Частина ІI



Сторінка24/28
Дата конвертації23.12.2016
Розмір1.82 Mb.
ТипИсследование
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО




Палумбо Де Віво І.М.


Викладач кафедри образотворчого мистецтва

ім. Михайла Фіголя Інституту мистецтв

Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника

м. Івано-Франківськ, Україна

КУЛЬТУРА І НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ГУЦУЛЬЩИНИ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ТА ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТЬ


Особливе підвищення наукового інтересу на початку ХХІ століття до гуцульського етнографічного утворення пояснюється глибоким збереженням у живій формі його традиційної культури. Гуцули як частина гірського українського населення Карпат зберегли свої глибокі традиції та обряди у власному способі життя до теперішнього часу. Екологічний і культурний потенціал Гуцульщини є цілком унікальним, тому особливо яскраво він був відображений в образотворчому мистецтві.

Серед захоплених висловлювань про Гуцульщину багатьох відомих культурних діячів виділяється наступне: «Я, – зауважував М. Коцюбинський, – у свій час, з головою впірнув у Гуцульщину, яка мене захопила. Який оригінальний край, який незвичайний казковий народ [1]».

Народні мистецькі пам’ятки оповідають минуле та сьогодення гуцульського краю. В. Грабовецький вважає, що значна частина населення Гуцульщини з давніх часів поступово перетворювала домашній промисел «у високохудожнє народне прикладне і декоративне мистецтво, яке в ХІХ-ХХ ст. набуло свого класичного розвитку. Той же Я. Головацький в 1878 р. підкреслював, що «це мистецтво зовсім не перейнято від німців, ні від Заходу, а все в них саморібне і по переказах зберігається і переходить із покоління в покоління від самих, може бути доісторичних часів» [2, с.24]». Отже, гуцули знаходили спосіб відображення власних світоглядних та естетичних уявлень в таких видах народної творчості як: різьбярство, мосяжництво, писанкарство, ткацтво, кераміка, вишивка, прикраси з бісеру, художня обробка шкіри, народне малярство, вироби з рогу та сиру.

До великого культурного надбання України належить висвітлення традиційної гуцульської культури в образотворчому мистецтві. Ця тема стає постійною в різних жанрах вітчизняного образотворчого мистецтва, починаючи з другої половини ХІХ століття. Про це промовисто свідчать твори двох талановитих живописців, зачинателів реалістичного напряму на західноукраїнських землях – К. Устиновича «Гуцулка біля джерела», «Гуцул» і Т. Копистянського «Гуцул», «Гуцулка», «Коломийка». В кінці ХІХ – початку ХХ ст. тематика культури Гуцульщини знайшла більш глибоке відображення у творчості І. Труша «Процесія на Гуцульщині», «Гуцулка з дитиною», «Гагілки», Я. Пстрака – «Гуцул з люлькою», «Жаб’ївські гуцули», «Гуцули йдуть через кладку», А. Кохановської «Повернення гуцулів з ярмарку», «Гуцул з сапою», М. Сосенка «Гуцульська пара в танку», О. Новаківського «Казка про Гуцульщину» та ін. Гуцульщина цікавила й східноукраїнських художників кінця ХІХ – поч.. ХХ ст. – В. Розвадовского «Гуцулка» та І. Северина у циклі картин і пейзажів «Гуцульщина». Значний інтерес виявили до Гуцульщини й польські художники того часу, звернувши увагу на романтичні, етнографічні й побутово-традиційні аспекти життя горян. Виділяються твори В. Вичулковського – серія літографій «Гуцульщина», Ю. Ярошинського «Гуцули в Жаб’є», «Повернення з полонини», А. Вєруша-Ковальського «Гуцули на полонині», В. Шимановського «Сварка гуцулів», «За розмовою» тощо.

На початку ХХ ст. митці Західної України та Закарпаття відтворювали життя, чарівну природу та народну культуру Гуцульщини у своїх полотнах. Й. Курилас «Гуцул», «Гуцулка з файкою», «Гуцульщина», А. Манастирський «Зима в Карпатах», «Міст над Прутом», О. Кульчицька «Гуцульська хата», «Ярмарок у Косові», «Легенди гір і лісів», Г. Смольський «Гуцульська хата» та ін. У 20 – 30 роках до гуцульської тематики звернувся Ф. Кричевський у традиційно-обрядовій картині «Свати» та історичному творі «Довбуш». На Закарпатті у 20 – 40 роках велика когорта художників присвятила свою творчість гуцульському краю. Відомими стали картини Й. Бокшая «Село Богдан», «Струмок у горах», «Гуцульське весілля». Душевну велич гуцулів відобразив А. Ерделі в полотнах «Гуцули», «Гуцульська ідилія» та красу карпатської природи в пейзажах «Карпати», «Річка у горах» та ін. Відомими стали портрети гуцулок в традиційному вбранні А. Коцка «Гуцулка з бесагами», «Гуцулка в червоній хустині» та різнопланові твори Ф. Манайло «Піп Іван», «Гуцулка», обрядові твори «На Івана Купала», «Гуцульське весілля» та ін. У повоєнні роки зображення життя Гуцульщини, її культури, традиційного побуту, звичаїв та обрядів стає ще масштабнішим. Такими творами стали: «Лісоруби» Й. Куриласа, «Бокораші», «Зустріч на полонині» Й. Бокшая, «Лісосплав», «Гуцул з трембітою» К. Дзержика. Ментальний та духовний світ гуцулів, специфіку традиційного одягу прагнули передати живописці-портретисти: А. Ерделі «Гуцул», «Гуцулка-наречена», «Верховинка», А. Коцка «Гуцулка», «Гуцулка з Богдану», Й. Бокшай «Старий гуцул», «Гуцульська пара», В, Манастирський «Верховинка» [3].

Як бачимо, широкому спектру традиційної культури та духовного багатства Гуцульщини найкращу оцінку дали твори образотворчого мистецтва. В державному процесі підвищення ролі національної культури виникає природна необхідність у подальшому дослідженні та теоретичних аспектах висвітлення скарбниці творів образотворчого мистецтва, присвячених Гуцульщині.



Література.

1. Стаття - Михайло Коцюбинський та його дослідження життя ... [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrlit.vn.ua/article/28.html

2. Володимир ГРАБОВЕЦЬКИЙ. ГУЦУЛЬЩИНА В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Виступ на Конгресі гуцулів. Видавництво «Світ» Коломия 1993. – 30 с.

ПСИХОЛОГІЧНІ НАУКИ




Курдибаха О. М.


Аспірант

Рівненський державний гуманітарний університет

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГЕНДЕРНОГО ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ


Дискусії навколо змісту гендерного виховання підлітків не вщухають донині. Найголовнішими її опонентами є численні захисники традиційного виховання, орієнтованого на дихотомію чоловічих і жіночих ролей, і прихильники партнерської, егалітарної сім’ї, взаємозамінності ролей чоловіка і жінки у виконанні сімейно-побутових, соціальних функцій. Загалом у психолого-педагогічній літературі, ЗМІ переважає традиційний підхід, прибічники якого не готові сприйняти жінку рівною з чоловіком.

Гуманістичні установки В. Сухомлинського щодо гендерного виховання підлітків, юнацтва, формування дитячих уявлень про мужність, жіночність, в побудовах педагогічного процесу на засадах егалітарності, подолання педагогами гендерних стереотипів тощо і тепер є найактуальнішими у формуванні гендерної культури дітей.

Виклад основного матеріалу: Розв’язання проблеми гендерної соціалізації, надзвичайно важливі для освіти та виховання, які грунтуються на неупередженому ставленні до особи…У позашкільних закладах підлітки виконують не другорядні, а провідні, творчі завдання…Чим багатше інтелектуальне життя колективу, тим яскравіше розкривається чоловік перед жінкою й жінка перед чоловіком. Це дуже важливо для виховання справжніх жінок і справжніх чоловіків.

Р.Бернс підкреслює значення батьківського тепла і наполягає на презумпції батьківської любові. Саме вона (батьківська любов) являє собою той аспект особистості кожного з батьків і сімейних стосунків, до якого можна апелювати в ході гендерної соціалізації дітей. У цьому плані певний інтерес являють собою дослідження І.І.Луніна з приводу ставлення кожного члена сім’ї до тієї чи іншої ситуації. Було виявлено, що в тих сім’ях, де панують злагода і взаєморозуміння, де позиції будь-якого члена сім’ї не стають диктатом для інших, немає ніяких гендерних відхилень, існує структурна рівновага. У той же час в сім’ях із гендерними відхиленнями ця структурна рівновага була більш чи менш суттєво порушеною. Оцінки і позиції дитини і батьків були досить несхожими і віддаленими, вказуючи на дефіцит взаєморозуміння між батьками і дітьми. Як свідчить досвід, а також спеціальні дослідження, стосунки між подружжям проектуються на засвоєння дітьми гармонійних (чи дисгармонійних), потенційно конфліктних, чи неконфліктних настановлень маскулінності – фемінінності, що суттєво впливає на їхню гендерну соціалізацію. Проблема взаємин між подружжям в сім’ї складна і багатомірна. Процес соціалізації особистості і, зокрема, гендерна соціалізація дитини, значною мірою визначається саме цими стосунками, які визначають загальний потенціал сім’ї.

В процесі навчання в школі та позашкільних закладах, у спілкуванні з сім’єю та з однолітками, як в хлопчиків так і у дівчаток вдосконалюється чутливість відчуттів, на основі чого сприймання стає більш повним і детальним, планомірним і послідовним. Також у цьому віці збільшується обсяг пам'яті (за рахунок появи логічного мислення), вона стає більш керованою, формується смислова логічна пам'ять, збільшується кількість прийомів запам'ятовування. Розвивається абстрактне і формується понятійне мислення. З'являються гіпотетично-дедуктивні судження. Розвивається здібність до розумових експериментів, оперування гіпотезами. Формується активне, самостійне мислення. Підлітки створюють образи свого бажаного майбутнього. Тому це важливі компоненти для повноційної сформованої особистості.

Отже дефіцит суспільної уваги та поваги до проблем підростаючого покоління, їх невирішеність, криза інститутів соціалізації; відомий дисбаланс між прагненням підлітків до визнання їх значущості в суспільстві і відсутністю реальних умов та можливостей до самоствердження ; відсутність цікавих захоплюючих справ на рівні шкільного середовища; велика хвиля різноманітної інформації, яка не знаходить належного пояснення ні в сімї, ні в школі , що спонукає підлітків самостійно шукати відповіді на питання, що їх турбуют. Це сприяє виникненню феномену незадоволеності серед підростаючого покоління і призводить до стихійнго групового спілкування, яке в свою чергу не завжди приносить користь для підлітків.



Список літератури

Аверин В.А. Психология детей и подростков: Учеб. Пособие. – 2 изд., перепаб. и доп. – СПб.: Питер, 1998. – 379 с.

Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитания: Пер. с англ. / Р.Бернс. / Общ. ред. В.Я. Пилиповского. – М.: Прогресс, 1986. – 422 с.

Бендас Т. В. Гендерная психология : Учебное пособие для студентов вузов, обучающихся по направлению и спец. Психологии. – Спб. и др. : Питер, 2007. – 430 с.

Божович Л. И. Личность и учение подростка // Психологическая наука и образование. – 1997. - № 3. – С. 15 – 23.

Лаврова К. Н. Улица. Компания. Подросток. – Москва : Знание, 1987. – 63 с.

Лунин И.И. Культурно-исторические аспекты психологии пола / И.И.Лунин // Психика и пол детей и подростков в норме и патология. Сб. тр. / Под. ред. Д.Н. Исаева. – Л.: ЛПМИ, 1986. – С. 21-26.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал