День української писемності та мови



Скачати 173.62 Kb.
Дата конвертації27.01.2017
Розмір173.62 Kb.
День української писемності та мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.



http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/99/nestor_the_chronicler_monument_070612.jpg/180px-nestor_the_chronicler_monument_070612.jpg

http://bits.wikimedia.org/skins-1.18/common/images/magnify-clip.png

Пам'ятник Несторові-літописцю у сквері біля Києво-Печерської лаври



День украї́нської писе́мності та мо́ви — свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За православним календарем — це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця.

Історія встановлення

Свято встановлено 9 листопада 1997 року, коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови». В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця».



Особливості відзначення

У День української писемності та мови за традицією:



  • покладають квіти до пам'ятника Несторові-літописцю;

  • відзначають найкращих популяризаторів українського слова;

  • заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою;

  • стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика - конкурс проводився за підтримки Міністерства освіти та науки України та Ліги українських меценатів. Щорічна кількість учасників понад 5 млн. з 20 країн світу.

Це робиться для того, щоб привернути увагу до історії української книги і до сучасних її проблем.

Віхами історичного розвитку культури освіти книжкової справи в Україні безумовно є видатні пам'ятки українського народу, такі як "Реймське" Євангеліє, вивезене до Франції дочкою київського князя Ярослава Мудрого Анною, "Остромирове Євагіліє", що вважається найдавнішньою і точно датованою пам'яткою рукописного мистецтва, "Київський Псалтир".



Мова
- це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова - це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова - це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня інтелектуальна і мислительська діяльність народу.
(О.Олесь).

Одна вона у нас така - Уся співуча і дзвінка, Уся плакуча і гримуча Хоч без лаврового вінка. (Т.Шевченко).

Людина, яка втратила свою мову - неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови. В неї зовсім відмінніша рефлексія і користується вона, за визначенням І.Франка, "верхньою" свідомістю. Себто її підсвідомість унаслідок асиміляції загальмована, притуплена. (П.Мовчан).

Коли забув ти рідну мову, Яка б та мова не була - Ти втратив корінь і основу Ти обчухрав себе дотла. (А.Білоус).

Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова. Ота жива схованка людського духу. Його багата скарбниця, в яку народ складає і своє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. (П.Мирний).

Українська мова

Українська мова - державна мова України. Вона також є рідною мовою українців, які проживають за межами України: у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українською мовою розмовляє близько 45 мільйонів людей і вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу.

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року українську мову вважали рідною 67,5% жителів України, що на 2,8% більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 29,6% населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник знизився на 3,2%. Частка інших мов, які були вказані в якості рідної, становила 2,9%.

Походження

Генеалогічно українська мова належить до індоєвропейської мовної сім'ї. Спільно з російською і білоруською мовами вона входить до східнослов'янської підгрупи слов'янської групи мов (до західнослов'янської підгрупи входять словацька, чеська, польська, кашубська, верхньо- і нижньолужицька мови (Німеччина), до південнослов'янської- словенська, македонська, болгарська, сербська, хорватська і старослов'янська мови).


Історію української мови починають від праслов'янської (спільнослов'янської) мовної єдності, яка виділилася з індоєвропейської прамови приблизно в ІІІ тис. до н. е. Праслов'янська доба тривала близько 2000 років.
За традиційною версією походження східнослов'янських мов, яка ще донедавна була офіційною та обов'язковою, вважалося, що після завершення праслов'янської епохи розпочався спільний східнослов'янський період, який тривав понад 500 років та закінчився лише в XI-XII ст. під час феодальної роздрібненості Київської Русі. У цей час нібито сформувалася й спільна для всіх східних слов'ян так звана давньоруська мова, на основі якої з XIII ст. виникають три східнослов'янські мови - українська, російська та білоруська - як мови відповідних народностей. Такий підхід базувався здебільшого на низці ідеологічних настанов спочатку доби царської Росії, а згодом радянської епохи. Сучасний рівень лінгвістичних, археологічних та історичних знань, а також можливість відходу від усталених ідеологічних догм дають змогу внести в цю схему істотні корективи.

Сучасні дослідники, критикуючи теорію єдиної давньоруської (або праруської) мови, вичленовують українську мову безпосередньо з праслов'янської мови без проміжних ланок. Згідно з цим підходом, три східнослов'янські мови, українська, білоруська й російська, зростали незалежно одна від одної як мови самостійні, і так званої "праруської" спільної мови не існувало.

Безперервність історичного розвитку етносу на українських землях від середини І тис. н.е. до нашого часу може свідчити про те, що після розпаду праслов'янської мовної спільності в цьому ареалі почав формуватися український етнос і відповідно - українська мова. Вона перейняла від праслов'янської значний специфічний лексичний фонд і чимало фонетичних та граматичних (насамперед, морфологічних) рис, які в інших слов'янських мовах замінилися новими, а в українській мові вони склали найдавнішу групу мовних особливостей.

Разом з християнством до Київської Русі прийшла старослов'янська (або церковнослов'янська) мова, створена на базі давньоболгарських діалектів Кирилом і Мефодієм (одних з перших слов'янських культурних діячів). Нею писалися релігійні та офіційні тексти. Старослов'янська мова довгий час виконувала функції писемної мови.

З XIV по XVIII ст. на теренах України побутувала староукраїнська мова, яка активно використовувалася як писемна. Поява новоукраїнської мови, яка згодом стала сучасною літературною, датується ХІХ ст. Її зачинателем вважається письменник І.Котляревський, а основоположником - Т.Шевченко. В основі сучасної літературної мови лежить система полтавсько-наддніпрянських говірок.

Писемність

Питання походження слов'янської писемності залишається досі остаточно не з'ясованим. Але однозначно визнано факт її існування ще до Хрещення Русі. Про це маємо декілька свідчень у стародавніх літописах.

Після прийняття християнства (988 рік) на території Київської Русі були відомі два типи письма - кирилиця (від імені Костянтина Філософа, в чернецтві Кирила) і глаголиця (від давньослов'янського "глагол", що означає "слово").
Глаголиця вважається давнішим письмом, але досі не існує єдиної думки щодо її походження. Азбука глаголиці
складалася з 39 літер, які мали дуже складне накреслення у вигляді кружечків і петельок, з'єднаних між собою. Незважаючи на графічну складність літер глаголиці, вона тривалий час вживалася в деяких південнослов'янських країнах.
Кирилиця - цілком оригінальна система слов'янської писемності, яка є складною творчою переробкою грецького алфавіту. Азбука кирилиці складалася з 43 літер, у тому числі з 24 грецьких і 19 оригінальних слов'янських. Графіка кириличної азбуки була близькою грецькому та візантійському алфавітові. Такі накреслення літер у подальшому стали графічною основою сучасної української, російської, білоруської, болгарської, сербської та македонської писемності.

Сучасний український алфавіт складається з 33 літер, які вживаються для позначення на письмі 38 фонем. 21 літера позначає приголосні звуки: б, в, г, ґ, д, ж, з, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ; 10 - голосні звуки, з яких а, е, и, і, о, у передають кожна по одному звуку, а літери є, ю, я позначають по одному звуку лише після м'яких приголосних (синє, люди, ряд), а на початку слова, після голосних і після апострофа ( ' ) - по два [ й + е ] , [ й + у ] , [ й + а] - має, юнак, в'янути; літера ї завжди позначає два звуки [ й + і ] - їжа, з'їзд ; літера й перед о позначає приголосний [ j ] - його, а в інших позиціях - нескладовий голосний [ і ] - йду, гай; літера ь звукового значення не має, а вживається для позначення м'якості приголосного звука (кінь, льон). Літера г позначає фарингальний [ h ] (голова), а ґ - задньоязиковий проривний приголосний [ g ] (ґава, ґрунт, ґудзик). Літера щ позначає сполучення звуків [шч] - щука. Літери українського алфавіту за формою бувають великі й малі, а за різновидом - друковані й писані.



Сучасна українська мова

Сучасна українська мова є мовою флективною: для граматичної зв'язності служить закінчення слова, тому мова вирізняється розгалуженою системою закінчень. Функція суфіксів і префіксів - уточнювати зміст кореня, носія основного лексичного значення.


Іменник характеризуються сімома відмінками, один з яких - кличний - відрізняє українське відмінювання від аналогічної системи інших східнослов'янських мов. Дієслово української мови існує в чотирьох часах: окрім минулого, теперішнього та майбутнього, використовується давноминулий час (для вираження дії, яка відбулася в минулому, але раніше від дії, вираженої звичайним минулим часом).

Основний словниковий фонд української мови містить чотири пласти слов'янських слів: спільноіндоєвропейська лексика (батько, матір, сестра, дім, вовк, бути, жити, їсти тощо); праслов'янські слова (коса, сніп, жито, віл, корова, ловити тощо); власно українські слова, наявні тільки в українській мові (кисень, водень, мрія, зволікати, зайвий, байдуже, примхи, перекотиполе тощо); запозичення з інших слов'янських мов (з білоруської - розкішний, обридати, нащадок, з польської - перешкода, недолугий, дощенту, обіцяти, цікавий, гасло, міць, шлюб, раптом, принаймні тощо; з чеської - брама, огида, ярка, паркан, карк; з сербської - хлопець; з болгарської - храм, глава, владика, сотворити тощо). Решту лексики складають більш пізні запозичення, серед яких найбільше з мертвих класичних мов - давньогрецької, латини і старослов'янської. За радянських часів до лексичного складу ввійшло багато русизмів, які часто вводилися без адаптування до вимог граматичної системи. Останнім часом лексичний склад активно поповнюється запозиченнями з англійської мови. Але загальний розвиток мови відбувається за рахунок внутрішньомовних ресурсів: нові


слова творяться на базі вже існуючих.

День української писеменості і мови — це не тільки державне, але і церковне свято. Першим в сучасній українській мові твором, який відповідає візантійським першоджерелам,
православні назвали акафистом Богородиці Хелмській.

9 листопада - День української писемності та мови

Під звуки народної пісні на святково прикрашену сцену виходить ведуча: королева балу - невтомна Словесність.

Ведуча.
Сьогодні, 9 листопада, День української писемності та мови - свято рідної мови. Першим до нас приходить слово... З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. "Мама, тато, баба, льоля, киця, жижа", - лепече дитина. Які дивні перші двоскладові слова! А потім знання зі словесності поширюються. Дитина спинається на ноги, пізнає за день десятки нових слів, звучних та красивих: сонечко, квітка, вода, трава... Світ - мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова. За допомогою слова відкриваємо таємничість і складність інших наук: географії, історії, біології, фізики, математики...


Отже, словесність - початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою.
Адже, слово до слова - зложиться мова!..
- Розпочнемо ж наше свято. А допомагатимуть мені Граматика та його величність Слово.

(З різних боків на авансцену виходять учасники).

Граматика.
Добрий день усім, хто в залі, хто прийшов до нас...

Слово.
День Словесності сьогодні (І Граматика і Слово вказують на ведучу - Словесність).

Граматика і Слово разом.
Зі святом цим вітаємо вас!

Ведуча.
Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Нею можна передати найтонші відтінки думок і почуттів.

Граматика.
Та розмовляючи щодня вдома, у школі, на вулиці, ви іноді й не замислюєтесь над особливостями, відтінками слів, доцільністю вживання їх...

Слово.
Сприймаєте слова, як щось звичайне, само собою зрозуміле.

Ведуча.
А тим часом мова - одне із багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію.

Граматика. У нашій мові є чимало захоплюючого й дивовижного... І щасливі ми, що народилися й живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі - в нашій славній Україні.

Слово.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічну живу і нову,
І мову її солов'їну.

(В.Сосюра)

1-й читець.
О місячне сяйво і спів солов'я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це - мова моя,
Це - мова моєї Вкраїни.

2-й читець.


Яка у ній сила - і кличе, й сія,
Яка в ній мелодія лине
В натхнення хвилини! О мово моя,
Душа голосна України!

3-й читець.


Ти - сурми на сонці, ти - стягів гаї,
Ти - вибухів огненних повна.
Це - матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини...

1-й читець.


О мово вкраїнська!

3-й читець.


Хто любить її...

1-й, 2-й і 3-й читці.


Той любить мою Україну.

(В.Сосюра)

Ведуча.
Щасливі ми і горді, що читаємо
Шевченка і Франка, і Лесю Українку
На українській незрівнянній мові
Й не потребуємо більше словників.

Слово.
О, що за мова! Лиш торкнешся слова -


І заспіва воно, немовби вітер
Струни торкнувсь - і враз вона зітхнула, -
Струна? Чи слово? Чи сама душа?

Граматика.


О, що за мова!
Це ж бо мова - пісня...

(М.Браун)

(Звучить пісня "Встала мати Україна". Слова Д. Павличка на мотив "Ще не вмерла Україна").

Встала мати Україна,


Сонце засвітила,
Пробудилася народна,
Незнищенна сила.
Сотні літ нас розпинали,
Та не побороли,
Бо не вмерла Україна,
І не вмре ніколи.
Слава тобі, Україно,
Невмируща слава,
Да святиться твоя воля
І твоя держава.
Слава тобі, Україно,
Від роду до роду,
Як накажеш - ми поляжем
За твою свободу.

Ведуча.
Мова... Слово... Здавна люди розуміли велику їхню силу.

Слово.
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос - більш нічого.
А серце б'ється - ожива,
Як їх почує!..
(Т.Шевченко)

Ведуча.
Великий Кобзар, Тарас Григорович Шевченко, на сторожі людської гідності, честі поставив слово...

Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
Показуйте!.. За науку,
Не турбуйтесь, буде
Материна добра плата.
Розпадеться луда
На очах ваших неситих,
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
І свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.

(Звучить пісня "Україночка". Слова А. Демиденка, музика Г.Татарченка).

Не одні хани у полон мене брали,
Били-вбивали, на чужину гнали, /2р.
А я не скорилася, із сльози відродилася,
Українкою я народилася!

Кажуть хлопці:


Я сама, наче квіточка,
Що пливуть мої слова,
Як та річечка,
Що душа моя співає,
Мов сопілочка,
А я просто українка, / 2р.
Україночка.

Слово.
Українка!.. Чистою і міцною, мов криця є поезія Лесі Українки.

1-й читець.
Я не на те, слова, ховала вас
І напоїла кров'ю свого серця,
Щоб ви лилися, як отрута млява,
І посідали душі, мов іржа.

(Л. Українка)

2-й читець.
Промінням ясним, хвилями буйними,
Прудкими іскрами, летючими зірками,
Палкими блискавицями, мечами,
Хотіла б я вас виховать, слова!
(Л. Українка)

Ведуча.
Мова - це наша неоціненна спадщина, з нею ми не розлучаємося протягом усього життя.

Граматика.
Ми спілкуємося один з одним... Розмовляємо, пишемо листи, читаємо книжки, дивимося телевізор, слухаємо радіо...

Ведуча.
Та, на жаль, культура нашого мовлення не завжди висока. У спілкуванні трапляються діалектні слова, жаргонізми, слова-паразити, вульгаризми.

Слово.
Не можна бути байдужим до того, як ми користуємося мовою, як виражаємо свої думки, як цінуємо рідне слово.

Граматика.


Один мудрець сказав: "Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна. Тому що її байдужість до мови пояснюється повною байдужістю до минулого, сучасного, майбутнього свого народу".

1-й читець.


Слова, слова... Вони в собі всі різні:
Тривожні й тихі, радісні й сумні;
Є терпеливі, є жорстокі й грізні,
Ласкаві й чесні, мудрі і смішні...

2-й читець.


Не грайся словом. Є святі слова,
Що матері з доріг вертають сина.
Спіши до неї, доки ще жива,
Допоки розум і допоки сила.
Знайди те слово - вічне і земне.
За часом час нам світ перестилає.
Минуще все. Лиш слово не мине
І та любов, що смертю смерть долає.
(М.Ткач)

(Звучить пісня "Смерекова хата". Слова П. Дворського, музика М.Бакая).

Наснились мальви, рута-м 'ята
І скрип криничний журавля,
І смерекова отча хата,
Котру давно покинув я.
Наснився сад в веснянім цвіті,
Струнка смерічка край воріт
І найрідніша у цілім світі
Матуся сива на дворі.

Приспів:


Смерекова хата - батьківській поріг.
Смерекова хата - на крутій горі.
Як прийду до неї - коліном припаду,
Грудочку землі святої до уст прикладу.
Вона, як пісня, серцю мила,
Старенька хата край села,
Війна її вогнем палила,
Але спалити не змогла.
Кришились грізні блискавиці
І грози надали не раз.
Вона стоїть, немов із криці,
І день у день чекає нас.

Приспів.


Спішу до неї, мов лелека,
Простори кинувши до ніг.
Несу любов свою здалека,
Яку назавжди я зберіг.
Дитячих літ моїх колиска,
Моя порадниця свята,
Вона, як доля, рідна й близька,
Миліш її ніде нема.

Приспів.


3-й читець.
Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
Із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
А ти їх маєш вимовити вперше!
Повторювалось все: й краса, й потворність,
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди Неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.
(Л. Костенко)

(Звучить пісня "Як же нам жити на рідній землі". Сл. Ф.Тишка, муз, Г.Татарченка).

Як же нам жити на рідній землі,
Щоб зникли навіки невігласи злі,
Щоб наша квітуча і щедра земля
Справді для людства раєм була.

Приспів:
За синєє небо,


За жовте колосся
Боротися,,треба,
Щоб краще жилося.
За синєє небо,
За жовте колосся
Боротися треба,
Щоб щастя було.

Та як же нам жити на рідній землі,


Щоб люди довіку щасливі були,
Щоб мова народу в повазі була.
Від роду до роду між нами жила.
Приспів.

Ведуча.
Для кожного народу дорога його мова. Для нас найближчою і найріднішою є українська...

4-й читець.
Ой, яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс - лісок - лісочок,
Пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс,
Є іще й барак.

І така ж розкішна і гнучка, як мрія.


Можна звідкіля і звідки,
Можна і звідкіль,
Є у ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль...
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата,
То звучало сміхом на полях плаката...
І за все це, мово, дякуєм тобі.
(О. Підсуха)

5-й читець.


Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня, линеш, рідне слово,
Ти наче диво калинове,
Кохана материнська мово!
Несеш барвінь, гарячу, яру
В небесну синь пташиним граєм
І, спивши там від сонця жару,
Зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне гроно,
Прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломешть червоно
В сім'ї великій, вольній, новій.
(Д. Білоус)

Граматика.


Процвітай, українська мово...

Слово.
Заохочуй красою нас: легше вибрати


влучне слово, -

Граматика і Слово.


Що багатший твій слів запас...
(Д.Білоус)

(Звучить пісня "Рідна мова". Слова Г.Вієру, музика П. Дворського).

Одною мовою одвік
Всі люди плачуть,
Одною мовою сміється
Всенький світ.
Та як любов і гнів
Улити в спів гарячий?
Лиш рідна мова дасть тобі
На те одвіт.

Приспів:


Коли ж уже не плачеш ти і не смієшся,
Оглухнув серцем, не радієш, не болиш,
Тоді з землею на одинці застаєшся,
Знов мовою одною, рідною мовчиш /2р.
Одною мовою смієшся
І плачеш мовою одною,
Коли дитя вві сні
Ім'я твоє назве.
Та сум чи радість
Не загасиш за наказом,
Як мови рідної,
Що у душі живе.

Приспів.
Повтор. 1 к.

Ведуча.
Я знаю силу слова -
Воно гостріщ штика.
І навіть швидше кулі,
Не тільки літака.
Воно проміння швидше,
В нім - думка й почуття.
Воно іде в народи
Для вічного життя...
(В.Сосюра)

Граматика.


Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу слузкить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.

Слово.
Прислухайтесь, як океан співає -


Народ говорить. І любов, і гнів
Утому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів:
У нього кожне слово - це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
(М.Рильський)

Ведуча.
Дорогі наші вчителі! Учні... схиляються перед вами у поклоні й цей віночок українських народних пісень дарують вам сьогодні.

(Звучить "віночок" мелодій українських народних пісень у виконанні учнів школи).

6-й читець.


Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народжена,

7-й читець.


Мово наша! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності слави і гордого духу!

8-й читець.


Мово! Велична молитва у своїй нероздільній Трійці, що єси ти і Бог-Любов, і Бог-Віра на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа скверноти, злого духа виродження, злого духа ганьби та й висвячувала душі козацького роду спасенними молитвами і небесним огнем очищення.

9-й читець.


Зцілювала Ти втомлених духом, давала їм силу, здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю; і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване тобою Слово.

Граматика.


Споконвіку було Слово,
Й було Слово в Бога.
Й було Богом святе Слово, -
Все постало з Нього.
І життя було у Ньому
Й життя стало Світлом,
Для вселюдського огрому
В темряві розквітлим.

Ведуча.
Помагай же Слову, Боже,


Із пітьмою в герці,
Щоб жило правдиве й гоже,
У людському серці.
(Д.Білоус)

10-й читець.


Якби я втратив очі, Україно,
То зміг би жить, не бачачи ланів,
Поліських плес, подільських ясенів,
Дніпра, що стелить хвилі, наче сіно.
Углибині моїх темнот і снів
Твоя лунала б мова солов'їно;

Той світ, що ти дала мені у віно,


Від сяйва слова знову б заяснів.
Я глухоти не зможу перенести,
Бо не вкладе ніхто в печальні жести
Шум Черемоша, співи солов 'я.
Дивитися на радощі обнови,
Та материнської не чути мови -
Ото була б загибель - смерть моя.
(Д.Павличко)

Ведуча.
Багато слів сказали ми про мову,


Чудову нашу, материнську, калинову,
Яка для нас - життєвий старт...
Адже ж у нас сьогодні свято,
Тож доречний тут і жарт...
(Звучать гуморески у виконанні учнів школи).

Ведуча.
У світі налічується близько 3 тисяч мов. Одні з них перебувають між собою у близькій спорідненості, інші - більш відділені одна від одної...


(В. Русанівський)

І те, що усі ми любимо нашу співучу та дзвінку українську мову аж ніяк не означає, що нам є чужими


чи далекими мови інших народів.
(П. Тичина)

(Звучить пісня "Звучи, рідна мово". Слова А.Демиденка, музика О.Семенова).

Мово рідна, світи в ріднім домі.
Крізь зболений час і духовні руїни
Вертайсь, рідна мово,
У серце народу, у душу Вкраїни.

Приспів:
Якого ж ми будемо племені-роду,


Якщо буде в устах наша мова згасать?
Чи будемо з вами тоді ми народом,
Як стихне вона в голосах?

Звучи, рідна мово,


На землі рідній лийся по вінця,
Мово моя українська,
Мово моя материнська!
Мово рідна, квітуй і шануйся,
Любов'ю воздай всім народам і мовам.
З тобою я плачу, з тобою сміюся,
О ріднеє слово.

Приспів.
Мово рідна, світи в ріднім домі.


Крізь зболений час і духовні руїни
Вертайсь, рідна мово,
У серце народу, у душу Вкраїни.

Граматика.


Українська мова - мова серця, мова ласки, мова душі, мова добра...

Ведуча.
І з нагоди свята - бажаємо всім удачі, добра і тепла...

Слово.
Незгоди людські хай не чинять вам зла...

1-й читець.


І тільки все добре в житті щоб велося...

2-й читець.


Хай збудеться все, що іще не збулося!

3-й читець.


Як сонце на небі щоденно сіяє...

4-й читець.


Так щастя в житті вашім хай розцвітає.

5-й читець.


Ми перед Словесністю схиляємося в поклоні...

6-й читець.


А ці дитячі сувеніри - учителям - наставникам!

(Помічники-учні дарують учителям сувеніри, виготовлені власними руками).

7-й читець.
Синів і дочок багатьох народів я зустрічав, які перетинали гірські й морські кордони і на подив багато бачили, багато знали.

8-й читець.


Я їх питав зі щирою душею:
- Яку ви любите найбільше мову?

9-й читець.


І всі вони відповідали:

Всі.
"...Ту, що нею співала рідна мати колискову".


(Д.Білоус)

(Усі учасники виконують пісню "Рідна мова").

Як то любо, як то мило
Жити в ріднім краю,
Рідним словом рідну пісню
Я щодня співаю.

Рідне слово всім нам любе,


Як отець і мати.
Рідна мова нам дорожча
За жовті дукати.
Рідним словом я горджуся,
Ним говорю, пишу.
Рідну мову, рідну пісню
Ніколи не лишу.

Рідним словом погорюю,


Рідним пожурюся,
Рідну пісню заспіваю
Та й розвеселюся.

(Завіса).

Г. Мельничук, учитель


м. Козятин, Вінницька обл.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал