Ця публікація здійснена в рамках проекту Агентства США з міжнародного розвитку




Сторінка2/18
Дата конвертації20.06.2017
Розмір3.58 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
З повагою,
Відповідальний редактор Оксана Сироїд
Слово до читача

1 Шлях до професії
12
СЛОВО ДО чиТАчА
Ідея написання книги, яку Ви тримаєте в руках, виникла іще у 2007, коли суддям
України була надана можливість ознайомитися із Книгою Судді (Judges’ Book), підготовленою Національною конференцією суддів судів першої інстанції
США, Відділом судового адміністрування Американської Асоціації Юристів та
Національним коледжем суддів США, яка розкриває унікальність ролі судді в демократичному суспільстві.
У співпраці Проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID)
«Справедливе правосуддя» із Всеукраїнським благодійним фондом «Українська
Правнича Фундація» була підготовлена книга «Бути суддею», яка стала одкровенням українських суддів щодо їхнього професійного та приватного життя, в яке вони дозволили зазирнути всім, хто читатиме цю книгу.
Ця книга буде корисною і цікавою не тільки молодим чи досвідченим суддям, але й адвокатам, прокурорам, а також всім в Україні, хто небайдужий до тих, хто реалізує судову владу в країні.
Розміщений у книзі матеріал допоможе читачу усвідомити, які зміни у повсякденному житті та обмеження чекають на особу й її найближче оточення після того, як вона набуває статусу судді.
Девід Вон
Керівник Проекту Агентства США
з міжнародного розвитку (USAID)
«Справедливе правосуддя»

ПРОФЕСІЯ ЧИ ПОКЛИКАННЯ
13
ПРОФЕСІЯ ЧИ ПОКЛИКАННЯ

14
Мудрості не вчитися чужої –
Треба помилятися самим.
…Скільки слів лишилося від Трої,
Що забрав собі на оди Рим?
А проте вчитайтесь в кожну кому, –
всякий промовлятиме рядок:
Краще помилятися самому,
Ніж чужих навчитись помилок.
Євген Плужник
Який образ формується у нашій уяві, коли відповідатимемо на запитання: «Як це – бути суддею?» Безумовно, перші обриси залежатимуть від особистого досвіду. Кожен, хто хоч раз був присутнім на судовому засіданні, наділятиме уявного суддю тими рисами, які на нього як учасника судового засідання справили найбільше враження. Кожен адвокат чи прокурор сприйматиме суддю крізь призму власного професійного досвіду. Кожен, у кого серед рідних, друзів чи знайомих є суддя, малюватиме представника суддівської професії під впливом вражень від приватного спілкування. Якщо ж це запитання поставити судді, то він чи вона наділить цей уявний образ і власними рисами. Окремою гранню нашого досвіду є сприйняття судді таким, яким він чи вона зображені у засобах масової інформації. Зрештою, чим більше у нашому житті було досвіду спілкування з представниками суддівської професії, тим багатограннішим, а почасти неоднозначнішим може виявитися образ судді, намальований нашою уявою.
Водночас, майже однозначними будуть наші очікування від реального судді.
Ми хочемо бачити суддів лагідними достатньо, щоб нас почути, і жорсткими достатньо, щоб нас захистити; простими достатньо, щоб ми їх зрозуміли,
і достатньо освіченими, щоб дати нам задоволення від прочитання їхніх рішень; впевненими у собі, але не самовпевненими, відкритими і водночас відстороненими. Схожими є наші очікування, мабуть, лише від лікарів. І така схожість є обґрунтованою: ми звертаємося до лікарів, почуваючи себе незахищеними внаслідок порушення здоров’я, а до суддів - коли почуваємося незахищеними внаслідок порушеного права.
Наживо…
«Зло є дуже відчутним для людини. Саме воно зачіпає, бо добро сприймається, як
належне. І завдання судді – відновити баланс і повернути людину в стан добра.»
Ми хочемо поважати суддів, бо довіряємо їм найцінніше – захист нашого права.
Саме тому суддівство було, є і залишатиметься вершиною правничої професії у демократичному суспільстві як уособлення очікуваних чеснот і довіри.

ПРОФЕСІЯ ЧИ ПОКЛИКАННЯ
15
Водночас ми не можемо зрікатися тих викликів, які переживає суддівська професія в Україні. Навпаки, суспільству, а особливо тим, хто прагне стати частиною українського суддівства, варто усвідомити їхню природу.
Є багато чинників, які більшою чи меншою мірою впливають на утвердження в Україні незалежного суду із високим рівнем суспільної довіри та поваги.
Почасти такий стан є історично обумовленим.
Наживо...
«Нинішнє сприйняття суду значною мірою обумовлене радянськими стереотипами.
Суд був найменш привабливим інститутом серед так званих органів юстиції.
Прокуратура чи система органів внутрішніх справ, не кажучи вже про систему
партійних органів, на відміну від суду в той час були інститутами, наділеними
реальними повноваженнями приймати рішення про долю людини. Меншовартість
судів підкреслювалася зовнішніми атрибутами, як-то: скромними приміщеннями,
відсутністю службових авто і, зрештою, фактичною підпорядкованістю іншим
органам. Тому працювати суддею зазвичай ішли ті, кому не вдалося отримати
більш привабливі посади у партійних органах, в органах прокуратури чи в органах
внутрішніх справ.»
Чи задумувалися ми над тим, що для якості судочинства мають значення освіта майбутніх суддів і їхній попередній досвід роботи, процедура добору на посаду судді і процедура притягнення його до відповідальності, стіни, в яких працюють судді, і ставлення до них політиків та посадовців? Тому значний вплив на сприйняття суду в суспільстві має законодавець, який несе відповідальність за формування усіх інститутів, що повинні гарантувати незалежність суду, як-то: прозорих та справедливих процедур добору на посаду і притягнення суддів до відповідальності, їхнього кар’єрного зростання, призначення на адміністративні посади та діяльності органів суддівського самоврядування.
Нинішній суддівський корпус, як і суспільство в цілому, поєднує у собі представників не лише різних поколінь, а й різних епох. Сьогодні суддями
є ті, хто навчався не лише на юридичних факультетах університетів, а і на
«прокурорсько-слідчих» факультетах інститутів внутрішніх справ колишнього
СРСР, випускники уже українських вишів і навіть ті, хто отримував науковий ступінь у європейських університетах. Нинішніх суддів добирали відповідно до процедур, визначених партійними органами УРСР, Президентом та Верховною
Радою України і, нарешті, законом та кваліфікаційним іспитом. Сьогодні зали судових засідань, у яких українські судді здійснюють правосуддя, розміщені
і у величних палацах столиці чи обласних центрів, і у напівпідвальних приміщеннях колишніх будинків побуту в районних центрах. Проте ми зараз не знайдемо взаємозв’язку між якістю роботи судді та його освітою чи

16
процедурою добору, яку він пройшов. Про важливість цього взаємозв’язку ми вестимемо мову. Але нинішні критерії якості суддівства закладені в іншому.
Упродовж лише за роки незалежності судді стали об’єктами дворазових змін до Конституції України і двох судових реформ, під час яких політики так і не змогли сформувати достатніх інститутів для незалежності судочинства.
Суддям довелося сприйняти створення нових юрисдикцій і нових інстанцій, зміну двох судових процесів – цивільного і кримінального, запровадження нових – господарського та адміністративного, формування Єдиного державного реєстру судових рішень і автоматизованої системи розподілу справ. Судове засідання чи рішення суду досі залишається кульмінацією багатьох політичних і суспільно значущих процесів – виборів, приватизації, виділення землі, забудови міст, будівництва житла і навіть здійснення пенсійних виплат. Усвідомлення цього дає нам розуміння рівня фізичного та психологічного навантаження, якого зазнає суддя. Тому головним критерієм якісного суддівства є і ще довго залишатиметься сам суддя, його чи її риси характеру, людські якості. Це надзвичайно важливо усвідомлювати тим, хто має намір пов’язати своє майбутнє із фахом судді.
Наживо...
«Коли людина має намір стати суддею, в неї можна запитати: чи готовий ти
працювати ненормований робочий день та в ненормованих ситуаціях, чи стійкий
ти до стресів, чи можеш ти спілкуватися з людьми, негативно налаштованими,
чи готовий розв’язати конфлікт, чи здатен сприймати факти та формувати своє
враження щодо них?»
«Якщо людина приходить у професію судді, значить, для себе така людина уже
повинна прийняти рішення, що вона незалежна. Що вона може витримувати тиск.
Що вона має право і зобов’язана приймати рішення самостійно. Що у неї немає
страху перед залякуваннями – адміністративними, політичними, з боку преси, немає
страху перед скасуванням своїх рішень. Тобто мусить бути у людини стрижень,
інакше не зможе вона бути суддею. Людина може дійти до посади, склавши усі іспити,
продемонструвавши теоретичні і фахові знання, але без стрижня така людина
буде поганим суддею. Суддя без стрижня нервуватиме, зриватиметься, хворітиме,
депресуватиме і, зрештою, просто зламається.»
Сьогодні юридичну освіту отримують десятки тисяч випускників українських вишів. І, мабуть, значна частина із них мріє приміряти суддівську мантію.
Якщо у більшості європейських держав, а також у США і Канаді для того, аби стати суддею, необхідний значний досвід професійної діяльності правника, передовсім адвоката, то в Україні достатньою фаховою вимогою для кандидата на посаду судді є «стаж роботи у галузі права не менше як три роки»
3
. При
3 частина третя статті 127 Конституції України від 28 червня 1996 року.

ПРОФЕСІЯ ЧИ ПОКЛИКАННЯ
17
цьому досі «діяльність у галузі права» охоплює найширший спектр професій.
Окрім адвоката, прокурора, нотаріуса та судді, що є правничими професіями у європейському розумінні, в Україні «діяльністю у галузі права» є зайняття посади в органі внутрішніх справ, робота в юридичному підрозділі органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування тощо. Таким чином, доступ до суддівства сьогодні можуть отримати люди з найрізноманітнішим попереднім професійним досвідом. З огляду на це, людина, яка має намір обрати для себе фах судді, повинна критично оцінити свої фахові здібності й основні мотиви обрання цієї професії.
Наживо...
«Є люди, яким комфортно бути у підпорядкуванні, які потребують авторитетів
і очікують вказівок. Такі якості, поза сумнівом, можуть бути корисними в інших
професіях, але вони далекі від того, що необхідно для суддівства. Людям із такими
якостями варто знати, що заради того, щоб виконати адміністративну волю чи
бажання керівника, можливо, доведеться іти на компроміс із власним сумлінням.»
«Чіткою має бути мотивація: я хочу цю професію не тому, що вона гарно оплачувана,
не тому, що вона соціально значуща, не тому, що з усіх видів юридичної професії вона
найбільш приваблива, а тому, що я володію певними рисами характеру і усвідомлюю,
що зможу виконати цю роботу.»
«Однозначно відповісти на запитання, для чого ставати суддею, не можна навіть
після тридцяти років роботи у судовій системі. Але ті, хто має намір стати суддею,
повинні знати, що цього в жодному разі не можна робити для того, щоб задовольнити
своє «его». Робота судді – це величезна відповідальність. І не тільки за себе чи за свої
рішення, а, перш за все, за долю людей. Суддівство – це суттєві обмеження майже
у всьому. Це – продуманий кожний крок. Дуже хотілось би, щоб молодь, яка прагне
потрапити до суддівства, не дивилась на цю професію крізь «рожеві окуляри», а
реально сприймала всі складнощі майбутньої суддівської професії.»
Здається, що ми згадали вже всі перестороги: нестабільність законодавства і політичний тиск, ненормований робочий день і психологічні перевантаження, необхідність постійно утверджувати свою незалежність і контролювати свою поведінку. Тож логічно постає запитання: навіщо взагалі ставати суддею в
Україні? Якщо не задоволення свого «его» і не задоволення від статусу, мантії
і нагрудного знака, то що повинен відчувати суддя, аби отримати насолоду від своєї роботи у таких умовах?
Наживо...
«Коли суддя відчуває насолоду? Тоді, коли він може справді захистити людину, яка
потребує захисту, коли допомагає людині отримати те, чого в неї нема. «Безсонні
ночі, постійні напружені думки – «а як вийти із цієї ситуації?», «а як правильно?», «а

18
якщо журналісти щось опублікують?», «а якщо завтра голова прочуханки дасть?», «а
раптом напишу, а мені скасують, а у мене вже 10 рішень скасовано, а потім поволочуть
на дисциплінарку»… Радощів у суддівській професії мало, а перевантажень дуже
багато… Радість для судді – це можливість докопатися до істини, знайти рішення
і побачити, що людина вийшла із суду задоволеною. І нехай вона, ця радість, буде раз
на місяць чи раз на квартал, але суддя, який хоче допомогти людині, радості своєї
дочекається.»

КАР’ЄРА СУДДІ
19
КАР’ЄРА СУДДІ

1 Шлях до професії
20
1. ШЛях ДО ПРОФеСІї
А суддя, друже мій, душею порядкує над душами. Неприпустимо, щоб його душа
з юності виховувалась серед розбещених душ і спілкувалася з ними, зазнавала
всіляких несправедливостей і сама їх скоювала — і це лишень для того, щоб
набути здатності самостійно робити висновки про чужі провини, як, наприклад,
за станом свого тіла судять про чужі хвороби. Доконче слід, щоб замолоду душа
стала чистою й вільною від поганих звичок, якщо прагне бездоганно й мудро
вершити правосуддя.
Платон
Щодо судді доречно буде сказати, що його чи її професійний шлях бере свій початок задовго до того, коли він чи вона одягає мантію і нагрудний знак.
Таке твердження буде однаково і шляхетним, і прагматичним. Річ у тім, що фах судді – єдиний, вимоги до якого закріплені у Конституції. Щодо судді, окрім громадянства, місця проживання, вікового цензу, володіння державною мовою, встановлена вимога мати «вищу юридичну освіту» і попередній професійний досвід «у галузі права не менш як три роки»
4
. Звичайно, відповідаючи цим критеріям, можна не виявити бажання стати суддею, але не можна претендувати на зайняття суддівської посади, не відповідаючи їм.
Конституція та закон далі скеровують нас до розуміння загальнолюдських та професійних вимог до судді крізь призму суддівських обов’язків. Судді при здійсненні правосуддя повинні бути незалежними і підкорятися лише закону
5
, про що вони присягають, вступаючи на посаду судді, а також повинні керуватись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади
6
. Вочевидь, усвідомлення цих вимог та розуміння їх змістового наповнення не може зійти на суддю у момент складення присяги. Для того щоб дотримуватись обов’язків та зобов’язань судді, людина повинна бути обізнана із природою і значенням усіх цих цінностей упродовж свого освітнього і життєвого шляху і поділяти ці цінності задовго до того, як претендувати на суддівську посаду.
4 частина третя статті 127 Конституції України від 28 червня 1996 року.
5 частина перша статті 129 Конституції України від 28 червня 1996 року.
6 Стаття 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 р.: станом на 2 вересня
2015 р. // джерело в Інтернеті:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

КАР’ЄРА СУДДІ
21
> Освіта майбутнього судді
Дбаючи про якість судочинства, ми повинні усвідомлювати, що якості фахівців, які отримують доступ до професії судді, впливають на неї не менш, аніж якість законодавства. Утвердження незалежності правосуддя сьогодні
є одним із головних завдань правничої освіти на європейському просторі.
Для підготовки, зокрема, майбутніх суддів правнича освіта має передбачати розвиток юридичних навичок, підвищення обізнаності щодо питань етики та прав людини, а також навчати правників поважати, захищати й утверджувати права та інтереси особи
7
Водночас варто пам’ятати, що юридична освіта радянської доби наголошувала не на правозахисній спрямованості правничої професії, а на її обумовленості
«соціальними аномаліями», потребою «застосовувати владні повноваження
іменем закону», вирішувати «конкретні справи» та «юридичні проблеми»
8
. Для цього періоду характерно було наголошувати на «кримінальній» складовій юридичної професії.
Наживо...
«Із однокласників хотіли пов’язати своє життя з юридичною освітою лише дві особи:
я та інша дівчинка. Пригадую, що під час навчання у 8-му класі школи я писала твір
на тему майбутньої юридичної спеціальності. Вчителька, прочитавши мій твір,
сказала, що мої мрії будуть нездійсненними і професія не має майбутнього, оскільки
навіть якщо мені пощастить і я вступлю у виш, то все одно на момент закінчення
вищого навчального закладу вже буде комунізм, не буде злочинців та у юридичній
спеціальності просто відпаде необхідність.»
На жаль, зміст юридичних дисциплін, що їх викладають у вищих правничих школах України, та методика їх викладання не зазнавали якісних змін
і залишаються успадкуванням радянської системи юридичної освіти, відповідно до якої юрист сприймається, як особа, покликана служити державі, а не захищати та утверджувати права особи. Такий стан юридичної освіти, безумовно, впливає не лише на готовність майбутніх суддів поділяти принципи та цінності, закладені для них у Конституції та законі, але й на оволодіння практичними навичками, необхідними для професійної діяльності.
Як і у радянські часи, молода людина, яка вирішила стати суддею, вимушена самотужки здобувати знання та навички, які мала б надавати юридична освіта, зокрема, знання з етики та прав людини, а також навички юридичного письма
і складання процесуальних документів, взаємодії у судовому процесі.
7 див., зокрема: Пункт 3 Принципу ІІ Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(2000)21 про свободу професійної діяльності правника, ухваленої Комітетом міністрів 25 жовтня 2000 р. на 727-ому засіданні заступників міністрів. // джерело в Інтернеті:
https://wcd.coe.int/com.instranet.InstraServlet?command=com.instranet.CmdBlobGe- t&InstranetImage=533749&SecMode=1&DocId=370286&Usage=2 8 див., зокрема: Бризгалов І.в. Юридична деонтологія: Короткий курс лекцій. – К.: МаУП, 2003. – 3-тє вид., стереотип. –
48 с., с. 22.; Бандурка о.М., Скакун о.Ф. Юридична деонтологія: Підручник. – Харків: вид-во НУвС, 2002. – 336 с.

1 Шлях до професії
22
Наживо...
«Позитивним є те, що зараз у процедурі добору хоча б трохи ознайомлюють
кандидатів на посаду судді з тим, що необхідно робити на судових засіданнях, тому
що юридична освіта не дає практичних навичок. Переважна більшість вишів цьому
уваги взагалі не приділяє. Тобто що робити фактично, коли ти прийшов на судове
засідання, не вчить жодна освітня установа.»
Однак з огляду на поступове оновлення законодавства, а також ключових юридичних інститутів – суддівства та адвокатури – юридична освіта також поступово починає сприймати необхідність оновлення. Важливо, щоб подальший розвиток юридичної освіти був спрямований на підготовку правника відповідно до його фундаментальної ролі – утверджувати верховенство права через захист прав і свобод особи. Для майбутнього судді важливо, щоб юридична освіта гарантувала як високі стандарти фахової юридичної підготовки, так і моральності.
Наживо...
«Суддя повинен надзвичайно досконало володіти теоретичною базою знань про
доктрини та принципи, орієнтуватися у законодавстві. На посаду судді повинна
претендувати людина, яка не просто отримала юридичну освіту, а юридичну освіту
із найвищими оцінками, або людина, яка здобула науковий ступінь.»
І тут не можна не погодитися із Віталієм Бойком, першим головою Верховного
Суду України, який зауважив: «Сьогодні ж ВККС робить усе, аби відібрати кращих з кращих: проводить тестування, спеціальну підготовку, кваліфікаційний
іспит. Нині навіть є (щоправда, не скрізь) черги на суддівські посади. Раніше такого не було. На щастя, кадри є, можна обирати, хто кращий. У той же час претенденти повинні розуміти значення своєї професії. Бо іноді, коли чуєш, як судді ставляться до своїх обов’язків, на думку спадає таке: юриспруденції навчили, а от по-людськи ставитися до громадян – ні»
9
Наживо...
«Для суддів важливе знання історії та літератури, тому що їм необхідно буде
мислити і оцінювати. Бо що таке юридична норма, як не літературний виклад волі
законодавця? Освіта має базуватися на багатьох знаннях, зокрема естетичних. І
суддя, звичайно, повинен досконало володіти логікою та філософією. Суддю потрібно
готувати так, як готують у східних єдиноборствах. Спочатку філософія – не нападай,
не нашкодь, а лише потім – прийоми і засоби.»
Належне здійснення правосуддя майбутніми суддями залежить від їхніх знань про доктрини, принципи та інститути, від юридичних навичок, від обізнаності
9 Інтерв’ю першого голови верховного Суду України віталія Бойка // дайджест Центру суддівських студій [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.judges.org.ua/dig4239.htm

КАР’ЄРА СУДДІ
23
щодо питань етики та прав людини, які їм повинна надати правнича школа.
Відповідно до вимог Конституції України, а також зобов’язань України у зв’язку з її членством у Раді Європи, суддя сьогодні повинен розуміти і застосовувати не лише доктрини, принципи та інститути, на яких сформувались сучасні національні правничі традиції та сучасна європейська правнича культура.
Чільне місце у системі знань майбутнього судді повинна посідати Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод як основний орієнтир для захисту прав людини в Європі. Діяльність судді сьогодні немислима без практичних навичок дослідження законодавства та судової практики, правничого письма, ораторського мистецтва, дебатування та модерування, які йому повинна гарантувати правнича освіта.
Зважаючи на нинішні виклики юридичної освіти, світоглядним поштовхом до та для суддівської посади може стати додаткова освіта за кордоном. Доволі часто успішні випускники правничих шкіл України обирають навчання за магістерськими програмами з права в університетах Західної Європи або
Північної Америки. Саме така додаткова освіта робить їх привабливими для найпрестижніших міжнародних юридичних фірм, які мають в Україні свою практику. Сьогодні суддівство та молоді люди, які мають досвід навчання у європейських або північноамериканських університетах, можуть бути взаємопривабливими.
Наживо...
«Звичайно, у мене була достатня і хороша освіта в Україні. Але у певний момент
довелося робити вибір – заробляти уже цією освітою гроші чи вкласти її у подальший
саморозвиток. На той час вирішальним чинником для навчання за кордоном була
наявність стипендії, яку, зрештою, вдалося отримати. Але сьогодні я без вагань
вклав би в цю освіту і власні кошти. Чому? По-перше, навчання за кордоном є, мабуть,
найкращими курсами із самоіронії. Тут ми надто переймаємося власним статусом,
обумовленим освітою у престижному виші, попереднім досвідом чи статусом
рідних. Для європейського університетського середовища це втрачає сенс. І тебе
сприймають тільки тим, ким ти сам є. По-друге, було розвінчано мій скепсис щодо
того, що знання з чужої системи права не створить мені доданої вартості. Насправді
навчання, яке було побудоване на вивченні доктрин і принципів, а не законодавства,
лише поглибило мої знання і розуміння того, як є, як може бути і чому… Повернувшись
в Україну, вважав себе надто старим для початку кар’єри у юридичній фірмі. На той
час знайомі готувалися до складання суддівських іспитів, і я почав готуватися з
ними… Але зараз не можу навіть уявити себе ані без цієї освіти за кордоном, ані без
своєї професії.»

1 Шлях до професії
24


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал