб пляма була однакова для всіх учнів (використати ксерокс).
Ефективність таких вправ доведена світовою практикою. Важливим є те, що вони спрямовані не на розвиток однієї якоїсь функції, а комплексно розвивають усі пізнавальні процеси; до того ж завдання цікаві, оскільки підбираються з урахуванням вікових особливостей.

Нині вже в початкових класах пріоритетною є розвивальна функція навчання, самостійні й нестандартні думки. Оволодіти навчальним предметом - означає навчитися розв'язувати не лише передбачені державним освітнім стандартом задачі - «стандартні задачі», а й такі, що потребують певної незалежності мислення, творчих пошуків, оригінальності, винахідливості - «нестандартні завдання».



Методичні рекомендації щодо проведення занять гуртка

у формі тренінгу

Т.Г. Овсієнко, методист Малої академії наук

учнівської молоді
Заняття, проведені у вигляді тренінгу, – це 2,3,4-х годинні заняття, які вдало поєднують у собі інформаційні повідомлення, рольові ігри, групові завдання, які сприяють ширшому розкриттю теми, усвідомленню учасниками інформації, напрацюванню певних умінь і навичок кожним учасником тренінгу.

Нижче наведені таблиці, які допоможуть вчителю (тренеру) у написанні плану проведення заняття у формі тренінгу. Даючи відповіді на запитання, які наведені у таблицях, поступово вимальовується чіткий план проведення заняття.



Розпочати роботу радимо зі схематичного графіка енергетичної побудови заходу (в ході роботи над написанням плану-конспекту він буде уточнюватися)
1.1. Графік енергетичної побудови заходу ( у%)



  1. Етап знайомства ( емоційне піднесення, позитивний заряд):

привітання учасників тренінгу; знайомство; об’єднання в команди; вибір капітана; озвучення угоди про співпрацю в команді і взагалі на занятті тощо.

  1. Етап працездатності: підготовка до основних технік; мотивація. інформаційні повідомлення, усвідомлення інформації.

  2. Перерва (емоційний спад).

  3. Етап залучення в потік тренінгу: цікаві історії, ігри тощо.

  4. Етап проведення основних технік тренінгу: рольові ігри; робота в групах, парах; перевірка отриманих на тренінгу матеріалів роботи.

  5. Етап завершення тренінгу

Етап завершення тренінгу – досягнення максимального емоційного піднесення: резюме; акцент на кращих моментах тренінгу; домашнє завдання; фізична емоційна об’єднуюча техніка.
1.2. Рекомендації щодо створення тренінгу в таблицях та схемах
Таблиця 1

Назва (тема)




Мета тренінгу




Обмеження часу або інші умови, які потрібно враховувати: дні, години, кількість учасників, кількість тренерів, приміщення, технічні засоби, тощо




Основні параметри тренінгу
Таблиця 2

Докладні уточнення цілей тренінгу

Інформація, яку потрібно подати учасникам тренінгу




Уміння, які повинні напрацювати учасники тенінгу




Якості, які потрібно розвинути в процесі роботи





Таблиця 3

Список технік

Назва процесів

Техніки, що застосовуються

Знайомство




Фізичні техніки




Індивідуальні завдання




Групові завдання по усвідомленню




Інформаційні повідомлення




Мотивація до технік




Рольові ігри, в яких задіяні всі учасники гри




Парні техніки, в яких задіяні два учасники




Техніки завершення тренінгу




Домашнє завдання





Таблиця 4

Етапи навчання

Спрямування

1 етап

2 етап

3 етап

Домашнє завдання

Якості













Усвідомлення













Інформація













Уміння














Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал