Ця публікація здійснена в рамках проекту Агентства США з міжнародного розвитку




Сторінка3/18
Дата конвертації20.06.2017
Розмір3.58 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
> Вплив родини та природних здібностей
Від моменту, з якого ми себе пам’ятаємо, і, власне, до вступу до вищого чи середнього спеціального навчального закладу ми безліч разів давали відповідь на улюблене запитання дорослих: «Ким ти хочеш стати, коли виростеш?»
Сумнівно, щоб серед омріяних професій хоч раз була названа професія судді.
У кращому випадку називається узагальнене «юрист», що має на увазі образ успішного адвоката із улюбленого фільму чи книги. Стримана особа у мантії однозначно виглядає менш привабливо для молоді, аніж бравурний та гарно одягнутий адвокат. Але попри те, що образ судді не має для дитячої чи юнацької уяви жодних принад, ще у шкільному віці діти демонструють риси, які можуть у подальшому виявитися вирішальними під час обрання фаху судді.
Наживо...
«Ще у школі, коли потрібно було вирішувати конфлікти, я як представник від
класу йшла до директора. Вже у школі я знала якісь закони, оперувала юридичними
термінами… Мабуть, завжди було трошки загострене відчуття справедливості. І
хоча це було на дитячому рівні, це вже було як медіація із присутністю обох сторін.»
Окрім природних схильностей, на обрання майбутнього фаху дитини завжди матиме вплив родина. Цілком обґрунтовано не лише в Україні, але й у світі фах юриста, як і фах лікаря, належить до так званих «родинних» професій.
Наживо...
«У моїй родині немає не-юристів. Тому, мабуть, можна вважати, що мій вибір на
користь юридичної професії – це прояв спадковості.»
Інколи батьки свідомо схиляють своїх дітей до обрання їхнього фаху задля продовження династії, часто мріючи, щоб дитина могла досягнути у цій професії більше, аніж це вдалося батькам. Однак діти можуть самостійно прийняти рішення продовжити «батьківську справу», якщо вони вважають, що батьки у цій справі були успішними та взірцевими.
Наживо...
«Моя робота, безперечно, мала вплив на мого сина. Він отримав юридичну освіту і
мріє в майбутньому пов’язати свою долю з суддівською професією. Я йому сказала,
що для того, щоб стати суддею, треба добре знати будь-яку роботу в суді. Тому
він намагається освоювати різні ділянки. Зараз працює в районному суді: починав з
посади архіваріуса, а тепер його перевели на посаду секретаря судового засідання.»
«Мабуть, це може прозвучати безвідповідально, але я не надто опікувалася професійними вподобаннями сина. Освіта, яку він отримав, давала йому

КАР’ЄРА СУДДІ
25
досить широкий спектр вибору. Тому, хоча син і обрав професію судді, мій вплив на цей вибір якщо й був, то дуже опосередкований.»
Тут доречним буде зробити кілька застережень. Передусім, якими б не були професійні вподобання і мрії батьків-суддів, їм слід пам’ятати, що їхні діти – особи вільні. Вони мають право і потребують самостійно обирати свій фах заради власне своєї, а не батьківської самореалізації.
Наживо...
«Я, як мама, хотіла, щоб дитина продовжила династію. І, звичайно, коли постало
питання вибору спеціальності, у нас відбулася така розмова. Дитина ж мені пояснила,
що з її боку династія точно не буде продовжена. Але думаю, що за свою дитину мені
не буде соромно перед іншими людьми. Тому що вона живе і виховується у певній
атмосфері, із правилами і цінностями. Свого часу мій батько був проти того, щоб
я стала юристом. Тому я переконана – успішною професійно може бути лише та
людина, яка сама обирає і любить свій фах. Тому сказала: «Ти сама обирай свою
професію». Коли вона запитала: «А якщо я буду двірником?», – я відповіла: «Нехай,
але я буду пишатися, якщо про тебе будуть казати, який ти гарний двірник і як
якісно робиш свою роботу, а не якщо ти станеш статусним адвокатом, про якого
будуть казати, що він негідник, який носить хабарі і «вирішує питання», не маючи
професійних знань. Тоді мені буде соромно. Якщо уже пишатися статусом, то не його
висотою, а послідовним і обґрунтованим його утвердженням.»
Звичайно, далеко не всі майбутні судді виростають у родинах суддів чи навіть правників. Але, з огляду на ті якості, які повинен демонструвати суддя, молоді люди, які внутрішньо готові до цієї професії, завжди будуть достатньо цілеспрямованими.
Наживо...
«Ще під час шкільних канікул пішла в адвокатське бюро, до знайомих батьків, просто з
документами попрацювати, – як воно мені піде. Пішло добре, тож я вирішила, що буду
юристом і вступила на юридичний факультет. Під час навчання роботу не залишала:
до обіду в університеті, після обіду їду працювати. Пізніше з’явилась можливість
попрактикуватись у районному суді. Спочатку заради цікавості прийшла посидіти на
засіданнях секретарем. Мабуть, визначальним виявився перший процес: кримінальна
справа із двома підсудними, 28 потерпілими і величезною кількістю свідків. Протокол
ще писався від руки. Мені, як студентці, ніхто особливо не пояснював про формат,
відступи і про всю інформацію, яка мала бути відображена у протоколі. Тож я цей
протокол 15 разів переписувала! Думала, охоту від цієї роботи відіб’є назавжди. Але
виявилося навпаки – робота мене ввібрала.»
І не варто шукати жодних закономірностей між фаховістю судді та фахом його родини. Ті самі людські якості, які потрібні будуть майбутньому судді, можуть бути закладені у будь-якій родині.

1 Шлях до професії
26
Наживо...
«Від сімейного коріння, рівня вимогливості у сім’ї, від того, у якій атмосфері ти
виховувався, залежить, наскільки ти будеш готовим до професії судді психологічно.
Якою буде твоя самооцінка, вміння спілкуватися у процесі і зі своїми колегами. Завжди
з тобою у житті буде певний багаж твоїх базових переконань і навичок, отриманих
у родині.»
«Цінності людини закладаються, безумовно, у родині. Але, окрім родини, є ще й інші
кола спілкування: дитячий садочок, школа, гуртки. На світосприйняття вплине і
захоплення образотворчим мистецтвом, і участь в екологічних товариствах – це
заняття, які формують цінності у людині. Крім того, важливим є спілкування із собі
подібними. Хтось у спілкуванні половину слів використовує із нецензурної лексики
північного сусіда, а хтось не може цього толерувати. На формування цінностей
вплине те, кого людина обере собі для спілкування.»
> Професійний досвід, що передує суддівській посаді
Ми вже згадали, що для того, щоб претендувати на зайняття суддівської посади, громадянин України, окрім іншого, повинен мати попередній професійний досвід – «стаж роботи у галузі права не менш як три роки»
10
. Сьогодні український законодавець вважає стажем роботи у галузі права «стаж роботи особи за спеціальністю» після здобуття нею вищої юридичної освіти ступеня магістра
(або прирівняної до неї вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста), здобутої в Україні, а також вищої юридичної освіти відповідного ступеня, здобутої в іноземних державах та визнаної в Україні в установленому законом порядку
11
. При цьому спектр «роботи за спеціальністю» є доволі широким, з огляду на нинішнє розуміння фаху правника, про що ми згадували.
Таким чином, роботою у галузі права буде вважатися і діяльність адвоката, і служба в органах внутрішніх справ, як це розумілося ще у радянський період.
Наживо...
«Я працювала на фабриці і активно займалася громадською діяльністю: у вільний
від роботи час брала участь у чергуванні народної дружини, була громадським
помічником інспектора у справах неповнолітніх. Брала участь у рейдах, коли
виявляли неповнолітніх із неблагополучних сімей. Я проводила із неповнолітніми
співбесіди, допомагала порадами, навіть матеріально. Добре була знайома з тими,
які потребували допомоги, за якими треба було прослідкувати, брати участь у їх
вихованні. Мене залучали до роботи у спільних програмах із кримінальним розшуком.
На момент вступу до вишу отримала позитивні характеристики із міліції та з місця
роботи, які тоді відігравали значну роль у зарахуванні. Думка про роботу в суді на
10 частина третя статті 127 Конституції України від 28 червня 1996 року.
11 Пункт 1 частини третьої статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

КАР’ЄРА СУДДІ
27
момент вступу до вишу мені взагалі не спадала. Я своє майбутнє в думках пов’язувала
з роботою в органах внутрішніх справ, можливо, на посаді слідчого, можливо – у
дитячій кімнаті міліції.»
Вимога мати попередній професійний досвід правника, передусім адвоката та прокурора, є передумовою доступу до професії судді в усіх демократичних державах. Така вимога обумовлена навичками, які будуть необхідними майбутньому судді. Якою б якісною не була теоретична та практична підготовка майбутнього судді у виші, вона не дасть йому чи їй достеменного відчуття судового процесу та розуміння позицій сторін.
Наживо...
«Рішення суддя приймає на основі закону і внутрішнього переконання. Так ось,
однією зі складових внутрішнього переконання є життєвий досвід. Тому, як на мене,
«новоспеченому пиріжечку» відразу після вишу шубовстати в суддівське крісло рано.
Мені імпонує досвід США, де людина повинна попрацювати адвокатом, прокурором,
а потім за певних умов ти зможеш сісти у суддівське крісло. Схожою була і моя
життєва ситуація: 12 років адвокатури і 4 роки прокуратури, поки я зайняла посаду
судді. Чому потрібна адвокатура і прокуратура? Тому що коли мені із суддівського
крісла необхідно було балансувати захист і обвинувачення, я чудово усвідомлювала
опертя однієї й іншої сторони, знала, де вони можуть перетягнути. Саме таку
модель я вважаю правильною, тому що надто відповідальна це справа – вирішувати
чужі долі, – щоб без життєвого і достатнього практичного досвіду сідати і відразу
розрулювати.»
Попередній досвід безумовно накладе відбиток на діяльність судді, особливо у початковий період суддівства.
Наживо...
«Звичайно, спочатку зберігається ухил в бік минулої професійної діяльності. І, напевне,
цього не уникнути… Мені, наприклад, значно допоміг попередній досвід наукової
діяльності. Я зіставляв деякі поняття, знання і уявлення про ситуацію, не завжди
прямо застосовуючи норму закону, а дивлячись трохи ширше, системніше. Деяким зі
своїх колег, які не мали такого досвіду, я не завжди можу донести свою думку, коли я
висуваю певні аргументи, засновані на науковому баченні. Можливо, якимсь категоріям
вони… не до кінця вірять. Але, хоча наш минулий життєвий досвід впливає на те, що
ми робимо, мушу визнати, що консенсусу ми досягаємо частіше, ніж розходимося у
думках.»
Зараз українська практика добору суддів складається так, що значна частина кандидатів на посаду судді приходять із числа помічників суддів. Помічники українських суддів найкраще серед представників усіх інших юридичних професій обізнані з усіма особливостями фаху судді, про що йтиметься далі.

1 Шлях до професії
28
Водночас ті, хто мають намір стати суддями, завжди можуть отримати досвід, необхідний для здійснення суддівських функцій.
Наживо...
«Можна набратись практичних навичок, працюючи і адвокатом. Головне, щоб людина
була в процесі і бачила, як відбувається живий процес. Вона має перебувати в ньому
всередині: чи сидить в залі як адвокат, чи фактично готує процесуальні документи
для судді. Це живий процес. Роками. Це не так просто. Це треба набити руку.»
«Для кандидата на посаду судді критично мати навички роботи у судовій системі, де
видно роботу судді. Матеріальне право потрібне для прийняття рішення. Але процесу
прийняття рішення не видно для сторонніх. А вміння вести судовий процес – це те,
що суддя повинен публічно демонструвати щодня. І це вміння можна отримати лише
у самому судовому процесі.»
«Я, перед тим як стати суддею, працювала в органі державної влади. Розуміючи, що
суд – це та нива, на якій я не працювала ніколи, мусила шукати шляхи підготовки.
Я познайомилась із суддею і три місяці, день у день, взявши всі можливі відпустки і
лікарняні на попередній роботі, з нею ходила в усі процеси. Я слухала усі її справи:
цивільні, кримінальні, адміністративні, ну, тобто все, що було. І от коли в мене у залі
почали виникати запитання, а вона як суддя їх озвучувала, я зрозуміла, що я готова.»
«Досвід суддівства – це не той досвід, який ти маєш переймати у судді. Тобто якщо
ти не був секретарем судового засідання і не бачив ніколи процесу, якщо ти після того
не був помічником і не писав тих процесуальних документів, то по-іншому влитись
у суддівство не можна, аніж ходити у процес за суддею, як те телятко за коровою. І
дуже велике значення має – знайти того наставника, такого достойного…»
> Обрання фаху судді: визначальні мотиви
Безумовно, і освіта, і родинний вплив матимуть значення для прийняття рішення про зайняття суддівської посади. Одначе, якими б не були зовнішнє скерування і передумови, вирішальне значення для обрання фаху судді матиме внутрішнє мотивування. Ми далі говоритимемо і про якості, якими повинен володіти суддя, і про фізичне та психологічне навантаження, до яких суддя повинен бути готовим. Звичайно, ми говоримо про те, що, приймаючи таке відповідальне рішення – стати суддею, людина мусить усі ці виклики усвідомлювати і бути готовою до них.
Наживо...
«Я завжди хотіла бути суддею і завжди декларувала те, що я хочу бути тим, ким я хочу
бути. І мої колеги по роботі знали про це, бо не боялась я конкуренції чи процедури і
до цієї посади 7 років йшла. Хоча був і відчай... Працюючи у колективі, завжди знаєш,

КАР’ЄРА СУДДІ
29
хто є хто. І от ти спостерігаєш, коли люди, скажімо, менш вправні – уже судді, а
ти усе ще в помічниках. Зрештою, прийшла і сказала: «Я хочу, я можу, дайте мені
шанс бути вислуханою, оцініть мої знання!» Таки свого домоглася – мене вислухали.
І хоч пропрацювала помічником в апеляційному суді, коли запропонували іти суддею
районного суду в області, я жодної хвилини не вагалася.»
Остаточне рішення на користь суддівства також може бути прийняте під впливом багатьох чинників. Не завжди людина іде до суддівської посади цілеспрямовано. І хоча зараз, у зв’язку із тривалою та складною процедурою добору, «випадково» потрапити до суддівства видається сумнівним, але життєві обставини можуть скластися так, що доступна посада судді виявиться хоч і не омріяним, однак найбільш прийнятним вибором.
Наживо...
«Суддівська діяльність стала випадковістю. Спочатку була наука, я планував
залишатися в інституті, були пропозиції з деяких кафедр. Але сталось так, що в
родині не було кому доглядати за дідусем та бабусею, і довелося повернутися до
рідного міста. Так я повернувся з науки у практику. Коли повернувся у 1993 році,
закінчивши прокурорсько-слідчий факультет, у прокуратурі не було жодної вакансії. А
у суді п’ять вакансій не заповнених. У той час професія судді була найменш шанованою
із найнижчою платнею.»
Слід пам’ятати, що рішення стати суддею людина може прийняти у різні періоди свого життя. Реалізувавши себе в інших ділянках правничої професії, хтось уже в зрілому віці може вирішити змінити фах. Вибір на користь суддівства у таких обставинах може бути обумовленим, зокрема, і соціальною стабільністю, яку гарантує суддівська посада і яка може бути значущою, зокрема, для забезпечення родини.
Наживо...
«Скажу відверто, мій вибір професії судді був обумовлений бажанням отримати
стабільність і захищеність. Тоді саме такою мені уявлялася посада судді.»
Цілком іншою може виявитися мотивація у віці молодому. У 25 років природно почуватися так, наче усе життя іще попереду, усе тобі під силу, ти маєш час на експерименти і, за потреби, зможеш усе змінити.
Наживо...
«Дуже вдало нашу мотивацію охарактеризував колега, з яким ми проходили процедуру
добору, сказавши, що подав документи за компанію з друзями, а чим далі просувався
добір, тим цікавіше ставало.»

1 Шлях до професії
30
Інколи трапляється так, що спочатку людина не має наміру ставати суддею, але безпосередньо стикається із певним видом правовідносин. Кожна з юрисдикцій має свої особливості та принади для правника. Адвокат, який спеціалізується на сімейних чи корпоративних справах, може захопитися цивільним процесом.
Прокурор може відчути у собі покликання врівноважувати, а не обвинувачувати.
Людина, яка працює в органі державної влади, може відчути потребу захищати людину від рішень і дій цього органу. Така залученість та професійна цікавість до однієї з юрисдикцій – адміністративної, господарської, кримінальної чи цивільної – можуть виявитися вирішальними для вибору суддівства.
Наживо...
«Мене привабила не професія, а адміністративна юстиція. Суддею я бути не хотіла,
хоч були можливості і пропозиції, оскільки сама по собі робота судді для мене не
була цікавою. Для мене цікавою була категорія спорів. І я цілеспрямовано очікувала
створення адмін’юстиції.»
Про помічників суддів тут згадуватиметься ще не раз. Це не лише ті люди, які сьогодні є опертям судді. Це фактично головна «кузня» майбутніх суддів.
Помічник ділить із суддею, з яким працює, тягар підготовки до судових засідань, дослідження, написання судових рішень. Він із середини бачить, як працює і інститут суду, і кожен окремий суддя не лише у процесі, а й поза ним,
і він може сформувати для себе образ того судді, яким би він хотів стати. І хоча перехід зі статусу помічника у статус судді має певні виклики, ніде краще, аніж на посаді помічника судді, людина не зможе психологічно та фахово оцінити свою готовність та спроможність бути суддею.
Наживо...
«Моє бажання стати суддею чітко сформувалося лише з роками роботи у суді на
посаді помічника. Робота в суді розглядалася, як унікальний досвід, тому йшов я на цю
роботу з метою цей унікальний досвід отримати.»
Із усього зазначеного у читача може скластися враження, що суддею можна стати випадково і знехотя, під впливом якихось зовнішніх обставин чи чинників. Навпаки, ми не будемо далекими від істини, коли стверджуватимемо, що прийняттю рішення про те, щоб стати суддею, як і будь-якому рішенню людини, завжди передуватиме усвідомлене бажання та готовність. Нехай початково і не буде цілеспрямованого вибору, нехай обставини й чинники
і підводять людину до нього, але у мить прийняття рішення вона скаже, принаймні, собі: «Так, я це можу і цього хочу».

КАР’ЄРА СУДДІ
31
2. ПРиЗНАчеННя ТА ОбРАННя
беЗСТРОКОВО
Іспити не мають жодної цінності. Якщо чоловік є джентльменом, він уже знає
достатньо, але якщо він джентльменом не є – що б він не знав, піде йому на шкоду.
Оскар Вайльд
> Процедура призначення
Повернімося до конституційної формули, яка гарантує кожному в Україні незалежність судочинства
12
. Незалежність є засадничою передумовою судочинства, оскільки забезпечує право особи на справедливий та безсторонній суд, гарантоване, зокрема, Конвенцією про захист прав людини
і основоположних свобод
13
. З огляду на це, сьогодні незалежність судочинства
є надзвичайно багатогранним поняттям. Ми традиційно сприйматимемо незалежність, як відсутність певного зовнішнього впливу або як внутрішнє відчуття судді. Але чи усвідомлюємо ми, що підвалини незалежності кожного окремого судді від зовнішнього впливу держава закладає тим, у який спосіб його чи її добирає? Чи розуміємо, наскільки встановлені критерії та процедура добору можуть вплинути на якість суддівського корпусу?
У радянський період кандидатури на посади суддів проходили перевірку у відповідних партійних органах, вочевидь, без жодних встановлених критеріїв.
Наживо...
«Обрали мене суддею в червні 1982 року. До цього встигла попрацювати народним
засідателем, а потім – виконувачем обов’язків судді. Але обрання суддею було пов’язано
з певними складнощами, оскільки я була дуже худенькою, виглядала значно молодшою
за свій вік. Призначення на посаду на той час обов’язково узгоджувалося з керівниками
районів, особливо в сільській місцевості. Ніхто із керівників районів області не хотів
брати мене до себе в район, оскільки вважали, що я недостатньо солідно виглядаю
і не буду користуватися авторитетом серед людей. Лише один із керівників району
погодився. Перед процедурою обрання мене знайомили з людьми – мешканцями цього
району, були зустрічі в клубах та будинках культури в населених пунктах району. Під
час зустрічей люди ставили мені запитання щодо мого походження, попереднього
досвіду роботи. Вони запитували мене, як я собі уявляю боротьбу зі злочинністю. Їм
було цікаво, чи надовго я прийшла у сільську місцевість і чи не втечу я з роботи за
перших же труднощів. Спочатку ставилися до мене з недовірою, але потім все ж таки
проголосували і сказали, що сподіваються на те, що я виправдаю їхню довіру.»
12 частина перша статті 129 Конституції України від 28 червня 1996 року.
13 частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004

2 Призначення та обрання безстроково
32
Така процедура була цілком виправданою для радянської системи, оскільки гарантувала, що до системи не потраплять «випадкові» люди. Однак вона виявилася непридатною для демократичного устрою, про що згадує Віталій
Бойко, перший голова Верховного Суду України: «У 1991-му ситуація кардинально змінилася: всі зрозуміли, що така процедура не витримує жодної критики, що суддя не може залежати від певної політичної сили. Потрібно було вирішувати питання, хто перевірятиме кваліфікацію кандидатів на суддівські посади та вноситиме подання щодо призначення чи звільнення судді.»
14
То якими ж повинні бути процедури добору і призначення суддів, щоб гарантувати їхню подальшу незалежність? Як кажуть, усе геніальне є простим.
Передовсім, мають існувати критерії добору суддів, визначені у законі.
Окрім цього, законом має бути визначена процедура прийняття рішення щодо призначення суддів. Рішення щодо призначення мають бути засновані виключно на оцінці знань та навичок судді. Процедура призначення має унеможливлювати приниження людської гідності. Орган, який приймає рішення щодо добору суддів, мусить бути незалежним від законодавчої чи виконавчої влади і мати хоча б половину суддів у своєму складі. У випадку, якщо глава держави або законодавчий орган наділені конституційними повноваженнями призначати або обирати суддів, такі повноваження не повинні бути дискреційними і мають здійснюватися виключно на підставі рекомендацій про призначення чи обрання, поданих незалежним органом, який складатиметься переважно із суддів і оцінюватиме кваліфікацію кандидатів. Незалежні органи, які здійснюють добір суддів, повинні мати прозорі процедури прийняття рішень, і особа повинна мати право оскаржити
їхні рішення. Не може бути дискримінації за будь-якими ознаками щодо кандидата на посаду судді. Усі ці формули є загальноєвропейським надбанням у ділянці незалежності судочинства
15
Оскільки «кадри вирішують усе», добір і призначення суддівських кадрів, які впливатимуть на незалежність чи, навпаки, лояльність суддів досі залишається предметом політичних дебатів в Україні. У Конституції закріплений механізм, який дав можливість поступово запровадити ключові елементи прозорої процедури добору. Ще у 1996 році Конституція визначила, що перше призначення судді строком на п’ять років здійснює Президент України на підставі подання Вищої ради юстиції
16
. Однак до 2010 року закон не визначав процедури, за якою повинна приймати рішення Вища рада юстиції та
Президент України.
14 Інтерв’ю першого Голови верховного суду України віталія Бойка // дайджест Центру суддівських студій
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.judges.org.ua/dig4239.htm
15 див., зокрема, пункти 44-48 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи CM/Rec(2010)12 щодо суддів: незалежність, ефективність та відповідальність, прийнятої 17 листопада 2010 року на 1098 зустрічі заступників міністрів.
16 частина перша статті 128 та пункт 1 частини першої статті 131 Конституції України від 28 червня 1996 року.

КАР’ЄРА СУДДІ
33
Сьогодні громадянин України, який має намір стати суддею, може у законі віднайти досить чіткі критерії
17
та процедури
18
, за якими здійснюють добір суддів в Україні. Добір та оцінку кваліфікації майбутнього судді здійснює Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Якщо ви маєте намір стати суддею, то можете дізнатися про вакантні посади суддів із оголошення на веб-порталі
Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Закон визначає такий порядок добору кандидатів на посаду судді
19
. Після перевірки належності оформлення наданих особою документів Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення про допуск до відбіркового іспиту
20
, Особи, які успішно склали відбірковий іспит, мають пройти спеціальну перевірку
21
. За результатами спеціальної перевірки Вища кваліфікаційна комісія суддів України допускає кандидатів до проходження спеціальної підготовки
22
та складання кваліфікаційного іспиту
23
Перший іспит – відбірковий іспит – перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України полягає у анонімному тестуванні з метою виявлення рівня ваших загальних теоретичних знань
24
. На веб-порталі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ви можете ознайомитися із переліком тем, з яких будуть сформульовані тестові запитання.
Якщо ви успішно склали іспит та пройшли спеціальну перевірку, вас скерують для проходження спеціальної підготовки. Спеціальна підготовка кандидата на посаду судді триває дванадцять місяців і включає теоретичне та практичне навчання
25
. Якщо ви зміните своє рішення стати суддею і припините проходження спецпідготовки або якщо порушуватимете порядок проходження спеціальної підготовки і це призведе до відрахування, вам доведеться відшкодувати кошти, витрачені на вашу підготовку державою. Кандидат на посаду судді зобов’язаний відшкодувати кошти, якщо він без поважних причин не з’явився для складання кваліфікаційного іспиту або протягом трьох років
17 частини перша і друга статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. // джерело в Інтернеті:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 18 Стаття 66 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня
2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 19 частина перша статті 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на
2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 20 Стаття 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня
2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 21 Стаття 70 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня
2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 22 Стаття 71 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня
2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 23 Стаття 72 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня
2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 24 частина перша статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на
2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17.
25 частина третя статті 71 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на
2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

2 Призначення та обрання безстроково
34
від дня зарахування до резерву не подав заяву про участь у конкурсі на заняття вакантної посади судді чи за власним бажанням виключений із резерву
26
За умови успішного завершення спецпідготовки на вас чекає другий
іспит – кваліфікаційний, який проводиться шляхом анонімного тестування та виконання анонімно письмового практичного завдання. Під час цього
іспиту Вища кваліфікаційна комісія суддів України перевірятиме не лише ваші теоретичні знання, а й рівень професійної підготовки, ступінь готовності здійснювати правосуддя та ведення судового засідання. Важливою є гарантія того, що результати кваліфікаційного іспиту ви можете оскаржити у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України
27
, а також те, що коли вам не вдасться скласти кваліфікаційний іспит, тобто, якщо ви наберете менше 75 відсотків від максимально можливого балу, ви матимете змогу зробити це повторно через рік
28
Відповідно до суми балів, отриманих вами за результатами складення кваліфікаційного іспиту, Вища кваліфікаційна комісія суддів України визначить ваш рейтинг та зарахує до резерву на заміщення вакантних посад суддів. Інформація про результати кваліфікаційного іспиту і місце кандидата на посаду судді за рейтингом є загальнодоступною та оприлюднюється на веб- сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
29
. Далі Вища кваліфікаційна комісія суддів України оголошує конкурс на зайняття вакантної посади судді, зазначаючи найменування судів, де є вакантні посади судді, кількість таких посад, умови проведення конкурсу, дату, час і місце проведення конкурсу
30
Конкурс полягає у доборі для зайняття вакантної посади судді кандидатом, який серед інших учасників конкурсу має вищу позицію за рейтингом
31
Вочевидь, ті, хто отримали вищі бали, можуть претендувати на більш привабливі суддівські вакансії.
Наживо...
«У мене було 79 балів зі 100 можливих, тобто вище середнього. Але тут як змагання – всі
розуміють, що люди з вищими балами будуть обирати «кращі» суди і у найбільших містах.
Відповідно, люди з нижчими балами будуть обирати посади в обласних чи районних судах.»
26 частина шоста статті 71 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 27 частина десята статті 72 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на
2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 28 частина сьома статті 72 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 29 частина восьма та дев’ята статті 72 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 30 частина друга статті 73 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 31 частина четверта статті 73 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

КАР’ЄРА СУДДІ
35
Якщо ви перемогли у конкурсі, Вища кваліфікаційна комісія суддів України надсилає до Вищої ради юстиції рекомендацію про призначення вас суддею
32
До внесення змін Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 р. до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища рада юстиції, зі свого боку, також мала повноваження перевіряти кандидата на посаду судді. На жаль, предмет та процедура такої перевірки були не врегульованими на рівні закону, що неодноразово було предметом критики з боку європейських інституцій
33
Суддівська спільнота також критично ставилася до збереження такої процедури, на чому, зокрема, наголошував Віталій Бойко: «Кваліфікаційні комісії суддів перевіряли рівень знань кандидатів на суддівські посади. А ВРЮ все одно вважала своїм обов’язком ще раз перевірити їхні знання. Уявіть собі: сидить
15-20 членів ВРЮ. Приходить людина, яка претендує на суддівську посаду. Їй ставлять різні запитання. Іноді такі, що, коли питаєш у свого сусіда — члена
ВРЮ відповідь, той її не знає. «А що таке іпотека?» — запитують у кандидата.
Поки він думає, я з таким самим запитанням звертаюся до свого сусіда. «А хто його знає», — відповідає він. Або часто запитували: «Що таке верховенство права?» Та вчені десятиліттями сперечаються, в чому суть верховенства права й верховенства закону, яка між ними різниця. Людина, яка стоїть перед таким авторитетним органом, до складу якого входять і голова ВС, і генпрокурор, і академіки, і народні депутати, не може не хвилюватися та відразу відповісти на поставлені запитання. На цій ниві в нас і були суперечки. Я кажу: «Не можна так підходити до перевірки знань. Тим більше що в нас є висновок кваліфкомісії суддів, якій ми не можемо не довіряти»
34
Дискреція такого органу, як Вища рада юстиції, безумовно, позначається на усій процедурі добору та на довірі до неї.
Наживо...
«У мене певні були труднощі на Вищій раді юстиції. Була дискусія, тому що я отримав
негативний відгук на свій реферат. Це було великим для мене розчаруванням. Фактично
це перші засідання комісії, і мене викликають на ці засідання і повідомляють, що у
мене негативна рецензія. Багато дискутували з приводу того, чи має право Вища
рада юстиції давати такі рецензії, чи взагалі може рецензія бути перешкодою для
призначення на посаду, оскільки реферат рефератом, але цьому передував рік важкої
32 частина п’ята статті 73 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 33 Пункт 50 Спільного експертного висновку стосовно Закону України «Про судоустрій та статус суддів», підготовленого Європейською комісією за демократію через право (венеційською комісією) та і дирекцією з технічного співробітництва Генеральної дирекції з прав людини та правових питань Ради Європи, Ухваленого венеційською комісією на 82-ому пленарному засіданні (венеція, 12-13 березня 2010 р.) [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/285DC84A1EFF78FAC22577C20051A2AA?opendocument
34 Інтерв’ю першого голови верховного Суду України віталія Бойка дайджест Центру суддівських студій. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.judges.org.ua/dig4239.htm

2 Призначення та обрання безстроково
36
праці – відбір, спецперевірка, анонімне тестування, іспит, конкурс… І тут, здавалось
би, реферат, до якого не було чітких вимог, а лише перелік тем і загальні вимоги до
оформлення. Моя така думка, що, швидше за все, моє бачення і бачення рецензента
на певні питання практики не збіглися. Вимога до реферату була 10 чи 15 сторінок.
Розкрити тему дуже складно, але я намагався наголосити на основних проблемах.
Зрештою, це нормально, коли є проблема і є кілька поглядів на неї. І десь, я думаю,
у цьому була основна причина – у нас із рецензентом не зійшлися погляди. Я був,
звичайно, шокований, отримавши негативну рецензію з висновком про те, що особа
не може бути рекомендована на посаду судді. Для мене це було надзвичайно тяжко.
Але я подумав: невже я не можу переконати членів ВРЮ, що в мене є свої думки і
переконання і що вони є обґрунтованими? Підготував я відгук на цю рецензію в
письмовому вигляді, максимально лаконічний, тактовний. Десь намагався переконати,
що мене не зрозумів рецензент, десь – що у нас є різні погляди на ті чи інші питання.
Судячи із запитань членів ВРЮ, у них десь були і сумніви, чи я написав цю роботу.
Але мені вдалося переконати ВРЮ, і я дуже поважаю свого рецензента за те, що
вона публічно зняла фактично всі зауваження. Вийшов із засідання з переконанням,
що справедливість все-таки є.»
Змінами, внесеними у Закон «Про судоустрій та статус суддів» 12.02.2015 р., визначено, що Вища рада юстиції може відмовити у внесенні Президентові
України подання про призначення кандидата суддею виключно з підстав порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді
35
У разі прийняття позитивного рішення Вища рада юстиції вносить подання
Президентові України про призначення вас на посаду судді. Значним досягненням нинішньої процедури можна вважати гарантію того, що
Президент України здійснює призначення на посаду судді на підставі та в межах подання Вищої ради юстиції, без додаткової перевірки додержання будь-яких вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору кандидатів у судді
36
. Така процедура унеможливлює не лише здійснення політичного впливу під час добору, а й приниження гідності кандидата.
На перший погляд може видатися, що така тривала та досить складна процедура добору буде відлякувати охочих зайняти посаду судді. Однак на практиці саме прозорість процедури робить її привабливою, оскільки забезпечує тим, хто має фахову спроможність і відповідну систему цінностей, доступ до суддівства
«завдяки», а не «всупереч». Завдяки своїм знанням, вмінням і якостям, а не всупереч кулуарності та домовленостям.
35 частина шоста статті 73 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 36 частина перша статті 74 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на
2 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

КАР’ЄРА СУДДІ
37
Наживо...
«Знаю, що багато людей подали документи, тому що з’явилась нова прозора процедура
і не треба було шукати якісь способи, щоб потрапити у судову систему. Знаю, що була
інша процедура, і розумію усе це. Але я би спробувала однозначно, тому що відчувала,
що володію знаннями й іншими якостями не гірше за них. Тому відчувала в собі якісь
сили…»
«Якби не ось ця реформа, я б ніколи не став суддею. Система добору була інша –
закрита, без чітких критеріїв. Тоді все більше залежало від зв’язків, а не від особистих
якостей. Усе вирішувалося в межах області, і взагалі сама система добору була
настільки незрозумілою і складною. Її фактично не існувало.»
«Я почала працювати помічником судді в окружному адміністративному суді, де
пропрацювала 3,5 роки. Коли прийняли новий закон і оголосили конкурс, вирішила, що
це мій шанс, і думаю, що я ним щасливо скористалася.»
Звертаючи увагу на добір суддів-жінок, слід зазначити, що ані Конституція, ані законодавець не дають нам жодних застережень щодо добору суддів жіночої статі. Та й склад суддівського корпусу свідчить про те, що посада судді є і привабливою, і доступною для жінок.
Наживо...
«Я не вважаю, що у жінках закладено менше амбітності чи здібностей. У нас, навпаки,
із семи помічників, які стали суддями, лише два хлопці, решта – жінки. Жінки більш
наполегливі, працелюбні, посидючі. У нас в колективі, певно, 70% жінки. Деякі уже
встигли двічі стати мамами.»
«…щодо професійних знань, то я не знаю жодних відмінностей. Як правило, жінці
складніше досягти посади судді, більше перешкод доводиться долати. І якщо вона їх
здолала і отримала суддівську мантію, то можете мені повірити, вона уже достатньо
грамотний і сильний фахівець.»
Попри формальну доступність і чисельність жінок-суддів, у чоловічій спільноті зберігається упереджене ставлення до спроможності жінки здійснювати суддівські функції або ж до її здатності залишатися жінкою, займаючи посаду судді.
Наживо...
«Суддями-жінками почав захоплюватися, ще коли прийшов у суд помічником, бо мені
виглядало десь незвично, коли жінка-суддя розглядає складні кримінальні справи з тою
масою негативу. І ще в ті часи сформував для себе позицію, що це не жіноча посада
і що більше треба надавати перевагу чоловікам при доборі, але це з тією метою,
щоб захистити жінку. Бо така напруга, особливо під час розгляду кримінальних справ,

2 Призначення та обрання безстроково
38
позитивно на жінку не впливає. Посада судді певною мірою робить жінку черствою. Це
постійний офіціоз, постійно в центрі уваги… Коли ти приймаєш важливі рішення і вони
не можуть на тебе не вплинути. Хіба що для жінки саме це ціль, тоді жодних проблем
не повинно бути. Але я свою позицію змінив, коли запровадилось адміністративне
судочинство, тому що це та ділянка, де жінка може себе реалізувати без проблем. Тут
немає тих пристрастей, тут усе більш чітке й інтелігентніше.»
Таке стереотипне сприйняття жінки в українському суспільстві досі має вплив якщо й не на результати добору, то на почуття її гідності у процесі добору.
Наживо...
«Я була на восьмому місяці вагітності, коли була рекомендована на посаду судді. І
мене запитали: «Як Ви собі це уявляєте? Відразу після пологів – на посаду судді?»
Тоді я відповіла: «Завагітніти, народити та виховати дитину – це частина жіночої
природи. Але це не хвороба, яка може бути перешкодою для посади судді».»
Щодо нинішньої процедури добору варто зазначити, що вона ще не є усталеною. В Україні триває процес напрацювання змін до Конституції, які, зокрема, стосуватимуться судівництва. Досвід застосування процедури добору, отриманий упродовж останніх років, може стати хорошим підґрунтям для вдосконалення наявних чи запровадження нових механізмів. Наприклад, дедалі переконливіше звучать ідеї щодо запровадження психологічного тестування майбутніх суддів.
Наживо...
«Моє чітке переконання, що для того, щоб стати хорошим професійним суддею, який
щасливо дійде до відставки і не зламається, не втратить свого обличчя, необхідно
запроваджувати психологічне тестування крізь призму особистісних якостей.
Такий тест зможе виявити, чи є в характері людини нерішучість або помисливість,
яка перешкоджатиме роботі майбутнього судді. Навіть у деяких ліцеях дітей
тестує психолог на предмет того, чи зможе дитина витримати навантаження
спеціалізованого навчання. То чому б цього не зробити для кандидатів на посаду судді,
які зрештою потраплять у найбільш екстремальні ситуації і навантаження?»
«Якщо розглядати зміну системи, в якій би це було однією із вимог, то необхідно
шукати психолога, який мав би відповідні навички. Психологи повинні розуміти, в яких
межах і напрямках тестувати суддів.»

КАР’ЄРА СУДДІ
39


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал