Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов'язання



Pdf просмотр
Сторінка41/41
Дата конвертації29.12.2016
Розмір5.03 Kb.
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   41
визначення розміру відшкодування у разі завдання каліцтва
або іншого ушкодження здоров'я малолітній чи неповнолітній особі (ст. 1199 ЦК
України).
Уразі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати лише додаткові витрати, оскільки малолітня особа ще не працює. Однак після досягнення нею чотирнадцяти років (учнем - вісімнадцяти років) особа, яка завдала шкоди, зобов'язана відшкодувати також шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням працездатності потерпілого, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати.
Коли ж потерпілим є неповнолітня особа, то, якщо на момент ушкодження здоров'я вона мала заробіток, шкода має бути відшкодована, виходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.
Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації такі потерпілі мають право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної
із зменшенням їх професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників їх кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Якщо потерпілий не має професійної кваліфікації і після досягнення повноліття продовжує залишатися непрацездатним внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, завданого йому до повноліття, він має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.
У разі смерті потерпілого про відшкодування йому завданої шкоди, звичайно, йтися не може. У такому випадку право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після Його смерті.
Вичерпний перелік непрацездатних осіб, які мають право на відшкодування шкоди,
завданої
смертю
потерпілого,
та
строки
виплати
їм
такого
відшкодування встановлюються у ч. 1 ст. 1200 ЦК України. Шкода, зокрема, відшкодовується:
1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту-до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
2) чоловіку, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;
3) інвалідам - на строк їх інвалідності;
4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, онуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;
5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Зазначеним особам шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку
(доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого включаються також пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував (ч. 2 ст. 1200 ЦК України).
Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується лише її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (ч. 2 ст. 1168 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає випадки
зміни
сукупного
розміру
відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.
Так, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину (ч. 4 ст. 1193 ЦК України). Сукупний розмір відшкодування зменшується також у разі припинення виплати відшкодування особам, які здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, онуками померлого (ч. 4 ст. 1200 ЦК України).
Відповідно до статей 1200, 1208 ЦК України, сукупний розмір відшкодування підлягає
збільшенню уразі:
1) народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника;
2) призначення виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, онуками померлого;
3) підвищення вартості життя;
4) збільшення розміру мінімальної заробітної плати;
5) збільшення розміру відшкодування законом.
При цьому розмір відшкодування, обчислений для кожної з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому
перерахунку, крім таких випадків:
1) народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника;
2) призначення (припинення) виплати відшкодування особам, які здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, онуками померлого.
На особу, яка завдала шкоди смертю потерпілого, покладається також обов'язок відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження
надгробного пам'ятника, і такі витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується (ст.
1201 ЦК України).
Витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож у цій місцевості (п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 р.).
Потрібно звернути увагу на те, що у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, та відшкодування витратна поховання вина потерпілого не
враховується (ч. 3 ст. 1193 ЦК України).


Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
фізичної особи внаслідок злочину.
Питання відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину, вже розглядалися вище (див. § 7 гл. 29). У цьому параграфі ми зупинимося саме на особливостях відшкодування такої шкоди при завданні каліцтва, іншого ушкодження здоров'я або смерті фізичній особі.
За загальним правилом, шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується особою, яка її завдала. Однак у двох випадках така шкодавідшкодовується потерплому або особам, визначеним ст. 1200 ЦК
України, державою:
1) якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин;
2) якщо вона є неплатоспроможною (ч. 1 ст. 1207 ЦК України).
При цьому умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом,
іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлюються спеціальним законом.
Однак його ще не прийнято.
Покладення такого зобов'язання на державу зумовлюється спрямованістю її діяльності на захист прав і свобод людини, на його гарантування. Держава не змогла належним чином забезпечити правопорядок. Це спричинило завдання шкоди, за яку немає кому нести відповідальність. Тоді держава повинна відповісти за невиконання свого головного обов'язку, передбаченого ст. 3 Конституції України.
У разі відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок злочину, державою остання має право зворотної
вимоги до особи, винної у вчиненні злочину, однак лише у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину (ч. 2 ст. 1191 ЦК України).
За загальним правилом, витрати закладу охорони здоров'я на лікування
потерпілого від злочинузобов'язана відшкодувати особа, яка цей злочин вчинила, крім двох випадків:
1) завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони;
2) завдання шкоди у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого (ч. 1 ст. 1206 ЦК України).
Якщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178, 1179 ЦК
України.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпла від злочину, та судових витрат" від 7 липня 1995 р. закладу охорони відшкодовуються тільки кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого в лікарні, госпіталі, диспансері чи в
іншому стаціонарному лікувальному закладі. Всі інші витрати (наприклад, пов'язані з наданням потерпілому швидкої або невідкладної медичної допомоги, на амбулаторне лікування) не відшкодовуються.
Сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та витрат на його лікування за день (п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 р. № 545).
При цьому, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, який є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

12. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)
Загальні засади відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).
У ст. 42 Конституції України встановлено, що держава здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.
Для реалізації указаного положення у Законі України "Про захист прав споживачів" встановлено право споживача1 на те, щоб будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб, за звичайних умов їх використання, отримання, зберігання і транспортування були безпечними для його життя, здоров я, навколишнього природного середовища, а також не завдавали шкоди його майну (ч. 1 ст. 14 Закону). Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 15 цього ж Закону стосовно продукції, "яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання
(використання).
Якщо ж, незважаючи на всі нормативні перестороги, внаслідок недоліків товару, робіт, послуг було завдано шкоди (майнової та (або) моральної), в осіб виникає право на ЇЇ відшкодування.
Правила щодо відшкодування такої шкоди регламентовані, зокрема, ЦК України,
Законом України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 р., а також Законом

України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" від 19 травня 2011 р.
При цьому особливості відшкодування зазначеної шкоди встановлені законодавцем, виходячи з того, чим було завдано шкоди: товаром, який є нерухомим майном, товаром, який є рухомим майном, роботою (послугою).
Але у будь-якому разі відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг не залежить від того, чи перебував потерпілий з виготовлювачем
(виробником) товару, виконавцем робіт, послуг у договірних відносинах (ч. 1 ст. 1209
ЦК України, ст. 4 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції").
Хоча, здебільшого, до завдання такої шкоди між потерпілим та заподіювачем шкоди
існували договірні відносини (наприклад, договір купівлі-продажу, поставки, підряду тощо). У такому разі у відповідних суб'єктів залишаються права та обов'язки, що виникли із договірних відносин, та виникають додаткові права та обов'язки, передбачені законом на випадок завдання шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт
(послуг). Так, унаслідок купівлі товару неналежної якості у покупця виникають певні права: пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, відшкодування витрат на усунення недоліків товару, відмови від договору і вимоги повернення сплаченої за товар грошової суми або заміни товару (ст.
678 ЦК України). Якщо ж внаслідок використання неякісного товару завдано шкоди життю, здоров'ю або майну покупця чи інших осіб, між сторонами виникають також недоговірні відносини, а тому потерпілі мають право вимагати відшкодування завданої шкоди.
Суб'єктами права вимоги (кредиторами) є потерпілі - будь-які фізичні та юридичні особи, яким завдано майнової та (або) моральної шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг.
Ними можуть виступати як безпосередні покупці товару, замовники робіт (послуг), так і особи, до яких товар (результати виконання роботи, послуги) перейшов на належних правових підставах, або сторонні особи (зокрема, члени сім'ї потерпілого, сусіди) '. Наприклад, внаслідок пожежі, що виникла у зв'язку з дефектом в нещодавно придбаному телевізорі, шкоду було завдано не тільки покупцеві, але й іншим особам
(згоріла квартира сусіда, пошкоджено майно в розташованому поряд офісі тощо).
У разі смерті потерпілого його права та обов'язки передаються та покладаються на осіб, які відповідно до ЦК України мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.
Боржниками у зобов'язаннях з відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг, відповідно до ст. 1210 ЦК України є:
1) виготовлювач (виробник) товару-у разі завдання шкоди внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном;

2) виготовлювач товару або інша особа, визначена відповідно до закону, - у разі завдання шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.
Так, у ч. 2 ст. 7 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" визначено, що будь-яка особа, яка ввезла на митну територію
України продукцію з метою її продажу, передання в найм (оренду), лізинг або розповсюдження в будь-якій іншій формі вході провадження господарської діяльності, відповідно до цього Закону несе відповідальність як виробник.
У разі коли виробник продукції не може бути встановлений, кожний її постачальник
(продавець)відповідно до Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" несе відповідальність як виробник, якщо він протягом
30 днів не повідомить потерпілому найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила йому цю продукцію. Дія зазначеної норми поширюється також на продукцію, ввезену на митну територію України, якщо на ній не вказані найменування та місцезнаходження особи, зазначеної в ч. 2 ст. 7 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції", навіть якщо на цій продукції вказано найменування її виробника (ч. 3 ст. 7 указаного Закону);
3) виконавець робіт (послуг) у разі завдання шкоди внаслідок їх недоліків.
Виробник - це суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та (або) на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання, або імпортує товар.
Таким чином, виробником товару, що є рухомим майном, може бути будь-який суб'єкт господарювання, зокрема, що виробляє консервовану продукцію, одяг, предмети домашнього вжитку (наприклад, телевізори, праски, холодильники) тощо.
Яскравим прикладом виготовлювача товару, що є нерухомим майном, є забудовник.
Так, С. звернувся до суду з позовом до будівельної компанії "Житлострой-3" про відшкодуванняматеріальної і моральної шкоди, завданої в результаті неякісного будівництва житлового будинку. У процесі розгляду справи було встановлено, що С. уклав договір будівельного підряду з указаною будівельною компанією для будівництва йому житлового будинку. Відповідач під час будівництва порушив будівельні норми і правила, внаслідок чого будинок виявився непридатним для проживання і потребував перебудови. Висновком експертів було підтверджено, що усунення дефектів, допущених при будівництві, технічно е неможливим, а тому будинок С. підлягає розібранню. Оцінивши надані докази, суд ухвалив рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Виконавцем є суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

У разі коли відповідальність перед потерпілим за одну і ту саму шкоду може нести кілька осіб, потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди як від усіх таких осіб, так і від будь-якої з них окремо.
При цьому можуть бути застосовані положення цивільного законодавства про часткову відповідальність за шкоду та про право зворотної вимоги (регресу) до винної особи (ст. 8 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції").

Умови відповідальності за шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).
Мають певні особливості.
Насамперед це стосується шкоди. Як і в будь-якому іншому випадку, при завданні шкоди недоліками товарів, робіт (послуг) відшкодуванню підлягає і матеріальна, і моральна шкода.
При цьому у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило завдання шкоди життю, здоров'ю або майну споживача він має право, серед іншого, вимагати відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором (ч. 7 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів").
Однак за наявності дефекту в продукції1, поняття "шкода" охоплює завдані внаслідок нього каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.
Протиправна поведінка у разі завдання шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт
(послуг) може полягати:
1) в порушенні вимог щодо якості товарів, робіт (послуг), що проявляється в наявності конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, роботи (послуги).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" недоліком є будь- яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також
інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
Однією з важливих законодавчих вимог є закріплення права споживача на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.

На товари (наслідки робіт), використання яких понад визначений строк є небезпечним, встановлюється строк служби (строк придатності)1. Ці вимоги можуть поширюватись як на виріб у цілому, так і на окремі його частини.
Виробник (виконавець, продавець) повинен попереджати споживача про встановлений строк служби (строк придатності) товару (наслідків роботи) або його частини, обов'язкові умови його використання та можливі наслідки в разі їх невиконання, а також про необхідні дії після закінчення цього строку. При цьому забороняється змінювати строк служби (строк придатності), який зазначено на етикетці, упаковці або у супровідних документах на товар, а також вводити в обіг товари, строк придатності яких минув.
Якщо для безпечного використання продукції, її зберігання, транспортування та утилізації необхідно додержувати спеціальних правил, виробник (виконавець) зобов'язаний розробити такі правила та довести їх до продавця або споживача, а продавець - до споживача.
Як недолік, що має свої особливості, в законі виокремлюється дефект продукції. Продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати виходячи з усіх обставин, зокрема, пов'язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію (ст. 1 Закону
України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції");
2) у наданні недостовірної або недостатньої інформації про товари, роботи
(послуги).
Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної
інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Вона доводиться до відома споживачів виробником
(виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Також відповідна інформація може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник
(виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).
Таким чином, недостовірною чи недостатньою інформація стає у разі, коли виробник (продавець, виконавець) не виконує належним чином своїх обов'язків щодо
інформування покупця (замовника), зокрема приховує чи перекручує інформацію про
відомі йому потенційно небезпечні властивості товару, роботи (послуги) або не повідомляє потрібну інформацію чи спотворює її з інших причин.
Необхідною умовою відшкодування шкоди є встановлення причинно-наслідкового
зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою. У разі завдання шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) слід довести, що відповідна шкода є результатом саме конструктивного, технологічного, рецептурного та іншого недоліку товару, роботи
(послуги), недостовірної або недостатньої інформації про них.
Останньою умовою відповідальності за завдану шкоду, як відомо, є вина. Відповідно до ч. 1 ст. 1209 ЦК України, ст. 4 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції", відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), не залежить від вини виготовлювача товару, виконавця робіт
(послуг).

Підстави звільнення від відповідальності за завдану внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)
шкоду.
Згідно з ч. 2 ст. 1209 ЦК України виготовлювач товару, що є нерухомим майном,
виконавець робіт (послуг) звільняються від відшкодування шкоди, якщо вони доведуть, що шкода виникла внаслідок:
1) непереборної сили;
2) порушення потерпілим правил користування або зберігання товару, результатів робіт (послуг).
Як випливає із ст. 9 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції", виробник товару, який є рухомим майном (продукції), звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе одну з таких обставин:
1) він не вводив продукцію в обіг;
2) дефект, внаслідок якого завдано шкоду, виник після введення виробником продукції в обіг, крім випадків, коли виникнення такого дефекту було зумовлено конструкцією чи складом продукції;
3) продукція була виготовлена чи розповсюджена виробником не в ході провадження ним господарської діяльності;
4) дефект у продукції виник внаслідок додержання виробником вимог законодавства чи виконання обов'язкових для нього приписів органів державної влади.
Виробник комплектувального виробу чи складової частини прибутків звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що дефект в продукції може бути віднесений
до конструкції готової продукції, до якої входить цей виріб чи складова частина, або до технічної документації, наданої йому виробником готової продукції.
Відповідальність виробника може бути зменшена або виробник може бути
звільнений від відповідальності у разі, коли виходячи з усіх обставин, зокрема пов'язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, установленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію, шкоду завдано як внаслідок дефекту в продукції, так і з вини потерпілого чи будь-якої особи, за яку потерпілий несе відповідальність згідно з цивільним законодавством.
Однак відповідальність виробника не може бути зменшена, якщо шкоду завдано як внаслідок дефекту в продукції, так і внаслідок дій або недогляду третьої особи. При цьому можуть бути застосовані положення цивільного законодавства про часткову відповідальність за шкоду та про право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.
Продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар. Не звільняється від відповідальності і виконавець, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт
(надання послуг).
Строки відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товару, робіт (послуг).
Шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, робіт
(послуг), підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом установленого строку служби (строку придатності) товару, результатів робіт (послуг), а якщо він не встановлений, - протягом десяти років з дня виготовлення товару, виконання роботи
(надання послуги).
Така шкода підлягає відшкодуванню також у разі, коли:
1) на порушення вимог закону не встановлено строк служби (строк придатності) товару, результатів робіт (послуг);
2) особу не було попереджено про необхідні дії після закінчення строку служби
(строку придатності) і про можливі наслідки в разі невиконання цих дій (ст. 1211 ЦК
України).
Шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, підлягає відшкодуванню, якщо вона завдана протягом десяти років з дня введення в обіг продукції, внаслідок дефекту в якій завдано шкоду, за умови, що потерпілий пред'явив позов до виробника до закінчення цього строку (ст. 11 Закону
України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції").



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   41


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал