Центр психологічної служби «Асертивна поведінка вчителя як засіб забезпечення конструктивної взаємодії з учнями»



Сторінка3/3
Дата конвертації11.12.2016
Розмір0.62 Mb.
1   2   3

2.3. Ігри та вправи на розвиток саморегуляції та самоконтролю


Вправа «Просипайся, трете око»

«Людина бачить не тільки очима. Мудрість і розум, витримка і спокій можуть прокинутися у твоєму третьому оці. Витягни вказівний палець, напруж його і

поклади на чоло між брів над носом. Тут твоє третє око, око мудрості. Розітри цю точку, приказуючи: «Прокидайся, третє око, прокидайся, третє око…» 6—10 разів.

Вправа «Дихай і думай красиво»

«Коли ти хвилюєшся, спробуй красиво і спокійно дихати. Закрий очі, глибоко вдихни:



  • думкою скажи: «Я — лев» ~ видихни, вдихни;

  • скажи: «Я — птах» — видихни, вдихни;

  • скажи: «Я — камінь» — видихни, вдихни;

  • скажи: «Я — квітка» — видихни, вдихни;

  • скажи: «Я спокійний» — видихни. Ти дійсно заспокоїшся».

Вправа «Опануй себе»

Дитині говорять: «Як тільки ти відчуєш, що затурбувався, хочеться когось стукнути, щось кинути, є дуже простий спосіб довести собі свою силу: обхопи долонями лікті і сильно притисни руки до грудей — це поза витриманої людини».



Вправа «Скинь утому»

«Устань, розстав широко ноги, зігни їх трохи в колінах, зігни тіло і вільно опусти руки, розправ пальці, схили голову до грудей, відкрий рот. Злегка погойдайся в сторони, уперед, назад. А зараз різко трусни головою, руками, ногами, тілом. Ти стряхнув всю утому, ледь залишилося, повтори ще».



Вправа «Сонячний зайчик»

«Сонячний зайчик заглянув тобі в очі. Закрий їх. Він побіг далі по обличчю», ніжно погладь його долонями: на чолі, на носі, на ротику, на щічках, на підборідді, гладь обережно, щоб не злякати, голову, шию, животик, руки, ноги, він забрався за комір — погладь його і там. Він не бешкетник — він любить і пестить тебе, а ти погладь його і подружися з ним».


Малюнкові завдання

«Малюємо настрій музики»

Після прослуховування й обговорення характеру і настрою музики можна запропонувати дітям намалювати її. Це сприяє формуванню уміння виразити свої почуття, враження через колір, малюнок. Перед малюванням обговорюється, яка фарба (колір) відповідає якому настрою.



«Малюємо себе»

Дитині пропонується кольоровими олівцями намалювати себе зараз і себе в минулому. Обговорите з ним деталі малюнка, у чому вони розрізняються. Запитати дитину, що йому подобається і що не подобається в собі. Ця вправа спрямована на усвідомлення себе як індивідуальності, усвідомлення різних своїх сторін. Це корисно для визначення того, що змінилося в дитині у порівнянні з минулим і що ще хотілося б змінити.



«Мої друзі»

Дитині пропонується намалювати його друзів. Можна намалювати їх як людей, а можна у вигляді тварин, птахів, квітів, дерев і т.п. після малювання можна обговорити малюнок з дитиною, запитавши її, хто тут намальований чому вона намалювала саме цих дітей? Як варіант цієї вправи можна використовувати малюнок «Наша група», що може бути хорошим діагностичним показником взаємин дітей усередині групи.



«Смішний малюнок»

Прикріпіть лист паперу на двері, стіну. Гравці шикуються в одну лінію. Ведучий зав’язує першому очі, підводить його до «мольберта», дає в руки фломастер і говорить, що зараз усі будуть малювати одну корову, слона, зайця, принцесу і т.д.

Усі по черзі підходять із зав’язаними очима і домальовують відсутні деталі.

Ну і смішна ж картина виходить!



«Малюємо казку»

Приготуйте усе для малювання по мокрому листу. Запропонуйте дітям зобразити щось або когось із прослуханої казки кольором. Малюнок покаже, наскільки емоційно впливає казка на дитину. Темна гама буде свідчити про негативні переживання. Світла — про радісні і легкі.



«Наш будинок»

Дітям пропонується на одному великому листі паперу намалювати будинок, у якому могла б жити вся група. Кожний малює те, що хоче. Колективне малювання розвиває навички спільної діяльності, уміння домовлятися і співвідносити свої задуми із задумами інших дітей.


Танцювально – рухові вправи та ігри

Вправа «Зобрази тварину, предмет, емоцію»

Діти під музику зображують:



  • тварин у різних емоційних станах;

  • різні предмети, явища (наприклад, хмаринку, дерево, праску, стілець тощо);

  • різні емоції.

В усіх випадках діти використовують не тільки міміку, але й жести, пластику, застосовують найрізноманітніші рухи.

Вправа «Хода і настрій»

Ведучий показує рух і просить зобразити настрій: «Покрапаємо, як дрібний дощик; а тепер з неба падають важкі, великі краплі. Політаємо, як горобець, а тепер — як чайка, як орел. Походимо, як стара бабуся; пострибаємо, як веселий клоун. Пройдемося, як маленька дитина, що учиться ходити. Обережно підкрадемося, як кішка до пташки. Пройдемося задумливо; а тепер — як розсіяна людина. Побіжимо назустріч мамі, підстрибнемо й обіймемо її».



Вправа «Водяний карнавал»

Ведучий пропонує побувати на святі у морського царя. Усі перетворюються в рибок, морських зірок, русалок, черепашок, крабів, морських коників тощо. Звучить плавна музика — морські мешканці, лежачи на підлозі або стоячи, починають свій карнавал. Морський цар (ведучий) хвалить танцюристів, які особливо сподобалися йому.



ai?auid=335815&cs=50f0677f913b4&cb=insert_random_number_hereri?ts=1fhjhawq9owi1nzywmjqtmda1ns00mjdilwi3n2etyzaxn2m3ndvlota2fhnpzd02ntczohx1ptf8yxvpzd0zmzu4mtv8cmlkptviyzvjmmzhlwmwnwytndu5zc1hnjc0ltm3nza5otlkyjyynnxwyz1vu0r8cnq9mtm2ndiwmjg1oxxwdwi9nzk0otq&cb=88477194Гра «Знайди м’яч»

Обирається один ведучий. Діти сідають в ряд лицем до нього. За спинами передається невеликий м’ячик або інший предмет. По виразу обличчя та пози ведучий повинен вгадати, у кого м’ячик. Передача м’яча припиняється після сигналу.



Гра «Мімічна гімнастика»

Дитині пропонується виконати ряд вправ для мімічних м’язів обличчя. Наморщити чоло, підняти брови (подив). Розслабитися. Залишити чоло гладким протягом однієї хвилини. Зсунути брови, нахмуритися (серджуся). Розслабитися. Повністю розслабити брови, закотити очі (а мені все одно – байдужість). Розширити очі, рот відкритий, руки стиснуті в кулаки, все тіло напружене (страх, жах). Розслабитися. Розслабити повіки, чоло, щоки (лінь, хочеться дрімати). Розширити ніздрі, зморщити ніс (огида, вдихаю неприємний запах). Розслабитися. Стиснути губи, примружити очі ( презирство). Розслабитися. Посміхнутися, підморгнути (весело, ось я який!).



Гра «Чарівний мішечок»

Перед грою потрібно обговорити з дитиною який у неї настрій, що вона відчуває, може ображена на когось. Далі дитині пропонують скласти у чарівний мішечок всі негативні емоції: злість, образу, сум. Цей мішечок з усім поганим, що в ньому єсть, викидається. Можна запропонувати дитині самій викинути мішечок. Добре, якщо дорослий теж покладе в цей мішечок свої негативні емоції. Можна використати ще один «чарівний» мішечок, з якого дитина дістане ті позитивні емоції, які вона хоче.



Гра «Малюємо емоції пальцями»

Дитині пропонується намалювати свої емоції пальцями. Для цього потрібно використовувати баночки з гуашевою фарбою. Можна намалювати свій настрій за допомогою пальців.



Гра «Різнокольорова вода»

Дитині пропонується розфарбувати воду в різні кольори. Запитайте в дитини, як зробити «сердиту воду», «добру», «веселу». Можна розфарбовувати воду в найрізноманітніші настрої. Покажіть дитині, як можна за допомогою однієї і тієї ж фарби отримати різні відтінки і як при цьому зміниться «настрій» води. Наприклад, чорна вода була «сердитою», а сіра стала вже «задумливою».



Гра «Крижинки»

Гра являється продовженням попередньої гри. Вона дуже швидкоплинна, але напрочуд гарна. Заморозьте в холодильнику розфарбовану дитиною воду, а потім розбийте різнокольорові крижинки на дрібні шматочки. Спробуйте викласти візерунок з крижаної мозаїки. Згадайте, який настрій був у розфарбованої води. А який став у отриманого візерунка?



Гра «Настрій»

Діти сидять в кругу і перекидають друг другу м’яч. Ведучий кидає його одному з дітей і називає будь-який настрій або емоцію. Дитина повертає м’яч і називає протилежний настрій. Наприклад:

Веселий – сумний

Добрий – злий

Теплий – холодний

Ясний – темний



Гра «Музика та емоції»

Прослухавши музичний уривок, діти описують настрій музики: весела – сумна, задоволена – сердита, смілива – боязлива, бадьора – втомлена, тепла – холодна.



Гра «Малюємо настрій музики»

Після прослуховування та обговорення характеру і настрою музики можна запропонувати дітям намалювати її.



Вправа «Зображення емоції»

Дорослий показує дітям картинки із зображенням емоцій: радість, сум, подив, злість,страх, сором, цікавість. Завдання дітей – визначити, яке почуття виражає картинка. Потім дорослий пропонує зобразити дітям кожну з емоцій.



Вправа «Вгадай емоцію»

На столі картинкою вниз викладаються схематичні зображення емоцій. Діти по черзі беруть будь-яку картинку не показуючи її іншим. Завдання дитини – за схемою вгадати емоцію, настрій і зобразити її за допомогою міміки, пантоміміки, голосових інтонацій.

Інші діти-глядачі повинні визначити, яку емоцію переживає, зображує дитина.

Вправа «На що схожа емоція»

Дітям пропонується повідати іншим про якусь емоцію: її можна намалювати, можна порівнювати з яким-небудь кольором, твариною, станом, можна показати її в рухах – усе залежить від фантазії і бажання дитини.


Вправа «Подивимось один на одного»

Діти розбиваються на пари, беруться за руки. Ведучий пропонує: «Дивлячись тільки в очі і тримаючись за руки, спробуй мовчки передати різні емоції: «Я смутний, допоможи мені!», «Мені весело, пограймо!», «Я не хочу з тобою дружити!» Потім діти обговорюють, у якому випадку яка емоція передавалася і сприймалася.



Вправа «Тигр на полюванні»

Дорослий – тигр. За ним стають тигренята. Тигр навчає дітей полювати. Тигренята повинні наслідувати рухи і не вискакувати попереду тигра, інакше отримають ляпанець. Тигр дуже повільно виставляє вперед одну ногу з п’яти на носок – витягає одну пазуристу лапу, потім виставляє другу ногу, другу лапу, підгинає голову, вигинає спину і повільно й обережно крадеться до здобичі. Зробивши 5-6 стрибків, він групується, притискує до грудей «лапу», голову, присідає, готуючись до вирішального стрибка, і різко стрибає, видаючи голосний клич: «Ха!». Тигренята роблять усе це з ним одночасно.



Вправа «Скажи, як я»

Дітям пропонується прослухати уривки із знайомих віршів і визначити їх тембровий відтінок, відповівши на питання: «Яким голосом я прочитала? Чому?». Потім виразно прочитати уривок, наслідуючи мову вихователя.

Ускладнення:

1.Підібрати піктограму, що відповідає емоційному забарвленню вірша

2. Передати емоції за допомогою міміки, пантоміміки, наслідуючи виразні рухи вихователя.
Вправа «Який (яка) я»

Дорослий пропонує дітям висловити свій емоційний стан, своє самопочуття за допомогою епітетів та порівнянь.

Наприклад: я веселий та грайливий, як літній дощик; я задоволена, як кішечка на сонечку.

Вправа «Чарівний обруч»

Дорослий пропонує дітям стати в коло, у центрі якого лежить обруч. Вихователь пояснює, що цей обруч чарівний і кожен, хто стане в нього перетворюється на веселого цуцика (злу пантеру, сумного зайчика, здивовану кізочку). Під відповідну музику діти почергово виконують ролі.



Вправа «Будівники»

Учасники стають в одні лінію. Ведучий пропонує уявити і показати мімікою та рухами, як передаєш сусіду:



  • важке цебро з цементом;

  • легкий пензлик;

  • цеглу;

  • величезну важку дошку;

  • цвях;

  • молоток.

Вправа «Підбери риси до обличчя»

Дітям пропонується визначити емоційний стан намальованих героїв у певних ситуаціях. Діти зображені без рис обличчя.



Вправа «Угадай настрій по голосу»

Педагог вимовляє фразу з тембровим відтінком, що відповідає вираженню однієї з емоцій. Дитині пропонують набір піктограм, з яких вона повинна вибрати ту, на якій вираз обличчя відповідає даній емоції.



Вправа «На що схожий настрій»

Учасники гри почергово говорять, на яку пору року, природне явище, погоду схожий їхній сьогоднішній настрій. Почати порівняння краще дорослому: «Мій настрій схожий на білу пухнасту хмаринку, а твій?». Вправа проводиться по колу. Дорослий узагальнює – який же сьогодні настрій у всієї групи: смутний, веселий, смішний.



Вправа «Тренуємо емоції»

Запропонуйте дітям насупитися, як:



  • осіння хмара, розлютована людина, зла чарівниця,

  • Посміхнутися, як:

  • кіт на сонечку, саме сонце, Буратіно, хитра лисиця, радісна дитина, начебто вони побачили диво

Позлитися, як:

  • дитина, у якої забрали морозиво, два барани на мосту, людина, яку вдарили

Злякатися, як:

  • дитина, що загубилася в лісі, заєць, що побачив вовка, кошеня, на якого гавкає собака.

Виразити в тому, як:

  • тато після роботи, людина, що підняла щось важке, мураха, що тягне велику муху

Зобразити:

  • туриста, що зняв важкий рюкзак, дитину, що багато потрудилася, але допомогла мамі, стомленого воїна після перемоги.

Вправа «Через скло»

Дітям пропонується сказати що-небудь один одному жестами, уявивши, що вони відділені один від одного склом, крізь яке не проникають звуки. Тему для розмови дитині можна запропонувати, наприклад: «Ти забув надягти шапку, а на вулиці дуже холодно», або «Принеси мені склянку води, я хочу пити», або дитина сама придумає своє повідомлення.



Вправа «Живі картинки»

Розглядання ілюстрацій до художній творів супроводжується аналізом немовних засобів виразності. Після розглядання діти вправляються у наслідуванні зображеним емоційним станом героїв, вираженим зазначеними засобами. На початковому етапі вихователь дає зразок використання цих засобів.

Варіанти:


  1. «Зроби, як я» («Повтори за мною», «Покажи, як я»), педагог показує різні способи вираження емоцій персонажів за допомогою немовних засобів виразності. Діти повторюють за ним.

  2. Від імені будь-якого персонажа діти виконують різні завдання: піймаємо метелика, підкрадемося до будиночка.

Вправа «Уяви собі»

Вихователь запитує дитину: «На чому ти сидиш?». Дитина відповідає. Потім їй пропонується уявити і зобразити, як би вона злякалась, якби сиділа на даху (на верхівці дерева). Дитину запитують: «Що ти побачила?» Потім пропонують уявити собі і показати, як би вона здивувалась, якби побачила веселу лисичку (великого птаха, ведмедя); як би вона злякалась, якби побачила дракона ( чудовисько, Бабу Ягу).

Питання: «Кого зустрів?» Дитина показує, як би вона зраділа, якби приїхала бабуся (брат, друг).

Питання: «Кого проводив?» Дитина зображує смуток від того, що від’їхала мама (загубилось цуценя, кошеня,занедужав друг, зламалася улюблена іграшка).

Питання: «На кого розсердився?» Дитина уявляє і зображує, як би вона розсердилась, якби у неї відняли новий велосипед (цукерку, іграшку).

Вправа «Зміни голос»

Дітям пропонується уявити собі і зобразити ситуацію, коли Лисиця (Заєць, Вовк) вітає Ведмедя, якого боїться; Лисицю-подружку; Зайця, якого хоче з’їсти.



Варіант. Запропонувати дитині голосом зляканої Оленки попросити грубку (річку, яблуньку) сховати її; виконати пісеньку Кози з казки «Вовк і семеро козенят», голосом Вовка, голосом Кози; сказати голосом одного з трьох ведмедів, щоб було зрозуміло, хто запитує: «Хто сидів на моєму стільці?», «Хто їв з моєї миски?»

Вправа «Продовж речення»

Дітям пропонується продовжити речення, у якому дається опис емоційного стану персонажів, зображених на предметних та сюжетних картинках. Після розглядання картинки пропонується гра «Я почну, а ти продовж речення».



  1. «У цього зайчика свято. Він… (веселий). На його мордочці… (посмішка). Його очі… (сяють від радості). Вони схожі… (сяють від радості). Вони схожі… (на сонечко з проміннячками). Зайчик з радості плескає… (у долоні) і стрибає… (на одній лапці)».

  2. «Цей ведмедик смутний. На його мордочці немає… (посмішки), очі… (сумні). Лапки… (лежать на колінах). Він смутно опустив… (плечі) і тихо сидить… (на стільці). Грати йому… (не хочеться)».

  3. «Мальвіна дуже здивувалася. Її очі… (широко відкриті), руки… (притиснуті до щік, до грудей). Вона викрикнула від несподіванки… («Ах!», «Ох!», «Оце так!») і навіть злегка… (присіла)»

  4. «Цей гном сильно злякався. Його очі… (широко відкриті). Від страху він сильно… (тремтить). Руки… (притиснуті до грудей.

  5. «Карабас дуже розсердився. Його очі… (дивляться зі злістю, зіщурені). Він» стиснув… (кулаки), тупотить… (ногами) і голосно кричить… («Я вам покажу!»)».

Вправа «Угадай, з якої казки герой»

Дітям пропонується визначити, якому персонажу і з якої казки належать слова, які вихователь вимовляє з відповідною інтонацією. Потім пропонується відповісти на запитання: «Сумно чи радісно говорить герой?», «Швидко чи повільно (тихо чи голосно?)»



Ускладнення: 1. Слова персонажа вихователь супроводжує характерними виразними рухами. 2. Дітям пропонується самим придумати подібні загадки. 3. Розігрується діалог з літературним героєм. Дитині пропонується поговорити з будь-яким персонажем зі знайомих казок. Педагог дає дитині ляльку, собі бере іншу. Потім веде діалог, втягуючи в нього дитину так, щоб інтонаційно виразити відповідність основним емоціям. Наприклад: зображуючи бабусю, вихователь звертається до дитини, яка зображує онуку: «Чому, онучко, ти така сумна? Не йдеш з подружками погуляти?» Дитина відповідає. Вихователь: «Не сумуй, посміхнися. Проспівай мені веселу пісеньку, розкажи вірш, розсміши бабусю». Дитина виконує прохання.
Вправа «Зобрази на обличчі»

Дітям пропонується відобразити на обличчі зміст речення: «холодний вітер», «похмурі хмари», «сонячний день», «чудова веселка», «блиснула блискавка», «спілий кавун», «зелене яблуко», «гіркий перець».



Список використаних джерел


  1. Булах І. С. Психологія особистісного зростання підлітка. – К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2003. – 340 с.

  2. Бутенко Н. Ю. Комунікативна майстерність викладача: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 336 с.

  3. Вікова психологія і педагогіка. Під редакцією М.В. Гомезо, М.В. Матюхиной, Т.С. Міхальчик, Москва, «Освіта», 1984.

  4. Зязюн І.А. Сучасні тіхнологіі профісійної підготовкі особистості в умовах непереривної освіти. // Персонал. – №5-2000г. - с. 7-11.

  5. Ніколаєв. Л.О. Дослідження проблеми асертивності у вітчизняній та зарубіжних школах психології розвитку // Збірник наукових праць К-ПНУ ім. Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. Проблеми сучасної психології. 2010. Випуск 9, с.139.

  6. Абраменкова В.В. Подростковая субкультура как пространство самореализации / Мир психологии. – 2008. – №1. – С. 175–189.

  7. Балтес П.Б. Всевозрастной подход в психологии развития: исследование подъёмов и спадов на протяжении жизни // Психологический журнал. – т.15. – №1. – 1994. – С.60 80.

  8. Башкатов И.П. Психология асоциально-криминальных групп подростков и молодёжи. – М., 2002. – 416 с.

  9. Боришевский М.И. Развитие саморегуляции поведения школьников // Диссерт. в форме науч. доклада. На соиск. Учен. степени доктора псих.наук. – К., 1992. – 77 с.

  10. Дойч М. Разрешение конфликта (Конструктивные и деструктивные процессы) / Мортон Дойч // Социально политический журнал. – 1997. – №1. – С. 202–212.)

  11. Каппони В. Как делать все по своему / В.Каппони, Т.Новак. – СПб., 1995. – 125 с.

  12. Колесов Д.П. Современный подросток. Взросление и пол.: Учебное пособие. — М.: МПСИ Флинта, 2003

  13. Конопкин О.А. Психическая саморегуляция произвольной активности человека (структурнофункциональный аспект) // Вопросы психологии, 1995. – №1. – С.512.

  14. Кожухова Т.В. Основи психолого-педагогічного дослідження. - Харків: Вид-во НФаУ: Золоті сторінки, 2002. - 240 с.

  15. Коробкова Т.А. Асертивность как вид педагогической коммуникации:

  16. Сборник научных трудов конференции «Высокие технологии в педагогическом процессе» / Т.А.Коробкова. - Новгород: ВИПИ, 2000.

  17. Леонтьєв А.Н. Избр. психол. произведения: В 2 т. – М.: Педагогика, 1983. – Т.2. – С. 90-170. )

  18. Никифиров Г.С. Теоретические вопросы самоконтроля // Психол. журнал. – Т.6. – 1985. – №5. – С.19-31.

  19. Ольшанский Д.В. Неформалы: Групповой портрет в интерьере.- М.:Педагогика, 1990.- 192 с.

  20. Розин В.М. Подростковая культура: природа отклоняющегося поведения / Мир психологии. – 2007. – №4. – С. 49–57.

  21. Смирнов А.А. Психология исследования личности. – М., 1993. – 169 с.)

  22. Серль Д.Р Природа интенциональных состояний // Философия, логика, язык / Под ред. В.В. Петрова. – М., 1986. –С.96 126.

  23. Собкин В.С. Проявление девиации в подростковой субкультуре / Вопросы психологии. – 2004. – №3. – С. 3–18.

  24. Хохлова Е.В. Конструктивная агрессивность в формированиинавыков ассертивного поведения студентов вуза: Автореф. дис. канд. психол.наук : 19.00.07 / Е.В. Хохлова. – Нижний Новгород, 2008. – 220 с.

  25. Журбин В.И. Понятие психологической защиты в концепциях З. Фрейда и К. Роджерса // Вопросы психологии. 1990. №4.

  26. Лосиевская О. Г. Формування асертивності у процесі самоактуалізації особистості. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icp-ua.com/ru/node/1388

  27. Ніколаєв Леонід Олегович, Генезис поняття «асертивність». - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.social-science.com.ua/jornal_content/.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал