Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка Зміст



Сторінка20/34
Дата конвертації26.12.2016
Розмір9.58 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   34

ПІСНЯ ДЕВ'ЯТА

1] По цих словах твій Карл, Клеменцо гарна,

2] Повідав, скільки зла його сім'ї

3] Наробить люта ворожнеча марна,

 

4] Й сказав: «Мовчи, хай літ спливуть рої».



5] Тож мовить мушу лиш, що сплатять в плачі

6] За ваші муки миру крадії.

 

7] Святого сяєва життя гаряче



8] Вернуло знов до сонця, до мети

9] Всього, що в світі є, буттям кипляче.

 

10] Ой леле душам тих, хто й сам іти



11] Звик понизу й думки свої принизив

12] До ницої мирської суєти!

 

13] Аж от ще блиск себе до нас наблизив,



14] І спалах сяяння його я мав

15] За лагідний мені до втіхи призив.

 

16] І погляд Беатріче, що сприймав



17] Його в тремтливості я невимовній,

18] Ласкаво знову дозвіл мені дав.

 

19] «О мир подай душі, бажання повній,



20] Блаженний душе, - я сказав, - промов,

21] Що втямив думку ти без слів іззовні».

 

22] І світ мені новий, що вів з основ



23] Глибоких надр, похвальний спів у славі,

24] Сказав, мов той, хто на добро готов:

 

25] «В Італії, зіпсутій і кривавій,



26] На землях від Ріальто до хребта,

27] Який дарує води Бренті й П'яві,

 

28] Є не така й велика висота,



29] Де блиснув факел в замку старовиннім

30] І попалив навкруг поля й міста.

 

31] Із ним були одні ми за корінням.



32] Куніцца звалась я і тут свічу,

33] Цієї зірки скорена промінням.

 

34] Я безтурботно й радісно лечу



35] І розгрішаю бурний шлях гріховний,

36] Хоч втямить це юрбі не по плечу.

 

37] А цей, до нас найближчий, скарб коштовний



38] Мав славу голосну, ще поки жив,

39] І поки край їй прийде безумовний,

 

40] Цей сотий рік зросте у п'ять разів.



41] Поглянь лишень, які той мав заслуги,

42] Хто друге по собі життя лишив.

 

43] Не так міркує натовп, що без туги



44] Між Тальяменто й Адідже живе

45] Й, хоч битий, а не визнає наруги.

 

46] Та скоро бунт знамено бойове



47] Підніме в Падуї, й Віченца в твані

48] Інакшою водою підпливе.

 

49] Де збіглись води в Сілі та Каньяні,



50] Владар підносить в гордості чоло,

51] Хоч вже плететься сіть, в яку він встряне.

 

52] У Фельтро скорбному велике зло



53] Таке учинить пастир нечестивий,

54] Що й менше в Мальті варт карать було.

 

55] Під кров феррарців в світі неможливий



56] Потрібен чан; на унції ж вагар

57] Ту кров не зважив би й найбільш терпливий,

 

58] Якою, партії любимій в дар,



59] Поллє люб'язний цей священик поле,

60] Та не здивує тамошніх почвар.

 

61] Згори, з дзеркал, що звуть у вас Престоли,



62] Яскраво сяє вишній Судія,

63] Що не марнує слів своїх ніколи».

 

64] Вона замовкла, й сяйного буття



65] У вічній ясності могутня сила

66] Знов узяла її, як бачив я.

 

67] 1 інша радість, знана вже, ступила



68] Під пломінь у моїх жадних очах,

69] Немов рубін у променях світила.

 

70] Радіють сяєвом у небесах,



71] Як на землі усмішкою; хмурніє

72] Тінь унизу, коли думки в сльозах.

 

73] «Бог бачить все й в твоєму зорі мріє,



74] Блаженний, - я промовив, - голова

75] Від тебе жодна дум своїх не скриє.

 

76] Чи голос твій, що в небесах співа, -



77] Тут кожне полум'я благословенне

78] Шістьма крильми обличчя закрива -

 

79] Моє жадання обмине смиренне?



80] Йшло б запитання з мене без зусиль,

81] Коли б я в тебе вливсь, як ти у мене».

 

82] «Найбільший діл, де хвилі мчать суціль, -



83] В таких словах почав свою він мову, -

84] Із вод, що сушу тиснуть звідусіль,

 

85] Між берегів розтяг свою основу



86] Так проти сонця, що меридіан

87] Стає на місці, де крайнебо, знову.

 

88] На цьому долі жив я, бережан,



89] Між Ебро й Магрою, що омиває

90] Кордонний Генуї й Тоскани лан.

 

91] Схід сонця й захід в той же час буває



92] В Буджеї й в рідному краю моїм,

93] Де кров ще й досі хвилі зогріває.

 

94] Я Фолько звався між людей, яким



95] Був знаний на ім'я; тепер душею

96] Владає небо, як колись я ним.

 

97] Ні Белова дочка в ганьбу Сіхею



98] Й Креусі не була така палка,

99] Як я із невтолимістю своєю,

 

100] Ні зведена дівчина боязка



101] Зі скель Родопських, ні Алкід могутній,

102] Якого вбила жінчина рука.

 

103] Не згадують тут голоси покутні



104] Гріха старого, й кожен промовля

105] Про мудрість, що приводить час майбутній.

 

106] Зорим тут на мистецтво не здаля,



107] Захоплено віддаємося благу,

108] Що в вишній дольній світ переробля.

 

109] Але щоб ти відчув свою звитягу



110] Й здолав останні сумнівів сліди,

111] Я ще затримаю твою увагу.

 

112] Ти хочеш знати, хто пливе сюди



113] В осяйності сліпучій та глибокій,

114] Мов сонце в шарі чистої води?

 

115] То знай, що тут вкушає вічний спокій



116] Раава і, вінчаючи нас всіх,

117] Підводиться на сходинки високі.

 

118] Найперша із тутешніх душ святих,



119] Де видно ще ваш світ у тіні млистій,

120] Вінців сподобилася золотих.

 

121] Це правильно було, що в сфери чисті



122] Він зніс її, як тріумфальну віть

123] Звитяги, що здобув, прип'явши кисті,

 

124] Сприяла ж славі до кінця століть



125] Вона Ісусовій в святій країні,

126] Якої пам'ять папі не болить.

 

127] В твоєму місті рідній тій дитині



128] Того, хто перший встав проти Творця

129] І лихо заздрістю приніс людині,

 

130] З'явилася проклята квітка ця,



131] Яка зі шляху вівці гонить люто

132] Й на вовка обертає чабанця.

 

133] Святе письмо, святих отців забуто,



134] Звід Декреталій всю науку зжер,

135] І це на їхніх берегах почуто.

 

136] Ось папі й кардиналам труд тепер,



137] Байдужий їм той Назарет з хатками,

138] Де крила Гавриїл колись простер.

 

139] Та Ватикан, святі прадавні храми



140] І кладовища, де поліг той люд,

141] Який пішов Петровими слідами,

 

142] У себе скоро винищать весь блуд».



 

 

ПІСНЯ ДЕСЯТА

1] На сина дивлячись, любові повний,

2] Що вічно з них обох потоком ллє,

3] Найперший, у могутті невимовний

 

4] Усе, що в думці чи в просторі є,



5] Створив так до ладу, що всі істоти

6] Вбачають в ньому торжество своє.

 

7] Зведи, читачу, зір свій на висоти,



8] Зі мною перехрестя досягни,

9] Де певний рух стрічає рух навпроти,

 

10] І ту майстерність споглядать почни,



11] Яку митець так гаряче плекає,

12] Що втуплює у неї зір ясний.

 

13] Поглянь, як звідти дуги випускає



14] Для осяйних планет похилий круг,

15] Що їх на допомогу світ гукає.

 

16] Якби планети йшли не в площі дуг, -



17] То сил у небі зникло б вщент немало,

18] А на землі загибло б все навкруг.

 

19] Якби кружіння їх не приставало



20] До сторчака, на волосинку хай, -

21] То ладу б в світі, вниз чи вверх, не стало.

 

22] Отож, читачу, з лави не вставай,



23] Посидь, помрій, на що я надивився,

24] І без утоми щастя зазнавай.

 

25] Я дав покорм, щоб ним ти наситився,



26] Мене ж поглинув той предмет цілком,

27] Письменником якого я зробився.

 

28] Природи величавий майордом,



29] Що сили неба в світ низводить нижчий

30] І доби лічить світляним перстом,

 

31] Із перехрестям, що списав я вище,



32] Кружляв по небу закрутом крутим,

33] Щораз, то все яскравіший та ближчий.

 

34] І я з ним був; як опинивсь на нім,



35] Я не помітив, як і не помітить

36] Хтось думки, поки не спахне в самім.

 

37] І в Беатріче - у тієї світить



38] Не благо, щось значніше в ясну мить.

39] Якої часові і не одмітить.

 

40] Як мають сяянням усі рясніть



41] У надрах сонця, - це я встиг відзначить, -

42] Коли не колір - світло їх різнить!

 

43] Ні хисту, ні знання, ні слів не стачить



44] Мені, щоб все належно повісти,

45] То просто вір і прагни сам побачить.

 

46] Уява ж нас не може занести



47] До тих висот, і є на це причина,

48] Бо їлиб за сонцем для очей пустий.

 

49] Отак четверта блискотить родина



50] Високого Отця, що звіку слав

51] І шле із себе Духа й родить Сина.

 

52] І Беатріче почала: «Прослав,



53] Прослав же Сонце ангелів, що з його

54] Ти ласки шлях сюди живим прослав».

 

55] Не знало жодне серце ще такого



56] Святого захвату, й ніхто не був

57] У пориванні ще такім до Бога,

 

58] Як, слухаючи, зразу ж я відчув, -



59] Любов мене взяла всього без лишку,

60] І я про Беатріче позабув.

 

61] Вона ж, безгнівна, кинула усмішку,



62] І сміхотливий блиск її очей

63] Мою суцільну мисль дрібнив на кришку.

 

64] Уздрів я безліч сяйв, і натовп цей



65] Робив з нас центр, а сам - на взір корони,

66] Вів пісню ще ніжнішу за лице.

 

67] Так пояс із сріблястої запони,



68] Коли густіє пара в небесах,

69] Вдягає чарівна дочка Латони.

 

70] В палаці вишньому, де йшов мій шлях,



71] Без ліку самоцвітів є коштовних,

72] Яких із царства не знести в руках.

 

73] Таким було й співання сяйв чудовних,



74] Кому ж даровано без крил серця,

75] Речей ждуть од німого велемовних.

 

76] Співаючи, яріючі сонця



77] Промчали тричі вкруг, подібно зорям

78] Круг осі, ближчим до її кінця,

 

79] Й спинились, як, віддавшись танцям скорим,



80] Жінки безмовно мить якусь стоять,

81] Аж поки пісня знов поллється хором, -

 

82] Одне з них почало: «Як благодать,



83] Котрої промінь полум'ям одводить

84] Любов правдиву, щоб улад зростать

 

85] Із нею люблячи, в тобі так сходить,



86] Що на висоти сходами веде,

87] Якими йде наверх, хто вниз низходить, -

 

88] То хто б вина свого не дав ніде



89] Тобі, той од натури був би вільний,

90] Як річка та, що не до моря йде.

 

91] Які складають квіти цей начільний



92] Вінок - спитаєш зараз ти мене -

93] Тій, що звела тебе в палац весільний?

 

94] От я - в отарі був ягня дрібне,



95] Що Домінік вів шляхом, де невинно

96] Живитимуться всі, хто не схибне.

 

97] Цей, справа, брат і вчитель воєдино



98] Для мене був; Альберт з Колоньї він

99] Ім'я носив, а я - Фома з Аквіно.

 

100] А хочеш упізнати весь загін,



101] За розповіддю стеж очима стишка,

102] Йдучи разком блаженних намистин.

 

103] Ось світить Граціанова усмішка;



104] Він присвятив життя обом правам,

105] І просто в Рай звела його доріжка.

 

106] А цей, що сяє в нашім хорі там,



107] Був тим Петром, який, мов удовиця,

108] Свій скарб увесь пожертвував на храм.

 

109] З нас найгарніше п'ятий промениться



110] В любові, і юрба людських сердець

111] Вгорі на нього мріє подивиться.

 

112] В високий ум таку глибінь Творець



113] Вклав знань, що в разі правду правда каже,

114] Не бачено таких, як цей мудрець.

 

115] А з ним своє палання світоч в'яже,



116] Що досконально за життя дізнавсь

117] Природу й службу Богової стражі.

 

118] Блаженний вогник ще один снувавсь:



119] Поборник християнських тих історій,

120] Яких сам Августин пізніш навчавсь.

 

121] А зараз думкою проглянь в просторі,



122] Від сяйва в сяєво, хвалам услід,

123] І в восьмому уздриш великі зорі.

 

124] Радіючи на благ найменший слід,



125] Душа свята облуду в світі злому

126] Всім розкрива, хто терпить тьму обид.

 

127] Бо тіло, що її немає в ньому,



128] Лежить в Чельдавро, мученицька ж тінь

129] Блаженствує в спокої неземному.

 

130] Очима стрінься ще в вінку світінь



131] Із Ізідором, Бедою, Рішаром,

132] Який над людством став після видінь.

 

133] А цей, мені сусіда ясним жаром,



134] Той сяйний дух, який в думках тяжких

135] Вважав був смерть занадто пізнім даром,

 

136] Сігером звавсь - на лекціях своїх



137] В Кутку Солом'янім він без упину

138] Доводив істини в словах їдких».

 

139] Коли годинник будить у хвилину,



140] Коли дружина Божа йде хвалить

141] Щоранку любого свого дружину,

 

142] Й зубець, штовхнувши інші, їм велить



143] Свій виливати звук в «тінь-тінь» співливі,

144] Що може дух, мов соком плід, налить, -

 

145] Так видатне у славі справедливій



146] Це коло рушило, і з ним потік

147] За співом спів у зграйності, можливій

 

148] Лиш там, де радість не скінчиться ввік.



 

 

ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА

1] О смертних нерозважне метушіння!

2] Який нікчемний кожен силогізм,

3] Що відбирає в крил снагу кружіння!

 

4] Хто в право зануривсь, хто в «Афоризм»,



5] Хто - в вигоди церковної посади,

6] Хто в панство крізь насильство чи софізм,

 

7] Хто - у торгівлю, хто - в діла громади,



8] Хто ж - у розпусні втіхи виснажні,

9] А хто - у ледарстві шука розради,

 

10] Коли, чужий усій цій метушні,



11] В ті висі я піднявся з Беатріче,

12] Де шана готувалася мені.

 

13] Пропливши в небі коло таємниче



14] І повернувшись на свої місця,

15] Незрушні встали душі, ніби свічі.

 

16] І я почув, як мовить ясність ця,



17] І, мовлячи, ще більше заяскріла

18] Усмішкою і голосу, й лиця:

 

19] «Яснію я у променях світила



20] І, дивлячись в одвічний світ святий,

21] Ту бачу річ, що мисль твою збудила.

 

22] Ти сумніваєшся й бажаєш ти,



23] Щоб виклав я докладніше основу,

24] Якою міг би розум твій піти

 

25] Од слів: «Живитимуться всі», - і знову



26] Од дальших слів: «Не бачено таких», -

27] Тож сенсу слід цьому надати слову.

 

28] Небесний промисл, що в путях своїх



29] Керує світом з мудрістю, якої

30] Дно недоступне для створінь людських,

 

31] Послав обвінчаній, щоб у спокої



32] До вінчаного тернами чола

33] І щедрим струмом крові пресвятої

 

34] Вірніше і упевненіше йшла,



35] Двох вожаїв, які б шляхом незвичним

36] Вели її на визначні діла.

 

37] Один горів паланням серафичним,



38] А другий, невичерпний скарб наук,

39] Сіяв відбитком херувима вічним.

 

40] Скажу про одного, і правди звук



41] Обох торкне, бо йшли і той, і другий

42] На спільне кожен із своїх спонук.

 

43] Поміж Тупіно й річки, що з округи,



44] Де схил, Убальду любий, води ллє,

45] Зверта гора квітуча до яруги

 

46] І спеку, й холод на Перуджу шле



47] Крізь браму Сонця, ззаду ж слізьми сходять

48] Ночера й Гвальдо, нісши іго зле, -

 

49] Де шлях в долину подорожніх зводить,



50] Колись там сонце світові зійшло,

51] Як наше з Гангу нам щоранку сходить;

 

52] Щоб на ім'я назвати це село,



53] «Ашезі» - назва не була б в пригоді,

54] Сказати «Схід» до речі б тут було.

 

55] Не так ще довго сонце йшло на сході,



56] А силою незмірною землі

57] Багато в чому стало при нагоді.

 

58] Почав цей світоч ще в літа малі



59] Із батьком суд за жінку, що в печалі

60] її в доми впускають крізь жалі.

 

61] Перед судом в єпископальнім залі



62] Й перед Отцем обітниці слова '

63] їй мовив, і любов зростала в палі.

 

64] В журбі за першим мужем удова



65] Жила понад тисячоліття з віком,

66] Аж поки з ним любов прийшла нова.

 

67] Байдуже, що безстрашно перед ликом



68] Того вона, як і Амікл, звелась,

69] Хто жах промчав над всесвітом великим.

 

70] Байдуже й те, що смілива вдалась



71] І, кинувши Марію у риданні,

72] Сама з Христом аж на хреста знялась.

 

73] Щоб не блукав ти з слів моїх в тумані,



74] Дізнайсь, що то з убогістю Франціск,

75] Та, певно, сам ти взнав, хто ці кохані.

 

76] їх згоди й щастя їх осяйний блиск



77] Так на порив здивовання любовний

78] Збудив святими помислами тиск,

 

79] Що першим рушив сам Бернард шановний



80] Роззутий і чимдуж в життя нове

81] Спішився, бо, мовляв, забари повний.

 

82] О тайний скарбе, благо вік живе!



83] Роззувсь Егідій, і Сільвестр роззувся

84] За тим дружиною - дружина ж зве.

 

85] А батько й вчитель їх не похитнувся,



86] З владаркою, з сім'єю тих іде,

87] Хто мотузом смиренним перепнувся.

 

88] Він з того не спускає зір ніде,



89] Що він - дитина П'єтро Бернардоне,

90] Зневажувана за лице худе.

 

91] Кладе велично, мов король із трону,



92] Він перед Інокентієм статут,

93] І перший той дає закон загону.

 

94] Коли ж вбогеньких зріс чималий кут



95] У пастуха, чия бучна звитяга

96] У небі славиться - не тільки тут,

 

97] Прихильна духа вічного увага



98] Гонорієві ще один вінець

99] Дала оздобити чоло ватага.

 

100] Ждучи на мученицький рішенець,



101] Оголосив перед султаном пишним

102] Він про прихід Христа й його овець.

 

103] Але казання не було успішним,



104] І він вернувсь, робучий, в рідний дім,

105] Де мався урожай зрости розкішним.

 

106] Між Арно й Тібром на шпилі страшнім



107] Він у Христа останні взяв печаті,

108] Й вони два роки ятрились на нім.

 

109] Коли ж прикликав Бог в сади крислаті



110] Обранця, що в смиренності святій

111] На милості заслужував багаті,

 

112] Кохану в спадок братії своїй



113] Довірив він, щоб, наче неню діти,

114] її гляділи та служили їй.

 

115] Лише із неї прагнула злетіти



116] У небеса його душа свята

117] І інших мар для тіла не творити.

 

118] Яка ж душа була, помисли, та



119] Вести з ним гідна морем величенним

120] Петрову барку з символом хреста.

 

121] Отцем у нас він був благословенним,



122] І всі, хто чинить так, як він велить,

123] Опікуються ділом преблаженним.

 

124] Його ж отара стала так воліть



125] Нового харчу, що порозбрідалась,

126] Урожаїв шукаючи й політь.

 

127] І чим вона охочіш відривалась



128] Від свого дому, тим частіш вона

129] Без молока у вимені верталась.

 

130] Лиш деякі, що пастка їм страшна,



131] Пригорнуться до пастуха; їх мало,

132] І обмаль їм на ряси йде сукна.

 

133] Тепер, якщо все говорив я вдало,



134] Якщо ти все у пам'яті зберіг,

135] Якщо до того ж і засвоїв дбало, -

 

136] Ти вдоволив бажання, скільки міг:



137] Побачив, де рослина розчахнеться,

138] І зрозумів, чому я застеріг:

 

139] Живитимуться всі, хто не схибнеться».



 

 

ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА

1] По мудрій мові полум'я блаженне

2] Замовкло, й знову порух між світів

3] Послав кружляти жорно те священне,

 

4] Та й першого ще кола не довів,



5] Коли намисто в зовнішньому крузі

6] Замкнуло з рухом рух, зі співом спів.

 

7] Суремний спів той в кожній нашій музі,



8] В сиренах наших зараз же чутно,

9] Як видно денний блиск у водній смузі.

 

10] Як на дугу дуга стримить водно,



11] Така ж і кольорами, й кривиною,

12] Мов слід Іріди крізь небес вікно,

 

13] Але породжувана основною,



14] Тієї голос, начебто, яка,

15] Мов пара сонцем, всушена жагою,

 

16] Дуга ж звисає, як печать тривка,



17] Засвідчивши слова до Ноя Божі:

18] Не взна потопу більш сім'я людська, -

 

19] Так віковічні ці сплелися рожі,



20] І, згоджені із одною одна,

21] Круг нас вились вже дві гірлянди гожі.

 

22] Та враз врочиста пісня голосна,



23] Тріумфу гомін, радісне палання,

24] Із сяйвом сяйва мова затишна

 

25] Спинились в спільнім трепеті чекання



26] (Буває спільним так на світлі й в тьмі

27] Повік і вій змикання й розмикання), -

 

28] І з серця пломеня в новій юрмі



29] Злетіла річ, що зразу ж притягнула,

30] Мов зірка голку, зір уважний мій

 

31] І почала: «Любов, що огорнула



32] Мене, того вождя вславлять велить,

33] Бо про мого хвала тут спалахнула.

 

34] Обом достойно ту хвалу ділить, -



35] Як на землі рівнялися війною,

36] То й в славі цей із тим уряд стоїть.

 

37] Христова рать, великою ціною



38] Добувши зброю знов, брела до хмар,

39] Мала числом, несмілою ступою,

 

40] Коли в віках пануючий владар



41] На ці полки, запалі у тривогу,

42] Проливши не в заслугу щедрий дар,

 

43] Прислав своїй дружині на підмогу



44] Двох витязів, що їх діла й слова

45] Розгублених вернули на дорогу.

 

46] У тій землі, з якої повіва



47] Зефір солодкий, що теплом стікає

48] В Європу й зеленню її вкрива,

 

49] Та не у тому хвиль бурхливих краї,



50] Ізвідки вечорами суне мла,

51] А сонце від людських очей тікає,

 

52] Щаслива Каларога розцвіла,



53] Захищена великими щитами,

54] Де лев то здоланий, а то дола.

 

55] Тут народивсь закоханий без тями



56] В Христову віру богатир святий,

57] До друзів добрий, грізний з ворогами.

 

58] Зачатий, він такої висоти



59] Досяг одразу у своїх чеснотах,

60] Що неньці дав майбутнє проректи.

 

61] Коли в хрещальні малось при кіотах



62] Його і віру шлюбом об'єднать,

63] Обом те благо творячи в щедротах, -

 

64] Тій, що за нього згоду мала дать,



65] Наснилось, що його, з братами спільно,

66] За труд вмиває Божа благодать.

 

67] І щоб у слові суть відбилась пильно,



68] На рідних знявшись, дух його нарік

69] Того найменням, чий він був суцільно.

 

70] Отож з ім'ям Господній - Домінік -



71] Він між усіх обранців став Христових

72] У вертограді щирий помічник,

 

73] Посланець ще й слуга в садах Христових,



74] І першою спахнула в нім любов

75] До першої поради з вуст Христових.

 

76] Вночі ще змалку, повний молитов,



77] Він крижем падав долі, мовчазливий,

78] Мов кажучи: «Я в світ на те й прийшов».

 

79] Феліче-батьку, справді ти щасливий!



80] Джованно-мати, мила небесам!

81] Бо зміст в іменнях ваших справедливий.

 

82] Не слідуючи суєтним трудам



83] Остійця чи Таддео недоспалим,

84] Він добував лиш манну справжню сам.

 

85] Невдовзі став знавцем він досконалим



86] [ взявся у саду глядіти грон,

87] Що гинуть з виноградарем недбалим.

 

88] В престолу, що болів за всіх, в полон



89] Убозтвом взятих, а не про найближчих

90] (Бо виродок іще не сів на трон),

 

91] Він не посад тепліших або вищих,



92] Не виплати по два чи три за шість,

93] Не «десятини іже Божьїх нищих», -

 

94] А дозволу просив на добру вість



95] Про сім'я двадцяти чотирьох квітів,

96] Яку він сам заблудним розповість.

 

97] Знанням і волею шляхи намітив



98] Та й ринув на апостольські путі,

99] Немов потік із верхових гранітів.

 

100] Рубати єретичний сухостій,



101] І тим була палкіша в нього сила, -

102] Чим впертіший траплявся опір їй.

 

103] Пішла від нього вод силенна-сила,



104] Що католицьким садом протіка

105] Й багато вже деревець в нім зросила.

 

106] Коли таке одне з коліс візка,



107] В якому Божа церква подолала

108] Ворожі в міжусобицях війська,

 

109] То уявляєш славу, що засяла



110] Круг другого, якому з вуст Фоми

111] Хвала переді мною тут лунала?

 

112] Проте забулись колії самі



113] Од верху кола, й з винного остатку

114] Сама лиш цвіль зосталась серед тьми.

 

115] Шляхом вождя родина йшла спочатку,



116] Але багато хто з його сім'ян

117] Вже ставить пальці там, де ставив п'ятку.

 

118] Й невдовзі доведе пожнивний лан



119] Суцільну ґандж; до житниць не попавши,

120] Почне являть обурення бур'ян.

 

121] Звичайно, в томі нашому гортавши



122] Одну по одній славні сторінки,

123] Читаєш: «Я такий, яким був завше».

 

124] В Касале ж, в Акваспарті, навпаки.



125] Статут чернецький, як до їх натури,

126] Тим - засуворий, іншим - залегкий.

 

127] Поглянь, я дух живий Бонавентури



128] Із Баньйореджо; службу ніс у лад,

129] Не важачи на лівий зиск понурий.

 

130] От Августин з Іллюмінатом вряд,



131] З мотуззям первістки із стада того,

132] Що їм, вбогеньким, Бог надав розрад.

 

133] Тут і Гуго од Віктора святого



134] З Петром їдцем, з Іспанським теж Петром,

135] Що дав дванадцять книг ума земного.

 

136] Натан-пророк тут, тут і Хризостом



137] (Що значить Златоуст), Ансельм з Донатом,

138] Який відомий видатним трудом.

 

139] З Рабаном, що у Фульді був абатом,



140] Тут калабрійський пастир Джоакін,

141] Пророчим даром вславлений багатим.

 

142] Що тут великий Божий паладин



143] Підніс на заздрість вчинки незабутні,

144] Це брат Фома причиною, - це він

 

145] На те підніс мене й вогні супутні».



 

 



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал