Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка Зміст



Сторінка5/34
Дата конвертації26.12.2016
Розмір9.58 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34

ПІСНЯ ШІСТНАДЦЯТА

1] Як вийшли ми із вожаєм над доли,

2] Долинув раптом водоспаду гук,

3] Немов над квітами дзижчали бджоли.

 

4] Коли три тіні вибігли з-над лук



5] Від хмари тіней, що їх дощ огнисто

6] Зливав потоком ненастанних мук,

 

7] І на бігу волали голосисто:



8] «Спинися, бо твій одяг видає,

9] Що наше ти лишив порочне місто!»

 

10] О, скільки опіків в думках встає,



11] Що кожному ятрили свіжу рану!

12] Від згадки й досі боляче стає.

 

13] Учений мій послухав річ неждану



14] І враз до мене: «Трохи підождім, -

15] Сказав, - як хочеш їм віддати шану.

 

16] Були б не під вогнем ми дощовім,



17] У цих місцевостях звичайнім завше

18] Спішити б личило тобі, не їм».

 

19] Ми зупинилися, і, нас догнавши,



20] Ізнову тіні затягли свій спів,

21] Навколо нас всі троє закружлявши.

 

22] Як той борець, що тіло умастив,



23] І, для удару час обравши вдалий,

24] Вивча суперника з усіх боків, -

 

25] Так у кружінні душі обертали



26] До мене лиця, так що ноги їх

27] Із головами різний напрям мали.

 

28] І «Якщо бідність цих ґрунтів сипких



29] Примусить гордувати прохачами, -

30] Почав хтось, - як і вигляд лиць смутних,

 

31] Та все ж спинись, розкрийся перед нами,



32] Скажи відверто, хто ти і чому

33] По Пеклу в нас живими йдеш ногами?

 

34] Той, хто бреде попереду крізь тьму



35] Без одягу й не дасть він струпам ради, -

36] Значніший був, ніж бачиш по ньому.

 

37] Онук він чеснотливої Гвальдради,



38] Ім'я мав Гвідо Гверра, - і щокрок

39] Мечем і розумом всім ніс відради.

 

40] А той, що ледь ступає на пісок, -



41] Тегг'яйо Альдобранді, уславляти

42] Повинен світ це ймення до зірок,

 

43] І я, що з ними на хресті розп'ятий,



44] Був Рустікуччі Якопо; в гріхах

45] Найбільше винен шлюб мій тричі клятий».

 

46] Якби не риск згоріти в пломінцях,



47] Обняв би тіні я, - мій друг учений

48] Зрадів би, мабуть, - взяв же гору жах

 

49] Над наміром зійти в пісок палений



50] Із нашого твердого укриття

51] Під огневій клекочучий, скажений.

 

52] І я почав: «Не гордість - співчуття



53] До вас у цій вогненній хуртовині

54] Та ще скорботу міг почути я,

 

55] Коли мій пан, уздрівши вас в пустині,



56] Сказав слова, з яких я осягнув,

57] Що юрми йдуть таких, які ви нині.

 

58] Я з вашої землі; іще малим я був,



59] А поважані ймення ваші в душу

60] З пошаною й любов'ю я замкнув.

 

61] Лишу я тут пекельну жовч і рушу



62] По яблуко солодке, молоде

63] Од вожая: у глиб зійти ще мушу».

 

64] «Хай тіло довго ще твоє веде



65] Душа, - відмовив опіками вкритий, -

66] Хай світла слава перед тебе йде!

 

67] Але, скажи, чи дозволенно жити



68] Ще в нашім місті лицарства взірцям.

69] Чи мусять, вигнані, комусь служити?

 

70] Гульєльм Борсьєре, що ступає там,



71] Повідав дещо, бо звідтіль недавно,

72] Й не раді ми були земним вістям».

 

73] «Нові людці, збагачені безславно,



74] В пиху та розкіш у тобі вдались,

75] Флоренціє, й скорбиш ти безугавно!» -

 

76] Так я гукнув, чоло піднявши ввись,



77] І три душі перезирнулись пильно,

78] Мов ті, які на істині зійшлись.

 

79] «Коли ти можеш легко так і сильно, -



80] Відмовили вони, - розповідать,

81] Щасливий ти, що промовляєш вільно.

 

82] Як з місць жаху, де нам віки страждать,



83] Піднімешся на зоряні дороги

84] І зможеш «Я там був» усім сказать,

 

85] Скажи, щоб знали нас хати й чертоги».



86] Вони побігли втрьох, за тінню тінь,

87] І крилами здались мені їх ноги.

 

88] Скоріш, ніж вимовляється «амінь»,



89] Ті душі щезли в огнянім покрові.

90] Мій вчитель рушив знов у далечінь.

 

91] Я йшов за ним, коли почув раптові



92] Десь близько клекотання й шум струмин,

93] Що Перешкодою були розмові.

 

94] Мов річка та, що має шлях один



95] Від Монте-Везо в напрямі до сходу

96] По лівому нагір'ю Апеннін

 

97] (Звуть Аквакета ту в верхів'ях воду),



98] А далі по хребту між скелі мчить,

99] Втрача в Форлі ім'я, та не природу,

 

100] Й під мурами монастиря шумить



101] В Сан-Бенедетто, спуск там до долини,

102] Де тисяча б могла принаймні жить.

 

103] Так вийшли ми з вождем до верховини,



104] Де грім такий над вирами гримить,

105] Що ледь я не оглух від громовини.

 

106] Вірьовкою свій стан я встиг обвить



107] Від леопарда, хитрого звірюки,

108] Мав боронитись і його скрутить.

 

109] Вірьовку з себе зняв я без принуки,



110] Коли вожай зробити це звелів,

111] її змотавши, дав йому у руки.

 

112] Він взяв її, на правий бік ступив



113] Й один кінець в провалля кинув темне

114] Якмога далі від його країв.

 

115] «А що, як звідти раптом щось таємне, -



116] Сказав я нишком, - може стрибонуть?

117] Не певний вчитель, мабуть, недаремне».

 

118] Яким обачним слід при тому буть,



119] Чий зір не з вчинків лиш покров зриває,

120] Але й з думок, які до них ведуть!

 

121] Сказав мені він: «Те вже випливає,



122] Чого я жду й про що думки твої

123] І що твій погляд в пітьмі розрізняє».

 

124] На істину, подібну до брехні,



125] З зав'язаними дивляться ротами,

126] Звичайно, щоб не бути у вині,

 

127] А я мовчать не в силі, і рядками



128] Комедії цієї під кінець

129] Я, читачі, клянуся перед вами,

 

130] Що бачив сам, як з пітьми, мов плавець,



131] Щось підіймалось нелюдського штибу,

132] Страшне й для найхоробріших сердець,

 

133] Мов той вертав, хто, розігнавши рибу.



134] Й до каменистого дістався дна,

135] Звільнивши якір із морського глибу,

 

136] Працюючи ногами, вирина.



 

 

ПІСНЯ СІМНАДЦЯТА

1] «Цей гострохвостий звір, що з нами поряд,

2] Руйнує мур в фортеці кам'яній,

3] По цілім світі йде від нього сморід!» -

 

4] Таке промовив вождь учений мій



5] І знак подав, що ждать потвору буде

6] На стежці забрукованій твердій.

 

7] І це гидотне втілення облуди



8] Лице наблизило кінець кінцем,

9] Не витягши хвоста, сховавши груди.

 

10] Було його лице людським лицем:



11] М'який блаженний усміх, щоки чисті, -

12] А тулуб вився, як в змії, кільцем,

 

13] Дві лапи волохаті й пазуристі;



14] Обидва ж боки, спина з животом

15] Від смужок та кружечків - геть плямисті,

 

16] Куди там туркові з шовків жмутком,



17] Не витчуть килимів таких татари,

18] Арахна знов програла б з полотном.

 

19] Як пристають до берега байдари -



20] Півсудна у воді, пів - на землі,

21] Як там, де у неситих німців свари,

 

22] Бобер, присівши, ладить пастки злі, -



23] Так лютий звір з іменням Геріона

24] З'явився враз на кам'яному тлі,

 

25] А хвіст був - мов розчахнута колона,



26] Й стояли сторч отруйні два кінці,

27] Неначебто жало у скорпіона.

 

28] Сказав вожай мій: «Маєм, як ловці,



29] Від нашої дороги відхилитись

30] До чудиська, що сіло на луці».

 

31] Поквапились праворуч ми спуститись



32] І кроків з десять стежкою пройшли,

33] Стараючись піском не обпалитись.

 

34] Коли до звіра близько вже були,



35] Побачив тіні я, що в спогляданні

36] Сиділи коло прірви серед мли.

 

37] Тоді учитель: «Кладучи в вивчанні



38] Край дослідам» ти подолай свій страх, -

39] Сказав, - і розберись у їх стражданні.

 

40] Веди розмову там в скупих словах,



41] А я домовлюсь, як би над цим долом

42] Нас переніс він на своїх плечах».

 

43] Так вирушив палючим сьомим колом



44] Я сам-один, без друга, боязкий,

45] Поміж народом, мученим і голим.

 

46] У них в очах світився біль різкий,



47] Чи тут, чи там, віддавшись небезпеці,

48] То пломінь відсували, то піски.

 

49] Так само роблять пси в нестерпній спеці



50] Ротами й лапами, коли кусать

51] Почнуть їх блохи, мухи а чи ґедзі.

 

52] Я в лиця намірявся заглядать,



53] Та лютий пломінь падав без упину,

54] І я не міг нікого упізнать.

 

55] І кожен з них на шиї мав торбину



56] На колір певну й певний знак на ній,

57] Які були за втіху всім єдину.

 

58] І в одного на довгім гамані



59] Я вздрів лазур небесного ефіру,

60] Що лева мала обриси ясні.

 

61] А інший, що являв покуту щиру,



62] На капшуку, червоному, як кров,

63] Мав гусака, білішого від сиру.

 

64] І той, якому вишив білий шов



65] Знак на калитці з синьою свинею,

66] Спитав мене: «А ти чого прийшов?

 

67] Живий, то б і живою йшов землею,



68] Тут сяде Вітальяно, мій сусід,

69] Персоною гріховною своєю.

 

70] Це - флорентійці, з Падуї ж мій рід.



71] Мені рвуть вуха, а собі утроби,

72] Волаючи: «Сюди б вельможу слід,

 

73] Що на торбині змалював три дзьоби!»



74] Скривив тут рота й висунув язик,

75] Неначе бик, не тямлячись від злоби.

 

76] І я, щоб не розгнівавсь провідник,



77] Мій рятувальник серед звірів хижих,

78] Від тих мордованих скоріше зник.

 

79] Знайшов я вожая уже на крижах



80] Тварюки, що смирила дику лють.

81] І він мені: «Сил наберися свіжих,

 

82] Бо тут по сходах тільки так ідуть.



83] Сідай ти спереду, а я позаду,

84] Щоб гострий хвіст не міг тебе торкнуть».

 

85] Мов той, що над собою тратить владу



86] В припадку лихоманки при грозі,

87] У всякім затінку вбачає ваду, -

 

88] Таким я став од слів цих, та в сльозі



89] Дав страм мені позбутися відчаю,

90] Як добрий пан несмілому слузі,

 

91] Я виліз звірю на плече по краю



92] Й хотів сказать, та вимовить не зміг,

93] Лише два слова: «Обійми, благаю!»

 

94] А той, хто вмів у злигоднях доріг



95] Мене втішать, як я лиш сів, негайно

96] Мене вхопивши, вдержатись поміг,

 

97] І мовив: «Геріоне, вирушай-но,



98] Але обачно й повагом лети,

99] Нова-бо ноша важить незвичайно».

 

100] Мов човен, що готується пливти,



101] Назад-назад він подавався звідти,

102] Коли ж відчув, що вільно можна йти,

 

103] Відразу повернув свій хвіст розвитий



104] І, випроставши, мов вугор, кістяк,

105] Став, лапами махаючи, летіти.

 

106] Ніколи в світі не лякались так



107] Ні Фаетон, що віжки Божі кинув,

108] Лишивши в небі полум'яний знак,

 

109] Ані Ікар злощасний, що загинув,



110] Наважившись добратися до зір,

111] Хоч батько і гукав: «Куди полинув?!» -

 

112] Як я, коли побачив скрізь мій зір



113] Лиш порожнечу і помітив з лиха,

114] Що обмежовує її лиш звір.

 

115] А він спускався вниз так стиха-стиха,



116] І рух, і напрям зміг я зрозуміть,

117] Бо чув, як сильно вітер знизу диха.

 

118] Тепер дізнавсь, що справа гримотить



119] Ген водоспад і сіє водним пилом;

120] Не встиг я трохи голову схилить,

 

121] Як, переляканий новим страшилом,



122] Побачив попереду блиск огнів.

123] І, тремтячи, зіщулився всім тілом.

 

124] І вздрів я те, чого раніш не зрів:



125] Як ми кружляєм крізь великі болі,

126] Що насувалися з усіх боків.

 

127] Мов сокіл, що летить уже поволі,



128] Утомлений, не бачачи пташок,

129] Під зойк сокільника: «Немає долі!» -

 

130] Із піднебесних поверта стежок,



131] Де він даремно сто разів крутився,

132] Й сіда, від всіх подалі, на лужок, -

 

133] Так Геріон до прірви дна спустився,



134] Під самий-самий бескид сторчовий,

135] І, ледь від наших він осіб звільнився,

 

136] Зник, як стріла зникає з тятиви.



 

 

ПІСНЯ ВІСІМНАДЦЯТА

1] Є в Пеклі місце, зване Лихосхови,

2] Залізних тонів муром кам'яним

3] Оточене; таке ж воно й з основи.

 

4] А посередині, у долі тім,



5] Глибока та широка є криниця, -

6] Про неї я пізніше розповім.

 

7] У тому поясі, який тісниться



8] Поміж криницею й підніжжям скель,

9] Аж десять більших виїмів гніздиться.

 

10] Як силами навколишніх земель



11] Круг міста риють більші й більші ями

12] На оборону мурів та осель, -

 

13] Вид у ровів і тут такий же самий,



14] Як і по наших замках та містах:

15] Висять мости для ходу над ровами.

 

16] Так і по схилах тут, і по ровах



17] Із гострих скель проходи утворились,

18] Що до криниці свій проклали шлях.

 

19] Ми й стали тут, як скинуті лишились



20] Зі спини Геріона, і пішов

21] Поет наліво звідти, де спинились.

 

22] Йдучи, я вправо зрів новий захов,



23] Нових мучителів, нові страждання,

24] Які наповнювали перший схов.

 

25] Там чулось голих грішників ридання;



26] Багато з них назустріч нам ішло,

27] А інші - швидше нашого ступання.

 

28] Так римляни роздвоїли жерло



29] Моста на час святого ювілею,

30] Щоб тісняви між піших не було,

 

31] Й прочани струминою однією



32] До замку й до Петра туди текли

33] І другою вертали течією.

 

34] І тут, і там - я з хмурої скали



35] Спостерігав, як не один рогатий

36] Шмагав нещадно ззаду тих, що йшли.

 

37] Ах, перший же удар мастив так п'яти



38] Нещасним, що не важились вони

39] Ні другого, ні третього чекати.

 

40] Із тіней хтось наблизивсь до стіни,



41] І тут же я почав у думці ритись:

42] «Чи не здибавсь мені вже цей сумний».

 

43] Я зупинивсь, щоб краще роздивитись,



44] І мій вожай ласкавий дуже був,

45] Мені дозволив трохи відступитись,

 

46] Батожений цей голову нагнув,



47] Ховаючись, та прогадав, похмурий,

48] Бо я сказав: «І що ти цим здобув?

 

49] Ні, не змінив своєї ти натури,



50] Венедіко Каччанеміко; гріх

51] Який привів тебе на ці тортури?»

 

52] І тінь мені: «У підземеллях цих



53] Ти нагадав мені старі оселі

54] Й людей, моєму серцю дорогих.

 

55] Я той, хто раду дав Гізолабеллі



56] Повірить в те, що обіцяв маркіз.

57] То все брехня про зганьблені постелі.

 

58] З болонців не один я впав униз, -



59] Тут стільки наших загнано в закути,

60] Що чуєм ми силенну силу слів,

 

61] Які й од Савенни до Рено чути.



62] Якби цьому взнать докази схотів,

63] То скупість серця прагни не забути».

 

64] І чорт його тут батогом огрів,



65] Гукнувши: «Годі, бандуре огидний,

66] Вперед! На продаж тут немає дів!»

 

67] Я озирнувсь, де був учитель гідний,



68] І ми невдовзі з ним дійшли туди,

69] Де висувавсь уступ гребеневидний.

 

70] Ми легко піднялися до гряди



71] І рушили по ній у праву руку,

72] Лишаючи цю яму назавжди.

 

73] Коли звелись на мостову ми злуку,



74] Над шляхом, що був страдникам сумним,

75] Вожай сказав: «Постій і глянь на муку,

 

76] Яка тяжить над грішним людом цим,



77] Ти ще не бачив, що це тут за люди,

78] Бо йшов із ними в напрямі однім».

 

79] Під арку глянувши між скельні груди,



80] Відразу я помітив одного,

81] Що наче зневажав тягар осуди.

 

82] І вождь сказав без розпиту мого:



83] «Іде великий приклад страстотерпцям:

84] Ані сльози в очах сухих його.

 

85] Мов рицар виступає перед герцем!



86] Це той Ясон, що золоте руно

87] Узяв у колхів розумом і серцем.

 

88] Він перш до Лемносу привів судно -



89] А там порізали всі гнівноокі

90] Жінки чоловіків не так давно.

 

91] Пустивши в хід дари й слова високі,



92] Він звів там Ізіфілу чарівну,

93] Якою сестри зведені жорстокі,

 

94] Й лишив її вагітну й самітну.



95] Тож мука ця за гріх той знаменитий,

96] Ще й помста за Медею навісну.

 

97] Із ним ідуть всі інші дурисвіти.



98] Та досить роздивлятись перший діл

99] І тих, кого припало тут зустріти».

 

100] Туди ми вийшли вже, де другий схил



101] Перетинався стежкою вузькою,

102] Де на мосту лежав прадавній пил.

 

103] Тут чулись дужі пирхи над юрбою,



104] Що повнила собою другий рів

105] Й себе вдаряла власною рукою.

 

106] На вінцях же смердючий глей осів



107] Од випарів, що знизу йшли, зісподу,

108] І для очей нестерпні, й для носів!

 

109] Тут дно було тьмянисте, як в негоду,



110] Й, щоб яму всю належно озирнуть,

111] Мостом зійти ми мали по проходу.

 

112] Тих місць ми досягли, куди, мабуть,



113] Гній звезенб з усіх відхідків світу,

114] І грішники в тім смороді гниють.

 

115] І тінь побачив я суціль облиту,



116] Немов хто гряззю голову обдав,

117] Й не знать, чи має маківку він бриту.

 

118] Гукнув мені він: «Може, ти гадав



119] Побачити в мені найбільш брудного?»

120] І я йому: «Як вірно я вгадав,

 

121] Тебе колись я бачив, та сухого



122] Алесьйо ж бо Інтермінеллі ти,

123] Тож і дивлюсь: караєшся ти строго».

 

124] Й себе він по макітрі ну товкти:



125] «В усьому винні ті слова лестиві,

126] Що мій язик не втомлювавсь плести».

 

127] Сказав вожай мій: «Очі неслізливі



128] Вниз опусти й знайди в юрмі тісній,

129] Яка так терпить кари справедливі,

 

130] Бридку задрипу в сморіднім багні,



131] Що дряпає собі лице руками

132] І то підскоче, то впаде у гній.

 

133] Таїс-блудниця то з її речами.



134] Як мовив гість: «Чи я годжусь тобі?»

135] Вона: «Ти чудо між чоловіками!»

 

136] Та досить бачили ми в цій юрбі.



 

 

ПІСНЯ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТА

1] О волхве Сімоне, о жадні учні,

2] Господнє сотворіння пресвяте,

3] З добром заручене, ви, зла підручні.

 

4] За злото й срібло всім продаєте.



5] Вже треба, щоб про вас сурма дзвеніла,

6] Ви ж в третім схові кару несете.

 

7] Під нами далі вже була могила,



8] Коли ми вийшли на крутий місток,

9] І яма нам своє нутро явила.

 

10] О вишня мудросте, значний твій крок



11] У небі, на землі, у Пеклі злому!

12] В твоїм-бо правосудді всім урок!

 

13] На стінах бачив я й на дні вузькому



14] Багровий камінь, круглий, весь в дірках,

15] Які були однакові в усьому.

 

16] Не ширшими здались в моїх очах



17] За ті хрестильні в любім Сан-Джованні,

18] Де кум держить малятко на руках.

 

19] Колись таку плиту при рятуванні



20] Втопаючого я розбив одну,

21] І ось - печатка на моїм зізнанні.

 

22] У вусті ходу в товщу кам'яну



23] У кожнім ноги грішника стриміли,

24] А тіло все суціль зайшло в стіну.

 

25] І кісточки яскраво пломеніли.



26] Так сильно корчилися пари ніг,

27] Що й вірьовки втримать не мали б сили.

 

28] Як не спалахує все жирне вмиг,



29] А полум'я лиш на поверхні дише,

30] Так тут вогонь од п'яток далі біг.

 

31] «Скажи, учителю, хто це сильніше



32] За інших корчиться від лютих мук, -

33] Спитав я, - й полум'я там червоніше?»

 

34] І він: «Як хочеш, не спускавши з рук,



35] Я пронесу тебе крутим цим схилом,

36] І сам почуєш його мови звук».

 

37] І я: «Тобі благе й мені є милим.



38] Ти знаєш те, що хочу я сказать.

39] Ти пан, і я твоїм корюся силам».

 

40] Тоді ми вийшли на четверту гать



41] І повернули вліво, вниз до ями,

42] Де зяють діри й полум'ям горять.

 

43] І добрий вчитель стис мене руками



44] І відпустив, як стали - не раніш -

45] Ми там, де грішник той сукав ногами.

 

46] «Хто б ти не був, що вниз чолом стирчиш, -



47] Почав я, - наче кіл, що хтось вбиває,

48] Печальний душе, скорб свою утіш».

 

49] Схиливсь я, мов чернець, що сповідає



50] Убивцю, той же, вчувши смерті гніт,

51] її за всяку ціну віддаляє.

 

52] А він гукнув: «Невже покинув світ,



53] Невже покинув світ той Боніфацій?

54] Чи список наш збрехав на кілька літ?

 

55] Ти, може, утомився від труднацій



56] З багатствами, що викрав ради них

57] Красуню й нею торг ведеш в палаці?»

 

58] Я наче той був, чий язик затих,



59] До нього бо звернулись незвичайно,

60] Він розгубився й був ні в сих ні в тих.

 

61] Віргілій мовив: «Ти відповідай-но:



62] Та я не той, не той, кого ти ждав!»

63] І раду цю я виконав негайно.

 

64] Тоді цей дух ногами замахав,



65] А там почав так жалісно зітхати

66] Й казать: «Навіщо ж ти мене чіпав?

 

67] Коли ти так хотів про мене взнати,



68] Що не злякали прірви кам'яні,

69] То знай, що я вдягав розкішні шати,

 

70] Що ведмедиха - мати є мені,



71] Що сам я піклувавсь про ведмежаток,

72] Копив добро - тепер я в гамані.

 

73] Під головою в мене тут - з десяток



74] Таких, хто симонією грішив,

75] Кому каміння не пече вже п'яток.

 

76] Давно б поверхню цю я залишив,



77] Коли б з'явився той, кого з тобою

78] Я сплутав, як уперш заговорив.

 

79] Та довше я стою сторч головою,



80] Пожежу чуючи в ногах лиху,

81] Аніж йому призначено судьбою.

 

82] Бо після нього весь в гидкім гріху



83] Від заходу йде пастир без закону, -

84] Той всіх обгонить на своїм шляху.

 

85] Новітньому подібний Іасону,



86] Описаному в Маккавеїв, він

87] Французького підтримку знайде трону».

 

88] Не знаю, може, злий був мій учин,



89] Слова ж на відповідь були готові:

90] «Якого скарбу ждав, скажи, взамін

 

91] Господь наш, як святому дав Петрові



92] Свої ключі? Наказ він мовив свій:

93] «Іди за мною!» - та й по цьому слові.

 

94] Петру та іншим не платив Матвій



95] Ні злотом, ні сріблом, як обережно

96] Посів він місце по душі кривій.

 

97] Тож стій отут, бо скараний належно



98] З чужим добром грабованим стирчи,

99] Як з ним на Карла бадьоривсь безмежно.

 

100] Якби не так я шанував ключі,



101] Поважані для всіх людей путящих,

102] Гаптовані у тебе на парчі,

 

103] То я б удавсь до виразів ще тяжчих,



104] Бо кривдить землю всю ваш хижий хист,

105] Підносить гірших, в грязь ввергає кращих.

 

106] Вас, пастирі, вже знав євангеліст



107] В тій, що на водах возсіда, байдужа,

108] Лиш блудствує з царями з різних міст.

 

109] А в ній, семиголовій, сила дужа



110] На десять рогів сяяла свята

111] Аж поки шлюбного любила мужа.

 

112] Тепер в вас віра срібна й золота;



113] Відміна та в вас од ідоловіра,

114] Що в нього Бог один, а в вас - до ста...

 

115] О Константине, тож не купіль щира,



116] А дар твій папі зло вчинив тяжке,

117] Що до багатства в них пропала міра».

 

118] І поки я співав йому таке,



119] Від сорому чи люті в хриплім реві,

120] Ногами виробляв він щось бридке.

 

121] Гадаю, що сподобавсь вожаєві,



122] Бо слухав він моїх уважно слів:

123] Були вони правдиві і життєві.

 

124] І тут руками він мене обвив,



125] До серця пригорнув, поніс угору

126] По тій дорозі, що й сюди привів.

 

127] Проніс мене крізь путь круту, сувору



128] Аж на високий арковий карниз,

129] Де вид у п'ятий схов одкрився зору.

 

130] І там мене, де спуск ішов униз,



131] Він бережно поставив на скелину,

132] Що неприступною була й для кіз,

 

133] Звідкіль побачив я нову долину.



 

 



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал