Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов'язання



Pdf просмотр
Сторінка27/41
Дата конвертації29.12.2016
Розмір5.03 Kb.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   41

Припинення договору комісії.
Договір комісії припиняється як на загальних підставах, передбачених гл. 50 ЦК
України, так і на спеціальних, установлених законодавцем стосовно нього.

Спеціальними підставами припинення комісійних правовідносин є відмова комітента чи комісіонера від договору комісії, а також смерть фізичної особи або припинення юридичної особи-комісіонера.
Комітент має право в будь-який час відмовитися від договору комісії. Комісіонер же має право відмовитися від договору комісії лише тоді, коли строк не встановлений договором. Однак відмова від договору однієї зі сторін не звільняє обидві сторони від окремих обов'язків (статті 1025, 1026 ЦК України).
Договір комісії припиняється також у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи-комісіонера.
Якщо ж юридична особа-комісіонер припиняється і встановлюються її правонаступники, договір комісії розривається тільки у випадку, коли протягом строку, встановленого для заявлення кредиторами своїх вимог, комітент повідомить про відмову від договору. В іншому разі права та обов'язки юридичної особи- комісіонера переходять до її правонаступників (ст. 1027 ЦК України).
Особливості договору комісії щодо окремих видів майна встановлюються спеціальними нормативно-правовими актами.
Наприклад, порядок комісійної торгівлі непродовольчими товарами (крім автомобілів, мотоциклів, тракторів й інших транспортних засобів, номерних агрегатів до них, ювелірних виробів з дорогоцінних металів та коштовного каміння) суб'єктами господарювання усіх форм власності, які пройшли державну реєстрацію у встановленому порядку, регулюється
Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13 березня 1995 р. № 37 (далі - Правила).
Відповідно до п. 2 Правил на комісію приймаються непродовольчі товари, придатні для використання, як нові, так і ті, що були в користуванні, але не потребують ремонту або реставрації і відповідають санітарним вимогам, а також антикварні й унікальні речі та твори мистецтва.
Суб'єктам господарювання за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади дозволяється приймати від відповідних організацій конфісковане, безгосподарне майно і таке, що перейшло у спадщину державі, вилучене у громадян для відшкодування завданої шкоди на виконання вироків і рішень судів, від державних, кооперативних, сімейних, колективних та приватних підприємств, закладів і установ - лишки товарно-матеріальних цінностей, які можуть бути реалізовані населенню, крім тих, що заборонені законом.
Не приймаються для комісійного продажу: зброя, боєприпаси (крім мисливської та спортивної зброї і боєприпасів до них, а також холодної зброї, спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої і дратівної дії, що продаються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка; вибухові речовини й засоби вибуху; отруйні речовини; наркотичні,
психотропні і отруйні засоби; лікувальні засоби і вироби медичного призначення; державні еталони одиниць фізичних величин; армійське знаряддя, тканини та інші товари військового асортименту, формене обмундирування, білизна зі штампом закладів, організацій і підприємств; газові плити та балони до них без документа служби газового господарства, що підтверджує їх придатність до подальшого використання; товари побутової хімії; товари з простроченим терміном зберігання; товари від неповнолітніх віком до 18 років; піротехнічні вироби; іграшки для дітей віком до 3 років; іграшкова зброя з пластиковими кульками; примірники аудіовізуальних творів і фонограм, що були в користуванні, а також нові без наявності супровідних документів, передбачених законодавством.
Ціни на комісійні товари встановлюються комітентом за домовленістю з комісіонером на основі ринкового попиту.
Ціна товару, який не реалізований протягом установленого строку, тобто 60 календарних днів (за винятком антикваріату, творів мистецтва та унікальних речей, строк реалізації яких необмежений), може бути знижена за домовленістю з комітентом. Якщо комітент не з'явився для переоцінки товару за викликом, комісіонер знижує ціну на таких умовах:
- на 30% від встановленої сторонами первинної вартості товару, якщо товар не реалізовано в строк (60 календарних днів);
- на 40% від залишкової ціни після першого зниження вартості товару, якщо товар не реалізовано протягом наступних 15 календарних днів.
Якщо товар не реалізовано після другої уцінки протягом наступних 15 календарних днів, комісіонер знімає його з продажу без письмового попередження комітента.
За вимогою комітента ціна на зданий товар може бути знижена раніше строків, визначених чинними Правилами.
Комітент має право в будь-який час забрати зданий на комісію товар за наявності квитанції та відповідного посвідчення особи, сплативши комісіонеру обумовлену плату за зберігання зданої на комісію речі.

Глава 15. Договір управління майном
Поняття та ознаки договору управління майном.
Договору управління майном присвячена гл. 70 ЦК України. Згідно зі ст. 1029 ЦК
Українидоговором управління майном є такий договір, за яким одна сторона
(установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи
(вигодонабувача).

Договір управління майном є двостороннім (права та обов'язки виникають у двох сторін - установника управління та управителя), реальним (вважається укладеним з моменту передачі майна управителю), відплатним (управління майном здійснюється за винагороду) та каузальним (договір не буде мати юридичної сили, якщо він не спрямований на досягнення визначеної мети, якою є добросовісне управління майном).
Суб'єктами
договору
управління
майном
є
установник
управління
та
управитель,
а у випадках, передбачених договором,
- також вигодонабувач.
Установником управління є власник майна (ч. 1 ст. 1032 ЦК України). Саме власник визначає мету договору управління майном, обсяг переданих повноважень, а також особу, в інтересах якої управитель повинен діяти.
Установником управління може виступати як індивідуальний власник, так і співвласники, яким майно належить на праві спільної часткової або спільної сумісної власності. Наприклад, подружжя має право передати належне їм на праві спільної власності майно (наприклад, будинок) в управління, але тільки за взаємною згодою.
Якщо майно належить на праві власності юридичній особі, то вона також може виступати установником управління майном.
ЦК України (частини 2-5 ст. 1032) встановлює випадки, коли установником
управління може бути й інша особа. Так, якщо власником майна є:
1) фізична особа, місцеперебування якої невідоме або її визнано безвісно відсутньою, установником управління є орган опіки та піклування;
2) малолітня особа або фізична особа, яка визнана недієздатною, установником управління може бути опікун або орган опіки та піклування;
3) неповнолітня особа, установником управління є ця особа за дозволом батьків
(усиновлювачів) або піклувальника;
4) особа, цивільна дієздатність якої обмежена, установником управління є її піклувальник.
Крім того, установником управління можуть виступати і невласники-володільці виключних та зобов'язальних прав. Так, при передачі в управління державного чи комунального майна установником управління майна вправі бути лише орган, уповноважений власником. Наприклад, управління акціями (частками) товариств, які перебувають у державній власності, здійснює Фонд державного майна1.
Управління майном потребує спеціальних навичок і знань, тому це викликає необхідність передати його в управління професіоналам. Управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності. Він діє без довіреності.

Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном.
Цивільне законодавство встановлює певні обмеження щодо осіб, які можуть бути управителями. Відповідно до ч. 2 ст. 1033 ЦК України управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування. Крім того, вигодонабувач не може виступати одночасно й управителем (ч. 3 ст. 1033 ЦК України).
Вигодонабувач-це особа, вказана в договорі установником управління, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління. Така особа не бере участі в договорі, але має власну заінтересованість від процесу використання майна, переданого в управління.
Вигодонабувача ми можуть виступати фізичні особи (як підприємці, так і непідприємці), юридичні особи, держава тощо.
Однак, як уже зазначалося, вигодонабувачем не може бути управитель.
Істотними умовами договору управління майном є (ст. 1035 ЦК України):
- перелік майна, що передається в управління (предмет договору);
- розмір і форма плати за управління майном.
Договір управління майном буде вважатися укладеним, якщо сторони досягнуть згоди з усіх істотних умов договору.
Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (ч. 1 ст.
1030 ЦК України).
До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання, сировина, продукція та інші види майна, що передбачені для діяльності підприємства, а також право на торгову марку, права вимоги та інші права, якщо інше не передбачено договором або законом.
В управління може бути передане майно, що перебуває у приватній, державній або комунальній власності. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1039 ЦК України в управління може передаватися майно, що є предметом договору застави.
Майно, яке є предметом цього договору, має бути відокремлене від іншого майна установника управління і від майна управителя.
Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.

Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом (ч. 2 ст. 1030 ЦК України).
Наприклад, ч. 5 ст. 32 ЦК України встановлює, що за наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права, тобто право управління грошовими коштами таких осіб покладається на їх батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Але грошові кошти можуть входити до складу майнового комплексу, що передається в управління (наприклад, до складу підприємства як майнового комплексу входять і належні підприємству гроші).
Звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління не допускається, крім випадку визнання установника управління банкрутом або звернення стягнення за вимогою заставодержателя на майно, що є предметом договору застави (ст. 1040 ЦК України).
Розмір плати за управління майном визначається за домовленістю сторін.
Форма винагороди управителя може бути різною. Вона може сплачуватися у вигляді відсотків від доходів, отриманих у результаті управління майном; її може бути встановлено в твердій грошовій сумі, що сплачується, наприклад, щомісяця чи після закінчення управління майном. Якщо вигода від використання майна виражена в натурі, то винагорода може бути встановлена також у натуральній формі. Можлива й змішана форма виплати винагороди.
Відповідно до ст. 1029 ЦК України установник управління передає управителеві майно в управління на певний строк. Строк є важливою умовою вказаного договору, оскільки управитель не виступає власником майна під час управління і після спливу строку, визначеного в договорі, повинен повернути майно установнику управління.
Строк управління майном встановлюється в договорі управління майном (ч. 1 ст. 1036
ЦК України). Якщо ж сторони не визначили строку дії цього договору, він вважається укладеним на п'ять років. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах. Таким чином, це звільняє сторони договору управління майном від необхідності укладання нового договору в разі виникнення бажання продовжити їх співпрацю на тих самих умовах.
Договір управління майном укладається у письмовій формі. Якщо предметом договору управління є нерухоме майно, він підлягає нотаріальному посвідченню.


Права та обов'язки сторін договору управління майном.
Установник управління має перед управителем низку обов'язків, основними з яких
є: сплатити управителю винагороду в розмірі, строки та порядку, який визначений у договорі; попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави, та інші обов'язки, передбачені договором або законом.
Установник управління має право визначати долю майна, порядок розпорядження, строк та умови його використання, визначати характер повноважень управителя.
Крім того, він може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління, тобто вигодонабувача. У такому випадку договір управління майном буде договором на користь третьої особи і до нього потрібно застосовувати правила, встановлені ст. 636 ЦК України.
Договором або законом можуть передбачатися й інші права установника управління.
Управитель зобов'язаний:
1) здійснювати за плату від свого імені управління майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи - вигодонабувача (ст. 1029 ЦК України);
2) відокремити надане йому в управління майно від іншого свого майна і обліковувати його на окремому балансі, вести щодо нього окремий облік (ч. 3 ст. 1030
ЦК України);
3) передати вигоди від майна установникові управління або вигодонабувачу (ст. 1034
ЦК України);
4) управляти майном відповідно до умов договору (ч. 1 ст. 1037 ЦК України);
5) повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна, при вчиненні фактичних та юридичних дій, пов'язаних з управлінням майном. У правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються в письмовій формі, вказується про те, що вони вчинені управителем. У разі відсутності такої вказівки управитель зобов'язується перед третіми особами особисто
(частини 2, З ст. 1038 ЦК України).
Управитель має право:
1) відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління (ч. 1 ст. 1037 ЦК України);
2) вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління
(ч. 2 ст. 1037 ЦК України). Він може пред'явити позов про визнання свого права на майно, про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), про усунення будь-яких порушень свого права, не пов'язаних з позбавленням володіння (негаторний позов);

3) вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном, якщо установник управління не попередив управителя і сам управитель не знав і не міг знати про те, що майно, яке передане в управління, є предметом договору застави (ч. 2 ст. 1039 ЦК України);
4) доручити іншій особі (замісникові) вчинити від його імені дії, необхідні для управління майном, якщо це передбачено договором управління майном або цього вимагають інтереси установника управління або вигодонабувача у разі неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління. Управитель відповідає за дії обраного ним замісника, як за свої власні (ст. 1041 ЦК України);
5) на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном (ч. 1 ст. 1042 ЦК України). Ця ознака договору виступає для управителя своєрідним стимулом до найбільш ефективного управління майном;
6) відраховувати належні йому відповідно до ч. 1 ст. 1042 ЦК України грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління, якщо це передбачено законом або укладеним відповідно до нього договором (ч. 2 ст. 1042 ЦК
України).
Крім того, договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно, яке може бути обмежене законом чи договором (ч. 2 ст. 1029 ЦК України). Однак у будь-якому разі договір управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (ч. 5 ст. 1033 ЦК України).
Вигодонабувач має лише права і не має обов'язків. Він має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (ч. 2 ст. 1034 ЦК України). Крім того, згідно з ч. 2 ст. 636
ЦК України виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, що уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. Таким чином, вигодонабувач має право вимагати виконання договору управління майном, укладеного на його користь.
Відповідальність управителя за договором управління майном.
Управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про
інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду.
Таким чином, якщо договір управління майном укладений на користь третьої
особи,відповідальність управителя перед вигодонабувачем обмежується упущеною вигодою за час управління майном. Установнику ж управління потрібно відшкодувати збитки, завдані втратою чи пошкодженням його майна.

У випадку, коли управління встановлюється на користь установника
управління, управитель відшкодовує йому реальний збиток та упущену вигоду.
Однак управитель відповідає за завдані збитки тільки тоді, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача (ч. 1 ст. 1043 ЦК України).
Управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням ним управління, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Субсидіарна відповідальність управителя настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі установник управління може вимагати від управителя відшкодування завданих ним збитків.
Припинення договору управління майном.
Згідно з ч. 1 ст. 1044 ЦК України підставами припинення договору управління майном є:
1) загибель майна, переданого в управління;
2) припинення договору за заявою однієї зі сторін у зв'язку із закінченням його строку;
3) смерть фізичної особи-вигодонабувача або ліквідація юридичної особи - вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором;
4) відмова вигодонабувача від одержання вигоди за договором;
5) визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерть;
6) відмова управителя або установника управління від договору управління майном у зв'язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном;
7) відмова установника управління від договору з іншої причини, ніж неможливість управителя здійснювати управління майном, за умови виплати останньому плати, передбаченої договором;
8) визнання фізичної особи - установника управління банкрутом;
9) повне завершення виконання сторонами договору управління майном;

10) дострокове припинення управління майном, якщо це передбачено договором або за рішенням суду.
Якщо одна зі сторін договору управління майном відмовляється від договору, вона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк.
У разі припинення договору управління майном майно, що було передане в управління, або майно, набуте від такого управління, передається установникові управління у порядку, визначеному договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 1032 ЦК України у разі переходу права власності на майно, що
є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи договір
управління не припиняється,крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.

Глава 16. Договір позики
Поняття та загальна характеристика договору позики.
Договір позики належить до зобов'язань, спрямованих на передачу майна, і посідає самостійне місце в системі цивільно-правових інститутів. Це зумовлено правовою природою договору позики, його призначенням та притаманними йому ознаками.
Договір позики є загальною моделлю, на основі якої будується регулювання всіх кредитних відносин у цивільному обороті. Позика є однією з цивільно-правових форм кредитування.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні
(позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів
(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК
України).
Договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безвідплатним.
За своєю юридичною природою договір позики
є класичним різновидом реального договору. У зв'язку з прямою вказівкою в ст. 1046 ЦК України він вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно не матиме будь-якого юридичного значення обіцянка надати річ (гроші) у позику, навіть погоджена сторонами. Якщо позикодавець відмовиться від наданої обіцянки, він не буде нести відповідальності за ненадання позики. Таким чином, договір позики набирає чинності не з моменту його підписання, а з моменту, коли позикодавець передав предмет позики позичальникові. Цей підхід щодо визнання реальності договору позики реалізується і в судовій практиці.

Договір позики є одностороннім договором. Це означає, що після його укладення всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права (наприклад, вимагати повернення предмета позики).
Договір позики може бути і

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   41


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал