Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка Зміст



Сторінка31/34
Дата конвертації26.12.2016
Розмір9.58 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34

132. Квірин. - Ромул, легендарний перший римський цар, був сином незнаного батька, але вважали його за сина бога Марса.

133-135. Народжена природа... - Зміст: потомки були б усім схожі на предків, коли б не втручання небесного промислу.

138.1 думку ще одну скажу мою - вивершуючи знання, що ти набув з моєї науки.

145. Призначеного на воєнну славу... - натяк на другого сина Карла II, Людовіка, для якого батько обрав церковну кар'єру.

147. Молитвенику... - Натяк на наймолодшого сина Карла II, Ро-берта (див. вище, прим. 76-78), який полюбляв проповіді та молитви.

ПІСНЯ ДЕВ'ЯТА

Третє, Венерине небо. Духи велелюбних. - Куніцца да Романо. Марселець Фолько. Раава. Римський двір

1. Клеменца. - Більшість коментаторів, наводячи різні докази, погоджується на тому, що це дочка, а не дружина Карла Мартелла, яка мала таке саме ім'я і була дочісою угорського короля.

2. Скільки зла його сім'ї... - Права його сина Карла-Роберта на неаполітанський трон перехопив дядько, Роберт.

13. Ще блиск себе до нас наблизив... - Куніцца да Романо (1198- бл. 1279), сестра Едзеліно (див. нижче, прим. 29-30), що уславилася своєю непорядною поведінкою (мала трьох чоловіків і багатьох коханців, серед яких був і провансальський трубадур Сорделло, з яким поет зустрівся в Передчистилищі), а на старості звернулася до справ милосердя і в 1265 р. у Флоренції відпустила на волю всіх кріпаків, що дістались їй у спадок від батька й братів.

26-27. На землях... - це Тревізанська марка (область), розташована між землями Венеції, з її головним островом Ріальто, і горами, з яких стікають річки Брента й П'ява.

28. Не така й велика... - невисока гора з замком Романо.

29-30. Факел - падуанський тиран Едзеліно да Романо (1194-1259). Існували перекази, що його матері наснилося, ніби вона народила запалений факел, який попалив усю Тревізанську марку.

37. А цей... - тобто Фолько Марсельський (див. далі 67-142).

40. Цей сотий рік зросте у п'ять разів - п'ять разів, у розумінні багато разів, настане, як нині (1300), останній рік століття.

42. Друге... життя... - посмертну славу.

44. Між Тальяменто зі сходу й Адідже з заходу - в Тревізанській марці.

46-48. Зміст: ворожі імперії падуанці біля вірної Генріхові VII Вічен-ци, яку вони обложать, заповнять своїми тілами і кров'ю болото Бак-кільйоне (в твані інакшою водою підпливе), бо проти них виступить імперський намісник Кангранде делла Скала (в 1314 p.).

49-51. Де збіглись води в Сілі та Каньяні... - в Тревізо, де безтурботно править Ріццардо або Ріккардо да Каміно, якого підступно вб'ють в 1312 р. З його тестем Ніно ді Вісконті поет відновив давню дружбу в Передчистилищі (Ч. VIII, 52-84), а в колі гнівливих чув гарні слова про його батька - «добряка Герардо» (Ч. XVI, 124 і далі).

52-60. Зло таке учинить пастир нечестивий... - Алессандро Но-велло, єпископ міста Фельтро, видасть гвельфам феррарських емігрантів, які звірилися на його слово, і їх буде страчено (1314).

54. Мальта - папська в'язниця (загальна назва).

61-63. Престоли - ангельський чин (див. далі Р. XXVIII, 104).

67. Інша радість... - інша радіюча душа. Це - Фолько (Фолькет) Марсельський, провансальський трубадур, виходець з купецтва, який, втративши під старість усіх своїх титулованих і вінценосних покровителів, особливо покровительок, став ченцем, а з 1205 р. єпископом тулузьким; виступав як один з найлютіших переслідувачів альбігойців (жорстоко придушений в 1209-1229 pp. «єретичний» рух безправних і убогих народних мас у Південній Франції). Вмер 1231 р.

72. Унизу - у Пеклі.

77. Кожне полум'я благословенне... - серафими.

82-87. Найбільший діл... - Зміст: Середземне море так далеко заходить на захід, що небесне коло, яке становить в його західній частині крайнебо, у східній частині стає меридіаном. Середньовічна географія вважала, що воно поширюється на 90 градусів довготи.

88-90. Марсель, де жив Фолько, лежить посередині між гирлами Ебро і Магри.

91-92. Місто Буджея (араб. Беджая) на африканському березі лежить майже на одному меридіані з Марселем.

93. Де кров ще й досі хвилі зогріває. - За більшістю давніх коментаторів, натяк на морську перемогу Деціма Юнія Брута (49 р. до н. є.); але новітні дослідники згадують з цього приводу набагато пізніший епізод, що відбувся вже на самому початку другої половини XIII ст., безпосередньо перед народженням Данте: невдалий опір Марселя та інших прованських міст на чолі з останнім місцевим трубадуром Боніфасом де Кастелланом проти нового владаря Карла Анжуйського, який з'явився на півдні сучасної Франції після свого одруження з Беатрісою, дочкою останнього графа Прованського Раймунда Беренгарія IV (пор. прим. Р. VI, 128-142), щоб підкорити збройною рукою «свій посаг» і приєднати його до родових земель, ліквідувавши незалежність Провансу. Подія ця, звичайно, більше ніж стародавня пригода, могла імпонувати нашому поетові, хвилювати його, особливо як згадати його ненависть до всіх ворогів єдиної Священної Римської імперії, зокрема до Карла, якого він картав при всякій нагоді.

97. Белова дочка - Дідона (див. вище, Р. VIII, 9), яка своєю любов'ю до Енея зганьбила пам'ять вмерлого свого чоловіка Сіхея, а також Креуси, теж покійної Енеєвої дружини.

100-101. Ні зведена дівчина... - легендарна фракійська царівна Філлі-да, яка жила недалеко від Родопських гір; вона повісилася, коли її наречений, афінський царевич Демофонт, довго не повертався з подорожі на батьківщину.

101. Алкід - Геркулес, прославлений герой давньогрецьких міфів, якому його жінка, ревнуючи до Іоли, дала отруєну одежу кентавра Нес-са, і Геркулес загинув.

116. Раава - біблійний персонаж, блудниця з філістимського міста Ієрихона, яку християнська церква вшановує за те, що з любові до Бога «єдиного, вічного» (тобто єврейського) вона зневажила земні минущі чесноти - любов до батьківщини й до свого народу - і допомогою шпигунам з війська Ісуса Навіна (який, ставши Мойсеевим наступником, завойовував «філістимську землю», тобто Палестину) сприяла черговій його перемозі й руйнуванню свого рідного міста.

123. Звитяги, що здобув, прип'явши кисті... - розіп'ятий на хресті.

124-125. Славі... Ісусовій... - тобто Ісуса Навіна (див. вище, прим. 116).

128. Того, хто перший встав проти Творця... - тобто проти диявола.

130. Проклята квітка ця... - золотий флорин з викарбуваною на одному боці лілеєю (гербом Флоренції).

134. Звід Декреталій... - старанно вивчаються лише папські декре-талії (на той час папи Боніфацій VIII та Іоанн XXII, яких так не любив Данте, випустили шосту і сьому збірку їх), тобто постанови, що регулюють церковне право, на яких духівництво намагається мати якнайбільше вигід.

135. Це на їхніх берегах почуто - з великої кількості додатків, дописів та приміток.

137. Байдужий їм той Назарет... - тобто те, що Палестина під владою магометан. До Назарета, за євангельською легендою, архангел Гав-риїл прилітав сповістити Діву Марію, що вона народить Христа.

142. У себе скоро винищать весь блуд - незабаром будуть визволені з-під влади поганих пап, які забувають, що вони «чоловіки церкви», і віддають своє серце жадобі й любові до скарбів.

ПІСНЯ ДЕСЯТА



Піднесення на четверте, Сонцеве небо. Духи учених. Фома з Аквіно. Схоластичні і давні богослови та мудреці

7-9. Зведи, читачу, зір свій на висоти... - Зміст: підведи погляд до небесних сфер і зупини його у точці перетину екватора й зодіаку, де певний рух стрічає рух навпроти, тобто добовий рух світил зі сходу на захід і річний рух планет з заходу на схід.

11. Митець - Бог.

14. Похилий круг - зодіак.

16-18. Якби планети йшли не в площі дуг... - Зміст: якби площина зодіаку збігалася з площиною екватора, то сил у небі зникло б вщент немало, бо вплив планет (разом з ними й Сонця) охопив би на Землі тільки вузьку смугу, і на землі загибло б все навкруг, біля екватора від спеки, у помірних поясах - від одноманітності сезонів року, у полярних - від холоду.

28. Природи величавий майордом... - Сонце; майордом - вища службова особа у ранньосередньовічній державі.

31-33. Із перехрестям, що списав я вище (див. рядок. 8)... - Перебуваючи у дану пору року, тобто незабаром після весняного рівнодення, недалеко від перетину екватора і зодіаку, сонце наблизилось до тропіка Рака, рухаючись (як поясняв Птолемей) гвинтоподібно, і з кожним днем усе раніше сходило над земним обрієм.

34. І я з ним був... - тобто: я вже вступив у Сонце.

63. Мою суцільну мисль дрібнив на кришку. - Поетова мисль під впливом погляду Беатріче звертається також на навколишнє оточення.

69. Дочка Латони - тобто Діана, богиня Місяця.

82. Одне з них почало... - Це душа Фоми Аквінського, схоластичного філософа і богослова (1225-1274) , вчення якого на той час римська церква засуджувала, але згодом воно стало за основу найреакційніших течій у католицизмі («томізму»).

94. Я - в отарі був ягня дрібне... - тобто був ченцем домініканського ордену (пор. далі Р. XII, 31-102).

96. Живитимуться всі, хто не схибне... - знайдуть внутрішню досконалість (пор. далі Р. XI, 25, 139).

97-99. Альберт з Колони (Кельна) - Альберт Великий, богослов і філософ (1193-1280), одним з учнів якого був Фома Аквінський.

103-105. Граціан - Франческо Граціано, законознавець XII ст., автор так званих «Граціанових декретів», де зроблено спробу узгодити тези церковного й світського права, на що й вказують слова:«Присвятив життя обом правам».

107-108. Був тим Петром... - П'єтро Ломбардський, богослов (пом. 1164). У передмові до своїх «Сентенцій» порівнював себе з убогою євангельською удовицею, яка пожертвувала на храм останню лепту.

109-111. З нас найгарніше п ятий промениться... - цар ізраїльсько-іудейської держави Соломон (бл. 976-935 pp. до н. є.), царював з 960 до 935 р. до н. є., гаданий автор кількох біблійних творів, вважався мудрим. ...Юрба людських сердець вгорі на нього мріє подивиться, бо не знає, чи не засуджений він за свої численні гріхи.

115-117. Світоч - Діонісій Ареопагіт (І ст. н. є.), якому в часи Данте приписувано твір грецькою мовою «Про небесну ієрархію» невідомого сирійського містика кінця V ст. (можливо, єпископа грузинського походження Петра Івера (див. Р. XXVIII, 130).

118-120. Блаженний вогник... - Коментатори не можуть поки що остаточно назвати його ім'я: чи це Павел Орозій (IV - V ст.), автор творів з всесвітньої історії, де він виступав захисником і апологетом християнства, чи Амвросій Медіоланський, чи Лактанцій, чи хтось іще.

125-129. Душа свята - Аніцій Боецій (480-524), римський філо-соф-неоплатоник, математик, теоретик музики і державний діяч. Маючи на нього підозру в замаху проти остготського владарювання, Тео-доріх (бл. 454-521) посадив його до в'язниці у Павії, де він і загинув. У в'язниці написав філософську працю «Про втішання філософією». За середніх віків його безпідставно вважали християнином.

128. Чельдавро - назва церкви св. Петра в Павії, де стеля була вкрита нині майже зруйнованою золотою мозаїкою («Золоте небо»).

131-132. Ізідоро Севільський - іспанський богослов та енциклопедист (560-636); Беда Вельмишановний - англійський богослов, історик і граматик (674-735); Рішар з паризького абатства Сан-Віктор - богослов-містик XII ст.

133-138. Сігер Брабантський (бл. 1226 - між 1282 і 1284) - славетний філософ, професор Паризького університету, будівлі якого розташовані в Солом'яному Кутку (назва походить від солом'яних мат, на яких сиділи студенти під час лекцій). Звинувачений в аверроїстській єресі та засуджений паризьким архієпископом і інквізицією, він звернувся до папського суду і прибув в Орв'єто, де його вбив його власний секретар.

140. Дружина Божа - церква.

ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА

Четверте, Сонцеве небо. Марнота земних турбот. Два сумніви. Життя Франціска Ассізького. Переродження ченців

2. Який нікчемний кожен силогізм... - тобто які мізерні усі ті докази, що спрямовують людську волю на досягнення нікчемних цілей.

4. «Афоризм». - «Афоризми» - назва одного з медичних творів Гіппократа.

25. Од слів: «Живитимуться всі...» - див. Р. X, 96 і прим.

26. Од дальших слів: «Не бачено таких...» - див. Р. X, 114.

35. Двох вожаїв... - тобто Франціска Ассізького, який навчає церкву вірності, і Домініка, що дає їй упевненість у собі.

40. Скажу про одного... - а саме про Франціска Ассізького (1182-1226).

43-48. Проміж річок Тупіно і К'яшо, що ллє води з невисокої гори Агобйо (Губйо), любої для відлюдника Убальдо, який у XII ст. побудував там свій скит, лежить Ассізі, рідне місто Франціска, розташоване на західних відрогах гори Субазйо, яка шле то спеку, то холод на місто Перуджу, звернуте до неї своєю східною брамою (брамою Сонця). По той бік гори (ззаду) лежать міста Ночера і Гвальдо. Те, що вонислізьми сходять, нісши іго зле, залежить або від холодних вітрів, або, імовірніше, від утисків неаполітанських королів.

50. Сонце світові зійшло... - тобто народився Франціск.

51. Як наше з Гангу нам щоранку сходить... - за середньовічними географічними уявленнями, гирло Гангу лежить на східному краї населеної суші.

53. Ашезі - старовинна назва міста Ассізі.

59. За жінку... - за убогість.

61-62. Перед судом в єпископальнім залі... - За словами легенди, батько Франціска, П'єтро Бернардоне, незадоволений з його щедрості, звернувся до церковного суду. Перед єпископом і перед батьком Франціск зрікся прав на спадщину і, знявши з себе одяг, повернув його батькові. Це були його «заручини з убогістю».

64. В журбі за першим мужем... - за Христом.

67-69. Амікл - рибалка у поемі Лукана «Фарсалія» (V, 121 і далі), який жив на східному березі Адріатичного моря так убого й злиденно, що не злякався Юлія Цезаря, коли той зайшов до нього в хатину з вимогою перевезти його з військом до Італії.

79. Бернард - Бернардо ді Квінтавалле, багатий і знатний мешканець Ассізі, перший послідовник Франціска (1209 p.).

83. Егідій - третій учень Франціска (про другото, П'єтро, Данте, мабуть, не знав, автора «Золотих ключів»; Сільвестр, за середньовічною легендою, ассізький священик, такий жадібний, що здер удруге з Франціска за камінь для відбудови церкви; пізніше він публічно розкаявся і пішов до Франціска в учні.

93. Перший той дає закон... - папа Інокентій III (з 1198 до 1216 р.) затвердив (1210 р.) тимчасовий статут ордену міноритів (францисканців). 97-99. Прихильна духа вічного увага... - Папа Гонорій ///остаточно затвердив статут ордену (1223 p.).

101. Перед султаном пишним... - У 1219 р. Франціск їздив на Схід, де невдало намагався навернути до християнства єгипетського султана.

106. МіжАрно й Тібром на шпилі... - на горі Альвернія у Казентіно.

107. Він у Христа останні взяв печаті... - це так звані стигмати, рани, що, за переказами, виникли на руках і ногах у Франціска, як і в Христа, після палких, екстатичних молитов.

117. Інших мар для тіла не творити - ніж обійми убогості. За переказами, Франціск, умираючи, ліг голим на землю.

118. Яка ж душа була, помисли, та... - тобто Домінік (див. Р. XII).

120. Петрова барка - християнська церква, першим єпископом якої, за переказами, був апостол Петро.

121. Отцем у нас він був благословенним... - заснував домініканський орден, до якого належав і Фома Аквінський.

136. Ти вдоволив бажання, скільки міг... - див. вище, рядки 22-26. 139. «Живитимуться...» - див. Р. X, 96, і прим.

ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА



Четверте, Сонцеве небо. Другий вінець блаженних духів. Життя Домініка. Докір францисканцям. Бонавентура. Його оточення

3. Жорно те священне... - коло з дванадцяти мудреців.

11. Така ж і кольорами, й кривиною... - над однією веселкою друга, так само забарвлена і концентрична з першою.

13-15. Але породжувана основною... - Зміст: поділяючи погляди вчених свого часу, Дайте вважав, що в явищі подвійної веселки зовнішня дуга - відбиток внутрішньої, нібито її луна, подібно до мови німфи Ехо, яка, змарнівши з жаги до Нарциса, втратила тіло, так що від неї лишився тільки голос (Метам. III, 246-510).

29. Злетіла річ... - душа францисканця Бонавентури.

30. Мов голку компаса притягує Полярна зірка.



32. Того вождя... - тобто Домініка (1170-1221), який заснував орден проповідників (домініканців).

46. У тій землі... - в Іспанії.

52. Каларога (ісп. Каларуега) - місто в Старій Кастилії; вона щаслива тим, що в ній народився Домінік.

53-54. Захищена великими щитами... - гербами Кастилії і Леону, де в чотирьох частинах щита зображені наперехрест два замки і два леви.

70. З ім'ям Господній - Домінік - латинською мовою означає «господній».

79. Щасливий - значення латинського імення «Фелікс» (італ. Фе-ліче).

80. Йоанна - давньоєврейською мовою (по-італійськи - Джован-на) означає: угодна Богові.

83. Остіець - кардинал Енріко ді Суза, з 1261 до 1271 р. єпископ остійський, перед тим - викладач церковного права в Болоньї і Парижі, коментатор Декреталій (пом. 1271); Таддео, або Таддео д'Альде-ротто, - флорентієць, славетний лікар (пом. 1295).

88. В престолу... - у папського престолу; Домінік звернувся до папи з своїм проханням 1205 р.

90. Виродок - папа Боніфацій VIII (бл. 1231-1303) - римський папа, один з найзапекліших борців за світську владу католицької курії, непримиренним ворогом якого Данте лишався до самої смерті.

93. Десятина - обов'язковий для віруючих податок на користь церкви в розмірі десятої частини всіх прибутків, що частково мав витрачатися на допомогу вбогим.

95. Сім 'я двадцяти чотирьох квітів... - під двадцятьма чотирма квітами, що зросли з сім'я віри, поет розуміє двадцятьох чотирьох мудреців, які оточують його подвійним вінком.

100. Єретичний сухостій - альбігойська єресь (див. прим. Р. IX, 67), проти якої люто боровся Домінік.

106. Одне з коліс... - тобто Домінік.

110. Круг другого (колеса)... - Франціска Ассізького.

119-120. До житниць... - Зміст: погані францисканці (бур'ян) стануть обурюватись, побачивши, що вони не потраплять до небесних житниць.

121-123. В томі нашому... - у францисканському ордені. Одну по одній... сторінки - переглядаючи окремих ченців.

124-126. З Касале родом був Убертіно да Касале (пом. 1338), який стояв на чолі «ревнителів», що вимагали якнайсуворішого статуту; з Акваспарти походив Маттео д'Акваспарта (пом. 1302), генерал францисканського ордену, який зменшив суворість його статуту.

127-128. Бонавентура Джованні Фаданца да Баньйореджо (1221- 1274) - богослов, генерал ордену францисканців, кардинал і єпископ Альбано, автор «Життя святого Франціска».

129. Лівий зиск... - мирські турботи.

130. Августин з Іллюмінатом - одні з перших послідовників Франціска Ассізького, перший помер в одну годину з учителем, другий - у глибокій старості (1288 p.).

133. Туго (1097-1141) - містик-богослов, канонік монастиря святого Віктора в Парижі.

134-135. З Петром їдцем... - французьким богословом XII ст., що своє прізвисько дістав за жадібність, з якою він поглинав священні книги; помер у тому ж монастирі в 1179; з Петром Іспанським - лікарем і богословом, згодом папою Іоанном XXI (1276-1277), автором поділеного на дванадцять книг трактату з логіки, яким Данте користувався в свій час.

136-137. Натан-пророк - біблійний персонаж часів Давида й Со-ломона; Хризостом (що значить Златоуст) - константинопольський патріарх Іоанн Златоуст (347-407).

137. Ансельм (1033-1093) - прославлений богослов, архієпископ кентерберійський; з Донатом - Елій Донат, римський письменник IV ст., автор коментарів до Теренція й Віргілія та латинської граматики, учитель св. Ієроніма.

139. З Рабаном... - Рабан Мавр (776-856), богослов, абат фуль-дійський, потім архієпископ майнцський, коментатор Біблії.

140. Калабрійський пастир Джоакін (бл. 1103-1202) - абат монастиря у Флорі, в Калабрії, автор містичних творів. Хоч „багато його тез на той час церква засуджувала, як і в Сігера і навіть у Фоми Аквінського (як і за нескінченні гріхи Соломона), Данте вміщує їх усіх до Раю, в коло мудреців.

144. Це брат Фома... - Зміст: домініканець Фома Аквінський своїми похвалами Франціскові спонукав мене, францисканця Бонавентуру, позаздрити благородними заздрощами, а тому - й воздати хвалу такому господньому паладинові, як Домінік (паладинами називались дванадцять рицарів Карла Великого).

ПІСНЯ ТРИНАДЦЯТА

Четверте, Сонцеве небо. Новий танок, новий спів. Мудрість

Соломона і мудрість Христа. Неспроможність людська вивчати й

розуміти Святе письмо та міркувати про будь-чиє спасіння

4. П'ятнадцять зір... - Середньовічні арабські учені налічували п'ятнадцять найяскравіших зір; коли ж до них додати згадані далі сім зір Великого Воза й дві крайні Малого, то разом буде двадцять чотири - кількість мудреців, які оточують поета.

7-9. Віз - сузір'я Великого Воза, дишель якого ніколи не меншає й на риску, бо це сузіря в європейських широтах ніколи не заходить за обрій.

10-12. Рога рот... - дві крайні зорі Малого Воза, що нагадують ріг, вістря якого йде від незрушного оплоту (кінця небесної осі); навколо нього обертається перше коло (Перворушій).

18. Немов один... - ці двадцять чотири яскраві зорі утворюють у небі два знаки, схожі на вінець Аріадни, Міноєвоі (Міносової) дочки, обернутий на сузір'я (Метам. VIII, 174-182), і ці два концентричні вінці рухаються в протилежних напрямах.

23. К'яна - річка в Тоскані, що в часи Данте текла дуже повільно.

25. Пеани - гімни Аполлонові.

32. Той пломінь... - Фома Аквінський.

34-36. Раз впорано вже перший сніп... - Зміст: якщо один з твоїх сумнівів (див. Р. XI, 25) усунено і в твоєму розумі лишилась істина, я готовий роз'яснити і другий (див. Р. XI, 26). Я сказав про Соломона (див. Р. X, 114): «Не бачено таких, як цей мудрець», і ти дивуєшся: невже він мудріший за Адама, створеного не природою, а безпосередньо Богом, і мудріший за Христа?

37. Ти думаєш, що в груди... - в груди Адама.

38-39. Щічок-краль - тобто щік Єви, на створення якої взято ребро з Адамових грудей, глотка якої, приваблена забороненим плодом, принесла людям численні страждання (обійшлась багато).

40. їв ті (груди)... - груди Христа.

42. Одна із шаль у терезах долі з місця зрушилась унаслідок самопожертви Христа.

48. Захований... - дух Соломона, захований у п 'яте сяйво слав серед дванадцяти мудреців першого хороводу (див. Р. X, 109).

59. Дев'ять сфер - дев'ять ангельських чинів.

89. Мудрість в нього... - в Соломона.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал