Черкаської обласної ради сучасні форми контролю знань з предметів природничо-математичного циклу



Сторінка12/21
Дата конвертації05.01.2017
Розмір3.29 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   21

За рівнями складності тести поділяють:

  • тести І рівня (тести на впізнавання, розуміння) належать до методів контролю засвоєння знань на понятійному рівні, призначені для перевірки вміння виконувати завдання з підказкою;

  • тести ІІ рівня передбачають перевірку засвоєння знань на репродуктивному рівні (відтворення й застосування матеріалу за алгоритмом) і містять завдання типу “закінчити речення”, “підставити пропущене слово”, завдання на вибір правильної відповіді.

  • тести ІІІ рівня застосовують для виявлення продуктивного рівня навчальних досягнень школярів, передбачають відкриту відповідь, містять завдання, які вирішуються за певним алгоритмом, а також завдання на класифікацію та встановлення відповідності;

  • тести ІV рівня дають змогу виявити високий рівень засвоєння знань і містять завдання, які потребують розв’язання практичних завдань проблемного характеру, критичної оцінки, аналізу й синтезу інформації або застосування отриманих знань у нестандартних умовах. Тести ІV рівня допомагають визначити творчі здібності учнів (тести з нетрадиційним розв'язанням).

Я в своїй роботі частіше використовую тести направлені на попередження неуспішності. Вони дають можливість з’ясувати, які саме прогалини в знаннях учнів заважають успішному засвоєнню нового матеріалу. Ці тести дозволяють визначити, в якій мірі учні підготовлені для більш глибокого засвоєння наступної частини навчального матеріалу і які методи слід вжити для ліквідації прогалин. Після вивчення нового матеріалу проводжу тестування з метою перевірки засвоєння означень, алгоритмів, теорем, оскільки без репродуктивних тренувань не може бути продуктивного, творчого навчання. Після того як проведені уроки розв’язування задач на різноманітне застосування теоретичного матеріалу, я використовую тести для заключного контролю.

Під час підготовки до зовнішнього тестування, метою якого є перевірка відповідності рівня навчальних досягнень випускників шкіл програмовим вимогам, підвищення якості навчального процесу досягається саме шляхом поєднання ефективного управління пізнавальним процесом і систематичного тестування учнів. Тест виявляє загальну картину засвоєння матеріалу і дає можливість для індивідуальної роботи з учнями, що мають різні рівні навчальних досягнень. А інтенсивна робота під час тестування підвищує зацікавленість учнів у високому результаті навчання. Систематичність виконання тестових завдань формує у школярів дисциплінованість, розвиває інтуїцію, логічне мислення, ініціативність.

Незважаючи на широке впровадження тестів у практику перевірки знань учнів, необхідно наголосити на їхній обмеженості.

Не всі необхідні характеристики засвоєння навчального матеріалу можна одержати засобами тестування. Так використання тестових завдань не дає можливості відслідкувати хід роздумів та міркувань учнів, не дає зрозуміти, на якому саме кроці учень допустився помилки. Такі, наприклад, показники, як уміння конкретизувати свою відповідь прикладами, знання фактів, уміння логічно і доказово висловити свою думку та інші характеристики знань, умінь, навичок діагностувати тестуванням неможливо. До того ж використання тестів не виключає випадкового вибору правильної відповіді. Важливо пам’ятати, що не всі учні здатні до швидкого реагування в умовах стресу, яким є кожен контрольний захід. Тому перевірку засобами тестового контролю потрібно поєднувати з традиційними формами контролю знань, умінь, навичок.


Інформаційні джерела

  1. Старова О.О. Контроль навчальної діяльності // Математика в школах України. - №27. – 2009.

  2. www.slideshare.net/stesenko






Т. М. Куля,

учитель фізики та астрономії Шрамківської загальноосвітньої школи

I-III ступенів Драбівської районної ради

Анотація

У статті «Тестовий контроль на уроках фізики» коротко викладена класифікація тестів, переваги та недоліки тестового контролю знань при вивченні фізики в школі.


ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ НА УРОКАХ ФІЗИКИ
Реформування загальної середньої освіти відповідно до закону України «Про загальну середню освіту» передбачає реалізацію принципів гуманізації освіти, її демократизації, методологічну профорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його основних компетентностей.

Відповідно до цього змінюються й підходи до оцінювання навчальних результатів школярів. Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, що, передусім, передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач.

Визначення рівня навчальних досягнень учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь і навичок, а сформувати її компетентність як загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню.

Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння і навички, досвід творчої діяльності та емоційно-цілісне ставлення до навколишньої дійсності. Основними функціями перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів є:



    • діагностична;

    • коригуюча;

    • прогностична;

    • навчальна;

    • розвивальна;

    • виховна;

    • стимулююче-мотиваційна.

У контрольно-оціночній діяльності слід дотримуватися таких принципів: демократизму, інтенсифікації, диференціації. Останній передбачає:

      • проведення всіх видів контролю за рівневими завданнями різного рівня складності;

      • підвищення відповідальності учнів за результати навчальної діяльності шляхом формування звички самоконтролювати свої дії;

      • надання в розпорядження учнів засобів самоконтролю;

      • забезпечення використання різних форм контролю, його варіативності.

Тому тематичне оцінювання знань учнів варто проводити за допомогою різних методів, використовуючи різні форми і вдаючись до різних видів робіт (схема 1).

Схема 1.




Тематичне оцінювання знань учнів











































Усна перевірка




Письмова перевірка




Програмована перевірка




Практична перевірка




















































Залік

































Контрольні роботи




Тести




Лабораторно-практичні роботи
















Захист проекту




















































Узагальнюючі




























Лабораторні роботи










3 різнорівневими варіантами




























Контролюючі































3 різнорівневими завданнями

























Експериментальні завдання







































3 різнорівневими запитаннями в межах: одного завдання













Завдання на основі демонстраційного експерименту























































У сучасному світі тестова форма перевірки рівня компетентності особистості набуває особливо важливого значення. Тести лежать в основі відбору у ВНЗ, у визначенні професійної придатності, при оцінюванні психолого-соціальних характеристик особистості. Тому випускники шкіл повинні вміти і бути готовими до їх виконання. Для цього варто застосовувати тестову форму проведення тематичного оцінювання як одного із методів програмованої перевірки знань учнів.

Слово «тест» (test) в англійській мові означає «випробування, проба, експеримент, перевірка». В науковій літературі є багато визначень тесту. Наприклад, тестолог В.А.Кокота вважає, що тест — це комплекс завдань, які пройшли попереднє випробовування з метою визначення якісних показників і дають змогу виявити ступінь компетентності учасників тесту, результати якого піддаються певному оцінюванню за заздалегідь установленими критеріями.



Історія

У педагогічній практиці використання тестів як одного з педагогічних інструментів відоме дуже давно. Історики освіти стверджують, що перші згадки про використання тестів можна знайти ще в древньому Китаї часів владарювання династії Хан. Одним із перших, хто розпочав використовувати тести для перевірки знань учнів, був Дж. Фішер (Англія, 1864 р.). Теоретичні І основи тестування були розроблені англійським психологом Ф. Гальтоном (1883 р.). Вони широко використовувалися в психології та педагогіці наприкінці XIX — на початку XX століть. На початку 20-х років XX ст. відбулося розмежування психологічних і педагогічних напрямів у розробленні тестів. Перший І стандартизований педагогічний тест був розроблений американським психологом Е. Торндайком.

У колишньому СРСР найбільшого поширення тести набули у 20-х роках XX ст. Так, у 1926 р. було опубліковано першу серію тестів для шкіл. Однак її використання в педагогічній практиці було припинене після 1936 р., коли принципи тестування були ототожнені з основними положеннями педологічної теорії та практики.

У педагогіці розрізняють тест навченості або тест успішності, що трактується як система контролюючих завдань стандартизованої форми, яка дає змогу порівняти рівень навчальних досягнень учнів з еталонними вимогами навчальної програми.

Правильно складені тести мають бути: короткотривалими, однозначними, правильними, інформативними, відносно короткими, зручними для обробки результатів, стандартними.

Можна навести таку класифікацію тестів (за І. Рапопортом та ін., 1987):

За цільовими, функціональними та смисловими ознаками:


  • за метою застосування (констатуючі, діагностичні, прогностичні тести);

  • за видом контролю (тести поточного, рубіжного, підсумкового, завершального контролю);

  • за статусом контролюючої програми (стандартизовані і не стандартизовані тести);

  • за об'єктом контролю (тести, спрямовані на вимірювання рівня засвоєння матеріалу, тести, спрямовані на вимірювання рівня сформованості умінь);

  • за спрямованістю тестових завдань (дискретні та глобальні тести).

За формальними ознаками:

  • за структурою і способом оформлення відповіді (вибіркові тести, тести з вільно конструйованою відповіддю);

  • за характером вибіркових відповідей (альтернативні тести, тести множинного вибору, тести перехресного вибору);

  • за гомогенністю завдань (тести на швидкість і на складність);

  • за використанням засобів оперативного машинного контролю (машинні та безмашинні).

Переваги використання тестової форми контролю:

    • можливість перевірки значної частини матеріалу;

    • одночасне охоплення багатьох учнів;

    • об'єктивність в оцінюванні знань;

    • економія навчального часу;

    • не відхилення від теми даного розділу;

    • можливість швидкої і простої перевірки;

    • легкість оцінювання за рахунок однозначності правильних відповідей;

    • встановлення систематичного зворотного зв'язку з аудиторією.

Завдання з вибором відповіді доцільно використовувати в тих випадках, коли ця форма контролю знань має перевагу перед іншими.

Завдання з вибором відповіді корисно використовувати також для організації самостійної роботи учнів у класі в режимі самоконтролю.



1. Тести підсумкового контролю

Такі тести можна використовувати під час проведення тематичного оцінювання або під час корекції оцінки за тему.



Тести із завданнями одного рівня

При перевірці тестів за кожну правильну відповідь учень отримує 1 бал. Таким чином, максимальна кількість балів дорівнює кількості завдань.



Тести з диференційованими завданнями

Тести такого виду включають завдання початкового, середнього і достатнього рівнів. Відповідно відповідь на кожне з них оцінюється 1, 2, З балами.



2. Узагальнюючі тести

Узагальнюючі тести дають можливість систематизувати інформацію, отриману під час вивчення теми, та підготуватися до підсумкового контролю.

Один із варіантів узагальнюючого завдання складається з двох видів тестів: тест 1 призначений для перевірки засвоєння учнями теоретичного матеріалу, знання основних законів, правил та означень; тест 2 перевіряє вміння учнів розв'язувати елементарні розрахункові задачі з даної теми на застосування вивчених законів та формул. Кожен тест містить 10 запитань і складений у двох варіантах. Усі варіанти приблизно однакові за ступенем складності. Кожне завдання в обох варіантах перевіряє засвоєння одних і тих самих (або близьких за змістом) елементів знань різними способами.

Рекомендується проводити перевірку знань із використанням таких тестів перед проведенням підсумкової контрольної роботи. Це дасть можливість учителеві перевірити вміння учнів застосовувати свої знання під час розв'язування елементарних задач, що лежать в основі більш складних задач і завдань. Допоможе виявити типові помилки, на які треба звернути увагу при підготовці до контрольної роботи.

Незважаючи на всі очевидні переваги, тестові завдання мають і цілий ряд недоліків, а саме:


  1. Труднощі формування варіантів відповідей при їх складанні.

  2. Велика вірогідність вгадування, що не дає об’єктивної оцінки знань учня.

  3. Не дають можливості оцінити діяльність учнів зі створення фізичних об’єктів, відтворення конкретних ситуацій, які відповідають науковим фактам і фізичним явищам.

  4. За результатами тестів вчитель не може перевірити вміння учнів роз’язувати комбіновані задачі.

  5. При зловживанні тестовим контролем зменшується вербальне спілкування учня з учителем, що негативно відображається на загальній мовній культурі учнів.

То ж відповідь на питання тести це добре чи погано, на мій погляд, не таке категоричне, Тестовий контроль має бути, хоча б тому, що учні повинні до нього звикати, враховуючи, що в них попереду ЗНО. Але для фізики це не краща форма контролю знань, враховуючи специфіку предмета, так як творчість учня і його мислення на першому місці. Я в своїй роботі використовую тестові завдання лише десь на 20% в загальному контролі знань, хоча при вивченні астрономії тестовий контроль застосовується значно більше, але це зовсім інша специфіка предмета, порівняно з фізикою, там цей контроль досить зручний. Тестовий контроль «врятує» лише в тому класі де лише слабкі учні, але сильного учня він не розвине далі і не покаже всіх його можливостей. Така моя думка.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал