День соборності України Усний журнал Мета



Скачати 133.1 Kb.
Дата конвертації28.12.2016
Розмір133.1 Kb.
День соборності України

c:\documents and settings\тетяна\рабочий стол\соборність.gif

Усний журнал

Мета: Прищеплювати любов та повагу до України, пошану до героїчного минулого держави, виховувати патріотичні почуття, почуття національної гідності.

Епіграф: Хай живе непоборний наш дух!

Геть від нього загарбницькі руки.

Хай росте і міцніє ланцюг

Вседержавної Злуки!

Г.Ульченко

1 сторінка

Учитель: Соборність розуміє кожен власно,

Що це таке? – задасть питання вчасно,

- Це єдність духу , сил мого народу,

Що нас єднає мужність, волю, вроду.

Це час минулий у теперішню хвилину,

Це піклування щире про родину,

Це той завіт, що нам Кобзар давав,

Це те, про що він мріяв і писав,

Це ті рядки , що складені навіки,

Це для душі вірші, що серцю ліки,

Це золоті слова про той садочок,

Про ті гаї, Дніпро, синів і дочок.

Це кожен з нас, як часточка країни,

Це сміх гучний щасливої дитини,

Це спів птахів над рідним нашим гаєм,

Веселка райдужна, проходить що над плаєм,

Це те, що може краще відтворити,

Що може нам майбутнє привідкрити,

Це наші мрії в дійсності новій,

Це світле небо миру і надій,

Це сонце, роси, квіти навесні,

Це щось приємне, що ми бачимо у сні.

Соборність, я вважаю,- то сім’я,

То Україна, нененька моя!

Так, соборність – це єдність нашого народу – українців.

Люди, що постають на тернах України, вирізняються особливими традиціями вірувань, відмінним від інших народів менталітетом, обрядовістю, духовною єдністю…

Соборність українського духу – навічно в серці та помислах.

Українці не на мить не зрікалися боротьби за свою українську правду, за відродження національної влади, за соборну Україну.

Дух соборництва українців відіграв свою величезну роль у відродженні нашої держави.

Та вернімося в глибину віків, прослідкуємо шлях народу до єднання.



Учні-дослідники:

1. Русь київських князів Аскольда і Діра, з якою задовго до приходу Олега з Новгорода всемогутня тоді Візантія змушена була рахуватися, перший наш літописець Нестор бачить державою східного слов’янства , що стала колискою русичів – українців.

Про соборність Руси – України свідчив тоді перед світом не лише Нестор – літописець. Слово про обширність і багатства несли і побожні паломники, котрі діставались аж до Святої Землі. І одним з перших засвідчував там віщий вогонь за наш великий народ печерський ігумен Варлаам 1062 року.



2. Ідея соборності земель наших предків з особливою гостротою пронизує видатний твір українства «Слово про Ігорів похід». І це зримо відчувається в тих рядках, якими автор звертається до галицького князя Осмомисла: «Високо сидиш ти на своїм золото кованім престолі, підперши гори угорські своїми залізними військами, заступивши королеві дорогу, зачинивши ворота на Дунаї, через хмари каміння кидаючи, суд по Дунаю радячи. Стріляй, господарю, Кончака, раба поганого, за землю Руську, за рани Ігореві, хороброго Святославовича».

3. Українська соборність за часів Галицько-Волинського князівства в окремі періоди покриватиме майже всі етнічні землі нашого народу. І на спадщину цієї держави не спроможні претендувати наші сусіди, бо творилася вона виключно волею наших предків аж до середини ХІV століття, поки мала продовжувалась династична гілка Романовичів.

4. Але й після того, як припинила існування Галицько-Волинська держава, ідея самостійності і соборності, вже не раз освячена кров’ю наших предків, не гине, її підхоплюють нові покоління. Особливо ж прислужиться їй українське козацтво, навколо якого об’єднуються широкі верстви нашого народу.

І відзначаючи історичну роль козацтва у відродженні державності нашого народу, необхідно особливо підкреслити його поборницьке мислення. Надзвичайно яскраво це проявилося вже в початковий період його творення, зокрема в першому реєстрі, що дійшов до нас від 1581 року. Поряд з киянами, волинянами, котрих найбільше, бачимо подолян, поліщуків, чернігівців, вихідців із Галичини, Холмщини й Підляшшя (Грушевський М. Історія України - Руси). Декларуючи своєю присутністю різні етнічні регіони України, козацтво виступає відтоді не лише носієм ідеї відродження державності, а й творення її цілісної.



5. В період Хмельниччини речником соборності українських земель бачимо переважно великого гетьмана. Після його смерті цю місію беруть на себе широкі маси.

Незважаючи на те, що Москва і Варшава розірвали Україну в другій половині ХVІІІ ст. її автономію, однак в історико-літературних творах, в пам’яті народу і тоді, і пізніше продовжує існувати, за висловом М.Марченка, «тверда думка про Україну як цілісне географічне, територіальне і етнографічне поняття, поняття про єдиний народ» (Марченко М.І. Українська історіографія.-К.,1959.-С70).



6. Українське соборництво виразно бачимо в програмових засадах братства тарасівців, котрі від 1891 року повели боротьбу за визволення рідного народу: «Для нас свідомих українців єсть один українсько-руський народ. Україна Австрійська і Україна Російська однак нам рідні. І жодні географічні межі не можуть роз’єднати одного народу».

7. Зрештою, ідея соборництва визрівала не лише в середовищі українства, про неї постійно говорили й за рубежем.

Соборність України особливо рішуче обстоював член французького парламенту Делямар, котрий у своїй петиції від 22 травня 1868 року підкреслював єдність українсько – руської нації, відмінної від поляків і московітів, від берегів Чорного моря до кордонів Угорщини.



8. Значення соборної Української Держави для всієї Європи почали усвідомлювати ще більше в ході Першої Світової Війни. Зокрема, німецький професор П.Робах 1916 року так оцінював роль України: «Останнім європейським князем, політиком і полководцем, що пізнав зовсім різко та ясно пункт, де можна усунути російську небезпеку для Європи, був шведський Карло ХІІ».

9. І наш народ довів 1917 року, що він знову спроможний піднятися до свого державного й соборницького усвідомлення. Синьо-жовтий прапор, піднятий солдатами Волинського полку на берегах холодної Неви, замайорів життєдайним маєвом по всій території Російської імперії, єднанням з матір’ю – Україною її синів і дочок.

10. Після проголошення 22 січня 1918 року Четвертим Універсалом Центральної ради незалежної Української Народної Республіки і визнання її 9 лютого Центральними державами, вона починає здійснювати заходи, аби поширювати свою владу за межі, вказані в третьому Універсалі.

Соборність України була вписана в ті дні й законами Центральної Ради про затвердження державними символами УНР золотого тризуба й синьо-жовтого прапора, що вже давно представляли перед всім світом наш народ. І саме до цих святих символів горнулося українство з усім усюд, саме використання їх засвідчувало те, що ще не вмерла Україна. Це прагнення до об’єднання всіх власних земель, в якому взяли б участь бодай і духовно, українці звідусіль.



11. Тому найбільшим українським святом стає 22 січня 1919 року, коли в золотоверхому Києві під дзвони Святої Софії Директорія Української Народної Республіки урочисто проголошує: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно – Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна.

Здійснились віковічні мрії, якими жили і за яки умирали кращі сини України.

Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка.»

2 сторінка

Учитель:

Українська держава відтворена волею народу. Ніхто не заборонить українцям будувати власну національну соборність у наших душах.

Дивишся на київські пагорби, відвідуєш святині і відчуваєш їх притягальну силу.

Де б не жили українці, в якому куточку планети, ця сила вестиме їх до вічної столиці – Києва, що є символом єдності.

У зимовий ранок засіяло,

Сонце волі у моєму краю…

Особливу жертву поклала на вівтар нашої свободи українська діаспора Заходу. Це вони, українці в далекій чужині, не дозволили загаснути смолоскипу, що горить від 22 січня 1919 року, щороку нагадуючи всьому світові про історичний Акт Злуки України.

Відроджена волею українського народу 1991 року Українська Держава



Учень :

Нам сестричка нині розказала,

Що колись давно (я добре знаю) –

У зимовий ранок засіяло

Сонце волі у моєму Краю.

Вийшли люди на майдан Софії,

Де колись лунала княжа слава

Хтось сказав:"Сповнились ваші мрії!

Україна вільна вже Держава!"

Хтось сказав, і всі почули люди,

З Києва аж по самі Карпати:

"Україна є, була і буде!

Вже її нікому не зламати!"

Наша сестричка розказала нині,

І сама я це вже добре знаю:

Знов прийде чарівна ця хвилина

В Українському моєму Краю.

Як тоді, зійдуться ранком люди,

Пролунають знов слова палкії,

Запанує наша воля всюди

І заграє грімко дзвін Софії!

3 сторінка

Поетична сторінка

Читають учні:

Замовкніть всі: великий час прийшов.

Мовчать в сю мить громи-гармати,

Схилилась наша хоругов,

І на коліна стала мати.

На терезах життя і смерті ми,

І хтось один з них переваже…

Коли життя – гримить, громи!

За волю кожний з нас поляже!

*****


Українське військо, мов з могили встало,

Загриміло в бубни, в сурмоньки заграло,

Розгорнуло прапор сонячно-блакитний…

Прапор України! Рідний, заповітний!

Вільну Україну не скують кайдани:

В обороні волі наше військо встане,

Заревуть гармати, закричать шаблі,-

Не дадуть в наругу рідної землі.

Від дощу, від грому оживе руїна,

Зацвіте квітками вільна Україна,

Творчий дух народу із могили встане,

І здивують всесвіт лицарі-титани.

Радійте, співайте пісні голосні,

Квітками заквітчуйте чола ясні.

Ридайте і смійтесь в сльозах, солов’ї,

Стрівайте воскреслі надії свої.

Минули на віки дні чорних негод -

Живе Україна! І вільний народ,

Як з попелу Фенікс ожив і злетів,

І зорями зміряв простори степів.

О Боже, без меж милосердя твоє!

І правда, о Боже, на світі ще є,

Недарма нам снилась вона уночі,

Недарма ми гибли, до неї йдучи.

*****

Пісня


Погасла, погасла пожежа кривава,

Громи одгриміли, одлились,-

Воскресла велика, єдина Держава,

Що в мріях нам снилась колись.

Слава!

Вам, Лицарі, слава, що бились орлами,



За землю, за волю, за правду свою,

Що вславлені чола квітчали тернами

І маком червоним в бою.

Слава!


Погасла пожежа, воскресла Держава,

Прокинувсь великий день,

Вам, Лицарі, лаври! Вам, велетні, слава

Навіки і з роду у род.

Слава!

(О.Олесь)



*****

Сто років як сконала Січ.

Сибір. І соловецькі келії.

І глупа облягає ніч

пекельний край і крик пекельний.

Сто років мучених надій,

і сподівань, і вір, і крові

синів, що за любов тавровані,

сто серць, як сто палахкотінь.

Та виростають з личаків,

із шароварів, з курної хати

раби зростають до синів

своєї України – матері.

Ти вже не згинеш, ти дожила,

земля, рабована віками,

і не скарають тебе душителям

сибірами і соловками.

Ти ще виболюєшся болем,

ти ще роздерта на шматки,

та вже, крута і непокірна,

ти випросталася для волі,

ти гнівом виросла. Тепер

не матимеш од нього спокою,

йому ж рости й рости, допоки

не упадуть тюремні двері.

І радісним буремним громом

спадають з неба блискавиці,

Тарасові провісні птиці –

Слова шукають над Дніпром.

(В.Стус)


Єдність

О люди, громадяни України!

Невже вам не набридла ця війна?

Війна народу єдиної Вкраїни,

Яка тривала вже давно і досі ще трива.

Нам треба все змінити це, людей з’єднати,

Щоб був на Україні тихий гай,

Щоб наша рідна мова солов’їна

Розквітла. І у душі у нас настав щоб рай.

Тоді ми зможем працювати гідно,

Робити все на благо нам усім.

І вже тоді народу буде видно,

Що Україна стежку нам дала у світ.

4 сторінка

Бліц – турнір

Учитель:

Чи знаєш ти Україну?



  • Назвати державні символи України.

  • Хто написав Гімн України?(слова, музику) ?

  • Громадянин держави – це …

  • Де записані права і обов’язки громадян ?

  • Державна мова України ?

  • Патріот – це …

  • Релігія українців?

  • Назвати найбільші релігійні свята.

  • Які обряди українців можете назвати ?

  • Які музичні інструменти українців знаєте ?

  • Які українські танці можете назвати ?

  • Назвати найвизначніших політичних та культурних діячів ХІХ ст.? ХХ ст.?


5 сторінка

Учитель:

Наступна сторінка нашого журналу – «Музична». Україна! І ніжною, і грізною і лагідною, і прекрасною постає вона в піснях. Слухаєш і не наслухаєшся цих пісень, в яких біль і туга, любов і віра, надія і відданість.

Одна, єдина Україна…

Одна калина за вікном,

Одна родина за столом,

Одна стежина, щоб додому йшла сама.

Одна любов на все життя,

Одна журба до здобуття.

І Україна, бо в нас іншої нема.

Звучать пісні про Україну (за вибором вчителя)



6 сторінка

Настав наш Незалежний день

Учитель:

Соборність українського духу – навічно в серці та помислах. Саме він, дух соборництва наших предків, відіграв свою величезну роль у відродженні нашої державності, у здобутті незалежності.

1 грудня 1991 року українці поставили вирішальну крапку, заявивши про своє бажання жити у власній державі.

У 1996 році було створено Всеукраїнський благодійний фонд «Соборність».

Метою Фонду є проведення благодійної діяльності, спрямованої на захист історичних та культурних цінностей на підтримку розвитку української освіти, культури, науки, охорони здоров’я, соціального захисту України.

Відзначення дня соборності, вшанування творців Акту Злуки це не тільки зовнішня суспільна потреба, а й наш моральний обов’язок берегти світлу пам'ять незліченних жертв, принесених українським народом на олтар незалежності, соборності, державності.

Високий принцип соборності був пронесений ще десятиліттями і завершився створенням незалежної держави , ім’я якої – Україна.

Серед тисяч мов і чужих діалектів,

Що складають основи великих проектів,

Ти одна мелодійна, ритмічна одна,

Ти кохана, надійна і трохи сумна.

В тобі пахощі поля і небесна блакить,

Покалічена доля, що жила самохідь,

Соняхи золотаві і розкішні луги,

Сінокоси в отав і Дніпра береги.

Синьоока слов’янка, фея гір і долин,

Ти подільське кохання і цариця вершин.

Твоє слово лунає у вустах шахтаря,

Тебе море кохає і простора земля.

Я люблю твої звуки, що так пахнуть зерном,

І не хочу розлуки з українським руном.

Літературний монтаж

Читають учні:


  1. Ми є діти українські, хлопці і дівчата.

Рідний край наш – Україна, красна і багата.

Рідне небо, ясне сонце, місяць, зорі срібні.

Рідний нарід: українці, всі до нас подібні.


  1. Рідна віра: Свята Трійця і Пречиста Мати.

Рідна мова: нею вчились Бога прославляти.

Присягаєм нашій рідній над усе любити,

Рідний нарід шанувати і для нього жити.


  1. Присягаєм рідну віру завжди визнавати,

По-вкраїнськи говорити, молитись, співати.

Як ріка в гору не піде, як сонце не згасне,

Так ми того не забудем, що рідне, що власне.


  1. Відродилась Україна, держава і воля.

Всього світу українцям усміхнулась доля.

Ми під сяєвом Тризуба рятували мову.



  1. Жовто-синій рідний прапор нас єднає знову,

Душу й тіло предки клали за нашу свободу,

Доведімо, що й ми гідні козацького роду.



  1. Боже великий, єдиний, нам Україну храни,

Волі і світла промінням ти її осіни.

Світлом науки і знання нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до краю ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже єдиний, нам Україну храни.



  1. Всі свої ласки, щедроти ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю, дай доброго світла.

Щастя дай, Боже, народу і многая, многая літа !

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал