Ця публікація здійснена в рамках проекту Агентства США з міжнародного розвитку




Сторінка8/18
Дата конвертації20.06.2017
Розмір3.58 Kb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   18
> Мужність та моральна відвага
Суддівська мужність – це перш за все спротив тиску.
Наживо...
«Прояв мужності для українського судді – це перш за все ігнорування сильних світу
цього. Для судді немає інших авторитетів, аніж авторитет права і його носіїв. Для
судді може бути авторитетом практика Європейського суду з прав людини, бо вона
хоч і сформована людьми, але скерована на захист права людини. Авторитетом може
бути Платон, Монтеск’є чи інші філософи, які до нас донесли цінності та ідеали, у які
самі вірили. І мужність судді – це спроможність ці права, цінності й ідеали відстояти.»
«Повірте мені, важко було… Але до сьогодні я приїжджаю у свій район, де вже не
працюю багато років, і мені працівники міліції кажуть: «Спасибі, що ви нас навчили
працювати». Коли ж я тільки прийшла на посаду, вони мене запросили і сказали:
«Ну, ми впевнені, що Ви будете ухвалювати рішення з урахуванням нашої думки». А
я за перший рік роботи із 113 кримінальних справ 34 на додаткове розслідування
відправила. Суддя повинен бути принциповим. Не можна бути «наполовину» рабом.
Або раб, або не раб. Або вільний. Якщо ти пішов на «домовленості» один раз, ти підеш
і вп’яте».
На суддю намагаються тиснути ті, хто має владні важелі та обмежені моральні якості. Може тиснути преса, можуть тиснути сторони. Мужність полягає в тому, що суддя готовий вистояти під тиском обставин, навіть коли усвідомлює, що попереду може чекати дисциплінарне стягнення, що хтось може завдати фізичної або ж моральної шкоди йому чи членам його/її родини. Суддя повинен вистояти, пам’ятаючи, заради чого він ішов на цю посаду. Суддівська місія полягає у тому, щоб вершити правосуддя відповідно до усталених принципів та закону, а не керуючись поглядами, популярними на певний момент часу або ж «політично доцільними». «[Судді] повинні думати, що виконують найважливішу роботу з-поміж усіх існуючих, оскільки це справді так. Ніщо не може бути важливішим за правосуддя, і для тих, хто опиняється в суді, справедливість залежить від судді. А тому судді повинні розвивати в собі мужність вершити правосуддя, хоч би якими були наслідки, і тоді вони стануть справді великими суддями.»
97 97 The Judge’s Book. – Second Edition, 1994. – American Bar Association and The National Judicial College, USA. – P. 30

ЯКОСТІ, ЦІННОСТІ ТА ПРІОРИТЕТИ СУДДІ
83
Наживо...
«Суддя не може бути малим. Він може бути великим, але малим він бути не може.
Він суддя, розумієте... І перш ніж іти на цю посаду, він повинен усвідомлювати, що
хорошим для всіх бути не можна. Або ти хочеш бути гарним, але тоді, будь ласка, будь
адвокатом. Будеш працювати на того, кого ти вважаєш для себе хорошою людиною.
Або віднайди іншу царину застосування своїх професійних навичок. Але суддя повинен
мати громадянську мужність для прийняття рішення. І він, ідучи на посаду судді, має
розуміти, що не завжди його шлях буде встелений квітами, а там будуть і шипи, і
каменюки, і ями, і бруд, і все інше. Ось і все…»
> Гідність
Існує дуже просте правило: якщо людина поважає себе та відчуває гідність у самій собі, то ніколи не дозволить собі розтоптати гідність іншого. Це правило, безумовно, стосується і суддів. Суддя при цьому не повинен сприймати свою посаду і свій статус як належне, не гнути кирпу, не перетворювати гідність та самоповагу на зверхність та самомилування. Суддівська гідність походить від глибокого усвідомлення свого покликання, а також від тих знань та зусиль, які суддя готовий докласти заради того, щоб своє покликання повсякчас здійснювати.
Наживо...
«Гідність судді – це не лише загальнолюдська гідність. Це – віра у цінності права,
насамперед такі, як права людини. Якщо ти суддя, то ти гідний розуміти права
людини, етносу чи нації. Якщо судді причетні до знищення державної мови як
складника державотворення чи до газотранспортної системи держави, то вони не є
носіями суддівської гідності. У судді немає гідності, якщо він на догоду уряду готовий
пожертвувати правами людини.»
Збереження та утвердження свого почуття гідності для сучасного українського судді є особливим завданням чи навіть викликом. Попри значний рівень суспільної недовіри до усіх державних інститутів загалом та до суддівства зокрема суддя тим паче повинен нагадувати собі про авторитет своєї посади, про силу своєї влади, яку він покликаний застосовувати заради довіри до неї з боку людей та поваги з боку держави.
Наживо...
«Я пишаюся тим, що я суддя. Попри всю критику щодо суддів. Попри непрозорість
якихось процедур у судовій системі. Попри все, я – патріот свого фаху. І переконана,
що суддю завжди будуть цінувати за розум і ставлення до професії.»

7 Якості та цінності судді
84
> Неупередженість та безсторонність
М.Г.Чернишевський казав: «Справедливість стосується людей, які страждають.
І хороших, і негідників. Поки вони страждають – за них необхідно заступатися».
Наживо...
«Люди ідеалізують суд, бо це та установа, яка дає справедливість. Але треба мати
на увазі, що у кожного своя справедливість і своя правда. Потрібні чіткі критерії для
визначення справедливості для окремо взятої місцевості, держави, випадку. Наприклад,
автомобіль збиває на смерть людину. Один скаже: мого сина не повернути, а у нього
(обвинуваченого) теж є діти, тож треба дати йому шанс. Інший скаже: посадити, а
краще – закопати. Якщо брати за мірило індивідуальну справедливість – ми ніколи не
дійдемо консенсусу.»
Судовий процес – це дія, сповнена потужними емоціями, як і все, що пов’язане
із людьми; але суддя повинен залишатися неупередженим, незважаючи на свою стать, досвід, проблеми сприйняття, больові точки, що існують у серці та мозку кожної людини. Суддя має зібрати всі сили, аби навчитися контролювати себе, не вкорінюючи в собі шкідливу та неприйнятну для професії байдужість.
Наживо...
«Буває дуже важко… Я пригадую, був у мене важкий момент, коли я слухала справу
про вбивство. Обвинувачений убив чоловіка медсестри. Чоловік отримав за дружину
декретні гроші у лікарні й повертався додому, до села, де вони жили з маленькою
дитиною. На залізничній станції чоловік відкрив гаманець, купуючи собі якийсь пиріжок,
і цю пачку грошей побачив обвинувачений. І він убив цього чоловіка, з особливою
жорстокістю, з муками і катуваннями. І от я слухала цю справу… Я – людина, жінка, я
знаю, що ця сума прогодує матір із двомісячною дитиною, котра терпляче чекає свого
чоловіка з грошима. Жити родині нема за що, а його ось так взяли і вбили... Звичайно, в
мені вирували і людські, і жіночі емоції, в мені піднялася велетенська хвиля обурення...
І як мені важко було тримати самоконтроль, бачити, як він сидить у клітці, дивитися
на нього і залишатися неупередженою. Ще й необхідно було стежити за народними
засідателями, бо мої народні засідателі емоційно реагували. Доводилося і ногою під
столом ткнути, щоб ніяких емоцій не виявляли... Ти – неупереджений, ти слухаєш
трагедію людського життя. Хоч це викликає у тебе обурення, бо не можна спокійно
сприймати, що живого ще хлопця катують, припікають йому тіло недопалками,
б’ють, знущаються. На це будь-яка людина зреагує, бо ж людина – не камінь. Але суддя
повинен демонструвати витримку, повинен докопатися до суті, з’ясувати, чому він це
зробив, як він це зробив, а потім уже відміряти покарання. А проявляти інтерес свій,
обурення чи схвалення суддя не повинен у жодному випадку. Ти вирішуєш чужу долю, і
вирішуєш не як людина, подобається тобі хтось чи не подобається. Так, він мені не
до вподоби, до сказу, до огиди. Я не знаю, що я йому зробила б, якби не була суддею, але
зараз я – суддя, тому маю бути врівноваженою та виваженою.»

ЯКОСТІ, ЦІННОСТІ ТА ПРІОРИТЕТИ СУДДІ
85
Як би не було важко, суддя не може вирішувати справу, зважаючи, наприклад, на погляд потерпілого. Суддя має навчитися відчувати універсальну, якщо можна так висловитися, справедливість, бо ставлення до справедливості з боку різних потерпілих може кардинально різнитися. Суддя має бути неупередженим та безстороннім заради того, щоб справедливість відбулась.
Наживо...
«У моїй практиці було таке, що маємо приймати рішення, а суддя-колега каже: «А він
мені не сподобався». Ви розумієте? Або ж: «Він себе розв’язно поводив». Чи стрижка
не така, чи одяг. Пригадую, підсудний був такий патлатий, а в колегії жінка-суддя,
і він їй не сподобався: «Він патлатий». Ми маємо як судді зізнатися, що ми часто
обговорюємо не те у нарадчих кімнатах. Коли ми радимось, ми часто обговорюємо не
тільки юридичні підстави, а й інше. А скільки разів доводилось чути, коли колега каже:
«Та я знаю цю людину, мені розповідали про те й те». Або «Ми вже слухали справу з
цим чоловіком, і він там такий-розсякий». І це впливає, свідомо чи несвідомо, на те
рішення, яке ми приймаємо у справі».
«Бували ситуації, коли мені людина не подобалася, але я завжди усвідомлював це і
міг контролювати це почуття. Усвідомлював і не піддавався цьому впливу. Є
наприклад, успішні адвокати, але я бачу за їхніми спинами те, що вони захищають.
Наведу приклад. Справа стосовно приватизації, а трудовий колектив, можна сказати,
викинули. Майно приватизували, тепер його розгрібають, колектив залишається без
майна, і я розумію, що у тому колективі є і чоловіки, і жінки, в них є діти, онуки, і хтось
залишився без зарплати, банкрутує, ось їх я бачу. І тоді для мене не так важливо, що у
справі успішний адвокат. Я бачу реальну ситуацію, бачу клієнта за адвокатом.»
«Суддя не може покладатися лише на компетентні органи, на те, що приніс прокурор
чи слідчий. Суддя повинен завжди пам’ятати, що під час розслідування органи можуть
допустити помилку. Довіряти треба доказам, а не компетентним органам, тому що
їм це потрібно для показників, для вирішення інших проблем. Знаєте, я завжди боявся
за епізод. За всю справу – так, але й за кожен окремий епізод. Тому що у якомусь епізоді
може бути хтось інший винний. Нехай тих епізодів 50, але я завжди боявся за епізод.
За кожен боявся, як за один. Тому що хтось може за це відповідати в майбутньому. І
випадків, що слідчі органи пред’явили суду таке, що не відповідає дійсності, немало.
От вам звичайний приклад – украли у одного багатія ювелірні вироби, які зберігалися
у піалі. Піалу, звичайно, викинули, а золото украли. Піймали злочинця, слідчий давав
тримати йому ту піалу в руки. Він потримав, подивився, каже, що не крав. Слідчий
зняв відбитки пальців, доказ є, піала, справа у суді. Оце про один епізод. Підсудний не
визнавав вини. І це коли відбитки є, беззаперечний доказ, а він знаєте що сказав? Каже,
є така установа, з якої начальник не відпускає зеків красти. Виявляється, він відбував
покарання у той час, коли цей епізод стався. Оце, якби суддя повірив слідству, було би
безпідставне засудження за один епізод.»

7 Якості та цінності судді
86
«Суддя обов’язково має бути неупередженим. Він повинен однаково уважно та ввічливо
ставитись до сторін у процесі, щоб до оголошення судового рішення ніхто точно
не знав, який буде результат. Це – вищий пілотаж для судді, коли обидві сторони
однаковою мірою очікують рішення на свою користь і не ображаються на суддю після
його оголошення, навіть дізнавшись про те, що справу програли.» «Працюй так, як
вправний світлофор, – для всіх світи та кольори показуй однаково. І сам кермуй у
загальному потоці, бо для усіх життєві світлофори однакові. А то і на зелений не
встигнеш проїхати, і на червоний не спинишся.»
Особливого значення поняття неупередженості та безсторонності набуває для суддів, які розглядають адміністративні справи. У таких справах однією зі сторін виступає зазвичай орган виконавчої влади, який апріорі звик відчувати свою силу та захищеність з боку судів. Для судді за таких умов надзвичайно важливим є розуміння своєї ролі для держави, яка полягає зовсім не у «державницькій позиції» чи у союзництві з органами виконавчої влади, а навпаки – у контролі за їхньою діяльністю. Таке розуміння дасть судді можливість залишатись неупередженим та безстороннім у присутності представників органів виконавчої влади.
Наживо...
«Суд виконує свою владну функцію, коли вирішує конфлікт. Стосовно адміністративного
судочинства, владі треба бути готовою до компромісів, не підходити до всього зі
звичної для неї позиції сили.»
«Це лише здається, що усілякі «місячники боротьби» – у минулому. Насправді змінився
лише антураж, але не методи. Колись була боротьба з розкраданням соціалістичної
власності, самогоноварінням, а тепер затівають боротьбу з контрабандою, з
корупцією, а завтра оголосять боротьбу з чимось ще іншим. А «жертви» – ті самі
прості люди. І суддя повинен розуміти, чи він у цю «кампанію» піде «за компанію», чи
він на неї погодиться. Ось недавно була кампанія боротьби з водіями. Дуже нездорова
у суспільстві. Дали команду, проїхали працівники міліції скрізь по Україні, і з’явилося
дуже багато справ, і весь час начальники обласних управлінь змагалися, скільки у
кого має бути позбавлень прав. Це ж ненормально. А виявилося, що хтось на цьому
заробляє. І, як правило, цей же орган, який хоче мати високий показник, заявляє у пресі,
і громадськості дають посил, що от судді позбавляють громадян права керувати
транспортним засобом, і вони не так просто це роблять, значить вони щось з того
мають. На превеликій жаль, так відбувається. І як судді діяти в таких провокативних
ситуаціях, коли їх використовують? І ви бачите – кампанія пройшла і нічого від цього
не змінилося. Не стало менше аварій на дорогах, не стало менше п’яних їздити.»

ЯКОСТІ, ЦІННОСТІ ТА ПРІОРИТЕТИ СУДДІ
87
> Рішучість
Звичайно, коли людина починає свою кар’єру, вона в будь-якому випадку відчуває невпевненість та розгубленість, голова може піти обертом від тягаря відповідальності «за всі долі світу». Статистичні показники безжальні, суддя навіть на початку кар’єри здригнеться від лавини справ, що насувається на нього. Фактично, це як раптом набути досвід багатодітного батьківства, з’являється неймовірна кількість людей, за яких суддя несе персональну відповідальність.
Наживо...
«Суддя повинен бути не тільки мужнім, але і рішучим. Якщо він зробив такий вибір
і приймає рішення іменем України, він повинен вміти приймати рішення без зайвих
зволікань та вміти за нього відповідати.»
Важливо в такому випадку не піддаватися шаленому тиску й не демонструвати зухвалу самовпевненість, а залишатися твердим і бути готовим швидко реагувати та відповідати за ухвалене рішення. Бути рішучим та впевненим судді, безперечно, допомагає знання процесуальних норм і бездоганне дотримання норм матеріального та процесуального права.
Наживо...
«Напевно, я свою розгубленість хотіла приглушити своєю надмірною впевненістю.
Хотіла всіх переконати у своїй спроможності. Я так думаю. Тобто щоб ніхто навіть
найменшого сумніву не мав щодо того, що я – вправна суддя...»
Суддя повинен вислухати всіх, зібрати всі докази, з’ясувати, насамперед для себе, чого бракує для впевненості, що ще варто покласти на ту чи іншу шальку терезів правосуддя або ж що треба прибрати з шальок.
Рішучість виявляється і в тому, що суддя не має права зволікати, замилювати- замусолювати розгляд справи; звісно, процес сприяє розгляду встановленням чітких термінів/строків для тієї чи іншої процесуальної дії. Але суддя має виробити в собі здатність відчувати час. Насправді це – якість гарного ведучого прямих телевізійних ефірів – чітко усвідомлювати, як керувати часом, щоб вислухати всіх, дати можливість почути контраргументи, мати можливість сформувати свою оціночну позицію щодо кожного висловленого аргументу, наданого доказу; поставити необхідні запитання і обов’язково дійти аргументованого юридичного висновку, що його буде втілено в ухваленому рішенні.
Оскільки сторони звертаються до судів з різноманітними клопотаннями, рішучість судді полягає й у швидкому реагуванні на ці прохання чи вимоги;

7 Якості та цінності судді
88
треба чітко усвідомлювати, що допоможе всебічному розгляду справи, що може її затягнути тощо.
Наживо...
«Суддя не може бути боягузом. Суддя, як правило, ставить крапку чи у слідстві, чи
у спорі. Ставить цю крапку, вислухавши всіх і зваживши все. І тут важливо, щоб
суддя був людиною рішучою, оскільки у багатьох випадках не буває однозначних
справ з однозначними відповідями. Якщо це людина ляклива, не впевнена у собі, без
душевного стрижня, то вона починає вагатися, відтягувати рішення, відкладати
справу за справою, засідання за засіданням, мучиться, усіх запитує, радиться із вищою
інстанцією, ночами не спить. І не тому, що вона недостатньо добре обізнана зі
справою. А тому, що у неї нема готовності прийняти рішення і поставити крапку. І
якщо у людини присутні такі риси, які перешкоджають їй приймати рішення, і вона
схильна до вагань і підказок збоку, то такі риси суттєво заважатимуть у суддівській
професії, і таким людям не варто обирати професію судді.»
> Милосердя
Насамперед, милосердя не треба плутати з м’якістю або ж м’якотілістю. Йдеться не про те, що суддя має поводитися, як добра мамця або як святий. Але якщо особи, які беруть учать у процесі, заряджені негативно, суддя повинен мати таку собі «кнопку доброзичливості». Суддя не перебуває у ворожому таборі, люди не є його ворогами, якими б вони не були як особистості, які вчинки вони не скоювали б. У жодному разі суддя не має права брати на себе роль народного месника.
Наживо...
«Певні природні задатки милосердя мають бути. Перш за все, суддя має бути людиною
доброю. Злий суддя – це не суддя. Не повинен бути схильним до якоїсь помсти.»
Варто пам’ятати, що суддя впливає на долю людини, саме від судді залежить, як людська доля надалі складеться. Так чи інакше, саме суддя має дати шанс на краще життя. Для цього суддя повинен вникати у драми людського життя та вислуховувати людину з відкритим серцем. Звичайно, це складно, бо серце болітиме, адже всотуватиме в себе чужий біль, надії, жорстокість, зневіру, безпорадність. Певне, тому судді часто мають серцеві хвороби, отримують
інфаркти під час судових засідань, як актори на сцені. Серце треба берегти та захищати, про що йтиметься в спеціальних розділах цієї книги, але не можна закривати його від людей.
Наживо...
«Для мене дуже пам’ятна перша моя кримінальна справа, перший мій вирок, коли особу
тримали під вартою. Я не була готова до цього. Хоча коли я була секретарем судового

ЯКОСТІ, ЦІННОСТІ ТА ПРІОРИТЕТИ СУДДІ
89
засідання, я за цим спостерігала, наче ж була учасником процесу. Але винести вирок
і позбавити волі людину – я не була до цього готова, абсолютно. Для мене це було
дуже тяжко. І коли я проголосила вирок, хоч і з мінімальним покаранням, я прийшла
до кабінету і плакала. Можливо, я себе і стримала б. Але коли виходила із зали, мені ці
двоє хлопців – підсудні – хором сказали: «Ми Вам дякуємо». Я повернулася і запитала:
«А за що?» – «А за те, що Ви розібралися і вислухали. Ми на Вас зла не тримаємо».
Після цих слів, поки я дійшла до кабінету, думала, що мені душу вирве… У кабінеті сіла,
як була – мантія, нагрудний знак – і плачу. Мене питають, чому. А я кажу: «Ну от як:
ти виходиш із зали суду, і тобі дякують люди, яких ти позбавила волі?»
Втім, треба зважати на те, що подекуди люди від природи своєї схильні до маніпуляцій, вони призвичаїлися тиснути на кнопку щиросердості, викликати жалість, звикли обманювати і в такий спосіб виживати. Можна пригадати калік та жебраків на вулицях або ж біля церкви. Ці люди, безперечно, заслуговують на милосердя, але часто виникає сумнів стосовно того, чи не є вони фальшивими каліками, чи не ошукують людину, котра не може пройти повз. Тому суддям варто довіряти людям, вміти слухати, бути налаштованим позитивно й не бути занадто підозрілим, але й у жодному разі не бути наївним.
Наживо...
«Що стосується милосердя, то я вважаю, що вирішуючи чужу долю, неможливо
залишатися до неї байдужою. Хоч я суддею працюю вже тривалий час, все одно кожну
справу пропускаю крізь себе. Мабуть, інакше і не можна. Але тут слід тримати
рівновагу, не допускати прояву зайвих емоцій. Інколи, на жаль, люди зловживають тим,
що грають на чужих відчуттях, закликаючи до милосердя. Так що суддя має бути ще
й добрим психологом, щоб відділити зернятко від лузги.»
> Відповідальність
Судді мають колосально високий рівень відповідальності. Тут можна пригадати прадавнє єгипетське уявлення про Землю: черепаха утримує на своїй спині слонів, котрі, в свою чергу, тримають на спинах Землю. Часто суддя почуватиметься точнісінько, як згадана міфічна черепаха.
Наживо...
«Дуже важливо усвідомлювати, що це ледь не єдина професія, яка дає тобі можливість
ухвалювати та оголошувати рішення іменем України. Не від свого імені, не від імені
області або регіону… Треба усвідомлювати рівень відповідальності.»
Проголошення рішення іменем України є однією зі складових суддівської відповідальності – відповідальності перед суспільством і суддівською спільнотою. Іншою складовою відповідальності судді є відповідальність перед кожною окремою людиною за кожне окремо прийняте рішення.

7 Якості та цінності судді
90
Наживо...
«Скасування смертної кари знімає тягар із судді. Дуже важко було ухвалювати
кримінальні вироки, особливо коли передбачено застосування вищої міри покарання.
Важко тому, що неможливо убезпечитися від помилки. Бо суддя подекуди почувається
рабом обставин. Якщо в тебе є певні докази і ти не можеш їх спростувати, але
залишається сумнів… За таких обставин судді намагались не призначати вищої міри
покарання. Адже були випадки, що не того звинуватили...»
«Які справи ми сьогодні розглядаємо… Наприклад, коли банки забирають у людей
майно. Це ж просто знущання над цими людьми. А люди, вони не дивляться, що це банк
винен. Вони на тебе дивляться, як на ту інстанцію, що має крапку в цьому поставити.
Тобто уся агресія іде на тебе. І ти вже не знаєш, як викрутитися на межі законності і
справедливості. І щоб не мати прокльонів людських, суддя сьогодні більше подбає про
справедливе, аніж, скажімо, про формально законне рішення.»
За такого обсягу відповідальності, як у суддівській професії, у судді може виникати страх і вагання перед прийняттям рішення. Уникнути цього відчуття, мабуть, не вдається нікому. Але, як би курйозно це не звучало, сама відповідальність є найкращим лікарем від страху і невпевненості.
Адже перестати вагатися можна, лише взявши на себе відповідальність і прийнявши рішення. Трапляються ситуації, коли суддя напевне знає, що будь- яке правильне та справедливе рішення може бути скасовано, бо десь «нагорі» вирішили, що ситуацію слід розв’язати саме в «такий» спосіб. Оскільки, згідно з цьогорічним дослідженням, проведеним, зокрема, компанією Ernst & Young,
Україна посіла третє місце за рівнем корумпованості у бізнесі в Європі, годі сподіватися, що суддю омине ймовірність втягування в корупційну схему будь-якого рівня потужності. Тому варто бути готовим до сильного спротиву, до захисту своєї гідності та професійної репутації.
Наживо...
«У мене є фраза, якою я переконую колег своїх, коли ми приймаємо рішення. Я кажу:
«Ми знаємо, відчуваємо, що це рішення буде скасовано, але якщо ми не боїмось
відповідальності перед людьми і Богом за своє рішення, то й пишімо сміливо!
Хай скасовують». А в житті це означає, що я можу пояснити, чому прийняв таке
рішення. Воно обґрунтоване, я так вважаю, ось докази, я їх так оцінив, ви можете
оцінити інакше, але я несу відповідальність. І тут це дуже важливо – повинна бути
відповідальність за свої рішення. Це ключова фраза. Якщо я відповідаю за своє рішення,
я ніколи не буду боятись, що його скасують.»

ЯКОСТІ, ЦІННОСТІ ТА ПРІОРИТЕТИ СУДДІ
91


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал