Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов'язання




Сторінка34/41
Дата конвертації29.12.2016
Розмір5.03 Kb.
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   41
вчинення дій з відвернення небезпеки від майна:
- не входить до кола службових обов'язків особи, яка ці дії вчинила (дії пожежника, охоронця, сторожа та ін.);
- не пов'язане із статутною діяльністю певної організації (наприклад, благодійного фонду);
- не випливає із вимог закону (наприклад, дії батьків, опікунів стосовно малолітніх дітей, недієздатних осіб);
4) дії вчиняються саме в інтересах іншої особи, тобто особа, яка їх вчиняє, не має свого самостійного інтересу при таких діях.
Я.М.Шевченко підкреслює, що для виникнення зобов'язань у майнових інтересах
іншої особи без її доручення надзвичайно важливою є така суб'єктивна ознака, як усвідомлення однієї особою спрямованості своїх дій в інтересах іншої. Одна особа повинна здійснювати дії в інтересах іншої особи свідомо, не маючи на меті надання їй безоплатних послуг1.
Якщо особа вважає справу своєю і вчиняє певні дії не тому, що бажає піклуватися про чужий інтерес, а керуючись виключно своїми інтересами, то, відповідно, і положення цього інституту не можуть застосовуватися. Наприклад, у випадку, коли співвласник виконує ремонт речі, він вчиняє такі дії, перш за все, у своїх інтересах, тому
і правовідносини, що виникають, будуть регулюватися відповідними нормами щодо
інституту спільної власності;
1) дії, які вчиняються, є правомірними, тобто вони не суперечать чинним законам та підзаконним актам, не ставлять за мету досягнення протиправної мети. Так, зобов'язання не може виникнути, якщо особа, "піклуючись про майнові інтереси" сусіда перегнала до себе у садибу вкрадену тим худобу, щоб працівники правоохоронних органів не виявили її під час огляду подвір'я;
2) дії, які вчиняються в інтересах іншої особи, не повинні суперечити її фактичним
намірам.Наприклад, власник викинув зламаний годинник, оскільки він йому не подобався, а інша особа його відремонтувала;
3) особа, яка вчиняє такі дії, позбавлена можливості повідомити про це зацікавлену
особу й отримати від неї певні вказівки. Виникнення зобов'язань із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення виключається у випадку, якщо із
зацікавленою особою є можливість зв'язатися, наприклад, по телефону, і сповістити про небезпеку, що загрожує її майновим інтересам;
4) дії, які вчиняються, за своїм характером становлять не лише користь для особи,
а і є єдиною можливістю попередження, усунення або зменшення невигідних наслідків
для неї у вигляді знищення чи пошкодження майна, неотримання звичайних доходів чи прибутків тощо. Так, студент, який вирішив зробити приємне своєму сусіду по гуртожитку, віднісши в термінову хімчистку його костюм, може твердо розраховувати лише на подяку, а не на повернення сплачених коштів, оскільки корисність дій не завжди обумовлює їх необхідність;
5) особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має за мету набути будь-яку вигоду для такої особи, збільшити ЇЇ майно чи надати майну додаткових якісних ознак, її мета - вчинити дії, які дозволять попередити, усунути
або зменшити невигідні майнові наслідки для іншої особи;
6) понесені особою витрати повинні бути виправданими обставинами, за яких були
вчинені дії,тобто ці обставини становили небезпеку для майнових інтересів іншої особи, і вона могла понести збитки. Звичайно, якщо, відвертаючи небезпеку від речі, особа витратить коштів значно більше, ніж її вартість, то виникають сумніви у необхідності вчинення таких дій. Тому в цьому випадку розмір відшкодування повинен обмежуватися реальною вартістю майна, яке було збережене, або розміром шкоди, яка була відвернута, а не реальними витратами;
7) дії в майнових інтересах іншої особи не повинні виконуватися, коли стало відомо,
що вони не схвалюються нею.
Права та обов'язки суб'єктів зобов'язань" що виникають із дій, які вчиняються
в майнових інтересах іншої особи без її доручення.
Мають взаємний характер. Тому зупинимось лише на їх обов'язках, які дають можливість визначити відповідні права контрагента.
Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення,
зобов'язана:
1) за першої нагоди повідомити цю особу про свої дії (ч. 2 ст. 1158 ЦК України). Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, в подальшому до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір (наприклад, доручення, зберігання);
2) вжити всіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи, якщо не має можливості повідомити про такі дії цю особу (ч. 3 ст. 1158 ЦК України);
3) взяти на себе всі обов'язки, пов'язані із вчиненням цих дій, зокрема, обов'язки щодо вчинених правочинів (ч. 3 ст. 1158 ЦК України);

4) негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано (ст. 1159 ЦК
України).
Щодо понять "перша нагода" та "негайно" зазначимо, що вони за своїм характером є досить оціночними і їх зміст необхідно з'ясовувати, виходячи із звичаїв ділового обороту, засад розумності та добросовісності.
Особа, в майнових інтересах якої були вчинені дії без її доручення,
зобов'язана відшкодувати особі, яка їх вчинила, фактично зроблені витрати, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії (ч. 1 ст. 1160 ЦК України).
Відшкодування витрат, понесених особою у зв'язку із вчиненням нею дій в
майнових інтересах іншої особи без її доручення.
Право на винагороду за вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення особа, яка вчинила ці дії, не набуває. Проте вона має право на відшкодування понесених у зв'язку з такими діями витрат. Це право особа набуває незалежно від того, чи досягнено нею позитивного результату.
Водночас особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, мас право на відшкодування витрат за наявності загальних умов, про які йшлося вище, а також відповідних на те підстав, якими є:
1) наявність фактично зроблених витрат, виправданих обставинами, за яких були вчинені дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення. Якщо при вчиненні таких дій особа не зазнала витрат, то, відповідно, відсутні й підстави вимагати будь-які кошти;
2) особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, виконала всі покладені на неї у зв'язку з цим обов'язки (повідомила про вчинення таких дій за першої нагоди, негайно подала звіт про них тощо).
Інколи вчинення таких дій пов'язане із завданням шкоди майновим інтересам іншої особи. У цьому випадку відносини, які виникають, регулюються, виходячи із загальних засад недоговірної відповідальності.
Глава 26. Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи
Загальна характеристика зобов'язань з рятування здоров'я та життя фізичної
особи, майна фізичної або юридичної особи.
Шкода, яка завдана однією особою іншій, підлягає відшкодуванню. Водночас майнова шкода може бути завдана особі і її власними свідомими діями. У цьому випадку, за загальним правилом, завдана шкода відшкодуванню не підлягає. За певних
умов виняток становлять лише зобов'язання, які виникають у зв'язку з рятуванням здоров'я та життя фізичної особи чи майна іншої особи.
Інститут зобов'язань щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок рятування, почав історично складатися в нашій країні ще в 30-х роках минулого століття.
Першими в судовій практиці справами про відшкодування шкоди, яка була завдана при рятуванні соціалістичного майна, були справи:
- Марцинюка, який добровільно брав участь у гасінні пожежі на залізниці і пошкодив при цьому одяг;
- Бичкова, який загинув при гасінні пожежі, що охопила склади стадіону.
Верховний Суд СРСР підкреслив, що, незважаючи на відсутність прямих вказівок у цивільному законодавстві про відшкодування шкоди в цих випадках, необхідно керуватися положеннями ст. 131 Конституції СРСР, відповідно до якої кожен громадянин зобов'язаний берегти і зміцнювати соціалістичну власність. У наведених справах обов'язок з відшкодування шкоди було покладено на залізницю і товариство "Динамо".
Такі судові рішення створили передумови для закріплення в ЦК УРСР 1963 р. нового цивільно-правового інституту - відшкодування шкоди, яка була завдана особі при рятуванні державного чи колективного майна1.
У ЦК України 2003 р. порівняно з ЦК УРСР 1963 р. розширені підстави виникнення зобов'язань, пов'язаних із рятуванням. Якщо раніше норми цього інституту регулювали лише зобов'язання, які виникали у зв'язку із рятуванням державного чи колективного майна, то положення чинного законодавства поширюються на всі зобов'язання, що виникають із рятування здоров'я і життя, а також майна незалежно від форми власності.
Сторонами в цих зобов'язаннях виступають: 1) фізична особа (рятувальник), яка понесла майнові збитки, дістала каліцтво чи іншим чином ушкодила своє здоров'я під час рятування від реальної загрози без відповідних на те повноважень: а) життя чи здоров'я іншої особи; б) майна фізичної або юридичної особи.
Дії рятувальника повинні носити добровільний характер і бути спрямованими на усунення обставин, які загрожують чужому життю, здоров'ю чи майну, або усунення негативних наслідків події, яка вже настала.
У разі смерті рятувальника стороною будуть виступати його спадкоємці.
Зобов'язання, що розглядаються, не виникають у разі рятування життя та здоров'я фізичних осіб, майна інших осіб при виконанні рятувальником своїх професійних

(трудових) обов'язків, наприклад, пожежниками, лікарями, ветеринарами, працівниками міліції та ін.
Якщо дії з рятування вчиняє юридична особа, вона не має права на відшкодування шкоди, за винятком випадків, установлених законом. Так, відповідно до статей 328, 332
Кодексу торговельного мореплавства України будь-яка з корисним результатом дія щодо рятування судна, яке наразилося на небезпеку, вантажів та інших предметів, що знаходяться на ньому, тощо дає право на отримання певної винагороди, розмір якої визначається домовленістю сторін, а за її відсутності - уповноваженим органом;
2) фізична або юридична особа, яка є власником (володільцем)
майна, що рятувалося, або держава. За об'єктом рятування зобов'язання, що аналізуються, можуть бути поділені на дві групи:
1) які виникають із рятування життя та здоров'я фізичної особи (ст. 1161 ЦК України);
2) які виникають із рятування майна фізичної або юридичної особи (ст. 1162 ЦК
України).
Однак правові наслідки рятування залежать не лише від його об'єкта, а й від об'єкта,
якому була завдана шкода (життя, здоров'я чи майно рятувальника). Враховуючи це, можна розрізнити три групи правових наслідків рятування:
1) шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної
особи, а також шкода, завдана її майну, якщо вона без відповідних повноважень рятувала життя та здоров'яфізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою в повному обсязі;
2) шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної
особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність,відшкодовується державою в повному обсязі;
3) шкода, завдана
майну
фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріального становища.
Обов'язок власника (володільця) майна відшкодувати шкоду, яка завдана особі при рятуванні його майна, виникає незалежно від наслідків рятування. Однак розмір відшкодування не може перевищувати вартості майна, яке рятувалося.
Якщо особа рятувала чуже майно, незважаючи на владні заборони компетентних органів (наприклад, при знищенні худоби під час епізоотії, епідемії), то права на відшкодування завданої їй шкоди вона не набуває.
Обов'язок відшкодувати шкоду, завдану рятувальнику, виникає за таких умов:

1) небезпека для життя, здоров'я або майна іншої особи була реальною.
Небезпека не повинна бути мнимою, тобто такою, що існує лише в уяві рятувальника. Вона може бути зумовлена природними явищами, самою особою, життя, здоров'я або майно якої рятується, а також діями третіх осіб.
На практиці можуть виникати питання щодо доцільності дій рятувальника, який діяв в умовах небезпеки. Це питання вирішується виходячи із конкретних обставин справи. Лише за умови явної невідповідності між ступенем небезпеки, що виникла, і заходами, які були вжиті для її відвернення, можуть бути підстави для відмови у відшкодуванні завданої шкоди;
2) відсутність у рятувальника належних повноважень;
3) спрямованість його дій на рятування життя, здоров'я чи майна іншої особи.
При цьому потрібно враховувати, що майно, яке рятувалося, повинно обов'язково мати істотну цінність. Майно істотної цінності - категорія досить оціночна, але, безумовно, це поняття повинно охоплювати речі, які становлять історичне чи культурне надбання країни, є пам'ятниками архітектури, культури, мистецтва або становлять значну вартість для їх власника (володільця).
Виникає запитання: які правові наслідки настануть, якщо рятувалося майно, що не становить істотної цінності? Ми вважаємо, що в цьому випадку, за аналогією закону, рятувальник має право вимагати відшкодування завданої йому шкоди, посилаючись на норми інституту "Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення"
(статті 1158-1160 ЦК України);
4) наявність шкоди у рятувальника;
5) причинний зв'язок між його діями з рятування здоров'я, життя чи майна іншої особи і каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю рятувальника, а також шкодою, завданою його майну. Причинний зв'язок може бути наслідком цілої низки факторів, які пов'язані із рятуванням: під час гасіння пожежі особа впала з драбини; рятувальник захворів на запалення легенів, оскільки витягував іншу особу з крижаної води, тощо.
Відмежування зобов'язань, що виникають із рятування, від інших зобов'язань.
Зобов'язання, які виникають із рятування, зовні схожі із зобов'язаннями, що
виникають внаслідок завдання шкоди, але між ними існує і істотна відмінність.
Відшкодування шкоди у зобов'язаннях, які виникають у зв'язку із завданням шкоди, є цивільно-правовою відповідальністю за завдання шкоди. У зобов'язаннях, що виникають із рятування, шкода завдається правомірними діями потерпілого, які він свідомо вчиняв, допускаючи завдання шкоди своєму майну, здоров'ю та життю. Тому порядок і умови відшкодування шкоди, завданої рятувальнику, не повинні
регламентуватися нормами ЦК України, які передбачають відповідальність по зобов'язаннях із завдання шкоди.
Зобов'язання, що виникають із рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи, необхідно відмежовувати від зобов'язань, що виникають у
зв'язку із вчиненням дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення, за такими критеріями:
1) при рятуванні об'єктом рятування виступають: життя, здоров'я, майно, яке має
істотну цінність. У зобов'язаннях, що виникають із діяльності в чужому інтересі, об'єктом виступає виключно майновий "чужий інтерес" незалежно від його значущості;
2) при рятуванні предметом відшкодування виступають збитки, які поніс рятувальник, та (або) компенсація, яка належить йому (його спадкоємцям) у зв'язку із загибеллю чи ушкодженням здоров'я; при вчиненні дій без доручення відшкодовуються лише понесені особою витрати;
3) при рятуванні обов'язок щодо відшкодування завданої шкоди за певних обставин покладається на державу або на власника (володільця) майна, яке рятувалося; при діяльності без доручення витрати відшкодовує виключно особа, в інтересах якої вчинялися дії;
4) при рятуванні майна розмір відшкодування не повинен перевищувати вартості майна, яке рятувалося; при діяльності без доручення відшкодовуються витрати, які були "виправдані обставинами, за яких були вчинені дії";
5) вчинення дій з рятування, як правило, пов'язане із настанням надзвичайних подій: повені, пожежі, землетрусу тощо; виконання дій без доручення зумовлене відсутністю власника майна, а самі дії є прикладом звичайної турботи і обачливості.
Глава 27. Створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи
Загальна характеристика зобов'язань, що виникають зі створення загрози
життю, здоров'ю або майну особи.
У більшості випадків підставою виникнення зобов'язання є саме правомірні дії - свідоме укладання договорів та інших правочинів. Зобов'язання можуть виникати і внаслідок вчинення правопорушення (так звані деліктні зобов'язання). Обов'язковою умовою виникнення деліктних зобов'язань є протиправне, винне завдання шкоди, оскільки за відсутності шкоди немає чого відшкодовувати.
Водночас в юридичній літературі давно і справедливо підкреслювалося, що "центр ваги" деліктної відповідальності необхідно перенести зі шкідливого результату на
більш ранній ступінь, коли протиправне діяння лише створює можливість завдання шкоди або коли сама діяльність має небезпечні властивості.
Ідея відповідальності не лише за завдану шкоду, а навіть за створення небезпеки завдання такої шкоди була реалізована ще в римському приватному праві. Так, за преторським едиктом встановлювалася відповідальність за просте створення небезпеки для перехожих: якщо на даху чи на карнизі, що виступав над місцем, де звичайно ходять люди, вивішувався чи встановлювався якийсь предмет, падіння якого могло заподіяти шкоду, то власник будинку сплачував певний штраф. Римські юристи підкреслювали, що претор видав цей едикт з величезною користю для суспільства:
"щоб люди ходили по вулицям без страху і небезпеки" (Д.9.3.5.6)2.
У гл. 81 ЦК України дістав закріплення інститут, раніше не відомий вітчизняному законодавству, - інститут відповідальності за створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. Головним завданням, яке покладається на цей інститут, є запобігання шкідливим наслідкам, які можуть настати у зв'язку з обставинами, що виникли.
Відповідно до ст. 1163 ЦК України фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати усунення цієї небезпеки від того, хто її створює.
У ст. 11 ЦК України серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, крім правочинів, створення результатів інтелектуальної, творчої діяльності і завдання шкоди, законодавець називає ще "інші юридичні факти". Отже, створення небезпеки законним правам та інтересам особи є одним із юридичних фактів, які є підставою виникнення цивільних зобов'язань.
Сторонами в зобов'язаннях, які при цьому виникають, виступає потенційний
заподіювач шкоди,тобто особа, яка своїми діями чи бездіяльністю в майбутньому може заподіяти шкоду, та патетичний потерпілий від таких дій, тобто особа, якій може бути завдана шкода такою діяльністю в майбутньому.
Об'єктами цих зобов'язань є життя, здоров'я та майно фізичної особи або майно юридичної особи, яким загрожує небезпека.
Зобов'язання, які виникають з підстав, передбачених гл. 81 ЦК України, необхідно відмежовувати від договірних зобов'язань. Так, скажімо, якщо споживача турбує та обставина, що житлово-експлуатаційна організація своєчасно не виконує профілактичний огляд і плановий ремонт системи тепло-, водозабезпечення, а отже, його чекає несвоєчасний початок опалювального сезону і холодна зима, то в цьому разі вимоги споживача будуть грунтуватися не на нормах гл. 81 ЦК України, а на відповідних положеннях укладеного з житлово-експлуатаційною організацією договору про обслуговування будинків. Адже відповідно Д9 п. 19 Типового договору про
надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і
водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня
2005 р. № 630, виконавець за цим договором зобов'язаний здійснювати контроль за
технічним станом санітарно-технічного та інженерного обладнання квартир і своєчасно проводити підготовку будинку і "його відповідного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період. Тобто в цьому випадку мова йде про належність виконання зобов'язань, передбачених договором.
Права та обов'язки сторін за зобов'язаннями, що виникають із створення
загрози життю, здоров'ю або майну особи.
Особа, якій загрожує небезпека, має право вимагати усунення загрози її життю, здоров'ю або майну від того, хто її створює.
Особа, дії чи бездіяльність якої створюють небезпеку життю, здоров'ю чи майну
іншої особи,зобов'язана усунути загрозу. Усунення загрози може полягати як у припиненні певної діяльності, так і у вчиненні відповідної дії (наприклад, коли підставою створення небезпеки є саме бездіяльність особи).
У разі неусунення загрози життю, здоров'ю або майну особи вона мас право
вимагати:
1) вжиття невідкладних заходів щодо усунення такої загрози;
2) відшкодування завданої шкоди;
3) заборони діяльності, яка створює загрозу (ст. 1164 ЦК України).
Якщо особі буде відмовлено у задоволенні її вимог щодо припинення діяльності, яка, на її думку, може створювати загрозу життю, здоров'ю чи майну, це не позбавляє її
права надалі вимагативідшкодування фактичних збитків і завданої їй шкоди.
Умови для звернення з вимогою про усунення небезпеки.
Вимоги щодо усунення небезпеки, яка фактично загрожує, є одним із засобів захисту цивільних прав. Тобто в цьому випадку особа вимагає не відшкодування завданої шкоди, а, насамперед, припинення дій, внаслідок яких їй може бути завдана шкода.
Особа, яка вважає, що їй загрожує небезпека, може звернутися як до особи, винної у створенні загрози, так і відразу до суду.
Умовами для такого звернення є:
1) загроза небезпеки життю, здоров То або майну особи. Ця небезпека може полягати:
- у проведенні будівельних робіт без належного дозволу і кваліфікації (наприклад, перебудування квартири чи будинку, прибудова тамбуру). Так, в одній із київських газет опублікували фотографію мансарди, яку самовільно побудував мешканець п'ятого поверху типового п'ятиповерхового будинку, внаслідок чого у фундаменті утворилася тріщина;

- у виконанні інших робіт без відповідного дозволу і кваліфікації (проведення газу, світла, водопроводу тощо);
- в утриманні диких тварин (наприклад, рисі, ведмедя), плазунів (гадюк, пітонів тощо), службових собак та собак бійцівських порід в домашніх умовах без відповідного дозволу;
- в утриманні в квартирі (на балконі) свійських тварин (поросят, кролів, курей та ін.) з порушенням встановлених правил;
- у здійсненні підприємницької діяльності або виконанні небезпечних робіт в домашніх умовах;
- у порушенні правил експлуатації джерел підвищеної небезпеки (літаків, пароплавів, місцевого транспорту, залізничного транспорту, різного роду "лунапарків" тощо), що може спричинити аварії та катастрофи;
- у наданні послуг з порушення встановленого порядку (наприклад, медичних, ветеринарних, охоронних, транспортних) або використання матеріалів чи засобів без відповідних сертифікатів якості, відповідності та придатності (ліків, спецзасобів тощо);
- у наявності обставин, які можуть зумовити настання техногенних катастроф (зсуви на схилах, прорив дамби, провалля дороги, руйнування мосту тощо);
- у різного роду екологічних небезпеках (наприклад, забруднення атмосферного повітря, водної поверхні, фунтів, виникнення загрози для флори та фауни, загрози радіоактивного забруднення) тощо.
2)

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   41


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал