Ця публікація здійснена в рамках проекту Агентства США з міжнародного розвитку




Сторінка5/18
Дата конвертації20.06.2017
Розмір3.58 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
> Переведення судді
З огляду на нинішні конкурсні умови добору суддів, переведення судді в межах однієї юрисдикції та інстанції стає звичним явищем – суддя, якому не вистачило балів під час початкового конкурсу для отримання посади в

КАР’ЄРА СУДДІ
49
омріяному суді, природно, прагнутиме цю посаду отримати. Окрім цього, тенденцією сьогодення є зростання мобільності: наприклад, робота дружини чи чоловіка судді потребуватиме переїзду родини до іншого міста.
У такому разі суддя потребуватиме переведення. Сьогодні суддя, призначений у межах п’ятирічного строку, може бути переведений на роботу на посаді судді до іншого місцевого суду, знову ж таки, за результатами конкурсу на заміщення цієї вакантної посади. У такому випадку судді доведеться змагатися за посаду з іншими суддями або із кандидатами на посаду судді, і можуть бути враховані результати його попереднього кваліфікаційного іспиту. Перевагою працюючого судді перед кандидатом є те, що за однакових результатів конкурсу перевага буде надана тому кандидату, який має більший стаж роботи на посаді судді. Хоча переведення судді у межах п’ятирічного строку здійснює
Президент України
43
, процедуру переведення контролює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Процедура переведення судді, обраного безстроково, з одного суду до іншого суду того самого рівня і спеціалізації здійснюється Президентом України за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді, відповідно до статті 73 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», на підставі рішення
Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
44
> Зміна суддею спеціалізації
Спеціалізація судів, що існує в Україні, у тій чи іншій формі є у більшості
європейських держав. В Україні юридично спеціалізація судів була запроваджена Конституцією у 1996 році. Фактично ж спеціалізовані суди сформувалися лише у 2000-х. У 2001 році арбітражні суди були остаточно трансформовані у суди господарської юрисдикції, а із прийняттям Кодексу адміністративного судочинства України запроваджено суди адміністративної юрисдикції. Розгляд цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення залишився у юрисдикції загальних судів, у яких, власне, також може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ
45
Нинішні кандидати на посаду судді переважно уже мають сформовані вподобання щодо своєї майбутньої спеціалізації і уже на етапі конкурсу обирають для себе адміністративні, господарські чи загальні місцеві суди, у
43 частина перша статті 75 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на
2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 44 Пункт 1 частини першої статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 45 частина друга статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

3 Переведення судді. Зміна юрисдикцій. Зміна інстанцій
50
яких вони розглядатимуть переважно цивільні та/або кримінальні справи. Але такий вибір жодним чином не перешкоджатиме судді змінити спеціалізацію чи юрисдикцію. Причин для зміни юрисдикції може бути багато. Попри те, що процесуальне законодавство значною мірою базується на однакових принципах, кожен із процесів має свої особливості. Окрім цього, суддя певної юрисдикції чи спеціалізації стикається переважно із однаковим сегментом матеріального права. Тому, природно, у судді може виникнути бажання спробувати себе у новому фаховому амплуа. Зрештою, суддя може потребувати зміни юрисдикції заради запобігання професійному вигоранню.
Наживо...
«Якщо відверто, певною мірою я втомився, розглядаючи кримінальні справи. Така
психологічна втома. Важко стало організувати судовий процес. Були проблеми –
міліція, прокуратура вважали, що вони справу направили в суд і вони свою роботу
виконали, і ти залишаєшся з цією справою сам на сам. Треба дослідити, а в тебе не
вистачає ресурсу для цього, тому що в міліцію шлеш ухвали, доручення, а воно все
там десь зникає. Було таке, що привозять свідка, десь там із глибинки, допитали її.
Питаю: а чого там сидиш, а вона каже: а в мене нема за що додому поїхати, а міліція
десь собі поїхала. Були справи замовні, коли починали прибирати конкурентів. І ти
дивишся в справу і розумієш: щось тут не так, але докази підібрані так, що ти їх і
спростувати не можеш. Бо не можна на сумнівах виправдати людину. І так дійшов
до того, що треба щось змінювати. Спочатку перейшов у цивільну палату на деякий
час, а потім в адміністративний суд. Тут не легше, аж ніяк, бо працюєш зі скаргами
на органи державної влади, на їхню бездіяльність. І середнє навантаження на суддю –
611 справ за місяць.»
Суддю, обраного безстроково, переводить до суду іншої спеціалізації Верховна
Рада України за поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами складення суддею кваліфікаційного іспиту
46
Зміна спеціалізації не є зміною фаху для судді. У суді будь-якої юрисдикції він чи вона керуватиметься основними принципами судочинства, закладеними, передусім, у Конституції, рамковому Законі «Про судоустрій та статус суддів», а також у всіх процесуальних кодексах. Однак зміна спеціалізації вимагатиме від судді швидкого опанування особливостей цієї спеціалізації. Такі особливості відображені частково у процесуальному праві. Наприклад, на відміну від судів інших юрисдикцій, адміністративний суд може витребовувати докази з власної ініціативи та виходити за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб
47
. Такі повноваження випливають із принципу офіційності і передбачають
46 Пункт 2 частини першої статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 47 частина п’ята статті 71 та частина друга статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, від 6 липня
2005 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/
show/2747-15

КАР’ЄРА СУДДІ
51
активну позицію суду, до якої повинен бути готовий суддя адміністративної юрисдикції. Окрім цього, значною мірою виклики для судді у зв’язку із зміною спеціалізації пов’язані з необхідністю освоювати новий масив матеріального права.
Наживо...
«Змінити юрисдикцію мені було складно. Довелось перевчатись. Знань не бракувало, і
зараз їх не бракує, але все обумовлювалось сталим законодавством і сталою судовою
практикою. Було легше працювати. Я тоді 20 років пропрацював у кримінальній
палаті. Було стале законодавство, була випрацювана судова практика, не було таких
розбіжностей, які ми маємо на сьогодні. А законодавство, яке регулює адміністративні
правовідносини, величезне за обсягом. Ми маємо тільки єдиний процесуальний закон.
Отримуючи нову справу, все треба перевіряти, може, закон уже змінений…»
> Зміна суддею інстанції
Інстанційність судочинства є необхідною гарантією права на справедливий суд.
Для того, щоб кожна людина могла реалізувати право на справедливий судовий розгляд своєї справи незалежним судом, необхідна законом встановлена процедура перегляду судового рішення щонайменше судом апеляційної інстанції. Саме тому в українській системі судів діють апеляційні суди. Апеляційними судами з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення
є апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим. Апеляційними судами з розгляду господарських справ, апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є, відповідно, апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України
48
. Окрім цього, в
Україні діють суди касаційної інстанції, якими є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України,
Вищий адміністративний суд України
49
, а також Верховний Суд України
50
. Водночас,
інстанційність судів не варто плутати з ієрархічністю. Недаремно законодавець наголошує на тому, що усі судді в Україні «мають єдиний статус»
51
Попри такі законодавчі гарантії, у суддівстві, як і у суспільстві в цілому, досі непоодиноким є сприйняття суду вищої інстанції, як «керівного органу» щодо суду нижчої інстанції, і, відповідно, суддів вищої інстанції, як «керівників» стосовно суддів нижчої інстанції. Певну нижчість, особливо місцевих судів,
48 частини перша-третя статті 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 49 частини перша та друга статті 31 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 50 Стаття 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня
2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 51 частина четверта статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

3 Переведення судді. Зміна юрисдикцій. Зміна інстанцій
52
підкреслює держава, не дбаючи про забезпечення належних умов для роботи суддів. До таких умов належать і приміщення з умеблюванням, і безпека, і технічні засоби, і навантаження у розгляді справ. Звичайно, привабливим може бути і сам статус судді апеляційного чи вищого суду, але, мабуть, саме
«ієрархічне» сприйняття суддівства досі залишається визначальним для судді у його бажанні змінити інстанцію.
Наживо...
«Що таке районний суд? Це основа піраміди судової влади. Не секрет, що судді
перевантажені різними категоріями справ, і тут важлива якість. 95% судових
рішень, прийнятих судами першої інстанції, не переглядаються. Серед них є
неправосудні, прийняті з порушенням законодавства. Але не переглянутими вони
так і залишаються. Районні суди не мають доступу до засобів масової інформації,
щоб можна було озвучити проблеми із самого низу. А ці проблеми почасти зовсім
відмінні від того, що ми чуємо нагорі. У нас у багатьох районних судах немає залів,
проблема конвоювання. Безглуздим виглядає, як держава дозволила собі знущатися
над пенсіонерами та інвалідами війни, зіткнувши їх лобами із суддями та змусивши
помирати у чергах до суду. Це було приниженням судової влади.»
Для зайняття посади судді апеляційного та вищого суду законодавець фактично встановлює схожі умови. Для того, щоб стати суддею апеляційного суду, суддя повинен мати стаж роботи на посаді не менше п’яти років або науковий ступінь, отриманий до призначення на посаду судді, та стаж наукової діяльності у галузі права або науково-педагогічної діяльності у галузі права у вищому навчальному закладі або вищих навчальних закладах, що здійснюють підготовку фахівців освітнього ступеня «магістр», до призначення на посаду судді не менше десяти років
52
. А для того, щоб стати суддею вищого суду, суддя повинен мати досвід роботи суддею не менше десяти років, що є єдиною відміною від вимог до судді апеляційного суду
53
. Переведення судді до суду
іншого рівня здійснює Верховна Рада України
54
. Окремі вимоги встановлені для зайняття посади судді Верховного Суду України: ним може стати особа, що має стаж роботи на посаді судді не менше ніж п’ятнадцять років
55
Здавалося б, усе свідчить на користь того, що кожен суддя повинен мріяти про перехід до апеляційного чи вищого суду. Однак суддів у першій інстанції завжди буде значно більше, аніж суддів у апеляційній чи касаційній інстанціях, разом узятих. І не лише тому, що у вищих інстанціях на всіх місць не вистачає.
52 частина четверта статті 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 53 частина третя статті 31 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 54 частина друга статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 55 частина друга статті 39 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

КАР’ЄРА СУДДІ
53
Усі судді, незалежно від юрисдикції чи інстанції, одностайні у тому, що
«найвільніший – суддя першої інстанції». В українській системі судівництва, де тиск є однією зі складових суддівської професії, це вагомий аргумент.
Наживо...
«Є ситуації, коли тобі кажуть: «Це бізнес-інтереси позивача…» Вважається, що суддя
першої інстанції у таких випадках менш захищений. Не погоджуся з такою думкою,
тому що як суддя першої інстанції я могла приймати рішення самостійно, незалежно
від чиїхось побажань. Я розуміла, що не буду брати відповідальність за завідомо
неправосудне рішення. Якраз в апеляційному суді відчувається більше тиску.»
Окрім зовнішньої незалежності, є й інші фактори, які втримують суддю на посаді у суді першої інстанції. Не останнім серед них є відчуття належності саме до цього суду і бажання професійного пошуку себе у межах незмінного середовища.

4 Призначення на адміністративні посади
54
4. ПРиЗНАчеННя НА АДМІНІСТРАТиВНІ
ПОСАДи
Чому не бути Богом, коли на тебе моляться?
Євген Дудар
Велич є переживанням скороминущим. Вона не буває постійною. Почасти вона
залежить від міфотворної уяви людства. Перебуваючи у величі, людина мусить
віднайти той міф, частиною якого вона стала. Вона мусить усвідомлювати, чого
від неї очікують. І мусить мати потужне почуття самоіронії. Це те почуття,
яке дає людині спроможність відокремити себе від віри у власну значущість.
Лише самоіронія дозволяє людині розвиватися. А без почуття самоіронії людину
зруйнує навіть випадкова велич.
Френк Герберт
> Роль голови суду
Повернімось до співвідношення понять «рівність суддів» і, цього разу, адміністративних посад, передусім голови суду. Законодавець беззастережно наголошує, що усі судді в Україні мають єдиний статус, незалежно від
«адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді»
56
. Більше того, перебування судді на адміністративній посаді в суді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду
57
. Здавалося б, за таких умов адміністративна посада має сприйматися, як додаткове навантаження. Однак посада голови суду, від районного до Верховного, залишається предметом бажань та почасти протистоянь у суддівському середовищі.
Такий стан обумовлений частково повноваженнями голови, частково – процедурою призначення, але здебільшого статусом та сприйняттям голови суду, яке склалося історично. Ще з радянського періоду і до 2010 року голова суду був наділений критичними повноваженнями у доборі суддів та їхньому кар’єрному зростанні. Саме ці повноваження зумовили сприйняття голови суду, як ієрархічного адміністративного керівника, наділеного достатніми важелями для того, щоб впливати на суддю або його захистити. Сьогодні голова суду, насамперед, представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами. Водночас голова суду зберігає повноваження
«керівника суддів». Серед таких, зокрема, забезпечення виконання рішень
56 частина друга статті 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 57 частина сьома статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

КАР’ЄРА СУДДІ
55
зборів суддів, забезпечення виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів, визначення адміністративних повноважень заступників голови суду
58
Такі повноваження покладають на голову суду відповідальність за рішення чи дії суддів, на які він впливати почасти не може і не повинен, і ефективність
їх виконання залежить виключно від сумлінності самого голови, його почуття відповідальності та авторитету серед колег-суддів.
Наживо...
«Найбільш важко сприймаються такі речі, як зрада... Напередодні важливих рішень чи
подій збираємось, обговорюємо та приймаємо спільне рішення і дотримуємось його.
Тут є процесуальний аспект, а є організаційний. Процесуальний аспект – це коли ми
всі дотримуємось певної процесуальної позиції, а хтось вважає себе найвродливішим,
найрозумнішим, він вважає, що може не зважати на думку своїх колег. Тоді руйнуються
основоположні принципи судової діяльності. А що стосується організаційного
аспекту, то якщо ми визначили так, щоб це було для блага, а хтось вважає, що він
може робити в інший спосіб, то тоді ми не досягаємо мети – в колективі панують
чвари і нерозуміння.»
«Необхідно дбати про те, що ще з радянського часу зветься «психологічний клімат
у колективі». Безумовно, він складається із психологічного клімату кожного. І тут
різні методи можна застосовувати, визначати загальні цілі і потім приєднувати до
них. Або визначати потреби і вподобання. Коли ми, наприклад, формували колегію, то
враховували психологічну поєднанність кожного – на зборах пропонували саме такий
спосіб. Під час визначення кандидатур на адміністративні посади ми зважали на те,
щоб людина була сприйнята усіма, щоб вона дбала про благо для колективу. Попри все,
ми в судовій системі інколи романтизмом страждаємо, коли у нас суддівські інтереси
переважають над власними.»
«Іноді є бажання все покинути і тікати, але зупиняє те, що ти розумієш, що поряд є
люди, які в тебе повірили, і якщо ти їх покинеш, це буде зрада.»
Окрім цього, у голови суду збереглося багато повноважень, якими суддівство не повинно опікуватися: контроль ефективності діяльності апарату суду, внесення Державній судовій адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства, контролю, а також ведення в суді судової статистики та турбота про інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства. Ці функції ставлять голову суду у вразливе становище насамперед стосовно органів виконавчої влади, від яких, власне,
58 Статті 24, 29, 34 та 41 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

4 Призначення на адміністративні посади
56
залежить фінансове та матеріально-технічне забезпечення судочинства.
Водночас, голова суду вимушений відчувати відповідальність перед своїми колегами за забезпечення суду, на яке він не завжди може вплинути.
Наживо...
«Я намагаюсь зводити спілкування з представниками органів влади до того рівня,
який необхідний мені для виконання моїх службових обов’язків, і не більше того.
Намагаюсь ходити лише на заходи, на яких не йдеться ні про які рішення. Суто
інформативні, святкові. Але як я не буду спілкуватися з головами адміністрації, якщо
від них залежить надання приміщення судам? Якщо я не буду з ними спілкуватися, то
на мене навіть ніхто зважати не буде.»
«Скільки сил я затратив лише для того, щоб добитися цих стін! Я зробив усе можливе,
щоб справи не затримувалися більше, ніж 6 місяців. Але відкрию вам біль свій як голови
суду – тільки з 90-го року від мене переманили 25 суддів. В апеляцію, в адміністративні
суди. У мене всіх хороших забирають…»
Додатковими значущими повноваженнями для суддівства та судівництва в цілому наділений голова вищого спеціалізованого суду, який скликає пленум вищого спеціалізованого суду; виносить на розгляд пленуму питання та головує на його засіданнях
59
; а також голова Верховного Суду України, який за посадою входить до складу Вищої ради юстиції
60
> Процедура призначення на адміністративні посади
Окрім повноважень, на загальне сприйняття значущості посади голови суду та, більше того, на незалежність судочинства, безумовно, впливає процедура призначення. До 12 лютого 2015 року, коли були внесені зміни до Закону
України «Про судоустрій та статус суддів», голову суду (окрім голови Верховного
Суду України), а також його заступників призначала на посади і звільняла з посад Вища рада юстиції. Голову суду призначали із числа суддів цього суду та за поданням відповідної ради суддів. Така процедура була запроваджена у 2010 році, однак вона не була позбавлена вад і на практиці їй бракувало, щонайменше, прозорості.
Сьогодні голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади строком на два роки, але не більш як на строк повноважень судді,
59 Стаття 34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом 2 вересня 2015 р.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 60 частина третя статті 41 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

КАР’ЄРА СУДДІ
57
шляхом таємного голосування зборами суддів відповідного суду із числа суддів цього суду більшістю від кількості суддів, які працюють у відповідному суді
61
Наживо...
«Я подавала документи на посаду голови суду. Я не боялась, але від початку робила це
все прозоро – підійшла до чинного голови і сказала: «Я буду складати Вам конкуренцію».
Перед тим як зрозуміти для себе, чи можу я бути головою суду, я кілька разів виконувала
обов’язки голови суду. Мені тоді хотілося світ перевернути. Мої документи на посаду
голови суду навіть ніхто не розглядав. Але ж це так важливо – бути почутим. Коли
тебе як суддю не вислухали, це однаково, коли ти як суддя ведеш процес і не даєш
людині слова сказати, і це перетворюється на так зване судилище. Звичайно, коли я
як суддя слухаю процес, я знаю, що я прийматиму рішення і остаточне слово буде за
мною з урахуванням усіх обставин. Але ж ці обставини потрібно почути…»
Для розуміння причин такого становища звернімося до міркувань Віталія Бойка з цього приводу: «Повноваження щодо призначення суддів на адмінпосади, які надали Вищій раді юстиції, – явне порушення Конституції. У ній чітко визначено, чим має займатися Вища рада юстиції. Інших повноважень ніхто
їй надати не може. Свого часу суддів призначали на адмінпосади указом
Президента. У 2002 р., коли приймався закон «Про судоустрій України», були суперечки. Ми наполягали, що основна фігура в судовій системі – суддя. Він від імені держави виносить рішення, яке підлягає виконанню. Рішення голови як адміністратора не мають державного значення, аби піднімати питання його призначення на такий рівень. Ми вели гострі суперечки з представниками
Адміністрації Президента. Врешті-решт було доведено, що Президент такого права не має. Положення ч. 5 ст. 20 закону «Про судоустрій України», відповідно до якого голова суду, його заступник призначаються на посаду та звільняються з неї главою держави, втратило чинність як таке, що є неконституційними (на підставі рішення Конституційного Суду від 16.05.2007). Але ж ці віжки потрібно було комусь тримати. Вирішили, що на ці посади суддів повинен призначати саме державний орган. Це повноваження передали ВРЮ. …Яке державне значення має посада голови суду, де працює троє суддів? Чому Президент чи ВРЮ має їх призначати? Можливо, це намагання створити механізм, за допомогою якого за певних умов можна впливати на вирішення конкретної судової справи? У цьому я вбачаю одну із загроз незалежності судової влади.
Це суперечить принципам і правилам побудови правової держави.»
62
Вочевидь, кандидат на посаду голови завжди враховував очікування саме органів, наділених повноваженнями рекомендувати, призначати чи обирати
61 Пункт 1-2 частини другої статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 62 Інтерв’ю першого голови верховного Суду України віталія Бойка // дайджест Центру суддівських студій
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.judges.org.ua/dig4239.htm

4 Призначення на адміністративні посади
58
його на адміністративну посаду. Однак для суддівства важливо, щоб голова суду відповідав насамперед очікуванням суддів суду, в якому він головуватиме.
Наживо...
«Для мене як для судді голова суду – це людина, якій не байдужий колектив, яка
цікавиться життям колективу. Це людина, яка готова чути людей у відкритому
спілкуванні, а не на рівні чуток. Голова – це той, хто дбає і ніколи не скаже: «Ну, як
нема, то й нема». Це – новатор і людина, яка спроможна думати наперед. Хороший
голова суду – це той, хто має авторитет серед колег, але не буває недоступним. Це
той, хто на запитання молодого і недосвідченого судді: «Як мені краще повестися у
цій ситуації?» – не відповість: «У кодексі все написано!»
З огляду на такі міркування природно було б, щоб саме судді – чи то у формі загальних зборів суддів, чи у формі рад – обирали голів судів. На такому підході наполягав і перший голова Верховного Суду України Віталій Бойко: «Збори суддів – це орган суддівського самоврядування. Свого часу ми наполягали, щоб орган суддівського самоврядування вирішував питання стосовно призначення суддів судів усіх рівнів на адмінпосади. Єдине, що викликало в нас певні сумніви, – вирішення питання призначення, наприклад, голови суду, в якому працюють 3-4 судді. Такі збори суддів можуть довго вирішувати це питання. Тому було запропоновано, щоб ради суддів призначали (вирішували це питання за пропозицією зборів суддів). Але побоялися наділити такими повноваженнями ради суддів. Сказали, що це неправильно. Хоча в Конституції записано: для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування.»
63
Невід’ємною складовою процедури призначення є термін, на який особу може бути призначено на адміністративну посаду. Сьогодні голову суду та його заступників призначають строком на два роки із правом обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду не більш як два строки поспіль
64
. Попри те, що окремі голови судів, з огляду на свої людські якості, зберігають високий рівень мотивації і авторитет серед колег, ротація суддів на адміністративних посадах є необхідною складовою незалежності судочинства.
Наживо...
«Правильно було б, щоб голова обирався колективом, і правильно, мабуть, було б, щоби
був якийсь ліміт, обмеження – скільки людина може обіймати цю посаду. Я дивлюся на
деяких голів судів, яких я знаю, і розумію, що це правильна формула. Дуже добре було
б, якби вони ротувались і обирались колективом. Але, з іншого боку, коли дивишся на
63 Інтерв’ю першого голови верховного Суду України віталія Бойка // дайджест Центру суддівських студій
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.judges.org.ua/dig4239.htm
64 частина четверта статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

КАР’ЄРА СУДДІ
59
одного голову… Він, перебуваючи стільки років на своїй посаді, не втрачає ентузіазму
і відчуття колективу. Я не знаю, скільки є таких людей.»
«От займає голова суду адміністративну посаду впродовж 20 років. Це людина, яка
вже пустила коріння. І їй там комфортно, і мотивації для розвитку щораз менше.»
«Різні етапи життя суду потребують різного стилю керівництва. Не завжди
ті навички керівника, які були необхідні на етапі становлення суду, виявляться
оптимальними уже за умов налагодженої його роботи.»
«Ротація на адміністративних посадах потрібна як для попередження звикання до
свого статусу, так і для перевірки довіри суддівського колективу до твоїх здібностей
як лідера.»
За інформацією декана одного з провідних правничих факультетів в
Україні, сьогодні серед лідерів у навчанні чоловіки становлять лише 20-30%.
Приблизно таким же є й співвідношення активної участі чоловіків та жінок у студентському самоврядуванні чи в університетському житті. Це свідчить про значний інтелектуальний та лідерський потенціал жінок-правників. Водночас у судах жінки-судді обіймають переважно посади заступників голів, а їх частка на посадах голів судів є непропорційно низькою порівняно із часткою жінок у суддівстві. Не маючи статистичної інформації, можна лише припустити, що на такий стан впливає і нинішня роль голови суду, і процедура призначення, про що йшлося вище. Окрім цього, ще одним чинником, який впливає на певну відстороненість жінок від посади голови суду, залишається нерозділений тягар
«жіночих» обов’язків у родині.
Наживо...
«Немає такого, що жінки тупіші, що жінки менш відповідальні. Всім відомо, що дівчата
краще вчаться і що їх із кар’єри вибиває на певний час народження дітей і пов’язані з
цим обов’язки. Переважно ніхто не хоче ці обов’язки ділити, бо наші чоловіки також
виховані нашими мамами: «Я сама це все товкла, і нехай вона то все сама тягне». Така
вже психологія у нас усталена…»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал