Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка Зміст



Сторінка30/34
Дата конвертації26.12.2016
Розмір9.58 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34
РАЙ

ПІСНЯ ПЕРША

Вступ. - Звернення до Аполлона. Піднесення Данте й Беатріче в

сферу вогню. Міркування Беатріче з цього приводу

4. Небо... - десяте, Палаюче небо, яке середньовічне церковне учення розміщувало над дев'ятьма небесними сферами Птолемеєвої системи, оселя Бога.

5-6. Те, чого віддати... - за словами апостола Павла, якась людина, живцем потрапивши до Раю, чула там невимовну мову, якої люди не спроможні відтворити.

13.0 добрий Аполлоне... - Поет звертається до Аполлона увостаннє, бо ця, третя, частина поеми - кінцева.

17-18. Уславлена здавна «гора мистецтв» Парнас (у Фокіді, Середня Греція) має два верхи, один з яких присвячений був Аполлонові, другий - музам. На початку попередніх частин поеми, Данте звертається з проханням по допомогу до муз, тепер же, з огляду на важливість і поважність сюжету, - до самого бога Аполлона.

21. Марсієве тіло. - Марсій - міфічний флейтист, який насмілився викликати на змагання Аполлона, і той після перемоги здер з нього шкіру (витяг з піхов... тіло).

25. Під своїм галуззям рідним... - під лавровим гіллям. 31. Дельфи - давньогрецьке місто на схилі Парнасу, відоме своїм святилищем Аполлона і ораісулом.

33. Пенейського гіллястого намета - тобто лаврового дерева, в яке нібито обернулась дочка річкового бога Пенея, німфа Дафна, рятуючись від переслідування закоханого Аполлона.

36. Кірра - за одними джерелами, стародавнє місто у Фокіді, що правило Дельфам за гавань, а за іншими - один з двох верхів гори Парнасу; в усякому разі, ця географічна назва пов'язана з культом Аполлона, а тому поет метонімічно вжив її тут замість імені бога мистецтв. 37-42. Лампада світу - сонце, яке, залежно від пори року, сходить над землею через різні брами (тобто в різних місцях горизонту), під час весняного рівнодення, коли чотири обводи (горизонту, екватора, зодіаку й рівноденного колурію) заплітаються трьома хрестами, гарнішає, бо починається найкраща пора року - весна, і разом із сонцем гарнішає його зоря - сузір'я Барана, де воно тоді буває, і це дозволяє йому робити сприятливий вплив на людське життя (втиски в воску світовім). 44. В нас... - У північній півкулі, бо в південній, де лежить Земний Рай, сонце сходить над обрієм.

46-48. Беатріче споглядає сонце на сході з чолом, ліворуч звернутим, бо вона перебуває в південній півкулі Землі.

68. Овідій розповідає в «Метаморфозах», як єврейський рибалка Главк, поївши чудодійної трави, став морським богом.

70. Онадлюдинення - перетворення на щось більше, ніж людина.

76. Колесу - тобто всій сукупності небесних сфер.

100. Вона ж - Беатріче.

116. В серці смертному - тварини.

118. Лук цей - порив, згаданий вище (114-117), цей інстинкт.

122-123. Незрушна твердь - десяте, Палаюче небо; ту, що зазнав... - небо дев'яте, Кристалічне.

ПІСНЯ ДРУГА



Зачин. Піднесення на перше, Місяцеве небо. Плями на Місяці. -

Вплив небес

8. Бог співців - Аполлон.

16-18. Як ваш... - Зміст: дух у вас (у тих, хто попливе слідом за моїм кораблем, який перший мчить в незвіданім просторі з обслугою з міфічних божеств, тобто, простіше, хто читатиме мій «Рай») зчудує далеко більше, аніж було у смілих мореплавців-аргонавтів, коли їх ватажок Ясон, як пастух, погнав огнедишних биків зорати поле, дане йому тестем, колхідським царем Еетом, батьком його молодої дружини Медеї (а потім засіяв це поле зубами драконів і згодом перебив потвор, що виросли з землі).

31-36. Беатріче і Дайте досягни першої, найближчої до Землі зірки - Місяця - й заглибились у ньому.

49-50. Знаки на цьому тілі... - плями, видимі на Місяці.

51. Про Каїна пригадує всілякий... - Народна фантазія бачила в плямах на Місяці постать Каїна з оберемком хмизу на плечах.

59-60. Данте викладає за Аверроесом пояснення різної освітленості поверхні Місяця неоднаковою щільністю будови планети, уже висловлене раніше у «Бенкеті», II, 13(14). Але Беатріче далі спростовує цю думку як помилкову.

64. У восьмім небі... - небі Зірному (див. далі Р. XXIII-XXVII).

78. В цій книзі... - в цьому небесному тілі.

79. У першім разі... - тобто якби Місяць був щілинний, у деяких місцях наскрізь.

112. Під небом... - нерухомим та безтілесним десятим, Палаючим.

113. Велике тіло... - дев'яте, Кристалічне небо.

115. А ближче небо... - восьме, Зірне.

116. Різні сутності... - зірки і нижче розміщені небеса.

129. Рушіїв блаженних - ангелів, що далі дістають назви: висока мисль (131), розум (136) та ін.

140. З коштовним тілом... - з небесним світилом; всяка сила й міць, яких «рушій» восьмого неба надає зіркам.

ПІСНЯ ТРЕТЯ

Перше, Місяцеве небо. Духи, що зламали обітницю. Піккарда Донаті. Імператриця Констанца

17-18. Заблуд, протилежний закоханості хлопця в джерело. - Молодий Нарцис колись закохався у своє віддзеркалення в воді, вважаючи його живим юнаком (Овідій), а Данте, навпаки, справжні обличчя вважає за відбитки.

49. Піккарда Донаті - родичка авторової дружини, Джемми, сестра колишнього поетового приятеля, гульвіси й ласуна, Форезе (вмер 1296 p.), душу якого той побачив у Чистилищі, і Корсо Донаті (загинув 1308 p.), ватажка флорентійських «чорних», керівника акції проти «білих» 1301 р. (що призвела до вигнання й засудження поета), який у своїх політичних інтересах, бувши на той час болонським подестою, силоміць забрав Піккарду з монастиря Монтічеллі, недалеко від Флоренції, й видав заміж. 97-98. Великого діяння й благостині... жінка... - Клара Ассізька (1193-1253), яка заснувала черничий орден, до якого належала Піккарда.

118-120. Те сяєво Констанца видатна... - Констанца (1154-1198), дружина імператора Генріха VI (з 1190 до 1197 p.), який поклав початок недовгому владарюванню в Сицилії і Неаполі швабського дому Гоген-штауфенів, що скінчилося з їх сином, Фрідріхом II (1194-1250), непримиренним ворогом папства, покровителем арабських та єврейських учених. Піккарда дає Генріхові VI назву другого швабського вихру (першим був його батько, Фрідріх І Барбаросса (1125-1190), а третього - Фрідріхові II, характеризуючи тим бурхливу природу й скороминушість їх влади. Існувала легенда, ніби Констанца була- черницею, насильно виданою заміж.

ПІСНЯ ЧЕТВЕРТА

Перше, Місяцеве небо. Сумніви Данте, які Беатріче вгадує та розв 'язує. Нове запитання Данте: чи можна виправити зламані обіти?

13-15. Беатріче, схожа з Даниїлом... - За Біблією, вавилонські мудреці не могли витлумачити царю Навуходоносорові забутий ним сон, і він велів стратити їх, але гнів його вгамувався, коли пророк Даниїл нагадав йому цей сон і пояснив його значення. Так і Беатріче вгадала і розв'язала поетові сумніви.

23. Бачив ти у мудрому Платоні... - За вченням Платона, людські душі до свого втілення містяться на зірках, куди й повертаються, коли людина вмирає.

27. У глибшій жовчі тоне. - Беатріче вважає небезпечнішим другий сумнів поета (див. 22-24).

28. Вбожествлений найбільше серафим... - тобто найглибше занурений у споглядання божества.

30. З Йоанном, тим чи тим... - чи з Іоанном Хрестителем, чи з євангелістом Іоанном.

31-32. Всі у спільній дії із духами... - тобто всі вони перебувають у тому ж небі, що й душі, які з'являлися тоді на Місяці.

34. Окраса кола першого... - десятого, Палаючого неба.

47-48. Того, що Товію... - архангела Рафаїла, який, згідно з біблійною легендою, повернув Товієві зір, поклавши йому на очі замішану з слиною землю - грязиво.

49. «Тімей» - назва Платанового діалогу, де мова йде про повернення душ на зірки: тут вжито замість імені його автора - Платона.

58-60. Сказав би він... - Зміст: якщо Платон думає про вплив зірок на людські душі й вбачає в ньому причину гідних та ганебних вчинків, то він почасти має рацію.

62-63. Юпітеру тоді, Меркурію і Марсу... - Люди стали давати планетам імення богів, які нібито на них живуть, і вклонятися їм. 64. А другий сумнів... - див. 19-21.

83. Лаврентій - легендарний римський диякон III століття, буцімто спалений на залізних ґратах.

84. Муцій Сцевола - за римськими переказами, юнак, який, показуючи на допиті зневагу до катувань і смерті, сам спалив собі праву руку.

103. За давньогрецьким міфом, син аргоського царя Амфіарая - Алкмеон, виконуючи батьків заповіт, убив свою матір Еріфілу за те, що вона, спокусившись на коштовне намисто, виказала місце перебування чоловіка і тим сприяла його загибелі.

107. З насильством воля примирилась... - тобто насильству сприяла поступлива воля потерпілого.

114. / істина одна в обох була - отже, і в тій, про яку йшла мова вище (100-111).

ПІСНЯ П'ЯТА



Перше, Місяцеве небо. Незрушність обіту і можливість його заміни. Піднесення на друге, Меркурієве небо. Юстініан

4. Бачення зроста... - зростає у Беатріче.

29. Здаєш ти скарб... - свободну волю.

35. Зміни - звільнення від обіту.

57. Поки ключі не зрушні з жовтим білий - поки заміни обіту не дозволить церква. Білий і жовтий (срібний і золотий) ключі - символ церковної влади.

60. Як чотири у шести. - Новий обіт має бути суворіший проти попереднього.

66-68. Як сталось Ієвфаєві-судді... - За біблійною легендою, Ієвфай, суддя ізраїльський, дав обітницю Богові в разі перемоги над ворогами принести в жертву перше, що вийде йому назустріч з брами його двору. Назустріч судді вийшла його єдина дочка, яку він, виконуючи обітницю, і віддав смерті. Багато хто з середньовічних богословів (серед них Амвросій, Прокопій, Фома Аквінський та ін.) засуджували цей його вчинок.

69-72. Грецький вождь - Агамемнон, який приніс у жертву свою дочку Іфігенію, щоб боги послали потрібний йому вітер для походу проти Трої.

80. Як пориватиме вас хіть на зле... - як хіть до перемоги керувала Ієвфаєм і Агамемноном (пор. вище, прим, до 66-68 і 69-72).

87. Світ, яскравим сяйвом взятий... - схід.

93. Друге царство - Меркурієве небо.

95. Цієї сфери... - планети Меркурія.

117. До закінчення земного бою - тобто поки ти ще живий.

127-129. На просторім цім місці... - на Меркурії, закритому сонячним промінням од Землі.

ПІСНЯ ШОСТА

Друге, Меркурієве небо. - Життя імператора Юстініана. - Історія римського орла. Уступ проти гібелінів. Духи Меркурієвого неба. -

Ромео

1-9. Відколи Константин орла у небі... - Зміст: імператор Константан переніс (330 р.) столицю своєї держави з Рима до Візантії, і opeji,

емблема римської влади, перелетів з заходу на схід, навпроти маршрутові родоначальника римлян Енея, який, прибувши після падіння Трої до Італії, взяв за себе Лавінію, дочку царя Націю Латіна. Римський орел сто літ, і сто і більше... жив на кінці Європи, на березі Босфору край Троади, звідкіль колись злетів з Енеєм, і тут, у Візантії, передавав з рук в руки від однієї особи до другої берло й сан, аж поки вони дісталися Юстініанові у 527 р. (Отже, між двома згаданими подіями проминуло всього 197 p., а не понад двісті років, як чомусь нарахував такий скрупульозно уважний до деталей поет.)

10. Юстініан - римський імператор (483-565), за якого була проведена славетна кодифікація римського права і відвойована у остготів Італія.

11. Огнем... першої любові... - Святого Духа.

16. Агапіт І - Римський Папа (з 533 до 536 p.), їздив у Візантію до Юстініана в справі миру з остготами.

24. Величний труд - труд законодавця.

25. Велізарій (490-565) - Юстініанів полководець.

31. Хто з них всю правду знає... - сказано іронічно.

32. Знак святий - знак римського орла.

33. Прикріплює, чи... знімає... - Гібеліни пристосовують ідеї імперії до своїх цілей, а гвельфи ці ідеї відкидають зовсім.

36. Паллант - один з героїв «Ене'іди», спільник Енея (Ен. X, 302- 509).

38. Альба - Альба Лонга, місто в Лаціумі, засноване, за переказом, Асканієм, сином Енея.

39. Три з трьома зійшлись... - За легендою, коли три Горації, римські воїни, перемогли альбанських Куріаціїв, влада над усім Лаціумом перейшла від Альби до Риму.

40-41. Од злих... бід... - від викрадення сабінок за Ромула до самогубства зганьбленої Лукреції за Тарквінія Гордого, останнього римського царя.

44. Бренн - вождь галлів (IV ст. до н. є.); Пірр - епірський цар (IV- III ст. до н. є.).

46-48. Квінтій (на прізвисько Кошлатий - Цінцінат) - римський консул і диктатор V ст. до н. є., прославлений суворістю своїх звичаїв; Фабії - рід, що залишив помітний слід у римській історії, Торкват -римський полководець IV ст. до н. є.; Деції - троє полководців - дід, син і внук.

49-51. Араби - так названо карфагенян, яких у середньовічній Європі вважали за предків арабських племен, бо вони також жили в Північній Африці. Карфагеняни в 128 р. до н. є. вдерлись в Італію через Альпи. ,

52-53. Сціпіон Африканський (235-183 pp. до н. є.) і Гней Помпей Великий (106-48 pp. до н. є.) - прославлені полководці і державні діячі.

53. Твою він рідну гору... - під якою лежить місто Ф'єзоле, на захист якого засновано Флоренцію, де народився Данте.

55-56. Коли ж у небі здумали в ту пору... - незадовго до епохи Августа, коли можна було вважати, що небо надумалося дати тишу всій землі, встановивши скрізь (на свій монархічний зразок) мир і єдиновладдя.

57. Тут починається вихваляння подвигів Гая Юлія Цезаря (100- 44 pp. до н. є.), якого вважали засновником імператорської влади в Римі, а тому ідеалом монархічного правителя.

58. Ізара - притока Рони; Ера - нині Луара.

60. До Рейну й Вару... - тобто в Трансальпійській Галлії.

62. Рубіконського стрибка. - Рубікон - річка, що впадає в Адріа-тичне море на південь від Равенни. Переходом її (стрибком) Цезар 49 р. до н. є. розпочав громадянську війну, що привела до єдиновладдя.

64-66. Іспанія, Дураццо, Фарсала - місця боротьби Цезаря з пом-пеянцями. Після поразки під Фарсалою (48 р. до н. є.) Помпей втік до Єгипту і там був підступно забитий, на що й натякають слова:«Скрута й Ніл одвідала гірка».

67-68. Римський поет І ст. н. є. Лукан пише в поемі «Фарсалія» (IX, 950-999), що Цезар після фарсальської перемоги відвідав Антандр - приморське місто, звідки відплив Еней (Ен. III, 6), сусідню річкуСімо-ент, Троаду. Всі ці місця - батьківщина римського орла.

69. Губити Птолемея... - Цезар скинув молодого єгипетського царя Птолемея XII і посадив на престол його сестру Клеопатру (51 р. до н. є.).

70. Юба - цар Нумідії, держави на півночі Африки, на захід від Карфагена; прибічник помпеянців, якого Цезар переміг, після чого цар убив себе (46 р. до н. є.).

71. До вас, на захід... - в Іспанію, де Цезар переміг останні сили помпеянців (45 р. до н. є.).

74. З Кассієм скавчить у Пеклі Брут... - Кассій і Брут - убивці Цезаря. Данте прирівнював їх вчинок - убивство земного царя - до злочину Іуди Іскаріота, який згубив царя небесного. Данте описав, як у самій глибині Пекла, на його дні, Сатана в своїй страшній пащі безперестанно пережовує цих трьох найбільших у всьому світі за всі часи грішників.

75. Близько від Модени Октавіан, майбутній (з 27 р. до н. є. - до 14 р. н. є.) римський імператор Август, переміг Марка Антонія (43 р. до н. є.); Перуджу він зруйнував 41 р. до н. є.

76-78. Клеопатра, втікши під час морського бою під Акцією (31 р. до н. є.) і далі даремно намагаючись привабити Октавіана, зрештою вкоротила собі життя, давши вкусити себе гадюці.

79. Досяг він моря... - Октавіан Август завоював увесь Єгипет аж до Червоного моря.

81. Храм замкнувся Януса ясного. - У цьому храмі двері були відчинені тільки під час війни.

86. Третій цезар... - рахуючи від Юлія Цезаря, тобто Тіберій (з 14 до 37 p.).

88-93. Жива-бо Правда із руки того... - Зміст: за Тіберія Бог (жива Правда) поклав на римського орла, в особі римської влади в Іудеї, славу неугавну помсти, палом гнівання свого, за Адамів гріх розп'яттям Христа. А потім - і це може здатися дивним - той же римський орел, уже в руках у Тіта, знову з Божої волі відомстив іудеям цю мсту за гріх днедавній, зруйнувавши Єрусалим (70 р. н. є.).

94-96. Карл Великий, франкський король (з 768 до 814 р.) згодом (з 800 р.) імператор, виступив на захист папи Адріана І в його боротьбі з лангобардським королем Дезідерієм, який і зазнав поразки (774).

100. Лілеї золоті - гвельфи борються з імперським орлом в інтересах анжуйського дому, що має в гербі три золоті лілеї.

101. Собі його грабують... - так чинять гібеліни. 106. Новий той Карл... - Карл II Анжуйський. 127. На всю перлину... - на весь Меркурій.

128-142. Ромео - Ромей де Вільньов (бл. 1170-1250), міністр, конетабль і великий сенешаль останнього графа Прованського Раймун-да Беренгарія IV, або Рамондо Берінг'єра. Він був правителем його спадшини і, ставши опікуном його четвертої дочки, Беатріси, одружив її з Карлом Анжуйським і тим дав йому привід претендувати на дуже знесилений і зруйнований альбігойськими війнами Прованс (про деякі наслідки цього шлюбу див. далі, прим. Р. І, 93). Такі історичні факти. Проте можливо, що під впливом італійського значення імені Ромео (тобто пілігрима до римських святинь) склалася легенда, нібито Ромео прийшов до двору графа Прованського убогим прочанином, упорядкував його майнові справи, видав його чотирьох дочок за королів, але заздрісні придворні обмовили його, і граф зажадав від Ромео звіту в управлінні; той передав графові його збільшені багатства і пішов геть таким же убогим, яким прийшов. Схаменувшись, граф стратив обмовників.

138. Здав... за десять п'ять і сім... - подаючи звіт, Ромео показав такою мірою більші багатства, ніж вимагалось, в якій дванадцять (п 'ять і сім) більші за десять.

ПІСНЯ СЬОМА Друге, Меркурієве небо. Спасіння

5. Ця сутність... - тобто душа Юстініана.

13. До БЕ й до ІЧЕ... - Поет побожно тремтить уже від звуків, що складають початок і закінчення імені Беатріче.

20-21. Хіба за люту справедливу мсту теж справедливо люто відом-щатись? - Див. Р. VI, 88-93 та прим.

25. Той, що не народився... - Адам.

50. Справедлива мста... - зруйнування Єрусалима.

67. Те, що до вас іде від неї прямо... - все те, що Бог створює безпосередньо.

71. Сторонніх впливів... - створених сил.

76. Людина з благом схожа найповніш... - Зміст: людина має безсмертя (68), свободу (71) і схожість до Бога (73-75);

86. Ще з зародку... - тобто в особі Адама.

105. Чи то одним, чи то двома шляхами - або шляхом милосердя, або шляхом правосуддя, або ж обома цими шляхами.

122. Вагання кожне роз'ясню твоє... - на додаток до сказаного вище (67-69) про вічність усього, що створило безпосередньо божество.

132. Всі первісно сотворені вони - тобто їх створив безпосередньо Бог, а тому вони й досконалі.

136. Сотворено - створено безпосередньо божеством.

ПІСНЯ ВОСЬМА

Піднесення на третє, Венерине небо. Духи велелюбних. Карл

Мартелл. - Король Роберт. - Питання: чому діти рідко коли

скидаються на батьків?

1. Народи, нині зниклі... - тобто античні язичники.

3. Кіпріда - Венера, народжена на о. Кіпрі; в третім епіциклі - згідно з ученням Птолемея, планети обертаються навкруг Землі не просто по коловій орбіті, а кожна по якомусь малому колу, епіциклу, а вже центр його здійснює коловий рух навколо Землі, чим і пояснюється їх петлеподібний шлях. Венера, як третя від Землі планета, обертається в третім епіциклі.

9. На руки... Дідоні. - Щоб прихилити серце вдови, карфагенської цариці Дідони, до Енея, бог кохання Купідон, з напучення матері Венери, набрав вигляду його сина Асканія і сів до неї на коліна (Ен. І, 657- 722).

19-21. Помітні стали... - У глибині світної планети Данте бачить кружіння інших світил. Це душі велелюбних. Вони рухаються з різною швидкістю, і поет висловлює припущення, що вона залежить від ступеня щасливого їх зору, тобто доступного їм споглядання Бога.

27. Де линуть серафими - у десятому небі.

34. Стежками Начал... - Начала - ангельський чин, що керує третьою сферою (Венериним небом).

37. «Ви, хто думками водить в третім небі...» - початковий рядок першої канцони Дантового «Бенкету».

49-50. Мені дісталось недовго жить... - Йдеться про Карла Мар-телла (1271-1295), старшого сина Карла II Анжуйського. У 1294 р. він відвідав Флоренцію, де познайомився і навіть подружив з Данте.

58. Лівий берег... - Прованс, що тоді вже належав анжуйському домові.

61-63. Ріг Авзонський... - південь Авзонії (Італії), тодішнє Неаполітанське королівство з містами Катаною, Гаетою й Барі. Річки Тронто й Верде становили його північний кордон.

65. Земель, де ллє Дунай... - Карл Мартелл був коронований на угорського короля, але не правив.

67-70. Трінакрія (грецьке слово: триверхова) - Сицилія. З мису Пакіно (Пассаро) до мису Пелоро (Фаро), уздовж берега, відкритого жорстокому Беру (східному вітру), вона млиста не тому, що з-під Етни дихає замкнений там гігант Тіфей (Тіфон), а тому, що надра вулкана Етни багаті на сірку.

71-75. Зміст: Сицилія звикла б як до своїх державців до потомків Карла Мартелла (батьком якого був Карл II, а тестем - імператор Рудольф І), якби свавілля Карла І з його французами не викликало вПалермо повстання 1282 p., яке позбавило анжуйський дім влади над островом.

76-78. Коли б дививсь мій брат вперед... - Коли б наймолодший брат Карла Мартелла, Роберт (королював у Неаполі після смерті Карла II, з 1309 до 1343 p.), був більш передбачливий, він не оточував би себе злиденними й жадібними каталонцями, які з його приходом до влади почнуть утискувати людність.

93. Чом плід гіркий в солодкого насіння - тобто як від щедрого батька (Карла II) міг народитися жадібний син (Роберт).

103. Кидається луком... - впливом світил (порух, згаданий у 99).

109-ПО. Сталість, що водить ці зірки... - ангели (див. прим. Р. II, 129).

120. Ваш мудрець - Арістотель, який доводив потрібність поділу праці для суспільного благоустрою.

123. Різний плід на різному корінні - тобто схильності і здібності.

124-126. Ксеркс (персидський цар V ст. до н. є.) - тип воїтеля; Солон (афінський законодавець VII ст. до н. є.) - тип державного діяча; Мельхіседек (біблійний священнослужитель) - тип церковника;...той самий, чий син... - міфічний архітектор Дедал, батько Ікара, тип учено-го-винахідника й митця.

127-129. Круговорот природи... - Зміст: кружіння світил, що впливає на людську природу, виконує своє призначення, не звертаючи уваги на походження людини.

130-131. Ще в материній утробі Ісав (з Біблії) не скидався на свого брата-близнюка Якова (пор. нижче, прим. Р. XXXII, 68).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал