Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка Зміст



Сторінка10/34
Дата конвертації26.12.2016
Розмір9.58 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   34

ПІСНЯ ДРУГА

1] Торкнуло сонце обрій знизу в місці,

2] Меридіан якого перетне

3] Сіонську гору у найвищій рисці.

 

4] І ніч, яка свій віз весь час жене,



5] Спливла із Гангу, терези тримавши,

6] Що кине їх, як меншать день почне.

 

7] І бачив я: мінилось все, як завше,



8] Аврора стала старіти за мить,

9] На жовтизну рум'янець помінявши.

 

10] А ми не знали, на яку ступить,



11] Мов той, залюблений у мандруванні,

12] Хто в думці йде, а тілом ще стоїть.

 

13] Та раптом, як у досвітки туманні



14] Червоний Марс на схід верстає шлях,

15] Так в мене перед зором на світанні -

 

16] Хай би ще раз це блиснуло в очах! -



17] Таке з'явилось бистре сяйво біле,

18] Що наздогнать його не годен птах.

 

19] І поки я звертав лице похиле



20] До вчителя, небачене зросло,

21] Пояскравішало незрозуміле.

 

22] А там з боків щось біле піднесло,



23] Не знати що, а з того потім знову

24] Униз потроху біле щось зійшло.

 

25] Учитель додивлявсь, урвавши мову.



26] Та повело воно крилом ясним,

27] І він, вгадавши яву загадкову,

 

28] Гукнув: «Стань на коліна перед ним!



29] Твори молитву! Це ж бо ангел Божий, -

30] Тут місце тільки слугам неземним.

 

31] Поглянь, вітрилам і веслу ворожий,



32] Човна веде на крилах він своїх,

33] По цій гладіні, на земну несхожій.

 

34] Поглянь, у небо простягає їх



35] І віковічне пір'я в них іскриться,

36] Не тлінні волоски істот людських».

 

37] Чим ближче підпливала сяйна птиця,



38] Тим яскравіше вид її блищав,

39] Аж очі не здолали вже дивиться,

 

40] Й я опустив їх. Ангел наближав



41] До берега такий легенький човен,

42] Котрий по хвилях сліду не лишав.

 

43] Було там душ із сотню; сяйва повен,



44] В човні стояв божественний вожай,

45] І спів навкруг летів, блажен, стомовен:

 

46] «В ісходе Ізраїлеве...» - весь край



47] Псалма святого співами сповнявся;

48] І закінчили, як велить звичай.

 

49] Благословенням хресним попрощався



50] Стерничий з ними, бо зійшли з човна,

51] І легко, як приплив, назад помчався.

 

52] Уздрівши, що навколо глушина,



53] Скрізь обдивлялись душі якомога,

54] Мов той, кому відкрилась новина.

 

55] Далеко вгору повела дорога



56] Ще юний день, і сонячна стріла

57] З півнеба вже прогнала Козерога,

 

58] Коли чоло юрма їх піднесла



59] Й спиталася: «Чи ви б нам не вказали

60] Стежини, щоб на гору привела?»

 

61] Віргілій мовив: «Якщо ви вважали,



62] Що ми тут знаєм стежку, - то дарма.

63] Ми, як і ви, сюди примандрували

 

64] Тому й години, мабуть, ще нема.



65] Та ми дістались стежкою такою,

66] Що зійдемо на шпиль цей жартома».

 

67] Помітивши уважною юрбою



68] Із подиху мого, що я не мрець,

69] Поблідли душі з дива й неспокою.

 

70] Як тисне люд, коли прудкий гонець,



71] З оливкою в руці, гука важливі

72] Новини і для вух, і для сердець, -

 

73] Круг мене душі юрмились щасливі,



74] Забувши, що не вмили ще облич

75] І ще не стали чисті і вродливі.

 

76] Душа якась побачила увіч



77] І так мені зраділа, без облуди,

78] Що я їй мимохіть ступнув навстріч.

 

79] О тіні, можуть вас лиш бачить люди!



80] Я тричі прагнув обійнять її -

81] Й щоразу бив себе самого в груди.

 

82] Чи з дива риси витягайсь мої,



83] Але вона всміхнулась, одійшовши,

84] Коли ж прискорив кроки я свої,

 

85] Звеліла стати, поглядом вколовши, -



86] І я впізнав її та попросив

87] Порозмовлять зі мною трохи довше.

 

88] Відповіла: «Як я тебе любив



89] Живий, то й тут з тобою радо стрівся, -

90] Постіймо. Як досяг ти цих країв?»

 

91] «Та, мій Каселла, тут я появився



92] На час лише, поки дійду мети, -

93] Я мовив, - ти ж, померши, де барився?»

 

94] І він: «Не скривдив лик мене святий



95] Що нас вивозять звідтіля, де болі,

96] Хоч відмовлявсь не раз мене везти.

 

97] Він справедливій підлягає волі, -



98] Три місяці бере лиш тих у путь,

99] Хто хоче в мирі одійти з юдолі.

 

100] Нарешті біля моря, де течуть



101] Тібрійські води, в гирла каламутні,

102] Його прихильність зміг і я відчуть.

 

103] До берега, де ждуть його попутні,



104] Що шлях їм не лежить на Ахерон,

105] Керує нині крила він могутні».

 

106] А я: «Коли не відібрав закон



107] У тебе пам'ять з виконанням вмілим

108] Любовних заспокійливих канцон, -

 

109] Прошу, мені мотивом, серцю милим,



110] Ясного спокою у душу влий,

111] Вона тремтить, що тут укупі з тілом».

 

112] «Любов, що думці промовля моїй», -



113] Він заспівав так ніжно, що я слухав,

114] І ніжність слух навік скоряла мій.

 

115] У вчителя мого, у мене й духів -



116] В усіх захоплені були серця,

117] Закриті для душевних інших рухів.

 

118] Ми тихо йшли і слухали співця,



119] Але старий урвав ходу нескору,

120] Гукнувши: «Чи таке вам до лиця?

 

121] Не гайтесь лаштуватися на гору!



122] Щоб швидше Бог, безпам'ятні раби,

123] Проник до вас, зніміть із себе кору!»

 

124] Немов на зерно й кукіль голуби



125] Мовчущим табунцем собі злітають

126] Без звичної пихатої хвальби,

 

127] Та розлітаються, все покидають,



128] Коли б їх настрахать хто-небудь зміг,

129] Бо важчі їх турботи обсідають, -

 

130] Отак і душі враз, не зчувши ніг,



131] На берег кинулись, забувши й співи,

132] Мов той, хто заблудився без доріг.

 

133] І наш був крок також не менш квапливий.



 

 

ПІСНЯ ТРЕТЯ

1] Коли переполох, для душ нежданий,

2] По всій рівнині розпорошив тих,

3] Що йшли на шпиль, для розуму жаданий,

 

4] Я притуливсь до друга днів моїх -



5] Без нього що робив би я з судьбою?

6] І як би вийшов з мандрувань тяжких? -

 

7] І вчув, що він обурений собою,



8] Святе сумління - як найтонший слух!

9] Вина й мала стає йому тяжкою.

 

10] Коли ж нарешті він притишив рух,



11] Поважність звичну повернувши крокам,

12] То мій розгублений спочатку дух

 

13] Згадав мету, що втратив ненароком,



14] І от я очі звів на дивогляд -

15] Він в небо муром зводився широким.

 

16] Проміння, червоніючи позад,



17] Переді мною зникло на стежинці,

18] Як перед найгустішою з завад.

 

19] І, боячись лишитись наодинці,



20] Я озирнувсь, - аж по землі крутій

21] Лежала лиш переді мною тінь ця.

 

22] Мій захисник сказав: «Кинь, сину мій!



23] Чого це обдивлятись закортіло?

24] Чи я не тут? Чи не вожай я твій?

 

25] Де нині вечір, мир знайшло там тіло,



26] Що відкидало тінь мою хоч де

27] Й не в Бріндізі - в Неаполі спочило,

 

28] І от від мене тінь вже не впаде.



29] Хай вигляд хмар тебе сильніш вражає:

30] На промінь промінь тіні не кладе.

 

31] І хоч небесна сила полишає



32] У тілі біль і студінь навісну,

33] Та саме як - розкрити не бажає.

 

34] Закрито й іншу людям таїну -



35] Збагнуть її лиш дурня вабить мрія! -

36] Як три особи містять суть одну.

 

37] Тому й лишайся, людський роде, з quia!



38] Якби ти міг здійснить свої ждання,

39] То понести не мусила б Марія.

 

40] Ти бачив тих, що ждали навмання,



41] Але натомість, волею Закона,

42] Засуджені на вічне незнання.

 

43] Кажу про Арістотеля, Платона



44] І багатьох ще». Тиша залягла,

45] Й чоло поникле вкрила дум запона.

 

46] Нарешті стежка до гори звела.



47] Перемогти ці урвища могучі

48] Нога найдужча, певне б, не змогла.

 

49] З Турбії стежка в Лерічі по кручі



50] Здалася б і широка, і пряма

51] Проти цієї кам'яної кучі.

 

52] «Шукать дороги тут, либонь, дарма, -



53] Учитель вимовив, - яка б до стелі

54] Тих довела, у кого крил нема».

 

55] І от коли він в думи невеселі



56] Заглибився, понуривши чоло,

57] Я ж озирався навкруги на скелі, -

 

58] Побачив я ізліва, як ішло



59] До нас багато духів так повільно,

60] Що руху вздріти око не змогло.

 

61] Я мовив: «Вчителю, поглянь-но пильно -



62] Он рада йде; то може б, ти спитав,

63] Коли стежок не знаєш безпомильно».

 

64] Поет зирнув і лагідніш сказав:



65] «Ходім до них, бо їхні кроки важчі.

66] Ти, сину, сумніви свої зостав».

 

67] Були вони далеко: мовив краще -



68] Коли ми кроків з тисячу пройшли,

69] Лишалась відстань, як кидок із пращі.

 

70] Та ось вони спинились край скали,



71] Мов ті, що стали раптом у ваганні

72] І зовсім розгубилися були.

 

73] «О ви, померлі в добрім сподіванні! -



74] Віргілій вигукнув. - Хай мир благий,

75] Яким усі ви марите в єднанні,

 

76] На гору шлях підкаже до снаги,



77] Бо зволікання гірше, ніж удари,

78] Для тих, що час їм надто дорогий».

 

79] Як перша із овець іде з кошари,



80] Позаду ж всі - за одною одна

81] Із простої й сумирної отари,

 

82] Те саме й інші роблять, що вона, -



83] На спини лізли б, якби та спинялась,

84] Хоч їм причина зовсім не ясна, -

 

85] Так перша з душ до нас тут приєдналась -



86] Печаткою чесноти на чолі

87] Вона й серед щасливців одрізнялась, -

 

88] Та глянувши, що сонця до землі



89] Моя особа зовсім не пустила

90] І тінь лягла праворуч по скалі,

 

91] Вона спинилась, потім одступила,



92] І кожна з тих, що натовпом густим

93] Позаду йшли, те ж і собі зробила.

 

94] «Без вашого питання відповім,



95] Що тіло це людське - живого роду,

96] Тому-то й рвуться промені на нім.

 

97] Ви не дивуйте на його свободу,



98] Бо дозвіл він дістав на небесах

99] І хоче подолати перешкоду», -

 

100] Сказав поет, і у таких словах



101] Всі духи радили: «Ходімо з нами», -

102] J з радістю показували шлях.

 

103] Один з них мовив: «Як ідеш з мерцями,



104] Мені увагу приділи живу, -

105] Чи не стрічав мене поміж бійцями?»

 

106] Оглянув постать я, мені нову:



107] Він був русявий, гарний і рухливий,

108] Та шрам надвоє розтинав брову.

 

109] Не розпізнав я, хто цей дух вродливий;



110] Той мовив: «Глянь-но! - Показав перед,

111] Де в грудях зяяв розруб страхітливий,

 

112] І посміхнувсь, додавши: - Я Манфред,



113] Констанци рідний внук, імператриці.

114] Прошу, як вирвешся із цих тенет,

 

115] У доні будь, в сім'ї, де міг родиться



116] Блиск Арагону і Сицилій блиск,

117] І правді всій допоможи розкриться.

 

118] Як збив мене з коня ворожий тиск,



119] Я вдавсь до того, хто крізь рани бачив

120] Мого життя уже пригаслий приск,

 

121] В сльозах благав, щоб він мене пробачив,



122] Бо вельми щедрі руки в Доброти

123] Для тих, хто шлях свій каяттям позначив.

 

124] Якби козенцький пастир зміг не йти



125] Виконувати Климента веління,

126] А глянув би в Господній лик святий, -

 

127] При Беневенто й досі жерло б тління



128] Побіля мосту прах моїх кісток

129] Під вартою важенного каміння.

 

130] А так їх мочить дощ, вкрива пісок



131] Над Верде, за кордоном, і зотліють

132] Із тягарем обернених свічок.

 

133] Але не сильно так прокляття діють,



134] Щоб вічна не вернулася любов,

135] Аж поки в нас надії зеленіють.

 

136] Хто без відпущення з життя пішов,



137] Хоч і розкаявся в хвилину смерті,

138] Зайти не може під святий покров

 

139] Аж тридцять строків, поки був упертий



140] В провинах протягом десятиліть,

141] Як присуду молитвою не стерти.

 

142] Тепер добрав ти сам, як звеселить



143] Констанцу розповідь твоя про мене, -

144] Де стрів мене й за що їй слід молить.

 

145] Молитва там - розправить тут рамена».



 

 

ПІСНЯ ЧЕТВЕРТА

1] Коли з душевних сил котрась, буває,

2] Чи в радощі чи в смуток порина

3] І тільки цим уся душа палає, -

 

4] То іншим не спалахує вона



5] (Не можна, отже, вигадки пробачить,

6] Що душі наші полумінь єдна).

 

7] Тож як зачується чи замаячить



8] Таке, що душу жаром обгорта,

9] То як збігає час, вона й не бачить.

 

10] Лиш роздивлятись може сила та,



11] З цієї ж душу полум'я спостигло;

12] І та мов скута, ця ж у вись зліта.

 

13] Єство моє про це дізнатись встигло,



14] Коли з Манфредом мову ми вели,

15] Бо сонце непомітно перебігло

 

16] На п'ятдесят вже градусів, коли



17] Дістались ми туди, де тіні зграйно

18] Гукнули: «Шлях шукали ви й знайшли!»

 

19] Як достигають грона, то негайно



20] Скрізь виноградар терном затуля

21] Лазівки, не такі вузькі звичайно,

 

22] Як та, що нею лізти до шпиля



23] Ми почали з учителем поволі,

24] Як душ не стало чути іздаля.

 

25] Простують люди до Сан-Лео, Нолі



26] І пішки до Бісмантови ідуть,

27] Але звестись на бескиди ці голі

 

28] Було можливим лиш для крил, мабуть,



29] Високої мети, - ще й надихали

30] Слова поета, вказуючи путь.

 

31] Вузьким проваллям рушили ми в скали,



32] Де камінь в небеса свій верх простер,

33] І ми собі руками помагали.

 

34] Коли ж здолали ми крутий бар'єр



35] І вийшли на вузеньку полонину,

36] Спитав я вчителя: «Куди тепер?»

 

37] Він одповів: «Мене на верховину



38] Ти супроводь, не пожалівши сил,

39] А там я вожая тобі зустріну».

 

40] Але стрімкий був велетенський схил,



41] Який величніш за пряму здіймався,

42] Що нею ріжеться квадрант навпіл.

 

43] І я почав, бо віддих затинався:



44] «Лишаєш, батьку, ти мені сліди,

45] Пильнуй, щоб я їх повсякчас тримався»

 

46] «Синочку, хоч на камінь той зійди», -



47] Він вимовив, вказавши над собою

48] Серед урвистих скель облом гряди.

 

49] Од слів його я сповнився снагою,



50] Поповз за ним по кручених стежках

51] І, зрештою, на камінь став ногою.

 

52] І сіли так ми, щоб у нас в очах



53] На схід була дорога страхітлива, -

54] Приємно глянуть на відбутий шлях.

 

55] Спочатку вниз дививсь я, та вразлива



56] Увага йшла до сонця, бо зливавсь

57] На нас ранковий промінь десь ізліва.

 

58] Поет примітив, як я дивувавсь,



59] Що в сяйнім повозі їздець крилатий

60] Між нами й Аквілоном просувавсь,

 

61] І пояснив мені: «Якби Близнята



62] Були близ дзеркала, що ясно так

63] Повинне на всі сторони палати, -

 

64] Ми бачили б, що світлий зодіак,



65] Коли не хибить путь його безмежна,

66] Підходить під Возів небесний знак.

 

67] Збагнеш, від чого справа ця залежна,



68] Дізнавшися, що мають і Сіон,

69] І ця гора, йому супротилежна,

 

70] Єдиний обрій за твердий закон,



71] Півсфери ж дві, і що стезя надхмарна,

72] Де коні гнав бездольний Фаетон,

 

73] Отут, по цьому схилу, незабарна,



74] А там іде по тому, навпаки, -

75] І мисль твоя тоді не буде марна».

 

76] «Звичайно, - відповів я, - зір швидкий



77] Ніколи ще не був такий у мене,

78] Як нині, хоч мій розум затяжкий.

 

79] Незміряних кружінь кільце вогненне,



80] Що вчені звуть екватором його,

81] Лежить, між нами й сонцем полонене,

 

82] Як я добрав з пояснення твого,



83] Звідсіль на північ, хоч його ж євреї

84] На південь мають від шпиля свого.

 

85] Та не зневаж цікавості моєї:



86] Чи довго йтиме стежка ця важка,

87] Що важко навіть глянути на неї?»

 

88] А він мені: «Гора оця така,



89] Що ти спочатку тільки йти не в силі,

90] А вище - стане там хода легка.

 

91] Отож, коли для тебе стануть милі



92] І любі над усе стежки оті,

93] Мов плавний рух човна по тихій хвилі;

 

94] Коли ти дійдеш до кінця путі, -



95] Там тільки й зможеш на спочинок сісти,

96] Оглянеш сам усі місця святі».

 

97] Не встиг поет сказать цієї вісті,



98] Хтось поруч вимовив: «Аби знаття,

99] Що ти раніш не перестанеш лізти».

 

100] Обидва роздивились до пуття



101] Й побачили ізліва каменюку,

102] Що не помітив ні поет, ні я.

 

103] Ми підійшли. Там сіло на прилуку,



104] У холодок багато душ нудних,

105] Що в лінощах зневажили спонуку.

 

106] Одна, найслабша, мабуть, із слабких,



107] Собі руками обхопила ноги

108] Й поклала мляво голову на них.

 

109] «О пане мій, - я мовив, - глянь на цього,



110] Бо він - таки справжнісінький лежух,

111] Мов ліньки за сестер рідніші в нього».

 

112] Насилу повернув обличчя дух



113] І, ледве зиркнувши від стегон вище,

114] Сказав: «То й лізь, коли такий ти зух!»

 

115] Його впізнав я і, хоч гнувся нижче



116] Й від втоми важко дихати було,

117] До нього приступив. Коли ж я ближче

 

118] Спинився, трохи він підвів чоло



119] Й спитав: «То втямив ти, чом сонце Воза

120] З-за лівого твого плеча тягло?»

 

121] Його рвучкі слова й незграбність пози



122] Були такі, що мимохіть всміхнувсь

123] І мовив я: «Не по тобі ллю сльози,

 

124] Бельаква, та скажи, чом тут приткнувсь?



125] Чи, на своїх ждучи, об камінь сперся,

126] Чи до колишніх звичок повернувсь?»

 

127] А він: «Чого б я, брате, вгору дерся, -



128] Мене б прогнав Господній птах від брам,

129] Бо слід гріхів і досі ще не стерся.

 

130] Мене й лишило небо цим місцям



131] На цілий строк мого земного віку,

132] Який лінивсь віддать я молитвам.

 

133] Бо слово має тут користь велику,



134] Як з серця йде, що взнало благодать.

135] А нам усім - лиш нидіти без ліку».

 

136] Поет рішив, що годі зволікать,



137] І вимовив: «Іди, піднісши око, -

138] На полудні не може сонце ждать,

 

139] Бо піч уже ступає на Марокко».



 

 

ПІСНЯ П'ЯТА

1] За вожаєм пішов, не поспішавши,

2] Й смиренно не підводив голови,

3] Коли, на мене пальцем показавши,

 

4] З юрби позаду хтось гукнув: «Диви,



5] Крізь другого не йде проміння з дива,

6] І він собі ступає, як живий!»

 

7] Я озирнувсь і вгледів, як щаслива



8] Цікаво роздивляється юрма

9] Мене, мене і темну пляму зліва.

 

10] «Чого хвилюється твій дух дарма,



11] Чому баритись? - вчитель мій промовив. -

12] Таж діла до їх слів тобі нема!

 

13] За мною йди, і хто б не марнословив,



14] Будь наче горда вежа кам'яна,

15] Що не схитне її ніякий повів.

 

16] У кого думка думку обмина,



17] Не скоро той зустрінеться з метою,

18] Штовхають-бо гадки одну одна».

 

19] Що міг сказать я, крім «Іду з тобою!»?



20] І у рум'янцях зашарівсь густих -

21] Змиває часом краска гріх собою.

 

22] А душі далі йшли, їх крок не тих,



23] І линуло молитви стоголосся,

24] «Помилуй мя», журливе, стих у стих.

 

25] Як глянули, що світлу довелося



26] З моїм зіткнутись тілом, - спів ущух,

27] І «О!» хрипке і довге протяглося.

 

28] І начебто гінці, за духом дух,



29] До нас підбігло двоє й попросило:

30] «Назвіть себе та ублажіть нам слух».

 

31] Учитель їм: «Перекажіть ви сміло



32] Отим, хто розпитатись вас послав,

33] Що в нього справді з м'яса й крові тіло.

 

34] Коли їм стежку тінню він урвав,



35] Хай, взнавши істину, його вшанують,

36] Щоб він для них колись в пригоді став».

 

37] Так прудко води в горах не шумують,



38] І промені, які несуть нам суш,

39] У серпні хмар так швидко не руйнують,

 

40] Як кинулись гінці назад, між душ,



41] Аби до нас всім роєм приєднатись,

42] Неначе вершники, що мчать чимдуж.

 

43] «Це люд, приречений весь час тинятись,



44] Біжить благать тебе, - сказав поет, -

45] Ти слухай їх, але не смій спинятись».

 

46] «О душе, йдеш ти до щасливих мет



47] З тим самим тілом, даним ще ізроду...

48] Та не стреми так свій неспинний лет!

 

49] Кого впізнаєш з нас, щоб мать нагоду



50] Про нього на землі розповісти?

51] Чого спішиш? Чому не зменшиш ходу?

 

52] Нам довелось тягар гріхів нести



53] Аж до хвилини смерті не своєї,

54] Коли осяяв пломінь нас святий.

 

55] Розкаяні і прощені, до неї



56] Ми в мирі з Богом тихо підійшли

57] У сяйнім блиску світлої киреї».

 

58] А я: «Не ті в вас риси, що були,



59] І я нікого розпізнать не можу,

60] Та, духи, що для святості жили,

 

61] Кажіть - я все зроблю во славу Божу,



62] Во ім'я миру, що мене веде,

63] Коли із світу в світ я переходжу».

 

64] Сказав один: «Тут клятв ніхто не жде,



65] Тобі, як всі, й без клятви довіряю,

66] Аби ти не знесилився ніде.

 

67] До тебе мову перший я звертаю,



68] Прошу: як завітаєш у краї,

69] Що близ Романьї й Кардового краю,

 

70] То в Фано просьби принеси свої,



71] Щоб ревно там за мене хтось молився,

72] Тяжкі гріхи змиваючи мої.

 

73] Я звідти родом, ранами ж покрився



74] І втратив кров, яка дає життя,

75] В онуків Антенора, бо змилився,

 

76] Шукавши в них безпечного буття;



77] На мене ж д'Есте був лихий без міри,

78] Несправедливий більш, ніж думав я.

 

79] Якби тоді поїхав я до Міри,



80] То серед інших, може б, досі жив, -

81] Мене ж в Ор'яко наздогнали звірі,

 

82] Побіг в болото я, між комишів,



83] І там упав, бо в мулі грузли ноги,

84] І річку крові власної уздрів».

 

85] І другий дух сказав: «Коли дороги



86] Ти пройдеш всі, куди умом сягнув,

87] То удостой мене жалю й помоги.

 

88] Я з роду славних Монтефельтро був,



89] Бонконте - я, і ні Джованна мила,

90] Ніхто не дбав, щоб спини тут не гнув».

 

91] Спитав я: «А яка ж вина вчинила



92] Так в Кампальдіно чи біда яка,

93] Що зникла назавжди твоя могила?»

 

94] «О, там же, в Казентіно, до струмка, -



95] Дух відповів, - що з назвою Арк'яно

96] Від Апеннін, з-під Ермо, витіка,

 

97] У день страшний загибелі, нерано,



98] З пробитим горлом ледве я дійшов,

99] Червонячи весь шлях свій кров'ю з рани;

 

100] І язиком, зважнілим для розмов,



101] «Маріє», - встиг шепнуть, як ти вже знаєш,

102] Лишаючи тілесний свій покров.

 

103] Живим скажи усе, що знати маєш.



104] Господній ангел взяв мене, й грозу

105] Зчинив той, з Пекла: «Гей, чого займаєш!

 

106] Коли вже за одну його сльозу



107] Тому, з небес, віддасть нетлінне кара,

108] То тлінному візок я підвезу!»

 

109] Відомо, як у висі гусне пара,



110] А з неї в небі остигає мла,

111] І далі вже пливе блакиттю хмара.

 

112] До злої волі, що шукає зла,



113] Додавши глузду, зняв він дим із вітром,

114] Бо звіку здатність ця в нього була,

 

115] І ввечері погнав наказом хитрим



116] Од Пратоманьйо аж до Апеннін

117] Хмарину й струсонув густим повітрям,

 

118] Що обернув ураз на воду він, -



119] І залило притьмом яри без ліку,

120] Бо грунт не міг увесь ввібрати плин.

 

121] Зусюди повінь цю несло велику,



122] Що завжди в русло головне зверта,

123] Й не стримати було навалу дику.

 

124] І труп мій кинула бистрінь крута



125] З Арк'яно в хвилі Арно по зливанню,

126] На грудях розриваючи хреста,

 

127] Що з рук я склав у мить страшну, останню.



128] Мій труп тягло між заростей рясних,

129] Аж поки мулом засмоктало й тванню».

 

130] «Коли ти вернешся з блукань трудних



131] І кожна пригадається подія, -

132] Сказала тихо третя після них, -

 

133] То не забудь, прошу, й мене: я - Пія.



134] Знайшла я в Сьєні світ, в Мареммі - тьму.

135] Це знає той, кого манила мрія,

 

136] Я ж подала для персня перст йому».



 

 



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал