Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов'язання



Pdf просмотр
Сторінка10/41
Дата конвертації29.12.2016
Розмір5.03 Kb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   41
суб'єкта, яка здійснюється систематично.
Разовий правочин про передачу в найм рухомого майна не буде регулюватися нормами про прокат. Це можуть бути відносини позички чи найму (оренди).
За цивільним законодавством наймодавцями можуть виступати як фізичні особи- підприємці, так і юридичні особи. Найчастіше підприємницьку діяльність з передачі рухомих речей у тимчасове користування здійснюють спеціальні організації, на які покладено широке коло обов'язків з обслуговування споживачів. Нині на території
України сформована мережа підрозділів для здійснення прокатної діяльності: пунктів
(підприємств, організацій) прокату, будинків побутових послуг, комплексних приймальних пунктів тощо.
Наймач - сторона (фізична або юридична особа) за договором прокату, яка отримує рухому річ у користування за плату на певний строк.

Оскільки метою цього договору є задоволення споживчих потреб наймачів шляхом передачі їм рухомих речей у тимчасове оплатне користування, їх правове становище характеризується суттєвими особливостями. Так, наймач не вправі здавати отримані в користування за договором прокату речі у піднайм. Він не набуває у зв'язку з цим переважного права на купівлю речі в разі її продажу наймодавцем, а також не має права надавати ці речі в безоплатне користування, заставу тощо.
Вимоги до предмета зазначеного договору встановлені у ст. 788 ЦК України. Це може бути лишерухома річ, що використовується для задоволення побутових невиробничих потреб. Здебільшого це речі, які використовуються зі споживчими цілями: холодильники, пральні машини, радіо - і телеапаратура, спортивне знаряддя, музичні
інструменти тощо. Водночас предметом прокату можуть бути й інші речі, які використовуються для виробничих потреб, якщо про це домовилися сторони.
Наприклад, прилади і деякі види устаткування, що використовуються, зокрема, науково-дослідними організаціями, невеликими підприємствами, будівельними й
іншими організаціями. Як правило, це дорога техніка, купувати яку невигідно, тому що потреба в ній може виникати у різних організацій чи фізичних осіб-підприємців на порівняно нетривалий строк.
Предмет прокату багаторазово використовується різними наймачами.
Предметом договору прокату не можуть бути хоч і рухомі речі, але ті, щодо яких
ЦК України містить окремі правила передачі їх у користування, наприклад, транспортні засоби (статті 798-805).
Крім того, предметом договору прокату можуть бути тільки індивідуально
визначені, неспоживні речі, оскільки отримане наймачем у прокат майно підлягає поверненню. За цією ознакою такий договір відрізняється від договору позики, за яким позичальник набуває майно у власність і зобов'язаний повернути позичкодавцю таку ж кількість речей того ж роду.
При видачі предметів прокату наймодавець ознайомлює наймача з правилами їх експлуатації або видає йому керівництво з експлуатації, ознайомлює наймача з установленим порядком користування річчю (майном), попереджає його про відшкодування збитків за псування, втрату предметів або повернення предметів з порушенням визначеного строку і не в комплекті.
За договором прокату наймач одержує майно в тимчасове користування за плату. Плата за прокат речі встановлюється за тарифами наймодавця (ст. 789 ЦК
України). Платежі можуть вноситися періодично чи одноразово, що обумовлюється договором. За встановленими правилами, при оформленні предметів прокату на термін до 30 діб наймач вносить оплату повністю за весь час користування предметом прокату відповідно до діючих тарифів. За прокат предметів, виданих на тривалий строк
(понад місяць), оплата вноситься щомісяця: за перший місяць - при видачі предмета прокату, а за кожний наступний -не пізніше 7 днів після дня закінчення терміну платежу, зазначеного в договорі прокату (замовленні-зобов'язанні) (п. 3.1 Порядку).

Права та обов'язки сторін за договором прокату.
Наймач і наймодавець за договором прокату, за певними винятками, мають такі самі права та обов'язки, як і сторони інших договорів найму (оренди). Особливості цього договору щодо прав та обов'язків сторін закріплені в окремій нормі (ст. 791 ЦК
України).
По-перше, наймач не має права на укладення договору піднайму. Метою договору прокату, як уже зазначалося, є задоволення споживчих потреб безпосередньо наймача.
Будь-яка передача предмета прокату іншій особі допускається лише шляхом припинення відносин прокату щодо цього предмета з цим наймачем і укладення нового договору прокату з іншою особою.
По-друге, наймач не має переважного права на купівлю речі у разі ії продажу
наймодавцем. Останній не зобов'язаний враховувати факт користування річчю конкретним наймачем і вправі продати її будь-кому на загальних підставах, тобто на такий вид правовідносин не поширюється норма ч. 2 ст. 777 ЦК України. Водночас наймодавець має право за заявою наймача передати Йому у власність предмет прокату, який був у цього наймача весь строк його експлуатації, передбачений нормативно-технічною документацією на цей предмет прокату, а в разі відсутності такого строку - згідно з чинним законодавством (п. 4.3 Порядку).
По-третє, за загальним правилом, поточний ремонт речі, переданої у найм, проводиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. У правовідносинах прокату як капітальний, так і поточний ремонт речі
здійснюється наймодавцем за його рахунок, якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача.
У разі виходу з ладу предмета прокату, наймодавець зобов'язаний усунути недоліки на місці протягом трьох робочих днів з дня одержання заяви від наймача, а в разі потреби виконання робіт в умовах стаціонарної майстерні термін ремонту продовжується до десяти днів.
За згодою наймача наймодавець може замінити несправний предмет іншим аналогічним предметом без додаткової оплати наймачем витрат, пов'язаних із цією заміною, або предметом іншої моделі (марки, типу). За час перебування предмета прокату в ремонті оплата за прокат не проводиться, за винятком випадків, коли наймачу предмет прокату було замінено на рівноцінний (п. 4.2 Порядку).
Особливістю договору прокату є також те, що наймач має право відмовитися від нього та повернути річ наймодавцеві в будь-який час. При цьому плата за прокат речі, що сплачена наймачем за весь строк договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного користування річчю (ст. 790 ЦК України).


3. Договір найму (оренди) земельної ділянки
Поняття та характеристика договору найму (оренди) земельної ділянки.
Серед відносин найму (оренди) самостійне місце посідає договір найму (оренди) земельної ділянки, відносини щодо якого регулюються законом (ч. 2 ст. 792 ЦК
України). Насамперед такими законами є Земельний кодекс України, а також Закон
України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 р. та ін.
Договір найму (оренди) земельної ділянки - це правочин, за яким наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Інакше кажучи, це правочин про взаємні зобов'язання, відповідно до яких наймодавець зобов'язаний за плату передати наймачеві земельну ділянку у строкове володіння і користування, а наймач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір найму
(оренди) земельної ділянки
є
двостороннім, виплатним і консенсуальним.
Сторонами цього договору є наймодавець та наймач (згідно із Законом України "Про оренду землі" - орендодавець та орендар).
Наймодавцями (орендодавцями) за договором найму (оренди) земельної ділянки можуть виступати фізичні та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Зокрема, відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах визначених законом повноважень.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності
територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної
Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
Наймачами (орендарями) земельних ділянок можуть бути:
1) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом;
2) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної
Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом;

3) громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави (ст. 5
Закону України "Про оренду землі").
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 р., власники приватизованих об'єктів мають пріоритетне право на довгострокову оренду (на строк не менше десяти років) займаних ними земельних ділянок з наступним викупом цих ділянок відповідно до законодавства України, якщо на це немає прямої заборони Кабінету Міністрів України або відповідної місцевої ради.
У такому випадку місцева рада зобов'язана у місячний строк з моменту реєстрації приватизованого об'єкта переоформити договір оренди на користування землею.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними
умовами договору найму (оренди) землі є:
1) об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
2) строк дії договору оренди;
3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку ЇЇ внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
4) умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;
5) умови збереження стану об'єкта оренди;
6) умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;
7) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
8) існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;
9) визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
10) відповідальність сторін;
11) умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди хоча б однієї з істотних умов, передбачених Законом
України "Про оренду землі", є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до законодавства
України.

Слід погодитись з думкою А. М. Мірошниченка, який вказує на непомірне та абсолютно невиправдане розширення переліку істотних умов договору оренди землі.
Єдиний наслідок цього - підрив стабільності правового становища сторін, оскільки через численність істотних умов (щодо більшості з яких, до речі, зовсім неочевидно, що слід писати у договорі) договір оренди стає вкрай вразливим для оспорювання.
Звичайно, укладаючи договір, задля уникнення в подальшому спорів бажано включити до його тексту кожну з істотних умов. Але насправді більшість із них уже сформульовані законодавчо, тому, якщо в договорі (як письмовому документі) сторони з їх приводу спеціально не висловилися, це не означає, що волевиявлення сторін щодо них не мало місця. Таке волевиявлення щодо більшості з істотних умов можливе шляхом "мовчазної згоди".
За домовленістю сторін у договорі оренди земельної ділянки можуть бути зазначені й інші умови (якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення договору оренди тощо).
Об'єктом договору оренди є земельна ділянка, яка перебуває у власності фізичної, юридичної особи, комунальній або державній власності чи у спільній власності територіальних громад.
Поняття земельної ділянки закріплено у ст. 79 Земельного кодексу України, яка визначає її як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
У цій же статті закріплено просторові межі поширення на земельну ділянку права власності (поверхневий (ґрунтовий) шар, водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб).
Земельна ділянка може передаватися у найм разом із насадженнями, будівлями, водоймами, які знаходяться на ній, або без них (ч. 1 ст. 792 ЦК України).
Особливості передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, визначено у частинах 1-3 ст. 124 ЗК України.
Законодавство України також може містити заборони щодо передання в оренду деяких категорій земель. Так, згідно зі ст. 28 Закону України "Про поховання та похоронну справу" від 10 липня 2003 р. землі, на яких розташовані місця поховання, є об'єктами права комунальної власності і не підлягають передачі в оренду.
Умови щодо орендної плати за користування земельною ділянкою передбачені статтями. 21-23 Закону України "Про оренду землі".
Орендна плата може встановлюватися за погодженням сторін у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Орендна плата за
земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, має бути виключно у грошовій формі.
За згодою сторін умови договору оренди земельних ділянок, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, про розмір орендної плати можуть переглядатися. При цьому орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.
У ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено загальні засади відповідальності за порушення грошового зобов'язання, у тому числі і щодо оплати за договором найму (оренди) земельної ділянки: боржник (орендар), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (орендодавця) зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо відповідальності за несвоєчасне внесення або невнесення орендної плати за користування земельними ділянками, що перебувають у державній або комунальній власності, потрібно враховувати, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів (ст. 9 Податкового кодексу України), а тому за порушення строків її внесення, що встановлені у ст. 287 Податкового кодексу України, настає відповідальність у вигляді фінансових санкцій, передбачена законом.
Договір найму
(оренди) земельної ділянки укладається в
письмовій
формі. Невід'ємною його частиною є план (схема) земельної ділянки. Типова форма договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220.
Право оренди земельної ділянки в обов'язковому порядку підлягає державній реєстрації.
Права та обов'язки сторін за договором оренди земельної ділянки визначені Законом
України "Про оренду землі".
Відповідно до ст. 24 цього Закону орендодавець має право вимагати від орендаря:
1) використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;
2) дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, додержання державних стандартів, норм і правил;
3) дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель і територій, які особливо охороняються; 4) своєчасного внесення орендної плати.

Також орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку, передбаченим законодавством
України. Він вправі витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, має право вимагати усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування збитків, завданих земельній ділянці фізичними та юридичними особами, включаючи орендодавця (ст. 27 "Про оренду землі").
Орендодавець зобов'язаний:
1) передати в користування земельну ділянку в стані, що відповідає умовам договору оренди;
2) при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;
3) не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;
4) відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;
5) попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.
У разі здійснення орендарем за письмовою згодою орендодавця поліпшення орендованої земельної ділянки за власний рахунок орендодавець також зобов'язаний компенсувати витрати на її поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди
(ч. 5 ст. 28 Закону України "Про оренду землі").
Права та обов'язки наймача (орендаря) земельної ділянки передбачені ст. 25 Закону
України "Про оренду землі".
Орендар земельної ділянки має право:
1) самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;
2) за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;
3) отримувати продукцію і доходи;
4) здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.
Крім того, орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди
або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду (ч. 1 ст. 8 Закону
України "Про оренду землі").
Орендар земельної ділянки зобов'язаний:
1) приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;
2) виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;
3) дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та
історико- культурного призначення;
4) у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
Зміна, припинення та розірвання договору найму (оренди) земельної ділянки
(Статті 30-32 Закону України "Про оренду землі"). Зміна умов цього договору здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Договір оренди землі припиняється в разі:
1) закінчення строку, на який його було укладено;
2) викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
3) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
4) смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, визначених у законі (спадкоємців, осіб, які використовували земельну ділянку разом з орендарем та ін.), від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;
5) ліквідації юридичної особи-орендаря;
6) відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;
7) набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

8) припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства
(щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства)1.
Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених законом та умовами договору, або випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Наприклад, як випливає із ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Про невиконання орендарем цього обов'язку може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним
Державною архітектурно- будівельною інспекцією. У такому разі суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки. Разом з тим, підставою для розірвання договору є саме факт використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а не, наприклад, її невикористання для забудови протягом трьох років підряд (п. 2.21 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України 17 травня 2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").
Необхідно пам'ятати, що до договору найму (оренди) земельної ділянки застосовуються і загальні положення про найм (оренду). А тому, виходячи з ч. 1 ст. 782
ЦК
України, при несплаті орендної плати наймодавець
(орендодавець) може відмовитися від договору найму і вимагати повернення земельної ділянки, якщо наймач (орендар) не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.
Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі.
У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було зумовлене невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань.
Якщо розірвання договору оренди землі відбувається за погодженням сторін, кожна сторона має право вимагати від іншої сторони відшкодування завданих збитків відповідно до закону.
У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар
не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   41


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал