Черкаської обласної ради сучасні форми контролю знань з предметів природничо-математичного циклу



Сторінка18/21
Дата конвертації05.01.2017
Розмір3.29 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Теоретично обґрунтовано та експериментально доведено, що ефективність використання тестів у навчальному процесі потребує дотримування таких умов:

  • використання цілісних тестів, які є системою тестових завдань, а не випадковою збіркою, в якій кількість та розміщення завдань не обґрунтовані кількісними показниками;

  • організації і проведення тестування за однакових умов для всіх учнів;

  • однакової інтерпретації виміру обов’язкових результатів навчання хімії різними дослідниками.

Сьогодні викладачі та науковці проявляють свою творчість у створенні нових підручників та методик викладання шкільного курсу хімії з використанням тестових завдань (Н.М. Буринська, Л.П. Величко, В.І. Староста, О.Г. Ярошенко), у проведенні поліваріантного експрес тестування (Т.Н. Курдюмова), хімічних олімпіад методом тестування (В.І. Староста), підсумкової атестації (Е.Н. Ануфрієва), при складанні тестів-лабіринтів (Д.Ф. Ніколенко), тестів інтелекту (І.С. Волощук), тестів-тренінгів (Е.Б. Федоров) та інші. Проте в школах часто використовують збірки завдань, які помилково називаються тестами, оскільки вони відповідають науково обґрунтованим вимогам до тесті і не складають системи пов’язаних одне з одним тестових завдань. Головним їх недоліком є невизначеність надійності і валідності тестів та характеристик якості тестових завдань. Як наслідок, виникає суперечність між вимогами, які ставляться до тестування як об’єктивного методу дослідження обов’язкових результатів навчання, і реалізацією їх у шкільній практиці, яка знецінює саму методику тестування, визнану міжнародною науковою спільнотою. Необхідність розв’язання виявленої суперечності обумовлює актуальність дослідження проблеми формування системи тестів для загальноосвітньої школи.

КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕСТІВ

Тест — сукупність запитань, які переважно вимагають однозначної відповіді, укладений за певними правилами та процедурами, передбачає попередню експериментальну перевірку й відповідає таким характеристикам ефективності, як валідність і надійність.

Батарея тестів — серія спеціально складених для діагностики тестів, кожен із яких має свої діагностичні характеристики й можливості.

Тест еталонний — інструмент оцінювання, у якому визначені стандарти результатів роботи тестованого, рівень його компетентності з конкретної теми (розділу, кількох тем, розділів), які зазвичай визначають і підтверджують шляхом вимірювання.

Тест інтегративний — інструмент оцінювання, що складається із системи завдань інтегративного змісту, спрямованих на узагальнену підсумкову діагностику підготовленості випускника освітнього закладу.

Тест інтегративний — визначає рівень сформованості не окремих навичок чи одного уміння, а їх сукупності, дає можливість комплексно перевірити компетенцію учня.

Тест інтегративний — перевага даного тесту перед гетерогенним полягає в більшій змістовій інформативності кожного завдання і в меншій кількості самих завдань.

Тест гетерогенний — інструмент оцінювання, який перевіряє рівень підготовленості з кількох споріднених предметів .

Тест гомогенний — інструмент оцінювання, завдання якого дають можливість оцінити рівень підготовленості тестованого лише з однієї конкретної навчальної дисципліни .

Тест педагогічний — система паралельних завдань специфічної форми, які розташовані в порядку зростання складності, що дає можливість якісно й ефективно виміряти рівень і структуру знань.

Тест дискретний — інструмент оцінювання, який визначає ступінь опанування окремими елементами навчального матеріалу або сформованості конкретного вміння.

Завдання в тестовій формі — педагогічний засіб, який відповідає вимогам: 1) відповідність меті; 2) лаконічність; 3) логічна форма висловлювання; 4) наявність місця для відповіді; 5) однакові правила оцінювання відповідей; 6) правильне розміщення елементів завдання; 7) наявність однакової інструкції для всіх тестованих; 8) адекватність інструкції, формі та змісту завдання.

Завдання в тестовій формі — характеризується певним рівнем складності, після включення до тесту витирається з банку даних.

Завдання навчальне - один із його різновидів - завдання в тестовій формі.

Тест зовнішній — інструмент оцінювання, який розробляють, апробують, контролюють та опрацьовують зовнішньою організацією щодо навчального закладу.

Тест зовнішній — результати такого тесту використовують перш за все позашкільні освітні установи.

Тест катафатичний — інструмент оцінювання, у якому з альтернатив тільки одна сформульована як істинне твердження, решта варіантів відповідей хибні.

Тест критеріально зорієнтований — інструмент оцінювання, призначений для визначення рівня індивідуальних досягнень відносно певного критерію, що ґрунтується на логіко-функціональному аналізі змісту завдань.

Тест критеріально зорієнтований — він має на меті оцінити, чи досягнув тестований установленого рівня засвоєння матеріалу навчальної програми або ТІ частини. Результати тестування в такому разі порівнюють із певним критерієм рівня підготовленості тестованого (критичним рівнем обсягу знань, умінь і навичок), який визначають до початку тестування. Результат указуватиме, чи відповідає рівень досягнень тестованого вимогам стандарту або іншим критеріям.

Існує два способи інтерпретації результатів: у першому випадку робиться висновок, засвоєний чи не засвоєний навчальний матеріал (досягнув тестований стандарту чи ні), у другому подається процент засвоєння матеріалу, що перевіряється (на якому рівні засвоєно стандарт або який відсоток Із усіх вимог стандарту засвоєно) .

Модель з обмеженням часу на виконання тесту — є п завдань з певного предмета, розділу чи теми або з кількох предметів. Із цієї множини завдань довільно вибирають k завдань (k < п) і вказують максимальний час для виконання тесту (відповіді на всі завдання тесту).

Тест навчальний — інструмент оцінювання, який спрямований на формування в тестованого певного рівня навичок і вмінь, сприяє засвоєнню навчального матеріалу и дає можливість здійснити оперативний контроль і самоконтроль засвоєння вивченого матеріалу.

Тест нормативне зорієнтований — інструмент оцінювання, що зорієнтований на статистичні норми, які встановлені для певної сукупності тестованих.

Тест нормативне зорієнтований — навчальні досягнення окремого учня/студента інтерпретуються залежно від досягнень усієї сукупності тестованих, вище або нижче від середнього показника норми.

Тест об'єктивний — інструмент оцінювання з високим ступенем об'єктивності оцінювання, наприклад, тест, що складається із завдань на вибір відповіді.

Оцінка змістової валідності тесту — експертно-статистична процедура оцінки якості тесту.

Тест письмовий — різновид тесту, що вимагає від тестованого відповіді на запитання (завдання) в письмовому вигляді. Відповіді можуть бути короткими або розгорнутими.

Тест поліморфний — тест, який об'єднує завдання різних типів (наприклад, на вибір відповіді й на надання відповіді).

Батарея тестів — серія спеціально складених для діагностики тестів, кожен із яких має свої діагностичні характеристики й можливості.

Специфікація тесту — основний документ, що визначає структуру й зміст контрольно-вимірювальних матеріалів із навчального предмета.

Тест стандартизований — інструмент оцінювання, що вимірює стандартний набір широко визначених результатів навчання, використовує стандартні інструкції та стандартну методику оцінювання, а також дає змогу порівнювати результат окремого тестованого з результатами інших тестованих, які виконували той самий тест за аналогічних умов.

Класифікація тестів — 1. За метою використання: а) тест загальних умінь; б) тест успішності; в) діагностичний тест; г) тест визначення здібностей.

Класифікація тестів — 2. За характером здійснення контролю: а) тест поточного контролю успішності; б) тест проміжного контролю успішності; в) тест підсумкового контролю успішності.

Класифікація тестів — 3. За спрямованістю тестових завдань: а)дискретний; б) Інтегральний, або глобальний.

Класифікація тестів — 4. За подібністю з нормами або критеріями: а) нормативне зорієнтований; б) критеріальнозорієнтований.

Класифікація тестів — 5. За формальними ознаками (за структурою та способом оформлення тесту): а) з вибором однієї чи кількох правильних відповідей; б) на встановлення відповідності (утворення логічних пар); в) відкриті завдання з короткою чи розгорнутою відповіддю.

Тест апофатичний — інструмент оцінювання, у якому із альтернатив тільки одна сформульована як хибне твердження, решта варіантів відповідей істинні.

Тест багатовибірковий — інструмент оцінювання, який складається тільки із завдань із вибором однієї правильної відповіді.

Тест діагностичний — інструмент оцінювання, який виявляє рівень успішності та сильні й слабкі сторони окремих учнів групи.

Може показати, що учень має труднощі з певного розділу, краще сформовані навички в одному виді діяльності порівняно з іншими. Крім індивідуальних, такий тест дає можливість виявити помилки, характерні для групи, що може засвідчити прорахунки в навчанні. .

Тест досягнень — інструмент оцінювання, за допомогою якого вимірюють рівень знань і/або вмінь, які опанував тестований.

Тест досягнень — таке тестування може дати статистичні характеристики, які використовують як інструмент для оцінювання рівня опанування учнями/студентами навчальними завданнями порівняно зі стандартами або нормою.

Тест еталонний — інструмент оцінювання, у якому визначені стандарти результатів роботи тестованого, рівень його компетентності з конкретної теми (розділу, кількох тем, розділів), які зазвичай визначають і підтверджують шляхом вимірювання.

Тест здібностей — інструмент оцінювання, за допомогою якого вимірюють одну або кілька здібностей, які вважають необхідними, щоб опанувати певні форми поведінки в майбутньому. Зазвичай до них належать відчуття простору, здатність до вербального й невербального міркування, зорові сприйняття й спритність рук .

Тест здібностей — перевірку здібностей здійснюють за допомогою спеціально дібраних стандартних завдань,щоб, спираючись на результати тесту, можна було передбачити здатність людини виконувати в майбутньому завдання, аналогічні до тих, що представлені в тесті здібностей.

Зразком тесту здібностей є американський стандартизований тест SAT. .

Тест інтегративний — інструмент оцінювання, що складається із системи завдань інтегративного змісту, спрямованих на узагальнену підсумкову діагностику підготовленості випускника освітнього закладу.

Тест інтегративний — визначає рівень сформованості не окремих навичок чи одного уміння, а їх сукупності, дає можливість комплексно перевірити компетенцію учня.

Щоб відповісти на запитання інтегративного тесту, треба знати матеріал двох або більше навчальних предметів. Перевага інтегративного тесту перед гетерогенним полягає в більшій змістовій інформативності кожного завдання і в меншій кількості самих завдань .

Тест на готовність — інструмент оцінювання, який перевіряє наявність знань і навичок у тестованих перед початком вивчення предмета на початку навчального року (навчального курсу), що є передумовою успішного навчання .

Тест на компетентність — інструмент оцінювання, що визначає, чи досягнув тестований мінімуму стандартних навичок і знань, а також чи можна його переводити до наступного класу, атестувати.

Тест на перевірку майстерності — інструмент оцінювання, покликаний оцінити певний рівень майстерності.

Тест на перевірку успішності — інструмент оцінювання, розроблений для оцінювання певного поля навчальних завдань.

Тест на швидкість — інструмент оцінювання, у якому один з аспектів виконання оцінюється за кількістю завдань, виконаних за певний, заздалегідь визначений час .

Тест мономорфний — інструмент оцінювання, який об'єднує завдання одного типу (наприклад, завдання з вибором однієї відповіді).

Тест підсумкового контролю успішності — інструмент оцінювання, який використовують для перевірки засвоєння навчального матеріалу. Проводять у кінці курсу навчання.

Тест підсумкового контролю успішності — інструмент оцінювання, призначений для визначення притаманного людині стилю навчання і схильності до навчання.

Тест невербальний — інструмент оцінювання, завдання в якому подано у вигляді малюнків, рисунків, символів тощо.

Тест поточного та проміжного контролю успішності — вимірює приріст знань, умінь, навичок за певний навчальний період (місяць, чверть, семестр).

Тест поточного та проміжного контролю успішності — такі тести перевіряють перш за все навчальний матеріал, який вивчається, та пов'язані з конкретними навчальними завданнями досягнення, які очікуються на кінець навчання.

Тест формаційний — інструмент оцінювання, результати якого надають інформацію про наявність або відсутність в учнів/студентів прогресу в навчанні.

Тест пізнавальних здібностей — інструмент оцінювання, призначений для визначення притаманного людині стилю навчання і схильності до навчання.

Форми тесту паралельні — варіанти (редакції) тесту, призначені для однієї мети оцінювання. Вони складені за однією специфікацією, мають однакові середні значення і значення стандартного відхилення, однакову кореляцію з іншими вимірюваннями для будь-яких вибірок, але відрізняються тим, що більшість або всі завдання мають різний зміст і/або форму.
Інформаційні джерела


  1. Бермус А.Г. Проблемы и перспективы реализации компетентностного подхода в образовании / А.Г. Бермус // Интернет-журнал «Эйдос». - 2005.- 10 сентября. – Режим доступу: http://www.eidos.ru/journal/2005/0910-12.htm.

  2. Локшина О.І. Моніторинг рівнів досягнень компетентностей: інноваційні підходи / О.І. Локшина // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / за заг. ред. О.В. Овчарук. – К. : К.І.С., 2004.

  3. Ляшенко О.І. Тестові технології і моніторинг в системі освіти України: стан і перспективи розвитку / О.І. Ляшенко, С.А. Раков // Вісник ТІМО. – 2008. № 11-12.

  4. Олійник М.М., Романенко Ю.А. Створення тестів для школи і визначення їх якості // Рідна школа.-1999.- N 7-8.

  5. Олійник М.М., Романенко Ю.А. Тестові завдання у школі // Рідна школа.-1998.-N 11.

  6. Олійник М.М., Романенко Ю.А. Фонд тестових завдань та його використання // Біологія і хімія в школі. - 1999.- N 3.

  7. Романенко Ю.А. Підсумковий контрольний тест із хімії (8 клас) // Біологія і хімія в школі.-2000.- N 1.

ІV. ОСОБЛИВОСТІ ТА СПЕЦИФІКА ПРАКТИЧНИХ, ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ З ПРЕДМЕТІВ ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНОГО ЦИКЛУ





Н. В.Демиденко,

учитель біології Смілянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Смілянської міської ради

Анотація

У роботі відображено роль та значення лабораторних робіт при вивченні курсу біології.


МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ І НАВИЧОК УЧНІВ

НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ
Лабораторно-практичні роботи - основа засвоєння учнями вмінь та навичок. Лабораторні і практичні роботи відіграють важливе значення у вирішенні сучасних навчально-виховних завдань курсу біології. Особливо зросла їх роль у зв'язку з реалізацією нової шкільної програми, яка вимагає не тільки засвоєння біологічних знань, але й формування певних умінь. Значне місце в програмі з біології відводиться практичним умінням школярів:

  • працювати з лупою і світловим мікроскопом;

  • проводити спостереження у природі;

  • виготовляти найпростіші мікропрепарати;

  • ставити елементарні досліди з вивчення життєдіяльності живих істот;

  • розпізнавати організми з різних таксономічних груп;

  • використовувати, отримані на уроках, біологічні знання для догляду за зеленими насадженнями і вирощуванням культурних та декоративних рослин.

Суттєве місце в курсі біології займають і пізнавальні (інтелектуальні) уміння, оволодіння якими сприяє розвитку мислення учнів при засвоєнні знань:

  • розпізнавати частини клітини, тканини, органи рослин і тварин тощо;

  • аналізувати основні ознаки рослин і тварин різних таксономічних груп;

  • порівнювати певні біологічні об'єкти і процеси, знаходити в них риси подібності і відмінності;

  • встановлювати зв'язки між будовою і функціями клітин, тканин, органів і їх систем в організмів;

  • виявляти взаємозв'язки живих організмів з факторами навколишнього середовища.

Вироблення перерахованих умінь в учнів дозволяє їм гнучко оперувати поняттями і фактами, вдосконалюючи такі дії, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, встановлення взаємозв'язків, формування висновків світоглядного характеру.

До програми з біології включені вимоги щодо умінь раціонально працювати з підручником. Оволодіння цими навчальними уміннями в значній мірі впливає на глибину і міцність засвоєння біологічних знань учнів, дозволяє учням більш раціонально використовувати час при виконанні класних і домашніх завдань.

Уміння названих груп – практичні, інтелектуальні, навчальні – успішно формуються тоді, коли оволодіння ними відбувається у взаємозв'язку, в процесі самостійних лабораторних і практичних робіт.

Практичні роботи, які виділені в програмі, включають збір рослин і тварин для виготовлення роздавального матеріалу, збір насіння і плодів, заготівлю живців для розмноження, осінній і весняний догляд за багаторічними декоративними і сільськогосподарськими рослинами, обробіток фунту, догляд за кімнатними рослинами, надання першої долікарської допомоги при травмах, проведення антропометричних вимірів, розв'язування задач тощо. Практичні роботи формують у школярів сільськогосподарські, гігієнічні та інші уміння, які необхідні для підвищення рівня їх трудової підготовки. Такі роботи проводяться в сільськогосподарському виробництві, на навчально-дослідній ділянці, у природі та інших місцях.

Методика проведення лабораторних робіт на уроці біології має ряд особливостей. Організовуючи лабораторну роботу, необхідно спиратися на предметну наочність в поєднанні з пізнавальними завданнями, наприклад використовувати гербарії місцевих видів рослин з визначними картками. Завдання для перших лабораторних робіт повинні бути детальними, з чітким виділенням етапів роботи. Засвоюючи структуру дій, їх наступність, учні оволодівають умінням, наприклад, розпізнавати частини рослин. Наступні лабораторні роботи виконують з і менш детальним інструктажем. Лабораторні роботи можуть бути фронтальними, груповими або індивідуальними. Рівень самостійності учнів залежить від варіативності завдань, елементів дослідження в них, від ступеня новизни і складності роботи, від конкретності дій вчителя, від ставлення учнів до роботи.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів при виконанні лабораторних і практичних робіт з біології.

При оцінюванні рівня володіння учнями практичними вміннями та навичками під час виконання фронтальних лабораторних робіт, експериментальних задач, робіт фізичного практикуму враховуються знання алгоритмів спостереження, етапів проведення дослідження (планування дослідів чи спостережень, збирання установки за схемою; проведення дослідження, знімання показників з приладів), оформлення результатів дослідження - складання таблиць, побудова графіків тощо; обчислювання похибок вимірювання (за потребою), обґрунтування висновків проведеного експерименту чи спостереження.

Рівні складності лабораторних робіт можуть задаватися:


  • через зміст та кількість додаткових завдань і запитань відповідно до теми роботи;

  • через різний рівень самостійності виконання роботи (при постійній допомозі вчителя, виконання за зразком, докладною або скороченою інструкцією, без інструкції);

  • організацією нестандартних ситуацій (формулювання учнем мети роботи, складання ним особистого плану роботи, обґрунтування його, визначення приладів та матеріалів, потрібних для її виконання, самостійне виконання роботи та оцінка її результатів).

Обов'язковим при оцінюванні є врахування дотримання учнями правил техніки безпеки під час виконання фронтальних лабораторних робіт чи робіт фізичного практикуму. Початковий рівень (1 - 3 бали). Учень (учениця) називає прилади та їх призначення, демонструє вміння користуватися окремими з них, може скласти схему досліду лише з допомогою вчителя, виконує частину роботи без належного оформлення

Середній рівень (4 - 6 балів). Учень (учениця) виконує роботу за зразком (інструкцією) або з допомогою вчителя, результат роботи учня дає можливість зробити правильні висновки або їх частину, під час виконання та оформлення роботи допущені помилки

Достатній рівень (7 - 9 балів). Учень (учениця) самостійно монтує необхідне обладнання, виконує роботу в повному обсязі з дотриманням необхідної послідовності проведення дослідів та вимірювань. У звіті правильно й акуратно виконує записи, таблиці, схеми, графіки, розрахунки, самостійно робить висновок

Високий рівень (10 - 12 балів). Учень (учениця) виконує всі вимоги, передбачені для достатнього рівня, визначає характеристики приладів і установок, здійснює грамотну обробку результатів, розраховує похибки (якщо потребує завдання), аналізує та обґрунтовує отримані висновки дослідження, тлумачить похибки проведеного експерименту чи спостереження. Більш високим рівнем вважається виконання роботи за самостійно складеним оригінальним планом або установкою, їх обґрунтування.

Організація лабораторної роботи на уроці біології повинна розпочинатись з постановки перед учнями навчально-пізнавального завдання. Наприклад, при проведенні лабораторної роботи на уроці «Будова стебла у зв'язку з його функціями» ставиться завдання вивчити особливості будови стебла та його структур у зв'язку з їх функціями. Для його вирішення проводиться інструктаж, який включає показ основних частин стебла на таблиці «Будова стебла дерева» і пояснення правил поведінки з роздавальним матеріалом, лупою і мікроскопом, а також письмове конкретне завдання.


    1. Розгляньте за допомогою лупи постійний мікропрепарат поперечного розрізу стебла. Знайдіть покривну тканину, кору, деревину і серцевину. Зверніть увагу, що між корою і деревиною розташовується камбій (він має вигляд тоненької смужки). Зробіть відповідні підписи до малюнку.

    2. За допомогою мікроскопа розгляньте на мікропрепараті будову кожного шару стебла. Порівняйте побачене із тим, що зображено на малюнку. Знайдіть у корі ситовидні трубки (по них речовини рухаються зверху донизу), позначте їх на малюнку 34.

    3. Уважно розгляньте в корі клітини з потовщеними оболонками – це луб'яні волокна. Позначте їх на малюнку. Знайдіть у деревині судини (по них речовини рухаються знизу вгору). Позначте їх на малюнку. Порівняйте судини і ситовидні трубки. Встановіть, чим вони відрізняються. Заповніть таблицю.

Після цього за таблицею «Будова стебла дерева» вчитель пояснює особливості клітинної будови основних тканин стебла і в ході бесіди підводить учнів до висновку про зв'язок будови і форми клітин різних шарів стебла з їх функціями.

Наведений приклад лабораторної роботи показує її значення в засвоєнні нових анатомо-морфологічних понять про внутрішню будову стебла дерев'янистих рослин, а також у формуванні пізнавальних і практичних умінь учнів.

Лабораторні роботи репродуктивного типу використовуються і в курсі зоології 7 класу. Так, на уроці «Тип кільчасті черви. Особливості зовнішньої будови дощового черв'яка» після розповіді вчителя про загальну характеристику типу (сегментованість, порожнина тіла – целом, кровоносна система, регенерація) і роль дощового черв'яка в процесі ґрунтоутворення організовується лабораторна робота за інструктивною карткою репродуктивного змісту.


    1. Розгляньте дощового черв'яка. Визначте: форму тіла, забарвлення, розміри. Зверніть увагу на почленованість тіла.

    2. Знайдіть і позначте на малюнку передній та задній кінці тіла.

    3. Розгляньте потовщення – поясок із 6-7 кілець. Позначте його на малюнку.

    4. Знайдіть плоску – черевну – та опуклу – спинну – сторони. На черевній частині за допомогою лупи знайдіть щетинки.

    5. Розгляньте шкіру черв'яка. Визначте, суха вона чи волога? Яке значення має така шкіра для життя черв'яка у фунті?

    6. Паличкою доторкніться до шкіри у різних частинах тіла. Як реагує черв'як на ці подразнення?

Після лабораторної роботи вчитель, ще раз, звертає увагу на риси пристосованості дощового черв'яка до життя в ґрунті. Учні роблять висновок.

Репродуктивний характер навчально-пізнавальної діяльності учнів спрямований на засвоєння готових знань і зразків дій. Виконуючи репродуктивну лабораторну роботу, учні проявляють певний рівень самостійності, що забезпечує свідоме і міцне засвоєння навчального матеріалу.

Лабораторні роботи з елементами дослідження піднімають пізнавальну діяльність учнів на пошуковий рівень, збуджують інтерес до самостійного вивчення об'єктів. Так, до лабораторної роботи на уроці «Відділ Папоротеподібні. Будова та розмноження папоротей» учням дається завдання самостійно вивчити будову щитника чоловічого.


    1. Розгляньте спороносну рослину щитника чоловічого. Знайдіть кореневище та корені, що відходять від нього. Які їхні функції?

    2. Розгляньте листок щитника чоловічого. Зверніть увагу на почленованість дорослого листка та на молоді равликоподібні закручені листки.

    3. На нижній поверхні листка знайдіть бурі горбики – соруси (скупчення спорангіїв). Що в них утворюється? Яке їхнє призначення.

    4. Чим відрізняється зовнішня будова щитника чоловічого від політриха звичайного? Які переваги отримали папоротеподібні перед мохоподібними у зв'язку із виходом на суходіл?

Проведення дослідів в ході лабораторних робіт, як правило, зв'язане з пошуковою діяльністю учнів. Наприклад, на уроці з теми «Листок як орган фотосинтезу» учням можна запропонувати виконати наступні практичні і пізнавальні дії.

    • У дві банки з широкими шийками помістіть по три однакових гілочки традесканції.

    • На дно банок налийте воду так, щоб нижня частина стебел була занурена у воду (0,5 см).

    • Обидві банки щільно закрийте кришками.

    • Одну банку залишіть на світлі, іншу помістіть у темну шафу.

Успішне проведення даної лабораторної роботи при вивченні нового матеріалу на уроці формує в учнів ряд важливих умінь: ставити досліди і проводити спостереження, робити висновки з дослідів, оформляти результати спостережень, працювати з підручником, знаходити в тексті відповіді на питання.

Шкільна програма з біології вимагає озброювати учнів уміннями виділяти основні ознаки рослин родин і класів, називати Їх систематичне положення, розпізнавати основні види з родин які вивчаються (на місцевих прикладах). Розвитку вказаних умінь наприклад, допомагає лабораторна робота на уроці “Основні родини покритонасінних класу Дводольні, їхня характеристика”. Тема роботи – “Визначення рослин з класу Дводольні”. Завдання полягають в тому, щоб ознайомитись із принципами побудови визначників рослин; виробити уміння та навички аналізувати будову рослин та визначати Їх.



    • Визначаючи рослину, спочатку прочитайте пункт 1 і наступний за ним пункт, позначений 0. Те, що йде за цифрою 1, разом з тим, що йде за знаком 0, прийнято називати ступенем. Цифри з лівого боку означають номер ступеня, цифри з правого боку показують, на який ступінь слід перейти, якщо названі ознаки відповідають ознакам даної рослини. Порядковими номерами (1, 2, 3 і т.д.) позначено тези – положення, а знаком 0 – антитези (тобто протиставлення).

    • Визначення рослин. Прочитайте тезу та антитезу першого ступеня, виберіть ознаки, що характеризують вашу рослину. В кінці вибраної вами тези чи антитези стоїть цифра, що вказує на який ступінь вам слід перейти. На одному із ступенів обрана вами теза закінчується не цифрою, а видовою назвою рослини.

    • Використовуючи картку-визначник, визначте видову назву виданої вам рослини за вказаним планом.

Кожну лабораторну роботу важливо завершити науковим, практичним або світоглядним висновком. Так, на уроці з вивчення нижчих грибів вчитель може організувати самостійне дослідження школярами даної групи організмів, спираючись на раніше вивчений матеріал і на уміння учнів працювати з мікроскопом.

Завдання для лабораторної роботи “Особливості будови нижчих грибів” може бути таким.



  1. Розгляньте неозброєним оком зовнішній вигляд мукора. Білий пухнастий наліт на поверхні поживного середовища – вегетативне тіло гриба.

  2. Розгляньте під мікроскопом із збільшенням у 56 разів міцелій гриба. Знайдіть спорангієносець, на верхівці якого міститься спорангій зі спорами.

  3. У краплину води на предметному склі помістіть невелику частину міцелію, накрийте накривним скельцем. Розгляньте мікропрепарат при збільшенні у 300 разів. Оболонка спорангія у воді розчиняється.

  4. Міцелій гриба одно- чи багатоклітинний?

  5. Розгляньте спори (залежно від виду гриба їхнє забарвлення різне, але найчастіше – чорного кольору). Визначте форму спор (кулясті, еліпсоподібні).

Підводячи підсумки лабораторної роботи, вчитель підкреслює, що, не дивлячись на деяку зовнішню схожість плісневих грибів з нитчастими зеленими водоростями, між ними немає прямої спорідненості. Гриби за сучасною класифікацією навіть не вважаються рослинами. Вони походять від безхлорофільних стародавніх вимерлих форм, а зелені водорості – від стародавніх форм, які мали хлорофіл.

Лабораторні роботи, різні за навчальними завданнями і за характером завдань, які визначають репродуктивний, пошуковий або творчий рівень самостійності учнів, необхідно поєднувати з різними засобами наочності і роботою з навчальною книгою.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал