Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов'язання




Сторінка28/41
Дата конвертації29.12.2016
Розмір5.03 Kb.
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   41
відплатним, і безвідплатним. У ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі, якщо сторони спеціально не передбачили умову щодо певної періодичності виплати процентів за договором позики, то проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Такий договір має відплатний характер.
У ч. 2 ст. 1048 ЦК України встановлено, що договір позики є безпроцентним, тобто безвідплатнимдоговором, якщо: а) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний зі здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією зі сторін; б) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Сторони за договором позики - позикодавець і позичальник, якими можуть бути будь-які суб'єкти цивільного права. При цьому позикодавцем може виступати лише власник відповідних грошових коштів або речей, визначених родовими ознаками.
Предметом договору позики є гроші (у тому числі іноземна валюта) і речі, визначені родовими ознаками, тобто речі, що мають ознаки, властиві всім речам того ж роду, та вимірюються числом,вагою, мірою (ч. 2 ст. 184 ЦК України).
З визначення договору позики випливає, що позика надається без цільового призначення щодо її використання позичальником.
Строк договору позики (повернення позики) встановлюється за домовленістю сторін і зазначається в договорі. За загальним правилом, строк визначається календарною датою. Якщо договором не встановлено строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
У ч. 2 ст. 1049 ЦК України встановлюється можливість повернення позики достроково. Це правило стосується безпроцентної позики, якщо інше не встановлено договором. Можливість дострокового виконання договору позики вирішується, насамперед, з урахуванням інтересів позикодавця. Дострокове повернення позики, що надана за договором процентної позики (відплатним договором), за загальним правилом, є неприпустимим. тому що позикодавець втратить відсотки, що мали б бути сплачені йому відповідно до домовленості, досягнутої з позичальником під час
укладення договору. Але сторони можуть передбачити в договорі дострокове повернення боргу і за договором процентної позики.
Момент виконання позичальником своїх зобов'язань та момент повернення позики визначаються залежно від того, що є предметом позики. У ч. 3 ст. 1049 ЦК України зазначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками. У разі, якщо предметом позики є речі, що потребують, наприклад, транспортування, то момент передання визначається в договорі і ним може бути, зокрема, завантаження речей на транспорт позикодавця.
Якщо предметом позики є грошові кошти, то позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві грошової суми або її зарахування на банківський рахунок позикодавця.
Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.
1 ст. 1047 ЦК України). В усіх інших випадках договір позики може бути укладений в усній формі.
Договір позики може бути укладений як шляхом складання єдиного документа, що підписується сторонами договору, так і іншими способами, що передбачені ст. 207 ЦК
України. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, засоби аудіо-, відеозапису (ч. 1 ст. 218 ЦК
України) тощо, які посвідчують передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Нотаріальна форма укладення договору позики законом не встановлюється, проте на вимогу однієї зі сторін такий договір може бути нотаріально посвідчений (ч. 4 ст. 209
ЦК України).
Права та обов'язки сторін за договором позики.
Оскільки договір позики є одностороннім, то обов'язки має лише позичальник, які відповідають правам позикодавця. Тому розглянемо лише обов'язки позичальника.
Позичальник зобов'язаний:
1) повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, речі, визначені родовими ознаками) у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк _та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст.
1049 ЦК України);
2) сплатити грошову суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, - у разі, якщо позичальник не повернув грошову суму позики (ч. 1 ст. 1050 ЦК
України);

3) сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали були повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048
ЦК України - у разі, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).
Договір позики, особливо той, що укладений на тривалий строк, може передбачати виконання договору частинами.
Забезпечення виконання зобов'язання позичальником.
З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язання договір позики може бути укладений під заставу. Якщо позичальник не виконує або неналежним чином виконує свої обов'язки, передбачені договором позики щодо забезпечення повернення позики, наприклад, не надає позикодавцеві передбачене в договорі позики забезпечення (предмет застави), а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець, згідно зі ст. 1052 ЦК України, має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та оплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, якщо інше не встановлено договором.
Оспорювання договору позики.
Специфікою укладення договору позики є закріплена в ст. 1051 ЦК України можливість його оспорювання позичальником за так званою "безгрошевістю" у випадку, якщо грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, насправді не були ним одержані від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі
(ч. 1 ст. 1047 ЦК України), рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором.
Свідчення свідків можуть використовуватися позичальником для оспорювання договору позики в разі, коли такий договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (статті 230-233 ЦК України).
Новація боргу в позикове зобов'язання полягає в заміні боргу, що виник у позичальника із договору купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, позиковим зобов'язанням (ст. 1053 ЦК України).
Зміст новації для продавця, наймодавця та інших осіб полягає в тому, що, перетворивши відносини з контрагентом в частині боргу на процентну позику, вони отримують можливість вимагати від нього сплати відсотків як у зв'язку з позиковим зобов'язанням, так і при простроченні повернення боргу.

Водночас заміна боргу позиковим зобов'язанням не допускається щодо зобов'язань з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, зобов'язань зі сплати аліментів та в інших випадках, установлених законом.
Заміна боргу позиковим зобов'язанням проводиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (ст. 1047 ЦК
України).
Глава 17. Кредитний договір
Поняття та загальна характеристика кредитного договору.
Кредитний договір є самостійним різновидом договору позики. Ця обставина дає можливість, що прямо зазначено в законі (ч. 2 ст. 1054 ЦК України), застосовувати до кредитного договору правила про договір позики, якщо інше не передбачено правилами про кредит і не випливає із суті кредитного договору. Однак особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом, зокрема, у ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
Більшість учасників цивільного обороту, суб'єктів підприємницької діяльності, мають постійну потребу в грошовому кредиті, яку не завжди можна задовольнити за допомогою договору позики. Оскільки договір позики має реальний характер, він не може створити у позичальника певності в отриманні грошей у потрібний йому час, оскільки неможливо примусити позикодавця надати позику. А тому фінансовий ринок має потребу в договорі, який має консенсуальний характер, і таким договором є кредитний договір.
За кредитним договорам банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
За своєю юридичною природою, на відміну від договору позики, кредитний договір
єконсенсуальним (вступає в силу з моменту досягнення між сторонами згоди щодо всіх
істотних умов),двостороннім (на банк (фінансову установу) покладається обов'язок надати грошові кошти позичальникові, а на позичальника - повернути кредит та сплатити проценти) та завжди відплатним(плата за кредит виявляється" у процентах, які встановлюються в договорі).
Сторони кредитного договору чітко визначені в законі, і ними є кредитодавець і позичальник.
Кредитодавець - банк або інша фінансова установа (кредитні спілки), що мають ліцензію Національного банку України на всі або окремі банківські операції (надання кредиту), передбачені Законом України "Про банки та банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р.

Позичальником є фізична чи юридична особа, яка отримує грошові кошти для заняття підприємницькою діяльністю або для задоволення побутових потреб.
Істотними умовами кредитного договору є умови про: предмет кредиту, строк повернення кредиту, проценти за кредит, вартість інших банківських послуг, майнову відповідальність сторін за порушення договору, порядок його розірвання та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит).
Суб'єкти підприємницької діяльності можуть отримати такі
види
кредитів:
банківський, комерційний, лізинговий,
іпотечний, бланковий, консорціумний, а фізичні особи - споживчий кредит.
Крім того, залежно від тривалості й мети, кредити прийнято поділяти на короткострокові (до одного року) і довгострокові (понад один рік).
Строк кредитного договору встановлюється за домовленістю сторін. За згодою кредитодавця кредит може бути достроково повернений.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою (тобто незмінною протягом усього строку кредитного договору) або змінюваною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір її збільшення.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати визначаються в кредитному договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК
України).
Кредитний договір укладається обов'язково в письмовій формі, як шляхом складання одного документа, підписаного кредитодавцем та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами тощо, підписаними стороною, що їх надіслала. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2 ст. 1055 ЦК
України).
Права та обов'язки сторін кредитного договору в цілому збігаються з правами та обов'язками за договором позики; але особливістю кредитного договору є те, що кредитодавець і позичальник мають можливість в односторонньому порядку відмовитися від надання або одержання кредиту (ст. 1056 ЦК України).
Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам незалежно від їх статусу, форм власності та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та
сплати процентів за користування кредитом. Разом з тим кредитодавець має
право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.
Крім того, кредитодавець здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк (фінансова установа) має правовідмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором та достроково розірвати кредитний договір.
У свою чергу, і позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання без будь-якої аргументації, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові наслідки недійсності кредитного договору.
У разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені у ч. 1 ст. 216 ЦК України, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.
Визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт. Також суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави, при визнанні недійсним договору застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором. Умови зняття арешту та звернення стягнення на арештоване майно встановлені у частинах 3-5 ст. 1057-1 ЦК України.
Комерційний кредит.
За комерційним кредитом у договір включається умова, за якою одна сторона надає
іншій стороні відстрочення або розстрочення виконання певного обов'язку - оплати товарів, передання майна, виконання робіт або надання послуг. Надання такого кредиту пов'язане з тим договором, умовою якого воно є. Комерційним кредитуванням взагалі вважається будь-який незбіг у часі зустрічних обов'язків за укладеним договором, коли товари поставляються (роботи виконуються, послуги надаються) раніше їх оплати або платіж здійснюється раніше передання товарів (виконання робіт, надання послуг). А тому комерційним кредитуванням буде не тільки відстрочення або розстрочення оплати майна, що передається у власність другій стороні, а й будь-який аванс, попередня оплата (ст. 1057 ЦК України).
Здебільшого комерційне кредитування здійснюється без спеціального юридичного оформлення, у зв'язку з однією з умов основного договору Проценти, що стягуються за користування комерційним кредитом, є платою за користування грошовими коштами.

За відсутності в законі або договорі умов про розмір та порядок сплати процентів за користування комерційним кредитом застосовуються правила ст. 1048 ЦК України.
До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054- 1056 ЦК України, якщо інше не встановлено договором, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

Глава 18. Договір банківського вкладу
Поняття та загальна характеристика договору банківського вкладу.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1058 ЦК України).
Договір банківського вкладу потрібно відмежовувати від подібних договорів.
У літературі висловлювалася точка зору, що договір банківського вкладу є різновидом договорупозики. Однак наведене визначення договору свідчить про те, що договір банківського вкладу є самостійним видом договору. На нашу думку, договір банківського вкладу має з договором позики однакове підґрунтя. Він оформлює кредитні відносини між банком (боржником) і вкладником (кредитором). Банк забезпечує облік грошей на рахунку банку, а також зобов'язується повернути суму вкладу і сплатити клієнтові передбачений договором банківського вкладу процент.
За своєю природою договір банківського вкладу дуже близький до договору банківського рахунка.Згідно з ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (гл. 72 ЦК України), якщо інше не встановлено гл. 71 ЦК
України або не випливає із суті договору банківського вкладу. Проте договір банківського вкладу має відмінності від договору банківського рахунка. Це насамперед відмінності в цілях, на досягнення яких вони спрямовані, а також в їх кінцевих договірних результатах.
Договір банківського вкладу є одностороннім (вкладник не має будь-яких обов'язків перед банком, а набуває лише право вимагати повернення суми вкладу і процентів на суму вкладу банком), реальним(вважається укладеним з моменту передання вкладником (іншою особою) суми вкладу банківській установі) та відплатним (банк зобов'язаний виплатити вкладникові проценти на суму вкладу).
Договір банківського вкладу є публічним, якщо вкладником є фізична особа (ч. 2 ст.
1058 ЦК України). Визнання договору банківського вкладу за участю фізичної особи як вкладника публічним полягає в тому, що банківська установа не може відмовити в укладенні такого договору з будь-якою фізичною особою, яка до цієї установи звернеться. Договір укладається на однакових умовах зі всіма фізичними особами, ніхто
з фізичних осіб-вкладників не має жодних переваг і пільг при укладенні договору депозиту.
Сторонами договору банківського вкладу (депозиту) є банк і вкладник.
Банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків
(ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність").
Як випливає із ст. 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.
Вкладником можуть виступати будь-які учасники цивільних правовідносин відповідно до обсягу їх правосуб'єктності, які можуть вносити вклади на своє ім'я, а також отримувати на свій рахунок вклади від інших осіб, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом (ч. 1 ст. 1062 ЦК України). Неповнолітня особа (особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) згідно з п. 4 ч. 1 і ч. 3 ст. 32 ЦК України має право самостійно укладати договір банківського вкладу та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я, а також розпоряджатися грошовими коштами, що внесені іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування і батьків
(усиновлювачів) або піклувальника.
Предметом договору банківського вкладу є гроші (вклад). Вклад може бути гривневий або валютний.
Вклади поділяють на такі два види: на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад
на вимогу) і на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення (ст. 1060 ЦК України).
Незалежно від виду вкладу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Виняток становлять вклади, зроблені юридичними особами на інших умовах повернення, що встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Право на отримання суми депозиту (вкладу) належить не тільки вкладнику, але і його правонаступникам.
У випадку, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин, такий договір вважається продовженим (пролонгованим) на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором (ч. 4 ст. 1060 ЦК України).

Банк набуває на цей вклад право власності, а вкладник втрачає право власності на грошові кошти, що передані банку, і набуває право вимоги до банку про повернення грошової суми і процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до ст. 388 ЦК України (у порядку витребування майна від добросовісного набувача).
Проценти на суму вкладу вкладнику виплачуються в розмірі, встановленому договором банківського вкладу (ч. 1 ст. 1061 ЦК України). Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти в розмірі облікової ставки Національного банку України.
Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.
Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути в односторонньому порядку зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 1061 ЦК України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною.
Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а не витребувані в цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором. У разі повернення вкладу виплачуються всі нараховані до цього моменту проценти (частини 5, 6 ст. 1061 ЦК України).
Якщо вклад (грошова сума) за договором банківського вкладу повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються в розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент (ч. 3 ст.
1060 ЦК України).
Договір банківського вкладу укладається в

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   41


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал