Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка Зміст



Сторінка1/34
Дата конвертації26.12.2016
Розмір9.58 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34
Данте Аліг'єрі
Божественна комедія
Переклад Євгена Дроб'язка

Зміст

І. Пекло               

    Пісня 1

    Пісня 2

    Пісня 3

    Пісня 4

    Пісня 5

    Пісня 6

    Пісня 7

    Пісня 8

    Пісня 9

    Пісня 10

    Пісня 11

    Пісня 12

    Пісня 13

    Пісня 14

    Пісня 15

    Пісня 16

    Пісня 17

    Пісня 18

    Пісня 19

    Пісня 20

    Пісня 21

    Пісня 22

    Пісня 23

    Пісня 24

    Пісня 25

    Пісня 26

    Пісня 27

    Пісня 28

    Пісня 29

    Пісня 30

    Пісня 31

    Пісня 32

    Пісня 33

    Пісня 34


ІІ. Чистилище   

    Пісня 1

    Пісня 2

    Пісня 3

    Пісня 4

    Пісня 5

    Пісня 6

    Пісня 7

    Пісня 8

    Пісня 9

    Пісня 10

    Пісня 11

    Пісня 12

    Пісня 13

    Пісня 14

    Пісня 15

    Пісня 16

    Пісня 17

    Пісня 18

    Пісня 19

    Пісня 20

    Пісня 21

    Пісня 22

    Пісня 23

    Пісня 24

    Пісня 25

    Пісня 26

    Пісня 27

    Пісня 28

    Пісня 29

    Пісня 30

    Пісня 31

    Пісня 32

    Пісня 33



ІІІ. Рай

    Пісня 1

    Пісня 2

    Пісня 3

    Пісня 4

    Пісня 5

    Пісня 6

    Пісня 7

    Пісня 8

    Пісня 9

    Пісня 10

    Пісня 11

    Пісня 12

    Пісня 13

    Пісня 14

    Пісня 15

    Пісня 16

    Пісня 17

    Пісня 18

    Пісня 19

    Пісня 20

    Пісня 21

    Пісня 22

    Пісня 23

    Пісня 24

    Пісня 25

    Пісня 26

    Пісня 27

    Пісня 28

    Пісня 29

    Пісня 30

    Пісня 31

    Пісня 32

    Пісня 33



 

Коментарі

    Пекло

    Чистилище

    Рай

 
 

 

ПЕКЛО

 

 

ПІСНЯ ПЕРША



1] На півшляху свого земного світу

2] Я трапив у похмурий ліс густий,

3] Бо стежку втратив, млою оповиту.

 

4] О, де візьму снаги розповісти



5] Про ліс листатий цей, суворий, дикий,

6] Бо жах від згадки почина рости!

 

7] Над смерть страшну гіркіший він, великий, -



8] Але за благо те, що там знайшов,

9] Повім про все, що в пам'ять взяв навіки.

 

10] Недобре тямлю, як постав цей схов,



11] Бо сонність так оволоділа мною,

12] Що з певної дороги я зійшов.

 

13] Я опинивсь під пагорба стіною,



14] Яким кінчався неширокий діл,

15] Де острах ліг на серце пеленою.

 

16] Я вгору глянув і побачив схил,



17] Вже убраний у сонячне проміння,

18] Що надає людині свіжих сил.

 

19] Тоді помалу уляглось тремтіння,



20] Що не давало спокою мені

21] Всю ніч, коли блукав між страховиння.

 

22] Як той, хто у задишці голосній



23] На сушу вийшов, піною укритий,

24] І озирає вири навісні, -

 

25] Так і мій дух, не скінчивши летіти,



26] Зирнув назад і стежку оглядав,

27] Яка не дозволя нікому жити.

 

28] Тут я собі спочити трохи дав



29] І вирушив на гору незнайому,

30] А за опору нижчу ногу мав.

 

31] І от, коли вже йшов я по підйому,



32] Збіг леопард, моторний та верткий,

33] І шерсть рябіла плямами на ньому.

 

34] Моїх очей він не злякавсь, дерзкий,



35] І, заступивши шлях, став на сторожі,

36] І я подавсь униз, у діл низький.

 

37] А йшли хвилини ранішні, пригожі,



38] І сонце сходило з тим почтом зір,

39] Що з ним спахнули, як Любові Божій.

 

40] Схотілося у рух оздобить шир.



41] І дух надія звабила рожева,

42] Що скоро зникне цей плямистий звір.

 

43] Пора буяла навкруги квітнева,



44] Та я не вчув нічого, тільки ляк

45] Од вигляду уже близького лева.

 

46] І так, здалось, на мене йшов хижак,



47] Наїжившись, страшенно зголоднівши,

48] Що рух повітря вмить, здалось, закляк.

 

49] Ще вийшла люта й зла вовчиця вивши, -



50] її неутоленна худорба

51] Примушує людей конать збіднівши.

 

52] В очах її така була злоба,



53] Таке палало полум'я гаряче,

54] Що з страху шлях згубив я до горба.

 

55] І наче той, хто дивиться найпаче,



56] Куди б скарби багаті примостить,

57] А, їх утративши, - в розпуці плаче,

 

58] Такий був я, бо твар мене щомить,



59] Встріч ідучи, помалу відсувала

60] Туди, де сяйво сонця не звучить.

 

61] Коли ж моя нога на діл ставала,



62] Явився хтось, у кого зір потух,

63] Мовчанка ж довга голос відібрала.

 

64] В безлюдді я його побачив рух.



65] «Врятуй! - була мольба моя єдина, -

66] Байдуже, чи людина ти, чи дух!»

 

67] Він мовив: «Не людина; був людина;



68] В Ломбардії мій батько оселивеь,

69] У Мантуї - моя там батьківщина.

 

70] Во время Юлія я народивсь,



71] Хоч пізно; жив я в Августовім Римі,

72] Коли ще лжебогам народ моливсь.

 

73] Я був поет, пісні складав любимі,



74] Як славний син Анхізів з Трої втік,

75] А Іліон упав в огні та димі.

 

76] Та чом вертаєш і в журбі поник?



77] Чого не йдеш на горб, де корениться

78] Солодке джерело чудесних рік?»

 

79] «Чи не Віргілій ти, чи не криниця



80] Широкоплинних мовних вод ясних? -

81] Спитав я й став, щоб в шані поклониться, -

 

82] О світло й честь усіх співців земних,



83] Ти зваж на захват мій, на шанування

84] Твоїх безсмертних творів видатних.

 

85] Ти вчитель мій, моє уґрунтування,



86] У тебе я знайшов на все життя

87] Той гарний стиль, що дав мені визнання.

 

88] Ти бачиш твар, що втік од неї я?



89] Рятуй мене ти, мудрецю славетний,

90] Бо в серці й жилах кров тремтить моя».

 

91] «Хай буде інший шлях тобі прикметний, -



92] Він одповів на жалісні слова, -

93] Щоб ти мерщій покинув діл цей шпетний.

 

94] Повз твар, яка, голодна, завива,



95] Не прослизне і найспритніший дока:

96] Хто мимо йде, усіх вона вбива.

 

97] Лиха вона з природи та жорстока;



98] Наївшись, голоднішою стає

99] Й ненатлого не насищає ока.

 

100] Із звірами відгулює своє



101] Без міри; та надія на Хорта є,

102] Що він цю твар таки, нарешті, вб'є.

 

103] Про нього скажуть: скарбів не ковтає,



104] В любові, мудрості й чесноті зріс.

105] І ґрунт між Фельтро й Фельтро доглядає.

 

106] Він за Італію зведе свій спис, -



107] Заради ж неї дівчина Камілла

108] І Евріал умерли, й Турн, і Ніс.

 

109] І як би не тікала твар немила,



110] Він в Пекло зажене її, на дно,

111] Звідкіль її жадоба приманила,

 

112] А звідсіля, - надумав я одно, -



113] Я поведу тебе, де залягають

114] Місця, які я взнав уже давно.

 

115] Почуєш ти, як в розпачі благають



116] Там духи з зойком та з ламанням рук,

117] Повторну смерть на себе накликають.

 

118] Побачиш тих, хто між вогненних мук



119] Таємно тішиться у сподіванні

120] Колись піднестись до блаженних лук.

 

121] А схочеш в висі злинути останні, -



122] Душі, достойнішій за мене, здам

123] До ніжних рук тебе при розставанні.

 

124] Бо той, хто звіку владарює там,



125] Мене, що бився у ворожій раті,

126] Й тих, хто зі мною, не пуска й до брам.

 

127] А в тронній владаря світів палаті



128] Усе пристойне пишному кошу,

129] Щасливий той, хто буде там на святі!»

 

130] І я йому: «Поете, я прошу,



131] Ім'ям Христа, якого ти не відав,

132] Все зло й все гірше хай тут полишу,

 

133] Ти ж покажи усе, про що повідав:



134] Хай браму бачу я з Петром святим

135] І тих, хто в муках та скорботі знидів».

 

136] І рушив він, а я - слідом за ним.



 

 

ПІСНЯ ДРУГА

1] День одійшов; з натомленої спини

2] Всього живого тягарі земні

3] Тьма поскидала; тільки я, єдиний,

 

4] Все готувавсь до мужньої борні



5] З трудною стежкою з нестерпним жалем;

6] Та вірна пам'ять сил додасть мені.

 

7] О музи, хай ваш хист сіяє палом,



8] О думко, що я бачив, запиши

9] І передай навік людським скрижалям.

 

10] І я: «Поете, спершу ти ріши,



11] Якщо ти хочеш скрізь мене проводить,

12] Чи доблесть є на те в моїй душі?

 

13] Співав ти: батько Сільвіїв зіходить



14] Ще тлінний та минущий в світ тривкий,

15] Зберігши чуйність, що в живому бродить.

 

16] Коли ж противник всяких зол палкий



17] Був добрий з ним, передбачавши славу

18] Його діянь, і хто він, і який,

 

19] То мудрий відзнача його по праву:



20] Обранець неба вишнього добра,

21] Рим породив він та його державу,

 

22] А той же й та (це істина стара)



23] Засновані, щоб стать святим престолом

24] Наступникам апостола Петра.

 

25] Ця путь, розцвіченим твоїм глаголом



26] Прославлена, причиною в віках

27] Була його звитязі й папським столам.

 

28] Сосуд обрання теж у цих полях



29] Пізніше був, щоб дать підпору вірі,

30] Яка спасіння відкриває шлях.

 

31] А я чого піду? Хто пустить в мирі?



32] Ніякий не Еней, не Павел я,

33] На цю я честь не варт ні в якій мірі.

 

34] Коли ж спуститись знаджує земля,



35] То чи не здасться спуск мій божевіллям, -

36] Для мудреця ясніша мисль моя».

 

37] Мов той, хто раптом виниклим зусиллям



38] Занедбує намічені діла

39] Й прощається з готовим вже справиллям,

 

40] Вчинив і я: де схил чорнила мла,



41] У думці справа та пішла вся прахом,

42] Що з запалом розпочалась була.

 

43] «Я бачу у словах, повитих жахом, -



44] Сказала тінь, вся - благородний чар, -

45] Що ти в душі пройнявсь побожним страхом.

 

46] Він обсипа людину, мов той жар,



47] Примушуючи подвигу зректися,

48] Як мур уявлений спиняє твар.

 

49] Щоб міг від остраху ти відмогтися,



50] Скажу, чом став твоїм я ватажком,

51] Щоб знав, коли в мені жалі знялися.

 

52] Був з тими я, хто між добром і злом,



53] Як пані кликнула щонайгарніша,

54] І їй скоривсь я серцем і умом.

 

55] І от до мене над зорю ясніша



56] Звернула очі й голос чарівний;

57] Лиш в ангелів розмова лагідніша:

 

58] «О мантуанська чемна душе, чий



59] На цілу землю розголос лунає

60] Й лунатиме, аж поки світ живий.

 

61] Мій друг, що дружби з долею не має,



62] На прикрому безлюдному горбі

63] Дорогу втратив і в страху вмирає.

 

64] Боюсь, щоб не накоїв зла собі,



65] Щоб з поміччю, бува, не опізнитись, -

66] За нього, чула, й небо у журбі.

 

67] Іди, щоб там найшвидше опинитись



68] І мудрим словом стань його втішать;

69] Мені з турбот допоможи звільнитись.

 

70] Я - Беатріче, я кажу рушать,



71] Прийшла я з місць, куди вернутись хочу,

72] Любов мені звеліла це сказать.

 

73] Я піднесу тобі хвалу пророчу,



74] Як стану перед Господом святим».

75] Замовкла, й мову я почав урочу:

 

76] «О пані благосна, єдина, з ким



77] Наш людський рід всі перевищив твори,

78] Які під небом зібрані низьким!

 

79] Так уподобав я наказ твій скорий,



80] Що, все здійснивши б, думав, що не встиг, -

81] І зайвими були б його повтори.

 

82] Але скажи, це хто тобі поміг



83] У глиб землі без остраху пускатись,

84] Звідкіль усяк тікав би скільки міг».

 

85] «Щоб міг за словом довго не шукатись, -



86] Сказала, - стисло відповім одне,

87] Чом не боюся я сюди спускатись.

 

88] Того боятись треба, головне,



89] Що позбавля когось життя й спокою, -

90] Все ж інше анікому не страшне.

 

91] Ласкавий Бог створив мене такою,



92] Що ваша скорб повз мене промина,

93] Що я - поза пожежею яркою.

 

94] Та в небі благородна є жона;



95] Того жалівши, хто підпав блуканням,

96] Вмолила Вишнього Суддю вона,

 

97] Звернулась до Лючії із благанням,



98] Сказавши: «На людину ту малу

99] Ти зглянься й огорни її сіянням».

 

100] Знайшла мене Лючія, ворог злу,



101] Де ми сиділи з древньою Рахіллю,

102] Й сказала: «Справжню Богові хвалу

 

103] Знось, Беатріче, і зарадь зусиллю



104] Того, хто любить так, що став на згин,

105] Піднявшись вище над людською цвіллю!

 

106] Чи ти не чуєш, як там стогне він?



107] Чи ти не бачиш, як зо смертю б'ється

108] Між хвиль, грізніших од морських пучин?»

 

109] Ніхто на світі палко так не рветься



110] До радості і не тікає бід,

111] Як я, зачувши, як те слово ллється.

 

112] Прийшла звідтіль, де сяє небозвід



113] Я, пісні ввірившись твоїй урочій,

114] Яка вславля тебе й слухацький рід».

 

115] Сказавши так, звела на мене очі,



116] Де сльози струменіли в чистоті,

117] І я стежки знайшов якнайкоротші.

 

118] Прибув до тебе на прохання ті



119] І врятував од звіра, що з'явився

120] Тобі на цій великій висоті.

 

121] Та що тобі? Чого, чого спинився?



122] Чого на серці підлий страх тяжкий?

123] Чого в тобі сміливий дух смутився?

 

124] І це тоді, коли святі жінки



125] У небі втрьох клопочуться про тебе,

126] Я ж блага обіцяю дар такий?»

 

127] Мов квіт, в нічнім морозі, як в погребі,



128] Побитий, похиляє вниз чоло

129] Й знов оживає у ранковім небі,

 

130] Так я відчув, що стомлення спливло,



131] І вигукнув із серцем посмутнілим,

132] Мов той, до кого звільнення прийшло:

 

133] «О преблага, з якою став я смілим,



134] І ґречний ти, що зразу ж поспішив

135] І підійшов до мене з словом милим,

 

136] Ти так мені бажання прищепив



137] Рушати краєм тим жахним, немирним,

138] Що до своїх вернувсь я перших слів.

 

139] Іди ж, пойнятий захватом надмірним,



140] Ти - проводир, ти - пан, учитель - ти».

141] Сказав я й слідом за поетом мирним

 

142] Ступив на шлях лісистий і крутий.



 

 

ПІСНЯ ТРЕТЯ

1] «Крізь мене йдуть до міста мук найтяжчих,

2] Крізь мене йдуть до мучень і заков,

3] Крізь мене йдуть між поколінь пропащих.

 

4] Суд правий вів творця моїх будов:



5] Звели мене Могуття, що все родить,

6] Найвища Мудрість і Першолюбов.

 

7] Лиш після мене світ став брами зводить.



8] Ніщо не вічне, я ж на всі віки.

9] Лишайте сподівання всі, хто входить».

 

10] Із чорних літер напис я такий



11] Побачив на вершку хмурної брами

12] Й сказав: «Учителю, о жах який

 

13] І він, немов господар над думками:



14] «Лишатись легкодухість має тут,

15] І має вмерти дрож перед страхами.

 

16] Як обіцяв я, ми прийшли в той кут,



17] Де скорбні тіні можеш ти уздріти,

18] Що розуму збулись блаженних пут».

 

19] Він руку дав мені, і я зогрітий



20] Був усміхом спокійного лиця, -

21] Й повів у глиб, у таїну повитий.

 

22] Такі зітхання й лемент без кінця



23] Почулись у беззорянім склепінні,

24] Що струмом сліз облився раптом я.

 

25] Усі наріччя, мови старовинні,



26] Репетувань і ремствувань слова

27] У плесках рук, у вигуках, хрипінні, -

 

28] Зливались в гамір, що завжди трива



29] У цьому місці, крутячись всечасно,

30] Немов пісок, що вихор порива.

 

31] Мені тоді зробилося так жасно,



32] Що мовив: «Волю ти мою вволи,

33] Скажи, хто мучиться отак злощасно?»

 

34] І він: «На животіння це прийшли



35] Ті, що зірок, мізерні, не хапали,

36] Жили собі без гани, без хвали.

 

37] А поряд - ангели, що з висі впали



38] Ті, недостойні, і не вороги,

39] Й не слуги Божі, лиш за себе дбали,

 

40] Щоб вигляд не темнився дорогий,



41] їх з неба гнано, пекло ж браму стисло,

42] Щоб гріх не вихваляв свої борги».

 

43] І я: «Учителю, що там нависло



44] Й над нами закрутило круговерть?»

45] Він одповів: «Про це скажу я стисло:

 

46] Вони вже не надіються на смерть



47] І так ненавидять роки пропалі,

48] Що чорні заздрощі їх повнять вщерть.

 

49] Ніхто за них не згадує в печалі,



50] І Ласка, й Суд їх зневажають так,

51] Що й ти не говори, поглянь і - далі!»

 

52] Я, зиркнувши, побачив: в небі знак



53] Летів, кружляючи, і зупиниться,

54] Як видалось мені, не міг ніяк.

 

55] За ним така неслася плетениця



56] Померлих душ, що я й не уявляв,

57] Як стільки встигло смерті причаститься.

 

58] По тому, як вже декого впізнав,



59] Побачив я того з нероб неплідних,

60] Хто зрікся, страхопуд, великих справ.

 

61] Я зразу ж зрозумів, що бачу бідних



62] Перед собою неярких нікчем,

63] І Богу, й ворогам його огидних.

 

64] Вони, з яких ніхто не жив живцем,



65] Тут прудко бігли, всі в укусах, голі,

66] Над ними ж - оси й ґедзі тьмою тем.

 

67] Поривши лиця, кров стікала долі,



68] Усуміш із слізьми на ґрунт масний,

69] Де жовті черви кублились поволі.

 

70] Поглянув далі, й натовп голосний



71] Побачив я край буйного потоку

72] Й спитав: «Учителю, ти поясни,

 

73] Щоб знав я, чом вони із цього боку



74] На той всі прагнуть перейти мерщій,

75] Як бачу, хоч у тьмі й не видно оку».

 

76] І він мені: «Одвіт почуєш мій,



77] Коли зупинимо свої ми кроки

78] На Ахероновій косі журній».

 

79] Стараючись не завдавать мороки



80] І волю дати боячись словам,

81] Я мовчки йшов на край ріки широкий.

 

82] І човен ми побачили, а там



83] Почварний дід, роззявивши пащеку,

84] Горлав: «Ой горе, злобні душі, вам!

 

85] Вже годі мріять про зорю далеку,



86] Я тут, з човном, щоб вас перевезти

87] У вічний морок, в холоднечу, в спеку!

 

88] А ти, живий, од мертвих геть коти



89] Назад, де скоро вже розквітне травень! -

90] Та, бачивши, що я не хочу йти,

 

91] Додав таке: - Ти краще іншу гавань



92] І легший човен зразу обирай;

93] Моє судно важке тобі для плавань».

 

94] І вождь йому: «Хароне, не займай!



95] Так хочуть там, де все зробити можуть

96] Чого захочуть. Так що не чіпай».

 

97] І перестав тоді мене тривожить



98] Кудлай-човняр з мертвотного багна,

99] Що міг з очей зірниці сяйні множить.

 

100] І квола зграя голих душ, смутна,



101] Почувши заклик той гучний і строгий,

102] Зі скреготом зубів, як навісна,

 

103] Взялась клясти - і Бога, й рід убогий,



104] І давнє покоління, й молоде,

105] І час родин, і матерів пологи.

 

106] Та, плачучи, встелила вся, хто де,



107] Проклятий берег зливою з хмарини, -

108] Він всіх, хто Бога не боїться, жде.

 

109] Харон, злий дух з очима - як жарини,



110] Розпалюючи погляд, купчив гурт:

111] Всіх гнав, веслом загайним міряв спини.

 

112] Як лист злітає восени до бурт



113] За першим другий, поки на галуззі

114] Останній не загляне в самий нурт, -

 

115] Адамове так плем'я в шумній тузі



116] Одне за одним збилось у човні,

117] Мов птаство, скупчене в сильці, у крузі.

 

118] Поки пливли по чорній струмині,



119] Хапаючись зійти на той бік темний,

120] На цьому знову з'юрмились квапні.

 

121] «Мій сину, - проказав учитель чемний, -



122] З усіх країн, хто в Божім гніві вмер,

123] Збираються на берег цей підземний,

 

124] Щоб поспішать заріччям до печер, -



125] їх так острожить правосуддя Боже,

126] Що страх стає бажанням відтепер,

 

127] А добра тут душа пройти не може,



128] І що в Харона грізний був привіт,

129] То сам збагни, з чим слово його схоже».

 

130] Він закінчив, і враз похмурий світ



131] Так задрижав, що навіть перед економ

132] Мене од страху кидатиме в піт.

 

133] В плачливім краї знявся вихор гоном,



134] Пустельний діл скорботи спалахнув

135] В моєму серці відсвітом червоним,

 

136] І впав я, наче той, хто вмить заснув.



 

 



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал