«Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»



Сторінка24/26
Дата конвертації23.12.2016
Розмір2.01 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26

Много лет в нашей гимназии работала замечательный человек, поэт и художник Ольга Викторовна Подлесная. /files/images/podlesnaya.jpg


Ни одно творческое мероприятие школы не проходило без ее участия. Сценарии Первых и Последних звонков, выпускных вечеров, новогодних утренников. Стихи и песни, веселые КВН между учителями и учениками - везде принимала участие. С тех пор вышли 2 книги ее стихов, она продолжает творить и радовать нас и всех любителей поэзии замечательными стихами. Предлагаем вам стихи Ольги Подлесной на нашей страничке и на сайте:

http://www.stihi.ru/avtor/podlesnaya



Из каждой женщины Лилит
глядит на каждого мужчину,
чем в нём «несообразно чину
и званию»
мужчину
злит.
И эта злость, и этот взгляд,
играя с ними злую шутку,
в веках, наперекор рассудку,
род человеческий продлят




— Мама! Я хочу оставить след!
И — по снегу, рядышком с дорогой.
Это просто в пять неполных лет
Двор большой, малыш, и снегу много...
«Мама, я хочу оставить след...»
Это так непросто — не растаять,
След хоть краткий за собой оставить
В памяти, где зим и вёсен нет.
Хоть строку, хоть ноту, хоть набросок!
Чтобы кто-то шёл потом на свет...
След пока в снегу. Как это просто!
— Мама! Я хочу оставить след!
И всё-таки — вы есть, мои друзья.
И виноваты в том не мы, а небо,
Что превратилась жизнь в добычу хлеба.
У каждого из нас своя стезя,
Свой длинный список неотложных дел —
Не бесконечный, но невыполнимый,
Свой дом, работа, горести, любимый...
И свой, пока невидимый, предел.
И если иногда в мельканье дня
Мы всё-таки встречаемся друг с другом —
Над головой сияет светлым кругом
Небесный нимб. Вы святы для меня.

Я вас люблю – ну как еще назвать? –
неужто, просто дружбой нежность эту
и эту грусть, когда вас рядом нету…
Но «я люблю» – опасные слова!
Когда вам больно, так же больно мне.
Но как же хорошо, когда светло вам!
Укачивает – вспомните Светлова –
меня любовь, конкретная вполне…
Я не могу без вас – и в этом суть.
Но в этом нет желанья обладанья.
Дарить тепло и облегчать страданья –
иных желаний в сердце не несу.
…Смотреть в глаза и сердце отдавать
и целовать, и волосы ерошить…
Так много слов – порядочных, хороших,
а «я люблю» – опасные слова!
Но – как детей своих – за плач и смех,
как мать свою, за то, что есмь в природе,
как свет и сонмы звезд на небосводе –
я вас люблю – далеких, близких…
Всех!

Для вчителів мови та літератури, викладачів курсу Харківщинознавства і всіх тих, хто цікавиться культурою нашого краю - ця сторінка.

Харків є другим після Києва культурним центром України. Тут діють численні культурні заклади — театри, музеї, бібліотеки, центри розвитку і дозвілля./files/images/книжица.jpg

Література


  • У Харкові народилися або жили тривалий час поети Велимир Хлєбніков, Микола Асєєв, Сергій Єсенін, Анатолій Марієнгоф, Михайло Кульчицький, Борис Слуцький, Борис Чичибабін, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Василь Еллан-Блакитний, Остап Вишня, Олександр Введенський, Гнат Хоткевич, Василь Мисик, Вадим Левин, Ігор Муратов, Кость Гордієнко, Лариса Васильєва; прозаїки Григорій Квітка-Основ'яненко, Григорій Данилевський, Аркадій Аверченко, Іван Бунін, Іван Багряний, Юрій Олеша, Валентин Катаєв, Володимир Добровольський, Микола Сказбуш, Вадим Собко, Юрій Милославський, Едуард Лимонов, Михайло Єлізаров, Олександр Мільштейн та інші відомі письменники.

Ната́ля Льві́вна Забі́ла


Ната́ля Льві́вна Забі́ла (* 5 березня 1903, Санкт-Петербург — † 6 лютого 1985, Київ) — українська письменниця, поетеса. Наталя Львівна Забіла — поет, прозаїк, драматург, перекладач, авторка біля 200 виданих книжок, загальний тираж яких в Україні станом на 1988 рік складав біля 11 мільйонів примірників.
З усього творчого доробку авторки найбільше визнання отримали твори для дітей, вона є одним із класиків української літератури для дітей.
Народилася Наталя Забіла 5 березня 1903 року (за новим стилем) у Петербурзі в сім’ї економіста, в родині, яка мала давні культурно-мистецькі традиції.
Після Жовтневої революції сім’я переїхала в Україну й осіла в Люботині, неподалік Харкова.
В 1925 році Наталя Забіла закінчила історичний відділ Харківського інституту народної освіти.
Після закінчення інституту працювала співробітником редакції журналу «Нова книга», в Українській книжковій палаті.
Перші публікації датуються 1924 роком (Кам’янець-Подільська газета «Червоний кордон», вірш «Війна війні»). Незабаром молода поетеса увійшла до спілки селянських письменників «Плуг».
Перша видана книжка лірики — «ДАЛЕКИЙ КРАЙ» (1926).
У першу видану збірку для дітей ввійшли оповідання «За волю» та «Повість про Червоного звіра» (1927).
У 1928 році виходить віршоване оповідання для малюків «Про маленьку мавпу», після чого Наталя Забіла усвідомлено стає на шлях творення дитячої літератури. В 1930 році вона остаточно переходить на творчу роботу, маючи у творчому активі біля десятка невеличких за обсягом книжок.
Особливої популярності набула «ЯСОЧЧИНА КНИЖКА» (1934), яка потім неодноразово перевидавалася.
Цикли віршів «ЯСОЧЧИНА КНИЖКА» та «ПРО ДІВЧИНКУ МАРИНКУ» (1956) літературознавці характеризують як одні із вершин української дитячої літератури.
У роки Великої Вітчизняної війни Наталя Забіла жила й працювала в Казахстані. Повернувшись в Україну, очолювала Харківську письменницьку організацію, до 1947 року редагувала журнал «БАРВІНОК».
За драматичну поему «ТРОЯНОВІ ДІТИ» (1971) та фантастичну п’єсу «ПЕРШИЙ КРОК» (1968) у 1972 році Наталя Забіла першою в Україні була удостоєна премії ім. Лесі Українки.
Багато творів авторки було перекладено російською та іншими мовами.
Додатково до письменницької роботи Наталя Забіла була укладачем «ЧИТАНОК» для другого (1933) та першого (1939) класів, які у подальшому багаторазово перевидавалися.
Як громадський діяч, Наталя Забіла протягом багатьох років була головою комісії дитячої літератури у Спілці письменників України, членом редколегії дитячих журналів, редакційної ради «ДИТВИДАВУ», виступала на письменницьких з’їздах і нарадах з питань дитячої літератури як критик і літературознавець.
Померла Наталя Забіла 6 лютого 1985 року у Києві.
На творах Наталі Забіли виросло декілька поколінь українських дітей. Переважна більшість із цих творів не втратили своєї актуальності і по сьогодні.
Український поет Валентин Бичко охарактеризував творчість Наталі Забіли як «материнську пісню, цікаву, барвисту, розумну, клопітку, дбайливу», а в передмові до вибраних творів авторки в 4-х томах (К: «Веселка», 1983) він назвав Наталю Забілу «однією із найвидатніших українських письменниць, що пишуть для дітей».


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал