Ця публікація здійснена в рамках проекту Агентства США з міжнародного розвитку




Сторінка9/18
Дата конвертації20.06.2017
Розмір3.58 Kb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   18
> Терплячість
Однією з головних якостей судді є вміння бути терплячим. Під час судового засідання та й поза процесом триває випробування суддівської терплячості.
За умови постійного тиску з боку людей, обставин, строків легко зірватися та проявити нетерплячість. Щодня суддя стикається з проявами не найкращої поведінки людей, що можуть перетворити його на мізантропа; зробити дратівливим та нетерплячим. За таких обставин важливо не зриватися, не керувати процесом у режимі наказів; не хизуватися своєю значущістю та владою.
Наживо...
«Треба навчитися приязно сприймати людей. От хтось з колег каже: як ти спілкуєшся
з таким шизофреником? А я йому відповідаю – я б подивився на нас, якби ми відходили
хоча б половину тих засідань, які відходив він. Або якби ми були 325-ми у черзі до
залізничної каси… Треба розуміти, що навіть найбільш шалений, неадекватний
позивач готувався до суду, нервував, думав, що буде казати.»
Суддя сприймається сторонами, як маяк – капітанами кораблів. Що б не відбувалося, світло має бути однакове для всіх, не перегорати, не згасати, не світити за одних умов – яскравіше, за інших – тьмяніше.
Необхідно вміти вислуховувати довгі та плутані пояснення, не обривати людей
і водночас не випускати з уваги жодної із ниток – думок усіх учасників процесу.
Наживо...
«Головне, щоб суддя мав терпіння. Це не означає, що він може три години пояснювати
чи п’ять – слухати. Процесом потрібно керувати і показувати, що ти однаково
ставишся до обох сторін. Суддя не повинен показувати, що він не хоче слухати чи
пояснювати.»
«У мене були такі випадки, коли сторона, яка програла, каже: «Спасибі, що ми у вас програли. Ви нас хоч вислухали, бо бувають судді, що і не слухають.»
На жаль, судді доводиться часто витримувати загальну людську істеричність або ж брехливість, а також спостерігати за непрофесійністю представників юридичної професії: прокурорів, адвокатів, юридичних консультантів, експертів тощо.
Наживо...
«Адвокати і представники не завжди бувають фаховими і підготовленими в
процесі. Й інколи суддя, як то кажуть, справу витягує. Але у таких випадках важливо
цього не демонструвати, так само, як і не дратуватися через непідготовленість
представника чи адвоката. Яку дурницю вони не сказали б, завжди можна відкрити
кодекс і з посиланням спокійно надати належні роз’яснення.»

7 Якості та цінності судді
92
> Ввічливість, люб’язність, уважність
Простіше стверджувати, що потрібно бути люб’язним та ввічливим, аніж досягти такого сприйняття довколишнього світу, людей, спорів та скарг.
Люб’язність, ввічливість та уважність проявляються, насамперед, у вмінні вислухати. Люди, які звертаються до суду, вже налаштовані, що ніхто не хоче дослухатися до їхніх проблем, що усім байдуже, усі обтяжені ними і ніхто не має наміру приділити їм достатньо уваги.
Можна уявити себе колодязем, до якого приходять напитися. Якщо колодязь порожній, люди і далі будуть потерпати від спраги. Спрага ця – відчуття кривди, незахищеності у пошуках справедливості. Треба, щоб під час цих мандрів у колодязі завжди була вода. Ось цією «водою» для суддів і є люб’язність та ввічливість.
Наживо...
«Слід пам’ятати, що до суду людина приходить не як запрошена на святкову подію,
вона негативно заряджена і хоче хоча б одного: щоб її вислухали.»
«Люди не скаржаться на неправильний поділ майна, люди скаржаться, що їх було
зневажено, не вислухано, їхній справі не приділили уваги.»
Демонстрування сили та влади забезпечить контроль, але не допоможе у спілкуванні. Якщо суддя поводитиметься демонстративно владно та зверхньо, люди не будуть відвертими, а, радше, стануть настороженими, закриються, бо відчують, що вони набули ще одного ворога. Закритість учасників процесу, зі свого боку, може бути суттєвою перешкодою для всебічного дослідження у справі.
Наживо...
«Людина – як замок. Але на кожен замок є ключ, відмичка та сила. Мені сила не
потрібна, я вмію говорити з людьми, відкривати людей силою слова. Відгукнулася
людина, сказала кілька слів – далі буде легше.»
Суддя має демонструвати свою зацікавленість у справедливому розгляді справи; демонструвати, що він готовий розрядити ситуацію, вирішити цей конфлікт, що на нього цілком можна покластися.
Наживо...
«Треба щоразу стягувати з себе ковдру незадоволення, позитивніше мислити
та дивитися на людей, які до тебе прийшли. Щоб повірили в те, що ти здатен
вислухати, – не треба відповідати, користуючись штампами, це підриває довіру, це
означає, що ти неуважний до людей, їхніх проблем.»

ЯКОСТІ, ЦІННОСТІ ТА ПРІОРИТЕТИ СУДДІ
93
«Треба вміти відчути людину та заспокоїти її: «Я бачу, що ви прийшли з тривожним
питанням, не будете слухати мене та інших – тривога посилиться… А ми маємо
віднайти шлях менш болючий, із спірного питання зробити питання максимально
безспірне!»
«З громадянами ти – носій влади, будь-хто, хто прийшов до судді, – прийшов до носія
влади, і ти цьому образу маєш відповідати… Навіть якщо людина прийшла розлючена,
ображена, навіть якщо вона кричить, матюкається, провокує тебе на викид
негативних емоцій... Для молодої людини це складно, але коли берешся за роботу,
розумієш, що саме таким маєш бути, тому що ти – носій влади, а це – зобов’язує.»
Ввічливість та уважність проявляється не лише у словах, а й не меншою мірою у невербальному спілкуванні судді – жестах, міміці та поглядах.
Наживо...
«Обличчя і очі завжди повинні давати позитив. Коли в судді суворий погляд, і справа
тоді буде важка. Все ж таки люди прийшли вирішити свою проблему, і ти маєш
вислухати людину з нормальними очима. Якщо людина відчуває негатив, і ти тоді
некомфортно себе почуваєш.»
Слід пам’ятати, що і судді, і ті, хто звертається до суду, є перш за все, людьми і оцінювати один одного будуть, насамперед, за людськими критеріями.
Наживо...
«Згадую ситуацію, яка була близька до курйозної. Зранку на стіл, за яким засідала
колегія суддів, поклали записку, де було написано: «Прошу розглянути мою справу за
можливості швидше, оскільки у мене сьогодні день народження», – і був зазначений
номер справи. Але справи, які були призначені на той день, виявилися настільки
складними, що розгляд кожної з них затягувався. Ми вимушено збилися з часового
графіка призначених справ. Частину ранкових справ перенесли на другу половину дня
і про записку просто забули. До розгляду справи, зазначеної у записці, ми перейшли
вже у другій половині дня, десь під вечір. Тоді згадали про записку і запитуємо у того
чоловіка, який її написав: «Чого ж Ви нам не нагадали про себе?» З’ясувалося, що це був
керівник одного з підприємств. Він сказав: «Я побачив, який у вас напружений графік
роботи, подивився, які складні справи ви розглядаєте, з якою увагою ставитесь до
проблем, та зрозумів, що моя проблема на цьому фоні – ніщо. Але я дуже задоволений
тим, що весь цей день був присутнім у залі судового засідання. Я вперше в житті
побачив, як насправді повинні працювати судді.»

7 Якості та цінності судді
94
> Якості чоловіка і жінки
Часто на адресу суддів-жінок можуть звучати претензії, породжені суспільними упередженнями та стереотипами: твердість, яку проявляє жінка, можуть назвати грубістю; непримиренність – негнучкістю; емоційність – істеричністю; схильність до пошуку компромісів – слабкістю; скрупульозність – нерішучістю; принциповість – стервозністю; вразливість – м’якотілістю тощо. Стосовно чоловіків таких суспільних закидів та кліше існує набагато менше.
Наживо...
«Зі свого досвіду як жінка-суддя можу сказати, що багатьом жінкам-суддям заважає
надмірна емоційність. Жінка порівняно з чоловіком завжди більш емоційна. Чоловіки
стриманіші, краще себе контролюють. Жінки частіше йдуть на виплески емоцій, які
мають відбиток на відвідувачах суду, на сторонах. Жінка може нагримати і бути
емоційною навіть під час судових засідань – і це найбільш негідний варіант поведінки.
Але таке буває… Чому? Чи то через брак самоконтролю (а у судді повинен бути
залізний самоконтроль за словами і поведінкою), чи то як наслідок перевантажень…»
На жінку часто дивляться крізь призму слабкості, нерішучості; її легше сприймають як господиню в оселі, ніж як господиню в залі судових засідань.
Презумпція слабкості та некомпетентності, спірна думка щодо того, що перше місце в житті жінки, безперечно, займають родина та побут, – із цими вкоріненими сторіччями стереотипами і досі доводиться стикатися жінкам.
Зважаючи на гендерну ситуацію в країні, жінці доводиться докладати більше зусиль, щоб довести, що вона заслуговує на авторитетну, статусну посаду, яка вимагає концентрації зусиль, високого рівня відповідальності, рішучості, твердості тощо.
Наживо...
«У жінок, мабуть, більше розвинута інтуїція, яка інколи дозволяє ніби серцем людину
відчути. Хоч це і далеке від офіційної точки зору, але це по-житейськи – жінка відчуває
серцем, вона відчуває свого чоловіка, свою дитину, всю свою сім’ю, будь-яку людину,
навіть сторонню, вона пропустить спочатку через своє серце, а потім через розум.
Тому в ситуаціях, коли ти вирішуєш, каже людина правду чи ні, жіноча інтуїція може
бути корисною.»
«На мій погляд, жінки, розглядаючи справи цивільної юрисдикції, на яких я спеціалізуюсь,
проявляють себе краще, ніж чоловіки. Вони терплячіші, більш виважені, людяніші,
краще намагаються збагнути та розібратися з чужими проблемами, їм більше
характерне співчуття. Але це – моя думка, може, чоловіки вважають інакше.»

ЯКОСТІ, ЦІННОСТІ ТА ПРІОРИТЕТИ СУДДІ
95
Втім, варто зауважити, що психотип людини, освіта, професія ніяк не залежать від її статі або ж, наприклад, сексуальної орієнтації.
Тому насамперед судді-чоловіки мають бути зацікавлені в тому, щоб ставлення до їхніх колег-жінок у демократичному суспільстві, техногенному, мультикультурному XXI сторіччі змінювалося. Пошана, увага, визнання професіоналізму, авторитету незалежно від статі здатні знищити всі існуючі архаїчні стереотипи.
Наживо...
«Існують стереотипи, що жінка начебто має бути терплячіша, добріша. Але
скільки я знаю жінок, то терплячих із них одиниці. В професії має бути і витримка,
і принциповість, і мужність, і рішучість – ці всі якості властиві більше чоловікам.
Проте, я думаю, ці якості цілком виховуються в професійній діяльності. Кожен суддя,
який обрав цей шлях, був готовий і ці якості мав або набув, незалежно від статі.»
«Я думаю, що, як і лікар, суддя – створіння безстатеве. Тому говорити про мужність
або жіночність стосовно представників суддівської професії – оксюморон, хоча подібні
стереотипи й існують в суспільній свідомості.»
«Чоловічий характер і жіночий – це неприйнятно... Немає чоловічих і жіночих – є
людські, є різні. Порядність і відповідальність – це загальнолюдські риси, які повинні
бути, щоб бути успішним суддею. Я вважаю, що для нашої професії не має значення,
хто ти – чоловік-суддя чи жінка-суддя.»

8 Навички та світоглядні пріоритети
96
8. НАВичКи ТА СВІТОгЛяДНІ ПРІОРиТеТи
Слідкуй за своїми думками, бо вони стануть словами.
Слідкуй за своїми словами, бо вони стануть звичками.
Слідкуй за своїми звичками, бо вони стануть твоїм характером.
Слідкуй за своїм характером, бо він стане твоєю долею.
Ми стаємо тим, про що ми думаємо.
Мій батько завжди це казав… і я думаю, що зі мною усе гаразд.
Маргарет Тетчер
Я навчився мовчанню в балакучого, терпимості – у нетерпимого, доброті –у злого,
але, як не дивно, я не відчуваю ані найменшої вдячності до цих вчителів.
Джебран Халіль Джебран
Про свої здібності людина може дізнатися, тільки шліфуючи їх.
Сенека
> Вміння спілкуватися
Суддя – класичний модератор. Тому його/її слова мають бути простими та зрозумілими кожному, хто перебуває на судовому засіданні. Можна провести аналогію з телеведучим – у студії можуть бути науковці, експерти, політики, вузькопрофільні фахівці, музиканти. Вони можуть говорити так, як вони звикли, з притаманними їхньому мовленню термінологією, лексикою, алюзіями та асоціаціями. Однак досвідчений та професійний ведучий має використовувати усі можливості та в доступній манері розтлумачувати все глядачам. Як правильно зазначають американські колеги, «цього не досягти, якщо говорити мовою юристів. Суддя повинен навчитися перетворювати юридичні фрази на просту <…> мову, яку можуть зрозуміти пересічні громадяни, дбаючи при цьому, щоб з юридичної точки зору інструктування було коректним.»
98
Наживо...
«У мене склалося враження, що для людей, котрі обрали цю професію, дуже важливим є
вміння спілкуватися за визначеними правилами та ніколи не дозволяти фамільярності
навіть із найближчими.»
Суддя, спілкуючись у процесі, повинен зважати не лише на те, що переважна більшість учасників не мають фахових юридичних знань. Учасниками процесу можуть бути діти, літні люди чи люди з особливими потребами, які потребуватимуть застосування суддею особливих комунікаційних навичок.
98 The Judge’s Book. – Second Edition, 1994. – American Bar Association and The National Judicial College, USA. – Р. 32

ЯКОСТІ, ЦІННОСТІ ТА ПРІОРИТЕТИ СУДДІ
97
Наживо...
«Дуже важкими емоційно є справи про усиновлення чи позбавлення батьківських
прав. Коли розглядаю справи про усиновлення чи про позбавлення батьківських прав,
я обов’язково, якщо є можливість і дозволяє закон, намагаюсь допитати дітей. Тому
що дитина – це дзеркало сім’ї, вона нічого не приховає. Для цього є певні підходи.
Наприклад, тренінги, які мені вдалося пройти, дуже допомагають знайти підхід до
дитини.»
У будь-якому разі суддя повинен постійно дбати про розширення та вдосконалення арсеналу своїх навичок спілкування.
Наживо...
«Тридцять років вивчаю поведінку людей, судді потрібні знання з психології. Читаю
відповідні книги, статті в журналах та газетах. Трохи володію гіпнозом, щоб
достукатися до людини, врівноважити. Треба вивчати різні методи пояснень – комусь
говорити щось віршоване, когось орієнтувати на філософські притчі, але залишатися
лаконічним та чітким у своїх висловлюваннях.»
«Так, у кожного із суддів є певні засоби, як поводитись, коли поведінка сторін
є некоректною або надто активною. Це, як кажуть, мистецтво, яким чином поставити їх на місце, а з іншого боку, не образити. Це – мистецтво. Мистецтво спілкування, мистецтво ведення процесу».
> Лаконічність
Суддя має відчувати шкідливість зайвих слів. Суддя не є письменником, для котрого краса слова може бути вирішальною для написання або ж сприйняття твору. Не варто захоплюватися словесними водограями.
Можна пригадати приклад золотошукачів. Коли людина шукає золото в багнюці, вона має щоразу промивати набране, щоб бруд виходив назовні й залишався брудом, а золото залишалося в долонях. Такий самий підхід варто застосовувати до суддівських промов, словесного реагування, питань, пояснень.
До того ж із кожною особою треба вміти говорити простою, зрозумілою для неї мовою. Людина в суді не завжди хоче чути великорозумні, багатослівні промови, людина хоче розуміти все, що каже суддя, усвідомлювати його/її професійність, грамотність, повагу та чіткість висловлювань.
Наживо...
«Людина не приходить до суду, як до церкви, вона не повинна думати: «Знаю, що
там гріх відпускають, але не розумію, як». Людина має отримати в суді всі необхідні
пояснення, тактовні та доступні роз’яснення щодо своєї справи.»

8 Навички та світоглядні пріоритети
98
> Новаторство
Цікавим є також питання щодо консервативності суддівської професії або ж можливості бути новатором, експериментатором тощо. Для українського судді бути новатором – це, передусім, бути відкритим до нововведень.
Ці нововведення можуть стосуватися запровадження нових технологій у судівництві. Однак не меншою мірою український суддя повинен бути готовим до нововведень у своїй судовій практиці: бути відкритим до найкращих міжнародних та, передусім, європейських підходів до тлумачення та застосування норм права.
Наживо...
«Важливу роль у роботі судді відіграє новаторство. Йдеться, передусім, про
комп’ютерні технології, які допомагають працювати, полегшують роботу судді.
Зараз у справах впроваджуватиметься також режим відеоконференції. Суддя має
бути готовим до таких нововведень і вміти сприймати їх.»
«Достеменно знаю, що суддівство – це творча робота. Суддя не має права бути
консерватором, але, напевне, доконечним експериментатором також не може бути.
Він повинен дозовано поєднувати в собі одне та інше. Він повинен застосовувати
закон, але, водночас, має бачити не тільки конкретну статтю, що на неї посилається
сторона, а як ця стаття перетинається з іншими нормами.»
«Новаторство в судовому рішенні потрібне. Однак воно має бути дуже виваженим. І в
яких випадках це має бути? Воно безумовно доцільне, якщо потрібне для суспільства.
На мою думку, це має бути, коли це необхідно для захисту порушеного права. Коли ми
бачимо, що іншого способу захисту права немає. Тоді треба щось нове таке побачити
у цьому законі і навести якісь нові думки чи погляди якісь, щоб це право захистити.»
> Ставлення до критики
Приймаючи рішення на користь однієї зі сторін, суддя завжди залишатиме іншу сторону незадоволеною, навіть якщо остання погодиться із правомірністю та обґрунтованістю такого рішення. Отже, оскільки суддя постійно працює з конфліктами, цілком імовірно, що рано чи пізно він отримає на свою адресу критичні відгуки.
Наживо...
«Що стосується ставлення до критики, то слід сказати, що критика – це не завжди
приємно, але ми маємо бути до цього готові. Вкрай рідко буває, щоб позицією судді
всі залишалися задоволені, тому критику слід очікувати повсякденно, інакше бути не
може.»

ЯКОСТІ, ЦІННОСТІ ТА ПРІОРИТЕТИ СУДДІ
99
«Якщо ти відкритий – менша ймовірність, що хтось буде не довіряти, підозрювати
тебе. Проте будь-якої відкритості виявиться недостатньо для упереджених.
Упередженої преси, упереджених сторін, які хочуть зламати тебе, тиснуть через
пресу, втручаючись у такий спосіб у правосуддя».
Критика може мати форму скарги з боку сторони, невдоволеної результатом розгляду справи, публікації у пресі з аналізом судового рішення, здійсненого адвокатом, чи журналістського розслідування, яке стосується поведінки судді або ж довіри до суддівства в цілому. Така критика є прийнятною для демократичного суспільства і фактично є формою контролю громадськості за діяльністю судової гілки влади. Тому судді повинні бути готовими до таких форм критики і сприймати їх, як невід’ємну частину їхнього статусу та професії. Найкращим захистом для судді від такої критики є його репутація, професійний розвиток, готовність та спроможність аргументувати свою позицію.
Водночас суддівство в Україні залишається об’єктом оцінювання з боку представників законодавчої чи виконавчої гілки влади. Таке оцінювання жодним чином не може вважатися критикою, прийнятною у демократичному суспільстві. Намагання представників законодавчої чи виконавчої гілки влади критикувати судові рішення є нічим іншим, як тиском на суддів та спробою втрутитися у здійснення судочинства.
Наживо...
«Справедлива професійна критика судових рішень завжди повинна бути. Однак той,
хто критикує, повинен бути готовим обґрунтувати свою думку. І у таких випадках
предметом критики має бути саме рішення, а не суддя. Сам суддя і його поведінка
можуть бути об’єктами критики за інших обставин. Суддя є публічною особою,
і у випадку розумної підозри у неморальності він може стати об’єктом суспільної
критики. При цьому не лише його поведінка, але і його майно, і майно його тещі. Але
критикувати суддів може лише громадськість, а не влада. Влада владу критикувати
може лише у встановлений законом спосіб: якщо суддя незадоволений діями органів
виконавчої влади, він мотивує це у своїх рішеннях, якщо законодавець незадоволений
суддівством, він змінює закон. Якщо ж органи законодавчої чи виконавчої влади
публічно критикують суддів, то це ніщо інше, як тиск. Протистояти такому
феномену, як критика суддів владою, можна лише, змінюючи рівень культури. Але
якщо таку культуру не заклали з дитячого садочка, то на захист суддівства повинні
ставати органи суддівського самоврядування.»

8 Навички та світоглядні пріоритети
100
> Розуміння ролі вищих судів
Перша думка, яка виникає у судді під час згадки про значення для нього чи неї суду вищої інстанції, – це скасування судових рішень. Нинішнє сприйняття суду вищої інстанції переважно як карального органу має низку причин. Ми уже згадували про стереотипне ієрархічне сприйняття системи судівництва, яке не відповідає її природі.
Наживо...
«Сприйняття суддями першої інстанції вищих судів пов’язане з почуттям гідності.
Якщо суддя, який прийшов у професію, не має почуття гідності й гордості за свій фах,
то він буде дивитися на вищий суд знизу вгору, очікуючи схвалення. Це є феодально-
азіатським спадком імперії, де приниження перед чинами і очікування ласки було
природним».
Хибними також є вкорінені та поширені думки серед суддів першої інстанції, начебто «апеляція все поправить» та «вищий суд знає краще». Ще більш недоречно та й неприпустимо буде вважати, що можна звернутися до судді вищої інстанції за підказкою, як вирішити конкретну справу. Європейські стандарти у сфері судівництва застерігають вищі суди від формулювання суддям судів нижчих інстанцій будь-яких вказівок щодо вирішення конкретних справ
99
. Вищі суди не є ані контрольно-наглядовими, ані консультативно- дорадчими органами.
Наживо...
«Звичайно, важливо те, як судді вищого суду будуть себе поводити, але важливо
також, як молодий суддя може звертатись і що він повинен вивчити і мати на думці.
І порадою для молодого судді буде те, що перш ніж звернутись до суді апеляційного
суду за консультацією, він має вивчити справу, вивчити закон, вислухати сторони,
але не сідати за телефон і з нарадчої кімнати розповідати, що у мене тут така
справа…»
Безумовно, природою апеляційної та касаційної інстанції є перегляд судових рішень. Однак перегляд з метою захисту прав і свобод особи, а не з метою скасування рішень судів нижчих інстанцій. І хоча періодичне скасування рішень у процесі перегляду є неминучим, доречно зазначили американські колеги: «Судді не повинні боятися скасування свого рішення. Той, хто день за днем стріляє від стегна, рано чи пізно поранить себе в ногу. Це все частина професії судді суду першої інстанції. Якщо такий суддя витрачатиме на розгляд
99 Рекомендація CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки. – П. 23 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_
a38

ЯКОСТІ, ЦІННОСТІ ТА ПРІОРИТЕТИ СУДДІ 101
справи додатковий час, з’ясовуючи питання замість суддів апеляційних судів, то суди триватимуть безкінечно»
100
Наживо...
«Є практика вищого суду. Але у мене є своя позиція. І я знаю, що вона законна. Інколи
я знаю наперед, що скасують. І от, наприклад, скасовують рішення… Але мене колись
ще американський суддя навчив, який казав, що треба мати сміливість приймати
непопулярні рішення.»
«Суддя має боятись скасування рішень, які ним ухвалені недбало та з порушенням
закону.»
Що ж може чи повинен очікувати суддя першої інстанції від вищих судів?
Насправді, те саме, що і судді судів вищих інстанцій очікують від суддів нижчих інстанцій – якісного та обґрунтованого рішення, яке допоможе їм у формулюванні власної позиції.
Наживо...
«Роль судів вищих інстанцій у вирішенні справ та написанні судових рішень не можна
недооцінювати. Завдяки їм задаються напрямки судової практики, забезпечується її
єдність.»
«Якщо є стала практика, прийнята вищим судом, і якщо всім усе зрозуміло, то можна
собі дозволити більш шаблонне рішення.»
«І зараз, навіть якщо потрапляє якась категорія справ, з якою ти ще не дуже стикався,
мусиш подивитись старі рішення Верховного Суду, подивитися рішення вищого суду,
постанови пленуму. Але найважливіше – реальну практику.»
«Адаптація до змін у законодавстві інколи може бути дуже важкою, оскільки поки після
змін у законодавстві буде напрацьована судова практика, завжди є певні «коливання»
у сприйнятті закону.»
Цілком слушною для цього випадку є така думка: «Незважаючи на те, що закон встановлює обов’язковість рішень лише Верховного Суду щодо застосування норм права, насправді такий характер може мати будь-яке рішення вищої
інстанції, якщо у ньому чітко сформульована позиція суду з проблемного питання та її переконливо вмотивовано, а сама інстанція має авторитет.
Прецедентний характер судового рішення визначається не законом, а саме авторитетністю інстанції, яка його ухвалила, та належною аргументацією».
100 The Judge’s Book. – Second Edition, 1994. – American Bar Association and The National Judicial College, USA. – Р. 33.

8 Навички та світоглядні пріоритети
102
Вочевидь, зміна такого сприйняття потребуватиме часу і зусиль усередині суддівства. Як би ми не заохочували новопризначених суддів у першій
інстанції не піддаватися таким стереотипам, лише бажання суддів у судах вищих інстанцій змінити таке становище буде результативним. Така зміна насамперед, має знайти своє відображення у судовій практиці: «Незважаючи на те, що закон встановлює обов’язковість рішень лише Верховного Суду щодо застосування норм права, насправді такий характер може мати будь- яке рішення вищої інстанції, якщо у ньому чітко сформульована позиція суду з проблемного питання та її переконливо вмотивовано, а сама інстанція має авторитет. Прецедентний характер судового рішення визначається не законом, а саме авторитетністю інстанції, яка його ухвалила, та належною аргументацією»
101
Наживо...
«Все ще існують такі, ніби штучні, нерівності, які залишились з минулого, оця
субординація, яку ми не можемо перебороти. На превеликий жаль, існує в психології:
менший, нижчий… Не старший і молодший, а саме нижчий і вищий…».
«У нас є судді у першій інстанції, які можуть хоч суддям Верховного Суду читати
лекції. І мене, відверто, дивує підхід, коли питають: а чому у нас читає суддя першої
інстанції? Та тому, що він чудово працює, більш досвідчений, більше знає і так далі.
Тобто навіть у навчанні принцип «рівний навчає рівного», той принцип, який є і
застосовується у всіх країнах, і означає, що суддя одного рівня навчає суддю свого ж
рівня, у нас це сприймається з настороженістю. У нас хочуть почути «вищестоящих»:
судді першої інстанції хочуть суддю апеляційного суду, який їхні ж рішення і
переглядає. А судді апеляційних судів питають, чому до нас не приїжджають судді
вищого спеціалізованого чи Верховного Суду? Це стереотипи минулого».
«На розуміння ролі вищих судів перш за все впливає усвідомлення своєї ролі суддями
саме вищих судів. Високий суд – це не місце суду в ієрархії, а його місце у системі
прийняття рішення. Високий суд – це суд першої інстанції, оскільки саме він приймає
перше і найважливіше рішення. А решта – це лише перегляд, для якого повинні бути
вагомі підстави».


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал