Цікаво, що ч. 2 ст. 301 Цк визначає, що фізична особа сама визначає своє особисте




Дата конвертації30.03.2017
Розмір27.9 Kb.

Цивільне право
239
Цікаво, що ч.2 ст.301 ЦК визначає, що фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Тут вказується на суб'єктивність розуміння поняття особистого життя. Простежуємо певну спільність бачень двох систем права, а саме: в Україні визнається, що кожна особа сама встановлює межі доступу до свого особистого життя, а в Канаді у свою чергу приватність – це контроль щодо того, коли і хто може дізнаватися про аспекти нашого життя, враховуючи раціональне очікування міри приватності.
Отже, у цивільному законодавстві України найближчим еквівалентом поняття "приватність" (Канада) є поняття "сфера особистого життя". Поняття особистого життя не має визначення в українському законодавстві. Також у ЦК паралельно з поняттям "сфера особистого життя" вживається поняття "сфера приватного життя". На нашу думку, в українському законодавстві необхідно замінити поняття "особистого життя" на поняття "приватність" або "приватне життя". Метою такої заміни є уникнення непорозумінь щодо розмежування понять приватності, особистого життя та сімейного життя, оскільки сімейна сфера, як і сфера особистого життя загалом, повинна включатися в поняття "приватність". Пропонуємо ввести в законодавство чітке визначення поняття приватність, а саме: "Приватність – це та сфера життя людини, що охоплює її приватну життєдіяльність щодо особистих, сімейних, побутових стосунків та щодо інформації, наданої цією людиною".
Ольга Кузьмич
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
Правова природа та місце алеаторних договорів у системі цивільно-правових
зобов’язань
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що реалізація принципів свободи договору і диспозитивності цивільно-правового регулювання в умовах ринкової направленості суспільства передбачає активне використання різноманітних аномальних зобов‘язань, серед яких важливе місце займають ризикові (алеаторні) договори, з притаманним їм пониженим ступенем вірогідності очікуваного зустрічного виконання зобов‘язань, спричиненим незбалансованістю прав і обов‘язків зі ступенем їх правового захисту, іншими нетиповими умовами виконання зазначених зобов‘язань. Це відповідно викликало якісну зміну місця ризикових договорів у цивільному праві та науці, що говорить про те, що даний інститут потребує системного дослідження для формування усталеної практики і єдиного розуміння правової природи, місця, і специфіки алеаторних договорів.
Ризиковий характер досліджуваної категорії договорів викликаний присутністю в зазначених договорах аномальних умов досягнення юридичної мети або підстави (каузи) ризикового зобов‘язання у вигляді обумовленої дією випадку невизначеності на момент виникнення зобов‘ язання і загального розміру або існування зустрічного майнового надання.
Залежно від особливостей предмету і цільової спрямованості відповідного договірного типу, ризиковий характер окремих договірних зобов‘язань обумовлюється різними обставинами, які включено в якості юридичного елементу до змісту відповідного договірною зобов‘язання і мають своїм наслідком обумовлені випадковими юридичними фактами, іншими обставинами невизначеність загальної суми зустрічного надання внаслідок неможливості гарантованого отримання бажаного результату,

Цивільне право
240 незабезпеченості вимог із зобов‘язання судовим захистом чи іншими проявами аномальності.
Ризиковими традиційно визнаються договори ренти, довічного утримання, страхування, зобов‘язання з азартних ігор (договір гри, парі, лотереї тощо), окремі договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності (зокрема, ліцензійний договір на друкування твору). Алеаторний договір містить у собі умову, що робить неможливим точне обчислення на момент укладення договору вигоди і можливих збитків у разі виконання договору. Наведене дає підстави розглядати алеаторність родовою і визначальною ознакою, притаманною тою чи іншою мірою будь-якому ризиковому договору, що дає можливість сформулювати загальне поняття зазначених угод.
Ризиковий (алеаторний) договір - орієнтована на вдачу, збіг обставин, випадок тощо угода, в якій загальний розмір чи можливість самого існування зустрічного надання на момент укладення невідомий, що поставлено в залежність від включеного до юридичних умов цього правочину випадкового юридичного факту (дія або подія) і може викликати негативний (програші, збитки, шкода), позитивний (виграш, вигода, прибуток) або нульовий економічний результат.
Правова природа ризикових (алеаторних) договорів полягає в тому, що це є правочини зі зниженим ступенем вірогідності очікуваного зустрічного виконання зобов‘язання, в яких розмір чи саме існування зустрічного надання поставлено в залежність від настання юридичного ризику - випадкової обставини, включеної до умов зазначених договорів, що спричиняється незбалансованістю прав і обов‘язків зі ступенем
їх правового захисту, іншими нетиповими умовами виконання зазначених зобов‘язань.
Наведене стало підставою для висновку про необхідність проведення в українському цивільному праві класифікації оплатиих договорів на мінові (комутативні) та ризикові
(алеаторні).
Договір визнається міновим (комутативним, еквівалентним), якщо кожна сторона зобов'язується дати або зробити що-небудь і те, що вона повинна дати (зробити), розглядається як еквівалент того, що їй дають (що для неї роблять), і вчинення надання не зумовлено настанням у майбутньому умови, покликаної остаточно його визначити. До комутативних (еквівалентних, мінових) відносяться договори купівлі-продажу, міни та дарування, яким притаманна збалансованість зустрічних дій; учасників зобов‘язання, що проявляється в наявності визначеного надання на користь кредитора, вчинення якого не обумовлено настанням у майбутньому умови, покликаної остаточно його визначити.
До алеаторних (ризикових) договорів відносять такі, на момент вчинення яких невідомо, чи буде вартість надання однієї сторони більшою або меншою того блага, яке передається іншою стороною, адже вчинення надання зумовлено настанням у майбутньому умови, покликаної остаточно його визначити.
Тож, треба зробити висновок, що алеаторність договірних правовідносин, та їх специфіка на даному етапі розвитку цивілістичної науки потребує формування концепції нормативного закріплення загального поняття, місця в системі цивільно-правових зобов‘язань і особливостей ризиковою договору, що сформувало б єдиний, недвозначний, підхід до алеаторних договорів та їх особливостей. Пропонується
імпліментувати у Цивільний кодекс України визначення понять «міновий договір» та
«алеаторний договір», які були наведені в даній статті.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал