Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка Зміст



Сторінка33/34
Дата конвертації26.12.2016
Розмір9.58 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34

115-117. Альбертове діяння Альберт, Альбрехт І, син Рудольфа Габсбурзького, імператор (з 1298 до 1308 p.), який у 1304 р. розорив Чехію (празькі землі).

120. Той, хто на ловах знайде смерть собі - французький король Філіпп IV (з 1285 до 1314 p.), який весь час провадив завзяту боротьбу проти Священної Римської імперії, за що Данте люто ненавидів і всіляко ганьбив його; розладнав народне господарство випуском низькопробної монети; загинув од нещасливого випадку на полюванні.

122. Шотландець (Роберт Брюс, з 1306 до 1329 р.) і англієць (Еду-ард І, з 1272 до 1307 p., або Едуард II, з 1307 до 1327 р.) - весь час воювали один з одним.

125. Іспанець - Фердінанд IV Кастильський (з 1295 до 1312 p.), богемець - Венцеслав IV Чеський (з 1278 до 1305 p.).

127-129. Кульга - Карл II Анжуйський, прозваний Кульгою, дістав у спадок від батька титул короля єрусалимського. Тут поет обіцяє, що його чесноти будуть оцінені в одиницю, а вади - у тисячу (в оригіналі ці числа позначені римськими літерами - / та М).

131. Із острова вулкана й спеки зразу - сицилійський король Феде-ріго II (з 1296 до 1337 p.; пор. далі Р. XX, 63).

132. Анхіз - батько Енеїв (див. прим. Р. XV, 25-27), помер, за Віргілієм, у Сицилії, по дорозі з Трої до Італії (Ен. III, 707-714).

136. Дядько короля Федеріго II - балеарський король Яків (з 1262 до 1311 p.); брат - арагонський король Яків II (з 1291 до 1327 p.).

139. Португалець - Дініш І Орач (з 1279 до 1325 p.); норвежець - Гакон V Довгоногий (з 1299 до 1319 p.).

140. Далмат - володар князівства Рашки (Рашії), до якого входили, за даними західних учених, Далмація, Кроація, Боснія і Західна Сербія, Стефан Урош II Мілутін (з 1282 до 1321 p.); карбував низькопробну монету, схожу з венеціанською.

142-143. Пощастить Угорщині... - коли вона відшкодує лихо, завдане їй попередніми королями.

143-144. Й пощастить Наваррі... - якщо відгородиться своїми горами від Франції, яка загрожує її поглинути.

145-148. Засторогою Наваррі може стати доля Нікозіїі Фамагости, головних міст на острові Кіпрі, де панує король, француз за походженням, Генріх II Лузініан, з левом (звіром) у гербі; він найбільше спілкується з французьким королем Філіппом IV.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТА

Шосте, Юпітерове небо. Спів праведників. Закохані в

справедливості владарі складові частини образу орла. Віра і

спасіння. Призначення долі наперед

4-6. То зразу ж безліччю зірок ясних... - Вважалось у ті часи, що зірки беруть світло від сонця (пор. далі. Р. XXIII, 28-30).

8. Знак світу і його вождів... - імперський орел.

31. Той орган мій, що бачить... - тобто око. У геральдичного орла видно лише одне око, бо його голова зображується в профіль.

38-39. Святого Духа оспівав колись... - мова йде про біблійного царя Давида, легендарного автора збірки псалмів.

45-48. Журбу за сином у вдови незмивну - римський імператор Траян, що, за переказами, відклав воєнний похід задля розсліду скарги старої вдови.

49-51. А другий... - за біблійною легендою, цар Єзекія.

55-57. А дальший... - імператор Константан, який переніс до Візантії (мене й закони в грецькій вклав обнові) свою столицю, закони і імператорського орла, причому поступився, як були твердо переконані в середні віки, Італією і Заходом папі Сільвестрові 1 (пастухові), керуючись добрим наміром, що, проте, призвів до зла (дав гіркі плоди) (так званий «Константанів дар», що грунтувався на фальшивому документі, складеному в римській курії, мабуть, у VIII ст., підробку якого довів у середині XV ст. італійський учений Лоренцо Валла).

62. Гульєльмо - Гульєльмо II Добрий, король Сицилії та Пульї (з 1166 до 1189 р.).

63. Бо смерть прийшла не Карлу й Федеріку. - Володіння Гульєльмо II журяться, що дісталися поганим королям: Пулья (Південна Італія) - Карлові II Анжуйському, а Сицилія - Федеріго II (див. вище, прим. Р. XIX, 127-131).

68. Ріфей-троянець - згадуваний в «Енеїді» Віргілія герой, забитий при взятті Трої («з-поміж тевкрів найсправедливіший», Ен. II, 425-426; див. далі 118-129, і прим.).

100-101. Перша й п'ята... душі... - душі Траяна й Ріфея, двох нехристиян.

104. Каліцтво ніг... - розп'яття Христа.

106-117. Ця, з Пекла... - душа Траяна (див. вище, 45-48 і прим.). Щоб здобути спасіння, вона, в результаті палкого заступництва за неї перед Богом папи Григорія Великого, знову повернулась у людське тіло й вже в другому житті прийняла християнство.

118-126. Таж... - тобто душа Ріфея (див. рядок 68 і прим.). Версію про те, що буцімто він вірив у майбутнє пришестя Христа, вигадав, мабуть, сам Данте.

127-129. Хрестилась в трьох жінок... - Зміст: Ріфей жив понад десять віків до християнства, але хрещення для нього замінили віра, надія та любов, які йдуть при правому колесі містичної колісниці, що її Данте бачив у Земному Раї на верху гори Чистилища.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ПЕРША

Сьоме, Сатурнове небо. Піднесення. Духи споглядальників. -

Небесні сходи. П'єр Дам яно. - Ще про призначення долі. -

Пишнота прелатів

6. Семела - дочка фіванського царя Кадма, яку покохав Юпітер, але вона через надмірну свою цікавість загинула від його вигляду.

9. Поки долаєм в цих чертогах сходи - тобто підносимося з неба на небо.

14. Що Лев... у березні - квітні 1300 р. Сатурн був у сузір'ї Лева.

25. В цьому кристалі... - всередині Сатурна, що, за середньовічними уявленнями, обертається навколо Землі.

26. Іменем вождя... - Сатурна, сина Урана і Геї, Юпітерового батька, бога вседержителя, за панування якого-на землі був золотий вік.

43. І той... - його ім'я ми почуємо лише з рядка 121 цієї пісні (див. прим. 105).

46. А та... - Беатріче.

53. Я - з тою... - з Беатріче.

61-63. У тебе вуші смертні... - і вони не знесли б нашого співу, як очі не знесли 6 усміху Беатріче.

100. Там - на землі.

105. Хто ти був? - Це П'єр Дам'яно (1007-1072), уродженець Ра-венни, де жив останні роки життя Данте, пишучи свій «Рай»; змалку він був пастухом; учився в Равенні, Фаенці і Пармі. Близько 1037 р. став ченцем у монастирі Санта Кроче ді Фонте Авеллана і незабаром - його абатом; у 1057 р. - кардинал-єпископ в Остії, але через два роки повернувся до свого монастиря. Під кінець життя він із смиренності прибрав собі ім'я Петра Грішника. Автор багатьох богословських творів.

109-111. Катрія - височина в центральній частині Апеннін (південно-західний кінець Фельтеронського пасма). На її схилі стоїть монастир Санта Кроче ді Фонте Авеллана.

122-123. Петром же Грішником... - Під цим ім'ям П'єр Дам'яно, за переказами, деякий час жив біля Адріатичного моря в монастирі Санта-Марія, недалеко від Равенни (прийшов під дах приморського пречистен-ського дому).

125. Почесну шапку... - кардинальську. (Насправді ж червоний капелюх відзнакою кардинальського сану став лише в середині XIII ст.).

127-128. Кіфа (давньоєврейською мовою - камінь) - апостол Петро; сосуд великий Святого Духа - апостол Павел.

141. В нас - на Землі.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДРУГА



Сьоме, Сатурнове небо. Бенедикт. Занепаді монастирі. Піднесення на восьме, Зірне небо. Сузір 'я Близнят. Погляд на

Землю

14. Люта мста - мста Божа. На який саме факт з бурхливої історії папства тих часів натякає Данте? На брутальне знущання французької вояччини з папи Боніфація VIII у вересні 1303 p.? Чи на «авіньйонський полон пап», який почався в 1309 p.? Чи, може, на щось інше? Гадають, що йдеться про подію, ще ближчу за часом до моменту написання даного місця в поемі, - про загибель Климента V, що сталася 20 квітня 1314 p.; за переказами, зафіксованими в тогочасних хроніках, папа помер начебто з нервового потрясіння від розповіді викликаного з того світу з допомогою якогось «майстра некромантії» духа придворного капелана про те, що він бачив у пеклі вогняне ліжко, приготоване буцімто для папи за його користолюбність і хабарництво. Цей випадок зараз же набрав дуже широкого розголосу в тодішньому католицькому світі, і не дивно, коли Данте, такий же легковірний, як уся сучасна йому Європа, згадав цю пригоду, особливо, як зважити на те, що йшлося про одного з найненависніших йому ворогів.

31. І з неї я почув... - промовляє Бенедикт (480-543), засновник ордену бенедиктинців.

37. На тій горі, що висить над Кассіно... - на горі Монте-Кассіно, у Південній Італії; на її схилі лежить місто Кассіно. Колись тамтешні жителі поклонялись Аполлонові, храм якого був на горі.

49. Ромуальдо дельї Онесті (пом. 1027), родом з Равенни, - засновник чернечого ордену камальдолітів; Макарій - або Александрійський, відлюдник, що помер у 404 p., або Великий (пом. 199), або, нарешті, третій Макарій, легендарний романський відлюдник, якого відвідували потойбічні прочани.

51. Що нас... замкнув келарій. - Келарій - чернець, який відав господарством у монастирі.

56. Як світло сонця розу розкрива... - перша згадка про небесну розу, докладніша мова про яку буде далі, - див. Р. XXX - XXXIII.

62. В останнім небі... - у десятому небі, Палаючому.

70-72. їх бачив Яків-праотець... - посилання на біблійну легенду про сходи, що приснились Якову.

74. Мій устав... - монастирський статут.

82. Над чим в нас церква жадібно дрижить... - тобто над коштовними скарбами, земними благами.

83. Не для рідні та й гірших... - тобто не для родичів духовних осіб і всяких їхніх приятелів.

94-95. Йордан роздавсь... розступилось море... - Теперішній розпусті протиставляються біблійні чудеса.

111. На знаку за Тельцем... - на наступному зодіакальному сузір'ї Близнят, де опинився Данте, злетівши у восьме, Зірне небо.

112-114. О славні зорі... - сузір'я Близнят. Народжені під його знаком, за тлумаченням тогочасних астрологів, вважалися схильними до «письма, науки й знання».

116-117. Отець усього смертного буття - тобто Сонце. На думку середньовічних астрономів, сонце буває в сузір'ї Близнят з 21 травня до 20 червня. Боккаччо (у примітці до першого рядка «Пекла») наводить слова якогось равеннського старожила, Дантового друга, якому поет незадовго до смерті (тобто до 13 вересня 1321 р.) сказав, що в травні йому сповнилося 56 років. Звідси випливає, що Данте народився в останню декаду травня 1265 р.

134. Кулю цю... - Землю.

139. Там бачив я твою дочку, Латоно... - див. Р. X, 69.

140. Без тінявих тих плям... - без плям на Місяці (див. Р. II, 49- 148). Тепер Данте бачить зворотний бік Місяця.

142. Гіперіон - син Урана і Геї, батько Геліоса (Сонця).

144. Майя - мати Меркурія; Діана - мати Венери. Поет бачив і навкруг, і поруч (з Сонцем) дану їх дітям путь.

145-146. Юпітер став... - Юпітер з його помірним світлом обертається між пекучим сином (Марсом) і холодним батьком (Сатурном).

148. Сім верстали путь... - 3 восьмого неба поет бачить усі сім планет, кожну із своїм небом.

152-153. Нікчемну крапку. - Землю, яку Данте бачить усю, перебуваючи над меридіаном Єрусалима, що лежить, згідно з географічними знаннями поета, посередині населеної суші.

154. На прекрасний зір - на очі Беатріче.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЯ



Восьме, Зірне небо. Тріумф Христа. Коронування Марії 12. Йшло повільніш сонце... - Наближаючись до полудня, сонце сповільнює рух.

25-27. Трівія - Діана, богиня Місяця, охоронниця перехресть.

26. Вічним німфам... - супутницям Трівії-Діани, зіркам.

28. Сонце над зірками... - тут Сонце символізує Христа.

ЗО. Як наше сонце - факелам з срібла - тобто як наше сонце освітлює сяєвом небесні зірки (пор. вище. Р. XX, 1-6).

57. Полімнії (Полігімнії)... - музи ліричної поезії; сестер... - інших муз.

67-69. Біда у хвилях човнику малому... - пор. вище, Р. II, 1-15. 71-72. Не помітив чарівного саду... - всіх душ восьмого неба.

73. Роза - Діва Марія.

74. Лілеї - апостоли.

88. Красива квітка... - Діва Марія.

91. Пара моїх світел... - моїх очей.

92-93. Радісність зорі... - Діви Марії.

95. Вінцевий пломінь... - архангел Гавриїл.

101. Кіфари ніжної... - архангела Гавриїла.

112. Царська мантія... - дев'яте небо, що оточує всі інші небеса.

119. Увінчаного пломеня - Діви Марії.

134. В Вавилонському вигнанні... - на Землі.

139. Той, хто трима ключі такої слави - апостол Петро.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА Восьме, Зірне небо. Відповіді Данте на запитання про віру

20. Рух найвищого з вогнів... - апостола Петра.

26. У згортках... - у відтінках.

28. О сестро люба і свята! - Звернення апостола Петра до Беатріче.

37. Хай він... - тобто Данте.

46. Бакалавр - звання особи, яка закінчила університет, що давало право на здобуття докторського ступеня.

48. Не висновком переліком причин. - На університетських диспутах дисертант мав підтвердити доказами захищувані тези.

59. Перший в раті - апостол Петро.

62. Твій славний брат... - апостол Павел (за виразом самого апостола Петра в його другому соборному посланні).

64-65. Це сутність... - визначення віри в посланні Павла до євреїв.

82. Докинула любов... - так названо тут апостола Петра.

89. Де камінь самоцвітний... - тобто віра.

93. По шкірі ветхій і новітній... - по пергаментних сторінках книг Старого і Нового завіту.

101. Діла чудесні дальші... - чудеса, про які розповідає Біблія.

126. Куди прудкіше од юнацьких ніг... - За євангельською легендою, до гробниці Христа Петро зійшов першим, випередивши Іоанна.

131. Волею... - до обертання.

137. Ви... - тобто апостоли.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ П'ЯТА



Восьме, Зірне небо. - Туга за батьківщиною. Апостол Яків. -

Відповіді Данте на запитання про надію. Апостол Іоанн. Небесне

сяйво і земні очі

4-5. Лють, яка збавля мене кошари... - рідної Флоренції, яку через люту ворожнечу «чорних» і «білих» поет мусив покинути, як виявилось, назавжди.

6. Не знав, що вовча зграя виробля... - Не знав про всякі злочини політичних ворогів Данте.

7. З іншим голосу і вовни статком... - вже посивілим і прославленим як автор «Божественної комедії».

9. В хрещальні, де я світло взнав малятком. - У баптистерії Сан-Джованні, спеціальному храмі, де відбувався обряд хрещення над усіма флорентійськими малятами.

12. Петро витав у мене над чолом. - 3 вогню, яким апостол оточив поета наприкінці попередньої пісні.

13. Тут хтось наблизився... - апостол Яків.

14. Перший... - апостол Петро (див. Р. XXIV, 19-21).

17-18. Ідуть в Галісью... - мова йде про численних пілігримів, які збираються в Сантьяго де Компостела, в іспанській області Галісії, до гробниці апостола Якова.

24. / страву вславили удвох вони - див. вище, Р. XXIV, 1-6.

30. Ти місто наше описав... - у соборному посланні апостола Якова в Новому завіті.

31. Повідай про надії кожну риску - тобто почни мову з Данте про надію, як Петро розмовляв з ним про віру.

32-33. її ж тобі побачить довелось... - За євангельською легендою, тричі Христа супроводили тільки три апостоли - Петро, Яків та Іоанн, в яких богослови вбачали уособлення віри, надії та любові, - цим тлумаченням, як бачимо, і скористався Данте.

38. До тих вершин... - до Петра і Якова, глянути на яких поет не зважувався.

57. Хоч він іще воює із судьбою - хоч він ще живе на землі.

72. Найвищий пана вишнього співець - цар Давид.

80. Святого пломеня... - апостола Якова.

84. До пальм звела... - до мученицької смерті.

91. Ісайя мовив... - див. книгу пророка Ісайї у Старому завіті, LV1, 7.

92. Подвійних шат - блаженство душі і тіла.

96. Твій... брат - апостол Іоанн, що розповідав в «Апокаліпсисі» про блаженство обранців, убраних у білий одяг.

100. Один з тих пломенів... - апостол Іоанн.

101-102. Якби схожим став кристал... - 3 21 грудня до 21 січня при заході сонця з'являється над нашим обрієм сузір'я Рака, ховаючися знов, коли сонце сходить. Якби в цьому сузір'ї була зірка така ж яскрава, як цей сонячний пломінь, то протягом місяця уночі було б видно, як удень.

106-107. Благодать побачив я з двома... - апостола Якова з Петром та Іоанном.

112. Пелікан - одна з алегоричних назв Христа. За повір'ям, птиця пелікан роздирає дзьобом свої груди і власною кров'ю годує пташат.

112-114. Його до Пелікана... - Згідно з євангельською легендою, Іоанн під час останньої вечері лежав на грудях Христа.

122. Навіщо зір в очах... - За легендою, апостол Іоанн живим потрапив на небо. Тому Данте, вдивляючись в його сяєво, марно силкується роздивитися тіло, яке мало б частково затьмарювати силу світла (118-119).

127-128. Лиш двоє в два убори тут повиті... - Зміст: у Раю мають душу і тіло тільки Христос та Марія, два сяєва, що незадовго перед тим звелись у Палаюче небо (див. вище, Р. XXIII, 85-87, 112-120).

135. На свист... - на морі команди подаються звичайно свистком.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ШОСТА



Восьме, Зірне небо. Відповіді Данте на запитання про любов. Перший гріх, перші часи на землі, перша мова, перша оселя

2. З пломеня... - що йшов від апостола Іоанна. 7-8. До чого летить душа твоя... - до чого спрямована твоя любов. Іоанн запитує поета про любов, як Петро і Яків - про віру й надію.

12. Є вплив Ананіїних рук в очах. - Зміст: Беатріче своїм поглядом поверне поетові зір, як, за церковною легендою, Ананія, один з перших Христових учнів, поклавши руки на очі апостола Павла, зцілив його від сліпоти.

16-18. Найвищого святого блага храм... - Зміст: уся моя любов спрямована до Бога.

38-39. Той, хто мені довів... - деякі коментатори відносять це визначення до Арістотеля, інші ж долучають іще й Платона, щоправда, із знаком запитання.

41. Я благо покажу... - цитата з другої Мойсеевої книги (Старий завіт).

52. Думки Христового орла... - Тут орел - символ євангеліста Іо-анна.

61. Що й сказані слова, й живі поради... - див. вище 16-18; 31-36.

72. Все зливши морем променистих шат... - заливши всі оболонки очного яблука.

83. Найперша з душ... - Адам.

93. Кому жіноцтво невістки і доні!- бо коли Адам - батько всіх людей, то кожна заміжня жінка є водночас його дочкою і невісткою - дружиною його сина.

104. В нім... - у твоєму запитанні.

110. Найвищий сад... - Земний Рай.

111. Ця жінка... - Беатріче, що повела Данте з Земного Раю по небесах.

118-120. Чотири тисячі і триста два... - Зміст: 4302 роки я пробув у Лімбі, де Віргілій на початку «Пекла» почув від Беатріче прохання проводити Данте по загробному світу.

121-123. А поки жив я ще... - Зміст: я жив на землі 930 років.

125-126. До незавершеної... вежі... - до горезвісної спроби царя Немврода побудувати Вавилонську вежу, коли було змішано людські мови.

139-140. На верху, що на землі єдиний... - Зміст: у Земному Раю я пробув тільки сім годин - від ранку до тієї (сьомої сонячної) години, що йде за шостою.

142. Де сонце мінить чверть. - Зміст: о шостій годині, тобто опівдні, сонце переходить в іншу чверть, на вечір.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ СЬОМА

Восьме, Зірне небо. Порочні пастирі. Небесний жаль. -

Піднесення на дев 'яте, Кристалічне небо, або Перворушій. Небесна

краса і земна потворність

10. Чотири світочі - Петро, Яків, Іоанн і Адам.

12. Той шпиль, що появився першим з гір... - тобто апостол Петро між інших «верховин церкви».

13-15. І став такий... - став багровий.

22. Той, хто загарбать зважився мій трон... - не раз згадувані в поемі недостойні папи Боніфацій VIII, або Климент V, або Іоанн XXII.

25. Ще й цвинтар мій... - римські катакомби з могилами перших християнських мучеників або, ширше, взагалі весь Рим, святиня католицтва.

26. Лиходій - тобто Люцифер, єдиний вигнанець з раю, бо після нього грішники не мали туди доступу.

36. Коли волала Сила із хреста - тобто під час розп'яття Христового.

41-45. Моєю кров'ю... - перелічуються римські єпископи перших віків християнства, що загинули від рук язичників.

48. Ділив на правий і на лівий стан - тобто на приємних папському престолові гвельфів і невгодних гібелінів.

49-51. Ні щоб ключі... - ключі святого Петра були зображені на прапорах, з якими війська ходили на війну проти політичних ворогів папи.

52-54. Ні щоб лицем... - зображення Петра було на печатках, якими скріплювались важливі папські документи.

58. З Каорсою Гасконь... - звідти походили двоє найближчих наступників Боніфація VIII: Климент V з Гасконі і Іоанн XXII з Каорси (в нашій вимові Кагор).

62. Із Сціпіоном... - проти Карфагена.

68-69. Коли ріжком Коза черкає... - у грудні.

76. Зір, не втоплений у вись... - тобто мої, Дантові, очі.

79-81. Побачив, що, відколи... - Зміст: Данте побачив, що відколи він вперше глянув на Землю з сузір'я Близнят (див. вище, прим. Р. XXII, 152-153), він пересунувся на чверть земного обводу: линучи над першим з сімох, найближчим до екватора кліматним поясом, він від середини населеної суші, тобто меридіана Єрусалима, перемістився до краю, до меридіана Гадеса (нині Кадіса, на півдні Іспанії).

82-83. Шлях... Улісса... - Улісс (Одіссей) - славетний герой давньогрецького епосу, воєначальник і мандрівник, який у своїй подорожі з Трої додому, на острів Ітаку, доплив до Геркулесових стовпів (нині Гібралтар).

83-84. Берег - узбережжя, де Юпітер, в образі бика, викрав дочку фінікійського царя Агенора Європу, посадивши її собі на спину (Метам. II, 833-875). У XIII ст. панувало християнсько-алегоричне тлумачення цього епізоду, як і всіх творів Овідія в цілому.

85. Той куток... - земну сушу (пор. вище, Р. XXII, 152). 86-87. Сонце вже випереджало... - більше як на 30; так що значна частка східної частини суші була темна.

98. В Лединім гнізді... у сузір'ї Близнят (Кастора й Поллукса), народжених з яйця, що його знесла Леда, яку спокусив, в образі лебедя, Юпітер.

99. В найшвидше небо... - у дев'яте, Кристалічне небо, або Перворушій, яке обертається швидше за всі інші складові частини всесвіту.

102. Як з Беатріче став на грунт легкий - опинившись у якомусь певному місці.

107. Недвижна - недвижна, за тодішнім уявленням, земна куля.

109-111. І небо це вмістилось... - Зміст: дев'яте небо оточене десятим, де живе Бог, Божа мисль, в якій беруть свою енергію (яка запалює), обертаючи Перворушій, любов і чесноти гожі, тобто сила впливів (ангелів), що випромінюються на нижчі планети (див. вище, Р. II, 112-113).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал