Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов'язання




Сторінка12/41
Дата конвертації29.12.2016
Розмір5.03 Kb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   41
веде два види лізингу: прямий і непрямий.
Прямий
лізинг
є двостороннім правочином між лізингодавцем та лізингоодержувачем. Він передбачає, що у лізинг передається об'єкт, який є власністю лізингодавця і набутий без попередньої домовленості з лізингоодержувачем.
Особливістю непрямого лізингу є те, що в лізинг передається майно, спеціально придбане лізингодавцем для цього у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов. Він може укладатися у формі багатостороннього правочину або у формі цілої низки правочинів. Непрямий лізинг є класичним видом лізингових відносин і досить часто застосовується у світовій практиці.
Про види лізингу згадується і в інших нормативно-правових актах. Так, у
Господарському кодексі України (далі - ГК України) зазначено, що лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний, однак не вказано, в чому саме полягає відмінність між ними. При цьому у Податковому кодексі України встановлено, що фінансовий лізинг є господарською операцією, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з Податковим кодексом України і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу. У свою чергу,оперативний лізинг - це господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах, інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою) (п. 14.1.97 ст. 14 Податкового кодексу
України).

Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 р. обмежується регулюванням відносин тільки одного виду лізингу -фінансового. Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору лізингу - договору
фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця
(постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (ст. 1 Закону
України "Про фінансовий лізинг").
Взявши до уваги основну ознаку договору лізингу щодо необхідності спеціального придбання речі лізингодавцем для наступного її передання лізингоодержувачу, можна зробити висновок, що фінансовий лізинг є різновидом непрямого лізингу. Проте до фінансового лізингу висуваються більш жорсткі вимоги, зокрема з точки зору податкового законодавства.
Так, відповідно до п. 14.1.97 ст. 14 Податкового кодексу України лізинг вважається
фінансовим,якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:
1) об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
2) балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;
3) сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;
4) майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використане іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Загальна характеристика договору лізингу.
Договір лізингу є двостороннім (при прямому лізингу) або багатостороннім (при непрямому лізингу), відплатним (майно передається в користування за встановлену плату - лізингові платежі),реальним (коли договір є укладеним з моменту передачі лізингодавцем лізингоодержувачеві майна у користування) або консенсуальним (коли лізингодавець зобов'язується передати лізингоодержувачеві майно у користування).

Сторонами договору лізингу є лізингодавець і лізингоодержувач. У договорі непрямого лізингу також бере участь продавець (постачальник)1.
Лізингодавцем є юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу.
Однак фінансовий лізинг є видом фінансових послуг, тому лізингодавцем за цим
договором можуть виступати лише фінансові установи (банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії тощо), а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичні особи-підприємці (п. 5 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"). Крім того, як випливає із п. 1.2
Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами- суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22 січня 2004 р. № 21, лізингодавцем за договором
фінансового лізингу може бути юридична особа-суб'єкт господарювання, яка за своїм правовим статусом не є фінансовою установою, але має визначене законами та нормативно-правовими актами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, право надавати послугу з фінансового лізингу.
Лізингоодержувач - це фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.
Продавцем (постачальником) за договором лізингу є фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу.
Для укладення договору лізингу сторони повинні досягнути згоди за всіма істотними умовами,якими є:
1) предмет лізингу;
2) строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);
3) розмір лізингових платежів;
4) інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Предметом
договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена
індивідуальними ознаками, що віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ч. 1 ст. 807 ЦК України).
Чинне податкове законодавство поряд з терміном "основні фонди" вживає тотожний йому - "основні засоби". Основні засоби - матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним
або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (п. 14.1.138 ст. 14 Податкового кодексу України).
Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також речі, встановлені законом (ч. 2 ст. 807 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст. 292 ГК України, ч. 2 ст. З Закону України "Про фінансовий лізинг", не можуть виступати предметом цього договору і цілісні майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).
У випадках і порядку, передбачених законодавством, предмет лізингу підлягає реєстрації.
Право власності на предмет лізингу належить лізингодавцеві. У разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця переходять до нового власника предмета лізингу.
З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик
випадкового знищення або пошкодження предмета лізингу переходить до нього, якщо
інше не встановлено договором або законом.
Якщо лізингодавець або продавець (постачальник) прострочили передання предмета договору лізингу лізингоодержувачу або лізингоодержувач прострочив повернення предмета договору лізингу лізингодавцю, ризик випадкового знищення або пошкодження несе сторона, яка прострочила (ст. 809 ЦК України).
Строк договору лізингу визначається сторонами, але строк дії договору фінансового лізингу не може бути меншим одного року.
Протягом строку лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові
платежі в порядку, встановленому договором лізингу. Вони можуть складатися із:
1) суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
2) платежу як винагороди лізингодавцю за отримане у лізинг майно (процентних і комісійних платежів);
3) компенсації відсотків за кредитом;
4) інших витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу (витрат лізингодавця, пов'язаних із сплатою податків, доставкою, страховкою тощо).
Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.
Договір прямого лізингу укладається за загальними правилами про порядок укладення договорів (статті 638-650 ЦК України). Порядок же укладання договору
непрямого лізингу має свої особливості і включає в себе кілька етапів, зокрема:

1) лізингоодержувач обирає продавця (постачальника) предмета лізингу; ознайомлюється з процедурою та умовами його придбання у непрямий лізинг; надає лізингодавцю заяву (клопотання) на придбання предмета лізингу та пакет документів, необхідний для здійснення лізингової операції;
2) лізингодавець аналізує лізингоодержувача, продавця, предмет лізингу та виносить рішення щодо ефективності та доцільності проведення лізингової операції. У разі позитивного рішення лізингодавець надає відповідне письмове повідомлення продавцю і лізингоодержувачу;
3) лізингодавець укладає тристоронній договір непрямого лізингу (з продавцем предмета лізингу та лізингоодержувачем);
4) внесення лізингоодержувачем авансу на користь лізингодавця як гарантії виконання умов договору непрямого лізингу;
5) оплата вартості предмета лізингу шляхом перерахування коштів на рахунок продавця (постачальника);
6) відвантаження, транспортування, монтаж, введення в експлуатацію предмета лізингу; укладання та підписання тристороннього акта приймання-передачі;
7) укладання договорів страхування предмета лізингу, фінансового ризику несплати лізингових платежів або невикупу предмета лізингу тощо.

Права та обов'язки сторін за договором лізингу.
Лізингодавець зобов'язаний:
1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;
2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним;
3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу;
4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та (або) договором;
5) прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

Лізингодавець має право:
1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;
2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;
3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;
4) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;
5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;
6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;
7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.
Лізингоодержувач зобов'язаний:
1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору;
2) якщо інше не встановлено договором, оплатити витрати на страхування предмета лізингу та (або) пов'язаних із виконанням лізингового договору ризиків у разі, коли їх обов'язковість встановлена законом або договором;
3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані;
4) своєчасно сплачувати лізингові платежі;
5) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання;
6) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк -і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі;
7) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому
разі не пізніше другого робочого дня після дня настання зазначених вище подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором;
8) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Лізингоодержувач мас право:
1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;
2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та (або) умовам договору, специфікаціям;
3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;
4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу;
5) поліпшити річ, що є предметом договору лізингу, але тільки за згодою лізингодавця. У такому випадку лізингоодержувач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості у рахунок лізингових платежів. Якщо поліпшення предмета лізингу здійснене без дозволу лізингодавця, лізингоодержувач має право вилучити здійснені ним поліпшення за умови, що такі поліпшення можуть бути відділені від предмета лізингу без шкоди для нього;
6) укладати договір сублізингу, однак лише за письмовою згодою лізингодавця. Сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, відповідно до якого лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу. У разі передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги до продавця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором сублізингу.
До договору сублізингу застосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу;
7) вимагати усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу, у тому числі
і від лізингодавця.
Коло перелічених прав і обов'язків сторін договору лізингу не є вичерпним - лізингоодержувач та лізингодавець можуть мати й інші права та обов'язки відповідно до умов договору та нормативно-правових актів.

Відповідальність продавця (постачальника) предмета договору лізингу.
Особливості договору лізингу виявляються і у відповідальності щодо продажу
(поставки) предмета договору непрямого лізингу (ст. 808 ЦК України). Так, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо.
У випадку, коли вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу
(поставки) предмета договору лізингу.
Ремонт і технічне обслуговування предмета лізингу здійснюються продавцем
(постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем
(постачальником).
Відмова від договору лізингу.
Кожна зі сторін має право відмовитися від договору лізингу. Така відмова є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про цю відмову.
Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі, якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. При цьому лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.
Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому
Законом України "Про виконавче провадження" (ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг").

7. Договір найму (оренди) житла
Поняття та загальна характеристика договору найму (оренди) житла.
Проаналізувавши чинне законодавство, можна виділити такі види договору найму житла, кожен з яких має свою специфіку та особливості правового регулювання:

1) договір найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної
власності. Відповідно до ч. 2 ст. 810 ЦК України, підстави, умови, порядок укладення та припинення цього договору встановлюються законом. На сьогоднішній день це, зокрема, Житловий кодекс УРСР (далі - ЖК УРСР). Існують такі підвиди договору найму житла, що є об'єктом права державної та комунальної власності:
- договір найму службового жилого приміщення (гл. З розділу З ЖК УРСР,
Постанова Ради Міністрів УРСР "Про службові жилі приміщення" від 4 лютого 1988 р.
№ 37);
- договір найму житла у гуртожитку (гл. 4 розділу З ЖК УРСР, Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 4 вересня 2008 р.,
Постанова Ради Міністрів УРСР "Про затвердження Примірного положення про гуртожитки" від 3 червня 1986 р. № 208);
- договір найму жилого приміщення з фондів житла для тимчасового проживання
(гл. 4-1 розділу З ЖК УРСР, Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження
Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання
і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання" від 31 березня 2004 р. № 422);
2) договір найму житла, що є об'єктом права приватної власності (його ще
іменують договором комерційного найму1). Згідно з ч. 3 ст. 8 ї 0 ЦК України до цього виду договору найму житла, якщо інше не встановлено законом, застосовуються положення ЦК України. Законодавець виділяє особливий вид цього договору - договір
оренди житла з викупом (ст. 810-1, частини 2, 3 ст. 811 ЦК України, Постанова Кабінету
Міністрів України "Про затвердження порядку оренди житла з викупом" від 25 березня
2009 р. № 274);
3) договір найму соціального житла (Закон України "Про житловий фонд соціального призначення" від 12 січня 2006 р. № 3334-IV, Постанова Кабінету Міністрів
України "Деякі питання реалізації Закону України "Про житловий фонд соціального призначення"" від 23 липня 2008 р. № 682 та ін.).
У цьому параграфі основна увага буде приділена договору найму житла, який є предметом регулювання цивільного права, тобто договору найму житла, що належить особам на праві приватної власності (далі - договору найму (оренди) житла). Однак одночасно буде проводитися порівняльна характеристика цього договору із договором найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності. На окремих особливостях договору найму соціального житла ми зупинимося наприкінці параграфу.
За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (ст. 810 ЦК України).

Цей договір є консенсуальним (укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних його умов) чи реальним (укладеним з моменту передачі житла наймачу), двостороннім(права й обов'язки виникають і у наймодавця, і у наймача) і відплатним (наймодавець передає житло наймачу за плату). Крім того, договір найму (оренди) житла є каузальним, оскільки обов'язковою його умовою є мета укладення - житло передається наймачеві тільки для проживання у ньому. Навіть якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб (ч. 2 ст. 813 ЦК України).
Сторонами договору найму (оренди) житла є власник житла (наймодавець) і наймач.
Власник житла (наймодавець) - це фізична чи юридична особа, яка передає або зобов'язується передати наймачеві житло у користування з визначеною метою (для проживання) на певний строк за плату.
У разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця (ст. 814 ЦК України).
Наймодавцем за договором найму житла, що є об'єктом права державної або
комунальної власності, є житлово-експлуатаційна організація чи відповідне підприємство, установа, організація (ч. 2 ст.61 ЖКУРСР).
Наймач - це фізична або юридична особа, яка відповідно до умов договору найму
(оренди) житла отримує житлове приміщення у користування на певний строк за плату.
Якщо наймачами житла є кілька осіб, їх обов'язки за договором найму (оренди) житла є солідарними (ч. 3 ст. 816 ЦК України).
На вимогу наймача та інших осіб, які постійно проживають разом з ним, та за згодою наймодавцянаймач у договорі найму (оренди) житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, яка постійно проживає разом з ним.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   41


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал