Декоративного мистецтва



Скачати 109.12 Kb.
Дата конвертації01.01.2017
Розмір109.12 Kb.
УДК 37.035.6 Л.А.Корницька

канд. пед. наук, доцент

Хмельницький національний університет

ОРНАМЕНТ У СТАНОВЛЕННІ ОСОБИСТОСТІ ФАХІВЦЯ

ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА

Анотація

У статті розглядається роль орнаменту (його вивчення, дослідження, аналіз) у професійній підготовці та становленні майбутніх фахівців декоративного мистецтва. Наголошується на систематизації знань з семантики знаків-символів, що застосовуються в орнаментальному мистецтві, зокрема українському. Звертається увага на необхідність використання набутих знань з орнаменту у художньо-проектній діяльності студентів.

Ключові слова: орнамент, національна художня культура, декоративне мистецтво, знаки-символи, становлення особистості, етнодизайн

Summary

The article examines the role of ornament (his study, research, analysis) in the training of future professionals and decorative arts. The existing Ukrainian ornament style artistic presentation and meet high artistic quality criteria and reflecting ethnic design traditions people. In terms of defining a new concept of art education raises the question of identity formation, able to understand their responsibility for the preservation and enhancement of national spiritual and material values, feel they belong to the culture of its people. Systematization of knowledge is emphasized on the semantics of signs and symbols used in ornamental art, including Ukrainian. Attention is drawn to the need to use the knowledge gained from ornament in art and design activity of students.

Art Education with the cultural heritage of traditional art, especially his ornamental component is a positive process that contributes to the qualitative transformation of the creative potential of each student and is a landmark on the way to becoming a professional artist Future arts and crafts.

Key words:ornament, national artistic culture, decorative arts,signs-symbols, identity formation, ethnicdesign
Сьогодні історично знакові візерунки та орнаменти прикрашають вбрання від іменитих модельєрів та пересічних споживачів, предмети інтер'єру та меблі, гончарні вироби і посуд, поліграфію та текстиль. Завдяки стійкій традиційності орнаментальна культура несе у собі багатовіковий досвід буття народу, є невід’ємною часткою глобальногокультурного простору.

В умовах визначення нової концепції художньої освіти постає питання формування особистості, здатної розуміти свою відповідальність за збереження і примноження національних духовних і матеріальних цінностей, відчувати свою приналежність до культуривласного народу та толерантного і поважливого відношення до інших культур. Тому, що кожна є неповторною перлиною у короні світової культури усієї людської цивілізації і кожну потрібно берегти і плекати аби ця корона не втрачала своєї коштовної цінності.

Вплив етнокультурних традицій на професійне становлення особистості розкрито у працях українських науковців: Є. Антоновича, С. Борисової, В. Даниленка, І. Зязюна, Л. Оршанського,О. Отич, М. Станкевича,Н.Чупріни, Р. Шмагало, Г. Філіпчука та ін.

Орієнтація на національну культуру стає сьогодні найважливішою умовою збереження й розвитку української державності, формування особистості з позитивною етнічною само ідентифікацією [1].Невід’ємною складовою художньої культури у декоративному мистецтві українцівє орнамент.Орнамент, у свою чергу, виступає в ролі застиглого знаку-символу певної епохи або традиції [2]. В Україні, від часу становлення України як самостійної держави, відроджується практика застосування власних етномистецьких орнаментальних традицій при проектуванні сучасних виробів.

Саме під час вивчення дисципліни «Орнамент»студентам надається унікальна можливість долучитися до тієї загадкової частини художньої культури, що була закарбована нашими предками у знаках-символах і які, нажаль,ми сьогодні не завжди можемо прочитати, а сприймаємо як декоративне оздоблення певної речі. Ця дисципліна, через знайомство з орнаментом, уводитьстудентів у світ тієї чи іншої художньої культуриз її характерними особливостями і, таким чином, доносить до них ту першоджерельну інформацію, яка була набута і зберігається у закодованому вигляді у творах минувшини і вже сучасних митців.

Велика роль у збереженні і систематизації усього набутого народним генієм, зокрема у царині українського орнаменту, має відводитись фахівцям декоративно-прикладного мистецтва, чий фах дозволяє говорити про них як про хранителів і носіїв національної культури, чий потенціал повинен бути своєчасно затребуваний і раціонально використаний, бо саме вони мають віднайти загублене і скласти з отриманих частин справжній цілісний образ українського народного декоративного мистецтва, що й визначає той культурний інтерес до країни у світової спільноти.

Старанно вивчаючи та аналізуючи численні зразки орнаментальних композицій у художніх творах далекого минулого чи виробах народних майстрів, студенти набувають тих знань, які,ми сподіваємося, зможуть спонукатиїх до творчості, закладаючи при цьому особистісні професійні якості;допоможуть сформувати художній смак,потребу в самоосвіті,розширити власні професійні можливості та професійну майстерність, а у майбутній мистецькійдіяльності сприятимуть створенню та примноженню національних цінностей власними роботами та творами.

Слід зауважити, що для всіх видівдекоративно-прикладного мистецтває характернимзапозичення і взаємопроникненняорнаментальнихмотивів, щоінодіважко визначити їхпервиннуприналежність.Однак, орнаментсьогодніце не тільки і не стільки декоративна прикраса будь-якого художнього виробу чи твору,він єнеобхідною змістовною частиною у проектуванні творів декоративного мистецтва, зокрема українського, що дозволяєпередавати у відтвореному трансформованомусучасному і навіть авангардному вигляді йогонайважливішіархетипи.

Орнаментика– це особлива символікачасу і простору, що створює різноманіття художньо-культурних системрізного ступеня складності.Вона на протязі багатовікової культури людства, зокрема українців,пронизує різні сфери духовного і матеріального життя народу і є джерелом сучасного етнодизайну.Сьогодні орнамент набуває самостійної цінності, а в умовах створення різних об’єктівдизайну окремі його елементи отримують не тільки нового сучасного звучання, а й створюють своєріднеполе етнічної орнаменталістикиу полікультурному середовищі. Для неї (орнаменталістики) важливо не тільки збереження архаїчного, традиційного, а й впевнене входження у новий світ інформаційної культури[5].

Існуюча в українському орнаменті стилістика і художня подача відповідають високим критеріям художньої якості і відбиваютьетнохудожнітрадиції нашого народу. У цій якості українське традиційне орнаментальне мистецтво увійшло й у XXI століття [4].

Орнаментувібрав у себе унікальний досвіднародноїтворчості, зберігаючиу знаках та елементах традиційних узорів ідеалинаціональної культури.Докладне дослідницьке вивченняорнаментики у рамках навчального процесу сприяє художньо-творчій активності студентів, формує їхню національну самосвідомість, відтворює історичну пам'ять, допомагає адаптуватися у сучасному культурномуполіетнічному просторі. Студенти під час теоретичних та практичних занять підвищують рівень не тільки своєї художньої майстерності, а й здобувають гуманітарну, онтологічну та етно освіту, що у майбутньому дозволить їм здійснювати професійну діяльність у сфері традиційного декоративногомистецтва таетнодизайну, виконувати функції експертів, консультантів, брати участь у розробці різних програм зі збереження і розвитку традиційної української художньої культури[4 ].

Навчально-творча діяльність з вивчення, дослідження та опрацювання орнаментів, що мали місце у колись ужитковихречах, орнаментованих взірцях(розписі, вишивці, різьблені тощо) – пам’яток народного мистецтва, а нині зберігаються у фондах художніх і краєзнавчих музеїв, у приватних колекціях,обумовлює наслідування у відтворенні традиційних орнаментальних архетипів у власних проектних розробках (курсових проектах) та у технологічних прийомах їх передачі, що сприяє регулюванню процесів індивідуального становлення і розвитку майбутнього фахівця.

Слід зауважити, щоорнамент – як окремий видхудожньої творчості,не вичерпавможливостейй у подальшому своєму розвиткуі сьогодні, хоча сфери його використання в індустріальному технократичному світі були значно звужені, а це, у свою чергу, в кінці ХХ ст. спричинило глобальний інтерес людства до етнічних культур, що в силу названих причин, стали втрачати свою самобутність, художнім виразником яких і є, для кожної своє, орнаментальне мистецтво.

Мотивитрадиційногоорнаменту – це своєріднийпластхудожньоїпам'яті народу.У кожному знакові чи елементі, що складають мотиви безлічі орнаментів, відображено своєрідне художнє світосприйняття навколишнього буття певного історичного періоду певним етносом, що й сформувало засоби художньогоузагальнення–від геометричнихзнаків-символів, які берутьпочаток зглибокої давнини,домотивів,які доволі правдивовідтворюють існуючийнавколо світ і природу.

У традиційному давньоруському орнаменті поряд з прадавніми символами геометричного орнаменту зберігалися характерні для давньослов'янської язичницької міфології сюжети. Так, жіноча фігура уособлювала собою богиню землі, родючості; водоплавні птахи – водну стихію; зображення лад’ї пов'язувалося з погребальними обрядами; символом сонця було зображення фантастичного Жарптаха або коня. Давньоруські сюжети часто пов'язані з культом вогню. До найбільш архаїчних відносять зображення вогню у вигляді птахів. Так наприклад, в образі бистрокрилого птаха – орла або сокола, отримали відображення уявлення слов'ян про стрімку "окрилену" блискавку – тризуб. Образ блискавки також знайшов втілення у вигляді вогняного змія-дракона, який вважався покровителем житла і вогню.

У дохристиянській період дерево життя, тварини і птахи були улюбленими в орнаментальних композиціях декоративного мистецтва. Особливий інтерес представляли сюжети аграрно-магічних календарних обрядів, пов'язаних з основними етапами сільськогосподарських робіт.

В основі всієї давньоруської орнаментики періоду середньовіччя лежать рослинні форми, де найбільш поширеним був орнамент кучерявої лози з великими квітами, укладеними в кола, утворені їх пагонами.Мотиви для оздоблення своїх виробів народні майстри черпали насамперед з життя, навколишньої природи, з легенд і переказів.

Орнаментальне мистецтво українців ХVІ–ХVІІІ ст. ознаменувалося загальними тенденціями і смаками, що панували у ті часи в Європі – характерні для художніх стилів «ренесанс» і «бароко».Однак, при всій інтенсивності їх впливу на художню культуру українців,це не привело до копіювання чи близького повторення орнаментальних оригіналів. Від західних мистецьких стилів (Україна була частиною Європи) українські майстри приймали лише те, що відповідало їхнім смакам, а загальноєвропейські стилі набували місцевого, характерного лише для українців, колориту.Народні майстри зберегли своєрідність стилю і виробили свій власний багатий та оригінальний художній стиль – названий у мистецтвознавстві «українським бароко».

Отже, урізні періоди розвитку національноїхудожньої культуриорнамент набував щоразу нових рис,збагачувався новимимотивами,формами,композицією,колоритом тощо.

Слід сказати, що здавнаукраїнці вірилив охороннусилуорнаменту,вважали, що знаки-символи, які його складають оберігаютьвід різного роду бід іприносять щастя,благополуччя.Поступовообереговафункція орнаменту втрачалася,однак зберегласяйого декоративна якість і прикрашальна функція.

Безперечним є те, що орнаментробить річбільш ошатною, привабливою, художньо виразною, однак,лише при умові дотримання правил композиційної гармонізації.

Студенти вивчають і застосовують на практиці ці правила, а також вивчають способи утворення різних за типами і видами орнаментальні композиції. До сутнісних характеристик орнаменту відносяться архітектонічні (будова), синтаксичні (організація простору), семіотичні (логічна основа образів) властивості, семантичні (символічний зміст зображення) [3].

Слід зазначити, щобуло б неправильним, якщо у змісті навчання майбутні фахівці декоративного мистецтва не вивчали б символічного змісту мотивів та елементів традиційних орнаментів окрім їх композиційних побудов. Кожному елементу, зокрема в українському орнаменті, надавалося певне символічне чи оберегове значення, не було випадкових неосмислених зображень, у кожне з нихвкладався свій зміст, побажання, пов’язане з призначенням і функцією ужиткової речі. Орнамент – це багатоаспектний компонент стародавньої синкретичної культури, що відбиває специфіку міфоепічноі традиції[2 ].

Цікавим є те, що у давніх орнаментальних творах, зокрема в українських вишитих рушниках, були «записані» цілі тексти з побажаннями на різні події людського життя. Тому, в українській традиційній культурі великого обрядового значення набув рушник (призначення якого має доволі широкий діапазон – хрестини, сватання, заручини, весілля,сімейні, подружні, до свят тощо), в орнаментації якого, згідно призначенню наносилися ті чи інші знаки-символи.

Так само, з певним змістом використовували знаки-символи й в орнаментиціукраїнських сорочок: розрізнялися чоловічі і парубочі символи, дівочі і жіночі, на здоров’я (на одужання), на смерть (поховальні), на пошук пари (закликальні), орнаменти, в яких прочитувалося те, що дівчина просватана, а жінка є вдовою тощо.

Тож, на наше переконання, студенти мають навчитися читати ці символи в орнаментах, щоби сліпо не копіювати, а знати достеменно їх зміст і можливо відтворити загублене мистецтво вишивального письма у сучасному житті, бо ж кожний символ має свою, напрацьовану віками енергетику.

Отже, одним із завдань дисципліни «Орнамент» є систематизація знань студентів щодо традиційних знаків-символів. Студенти у процесі вивчення дисципліни, окрім цього, мають навчитися виявляти закономірності побудови орнаментальних композицій, оволодіти знаннями з історії та стилістики орнаменту, щоби надалі грамотно використовувати ці знання у власних проектних розробках та у виробах і художніх творах.

Однак, як відомо традиція – це не «консервація» минувшини. Вона живе коли розвивається набуваючи сучасного змісту, тому глибокі знання з народної української орнаментальної культури дозволять сьогоднішнім студентам, а надалі фахівцям декоративного мистецтва, продовжити спадковість традиції у нових сучасних витворах.

Підводячи підсумок вищесказаного, важливо відзначити, що мистецька освіта з урахуванням культурних надбань традиційного художнього мистецтва, зокрема його орнаментальної складової, являє собою той позитивний процес, що сприяє якісному перетворенню творчого потенціалу кожногостудента та є орієнтиром на шляху професійного становлення майбутнього художника декоративно-прикладного мистецтва.

Особливе місце у цьому належить етнохудожній освіті, покликаній розвивати у студентів індивідуальні риси художньої творчості, на високих прикладах і зразках творчості митців українського художнього мистецтва й майстрів народного декоративного мистецтва й, таким чином,формувати етнохудожнюкультуру сучасного покоління.



Перелік використаної літератури

  1. Отич О. Українське народне мистецтво як чинник етнокультурної ідентифікації особистості / Олена Отич// Становлення і розвиток етнодизайну: український та європейський досвід: матеріали І міжнар. наук.-практ. конф. 28–30жовт. 2010 р. – Полтава, 2012. – С. 38–44.

  2. Юрченко І. Досвід використання орнаменту в проектно-художній творчості та освітньому процесі / Ігор Юрченко // Становлення і розвиток етнодизайну: український та європейський досвід: матеріали І міжнар. наук.-практ. конф. 28–30жовт. 2010 р. – Полтава, 2012. – С. 179–187.

  3. Борисова С. Этнодизайнкакявлениесовременной культуры.[Електронний ресурс] /С. Борисова. – Режим доступу :info-library.com.ualibs/stattya/1256-etnodizajn…

  4. Руденченко А.А. Формування основ фахової підготовки студентів мистецьких навчальних закладів засобами етнодизайну.[Електронний ресурс] / А.А. Руденченко – Режим доступу :art-motion.com.uapdf/v2011-08-08-rudenchenko.pdf

  5. Станкевич М. Протодизайн, концепції і морфологія дизайну / Михайло Станкевич // Нариси з історії українського дизайну ХХ століття: збірник статей за ред. М. Яковлева. – К.: Фенікс, 2012. – С. 122-131.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал